Ступінь тиску. 
Рецепти зниження

Маючи досвід в нашому регіоні в роботі з таким специфічним жанром як журналістське розслідування, Микола Скребець кілька разів надавав мені як початківцю поради щодо підготовки матеріалів моєї власної програми «Межа закону». Телекомпанію «Бриз» ВМС України, в якій я працюю на посаді спец кореспондента редакції телебачення, та Севастопольську регіональну державну телекомпанію не можна назвати конкуруючими. Оскільки перша — є відомчою, в її телевізійному продукті переважає військова тематика. Втім, будучи регіональною за охопленням території згідно ліцензії, ТРК «Бриз» приділяє чималу увагу і проблемам регіону. Тож, програми «Межа закону» та «За і проти» за цільовою спрямованістю є спорідненими. Втім, ідейно-тематичний зміст матеріалів наших програм дивним чином майже ніколи не перехрещувався.

Всі міркування й поради мого колеги-наставника здебільшого стосувалися того, що мусить знати й вміти використовувати журналіст-дослідник під час роботи в умовах жорсткого тиску влади, місцевих олігархів, щоб позбавити себе долі ляльки в спритних руках ляльководів. Під час нашої останньої бесіди він озвучив кілька думок з цього приводу, торкаючись специфіки регіону.

• — Микола Андрійовичу, що на ваш погляд є головною перешкодою для журналіста — розслідувателя при збиранні інформації, та чи пов’язана вона зі специфікою певного регіону?
• — Під час роботи над вельми специфічним жанром як журналістське розслідування на шляху, яким рухається журналіст з метою знайти інформацію є чимало перешкод. Але головною, напевно, є те, що жодним законом журналісти спеціально не захищені. В процесі збирання інформації, журналіст-розслідуватель володіє загальними правами, яки йому гарантує Конституція України, як основний Закон, Закон «Про інформацію», «Телебачення та радіомовлення» та Закон «Про друковані засоби масової інформації». Спеціального ж захисту для журналіста — розслідувателя, журналіста-дослідника вітчизняний законотворень поки що не передбачив. Звідси всі його біди незалежно від регіону, в якому він працює.

Щодо специфіки регіонів — об'єктивні умови для проведення журналістських розслідувань в усіх регіонах України вони приблизно однакові: в нас не має якихось особливих зон заборони для їх проведення. Інша річ, що десь органи виконавчої влади, точніше, посадові особи зустрічають такі розслідування з більшою роздратованістю, десь із меншою, десь взагалі спокійно.

• — Спокійно до тих пір, поки розслідування не торкнеться когось з них особисто! Як це було наприклад, ви, звичайно, пам’ятаєте, у випадку з депутатом паном Борисовим за часів міськради попереднього скликання. Здається, не треба було й розслідування, адже й пересічні громадяни були в курсі його шахрайства з земельними документами.
• — Звичайно. Втім, до того журналістського матеріалу, що ви маєте на увазі, ніхто про це в пресі голосно не заявляв, оскільки не міг, оскільки не розслідував, не мав доказів. Коли в журналіста цього видання докази з’явилися, з’явився матеріал, почалися дзвінки. І матеріал став у тільки початій серії останнім. У випадку тиску, такі люди намагаються впливати не конкретно на журналіста, а в адміністративному порідку — на генерального директора, головного редактора, і т.д. і т. п.
• — Чи могли ви навести власні, так би мовити, рецепти зниження цього тиску, не обов’язково з боку влади — з боку посадовців різних інстанцій тощо. Іноді дістати необхідні документи не просто важко, а здається взагалі неможливим. В цьому випадку, не порушувати закон або не порушувати етичні норми не можливо: якщо є певні знайомства й, відповідно, можливість отримати документи іншим шляхом, огинаючи так би мовити, контролерів, будеш це використовувати.
• — Ви знаєте, якщо бути відвертим, мені здається, що у випадку, коли ситуація й проблема, яку ви розслідуєте, є дуже важливою, суспільно важливою, та на певному етапі ви впевнені остаточно, що мова йде про оману людей, їх життя, наприклад, та у вас не вистачає якогось одного документу, в існуванні якого ви не сумніваєтеся, вважаю, що такий крок можна зробити. В решті решт, стаття 47−1 Закону України «Про інформацію» звільняє від відповідальності за розголошення навіть інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що інформація є суспільно важливою. Що правда, ризик в таких справах, звичайно є завжди.

Щодо ступеню тиску, він буде не настільки високим, якщо журналіст добре знає свою рідну статтю Цивільного Кодексу — «Протидія законній журналістській діяльності». Там до осіб, що намагаються перешкоджати виходу матеріалу, тим більше, до посадових осіб, які дзвонять, просять, загрожують, застосовуються вельми жорсткі санкції.

Так, ось, у мене відпрацьована своя стратегія зворотнього тиску. Коли я готую серйозний матеріал і зштовхуюсь з перешкодами з боку певних осіб, одночасно починаю збирати невеличкий архівчик, такі-собі заготівочки у вигляді заяв до прокурора міста (без зазначення прізвищ, звичайно, вони час від часу змінюються) про злочин, скоєний відповідними особами за ознаками статті такої-то. Коли з таким приходиш і демонструєш — люди моментально адекватно реагують. Зазвичай погоджуються на чергову зустріч в умовах, при яких журналіст зможе працювати. Це пояснюється тим, що реакція прокуратури в цьому випадку має бути моментальною, оскільки порушуються не лише спеціальні права, в даному конкретному випадку працівників ЗМІ, професійні права, порушуються конституційні права громадянина — право на збирання інформацію, на свободу слова й т.п.

• — Тобто, головним багажем журналіста-розслідувателя, крім професійних знань обов’язково мусить бути знання законодавчої бази, до того ж, не лише в галузі ЗМІ.
• — Абсолютно точно. Через призму права я завжди розглядаю будь-яку ситуацію, і вам раджу не забувати, що всі взаємовідносини регулюються певними правовими документами.

Після того, як з’явився зовнішній привід, щоб журналіст почав займатися справою, він мусить спочатку дослідити всі об'єктивні обставини цієї справи та визначити коло осіб, які мають відношення до спору, що виник. Далі, визначити, які правовідносини тут виникають та до якої галузі права вони можуть належати. Потім йде робота із законодавчою базою — законами та підзаконними актами, які регулюють даний тип правовідносин, йде копітка робота зі збирання доказової бази.

Журналіст мусить зібрати необхідну кількість аргументів за і проти, намагатися звести воєдино доказову базу як з одного, так і з іншого боку. Вже потім він, базуючись на об'єктивній складовій справи, основуючись на правовідносинах, що регламентовані вітчизняним законодавством. Тільки на базі всебічно вивчених матеріалів, всього правового поля, в яке потрапляють дії тих чи інших сторін, він може зробити висновок, а краще зробити прогноз та обґрунтувати його виключно бланкетними позиціями, тобто, посиланнями на конкретну норму права або статтю матеріального закону, який регламентує правовідносини в даному конкретному випадку.

Тому, ЖУРНАЛІСТАМ, ЯКІ ПРОВОДЯТЬ ЖУРНАЛІСТСЬКІ РОЗСЛІДУВАННЯ, НЕОБХІДНО ЗНАТИ ЗАКОНОДАВСТВО І НЕ ЛИШЕ В ГАЛУЗІ ЗМІ — ЦЬОГО ЗАМАЛО. Від цього не куди не вбіжать. Як що це будуть спеціальні знання, отримані у Вузі — це буде дуже добре. Якщо навчання відбуватиметься методом лікбезу, самостійної підготовки — також цілком прийнятно. Треба розуміти, що цей багаж знань стане запорукою вашого успіху при будь-яких починаннях в галузі розслідування, які, так чи інакше лежатимуть в площині правовідносин людей.

Окремі особи, не будучи юристами, добре обізнані в законах тому й з тим, як можна їх обійти за їх же допомогою. Якщо журналіст буде також добре обізнаним, він вчасно помітить шлях, яким намагається йти або вже пройшов нечесний чиновник, спрогнозує його подальші дії, а, можливо, й подальше розгортання всієї ситуації.

• — Таким чином, якщо всі журналісти будуть добре обізнані в законах, зникне потреба звертатися до юристів.
• — В жодному випадку такого не має бути. При підготовці матеріалу розслідування до ефіру журналісту в жодному разі не варто покладатися тільки на свої спеціальні знання, якщо навіть вони у вас є й не малі. Я сам юрист, втім ніколи цього не роблю. Для перевірки телевізійного продукту, готового до випуску, потрібний юрист, експерт, спеціаліст. Журналісту тоді завжди буде просто сказати: «Це не лише моя думка, це думка спеціаліста».

Наявність синхрону, інтерв'ю юриста, спеціаліста права в вашому журналістському розслідуванні лише прикрасить ваш матеріал, додасть йому ваги. Тому що це буде витяг, висловлення думки, і вона буде юридично бездоганною. Адже в даному випадку людина, запрошена вами до партнерства в програмі, передачі, це не адвокат, це спеціаліст права, який робить аналіз, висновки, досліджуючи документи, знайдені журналістом.

• — Як вам здається, наскільки ефективною є праця журналіста-розслідувателя в регіоні?
• — Є гарячі теми, які сьогодні необхідно видати, щоб завтра у відповідності до статті 94 пункту 4 Кримінального Кодексу прокуратура г. Севастополі порушила кримінальну справу, відреагувавши на повідомлення, яке прозвучало в пресі. За 11 років таких матеріалів вийшла маса в наших програмах. Кримінальних справ на основі цих матеріалів було порушено два! Тобто, бачимо, що ефективність журналістів-розслідувателів в даному випадку не можна назвати високою: нігілізм, який поразив все суспільство, зокрема й правоохоронні органи, він ось такий вираз знаходить. Це простежується на держаному рівні, не говорячи вже про регіони, де домовитися відповідним особам завжди легше. Професійно відпрацьований розслідувальний матеріал журналіст завжди може запропонувати на один з центральних каналів. Враховуючи нинішню ситуацію в країні, комусь з них він обов’язково влаштує. І те, проблема у вашому регіоні припинить бути таємницею не лише для вашого регіону, а й стане надбанням гласності для всієї країни наблизить її до розв’язання, оскільки відповідні органи вищого рівня обов’язково відреагують.
• — На сам кінець хотілося б почути вашу думку стосовно так званої «джинси», без якої сьогодні, схоже не обходиться жодна телекомпанія або видання. Севастополь — не виключення. До того ж, в регіоні, мені здається, цей товар набагато легше просунути до ефіру.
• — Треба розуміти, що без так званих «заказушних» матеріалів сьогодні не обійтися. Це вимоги часу, точніше — це його умови. Якщо країна хоче, щоб її журналісти були кристально чистими, і працювали в правовому полі, для цього треба забезпечити їх гідною заробітною платнею. Журналіст підіймає величезний пласт інформації, документів, інших джерел, часто ризикує життям. Його оплата має відповідати обсягу моральних та матеріальних витрат. Тому, якщо журналістові сьогодні запропонують зробити матеріал за гроші, опишуть проблему, будь вона соціальна або політична, — рідко хто з нашого брату відмовиться. І ЦЕ НОРМАЛЬНО, АЛЕ НОРМАЛЬНО ТІЛЬКИ ТОДІ, КОЛИ ЗАМОВНИКИ МАТЕРІАЛУ ОДРАЗУ БУДУТЬ ПОПЕРЕДЖЕНІ ЖУРНАЛІСТОМ ПРО ТЕ, ЩО ВІН НЕ РОБИТИМЕ ТЕНДЕНЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ, А СПОЧАТКУ РОЗБЕРЕТЬСЯ У СПРАВІ. В іншому випадку — згода журналіста робити свідомо неправдивий матеріал буде проти всякої моралі, а сам автор ні чим не відрізнятиметься від тих, про кого написав.
• — Які слова ви знаходите, коли відмовляєте замовникам в підготовці необ'єктивного, на ваш погляд, матеріалу, або, коли вже відомо про підготовку об'єктивного, та хтось не хоче щоб він вийшов?
• — Якось до мене прийшли люди, стильно одягнені з натягнутими посмішками та запропонували гроші за те, щоб я не пускав один матеріал в ефір. Я тоді майже закінчив роботу над розслідуванням. Ми стояли біля входу до будинку телекомпанії, в кількох метрах були мої колеги, але вони були достатньо далеко, щоб не чути нашої розмови вони. В моєму гаманці не було багато грошей, але містилося багато візитних карток, тому він здавався переконливо череватим. Я дістав його та гучно, щоб мене було чути й тим, хто стояв, навколо, сказав: «Скажіть, скільки мені вам сплатити, щоб я вас тут більше не бачив». Після короткотривалої паузи відвідувачі пішли.

Думаю, тільки тоді, коли кожен журналіст зможе зробити так само у відповідній ситуації, ми зможемо говорити про четверту владу в суспільстві.