Визначення параметрів цифрової обробки сейсмічних даних

Мета послідовності процедур цього етапу — визначення параметрів цифрової обробки, які залежать від такої інформації, як статичні часові зсуви, регулювання амплітуд, значень нормальних кінематичних зсувів і частотного спектра сигналів. Інформація про геометрію схеми спостережень (параметри розстановок) є вхідною інформацією, а за допомогою цифрової обробки можна визначити, які конкретно траси мають спільні сейсмоприймачі або інші спільні параметри і, відповідно, для визначення нормального кінематичного зсуву по кожній трасі відома величина відстаней між сейсмоприймачами і джерелом збудження.

За допомогою програми аналізу статичних поправок відшукують систематичні зміни, які можна було б очікувати, наприклад, якби часові зсуви були пов’язані з конкретними джерелами і сейсмоприймачами і т. ін. До аналізу статичних поправок вхідними даними зазвичай є попередні статичні поправки, статичні поправки вводять з метою виключення впливу мінливої за потужністю та швидкісними характеристиками зони малих швидкостей. Статична поправка — це різниця між дійсним (спостереженим) часом реєстрації хвилі та часом її приходу.

Поправка називається статичною через те, що для монотипних хвиль вона с однаковою за величиною на всіх часах різних хвиль даної траси, що визначаються в сейсмічних партіях на основі інформації про перші вступи і величини висоти розташування сейсмостанцій. Аналіз статичних поправок допомагає здійснити їхню корекцію.

Один із способів корекції залишкових зсувів ґрунтується на обчисленні функції взаємної кореляції еталонної траси набору СГТ з іншими трасами набору, і потім визначається такий часовий зсув для кожної траси, який необхідний для того, щоб вона була узгоджена з іншими трасами, підготовленими для кінцевого підсумовування. Очевидно, що узгоджених статичних зсувів слід очікувати для всіх променевих траєкторій із загальною точкою збурення коливань і для всіх траєкторій із загальною точкою прийому. Статичні зсуви можуть мати при цьому деякі складові за рахунок залишкових кінематичних зсувів, а також за рахунок форми відбивних меж. Кожну із складових можна виявити окремо за її зміною з відстанню в межах набору трас для однієї розстановки в першому випадку і між наборами трас для різних розстановок у другому випадку.

Для визначення систематичних амплітудних змін, які можуть бути зумовлені слабкими вибухами, поганим контактом сейсмоприймачів з ґрунтом тощо, проводиться аналіз амплітуд, подібний аналізу часових зсувів при визначенні статичних поправок.

При вводі кінематичних поправок часові затримки коригуються таким чином, щоб часи приходу відбитої хвилі на всіх трасах стали однаковими і дорівнювали вдвічі більшому часу розповсюдження хвилі, який спостерігався б на трасі з нульовим віддаленням (тобто при суміщеному положенні сейсмоприймача і джерела). При цій операції спостерігається небажаний ефект, який полягає в деформації (розтягненні) сейсмічного сигналу. Унаслідок введення кінематичних поправок усі дельта-імпульси відповідних коефіцієнтів відбиття мають бути зсунуті на свої правильні часи для нульової відстані.

Перед тим, як перейти до подальшої обробки, необхідно провести аналіз даних з метою одержання інформації про швидкості сейсмічних хвиль. Кожний набір трас несе інформацію про швидкості, але на практиці для швидкісного аналізу обирають інтервали з проміжками між ними 1−2 км на відносно спокійних у структурному відношенні ділянках. Положення таких ділянок обирають на етапі редагування даних на основі аналізу трас, які найближче розташовані до пункту вибуху.

Вихідними даними перед аналізом швидкостей є апріорні швидкості, тому, спираючись на результати аналізу швидкостей, здійснюють корекцію кінематичних поправок. Якщо з аналізу трас, найближчих до пункту вибуху, можна одержати інформацію про кути просторового положення відбивних меж, то цю інформацію теж використовують для аналізу швидкостей через те, що швидкість залежить від цього параметра. Унаслідок швидкісного аналізу можна одержати такі вихідні дані:

• а) графік спектрів швидкостей, який свідчить про регулярність відбиттів; цей спектр одержують за різних швидкостей СГТ;
• б) монтаж результатів перебору швидкостей, який дозволяє одержати підсумовані записи відповідно до введеної інформації та інформації, яка надходить унаслідок сканування за швидкостями (у бік збільшення або зменшення апріорної швидкості);такий монтаж надає можливість дійти висновку відносно того, які в дійсності швидкості необхідні для оптимізації відбиттів. Річ у тому, що швидкості СГТ є не завжди однозначними;
• в) графік типів кривих залежності швидкості СГТ уздовж профілю дає можливість оцінити ступінь взаємозв'язку одержаних швидкостей на різних ділянках профілю.

Вихідні дані можна профільтрувати із застосуванням серії вузькосмугових фільтрів з метою визначення параметрів подальшої фільтрації. Можна також отримати на виході графіки функцій автокореляції й різні види спектрів. Щоб оцінити ефективність параметрів обробки, можна побудувати попередні підсумовуючі розрізи, які в подальшому можна використовувати в діагностиці додаткових задач.