Взаємодія органів внутрішніх справ з іншими державними органами щодо охорони громадського порядку в надзвичайних умовах (реферат)

РЕФЕРАТ На тему:

Взаємодія органів внутрішніх справ з іншими державними органами щодо охорони громадського порядку в надзвичайних умовах Надзвичайні ситуації, викликані явищами соціального криміно­генного і некриміногенного характеру, техногенного, природного і біологічного походження, вимагають комплексного вирішення, участі різних відомств та владних структуру в забезпеченні право­порядку, захисту інтересів держави і громадян, усунення тяжких наслідків. Органи внутрішніх справ охороняють громадський поря­док в особливих умовах у разі необхідності в тісній взаємодії з орга­нами Служби безпеки, охорони державного кордону, Збройними силами, підрозділами цивільної оборони, органами охорони здо­ров'я та ветеринарної медицини, місцевими органами виконавчої влади тощо.

В випадках загострення ситуації, при якій для забезпечення правопорядку необхідна участь різних відомств, створюються спе­ціальні штаби, об'єднані оперативні групи і підрозділи, проводять­ся спільні оперативно-розшукові і охоронні заходи, вживаються за­ходи запобігання тяжким наслідкам, карантинні і рятувальні робо­ти. При цьому кожне відомство і владна структура діють відповід­но до своєї компетенції в межах чинного законодавства, узгоджую­чи спільну діяльність.

Верховна Рада України відповідно до Конституції України при­ймає закони та постанови, які регламентують діяльність Кабінету Міністрів, міністерств і відомств, місцевих органів влади щодо за­безпечення правопорядку, затверджує укази Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, оголошує за поданням Президента України стан війни, схвалює рішення Президента про використання Збройних Сил Ук­раїни та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України.

Президент України запроваджує на території України чи в ок­ремих її місцевостях воєнний або надзвичайний стан, може призна­чати своїх представників в адміністративно-територіальних одини­цях та на окремих об'єктах, оголошує загальну чи часткову мобілі­зацію, стан війни у разі збройного нападу на Україну і невідкладно вносить це питання на розгляд Верховної Ради України, запрова­джує воєнний стан в окремих місцевостях, вводить в дію норматив­ні акти воєнного часу і припиняє їх діювводить надзвичайний стан на всій території України або в окремих її місцевостях, видає укази і розпорядження з питань охорони громадського порядку та бороть­би із злочинністю.

На Службу безпеки згідно з Законом України «Про службу без­пеки України» покладені обов’язки сприяти підтриманню режиму надзвичайного та воєнного стану в разі їх оголошення, а також лік­відації наслідків стихійного лиха, значних аварій, катастроф, епіде­мій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій, надавати наявними силами і засобами, в тому числі і технічними, допомогу органам внутрішніх справ, оперативно-розшуковим підрозділам Служби безпеки України, Державного управління охорони, Прикордонних військ. Разом з органами внутрішніх справ їй надано право згідно з Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» проводи­ти операції по захопленню озброєних злочинців, припиненню тяж­ких злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб інозе­мних держав, організацій та окремих осіб.

Внутрішні війська відповідно до Закону України «Про внутрішні війська МВС України» беруть участь в ліквідації наслідків надзви­чайних ситуацій на об'єктах, що ними охороняються:

• *-в разі необхідності надають наявними силами і засобами до­помогу адміністрації установ виконання покарань у ліквідації фак­тів групової непокори і масових безладь;

• *-виділяють сили і засоби для ведення разом з органами внут­рішніх справ розшуку осіб, які втекли з-під охорони або нагляду;

• *-надають допомогу адміністрації об'єктів охорони у ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха;

• *-беруть участь у воєнній чи територіальній обороні в районах розміщення об'єктів охорони;

• *-здійснюють охорону громадського порядку разом з органами внутрішніх справ або самостійно в населених пунктах та на окремих об'єктах.

На них покладається також обов’язок брати участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, забезпеченні гро­мадської безпеки під час проведення масових заходів, припиненні масових безладь у населених пунктах.

Прикордонні війська відповідно до Закону України «Про При­кордонні війська України» зобов’язані відбивати вторгнення на те­риторію України озброєних формувань, припиняти збройні та інші провокації на державному кордоні, захищати від злочинних пося­гань населення і власність у всіх її формах.

Закон України «Про оборону України» визначає загальні основи оборони держави, ситуацію, при якій Збройні Сили можуть бути використані для забезпечення незалежності, територіальної ціліс­ності, захисту інтересів держави і мирного життя народупередба­чає мобілізаційну підготовку народного господарства, державних органів і систем управління до дій в умовах воєнного стану, підго­товку населення і території країни до оборонивизначає компетен­цію Верховної Ради України, Президента України, Ради оборони України, Кабінету Міністрів, міністерства оборони, інших цент­ральних органів виконавчої влади, місцевих органів державної вла­ди і управління на випадок стану війни, воєнного часу, воєнного стану, мобілізації і територіальної оборони.

Підрозділи Цивільної оборони згідно з Законом України «Про Цивільну оборону України» зобов’язані забезпечити:

• *-запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та витрат у разі аварій, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

• *-оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне Інформування про на­явну обстановку;

• *-захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та застосування засобів масового ураження;

• *-організацію І проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

• *-створення системи аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження І контролю за радіоактивним за­раженням, підтримання їх готовності для стабільного функціону­вання у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

— підготовку і перепідготовку керівного складу цивільної обо­рони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню за­стосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Основами законодавства України про охорону здоров’я на ор­гани охорони здоров’я покладено надання загальнодоступної медичної допомоги населенню, виконання профілактичних заходів по охороні здоров’я населення, забезпечення санітарно-епідеміологіч­ного стану держави, організацію і здійснення роботи щодо розпі­знання, лікування і профілактики захворювань, охорони території України від заносу і розповсюдження інфекційних захворювань, про­ведення карантинних заходів, судово-медичної і судово-психіатричної експертиз, здійснення державного санітарного нагляду.

Органи охорони здоров’я спільно з органами внутрішніх справ при відповідних надзвичайних умовах здійснюють нагляд за до­триманням санітарних правил в населених пунктах, місцях загаль­ного відпочинку і масового перебування людей, спільно ведуть боротьбу з наркоманією, пияцтвом, розповсюдженням СНІДу, венеричних хвороб, у разі ухилення хворих від добровільного лікування, та іншими інфек­ційними захворюваннями, якщо вони набули характеру епідемій і ліквідація їх вимагає карантинних заходів. Органи охорони здоров’я надають невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали під час масових порушень громадського порядку, стихійного лиха чи аваріях, пожежах та катастрофах. На вимогу органів внутрішніх справ вони проводять судово-медичні та судово-психіатричні екс­пертизи, а також необхідні медичні огляди окремих осіб з метою виявлення їх стану здоров’я, наявності у них травм, хвороб, сп’я­ніння чи наркотизації.

Законом України «Про ветеринарну медицину» до компетенції органів державної ветеринарної медицини віднесено:

• *-контроль та організація заходів щодо профілактики, діагнос­тики, лікування та ліквідації інфекційних і незаразних хвороб тварин;

• *-оцінка епізоотичної ситуації і дача обов’язкових до виконання розпоряджень щодо здійснення профілактики та ліквідації заразних хвороб, а також з питання дератизації, дезенфікації, інших заходів;

• *-контроль за охороною території України від занесення з тери­торії інших держав інфекційних хвороб тварин, а також проведення.

перевірки ветеринарного стану при експорті-імпорті тварин, сиро­вини, продуктів тваринного походження, кормів;

— заборона експлуатації або тимчасове припинення функціону­вання тваринницьких об'єктів і підприємств по забою та переробці тварин і сировини тваринного походження у разі порушення вете­ринарних норм і правил.

Місцеві органи влади на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» :

— вирішують відповідно до законодавства питання про прове­дення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, спортив­них, видовищних та інших масових громадсько-політичних заходів, контролюють забезпечення організаторами цих заходів належного громадського порядку;

— вживають в разі стихійного лиха, екологічних катастроф, епідемій, пожеж, інших надзвичайних ситуацій необхідних заходів що­до забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяль­ності підприємств, установ та організацій і врятування життя лю­дей, захисту їх здоров’я, збереження матеріальних цінностей.

Органи внутрішніх справ, здійснюючи охорону правопорядку в надзвичайних умовах, повинні враховувати обов’язкову, передбаче­ну законодавством, участь інших міністерств та відомств у заходах по ліквідації, попередженні та усуненні наслідків надзвичайних по­дій, відновленні порушеного громадського порядку, оздоровленні оперативної обстановки, проявляти ініціативу та розробляти ком­плексні заходи щодо взаємодії з ними.

Комплексні заходи повинні забезпечувати координацію дій всіх залучених до охорони громадського порядку сил і засобів як органу внутрішніх справ, так і приданих тимчасово, систему зв’язку та управління, інформування органів виконавчої влади та вищого ке­рівництва, корегування завдань, поставлених перед підрозділами органів внутрішніх справ і інших правоохоронних органів, залежно від розвитку подій, зв’язок Із засобами масової інформації з метою використання їх можливостей в стабілізації обстановки та належ­ного Інформування населення.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Конституція України.

2. Закон України «Про міліцію» //Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 4. Ст. 20.

1. 3. Закон України «Про державну службу» //Відомості Верховної Ради України. 1993. № 52. Ст. 490.

1. 3. Закон України «Про боротьбу з корупцією» //Відомості Верхо­вної Ради України. 1995. № 34. Ст. 266.

1. 4. Закон України «Про дорожній рух» // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 31. Ст. 338.

2. 5. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв. розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. // Голос України. 1992. 20 жовтня.

3. 6. Положення про проходження служби рядовим та начальни­цьким складом ОВС: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. № 114.

4. 7. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офі­ційний текст X., 2000.

5. 8. Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993. Підручники, навчальні посібники, монографії.

1. 10. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. За­гальна частина: Підручник. К., 1995.

1. 10. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посіб­ник/За ред. А. Т. Комзюка. X. 1998.