Правовий статус територіальних громад
За період існування незалежної України, органам державної влади та місцевого самоврядування не вдалось створити реального інструменту забезпечення комфортних і безпечних умов життєдіяльності територіальних громад, забезпечити рівень дієвої місцевої публічної влади. Боротьба за владу, що притаманна для політичної еліти України відсунула на другий план першочергові питання державотворення… Читати ще >
Правовий статус територіальних громад (реферат, курсова, диплом, контрольна)
УДК 352.07
Зайцева Ірина Олександрівна аспірант Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України 3 057 м. Київ, вул. Е. Потьє, 20, к.201,
тел. 679 700 970; 951 222 370
Секція № 11 «Регіональна політика та місцевий розвиток»
Статут територіальної громади як напрям державного управління та шлях підвищення спроможності громад забезпечити належну якість життя на місцевому рівні.
За період існування незалежної України, органам державної влади та місцевого самоврядування не вдалось створити реального інструменту забезпечення комфортних і безпечних умов життєдіяльності територіальних громад, забезпечити рівень дієвої місцевої публічної влади. Боротьба за владу, що притаманна для політичної еліти України відсунула на другий план першочергові питання державотворення. Віддзеркаленням даних політичних процесів є проблема функціонування гілок влади в Україні в цілому, та на рівні місцевого самоврядування зокрема. Наука державного управління покликана вирішити основне питання державотворення — демократичну організацію місцевої публічної влади, створення сильної та дієздатної громади. Децентралізація влади потребує системного підходу та комплексних реформ: конституційної, адміністративної, територіально адміністративної, бюджетної, податкової реформ. Розпочинати доцільніше з основи, тобто з самої громади, сформувати економічно сильну та організаційно дієздатну громаду, чітко закріпивши її статус в статутах територіальних громад.
Конституційний захист, територіальна визначеність та фінансова спроможність громади гарантують її реальну дієздатність, а статут виступає тим інструментом завдяки якому ця дієздатність буде забезпечена. Тільки на таких умовах в Україні можливо активізувати самоврядність місцевої публічної влади та громадську ініціативу з метою розбудови соціальної демократичної держави.
Прийняття статуту територіальної громади — важливий крок в майбутнє громади, який заслуговує принаймні об'єктивної експертно-аналітичної оцінки змісту даного документу. Чи є він нормативно — правовим документом з відповідною структурою та змістом. Чи відповідає нормативно-правовим традиціям місцевого самоврядування, Конституції та законодавства України, принципам Європейської Хартії місцевого самоврядування та адаптує їх до умов місцевої громади, враховуючи її регіональні особливості. Чи є інноваційним, дієвим, ефективним нормативно — правовим актом місцевого самоврядування де враховані інтереси громади, закріплені основні питання місцевого значення, визначено пріоритетні шляхи розвитку територіальної громади.
На жаль в більшості діючих статутів територіальних громад інновації полягають лише в тому, що деякі пункти не в повному обсязі копіюють відповідні пункти Закону України про місцеве самоврядування. При більш детальному аналізі змісту та структури статутів територіальних громад чітко відстежується тенденція, що всі відмінності зроблені в бік послаблення впливу громади на дії місцевої влади. Безумовно, в будь — якому статуті мова йдеться про населення громади, але без додаткових прав громадян в порівнянні з Законом України Про місцеве самоврядування в Україні. Відповідаючи на головне питання: чому ж фактично не працюють статути територіальних громад можна відповісти, що статути є формою договору місцевої еліти, який майже не стосується питань повсякденного життя членів територіальної громади. Місцева влада прагне побудувати ефективне місцеве самоврядування і працювати без громадян і без громади. На думку відомого російського політтехнолога Павловського: «Будь — яка влада окупант» і багато громадян України з ним не сперечатимуться. Дані обставини сформували відношення громадян, членів громади, до статуту територіальної громади як до формального документу.
Сьогодні першочерговим завданням науки державного управління є удосконалення механізмів управління громадою. Для того, щоб статут територіальної громади став дієвими юридичним документом і був втілений в життєдіяльність громади перш за все його необхідно приймати на референдумі. Про, що свідчить досвід управління зарубіжних країн, що громада та влада взаємодіють краще, якщо мають спільну мету та разом працюють над втіленням іі в життя. Статут в даному випадку виступає як своєрідний договір між владою і громадянами, членами громади. Додає легітимності рішенням влади в очах громадян, а громадянам, членам громади важелі для впливу на рішення та дії влади. Це створює реальні підстави самоуправління притаманного багатьом країнам розвинутої демократії у XXI столітті. Коли кожен громадянин звернувшись до суду зможе відстояти власні права, посилаючись на невиконання норм Статуту, як основного нормативно-правового акту місцевого самоврядування. Внесення змін до статуту можливо лише шляхом винесення змін на референдум.
В статуті обов’язковим є розділ, що стосується прав членів громади. Зрозуміло, що права громадян України, закріплені в Конституції України, але вони повинні бути чітко регламентовані на місцевому рівні і особливо в Статутах громад, як основному акті місцевої нормо творчості. Коли конституційні права громадянина конкретно прописані в Статуті поряд з чітко визначеною відповідальністю місцевих посадовців за їх невиконання. Тоді кожен член громади буде впевнений, що його проблема не залишиться без розгляду та відповіді. Важливим моментом демократичного правління є звітність влади перед громадою. Не формального спілкування мером з журналістами, як один з видів піар технологій, а звіт перед громадою за конкретно зроблену роботу та відповіді на конкретні запитання, які хвилюють громаду. Тоді Статут з формального документа дійсно має шанс перетворитись на невід'ємну частину суспільно-політичного та правового життя громадян, членів громади. В статуті повинно бути закріплено положення про щорічний звіт міського, сільського, селищного голови за наступними показниками: демографічний показник, смертність-народжуваність; рівень зайнятості населення;виконання норм бюджету;рівень цін на продукти першої необхідності, в порівнянні з іншими регіонами;фінансування галузі охорони здоров’я громадян, рівень захворюваності;питання транспорту та стану доріг на території громади;громадського транспорту та цін на проїзд у ньому;криміногенна ситуація в громаді, рівень злочинності, кількість розкритих справ; містобудівництва, кількості введеного за рік в експлуатацію житлових будинків, ціни за 1 м. кв.; освіти та культури.
Звичайно це лише примірний зміст щорічного звітування міських, селищних, сільських голів. Враховуючи регіональний аспект територіальної громади. Важливими є порівняльні характеристики інших територіальних громад. Завдяки цьому територіальна громада отримує рівноправну партнерську роль, можливості для саморозвитку і впливу на дії влади і може об'єктивно оцінити ефективність існуючої влади. Місцева влада не повинна забувати, що є «найманим працівником» і служить громадянам за місцем їх проживання.
Список використаних джерел
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. ст. 19.
2. Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24, ст. 170. Європейська Хартія про місцеве самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування в Україні - К., 1994. Вип.½ (6/7). — с.71
3. Європейська Хартія про місцеве самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування в Україні - К., 1994. Вип.½ (6/7). — с.71