Дослідження та розслідування у журналістиці: український аспект

Тема Дослідження та розслідування у журналістиці: український аспект

АНОТАЦІЯ Мета роботи: дослідити ступінь популярності журналістського розслідування на сторінках українських газет з різними концепціями та його заміну журналістським дослідженням.

Об'єкт дослідження: українські друковані засоби масової інформації.

Предмет дослідження: жанр журналістського розслідування у пресі.

Методи: аналітичний, метод обробки на узагальнення даних, моніторинг.

Емпіричний матеріал: матеріали газет «Дело», «Дзеркало тижня», «Комсомольская правда» в Украине", «Салон Дона и Баса», «Сегодня» періоду від вересня 2009 по грудень2010 року.

ВСТУП Одним з найменш досліджених аспектів української журналістики на сьогодні є розслідування як метод аналітичної роботи журналіста та як жанр. Причин цьому є кілька, найголовніша — відсутність давньої міцної традиції журналістського розслідування в Україні. Взагалі розвиток журналістики у нас відбувався не самобутнім шляхом, як це було у розвинених демократичних країнах, а був обумовлений штучним керуванням «з верху». За радянської епохи якісних злободенних журналістських розслідувань апріорі не могло бути, оскільки тотальна пропаганда не передбачала журналістської ініціативи у розкритті важливих суспільних та політичних проблем. Сьогодні українська преса тільки намагається вийти на шлях незалежності та служіння інтересам суспільства, а не владі чи бізнесу. І популяризація журналістського розслідування у цьому плані була б показовою. Окреслена нами проблема сучасного інформаційного простору в Україні і обумовлює актуальність нашого дослідження.

Об'єктом моєї роботи є українські друковані засоби масової інформації. Предмет дослідження — розслідування як метод та як жанр журналістської роботи.

Виходячи з поставленої проблеми, мені треба було: дослідити ступінь популярності журналістського розслідування на сторінках українських газет з різними концепціями та його заміну іншими методами аналітичної роботи (зокрема, журналістським дослідженням).

Роль та значення журналістики в окремій країні залежить, на нашу думку, від багатьох факторів: історичних, політичних, культурних.

Користувалась наступним науковим підґрунтям: посібниками А. Д. Константинова, Д. Рендала, А. А. Тертичного, Ю. Шума та Дж. Улмена.

Емпіричним матеріалом для дослідження я обрала регіональні та загальноукраїнські українські газети з різними концепціями: «Дело», «Дзеркало тижня», «Комсомольская правда» в Украине", «Салон Дона и Баса», «Сегодня». Моніторинг проводився протягом вересня 2009 — грудня 2010 років. Спочатку ми виокремили публікації, які за формою подачі та актуальністю піднятої проблеми претендують на звання журналістського розслідування, а потім проаналізували їх відповідно до складених нами критеріїв.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗСЛІДУВАННЯ У ЖУРНАЛІСТИЦІ

1.1 Світовий та вітчизняний досвід становлення жанру та метода журналістського розслідування у пресі

Жанр журналістського розслідування вперше з’явився у Сполучених Штатах Америки на початку ХХ століття. Там у редакції журналу «Макклюрс» працювала команда свідомих та активних журналістів, які метою своєї роботи бачили встановлення соціальної справедливості, викриття вад у суспільстві та, особливо, у владі. Це були Л. Стефенс, А. Тарбелл та Р. Бейкер, які у своїх злободенних статтях викривали скандальні факти корупції, шантажу, махінацій «нафтових королів», торгівлі людьми, крадіжок на залізниці тощо.

У 1906 році президент США Теодор Рузвельт у своїй промові назвав цих журналістів «макрейкерами» (від англ. muckrake — «граблі для гною»), «розгрібачами бруду», які «подібно до персонажа з роману англійського літератора та проповідника XVII століття Джона Беньяна „Шлях пілігрима“ віддавали перевагу тому, щоб місити багнюку ногами, аби тільки не дивитися у блакитне небо». У такий спосіб президент висловив невдоволення їхньою діяльністю. Це прізвисько виявилося настільки влучним, що не просто надовго прижилося, а навіть ознаменувало початок нової ери у світовій журналістиці.

Після цього американською журналістикою прокотилася хвиля журналістських розслідувань. Журнал «Кольєрс» почали публікувати серію матеріалів про шарлатанство у медицині: вони викрили запатентовані ліки, які наносили шкоду хворим, проте широко рекламувалися у ЗМІ. Інший відомий журнал «Космополітен» надрукував статтю «Зрада сенату», у якій викривалися політичні махінації.

Велика кількість подібних розслідувань наштовхнула Л. Стеффенса випустити книжку «Ганьба міст» («The Shame of Cities»), основу якої складали надруковані у журналах з розслідуванням.

У Європі традиції журналістського розслідування різняться у різних країнах. Наприклад, в Англії та Швеції засоби масової інформації мають вагомий вплив на політику та суспільство вже кілька століть, а в Іспанії преса тільки починає набувати такої ваги. Роль та значення журналістики в окремій країні залежить, на нашу думку, від багатьох факторів: історичних, політичних, культурних.

Яскравим представником розслідування європейської журналістики є Гюнтер Вальраф. Цей німецький репортер був відомим далеко за межами своєї держави, його розслідування публікувалися навіть у Радянському Союзі. Він виробив свій власний творчий метод, який пізніше назвали «журналіст змінює професію». Вальраф, який був майстром перевдягання, постійно грав різноманітні ролі: безпритульного, гастарбайтера, багатого промисловця, водія-дальнобійщика та інших. Він занурювався у їхню середу, проводив там розслідування та описував усі події з точки зору очевидця. Його методи роботи часто були небезпечними, а іноді, навіть, нечесними, проте сам він коментував це так: «Я не виправдовую свої методи. Я вважаю їх необхідними».

В Україні не існує давньої традиції журналістських розслідувань. За радянської епохи їх апріорі не могло бути, оскільки тотальна пропаганда не передбачала журналістської ініціативи у розкритті важливих суспільних та політичних проблем. Проте методи поверхового дослідження журналістами використовувалися. Наприклад, у фейлетонах сатиричного журналу «Перець» осміювалися деякі недоліки радянського устрою. Отже, дослідження певних суспільних проблем все-таки відбувалося, але воно було неглибоким, стосувалося лише побутових тем без виходу на загальнодержавний рівень.

На початку 1990;х років, коли демократичні традиції у суспільстві почали занепадати, кількість та якість журналістських досліджень почали знижуватися. Інтерес аудиторії до них все ще був високим, але інформаційна політика держави їх не передбачала.

Зважаючи на те, що сам жанр журналістського розслідування був дуже популярним серед читачів, під його виглядом почали подаватися неякісні підробки — неаргументовані компромати на «ворогів» власника газети, замовні рекламні матеріали тощо. Колишні журналісти-розслідники перекваліфікувалися, деякі виїхали за кордон. Пізніше, з поширенням Інтернету, почали з’являтися сайти (www.obkom.net.ua, www.flb.ru, www.cripo.com.ua), на яких можна було знайти навіть розслідування стосовно злочинів державної влади.

Така ситуація складалася по всій Україні та у Донбасі, зокрема. Донецька журналістика 90-х років залишалася незацікавленою у розслідуваннях, незважаючи на те, що приводи були дуже вагомими та актуальними, згадати хоча б кримінальну атмосферу регіону того часу. Але страх редакторів та безпосередньо самих журналістів заважав їм виконувати свої функції «четвертої влади». Після 2004 року ситуація в українській журналістиці не змінилася, розслідувань у пресі було дуже мало. Якщо раніше журналісти відчували тиск політичний, то тепер — економічний з боку власників засобів масової інформації.

У 2005 році у Донецьку було створено «Агенцію журналістських розслідувань» (АЖуР). Агенція провела кілька розслідувань, в результаті чого у 2006 році було скоєно напад на керівника юридичної служби АЖуРа Валерія Фуйора.

Сьогодні більшість журналістських розслідувань проплачено замовниками (політичними чи бізнес-структурами), які вимагають, щоб підтасовані факти та дезінформація подавалися у завуальованій формі журналістського розслідування. Але це тільки одна проблема. Існує й інша. Олег Єльцов визначає її таким чином: «Якщо при Кучмі (коли всі ЗМІ були закриті для критики режиму та його яскравих представників) був попит на негативну інформацію, суспільство вимагало оголошення відомостей про кримінальні діяння влади, то сьогодні цей стимул у розвитку дослідницької журналістики зникає. Адже всі знають, що влада корумпована, і ніякі найсміливіші та викривальні факти не призводять до покарання злочинців, які діють в атмосфері тотального паралічу та розбещення влади» .

1.2 Аналітичні методи збору та подачі інформації у друкованих ЗМІ

Дослідження та розслідування у журналістиці ґрунтуються на аналітичних методах пізнання дійсності, збору інформації, її обробки та подачі. Жодний факт, жодна подія не може розглядатися сама по собі. Їх необхідно вивчати у взаємозв'язку з усіма аспектами життя суспільства, співвідносити та оцінювати відповідно до об'єктивної реальності.

Для глибокого розуміння суспільних проблем перш за все важливо бачити активний зв’язок між подіями, явищами, їх причинами та наслідками. Особливо таким здібностями повинен володіти журналіст. Таким чином, характеризуючи аналітичну журналістику, можна стверджувати, що в її основі лежать висловлювання щодо взаємозв'язків явищ реальності. А сам журналіст-аналітик допомагає аудиторії розібратися у складних реаліях суспільного та політичного життя у державі та усьому світі.

Щоб подавати читачу якісну аналітичну інформацію, журналіст повинен використовувати різноманітні методи аналізу дійсності. У журналістиці їх існує два: раціонально-пізнавальний та художній (табл № 1). Цими методами журналіст користується під час проведення дослідження та розслідування, які є видами аналітичної журналістської роботи. Далі розглянемо, які вони мають спільні риси, та у чому полягає їх принципова відмінність.

1.2.1 Журналістське розслідування Американські журналісти, які власне і створили сам жанр журналістського розслідування, дали йому найкращу дефініцію. Роберт Грін, заступник редактора американського часопису «Ньюсдей», визначив його як «матеріал, оснований на власній роботі та ініціативі журналіста, на важливу тему, яку окремі особи та організації хотіли б залишити у таємниці». Таке визначення здається нам влучним, але існують й інші версії з цього приводу. Деякі дослідники, наприклад, вважають, що будь-який журналістський матеріал оснований на розслідуванні. Вони його розуміють як спосіб збору фактів. Інші плутають дві форми журналістської роботи — розслідування та дослідження. Проілюструємо це висловлюванням Девіда Рендала з книжки «Універсальний журналіст». Він пише, що первинне розслідування — це «не огляд та не зведення докупи чужих даних та свідчень, а дослідження, яке проводять репортери найчастіше на основі „сирого“ матеріалу. Це може бути або проведення великої кількості інтерв'ю, або підбір та співставлення фактів та цифр».

До того ж англійське слово «investigation» перекладається і як «розслідування», і як «дослідження».

Отже, будь-яке розслідування базується на методі дослідження, але не кожне дослідження є розслідуванням. Для того, щоб чітко розмежувати ці два поняття, ми проаналізуємо, які вони мають спільні та відмінні риси.

Журналістське розслідування має такі ознаки:

· це самостійна робота журналіста з отримання неординарних свідчень, а не тільки викладення чужих думок;

· це робота, пов’язана з важливими подіями та їх причинами, при чому вони стосуються не особистого життя людей, а дій влади та бізнесу;

· воно пов’язано з тим, що хтось дуже наполегливо та ретельно намагається приховати важливі для суспільства відомості;

· воно суперечить інтересам певних сил у суспільстві, бізнесі чи владі, які були б категорично проти оприлюднення відповідної інформації;

· журналістське розслідування має жорсткий однозначний висновок;

· журналіст несе відповідальність за сказане.

Приводом до журналістського розслідування можуть бути:

· резонансна подія;

· власні спостереження та здогади журналіста;

· матеріали інших ЗМІ;

· документи, як відкриті для широкого загалу, так і з обмеженим доступом, які потрапили до рук журналіста;

· заяви приватних осіб, прес-служб державних органів чи організацій;

· плітки;

· інформація, отримана від «джерела» журналіста, тобто інформатора.

Будь-який з цих приводів має бути суспільно важливим, адже розслідування проводиться в інтересах народу. Наприклад, якщо резонансна подія полягає в ексцентричній витівці зірки шоу-бізнесу, то вона може стати проводом для проведення так званого «розслідування» для скандального «жовтого» видання, аж ніяк не для якісного аналітичного. Так само уважно необхідно ставитися і до пліток, тому що, з одного боку, часто вони ґрунтуються на відвертій брехні, а з іншого, як відомо, «диму без вогню не буває».

Для компоновки журналістського розслідування у друкованих ЗМІ найчастіше використовується принцип «перегорнутої піраміди»:

1. назва — вона має бути яскравою, привертати увагу та містити інтригу, але тут важливо також не перебільшити та не спотворити суті матеріалу;

2. лід — в одному чи двох реченнях необхідно викласти основні моменти розслідування;

3. основна інформація — детально викласти проблему, описати ситуацію, навести аргументи, розповісти про хід аналізу та зроблені висновки;

4. передісторія — можна розповісти про події, які передували розслідуванню;

5. наприкінці журналіст може намітити перспективи розвитку подій, зробити власний прогноз.

Структура журналістського розслідування має будуватися таки чином, щоб найважливіші відомості подавалися з початку, а далі - за принципом зменшення їх значущості.

Це — стандартний підхід, але існують й інші, описані у книжці «Журналістське розслідування» під редакцією А. Д. Константинова:

· «хронологічний» — після ліду матеріал викладається у тому порядку, у якому відбувалися події;

· «серіальний» — після ліду матеріал поділяється на підтеми, кожна з яких розглядається по черзі; наприкінці автор має зв’язати все викладене в одне ціле;

· «детективний» — події викладаються в хронологічному порядку, але результат залишається невідомим для читача до останнього моменту (такий варіант прийнятний для заплутаних подій, оскільки дозволяє тримати читача у напрузі);

· «нарисовий» — використовується у тому випадку, коли мета автора — не подати інформацію, а поділитися з ним враженнями (журналіст спочатку формулює тезу своєї проблеми, а потім протягом всієї статті її розкриває, доводить її правильність, наводить аналогії, приклади, цитати тощо);

· «аналітичний» — на початку матеріалу описується проблема, далі - точка зору експертів або інших осіб, які мають пряме або опосередковане відношення до проблеми, а наприкінці - міркування автора щодо подальшого розвитку подій.

1.2.2 Журналістське дослідження Журналістське розслідування ми вважаємо необхідним відокремлювати від журналістського дослідження.

Найперший критерій, який нам допомагає це робити — тема або об'єкт. Якщо для розслідування необхідна глобальна проблема, важлива для усього суспільства, то досліджувати можна і «локальні», обмежені територією, або колом зацікавлених осіб питання.

Також різниця між цими двома формами журналістської роботи полягає у підході. Журналіст повинен самостійно шукати інформацію, аналізувати та зводити її докупи, а для дослідження буде достатньою позиція експерта.

До того ж у дослідженні зазвичай розкривається не так багато аспектів проблеми, деякі можна опустити та залишити непроаналізованими. Достатнім буде тільки змалювати загальні тенденції.

Найчастіше дослідження журналісти проводять на матеріалі з вільним доступом, приховати який ніхто не намагається.

Якщо для розслідування журналіст може обрати такі форми, як «детективну», «серіальну», або «нарисову», то підхід до дослідження зазвичай інший. Ми узагальнили основні методи обробки даних та виокремили серед них прийнятні для журналіста-дослідника:

· аналіз статистичних даних (наприклад, під час перевиборчої кампанії журналісти можуть провести своє незалежне дослідження електорального вибору за віком, статтю, професією тощо);

· проведення масових опитувань (вуличних або Інтернет-опитувань, тим більше, що сьогодні майже кожна газета має свій електронний аналог);

· проведення фокус-інтерв'ю;

· метод фокус-груп

· моніторинги та контент-аналізи.

Але будь-яке дослідження, як і розслідування, має бути об'єктивним, доказовим, точним, мати емпіричний та теоретичний рівні. Ми вважаємо, що описані нами вище методи аналізу дійсності прийнятні для проведення журналістських досліджень та розслідувань. Але дуже обережно треба ставитися до художнього методу, адже вигадки, здогади та авторські фантазії не можуть бути основою проведення якісної журналістської аналітики.

РОЗДІЛ 2 ЖУРНАЛІСТСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ

2.1 Заміна розслідування дослідженням на сторінках сучасних українських друкованих видань

Ігор Чайка, автор фільму «Журналістське розслідування в Україні: досвід, факти, безпека», так визначає причини непопулярності журналістських розслідувань в Україні: «відсутність традицій свободи слова в Україні до останнього часу не дозволяла повноцінно розвиватися журналістським розслідуванням як жанру.

Ми ставимо собі за мету дослідити принципи розвитку жанру журналістського розслідування у друкованих засобах масової інформації. Протягом вересня 2013 — грудня 2013 років ми проводили моніторинг відомих українських газет та виокремлювали журналістські матеріали, які за формою подачі схожі на розслідування. Їх ми проаналізували на відповідність до критеріїв класичних розслідувань. У цьому розділі ми опишемо хід та результати проведеного аналізу, а також спробуємо визначити особливості українських журналістських розслідувань, та їх відмінність від досліджень.

Аналіз ми проводили за наступними критеріями:

1. тема, предмет розслідування чи дослідження;

2. відповідність мети журналіста отриманому результату;

3. наявність домислу;

4. розкриття теми через метафори чи через деталі;

5. наявність авторського коментаря;

6. загальний стиль публікації;

7. інші недоліки або переваги публікації, резюме.

Аналіз проводився на матеріалі українських газет «Дело», «Дзеркало тижня», «Комсомольская правда в Украине», «Салон Дона и Баса», «Сегодня».

2.1.1 Всеукраїнська ділова газета «Дело»

Концепція видання: «Дело» — щоденна ділова газета, яка подає якісну та корисну ділову інформацію, що допомагає читачам досягти успіху у бізнесі та повсякденному житті.

№ 1. «Хозяйство президента ждет передел» (31.08.2013 р.)

1. Тема: передача Кабміну деяких об'єктів, які знаходяться у підпорядкуванні Управління у справах при Президенті України.

2. Мета: дізнатися, чи дійсно ці об'єкти будуть передані. Мета не досягнута.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: неемоційний. Структура «перегорнутої піраміди».

7. Публікацію не можна назвати ні розслідуванням, ні дослідженням, оскільки питання глибоко не вивчене, причинно-наслідкові зв’язки не встановлені. У самій темі відсутня суспільно-значуща проблема.

№ 2. «Депутаты заживут на одну зарплату» (03.09.2012 р.)

1. Тема: пропозиція Кабміну скоротити фінансування Верховної Ради.

2. Мета: проаналізувати, які наслідки буде мати таке скорочення фінансування. Мета не досягнута.

3. Домисел: відсутній, але факти замінені поглядами самих депутатів на проблему.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторські коментарі: відсутні.

6. Загальний стиль: неемоційний. Структура «перегорнутої піраміди».

7. Публікацію не можна назвати ні дослідженням, ні розслідуванням, оскільки проблема не вирішена, результат не відповідає поставленій меті, глибокий аналіз не проведений.

№ 3. «Депутаты, которые не знают меры» (http://delo.ua)

1. Тема: зловживання депутатами авіа-перельотами та міжнародними телефонними розмовами.

2. Мета: показати, скільки грошей витрачається з держбюджету на перельоти депутатів, та куди і з якою метою вони літають.

3. Домисел: відсутній, подані конкретні факти та цифри.

4. Метафори: відсутні. Аналіз проведений неглибокий, без деталей.

5. Авторські коментарі присутні у вигляді оцінних зворотів.

6. Загальний стиль: неемоційний. Структура типу «серіал».

7. Публікацію не можна назвати ні дослідженням, ні розслідуванням, оскільки власний аналіз не проводився, а матеріал ґрунтується на відповідному списку «зловживаючих» депутатів, який опинився у руках журналіста.

№ 4. «Президентским выборам назначили цену» (21.09.2012 р.)

1. Тема: фінансування з бюджету майбутніх виборів.

2. Мета: дослідити, на чому можна зекономити, зменшивши фінансування виборів Президента.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: неемоційний. Структура типу «серіал».

7. Публікацію можна вважати дослідженням, оскільки автор намагається проаналізувати усю систему фінансування президентських виборів, проводить власні розрахунки.

№ 5. «Тернистый путь депутата Сенченко к власти — из бандитов в Парламент» (17.11.2013 р.)

1. Тема: «бандити при владі».

2. Мета: провести розслідування щодо «бандитського» минулого депутата від БЮТ Сенченка.

3. Домисел: у тексті присутні необґрунтовані висловлювання, фактів подано недостатньо для звинувачень.

4. Метафори: «папики Крыма», «партия жирных котов» тощо. Загалом текст перенасичений метафорами та оцінною лексикою.

5. Авторський коментар: полягає у частому використанні оцінних зворотів «так уж случилось», «не мешает самому Сенченко разглагольствовать о попираемой его недругами справедливости» тощо.

6. Стиль публікації дуже емоційний, метафоричний, пересичений оцінною лексикою. Структура хронологічна, типу «детектив».

7. Тип публікації наближений до журналістського розслідування, але автор подає замало фактів, а в основному звинувачує без ретельної аргументації.

№ 6. «Кто виноват в росте цен на продовольствие» (26.01.2013 р.)

1. Тема: підвищення цін на продукти харчування.

2. Мета: дізнатися, чому відбувається підвищення цін. Мета досягнута, оскільки у статі подані різні версії.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: «ценовой галоп», «всплеск цен». Зміни цінової політики розкриваються детально.

5. Авторський коментар: відсутній. Подані різнобічні думки експертів, політиків та безпосередньо бізнесменів.

6. Стиль публікації неемоційний. Структура типу «аналітична».

7. Публікацію можна вважати дослідженням, оскільки автор провів аналіз піднятої проблеми, отримав коментарі усіх сторін (з боку влади і бізнесу), порівняв зміну цін у супермаркетах на основні продукти харчування.

№ 7. «Сколько зарабатывали новые члены Кабинета министров» (11.03.2013 р.)

1. Тема: доходи претендентів на міністерські посади.

2. Мета: навести дані декларацій про доходи.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори та деталі відсутні.

5. Авторський коментар: «когда он за год заработал всего 88 тысяч 259,46 гривен (у будущего вице-премьера четверо детей)».

6. Стильова складова не простежується.

7. Дану публікацію не можна вважати ні дослідженням, ні розслідуванням, оскільки журналістом не була проведена самостійна дослідницька робота, а був тільки виклад документа, який, за словами автора «оказался в распоряжении газеты «Дело».

Висновки Газета «Дело», яка своєю концепцією позиціонує себе як якісне аналітичне видання, протягом шести місяців опублікувала тільки три самостійних суспільно важливих аналітичних дослідження на економічну тему та два розслідування. Всі інші матеріали складають якісні аналітичні матеріали на економічні теми. Перевагою цього видання є вичерпна подача цифрових даних, проведення власних розрахунків. Мова публікацій стримана (за винятком надто метафоричного та емоційного матеріалу «Тернистый путь депутата Сенченко к власти — из бандитов в Парламент»). Матеріали супроводжуються ілюстраціями, графіками, таблицями, що спрощують сприйняття інформації читачем.

2.1.2 Всеукраїнська громадсько-політична газета «Дзеркало тижня»

Концепція видання: «Дзеркало тижня» — міжнародний громадсько-політичний тижневик, мета якого віддзеркалювати усі суспільні процеси у державі та світі.

№ 1. «Цена власти. Виктор Ющенко» (28.12.2010 р.)

1. Тема: передвиборча кампанія Віктора Ющенка.

2. Мета: проаналізувати фінансовий аспект передвиборчої кампанії В.Ющенка.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: «по итогам декабря джинсовая кепка должна достаться именно ему».

5. Авторський коментар: «Не знаю, как вам, но мне, бывшему его избирателю, президент Ющенко точно должен. Но я ему прощаю. Чисто по-христиански. И напоследок».

6. Загальний стиль: розмовно-діловий, подекуди з іронією.

7. Публікацію можна вважати дослідженням: журналіст проаналізував витрати передвиборчої кампанії, але так і не знайшов відповіді на питання, хто її фінансував.

№ 2. «Назад в 2004;й?» (5.02.2010 р.)

1. Тема: передвиборча президентська кампанія 2010 р.

2. Мета: проаналізувати прецеденти «чорного піару» кандидатів на посаду Президента України.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторський коментар: «позорной методе политической борьбы местных регионалов» — висловлено негативне ставлення.

6. Загальний стиль: аналітичний. Структура тексту типу «перегорнута піраміда».

7. Публікацію можна вважати дослідженням, адже у ході аналітичної роботи автор тільки звів воєдино факти, не відшукавши самостійно нових.

№ 3. «Свиток дракона» (15−22.01.2010 р.)

1. Тема: передвиборча президентська кампанія 2010 р.

2. Мета: подати власну авторську думку щодо передвиборчої кампанії.

3. Домисел: присутній, хоча полягає не у фабрикації фактів, а у журналістських припущеннях.

4. Метафори: «почему вы голосуете за эту тетю или этого дядю», паралелі з мультфільмом «Кунг-фу Панда».

5. Авторський коментар: присутній, увесь матеріал побудований на поєднанні фактів та власної думки автора.

6. Загальний стиль: динамічний, подекуди іронічний. Структура тексту «нарисова».

7. Публікацію не можна вважати ні дослідженням, ні розслідуванням, адже аналітична робота журналістом не проведена.

№ 4. «Крушение экзит-полла» (23−29.01.2010 р.)

1. Тема: вибори Президента України 2010 р.

2. Мета: проаналізувати результати «Національного екзит-полу» та виявити його упередженість на користь певного кандидата. Мета відповідає результату.

3. Домисел: відсутній, матеріал ґрунтується на фактах.

4. Метафори: «камни полетели в огород «Национального экзит-полла».

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: емоційно витриманий. Структура «аналітична».

7. Публікацію можна вважати розслідуванням, оскільки журналіст самостійно проаналізував суспільно важливу проблему, навів аргументи, конкретні факти та зробив висновки.

№ 5. «Тендерное беспутье» (5−12.02.2010 р.)

1. Тема: проведення державних торгів.

2. Мета: проаналізувати ситуацію на українському тендерному ринку.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: «кривая рожа украинской политики» тощо.

5. Авторські коментарі: опосередковано висловлюються через прояв авторського ставлення до предмету аналізу.

6. Загальний стиль: емоційно витриманий, але подекуди іронічний. Структура «хронологічно-аналітична».

7. Публікацію можна вважати дослідженням, оскільки проблема аналізується глибоко, але без розслідування конкретних фактів корупції.

№ 6. «Судьба Фемиды в безнадежно крепких руках» (13−19.02.2010 р.)

1. Тема: українська судова система.

2. Мета: проаналізувати недоліки судової системи.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторський коментар: проявляється в оцінних зворотах, наприклад: «даже в худшие свои времена, когда „оранжевое небо“ чуть было не показалось ему с овчинку» тощо.

6. Загальний стиль: подекуди присутня іронічність. Структура тексту «аналітична», типу «перегорнута піраміда».

7. Проблема розкрита шляхом узагальнення фактів, розслідування конкретного прецеденту не проведене. Це нам дає змогу назвати публікацію журналістським дослідженням.

№ 7. «Национальность и преступность: искусственная связь» (13−19.02.2010 р.)

1. Тема: расова та національна дискримінація.

2. Мета: довести або спростувати проблему дискримінації людей правоохоронними органами.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: емоційно витриманий. Структура «аналітична».

7. Публікацію можна вважати журналістським дослідженням, адже у ній аналізується проблема взагалі, а не конкретний прецедент. Тема обрана суспільно важлива.

Висновок Газета «Дзеркало тижня», яка є найбільш якісним громадсько-політичним виданням України, свою інформаційну стратегію вбачає у поданні глибокої аналітики. З цим неможливо сперечатися. Під час аналізу ми виділили такі риси:

— великий об'єм матеріалів;

— встановлення причинно-наслідкових зв’язків між подіями та явищами;

— відокремленість авторського коментаря від факту, а найчастіше — взагалі його відсутність;

— стриманий розмовно-діловий стиль публікацій;

— неупереджене наведення позицій всіх зацікавлених сторін;

— велика самостійна пошукова робота журналістів.

Під час проведеного моніторингу та наступного детального аналізу обраних публікацій ми побачили, що за шість місяців журналісти «Дзеркала тижня» провели три якісних розслідування. Решту матеріалів складають глибокі аналітичні дослідження важливих суспільно-політичних та економічних проблем.

2.1.3 Всеукраїнська масова газета «Комсомольская правда» в Украине"

Концепція: масове загальноукраїнське видання.

№ 1. «Все скандалы, угрозы и ЧП на выборах Президента» (18.01.2010 р.)

1. Тема: президентські вибори 2010 року.

2. Мета: викрити скандальні факти під час проведення виборів.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: «битый час топтаться у входа на морозе»,

5. Авторський коментар: присутній у тексті наскрізно, наприклад «хорошо, милиция вовремя подоспела».

6. Загальний стиль: розмовний, іронічний. Структура типу «серіал».

7. У публікації, яка претендує на жанр журналістського розслідування, ми не виявили жодних його ознак. Увесь матеріал складає добірка цікавих, кумедних та скандальних ситуацій, які відбулися на виборчих дільницях у день голосування. Аналітична робота не проведена. Крім того, у публікації чітко простежується упереджена авторська позиція щодо окремих областей. Так, наприклад, про випадки у Донбасі розповідається тільки про голосування у колоніях та лікарнях.

Висновок Проведений моніторинг газети «Комсомольская правда» в Украине" показав, що на її сторінках не було жодного якісного журналістського дослідження або розслідування. Це свідчить про те, що інформаційна політика видання полягає у розважанні аудиторії плітками, сенсаціями, а не у поданні якісного журналістського продукту.

2.1.4 Регіональна суспільно-політична газета «Салон Дона и Баса»

Концепція видання: газета позиціонує себе як найавторитетніше суспільно-політичне видання Донецька.

№ 1. «Рейтинг депозитов от газеты «Салон» «(01.09.2010 р.)

1. Тема: ринок депозитів Донецького регіону.

2. Мета: скласти топ-25 установ регіону, у яких найвигідніше тримати свої заощадження.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: діловий. Структура тексту «аналітична».

7. Перед нами — журналістське дослідження. Автор проводить аналіз, порівнює дані, робить висновки. Дослідження виглядає неупередженим та не схоже на замовлений матеріал.

№ 2. «Что же будет с долларом и с нами?» (08.09.2012 р.)

1. Тема: коливання валютного курсу.

2. Мета: зробити прогноз щодо подальшого коливання курсу долару.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: «зеленый» будет скакать вокруг 9-гривневой отметки".

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: діловий. Структура тексту «аналітична».

7. Публікацію можна вважати дослідженням. Проаналізовані факти, передумови коливання курсу, наведена думка авторитетних експертів.

№ 3. «Нардепы борются за календарь, а медики защищают вакцинацию» (08.09.2009 р.)

1. Тема: вакцинація проти грипу.

2. Мета: дослідити плюси та мінуси вакцинації, причини смертей дітей та знайти винуватих у цьому.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: емоційно стриманий. Структура тексту типу «серіал».

7. Дослідження проведене поверхово, не доведено автором, що смерть сталася через щеплення. У матеріалі подані тільки гіпотези, що не дає нам право називати його розслідуванням.

№ 4. «Нищие шахты угрожают Донецку» (08.09.2010 р.)

1. Тема: аварійний стан донецький шахт.

2. Мета: вивчити ситуацію на донецьких шахтах.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: емоційно стриманий. Структура тексту типу «серіал».

7. Журналіст підняв дуже актуальну тему, навів факти аварійного стану на шахтах, але зовсім не дослідив цю проблему, не розібрався у причинах, не назвав виновних. Публікацію не можна вважати ні дослідженням, ні розслідуванням.

№ 5. «18 гривен в сутки тратит на еду житель Донецка» (08.09.2013 р.)

1. Тема: прожитковий мінімум.

2. Мета: проаналізувати, яку частину доходів витрачають українці на харчування.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: «Вообще страна живет по поговорке: у кого-то щи пустые, у кого-то бриллианты мелкие».

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: емоційно стриманий. Структура типу «серіал».

7. Публікацію можна вважати дослідженням, адже проблема розкрита, проведене опитування населення, хоча автор не звернувся за коментарями до фахівців.

№ 6. «Как открыть ломбард» (18.09.2012 р.)

1. Тема: бізнес-рекомендації.

2. Мета: подати зацікавленим читачам безпосередні рекомендації щодо відкриття ломбарду.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: емоційно стриманий, аналітичний. Структура тексту типу «серіал».

7. Публікацію можна вважати дослідженням, оскільки аналітична робота журналістом проведена, поетапні рекомендації подані. Дослідження проведене методом «внесеного спостереження».

№ 7. «Рейтинг школ города Донецка» (02.10.2013 р.)

1. Тема: якість шкільної освіти.

2. Мета: скласти рейтинг шкіл Донецька.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторський коментар: відсутні.

6. Загальний стиль: емоційно стриманий. Структура тексту типу «серіал».

7. Перед нами якісне дослідження, оскільки автор досяг своєї мети, провів самостійну аналітичну роботу, розкрив проблему, отримав коментарі, встановив причинно-наслідкові зв’язки.

№ 8. «Бесплатной медицине уже никогда не быть» (30.10.2009 р.)

1. Тема: корупція у галузі медичного обслуговування.

2. Мета: дослідити проблему корупції в Україні.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: емоційно стриманий, аналітичний. Структура тексту типу «перегорнута піраміда».

7. Автор провів дослідження на основі реального випадку (подав його хронологію), виявив причини корупції та отримав у експерта коментарі.

№ 9. «Тоннель недостроенного метро может поглотить пол-Донецка» (04.12.2010 р.)

1. Тема: будівництво метро у Донецьку.

2. Мета: дослідити загрозу аварії.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: «Сейчас донецкое метро похоже не на строительный объект муниципального значения, а скорее на фильмы ужасов. Обстановка отдает чем-то мистическим, словно здесь раскопали какое-то «древнее зло».

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: нагнітання панічного настрою. Структура тексту типу «детектив».

7. Стан будівництва проаналізований, можливість аварії зазначена, проте висновки не зроблені, проблема не вирішена. Публікацію можна вважати дослідженням.

Висновки Газета «Салон Дона и Баса» часто публікує журналістські матеріали з претензією на розслідування. Але вони всі під час детального аналізу у кращому випадку виявляються дослідженнями, оскільки їм не вистачає дотримання певних критеріїв: багатостороннього аналізу, самостійності у роботі, відповідності мети результату, або просто наявності будь-якого висновку. Проте ми відмітили, що у газеті рідко з’являються тексти, пересичені метафорами, авторськими коментарями (переважають коментарі фахівців та зацікавлених сторін). Самі публікації середнього об'єму, що свідчить, в одних випадках, про недостатнє подання фактів, а в інших — про стислий їх виклад без важливих подробиць. У жодному із матеріалів ми не виявили відвертого журналістського домислу чи подання свідомо недостовірних свідчень.

2.1.5 Регіональна масова газета «Сегодня»

Концепція: газета позиціонує себе як незалежне видання, місія якого — «служити читачу, рекламодавцю, співробітникам та суспільству», «кожен день служити людям, інформуючи, розважаючи та висвітлюючи свою думку, що базується на нашій самоідентифікації та цінностях, які нас характеризують».

№ 1. «Стать героем Украины можно за 250 тысяч» (08.09.2011 р.)

1. Тема: корупційне присвоєння державних нагород.

2. Мета: проаналізувати прецеденти.

3. Домисел: подані коментарі безпосередніх учасників подій, але їх достовірність сумнівна.

4. Метафори: «медальку „для форсу“ нацепить».

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: іронічний.

7. Публікацію не можна вважати ні дослідженням, ні розслідуванням, оскільки достовірність поданої інформації сумнівна.

№ 2. «Ющенко оставят прислугу и дачу» (22.02.2010 р.)

1. Тема: повсякденне життя політиків.

2. Мета: дізнатися, що отримують від держави у власність президенти після закінчення терміну їх повноважень.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторський коментар: полягає в іронічному поданні фактів, наприклад «В отличие от гетмана Ивана Мазепы, с которым гарант недавно себя сравнил, Ющенко не придется жить на печке у шведского короля. В его распоряжении окажутся и дача в Конча-Заспе (возможно та, где он живет сейчас), и водители, и повара, и пчелы».

6. Загальний стиль: іронічний. Структура тексту «серіальна».

7. Перед нами дослідження: автором зібрана та упорядкована інформація, подані думки фахівців. Проте розслідуванням назвати неможна, оскільки інформація не є прихованою та суспільно важливою.

№ 3. «Партию для столичных выборов можно купить за $ 200 тысяч» (01.03.2011 р.)

1. Тема: реєстрування нових політичних партій.

2. Мета: провести розслідування, скільки коштує політична партія.

3. Домисел: відсутній.

4. Метафори: відсутні.

5. Авторський коментар: відсутній.

6. Загальний стиль: емоційно стриманий. Структура тексту типу «детектив».

7. Публікацію можна вважати розслідуванням, оскільки журналіст провів свою власну роботу, подав факти, цифри, провів аналогії з минулим, висвітлив думки експертів. Розслідування проведене методом «внесеного спостереження».

Висновок За увесь проаналізований період газета «Сегодня» надрукувала тільки одне якісне розслідування. В інших випадках перед нами постають дослідження актуальних проблем. Загалом ми відмітили перевагу іронічного настрою у текстах, опосередковане авторське коментування через метафори. Матеріали ілюструються фотографіями, діаграмами, схемами. Іноді публікації тяжіють до сенсаційності, а не до глибокого висвітлення важливих суспільних проблем.

2.2 Розслідування та дослідження в українській журналістиці: сучасний стан та перспективи Протягом проведеного аналізу ми підтвердили гіпотезу про відсутність якісного журналістського розслідування на шпальтах сучасних українських газет. Не тільки регіональні, а навіть загальноукраїнські засоби масової інформації не проводять справжніх журналістських розслідувань, замінюючи потребу у них поверховими дослідженнями.

Ми помітили, що при цьому журналістам не заважає брак інформаційних приводів, реальних прецедентів, які можна було б аналізувати. Матеріал для розслідувань є серйозний та актуальний, але працювати з ним журналісти не хочуть. Чому це відбувається? Ми можемо виділити кілька причин.

По-перше, це відсутність фінансування. Для серйозного журналістського розслідування часто необхідно мати фінансове підґрунтя, якого не мають самі журналісти та їх редакції. Особливо гостро ця проблема стоїть сьогодні в умовах економічної кризи.

По-друге, це байдужість журналіста. Одним із специфічних недоліків української журналістики є відсутність особистої мотивації та свідомості. Найпоширеніша журналістська позиція — пошук найпростіших способів отримання інформації, поверховий «без ризиковий» аналіз, який відповідав би інформаційній стратегії газети.

По-третє, неправильний підхід до самого методу журналістського розслідування. Тут можна виокремити основні стратегічні помилки:

— не проводиться самостійна пошукова робота;

— у публікації є тільки виклад чужих суджень;

— предметом дослідження стають не ретельно приховувані події та їх причини, не протизаконні дії влади чи бізнесу, а скандальні факти особистого життя відомих людей;

— аналітика не суперечить окремим силам у суспільстві;

— журналістська публікація не має ніякого жорсткого висновку.

Достатньо лише перерахувати, які теми журналісти намагалися розслідувати протягом вересня 2009 — грудня 2010 років, щоб зрозуміти наявність гострих суспільних та політичних проблем в Україні:

— корупція у вищих органах державної влади;

— зловживання народних депутатів своїми правами;

— факт купівлі «Межигір`я»;

— бандитське минуле народних депутатів;

— передвиборчі кампанії кандидатів у президенти;

— аварії та надзвичайні ситуації;

— корупція у міліції, банківській та судовій системах;

— економічні проблеми;

— епідемія грипу;

— аварійний стан донецьких шахт;

— скандал із розбещенням неповнолітніх в «Артеку»;

— кримінал;

— будівництво метро у Донецьку тощо.

Стає зрозумілим, що проблемних приводів достатньо, але розслідувати їх журналісти не хочуть.

Ми вважаємо, що перспективи подальшого розвитку журналістики розслідування є. Популяризація цього жанру відбудеться тоді, коли в Україні будуть встановлені принципи відповідальної преси та журналістики взагалі. Коли етичні та професійні стандарти піднімуться до європейського рівня.

ВИСНОВОК У ході проведеної роботи я прийшла до висновку, що будь-яке розслідування базується на методі дослідження, але не кожне дослідження є розслідуванням. Для того, щоб чітко розмежувати ці два поняття, ми проаналізували у теоретичній частині, які вони мають спільні та відмінні риси.

Під час аналізу емпіричного матеріалу ми побачили, що і загальнонаціональні, і регіональні видання замінюють настільки необхідні сьогодні розслідування журналістськими дослідженнями.

Наприклад, якісні газети «Дело» та «Дзеркало тижня», які віддають перевагу глибокій аналітиці на економічні, суспільні та політичні теми, дуже рідко проводять самостійні розслідування у класичному розумінні цього жанру (тексти, які ми ідентифікували як розслідування, ми вмістили у Додатках). Проте їхні дослідження, дійсно якісні та глибокі, мають такі риси:

— великий об'єм матеріалів;

— встановлення причинно-наслідкових зв’язків між подіями та явищами;

— відокремленість авторського коментаря від факту, а найчастіше — взагалі його відсутність;

— стриманий розмовно-діловий стиль публікацій;

— неупереджене наведення позицій всіх зацікавлених сторін;

— велика самостійна пошукова робота журналістів.

Загальноукраїнська газета «Комсомольская правда» в Украине" взагалі віддає перевагу скандальним матеріалам. В одній публікації, яка претендує на жанр журналістського розслідування, ми не виявили жодних його ознак. Увесь матеріал складає добірка цікавих, кумедних та скандальних ситуацій, які відбулися на виборчих дільницях у день голосування. Крім того, у публікаціях чітко простежується упереджена авторська позиція, наприклад, голосування у Донбасі розкривалося через розповідь про випадки у в’язницях та лікарнях. Це свідчить про те, що інформаційна політика видання полягає у розважанні аудиторії плітками, сенсаціями, а не у поданні якісного журналістського продукту.

Регіональне донецьке видання «Салон Дона и Баса» часто публікує журналістські матеріали з претензією на розслідування. Але вони всі під час детального аналізу у кращому випадку виявилися дослідженнями, оскільки їм не вистачає дотримання певних критеріїв: багатоаспектності аналізу, самостійності у роботі, відповідності мети результату, або просто наявності будь-якого висновку. У масовій регіональній газеті «Сегодня» ми відмітили перевагу іронічного настрою у текстах, опосередковане авторське коментування через метафори. Матеріали ілюструвалися фотографіями, діаграмами, схемами. Іноді публікації тяжіли до сенсаційності, а не до глибокого висвітлення важливих суспільних проблем.

Ми прийшли до висновку, що така ситуація в інформаційному полі України пов’язана із фінансовими проблемами редакцій, які вирішують не вдаватися до глибоких розслідувань, а подавати «легкі» розважальні матеріали, сенсації заради розважання публіки та власної економічної вигоди від продажів. Також сильно впливає суспільна несвідомість журналістів, які не вважають своїм обов’язком виконувати соціальне замовлення.

Для того, щоб жанр журналістського розслідування набув популярності в Україні, вся журналістика має перейти на вищий щабель свого розвитку — використання європейського досвіду. Але для цього наша держава повинна створити умови для того, щоб журналісти мали змогу служити совісті та суспільству.

журналістський розслідування преса жанр

ДОДАТОК

«Депутаты оставили „Межигорье“ без документов»

(«Дело», 17.09.2009 р.)

Народные депутаты изъяли все документы, касающиеся дачи «Межигорье», где проживает лидер Партии регионов Виктор Янукович.

Вокруг резиденции «Межигорье», где проживает лидер Партии регионов, новый виток противостояния. В начале сентября Вышгородская райгосадминистрация отдала по требованию спецкомиссии парламента все документы, подтверждающие покупку резиденции Виктором Януковичем.

Требование на выемку бумаг подписано председателем парламентской комиссии «регионалом» Николаем Джигой.

Отсутствие документов на дачу Януковича застало правительство врасплох. Как признался «ДЕЛУ» замминистра юстиции Евгений Корнийчук, отвечающий за возвращение «Межигорья» в госсобственность, без документов добиться поставленной цели будет довольно сложно.

Второго сентября из Вышгородской райгосадминистрации (Киевская область) был изъят пакет документов, касающихся приобретения экс-премьер-министром Виктором Януковичем дачи «Межигорье». Документы изъяли два рядовых сотрудника секретариата Временной специальной комиссии по расследованию обстоятельств незаконного ареста главы Донецкого облсовета Бориса Колесникова в 2005 году. Поручение об изъятии документов было дано Владимиру Химичуку и Олегу Рожнятовскому главой спецкомиссии — «регионалом» Николаем Джигой.

Согласно тексту запроса, отправленного вышгородскому районному руководству 1 сентября, которым располагает «ДЕЛО» (на фото), Временная спецкомиссия запросила оригиналы документов. Они свидетельствуют о праве собственности на земельный участок в селе Новые Петровцы Вышгородского района Киевской области по ул. Ивана Франка, 19. Именно там находится комплекс отдыха «Пуща-Водица», на территории которого размещен комплекс «Межигорье», где и проживает Виктор Янукович.

Уже на следующий день после получения запроса Химичук и Рожнятовский прибыли в Вышгородский райсовет за бумагами. Согласно акту изъятия документов, в присутствии двух свидетелей первый заместитель Вышгородского райсовета П. Ф. Крет передал им пакет из 27 актов и распоряжений с 2005 по 2009 год, касающихся приобретения дачи в «Межигорье».

Вместе с тем в своем запросе Николай Джига не обосновал цель получения таких документов. «Тема „Межигорья“ ведь не относится к компетенции нашей спецкомиссии, мне ничего на эту тему не известно», — отметил «ДЕЛУ» один из членов Комиссии, «бютовец» Святослав Олейник. Он напомнил, что согласно 12-й статье Закона Украины о временных следственных и временных специальных комиссиях Верховной Рады, депутаты имеют право получать необходимые в своей деятельности информацию и документы, касающиеся исключительно предмета расследования. «Бютовец» Сергей Власенко также оказался не в курсе отправленного Джигой запроса. «Мне ничего не известно по этому поводу, может, потому что я болел и не на всех заседаниях присутствовал», — отметил Власенко. В свою очередь его соратник Владимир Пилипенко и вовсе отказался что-либо комментировать без санкции Джиги.

В связи с этим премьер-министру Юлии Тимошенко придется притормозить начало судебного процесса по возвращению «Межигорья» в госсобственность, поскольку Минюст не может вытребовать материалы из Вышгородского райсовета ввиду их отсутствия. «Мы не можем подать ни один иск, поскольку материалы находятся у главы спецкомиссии Джиги», — отметил «ДЕЛУ» Евгений Корнийчук.

Вместе с тем он отметил, что обратится к спикеру парламента Владимиру Литвину, с тем чтобы получить хотя бы копии всех документов.

Комментарий народного депутата: «Документы на резиденцию „Межигорье“ изъяли в связи с угрозой взрыва на Киевской ГЭС».

Глава Временной специальной комиссии по расследованию обстоятельств незаконного ареста главы Донецкого областного совета Бориса Колесникова в 2005 году Николай Джига — о причинах изъятия документов по продаже дачи «Межигорье» Виктору Януковичу.

Зачем Комиссии понадобилось изымать документы по «Межигорью»?

Там есть эпизод, когда была угроза взрыва Киевской ГЭС. Это было, когда Колесникова арестовали. Члены Комиссии заинтересовались этим вопросом.

Запрос на выемку подписан вами 1 сентября. Вы уже получили документы?

Нет, еще ничего не получал. Меня долго не было в Киеве. Я вернусь, посмотрю, что к чему.

А как угроза взрыва может быть связана с задержанием Колесникова?

Не все нюансы следствия я могу вам рассказать.

В документах, которыми располагает «ДЕЛО», сказано, что они будут возвращены обратно после изучения. А когда вы их вернете в Вышгородскую районную государственную администрацию?

Они не будут возвращены. Они будут направлены в Генпрокуратуру.

А почему именно в Генпрокуратуру?

Для оценки законности… сделки.

Какой сделки?

Когда была угроза взрыва на ГЭС, было следствие, а люди до сих пор не осуждены. Вот мы хотим их осудить.

Сделки между кем и кем?

Я по телефону не могу вам всего объяснить.

И все-таки, где связь между Януковичем, Колесниковым и угрозой взрыва на Киевской ГЭС?

Следствие интересует все.

Материалы вы изымали по решению заседания Комиссии или по личной инициативе?

По решению Комиссии.

Сколько человек присутствовало во время заседания тогда?

Вы слишком много спрашиваете. Это все-таки следственная комиссия, а не какая-нибудь другая.

Но кто знает, что вы изымали эти документы?

Не помню, кто был на заседании. Решение принималось давно.

«Верховная „крыша“ для мошенников»

(«Дзеркало тижня», 6−12.03.2010 р.)

Увы, так сложилось, что вроде бы в полноценном правовом государстве Украина, расположенном в самом центре цивилизованного европейского континента, правовая защита граждан и инвесторов — только фикция. Интерпретацию закона в судах и других юридических инстанциях определяют право силы и право денег. Т. е. кто сильнее или кто больше заплатит суду — тот и становится победителем в любом правовом споре, какими бы сомнительными ни были при этом реальные законные основания.