Проблема нерозповсюдження і використання зброї масового знищення (ОМУ)

Доповідь студентки 1 курсу 4 группы.

Ханджян Р.Л. на тему:

Проблема нерозповсюдження і використання ОМУ.

У разі збройних конфліктів перед країнами нерідко постає питання про застосування ядерного, біологічного чи іншого зброї масового знищення. До подій 11 вересня 2001;го року людство ще якось обгороджено різноманітними договорами й іншими джерелами міжнародного права від спроби застосування такого роду зброї. Але, приймаючи до уваги цю ситуацію, ми розуміємо, що невід'ємна право особи на одне життя відчужується терористичним экстремизмом.

Тому, найважливіше місце у розв’язанні цієї проблеми займають цілі й принципи Організації Об'єднаних Наций.

Попри те що, що сама Статут ООН 1945 г потрібен був, щоб «позбавити прийдешні покоління від лих війни» вже у післявоєнний період (йдеться про Другий Світовий Війні), проте досі не втратив свою актуальність. Адже проблема світу і загальну стабільність Землі, захисту основних правами людини, гідності й цінності людської особистості, проблема рівності прав великих і малих націй існує у досить гострої форми і сегодня.

Слід зазначити, що Статут ООН послужив фундаментом й у цілого низки двосторонніх і багатосторонніх актів, договорів, угод і деклараций.

Варшавський договір 14 травня 1955 г. відповідно до Статутом ООН зобов’язував своїх держав-членів «утримуватися у міжнародних відносинах від загрози силою чи його застосування та розв’язувати свої міжнародні суперечки мирними засобами в такий спосіб, ніж ставити під загрозу міжнародний світ образу і безпеку» (ст. 1). (Для нотатки: організація Варшавського Договору розпущена 1 липня 1991 року у Праге.).

Прикладом може бути також «Світовий договору про незастосування сили у міжнародних відносинах». Стаття 1 цього договору вкотре свідчить про строгість зобов’язання «не застосовувати у взаємних і загалом у міжнародних відносинах силу або створює загрозу силою як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності кожної держави, і якимось іншим чином, несумісним із цілями Об'єднаних Націй». При цьому зазначається утримання «від використання Збройних Сил з використанням будь-яких видів зброї, включаючи ЗМЗ, суші, на море, повітря й у космічному просторі, і навіть від загроз таким применением».

Але, всупереч цілям та принципами Організації Об'єднаних Націй в світі є така загроза застосування ЗМЗ як захист, приміром, від тероризму. Отже, людство, діючи за принципом «ока за око», може спричинити себе черговий спад — на широкомасштабні воєнних дій, наслідком яких може бути ядерна війна. Не можна виключати і можливість Третьої Світовий Войны.

Раніше небезпека використання зброї масового знищення в основному зумовлювалася тим, що у протиборство може бути втягнутим щодо мало держав, які мають ЗМЗ. Тепер ймовірність його застосування в конфліктних ситуаціях розширюється за рахунок збільшення числа стран-обладательниц ЗМЗ, і з допомогою його імпорту конфліктні зоны.

Різко посилилися територіальні суперечки. Розширилося конфліктне простір. Складаються умови для «інтернаціоналізації «наслідків поширення ЗМЗ. Причому європейські етнічні і національні зіткнення стягуються держави, розташовані інших континентах. Що поспостерігати на активну підтримку ісламського світу мусульман в Боснії й Герцеговины.

До цього слід й ті зони підвищений ризик — Близький Схід, район Перської затоки, Південна Азія, Північно-східна Азія. У деяких із цих районів вже використовувалися окремі види ЗМЗ, наприклад хімічна зброя у недавній ірано-іракської війні. Нині ймовірність і цьогорічні масштаби можливого використання ЗМЗ в локальних зіткненнях зростають ще адже карту поставлено саме існування втягнутих у них государств.

У межах проблеми нерозповсюдження ЗМЗ і контролю за озброєннями восени 2001 року у Москві відбулася велика міжнародна конференція. На форумі обговорювалися такі актуальні проблеми, як ядерна безпеку, скорочення стратегічних ядерних озброєнь, знищення хімічного і біологічної зброї, можливості координації міжнародних зусиль у області зміцнення режиму ядерного нерозповсюдження і др.

Характеризуючи поточний стан режиму нерозповсюдження, директор БЕНКЕТЦентру та співголова конференції Володимир Орлов зокрема сказав: «Не забезпечена універсальність договору про нерозповсюдження створення ядерної зброї. Його «разоруженческая «складова який завжди дотримується. Поза юридично що зобов’язують домовленостей виявляються запаси тактичної ядерної зброї. В наявності загроза мілітаризації космосу. Ядерну зброю, всупереч духу ДНЯЗ, продовжує залишатися розміщеними поза національних територій ядерних держав » .

Важливу роль відіграє й недосконалість технології та устаткування, систем безпеки у низці країн; вади в технологіях використання коштів і системах контролю над зберіганням запасів ЗМЗ, ракетних та інших засобів доставки, що викликає думка про серйозної можливості випадкового застосування зброї масового уничтожения.

Що ж до відмовитися від створення застосування зброї масового знищення державами, які мають ядерну зброю або прагнуть до цього, політично і психічно не може як «горизонтальним», а й виразним «вертикальним» виміром негативного властивості ЗМЗ. Але такий відмову у умовах, коли відбувається поширення ЗМЗ, перестав бути достатньої гарантією стабильности.

Звісно, лише угоди, які зобов’язують держави не виготовляти і навіть не набувати ядерне, або інше ЗМЗ, чи контроль за експортом тієї ж ядерних матеріалів, технологій і устаткування не забезпечує досягнення мети нерозповсюдження. Це завдання можуть виконати лише за умови поступового просування шляхом ядерного роззброєння й терміни прийняття реальних заходів для забезпечення глобальної і учасникам регіональної безопасности.