Методика і організація процесу розвитку творчого мислення молодших школярів засобами арт-терапії на уроках музики

Принципи і методи розвитку творчого мислення молодших школярів засобами арт-терапії на уроках музики.

З психологічної точки зору творче мислення — це принципово новий або удосконалений образ певного аспекту дійсності. Розвиток творчого мислення дає змогу людині нестандартно мислити, легше адаптуватись до обставин та раптових ситуацій, що виникають у процесі її діяльності. Розвинене творче мислення у людини в процесі її життєдіяльності допомагає у вирішенні багатьох складних питань, на які відповісти, чи вирішити які завдяки звичним процесам та діям неможливо чи невигідно. Творча людина краще за інших бачить усі причинно-наслідкові зв’язки між процесами, що виникають у практичній діяльності і вміє вдало цим користуватись, впроваджуючи свої варіанти розв’язання будь-якої проблеми.

Взаємодіючи з навколишнім світом, людина не тільки сприймає і осмислює його, а й створює образи того, з чим вона безпосередньо не зустрічалася. Дійсно, нерідко в житті доводиться створювати образи таких об'єктів, яких ще не існує в дійсності. Саме цей процес і називається уявою. Уява приходить на допомогу, коли проблемна ситуація є недостатньою і перевести її в стандартну задачу не вдається. Її цінність полягає в тому, що, доповнюючи ситуацію, вона дає змогу прийняти рішення і знайти вихід навіть за відсутності належної повноти інформації для мислення. Уява є по суті підґрунтям творчого мислення особистості. Уява є просто необхідною у творчих професіях, таких наприклад, як дизайнер, архітектор, модельєр тощо. Активний розвиток уяви спостерігається у дітей. Вони часто живуть у своїх видуманих світах і більш творчо сприймають оточуюче середовище, у той час, як дорослі підходять до всього раціонально і прагнуть виявити взаємозв'язки у всіх процесах і приймати рішення на основі продуманих, виважених розмірковувань. На мій погляд, уяву слід розвивати протягом усього життя і дорослим людям не слід відмовлятися від уяви, адже це не є просто фантазія, а спосіб прийняття нестандартних рішень, або прийняття рішень за умов обмеженості інформації.

Навчання музикою — це терапевтична педагогіка, головною особливістю якої є повторюваність інформації. Вона сприяє гармонійному розвитку дітей:

поліпшує стан фізичного та психічного здоров’я, попереджує перевтому і стрес;

покращує успішність, дає можливість комфортно отримувати знання з шкільних дисциплін і легко адаптуватись до шкільних навантажень, а також активізувати діяльність мозку, перш за все центрів уваги, мислення, мовлення, довгострокової емоційної пам’яті;

орієнтує на здоровий спосіб життя, розвиває духовний світ і творчі здібності;

формує цілісне сприймання світу.

У наші дні музичну терапію застосовують практично у всіх країнах Західної Європи. Психологи вважають музикотерапію способом лікування таких психовевротичних розладів, як порушення самосприйняття, неадекватні реакції на переживання, неврози, депресії, істерії, нав’язливі стани, дефекти інтелектуального, емоційного і фізичного розвитку. Терапія музикою потрібна також тим школярам, з якими формальний контакт ускладнений. Це хворі з порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю, а також з синдромом раннього дитячого аутиз-му. Для антисоціальної особистості сприйняття музики пов’язане з розвитком самодисципліни; людині скутій музичне самовираження в процесі музичної терапії може давати переживання творчої свободи для песиміста і це може бути доказом його можливостей; для замкнутої дитини — стати одним з етапів на шляху до встановлення вербального контакту, для агресивної дитинидати вихід її деструктивним тенденціям.

При цьому музика є засобом оцінювання змін, що відбуваються з дитиною, своєрідною «проміжною діагностикою», але не формальним набором тестів, а процесом безпосередньо спільної ігрової діяльності. Адже інформаційні й комунікативні можливості музики, як артистичної форми самореалізації, припускають яскраве вираження вражень, вияв почуттів. З боку педагога необхідна лише подача таких музичних стимулів, що будуть активізувати дитину і сприяти взаємодії, тобто забезпечувати адаптацію до соціального оточення.

Техніка групової експресивної музичної терапії, яка використовується у Новосілківській школі, містять у собі різні види ігрової діяльності: спільну імпровізацію на ударних і шумових інструментах, ритмічну декламацію, музично-рухові ігри, а також спільний спів.

Під час музиціювання в дітей розвиваються мислення, увага, пам’ять, знижується рівень тривоги, підвищується самооцінка, вдосковалюються сенсомоторна функція, координація, тонка моторика, активізуються загальний потенціал можливостей дитини і адаптація в учнівському колективі.

В Україні розроблена унікальна технологія «ПіснеЗнайки», яка сприяє фізичному, психічному, інтелектуальному та духовному зростанню дитини, формує цілісне досконале світосприйняття. Це музикотерапевтична педагогіка, її автор (Яновська Н. М.) вважає, що для молодшого шкільного віку характерні такі особливості [16]:

рухи та гра є життєвою необхідністю. Проте поведінка дитини ще нестійка і залежить від емоційного стану;

процеси збудження домінують над процесами гальмування;

дитина не завжди може стримувати свої почуття;

увага у молодших школярів нестійка, її обсяг незначний, продуктивно дитина може працювати впродовж 10−20 хвилин;

— переважає мимовільна пам’ять (запам'ятовується не те, що потрібно, а те, що захоплює);

мислення конкретне (дитина прагне вивчати матеріал в наочно-образному і образно-дієвому аспектах);

дитина ще недостатньо самостійна (пізнавальні мотиви часто підпорядковані зусиллям педагогів).

Наша цивілізація розвивається завдяки появі нових ідей. Але як виховати людину, щоб вона змогла вирішувати нестандартні життєві завдання. Це питання займає психологів й педагогів починаючи з другої половини XX століття. Практика показує, що здібності до творчості можуть бути розвинені практично у всіх дітей з нормальним інтелектом. При цьому дуже важливою є допомога дорослих: педагогів і батьків. На жаль, часто дорослі вимагають від дитини швидкого виконання завдання, не даючи можливості подумати і поексперементувати. При цьому дитина зазвичай намагається згадати знайомий йому варіант рішення або копіює дії дорослого. Творчість навпаки вимагає більшої самостійності та незалежності у прийнятті рішень. Тому виховання творчих здібностей вимагає від дитини і дорослих часу і терпіння.

Музикотерапією лікують заїкання, стрес, формуються навики правильного дихання, що сприяє профілактиці захворювань. Протягом багатьох десятиліть музикотерапія активно застосовується у лікуванні заїкання — завдяки послабленню надмірного збудження центрів мовлення у корі головного мозку. Та всі ці позитивні ефекти зводяться нанівець, якщо дитина перевтомлюється в процесі навчання та перебуває в стані постійного внутрішнього напруження.

Продуктом арт-терапії є почуття задоволення, яке виникає в результаті виявлення прихованих талантів та їх розвитку. Музикотерапія — як один із засобів корекції емоційних відхилень, страхів, рухових та мозкових розладів, відхилень у поведінці. Музика є невід'ємною частиною у профілактиці та корекції негативних наслідків стресу. Вона є гармонізація розвитку особистості через розвиток здатності самовираження і самопізнання.

Арт-терапія є ідеальною платформою і для розвитку усіх органів чуття, пам’яті, уваги, волі, а також базою для формування культурно-естетичного сприйняття як свого, так і інших народів. Вона — природна система, заснована на засадах, створених нашими предками, що забезпечує здорову взаємодію людини з навколишнім світом, людьми та із собою.

У молодшому шкільному віці, як найбільш сензитивному для навчання, виховання і розвитку особистості, моральні якості починають складатись у стійку та складну систему, яка визначає формування активної життєвої позиції школяра і починає виконувати в структурі особистості досить важливі функції. Реалізація виховної функції навчання не виступає як самостійна мета, виховні завдання формулюються в загальному вигляді та недостатньо конкретизуються у відповідності з можливостями навчального матеріалу і особливостями розвитку школярів. За цих умов проблема перетворення вихованця у активний суб'єкт діяльності не знаходить свого вирішення у традиційній системі навчання, що і зумовлює пошук нових форм, методів, принципів і підходів до навчання і виховання школяра.

«ПіснеЗнайкова» технологія, як і будь-яка інша, в своїй основі базується на декількох основних традиційних та нових принципах, які відображають суть нового підходу до процесу навчання і виховання в початковій школі.

Принципи Новосілківської педагогічної технології «ПіснеЗнайка» узгоджені з загальними принципами дидактики, відображають сучасний рівень розвитку та напрямки становлення освіти в Україні і світі. Серед них, зокрема, слід виділити наступні:

принцип оздоровлюючого (здоров'язберігаючого) навчання, який передбачає збереження здоров’я учнів за рахунок зниження статистичного (сидіння за партою) навантаження, скорочення тривалості уроку, введення в структуру уроку кінестетичної активності, а також впровадження в шкільну практику простих оздоровчих прийомів на основі арт-терапіїта ігро-терапії;

принцип гуманітаризації освіти, який передбачає утвердження духовних цінностей як першооснови у визначенні змісту освіти, формування цілісної гармонійної картини світу, невід'ємною частиною якого є людина та її духовний світ, формування творчорозвиненої особистості, в тому числі за рахунок впровадження вже у початковій школі спецкурсів основної школи;

принцип гуманізації та особистісного підходу, який полягає в олюдненні знання, в рішучому повороті освіти до потребособистості учня, у забезпеченні сприятливих умов для розвитку його здібностей, творчого потенціалу на основі прийняття його особистісних цілей і запитів, творчого співробітництва з учнем;

принцип системності та інтеграції забезпечує цілісність освіти, як єдиного комплексу гуманітарних, природничих, суспільних наук за рахунок впровадження у «веселкові» уроки різноманітних «п'ятихвилинок» (наприклад, «геоматики», «астроматики» на уроках математики) тощо;

принцип науковості та наочності навчання, який дозволяє впроваджувати у навчальний процес уже з першого класу науково-достовірних знань, що відповідають сучасному рівню розвитку науки та віковим особливостям учнів, за рахунок дослідів, лабораторних і практичних робіт;

принцип випереджуючого та поглибленого навчання та наступності дозволяє давати дитині міцні знання за рахунок нових методів, методик, принципів та прийомів навчання, задоволення постійно зростаючої потреби дітей у пізнанні навколишнього світу (викладання у початкових класах дисциплін, що традиційно вивчаються у середній школі). Це покликане забезпечити взаємозв'язок між усіма ланками навчання: дошкільною — початковою — основною — старшою — вищою;

принцип пріоритету розвивального навчання, який стверджує безпосередній вплив навчання на розвиток дитини, формування в неї нових здібностей. Система розвивального навчання передбачає вміння самостійно працювати з інформацією і робити науковообґрунтовані висновки. Цей підхід дає змогу будувати зміст навчальних предметів у логічній послідовності, від 1 до 11 класу, уникаючи концентричності змісту освіти, притаманної традиційній школі:

принцип пріоритету творчої діяльності передбачає створення таких методик і технологій навчання, навчальних посібників та підручників, які побудовані на більш діяльному підході до навчання, активізують пошукову діяльність і створюють максимально сприятливі умови для творчої діяльності учнів. Майже кожний «піснезнавчий» урок, передусім у 1−2-х класах, передбачає «п'ятихвилинки» руху, імітації, співу та малювання;

принцип додатковості «ПіснеЗнавчої» технології полягає у тому, що всі методики, технології, навчальні посібники, підручники методично та ідейно складають єдиний навчальний комплект, який поєднує гуманітарний, природничий, математичний, художньо-естетичний аспекти сприйняття навколишнього світу, що забезпечує інтеграцію.

Пошуки шляхів удосконалення навчально-виховного процесу в сучасній школі здійснюється в різних напрямках. Більш детально пропонуємо опис мало відомого в педагогічній практиці принципу інтеграції в початковій школі, який проходить експериментальну апробацію і забезпечує системність, наступність і випе-реджуваність у навчанні і вихованні школярів.

Авторська модель Новосілківської школи пропонує навчання і виховання молодшого школяра в умовах інтегрованого підходу до навчання і передбачає реалізацію полімотивації особистісно-розвивального навчання шляхом спеціального інтегрування навчального змісту предметів базового і шкільного компонентів початкової освіти; включення у навчальний процес особистісно-значущих виховних завдань, які породжують і стимулюють орієнтацію на моральні цінності, сприяють реалізації виховної мети; застосування комплексу авторських методичних засобів (методів, прийомів, форм роботи), що активізують структурні компоненти виховного аспекту навчання; врахування вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку; організацію ситуацій взаємодій і співпраці у різних видах інтегрованої діяльності, у яких дитина є активним суб'єктом діяльності і самодіяльності.

Інтегрований підхід до навчання значно підвищує успішність реалізації як навчальної, так і виховної функції, актуалізує особистісні якості учнів, забезпечує їх активну діяльність у цілісному пізнанні, оскільки гуманізація школи потребує глибоких перетворень процесу навчання, а саме: удосконалення змісту освіти, створення інтегрованих курсів тощо. В умовах інтегрованого підходу до навчання доведено, що молодший школяр реалізовує себе на рівні «Я» діяльного і виступає як суб'єкт міжособистісних взаємодій, здатний здійснювати внески в діяльність інших людей, прагне до самореалізації і самоактуалізації власної особистості.

Практика засвідчує, що для ефективної дії інтегрованого навчання у початковій школі як особистісно-розвивального засобу необхідне дотримання певних психолого-педагогічних умов, а саме:

врахування розвитку соціально-пізнавального досвіду дітей даного віку, їх прагнення до рухової й ігрової діяльності, особливостей мислення (сформованість наочно-образного і знаходження абстрактно-логічного мислення в зоні найближчого розвитку);

дотримання наступності у формах, методах і прийомах роботи дошкільного закладу й школи та того факту, що особистісно-розвивальний вплив має не будь-яка діяльність, а цілеспрямовано інтегрована з урахуванням індивідуальних показників особистісного розвитку дитини;

використання різних форм організації навчання (уроку, навчального дня, тижня) в умовах інтегрованого підходу, який передбачає цілісну навчально-пізнавальну діяльність;

цілеспрямованого використання педагогами можливостей навчально-пізнавальної діяльності для реалізації навчально-виховної функції.

Практика показує, що одним із найсуттєвіших кроків модернізації освіти є той, що передбачає радикальні зміни у змісті й методиках навчання.

Одним із актуальних шляхів підвищення ефективності шкільного навчання у сучасній дидактиці вважається інтегрування навчальних предметів, під яким слід розуміти взаємне узгодження завдань окремих програм, щоб усунути дублювання, з одного боку, та створити умови для поглибленого засвоєння навчального матеріалу — з другого боку. Інтегрування завдань з різних предметів на змістовому мотиваційному та процесуальному рівнях у початковій школі позитивно перебуває весь навчальний процес, сприяє поєднанню в одному шкільному предметі узагальнених знань і вмінь, які раніше формувалися розрізнено — у двох або кількох предметах. Однак у теорії і практиці початкової школи немає однозначної думки щодо можливостей інтегрування.