Розробка дидактичного проекту підготовки фахівця за фахом «Економіст з фінансів»

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Проектування програми професійної підготовки працівника за фахом «Економіст з фінансової роботи»
• 1.1 Аналіз професійної діяльності фахівця
• 1.1.1 Характеристика галузі господарської діяльності
• 1.1.2 Визначення видів діяльності робітника
• 1.2.1 Професійне призначення й умови використання фахівця
• 1.2.2 Побудова функціональної структури діяльності фахівця
• 1.2.3 Визначення кваліфікаційних вимог і умов атестації фахівця
• 1.3 Постановка тактичних цілей навчання
• Розділ 2. Проектування технологій навчання за темою «фінансове планування» дисципліни «фінанси підприємства»
• 2.1 Постановка оперативних цілей навчання і вибір джерел інформації
• 2.2 Проектування дидактичних матеріалів до теми «Фінансове планування»
• 2.3 Аналіз базових умов навчання. Вибір способів формування базових знань
• 2.4 Проектування мотиваційних технологій навчання
• 2.5 Проектування технологій поетапного формування навчальної діяльності
• 2.6 Складання перспективно-поурочного плану викладу теми
• 2.7 Розробка бінарних дій викладача й учнів на уроці «Поняття про фінансове планування та його види»
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ

В основі курсової роботи є діяльність інженера-педагога щодо створення дидактичного проекту підготовки конкретного фахівця. Виконання цієї діяльності повинно сформувати уміння визначати способи організації конкретного навчального процесу, орієнтуючись на умови соціального замовлення.

Метою даної роботи є: розробка дидактичного проекту підготовки фахівця за фахом «Економіст з фінансів» з поглибленою розробкою технологій навчання з теми «Фінансове планування на підприємстві» дисципліни «Фінанси підприємств» .

Для досягнення цієї основної мети системне управління має бути побудоване так, щоб мінімізувати необхідний час і ресурси, що направляються на управління системою і, в той же час, максимізувати доступність, продуктивність і продуктивність системи.

Актуальністю даної роботи є те, що учням надається можливість, як самостійно, так і за допомогою викладача, оволодіти навиками роботи з програмним забезпеченням та навчитися усім аспектам фінансової діяльності на підприємстві, що є важливим та потрібним наш час.

У ході самостійної творчої роботи вирішуються наступні завдання:

· розширення і закріплення методичних знань і умінь, отриманих під час аудиторних занять і самостійної роботи;

· придбання проектувальних умінь створювати навчально-програмну документацію для підготовки фахівця;

· розвиток педагогічного мислення і творчих здібностей;

Об'єкт — процес підготовки фахівця з фінансів.

Предмет — Дидактичний проект підготовки фахівців з професії «Економіст з фінансів» з поглибленою розробкою технологій навчання за темою «Фінансове планування на підприємстві» дисципліни «Фінанси підприємств»

Задачі:

1) Провести аналіз умов здійснення професійної діяльності робітника:

описати галузь діяльності фахівця;

визначити види діяльності робітника;

охарактеризувати трудові процеси, які виконує робітник.

2) Спроектувати кваліфікаційну характеристику фахівця:

описати професійне призначення та умови використання фахівця;

визначити побудову функціональної структури діяльності фахівця.

Розробити зміст професійної підготовки фахівця «Економіст з фінансів» :

здійснити постановку тактичних цілей навчання;

обрати систему виробничого навчання;

побудувати навчальну програму;

3) Визначити технології навчання майбутніх фахівців.

виконати постановку цілей вивчення теми і обраний тип навчання;

здійснити постановку навчально-методичних цілей вивчення теми;

проаналізувати базові умови навчання;

проаналізувати базові знання учнів, технічні і дидактичні засоби навчання;

спроектувати технології формування ООД, ВД і КД. Скласти перспективно-поурочний план;

розробити бінарні дії викладача і учнів на лекції.

фахівець атестація економіст учень

Розділ 1. Проектування програми професійної підготовки працівника за фахом «Економіст з фінансової роботи»

1.1 Аналіз професійної діяльності фахівця

1.1.1 Характеристика галузі господарської діяльності

У наш час велику роль відіграє вугільна промисловість. Вугільна промисловість є ключовою ланкою для багатьох галузей України.

Вугільна промисловість є одній з найбільш крупних галузей народного господарства України. Доля вугілля складає близько 94−96% в загальному об'ємі споживаних власних енергоносіїв країни. Забезпечення необхідної і достатньої кількості високоякісного і конкурентоздатного вугілля, що добувається, є гарантією енергетичної незалежності держави.

Розвиток вугільної промисловості України зв’язаний з періодами крупного зростання і спаду об'ємів вугілля, що добувається. Впродовж всієї історії основним постачальником вугілля був і залишається Донецький вугільний басейн.

Проблеми галузі можна виділити наступні:

— застаріле устаткування;

— недостатність джерел фінансування;

Ефективність виробництва і діяльності підприємства в цій промисловості прямо залежить від правильного використання фінансів на самому підприємстві. Саме цими питаннями і займається економіст по фінансовій роботі. Якщо розглядати роботу економіста по фінансовій роботі в розрізі проблем, які він вирішує, то можна виділити наступні обов’язки:

— контроль за своєчасним надходженням усіх належних підприємству коштів;

— забезпечує додержання режиму економії;

— розробити, виходячи з основних техніко-економічних показників план по створенню і впровадженню провідних технологій на виробництві;

— забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов’язань;

— своєчасне відображення змін, що відбуваються у платоспроможності підприємства;

— відстеження стану власних коштів;

— проводити роботу по залучення інших грошових надходжень;

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що підготовка працівника за фахом «економіст з фінансової роботи «є необхідним, оскільки потреба в таких працівниках має місце у всіх галузях, і в зокрема у вугільній промисловості.

1.1.2 Визначення видів діяльності робітника

Для аналізу професійної діяльності економіста з фінансової роботи визначимо її види, виконання яких входить у його компетенцію. Для цього визначимо освітній та освітньо-кваліфікаційний рівні підготовки даного фахівця та покажемо їх співвідношення з існуючими загальними видами професійної діяльності.

Для освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст, який отриманий в результаті неповної вищої освіти дамо характеристику його діяльності, що виконується по заданому алгоритму без конструювання або з частковим конструюванням в рамках господарсько-економічних робіт відділу.

У професійній діяльності будь-яких спеціалістів виділяють чотири основних види діяльності:

1) технологічний;

2) проектувальний;

3) організаційний;

4) науково-дослідницький.

При цьому для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня характерним є власний зміст даних видів діяльності.

Технологічна діяльність для даного освітньо-кваліфікаційного рівня здійснюється в рамках господарсько-економічних робіт підрозділу.

Проектувальна діяльність передбачає проектування окремих елементів професійних завдань.

Організаційна діяльність здійснюється в рамках робіт відділу.

Науково-дослідна діяльність для даного освітньо-кваліфікаційного рівня відсутня.

Зміст зазначених видів діяльності є наступним:

— технологічний: виконує роботу щодо здійснення фінансової діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення фінансовими ресурсами завдань виробничого плану. Займається формуванням та розподіленню доходів і накопичень підприємства. Забезпечує додержання режиму економії. Своєчасно відображає зміни, що відбуваються у платоспроможності підприємства. Проводить роботу по залученню інших грошових надходжень;

— проектувальний: розроблює, виходячи з основних техніко-економічних показників виробничого плану, проекти перспективних та річних фінансових планів, прогнози надходження коштів на рахунки підприємства. Бере участь у підготовці планів виробництва і реалізації продукції. Складає проекти планів щодо прибутків від реалізації продукції;

— організаційний: складає встановлену звітність про результати фінансової діяльності підприємства. Веде облік виконання плану з реалізації продукції, планів з прибутку та податку з обороту, надходження доходів, наявності коштів на рахунках у банку.

Науково-дослідний вид діяльності не передбачений освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки даного фахівця, тому в його діяльності він відсутній.

Отже, для фахівця професії економіст з фінансової роботи, що має рівень неповна вища освіта, молодший спеціаліст типовими є технологічний, проектно-конструкторський, організаційний види професійної діяльності, у межах котрих даний фахівець виконує професійні завдання, зміст яких відповідає займаній посаді.

1.2.1 Професійне призначення й умови використання фахівця

Формування професійного призначення та умов використання економіста з фінансової роботи є важливим елементом діяльності інженера-педагога щодо проектування цілей та змісту освіти майбутніх фахівців. Для цього інженер-педагог виконує опис характеристики діяльності економіста з фінансової роботи, визначає перелік необхідних знань та вмінь відповідно до типових завдань діяльності та формулює кваліфікаційні вимоги, що є основою для формування програми фахової підготовки економіста з фінансової роботи.

Перелік та зміст видів діяльності і відповідні місця використання економіста з фінансової роботи показано в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Професійне використання фахівця

Таким чином, виходячи із змісту трудових процесів, які виконує економіст з фінансової роботи, можливими місцями його використання можуть бути планово-економічний відділ, фінансово-економічний відділ та ін.

1.2.2 Побудова функціональної структури діяльності фахівця

Аналіз фахової діяльності економіста з фінансової роботи є першим етапом роботи педагога з розробки дидактичного проекту його підготовки і передбачає визначення предмету фахової діяльності, її засобів, процесу, продукту, і т. ін. З позиції системного підходу зазначенні категорії є структурними компонентами фахової діяльності в цілому. Опора на цей підхід дозволяє:

1) прослідкувати послідовність перетворення предмета діяльності на її продукт;

2) представити процес здійснення фахової діяльності у вигляді окремих дій;

3) сформувати необхідні для виконання кожної з цих дій знання та вміння у майбутніх фахівців під час підготовки, реалізуючи тим самими її стратегічні цілі;

Результати аналізу ОКХ економіста з фінансової роботи дозволяють визначити наступний зміст структурних компонентів його фахової діяльності, які, у свою чергу, визначають кваліфікаційні вимоги до нього, що представлено в таблиці 1.2.

Таким чином визначенні в результаті аналізу фахової діяльності економіста з фінансової роботи кваліфікаційні вимоги до нього, вираженні у формі знань та вмінь, прямо випливають зі змісту структурних компонентів його фахової діяльності та є стратегічними орієнтирами його професійної підготовки.

Таблиця 1.2

1.2.3 Визначення кваліфікаційних вимог і умов атестації фахівця

Молодший спеціаліст за фахом економіст з фінансової роботи може бути підготовлений у ВНЗ І-ІІ рівня акредитації (технікум, коледж) або у відповідних структурних підрозділах ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації (інститут, університет, академія) за спеціальністю «Економіка підприємств». Термін навчання: на базі 9 класів — 2 роки 10 місяців, на базі 11 класів — 1 рік 10 місяців.

Визначені в результаті аналізу фахової діяльності економіста з фінансової роботи кваліфікаційні вимоги до нього, виражені у формі знань та вмінь, прямо випливають зі змісту структурних компонентів його фахової діяльності та є стратегічними орієнтирами його професійної підготовки у відповідному навчальному закладі.

Таблиця 1.3

Кваліфікаційні вимоги, що пред’являються до фахівця

Зміст навчання фахівців передбачає вивчення наступних циклів дисциплін: гуманітарної підготовки, природничо-наукової та загальноекономічної підготовки і професійної підготовки. Способи підсумкової атестації (залік або іспит) за кожною з дисциплін визначаються в навчальних планах конкретних закладів освіти відповідно до чинних освітньо-професійних програм підготовки фахівців.

Виробнича практика учнів, слухачів проводиться безпосередньо на робочих місцях, на підприємстві чи у сфері послуг з метою удосконалення здобутих знань, умінь і практичних навичок, що необхідні для досягнення відповідного рівня кваліфікації, встановленого державним стандартом.

За змістом і метою практика студентів може бути:

— навчальною (ознайомлення студентів із специфікою майбутньої спеціальності, отримання первинних професійних умінь і навичок із загально-професійних і спеціальних дисциплін, робітничих професій, передбачених навчальним планом відповідної спеціальності);

— технологічною (ознайомлення студентів-практикантів безпосередньо на підприємствах, організаціях, установах, з виробничим процесом і технологічним циклом виробництва, відпрацювання вмінь і навичок із робітничої професії та спеціальності, закріплення знань, отриманих при вивченні певного циклу теоретичних дисциплін та придбання первинного практичного досвіду);

— професійною (проводиться з метою узагальнення та вдосконалення знань, практичних умінь і навичок на базі конкретного суб'єкта господарювання, оволодіння професійним досвідом та готовності майбутнього фахівця до самостійної трудової діяльності, збору матеріалів для дипломного проекту).

У результаті отриманої підготовки молодший спеціаліст зі спеціальності «Економіка підприємства» на первинних посадах самостійно виконує здебільшого стереотипні, частково діагностичні завдання, за усталеними алгоритмами робить економічні розрахунки, збирає, систематизує, накопичує первинну інформацію як для виконання закріплених за ним посадових обов’язків, так і для потреб структурного підрозділу, де він працює. Це дозволяє йому працювати зокрема за фахом економіст з фінансової роботи.

Державна кваліфікаційна атестація випускників включає: кваліфікаційну пробну роботу, яка відповідає вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника ПТНЗ або ВНЗ відповідного рівня акредитації; державний кваліфікаційний іспит або захист дипломної роботи, проекту чи творчої роботи, що їх замінює.

Головою державної кваліфікаційної комісії призначається представник роботодавця або замовника підготовки професійних робітників — керівник, професіонал відповідної галузі виробництва чи сфери послуг; заступником голови — керівник або заступник керівника навчального закладу, членами — старший майстер (майстер) виробничого навчання, викладач з предмету професійно-теоретичної підготовки, працівник, відповідальний за організацію курсового професійно-технічного навчання, та інші представники підприємства, установи, організації, де здійснюється курсове чи індивідуальне навчання на виробництві, у сфері послуг.

Особам, які здобувають неповну вищу освіту, завершили повний курс первинної професійної підготовки й успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, за рішенням державної кваліфікаційної комісії присвоюється кваліфікація «молодший спеціаліст» з отриманої професії, спеціальності, спеціалізації відповідного розряду (класу, категорії), і видається диплом встановленого зразка.

1.3 Постановка тактичних цілей навчання

З позицій діяльнісного підходу цілі навчання необхідно формулювати у вигляді переліку фахових завдань, які має виконувати фахівець. Формувати відповідних вмінь здійснюється в процесі вивчення конкретних дисциплін. Отже, тактичні цілі їх вивчення мають містити опис цих умінь та супутніх характеристик особистості, які необхідно сформувати у майбутніх фахівців. Для цього педагог, спираючись на результати аналізу досвіду та індивідуальних якостей учнів, розробляє ідеальний опис особистості майбутнього фахівця на даному етапі його навчання.

Постановка тактичних цілей вивчення дисципліни повинна забезпечувати формування наступних елементів структури особистості: професійна спрямованість, професійна компетентність, комутативна готовність, економічна ерудиція та правова компетентність.

При постановці цілей вивчення дисципліни важливо також передбачити необхідні формування професійної пам’яті, економічного мислення, здатності до самоаналізу і саморегуляції тощо.

Основною вимогою до постановки тактичних цілей навчання є формування тих умінь та якостей майбутніх фахівців, що забезпечують їх відповідність кваліфікаційним вимогам та можуть бути сформовані при вивченні даної дисципліни. Досягнення зазначених цілей забезпечує формування елементів структури особистості майбутніх фахівців, що показано в таблиці 1.4.

Таким чином, формулювання тактичних цілей підготовки економіста з фінансової роботи з дисципліни «Фінанси підприємств «є орієнтиром для формування в нього всіх елементів структури його особистості, що забезпечують його відповідність кваліфікаційним вимогам.

Таблиця 1.4

Постановка тактичних цілей навчання економіста із фінансової роботи дисципліни фінанси підприємств

Розділ 2. Проектування технологій навчання за темою «фінансове планування» дисципліни «фінанси підприємства»

2.1 Постановка оперативних цілей навчання і вибір джерел інформації

На даному етапі дидактичного проектування педагог здійснює формулювання мети навчання на оперативному рівні, тобто визначає перелік професійних умінь, які повинні бути сформовані в учнів у результаті вивчення теми. Відповідно до рівнів складності цих професійних дій та ступеня володіння навчальним матеріалом теми оперативні цілі можуть бути сформульовані за 4 рівнями (згідно з теорією В. Беспалька):

1 рівень (розпізнавання): знаходження учнями деякого об'єкта серед інших, упізнавання на слух і за зображенням (позначенням) заданих елементів (властивостей) тощо;

2 рівень (репродуктивний): здатність учнів відтворювати і використовувати наявну інформацію для рішення задач за заданим алгоритмом;

3 рівень (суб'єктивно-продуктивний): здатність учнів розв’язувати нестандартні завдання шляхом застосування наявних знань і вмінь до нетипових ситуацій, аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації та перетворення;

4 рівень (об'єктивно-продуктивний): спроможність учнів здійснювати дослідну діяльність, розробляти нові об'єкти та процеси або модернізувати існуючі. Зазначимо, що цей рівень у підготовці економіста з фінансів буде відсутній, тому що наукові дослідження не входять до його професійних обов’язків, визначених отриманим освітньо-кваліфікаційним рівнем.

Вибір третього рівня обумовлюється складністю матеріалу теми і кваліфікаційних вимог до майбутнього фахівця, необхідністю прийняття ним рішень у нестандартних ситуаціях. Для економіста з фінансів остання вимога є необхідною. Отже оперативні цілі за темою «Фінансове планування» сформульовано за 3 рівнями в табл. 2.1 Там показано також умови реалізації цілей кожного рівня (у вигляді необхідних знань і вмінь), результати реалізації цілей рівнів (сформовані в результаті вивчення теми професійні вміння) та критерії оцінювання сформованості цих умінь у студентів групи. Усі зазначені параметри є еталонами професійних дій, що містяться у поставлених оперативних цілях.

Таблиця 2.1

Постановка оперативних цілей вивчення теми " Фінансове планування"

Виходячи із зазначених еталонів оперативна мета навчання (згідно з підсумковим рівнем засвоєння навчального матеріалу) може бути сформульована наступним чином:

Для досягнення поставленої мети педагог надалі здійснює аналіз і відбір джерел навчальної та наукової літератури. Літературні джерела добираються відповідно до педагогічних вимог (інформативність, повнота викладу, логічність, актуальність матеріалу); їх має бути не менше трьох.

Для теми «Фінансове планування» нами обрано в якості ключових наступні літературні джерела інформації, що задовольняють зазначеним вимогам:

1. Азаренкова Г. М., Журавель Т. М., Михайленко Р. М., Фінанси підприємств: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Знання-Прес, 2006. — 287 с.

2. А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л Д. Буряк та ін.; Фінанси підприємств: Підручник. Кер. кол. авт. і наук. ред. проф.А.М. Поддєрьогін. — 6-те вид., перероб. та допов. — К.: КНЕУ, 2006. — 552 с.

3. Фінанси підприємств: підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. A. M. Поддєрьогін. — 7-ме вид., без змін. — К.: КНЕУ, 2008. — 552 с.

Отже, при вивченні теми «Фінансове планування» нами сформульовано цілі її вивчення та еталони професійних дій економіста з фінансів за 3 рівнями засвоєння навчального матеріалу та відібрано джерела інформації, що сприяють досягненню поставленої мети.

2.2 Проектування дидактичних матеріалів до теми «Фінансове планування»

На даному етапі дидактичного проектування на базі попередньо спроектованих цілей та змісту навчання майбутніх економістів з фінансової роботи відтворених у навчальних планах та програмах, викладач має конкретизувати відібраний зміст та розробити дидактичні матеріали за темами дисципліни. Ці матеріали містять обсяг інформації за темами, який потрібно засвоїти учням для успішного здійснення їх фахової діяльності.

Дидактичні матеріали розробляються за результатами аналізу і відбору джерел навчальної та наукової літератури та становлять логіко-семантичну структуру навчального матеріалу теми, її план, текст та контурний конспект.

Послідовність розробки дидактичних матеріалів є такою:

1) вибір необхідних змістовних елементів теми та встановлення типів існуючих між ними взаємозв'язків (рівнозначності, перетину, підпорядкування, протиставлення, протилежності тощо);

2) складання логіко-семантичної структури теми (схематичне зображення змістовних елементів теми та зв’язків між ними);

3) конструювання плану викладу теми з визначенням типу плану (простий або складний, індуктивний або дедуктивний), виходячи зі структури навчального матеріалу та рівня сформованості базових знань учнів;

4) конструювання тексту теми, що є докладно представленим навчальним матеріалом, скомпонованим у послідовності, яка визначається планом;

5) проектування на основі тексту контурного конспекту з теми, який містить ключові положення нової інформації, таблиці, графіки, позначення, схеми, алгоритми.

План — це набір коротких найменувань логічно завершених частин навчальної теми. На ступінь складності плану і число пунктів впливають: особливості сприйняття і розуміння учнями нової інформації; рівень підготовки учнів; цільове призначення тексту. На основі плану може бути одержаний текст.

Текст - це система граматичних, графічних, математичних знаків, що забезпечують вичерпне уявлення про об'єкт вивчення.

Конспект - сукупність взаємозв'язаних опорних сигналів теми.

Логіко-семантичну структуру, план та контурний конспект теми «фінансове планування» представлено нижче.

Отже, конструювання дидактичних матеріалів за темами є засобом реалізації поставлених на попередньому етапі дидактичних цілей вивчення дисципліни та окремих тем.

Тема " Фінансове планування на підприємствах "

1. Фінансове планування

1.1. Завдання фінансового планування

1.2. Принципи фінансового планування

1.3. Методи фінансового планування

2. Процес планування

3. Фінансовий план

Кожне підприємство, починаючи свою діяльність, зобов’язане чітко уявляти перспективну потребу у фінансових, трудових і матеріальних ресурсах та джерела їхнього одержання, що зумовлює необхідність фінансового планування.

Під фінансовим плануванням розуміють планування надходжень і використання фінансових ресурсів для забезпечення розвитку підприємства. Воно здійснюється шляхом складання планів різного змісту та призначення залежно від завдань та об'єктів планування та сприяє виявленню внутрішніх резервів підприємства, дотриманню режиму економії.

Фінансове планування — це процес визначення обсягів надходжень відповідних видів фінансових ресурсів (прибутку, амортизації тощо) і їх розподіл за напрямами використання в плановому році.

До основних завдань фінансового планування на підприємстві відносять:

1. Визначення джерел та обсягів фінансових ресурсів відповідно до потреб підприємства.

2. Виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів.

3. Виявлення шляхів найбільш раціонального вкладення капіталу та його ефективного використання.

4. Збільшення прибутку за рахунок економного витрачання коштів.

5. Раціональний розподіл отриманих доходів і накопичень за каналами їхнього використання.

6. Здійснення фінансового контролю за формуванням та використанням фінансових ресурсів і грошових коштів.

Об'єктами планування є доходи підприємства, включаючи нагромадження, взаємовідносини з держбюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень, інші форми інвестування фінансових ресурсів (операції на ринку цінних паперів), обсяг довгострокових кредитів банків на інвестиційні заходи, потребу у власних оборотних коштів та джерела їхнього покриття.

Методи планування — це конкретні способи та прийоми розрахунків показників. При плануванні фінансових показників застосовують такі методи:

· нормативний;

· розрахунково-аналітичний;

· балансовий;

· метод оптимізації планових рішень;

· економіко-математичне моделювання;

· метод експертних оцінок.

Нормативний метод передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм і техніко-економічних нормативів (норм амортизаційних відрахувань, нормативів потреби в оборотних коштах тощо).

Розрахунково-аналітичний (індексний) метод передбачає розрахунок планової величини фінансового показника на основі аналізу досягнутої величини цього показника (база) й індексів його зміни у плановому періоді.

Балансовий метод передбачає зв’язок усіх витрат з джерелами їхнього фінансування. Суть балансового методу полягає у тому, що шляхом побудови балансів досягається взаємозв'язок наявних фінансових ресурсів і фактичної потреби в них.

Метод оптимізації планових рішень — розробка кількох варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати найбільш оптимальний з них за деяким критерієм. Як критерій можуть застосовувати мінімум фінансових витрат, максимум прибутку тощо.

Економіко-математичне моделювання дозволяє знайти кількісний вираз взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Такий зв’язок виражається через економіко-математичну модель, що є математичним описом економічного процесу.

Метод експертних оцінок передбачає визначення узгодженої думки експертів і вибір найбільш прогресивної щодо вирішення конкретної проблеми.

Планування розпочинають із розробки загальних цілей, далі визначають конкретні, деталізовані цілі на заданий період, шляхи та засоби їх досягнення, і нарешті, здійснюють контроль за досягненням поставлених цілей.

Процес планування складають такі етапи:

1. Визначення цілей планування. Вони стають вирішальними факторами при виборі форми і методів планування.

2. Аналіз проблеми. На цьому етапі визначають вихідну ситуацію на момент складання плану і формують кінцеву ситуацію.

3. Пошук альтернатив. На цьому етапі серед можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирають найкращий.

4. Прогнозування. Формують уяву про розвиток ситуації, яку планують.

5. Оцінка. На цьому етапі проводять оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.

6. Прийняття планового рішення. Вибирають і оформляють єдине планове рішення.

Головним інструментом фінансового планування є різноманітні фінансові плани.

Фінансовий план — це найважливіший елемент бізнес — плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Фінансові плани можна розділити на:

· перспективні (стратегічні) — на декілька років;

· поточні - на рік, квартал;

· оперативні - до 1 місяця.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

· прогнозу звіту про прибутки та збитки;

· прогнозу руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

· прогнозу балансу активів та пасивів підприємства.

Як інформаційну базу перспективного фінансового планування доцільно використовувати річні дані фінансової діяльності за останні 5 років, для поточного (річного) планування — квартальні дані за 1−2 роки.

2.3 Аналіз базових умов навчання. Вибір способів формування базових знань

Метою аналізу базових знань учнів є визначення рівня сформованості в них базових умінь з конкретної теми, емоційне відношення до професії і навчального предмета, соціодемографічні і психологічні характеристики групи, а також способів корекції даних характеристик. Базовий матеріал — це всі ті відомості, які за своїм значенням пов’язані з певною темою за змістом та знання яких учнями робить для них новий матеріал більш доступним для розуміння. Базовий матеріал утворює той чи інший тип МТ-зв'язків (зв'язки, які існують між окремими темами однієї чи кількох дисциплін). Установлення виду МТ-зв'язків дозволяє визначитися із способами їх реалізації в навчанні та обрати способи контролю й формування базових знань в учнів.

Контроль базових знань за типом є вступним, за видом — попереднім і може бути здійснений за допомогою таких методів, як контрольна робота, опитування, тестування тощо. За формою вступний контроль може бути індивідуальним, фронтальним, груповим або комбінованим. До засобів реалізації контролю відносяться задачі, питання, картки завдань, тести тощо. У залежності від результатів вступного контролю вибираються способи формування базових знань учнів. Методами формування базових знань можуть бути обрані розповідь, пояснення і т. ін., а засобами, відповідно, — план викладу матеріалу, план рішення задачі і т. ін.

Аналіз МТ-зв'язків, вибір базового матеріалу та визначення способів контролю і формування базових знань представлені в таблиці 2.2.

Таким чином, способи контролю та формування базових знань були обрані за результатами аналізу базових умов навчання та залежно від установлених типів МТ-зв'язків теми «Фінансове планування на підприємстві» дисципліни «Фінанси підприємства» .

Таблиця 2.2

Вибір базового матеріалу (до теми " Фінансове планування на підприємстві" дисципліни " Фінанси підприємства" ), визначення способів контролю і формування базових знань

Таблиця 2.2

Вибір базового матеріалу (до теми " Фінансове планування на підприємстві" дисципліни " Фінанси підприємства" ) визначення способів контролю і формування базових знань

2.4 Проектування мотиваційних технологій навчання

Мотивація — це система внутрішніх та зовнішніх чинників, які спонукають і скеровують поведінку суб'єкта на досягнення мети.

Основна мета застосування мотиваційних технологій навчання - забезпечення швидкого включення учнів у професійну навчально-пізнавальну та навчально-виробничу діяльність без довготривалого «вживання» в роботу; підтримка діяльності на необхідному рівні активності.

Виділяють два типи мотивації - зовнішню і внутрішню.

Зовнішня мотивація базується на заохоченнях, покараннях та інших видах стимулювання, зовнішніх по відношенню до людини, які направляють чи стримують її поведінку. Внутрішня мотивація виникає під впливом чинників, які виникають внаслідок внутрішнього усвідомлення особистістю своїх потреб. Вибір типу мотивації залежить від характеру завдань навчальної теми (алгоритмічні чи евристичні) та від базових характеристик академічної групи (середній бал з опорних дисциплін, провідний тип темпераменту, ставлення до навчання та майбутньої професії).

Навчальна мотивація може використовуватися у вступній, поточній або заключній частинах заняття. Кожному виду внутрішніх мотиваційних технологій відповідають певні методи навчання: вступна мотивація реалізується методами мотивуючого вступу або мотивуючої демонстрації; поточна і заключна мотивація — словесними та практичними методами та відповідними прийомами. Зовнішня мотивація може здійснюватися шляхом стимулювання, заохочення чи попередження учнів та слугувати засобом підкріплення внутрішньої мотивації або використовуватися як основна мотивація.

При вивченні теми «Фінансове планування на підприємстві» з дисципліни «Фінанси підприємств» використовуватимемо внутрішню та зовнішню мотивації, методи мотивуючого вступу, стимулювання, заохочення та попередження. Основними прийомами внутрішньої мотивації в процесі викладення нового матеріалу будуть: віднесення до особистості та ситуації, орієнтація змісту навчального матеріалу на його практичний зміст і на конкретну професійну діяльність.

Текст мотивації:

" Сьогодні ми розглянемо таке поняття як «фінансове планування», його принципи та види, а також методи планування на підприємстві. Отже, фінансове планування є основним чинником на підприємстві, який контролює виконання планів формування доходів та витрат, враховує поточне фінансове становище. Фінансове планування — вибір цілей щодо реальності їх досягнення з наявними фінансовими ресурсами в залежності від зовнішніх умов і узгодження майбутніх фінансових потоків. Процес планування повинен здійснюватися при використанні таких принципів як:

· гнучкість

· безперервність

· комунікативність

· участь

· адекватність

· комплексність

· багатоваріантність

· інтеративність

До основних видів планування відноситься:

· стратегічне

· довгострокове

· короткострокові

· поточне

Методи фінансового планування підрозділяють на автоматичний, статистичний, нульової бази.

Якщо ви будете розуміти зміст поняття «фінансове планування» та правильно використати принципи, методи та види — будете мати змогу стати керівником з фінансової роботи на підприємстві.

В якості було обрано зовнішню мотивацію тому, що:

1) завдання теми мають здебільшого алгоритмічний характер (визначення фінансових результатів діяльності; розрахувати план на подальшій рік).

2) академічна група має наступні базові характеристики:

високий рівень успішності («3» бали мають 15% студентів, «4» — 45%, а «5» — 40%); отже, базові знання є сформованими, і можна використовувати також внутрішню мотивацію;

провідний тип темпераменту — сангвінік, для якого прийнятні будь-які форми й методи організації навчального процесу;

ставлення до навчання та майбутньої професії - байдуже та негативне, відповідно. Тому зовнішня мотивація має бути реалізована шляхом зазначення умов дострокової здачі заліку з теми, обіцянки позитивних оцінок, або навпаки — перерахунком труднощів під час сесії.

Отже, під час вивчення теми «Фінансове планування» дисципліни «Фінанси підприємств» згідно із характером завдань та базовими характеристиками академічної групи нами було обрано в якості провідної зовнішню мотивацію, яку реалізовано методами стимулювання, заохочення та попередження та підкріплено внутрішньою мотивацією для створення зацікавленості учнів.

2.5 Проектування технологій поетапного формування навчальної діяльності

Цілі даного етапу проектувальної діяльності інженера-педагога полягають у розробці ефективних способів формування в учнів «орієнтирів» їх майбутньої професійної діяльності, які в подальшому забезпечать правильність її виконання, та необхідних фахових умінь, що співвідносяться з оперативними цілями вивчення теми та мають всі якості, якими характеризуються сформовані повністю вміння (розумність, усвідомленість, засвоєність, узагальненість, критичність); а також способів контролю, які дали б можливість педагогу визначити, наскільки чітко досягнута мета навчання, які недоліки має процес навчання і як можна їх усунути.

Для досягнення зазначених цілей слід ураховувати наступні дидактичні положення:

— при виборі методів викладу нового матеріалу виходять з ряду критеріїв: рівень складності навчального матеріалу, кількість часу на його опрацювання; базові характеристики навчальної групи (ставлення учнів до предмету, рівень сформованості базових знань (середній бал з опорних дисциплін); тип мислення; тип темпераменту), а також забезпечують доповнення словесних методів навчання методами наочності;

— при виборі способів формування виконавчих дій треба пам’ятати, що формування діяльності здійснюється поетапно. При цьому кожний з етапів (етап формування матеріалізованих дій; етап формування мовних дій; етап формування розумових дій) має свої цілі, для реалізації яких використовуються відповідні способи навчання;

— при розробці способів контролю необхідно дотримуватись таких його принципів, як професійна спрямованість контролю (орієнтація на професійні цілі навчання); об'єктивність контролю (інформативність, диференційованість перевірки з урахуванням специфіки учнів та матеріалу), валідність (адекватність засобів та методів контролю щодо змісту навчального матеріалу); систематичність контролю (регулярність проведення, різноманіття методів); правильна організація контролю (індивідуальний характер, гласність, етичне ставлення до учнів).

Вибір методів і засобів формування ООД, ВД та КД для теми «Фінансове планування на підприємстві» дисципліни «Фінанси підприємств» показано в таблиці 2.5.

Методи формування ООД обрано, виходячи з рівня складності теми (середня складність — самостійна робота з підручником) та базових характеристик навчальної групи (високий рівень сформованості базових знань — традиційна бесіда; образний тип мислення — плакати, слайди).

Методи формування ВД обрано, виходячи з характеру вмінь, які треба сформувати (так як цілі 1 та 2 рівня носять, в основному, теоретичний характер, вибираємо фронтальне опитування та самостійну роботу з завданнями теоретико-репродуктивного змісту; цілі 3 рівня носять практичний характер, вибираємо метод практичної роботи (з завданнями продуктивного змісту) з вибором відповідних засобів, що показано в таблиці 2.5.

Технології контролю розроблено, виходячи з характеру вмінь, які контролюються, та базових характеристик навчальної групи (Для перевірки сформованості вмінь 1 рівня (враховуючи їх теоретичний характер) обираємо тестування (з закритими тестами, так як перераховані вміння формуються на етапі матеріалізованих дій). Для контролю вмінь 2 рівня обираємо письмову контрольну роботу, враховуючи репродуктивний характер цілей рівня і особливості сприйняття учнями з переважним образним типом мислення. Для контролю вмінь 3 рівня обираємо метод практичної перевірки (з практичними завданнями продуктивного рівня, враховуючи практичний характер сформульованих цілей).

Таким чином, розроблені технології формування ООД, ВД та КД при вивченні теми «Фінансове планування на підприємстві» дисципліни «Фінанси підприємств» ураховують усі фактори, що є важливими для ефективної реалізації даного етапу проектувальної діяльності інженера-педагога, забезпечують сформованість в учнів нових знань і фахових умінь за темою і дозволяють викладачеві проконтролювати рівень їх засвоєння.

Таблиця 2.5

Проектування технологій поетапного формування навчальної діяльності при вивченні теми " Фінансове планування на підприємстві"

2.6 Складання перспективно-поурочного плану викладу теми

Перспективно-поурочний план — це документ, який містить перелік уроків з конкретної теми, а також організаційні та дидактичні характеристики кожного з них, представлені часом, який відводиться на вивчення тих чи інших питань теми, типом уроку, цілями навчання, складом базового матеріалу, методами навчання.

Тип уроку має бути обраний з урахуванням складності матеріалу та його об'єму (чим складніший та об'ємніший матеріал, тим менша кількість задач буде плануватися на уроці), з урахуванням характеристик навчальної групи та часу, відведеного на вивчення матеріалу.

Найменування типу уроку визначає основну його задачу або ціль. Це необхідно враховувати при формуванні структури кожного уроку та формулюванні цілі навчання. Під час уроку має бути реалізована кожна із поставлених задач, що повинно знайти відображення в методах навчання. Якщо ціль комплексна і включає, наприклад, елементи формування нових знань, їх закріплення та контролю, то повинні бути вибрані словесний (і) метод (и) (розповідь, пояснення, бесіда і т.д.), метод (и) наглядності (ілюстрація, демонстрація), практичний (і) метод (и) (вправи, лабораторний метод, практична робота) та метод (и) контролю (опитування, контрольна робота, тестування і т.д.). Перспективно-поурочний план теми «Фінансове планування на підприємстві» представлений у таблиці 2.4. Таким чином розроблений перспективно-поурочний план охоплює всі найважливіші розділи теми, містить різноманітні типи уроків, що сприяє актуалізації опорних знань учнів, формуванню у них орієнтованої основи діяльності з теми, формування відповідних професійних дій як теоретичного, так і практичного змісту, дозволяє здійснювати контроль сформованих у процесі вивчення теми знань, вмінь та навиків. Використані методи навчання відповідають типам уроків та дозволяють повністю реалізувати їх цілі.

Таблиця 2.4

Перспективно-поурочний план викладу теми " Фінансове планування на підприємстві"

2.7 Розробка бінарних дій викладача й учнів на уроці «Поняття про фінансове планування та його види»

Для детальної розробки бінарних дій викладача й учнів нами обрано тему уроку «Поняття про фінансове планування та його види». Тип даного уроку — урок формування та засвоєння нових знань. Відповідно до типу, даний урок містить наступні структурні елементи: організаційний момент, повідомлення теми та цілі уроку, мотивація цілі, актуалізація опорних знань, формування ООД, ВД, підведення підсумків, видача домашнього завдання. Зазначена структурна побудова уроку обумовлюється його метою: сформувати уявлення про фінансове планування, види види, знання методів і передбачає використання відповідних способів навчання: розповідь, демонстрація слайдів, схем, алгоритмів.

Відповідність структурних елементів уроку, дій викладача та учнів показано в таблиці 2.5

Таблиця 2.5

Бінарні дії викладача і тих, хто навчається, на уроці за темою " Поняття про фінансове планування та його види"

Отже, основуючись на розроблених матеріалах нами розроблені бінарні дії викладача та учнів до уроку «Поняття про фінансове планування та його види» за темою «Фінансове планування на підприємстві» дисципліни «Фінанси підприємства» згідно до обраного типу уроку, його цілей та відповідних засобів навчання.

Висновок

Протягом виконання курсової роботи було виконане проектування програми професійної підготовки робітника за фахом «Економіст з фінансів» .

Проводячи аналіз даної роботи можна зробити наступні висновки:

Була проаналізована професійна діяльність фахівця: описали галузь діяльності фахівця; визначили види діяльності фахівця; охарактеризували трудові процеси, які виконує фахівець.

Була спроектована кваліфікаційна характеристика фахівця: описано професійне призначення та умови використання фахівця; визначено побудову функціональної структури діяльності фахівця. Розроблено зміст професійної підготовки фахівця «Економіст з фінансів»: здійснено постановку тактичних цілей навчання; обрано систему виробничого навчання; побудовано навчальну програму. Визначено технології навчання майбутніх фахівців: виконано постановку цілей вивчення теми і обраний тип навчання; здійснено постановку навчально-методичних цілей вивчення теми; проаналізували базові умови навчання; проаналізували базові знання учнів, технічні і дидактичні засоби навчання; спроектували технології формування ООД, ВД. Склали перспективно-поурочний план та розробили бінарні дії викладача і учнів на лекції.

В ході проведення даного дослідження ми переконались, що спеціальність «Економіст з фінансів» є дуже важливою та необхідною у сучасному суспільстві. Аналіз стану сучасної економіки підтверджує, що дана професія є необхідною для вдалого здійснення господарської діяльності підприємства, тому що в сучасній економічній ситуації спостерігається необхідність у контролюванні та аналізі фінансової діяльності підприємства, розподіл та формування прибутку та цільове використання фінансових ресурсів підприємства.

Список використаної літератури

1. Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу та аудиту. — К.: А.С.К., 1998. — 768 с.

2. Коваленко О. Е. Методика професійного навчання. Підручник для студентів ВНЗ. Коваленко О. Е., Нар. укр. акад. — Х.: Вид-во НУА, 2005. — 360 с.

3. Коваленко Е. Э. Методика профессионального обучения. Ученик для инженеров-педагогов, преподавателей спецдисциплин системы профессионально-технического и высшего образований — Х.: ЧП «Штрих», 2003. — 480 с.

4. Кошелева Н. Г. Педагогічні основи проектування фахової економічної діяльності: навчально-методичний посібник.Н. Г. Кошелева. — Донецьк: Дон. УЕП, 2009. — 233 с.

5. Курс фінансів. Навчальний посібник. Кудряшов В. П. Вид: К.: Знання 2008р.431с.

6. Методика професійного навчання: основні технології навчання: методичні вказівки по виконанню курсової роботи. Упоряд. Коваленко О. Е., Євсюков О.Ф., Ковальська В. С., Романовська О. О. — Харків: УІПА, 2011. — 72 с.

7. Місцеві фінанси. навчальний посібник. Власюк Н.І. Вид.: К.: Алерта. 2011 р.328 с.

8. Фінанси. Курс для фінансистів. Навчальний посібник. Оспіщева.В. І.

9. К.: Знання. 2008р.567 с.