Економіка Аргентині

Экономика Аргентины

Аргентина відчувала слабкий економічний зростання з 1940 року. Із середини 1970;х почався помітне зростання економіки. Але, починаючи з останнього половини 1980;х країна відчувала найважчий за століття період стагнації в экономичнской життя. Інвестиції та заощадження зменшувалися починаючи з середини 70-х і до 1989 року. Самі аргентинці у відповідь макроекономічну нестабільність, збільшили переклад свої заощадження і інвестицій зарубіжних країн. За цей період впали продуктивності праці та збільшилася кількість безработных.

Основной рисою національної економіки то час став дефіцит гос.бюджета. Наприкінці 70-х дефіцит зросла з 10% до 14% від обсягу ВВП, а початку 80-х перевищив 15%-ный рівень. Після повернення до конституційної демократії у 1983, вимоги контороля за інфляцією сприяли створенню чотирьох проектів програм над стабілізацією економіки. Усі вони закінчилися безуспішно й виробництвом призвели лише у посиленню інфляції. Основною причиною, через яку вони провалилися — це нездатність керівників швидко урізати бюджетні расходы.

Дефицит бюджету з пост-военной структури організації економіки. Економічна політика на початку 1940;х була спрямовано створення сприятливих умов бізнесу. Нестабільність світового курсу валют, і навіть чималі фінансові вливання із боку світового капіталу дозволили уряду України у кінці 70-х існувати з відносно невеликий інфляцією за досить великому дефіциті федерального бюджету. Зростання світової кредитної ставки початку 80-ті і прекрашение субсидування економіки з боку світового фінансового ринку різко погіршили економічне становище Аргентини, чому ще сприяла початок війни на Мальвинах. Втрата зовнішніх джерел фінансів України й виснаження власних фінансових запасів призвела до того, держава змушений був звернутися до збільшення грошової маси (емісії). Приватний сектор, своєю чергою, зменшив кап. вложения в нац. экономику, разом із результатами інфляції зробив економіку Аргентини ще більше нестійкою. На початку 1980;х Витрати соціальні потреби досягли рівня 40% від рівня ВВП. Законодавчим чином, вони суворо врегульовані правила звільнення і прийому на работу, что разом із високої заробітною платою, створювали практично повну зайнятість. У промисловості переважало держ. субсидування, численні податкові пільги и, вдобавок, високі імпортні мита за захистом внутрішнього ринку. Домашні господарства отримували додаткову зиск із трансферних платежів і пільгових кредитів, наданих Банком Хаузхолдов. Було введено спеціальні протекціоністські мита виробникам тютюну, цукру й ін. груп нац. производителей.

Для урядів провінцій було надано сприятливі умови щоб одержати кредитів лінією гос.финансирования. Для воєнних цілей виділялися величезні суми з бюджету та взагалі особливого розмаху це досягнуто був у 1976;1982 роках. У результаті до 1989 року сума всіх трансферів, податкових пільг, пільгових банківських кредитів становило із найбільш грубим оцінкам десь 8% від ВВП чи 8 мільярдів дол. США.

Но навіть зменшення дефіциту гос. бюджета з 20% від ВВП початку 80-х до 10% до 1987;1989 рр. не змогло переконати населення зберігати гроші у нац. валюті, т.к. інфляція розкручувалася ще швидше, але це це і є головна перешкода по дорозі відновлення приватних інвестицій. Кінець десятиліття був відзначений двома епізодами гіперінфляції 1989;го году.

СТРУКТУРНЫЕ РЕФОРМИ ПІСЛЯ 1989 ГОДА.

Теперешняя адміністрація посіла свою посаду в липні 1989 року під час величезної гіперінфляції - лише липень вона становить більше 200%. Новий уряд успадкувало безліч гос. учереждений, привыхших до великого витрачанню бюджету та взагалі до низького рівня податків. Крім того запити на гос. расходы були значно більше, ніж було знайти — в цілому, держава було цілком неплатежеспособно. У 1989;1990;х роках уряд ухвалив програми за стабілізацією становища. Жодна з цих програм не принесла успіху, переважно через дефіцит бюджету. Перша закінчилася новим витком гіперінфляції наприкінці 1989 початку 1990 р., а друга тривала від березня грудень 1990 р. і єдиним її результатом можна вважати те, що інфляція не перетворилися на гіперінфляцію. Завдяки новим податках уряду в лютому 1991 р. вдалося збалансувати бюджет, а 1 квітня 1991 року запроваджено указ про майбутнє запровадження фіксованого обмінного курсу місцевої валюти до іноземних валют. Цей указ врегулював фінансову політику держави й закрив можливість збалансування бюджету через увелечение грошової массы.

Введенный закон різко зменшив опастность інфляції для іноземних інвесторів і національних вкладчиков.

Благодаря вжитим заходам у лютому 1991 року уряд зміг збалансувати бюджет, т. к структурні рефрмы уряду прогресивно поліпшили основи гос.финансов. Держава провело ряд реформ щодо державних підприємствах, федерального уряду, у сфері фіскальної політики, у питаннях як національних і іноземних інвесторів. Інші реформи були спрямовані на регулювання внешнеэкономитческой діяльності держави, денаціоналізації низки гос.предприятий.

ФЕДЕРАЛЬНОЕ ПРАВИТЕЛЬСТВО.

Правительство прийняв рішення поліпшити дохідної частини бюджету через введення у лютому 1991 р. ПДВ на цілий ряд товарів, список яких потім було продовжено у листопаді цього ж року. Уряд також ухвалили себе низку постанов про поліпшення роботи податкової інспекції і посилило контороль за виплатою податків великими платниками податків. Закон про санкції про ухиляння сплати податків, прянятый Конгресом 1990 р., також сприяв дисциплинизации податкових надходжень. Податкові закони лютого 1991 р. зменшили ставку податку експорт, податку фінансові угоди, знищили ряд дрібних налогов. В грудні 1992 р. були дуже урізані дотації підприємствам, і замінений метод обчислення ними суми податків від режиму самоисчисления на режим обчислення податків податкової інспекції за результатами перевірки. Ці зусилля призвели до того, що з третього кварталу 1991 р. були різко підвищено доходи бюджету від податкових надходжень. Збільшення надходжень від сплати ПДВ, дозволили уряду скоротити ряд неефективних податків (як-от податку паливо і гербовий збір) у листопаді 1992 р., і знищити низку інших податків у травні 1993;го.

Количество зайнятих на гос. службе («бюджетників ») скоротилася з 671 тис. людина до 284 тис., їх 103 тис. робітників промислових підприємств і 284 тис. викладачів і працівників галузі охорони здоров’я, що були у провадження провінцій. Цей захід був грунтується на реорганізації низки міністерств, мету, якої була поліпшення структури оплати праці працівників гос. сферы і підвищення продуктивності їх праці. Після цього уряду з’явилася можливість збільшити середню платню своїм працівникам, і лише частково відновити його дифференцированность.

Правительство також ухвалили комплекс заходів, щоб збільшити щорічні надходження до бюджету й посилити контролю над використанням. Були проведено низку реформ відділенням Центробанку від нефінансового громадського сектори й закріпити це положення. Усунення внутрішніх короткострокових облігацій ЦБ у вигляді їх перетворення під зовнішні казначейські зобов’язання у грудні 1990 р. було першим кроком до укріплення основний капітал ЦБ. Закон про Конвертації встановив режим збільшення грошової маси ЦБанком, який ефективно обмежував денжную політику держави й рівень фінансування ЦБ дефіциту гос.бюджета. З початку 1991 р. ЦБ почав публікувати свій щорічний баланс, і з квітня 1991 р. почав щотижня публікувати статті своїх витрат, те щоб громадськість могла контролювати виконання закону про Конвертации.

В вересні 1992 р. нового закону посилив автономію ЦБ, і далі обмежив здатність розширювати кредит уряду й банківської системе. Эта міра зміцнює Закон про Конвертації і торує шлях становлення грошово-кредитної незалежності ЦБ.

ГОСУДАРСТВЕННЫЕ ПРЕДПРИЯТИЯ

Правительство Аргентини виконало найбільш значну за розмахом програму приватизації, коли-небудь осуществлявшуюся в Західній півкулі. Мета у цьому, аби знизити тягар гос. предприятий на бюджет, шляхом їх приватизації, цим робить їх більш конкурентоспроможними і підвищуючи загальну ефективність инвестиций.

Программа приватизації розпочалася на початку 1990 р. з продажу національного телебачення. Ця прграмма приватизації видалила політичний чинник в галузі формування ціни гос.предприятиях.

Институциональная перебудова цих секторів сприяла скорочення искуственно роздутих кадрів, зміцнення припливу інвестицій у ці отрасли. Прграмма також поліпшила державні фінанси: 9 мільярдів дол були спрямовані на покриття внутрішніх витрат, а зовнішній борг країни було зменшено на 12 мільярдів дол. США. Приватизація включала в себе також приватизацію державної телефонної компанії, національних державних авіаліній, підприємства нафто-газового комплекса. В в руках було передано залізниці, компанії з перевезення вантажів на далекі відстані, та інших. малі й великі компанії. Уряд свою програму включило також приватизациюнекоторых держ. підприємств, включаючи ВПК, порти і морської транспорт, страхові компанії та ін. У найближчому майбутньому планується приватизація системи аэропортов.

ФИНАНСОВЫЕ ВІДНОСИНИ З ПРОВИНЦИЯМИ

Правительство також прагнуло перебудувати свої зав’язуванні фінансових відносин урядам провінцій. Закон про Співробітництво 1988 р. встановлював, що 58% федеральних доходів передаватимуться провінціях. Торішнього серпня 1992 р. було встановлено нову систему розрахунку — перед обчисленням розподілу доходу по провінціях йшли відрахування на соціальні потреби. У той самий час ресурси, доступні урядам провінцій, були обмежені прогресивними новвоведениями в ЦБ, а з боку уряду урізали трансферні платежі провинциям.

РЕСТРУКТУРИРОВАНИЕ ДЕРЖ. ДОЛГА

Конечным крок з шляху усунення держ. неплатоспроможності було реструктурування гос.обязательств. Уряд усували дефіцит через збільшення грошової маси, припинення виплати боргу зовнішньому кредиторам, накопиченням внутрішньої задолжности пенсіонерам, і гос.поставщикам.

В кінці грудня 1989 р., стоячи перед кризи неплатежів і новий виток гіперінфляції, уряд вирішується на сміливий крок — перетворити внутрішні короткострокові (переважно семидневные) облігації ЦБ у вигляді 3,5 мільярда дол. США в десятирічні довгострокові доларові зобов’язання. Цей крок пояснюють фактично зменшив сверх-дефицит ЦБ і усунув необхідність випуску нових грошей — але це ще більше підірвало і так слабке довіру до нац. фінансової системе.

В квітні 1988 р. правительсво призупинило виплату зовнішнього боргу. До 1992 р., тобто. до кінця позикового року, це дозволило уряду нагромадити 8 мільярдів дол. США як частину 32 мільярдного боргу. То був тільки борг іноземним комерційним позичальникам, а загальний зовнішній борг був 61 мільярдів дол. США.

Преобразования держ. фин. фонду в 1990/91 рр. дозволив уряду розпочати з іноземними комерційними кредиторами про зменшення фин. задолжности держави. Через війну підписаного 7 квітня 1993 р. угоди, держ. коммерчкский борг було зменшено на 37%. Вважалося, що це Аргентині покращити своє кредитоспособность.

К останній декаді держава виплатило лише половину своєї задолжности пенсіонерам. Задолжность держави була відбито у СНС і з попередніми розрахунками вона становить від 7 до 10 мільярдами доларів. Щоб зменшити свою задолжность держава прийняло постанову по перерозподілі дохідної частини бюджету на користь виплат пенсіонерам у серпні 1992 г. Однако, ще є задолжность держави держ. постачальникам і медичним фондам. Нарешті, уряд, у частині реформи прибуткового податку, визнало, що про частину комерційним структурам наноситься серйозної шкоди і, щоб компенсувати це, Конгрес ухвалив випустити облігації. З усього цього обслуговування зовнішнього боргу відкладено 1997 г.

РЕФОРМА СОЦИАЛЬНОЙ СИСТЕМЫ

Правительство відійшло від що існувала колись системи гос.пенсий. У 1992 р. уряд представило на розгляд Конгресу новий варіант пенсионнго забезпечення — объедененную гос/частную систему: держава розпоряджається розмірами і формою платежу, а приватний сектор представляє фінанси. Усі особи, які під становище пенсіонерів, в обов’язковому порядку переходять з цього систему. Конгресс прийняв цього закону — зі значними змінами — у травні 1993. Уряд сподівається, що законодавчий процес закінчиться перед кінцем года, что дозволить прийняти цю систему середині 1994 г.

РАЗРЕГУЛИРОВАНИЕ ТОРГІВЛІ І ФІНАНСОВІ РЕФОРМЫ

В 1991 р. уряд у значної ступеня посилило процес лібералізації, який почався ще 1986 р., і який був тимчасово призупинений 1989;го. Фактично, всі експортні мита і кількісні обмеження усунули, крім автомобілів. ПДВ був зменшений зі 135% до 35%.

Ухудшения у торгівельному балансі, викликані припливом іноземного капіталу, змусили уряд використовувати таку комерційну політику, аби досягти дієвою девальвації нац. валюти в межах режиму твердого валютного курсу. Уряд запровадило новий однаковий тарифний додатковий податок, під назвою статистичним податком, в 10%. Він запроваджено на тимчасової основі. І це сприяло додатковому знецінення нац. валюти п’ять%. У травні 1993 р. уряд виправила ряд тарифів, зокрема і статистичний, на імпортовані товари, і у липні воно здійснила ряд протекціоністських заходів для захисту нац. виробників папери, і текстилю, шляхом введення кількісних обмежень та підвищенням податків на імпорт подібного типу товаров.

Декрет жовтня 1991 р. закінчив ряд перетворень внутрішнього ринку — розпустив кілька регулюючих органів, і объеденил платежів до фонд соц. страхування і пенсійний фонд у єдиний фонд, щоб зробити труднощі, щоб ухиляння від податків; значно зменшено денежнеые субсидії прови. Вогняна Земля і урезана програма сприянню розвитку нац. прормышленности. Всі ці перетворення були завершені до листопада 1992 г.

Преобразования також торкнулися банківську систему. Зокрема, було закрито ряд банків — зокрема Банк Національного Розвитку та духовності Національний Хаузхолдовский Банк, чи ряду інших держ. банків штат урізали на 75%.

За останні шість місяців влади Аргентини прийняли низку заходів для зменшенню ставки банківського відсотка голосів і стимулюванню інвестицій. У 1992 р. уряд випустило указ, согласно якому верхня межа за відсотками, стягнутих іншого за надання кредиту дорівнює 2%, і навіть погодилося платити судсидии тим банкам, що цю ставку ще знизять. У травні 1993 р. цю межу є ще знижений до 1,6% - 1,8% для BANCO DE LA NACION — головного держ. банку. Керівництво ж банку проголосила, політика щодо надання кредитів політика Банку буде орієнтована на експортно-орієнтовані сфері народної хозяйства.

ТЕКУЩИЕ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗАТЕЛИ

В 1992 р. влади опублікували дані про економічного зростання за період. ВВП становило 8.7% і пром. виробництво виросло, а 12% проти попередньому роком. Кількість зайнятих збільшилося на 10%, а інвестиції возрасли з 12.5% до 14.5% від рівня ВВП. Зростання інвестицій визначався як і притягненням ностранного капіталу, і внутр. інвестиціями, які становили приблизно 9.3% від ВВП. Загальні заощадження збільшилися на 2% від ВВП, тоді як приватні заощадження упали.

В 1992 р. було за десятиліття позитивне сальдо бюджету з перевищенням дохідної частини бюджету на 2.0% від ВВП. Податкові надходження збільшилися з 13.5% від ВВП 1989 р. до 24% до 1992 р. За цей період Витрати соц. потреби впали на 1% від ВВП.

Рост інфляції скорочувався. Річне зростання інфляції за останню чверть 1992 р. становив 9% (порівнювати — 20% за ж найбільш період 1991 р.). Проте, рівень інфляції досі перевищує міжнародні стандарти, що необхідним витримки режиму твердого валютного курса.

Рост припливу іноземного капіталу призвів до з того що рівень імпорту становило 84%, а рівень експорту лише з 1%.В результаті, дефіцит поточного рахунки 1992 р. досяг 5.2% від ВВП, проти 2% рік назад.

После ознак зниження економічної активності у січні-лютому 1993 р., індустріальний зростання відновився в марте-апреле.Все це разом із рівнем інфляції рівному 0.7% на місяць дозволяє говорити, що економіка стабілізувалася, і іде процес пожвавлення ділової активности.

ПЕРСПЕКТИВЫ

Правительство вважає, що економічне зростання до 1995 р. досягне 6.5% на рік. Подальша прграмма розвитку передбачає збереження позитивного сальдо бюджету викупу облігацій гос. займа і зникнення інфляції. Це передбачає збільшення позитивного сальдо з рівня 3.3 мільярдів дол. США 1991 р. до 4.1 мільярда дол. США до 1995 р. Успіх програмних засобів залежатиме від поліпшення структури держ. фінансів, соціального закондательства, реформ у сфері зайнятості та розвитку фінансових відносин із провінціями, і навіть подальшим збільшенням децентралізації влади і управлінських обов’язків центру від провінцій. У перебігу останніх Аргентина перенесла потужні структурні реформи, що минули з широкої підтримкою населенням цих реформ. Спогади про гіперінфляції 1989/1990 рр., створюють міцний політичного тилу нинішньому уряду. Усе це — потужний політичний баласт, який зберігати судно структурного регулювання, очолюваного нинішнім керівництвом, навіть у сильному финасовом шторме.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.