Енергетичні проблеми в Україні та шляхи їх подолання

Міністерство освіти і науки України Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

Кафедра світового господарства і міжнародної економічної інтеграції

КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Міжнародна економічна діяльність України»

на тему:

" Енергетичні проблеми в Україні та шляхи їх подолання"

Виконав:

Студент факультету міжнародної економіки та менеджменту очної форми навчання Гр. БдМЕ-3−11

Мороз Олексій Юрійович Керівник: Коровайченко Наталія Юріївна Київ — 2014

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Значення паливо-енергетичного комплексу в системі продуктивних сил України.

1.1 Електроенергетика

1.2 Головні екологічні проблеми які виникають сучасною електроенергетикою

1.3 Роль паливно-енергетичного фактора в народному господарстві

Висновок до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Енергетична безпека України.

2.1 Фактори формування енергетичної безпеки України

2.2 Проблема енергозбереження

2.3 Структура та динаміка зовнішньої торгівлі України енергоносіями.

Висновок до розділу 2.

РОЗДІЛ 3.

3.1 Шляхи вирішення проблеми енергозабезпечення України.

3.2 Проблема залежності України від імпорту енергоносіїв.

Висновок

ВСТУП Сучасна енергетика є складною багаторівневою ієрархічною структурою, призначеною забезпечити комфортні умови проживання населення, а також нормальне функціонування промислових підприємств, виробництв і установ. Електроенергетична галузь, як одна з базових галузей економіки України, довгий період часу успішно виконує свої функції, незважаючи на відсутність достатніх фінансових ресурсів, невідповідність цін і тарифів реальним витратам на виробництво і постачання електроенергії споживачам.

Електроенергетика є базовою галуззю економіки, від надійного і сталого функціонування якої значною мірою залежать темпи економічного процвітання чи занепаду країни. Важлива роль енергетики у розвитку народного господарства визначається тим, що будь-який виробничий процес чи будь-який вид обслуговування населення пов’язаний з використанням енергії.

РОЗДІЛ 1. Значення паливо-енергетичного комплексу в системі продуктивних сил України

1.1 Електроенергетика Електроенергетика є провідною галуззю промисловості, а використання її продукції — електричної енергії — забезпечує підвищення технічної озброєності і зростання продуктивності праці.

Без електроенергії сьогодні немислимий розвиток практичної жодної галузі господарства України. Електроенергетика є базовою галуззю економіки, від надійного і сталого функціонування якої значною мірою залежать темпи економічного процвітання чи занепаду країни. Важлива роль енергетики у розвитку народного господарства визначається тим, що будь-який виробничий процес чи будь-який вид обслуговування населення пов’язаний з використанням енергії. [1. c. 149]. В порівнянні з іншими країнами світу Україна використовує найбільше природного газу використання енергії Україною наведено в мал. 1.

Рис. 1.1 Використання енергії Україною На всіх етапах економічного розвитку першочергове значення завжди відводилось розвитку енергетики. В результаті в Україні була створена досить могутня паливна і енергетична база яка забезпечувала енергетичними ресурсами потреби народного господарства республіки та експорту. Разом з тим подальше забезпечення розвитку продуктивних сил України енергетичними ресурсами у зв’язку з набуттям нею незалежності. [1, c. 130]

Електроенергетична галузь, як одна з базових галузей економіки України, довгий період часу успішно виконує свої функції, незважаючи на відсутність достатніх фінансових ресурсів, невідповідність цін і тарифів реальним витратам на виробництво і постачання електроенергії споживачам. Більшість обєктів галузі введені в експлуатацію ще за радянських часів, але на сьогоднішній день технологічний рівень та зношення обладнання електроенергетики дійшло до критичної межі. Тобто нереформованість електроенергетичної галузі може загальмувати розвиток прогнозного зростання економіки. [7. с 7]

Сучасна енергетика є складною багаторівневою ієрархічною структурою, призначеною забезпечити комфортні умови проживання населення, а також нормальне функціонування промислових підприємств, виробництв і установ.

В структурі української електроенергетики домінують теплові електростанції на які приходиться близько 66% сукупної встановленої потужності, ще 26% належать атомним енергоблокам и менше 9% припадає на гідроелектростанції дані наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Структура українських енергетичних потужностей

Джерело [8. c.8]

Лише надійно й ефективно працююча система забезпечення споживачів різного рівня необхідною енергією та енергетичними ресурсами уможливлює їх функціонування як єдиного територіального комплексу. Політична й економічна самостійність держави багато в чому визначається її енергетичною забезпеченістю та незалежністю. 6, C 19]

1.2 Головні екологічні проблеми які виникають сучасною електро-енергетикою Енергетика найбільше забруднює атмосферу мал. 1.2

Мал. 1.2 Джерала забруднення атмосфери Темпи зростання виробництва енергії у світі сьогодні є вищими за темпи приросту населення, що зумовлюється індустріалізацією, збільшенням енергозатрат на одиницю продукції в сільському господарстві, в гірничорудній промисловості й тд. [3. c. 190]

Для зменшення шкоди від цих забруднень вдаються до таких технологічних заходів:

1) вугілля перед його спалюванням в топках ТЕС очищають від полусірки

2) вловлюють із диму ТЕС оксиди сірки й азоту, пропускаючи його крізь спеціальні поглиначі

3) Частинки золи й сажі відловлюють за допомогою установок типу «Циклон» та іншими способами [3. c. 192−194].

Радіоактивне забруднення регіонів України в шести областях України розташовано регіональні підприємства «Радон» із переробки та зберігання радіоактивних відходів, які приймають на переробку радіоактивні відходи від усіх галузей народного господарства.

Підприємства з видобутку і переробки уранових руд знаходяться у Дніпропетровській, Миколаївській та Кіровоградській областях. [4. c. 22]

Екологічний вплив на довкілля електроенергетичних об'єктів можна розподілити за такими категоріями:

— забруднення повітря шкідливими речовинами і сполуками, включаючи діоксид сірки, окислиазоту, тверді частинки та важкі метали, за їх впливом на людське здоров’я, флору, фауну тощо;

— викиди парникових газів, включаючи вуглекислий газ, метан, закис азоту, що сприяють глобальним змінам клімату;

— зміна природного режиму водовикористання та негативний вплив на якість води через теплове і хімічне забруднення та вплив гідроелектростанцій;

— зміна природного режиму землевикористання через розміщення електростанцій та електричних мереж, вивезення та складування відходів, включаючи тверді, рідкі та ядерні відходи.

Фактори екологічного впливу об'єктів електроенергетики можна розподілити на дві групице фактори безпосереднього впливу (прямої дії) та фактори опосередкованого впливу.

До загальних факторів екологічного впливу належать відчуження та механічні порушення земельних ресурсів, до групових можна віднести

1) теплове та хімічне забруднення води, акустичний

2) вплив, що властиво як для ТЕС, так і АЕС, до

3) специфічних належать викиди забруднюючих речовин

4) та шламонакопичувачів для ТЕС на органічному

5) паливі, утворення твердих, рідких і газоподібних

6) радіоактивних відходів для АЕС, утворення зон

7) підвищеної напруженості електромагнітного

8) поля для ліній електропередач (табл. 1)

паливний енергетичний зовнішній торгівля

Табл.1.2 Фактори впливу електроенергетики на довкілля

Джерело 10

Забруднення областей України від електроенергетики залежить від розміщення підприємств пов’язаних з цією галуззю. В Додатку наведена ступінь забруднення міст України.

1.3 Роль паливно-енергетичного фактора в народному господарстві

ПЕК сучасної України сформувався у ХХ ст. і зорієнтований на нафту, газ, вугілля та ядерне паливо. Власні паливно-енергетичні ресурси України представлені кам’яним та бурим вугіллям Донецького, Львівсько-Волинського та Придніпровського басейнів. Україна володіє потужною енергетичною системою, що складається з теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей, мережею атомних станцій і гідроелектростанцій. Структура паливно-енергетичного балансу наведена в мал.1.3

Мал. 1.3 Структура паливно-енергетичного балансу ПЕК України зорієнтований на вугілля, нафту, газ і ядерне паливо. Україна володіє потужною енергетичною системою, що складається з теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей, мережею атомних станцій і гідроелектростанцій.

Структурна перебудова народного господарства, економне використання різноманітних видів палива та енергії і впровадження економічних стимулів сприятимуть зменшенню енергоємності національного продукту. Сьогодні в Україні не має механізму стимуляції зменшення споживання енергоносіїв, який має включати державну систему збереження енергоносіїв на тривалу перспективу, систему стандартів і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів, звітність про енергозбереження.

Вирішення основних проблем паливно-енергетичного комплексу та його стабілізація дасть значний поштовх у напрямку покращання ситуації у всій економіці країни, тим більше, що ця умова є однією з основних на шляху до стабілізації суспільного розвитку країни. [5. с. 185−189]

Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток, а й на територіальну організацію народного господарства, насамперед промисловості. Підприємства паливно-енергетичного комплексу — основа формування багатьох елементів територіальної організації народного господарства. Так, біля об'єктів енергетики виникли потужні промислові вузли і центри (наприклад, Запоріжжя), навколо яких утворилися територіально-виробничі комплекси і промислові райони. Сучасні населені пункти постали в Україні в останні десятиліття фактично там, де будувалися великі гідравлічні, атомні і теплові електростанції. [11. с. 23]

Значення паливно-енергетичного комплексу в Україні зростає. Постійні проблеми з енергозабезпеченням усіх сфер життєдіяльності перетворили його у важливий чинник національної безпеки. Тому паливно-енергетичний комплекс у нашій країні фактично є основою всього господарства. Проблеми і кризи в ньому моментально позначаються майже на всіх сферах життя держави.

Висновок до першого розділу Таким чином, паливно-енергетичний комплекс має надзвичайно велике значення для соціального і економічного розвитку України. Відмічається цілий ряд проблем у цій сфері. Однією з головних є застаріле обладнання та відсталі технології. Десятками років комплекс не переоснащувався. Тому близько 90% обладнання фізично і морально спрацьовано. У період спаду виробництва та складної економічної кризи в Україні майже не відбувається технічне й технологічне переозброєння паливно-енергетичного комплексу, що негативно позначається на техніко-економічних показниках.

Забруднення областей Україні внаслідок діяльності паливно-енергетичного комплексу приносить значну шкоду екології України, тому слід зосередити увагу на вирішенні цієї проблеми.

РОЗДІЛ 2. Енергетична безпека України

2.1 Фактори формування енергетичної безпеки України Енергетична безпека — складова економічної безпеки, цілеспрямований вплив суб'єкта управління на загрози і небезпеки, створення державними та недержавними інституціями необхідних та достатніх умов для унеможливлення дефіциту в забезпеченні споживачів економічно доступними паливно-енергетичними ресурсами прийнятної якості в нормальних і надзвичайних умовах, послідовне і активне проведення політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергопостачання, забезпечення ефективного функціонування підсистеми енергетичної безпеки. [9. с 19]

Енергетика сьогодні має надзвичайно високий рівень глобалізації. Так, існує визначення глобальної енергетичної безпеки, яка є комплексним поняттям і включає в себе не просто надійне забезпечення світової економіки різними видами енергії за прийнятними цінами з мінімальними втратами для навколишнього середовища (мінімальним негативним впливом), але й стан захищеності світового співтовариства і всіх його членів від можливих ризиків та загроз політичній стабільності у світі та стійкому соціально-економічному розвитку, пов’язаних як з теперішнім, так і з майбутнім станом світової енергетики. [9 с. 19−20]

Дослідження енергетичної безпеки передбачають низку визначальних етапів, а саме:

* здійснення загального аналізу стану галузі;

* формування системи основних показників (індикаторів), які найбільш повно характеризують галузь і можуть відображати у ній зміни під впливом різних внутрішніх і зовнішніх факторів;

* виявлення, аналіз та систематизація за визначальними ознаками і ступенем загрози енергетичній безпеці;

* визначення порогових величин індикаторів, перевищення яких призводить до виникнення негативних, руйнівних явищ у розглянутій області;

* обчислення фактичних значень індикаторів енергетичної безпеки і зіставлення їх з пороговими величинами;

* визначення значень інтегральних показників енергетичної безпеки;

* формування рекомендацій і заходів щодо попередження загроз і поліпшення показників енергетичної безпеки.

Необхідний рівень безпеки досягається за умови, що весь комплекс показників (індикаторів) перебуває у допустимих межах своїх порогових значень.

Проблеми української електроенергетики добре відомі. Насамперед це незбалансованість структури генеруючи потужностей, недостатні регулюючі можливості; спрацьованість і технічна застарілість обладнання, недостатня пропускна спро-можність низки ліній електропередач; недосконалість систем диспетчерського керування.

Енергетичну безпеку кожен учасник енергетичного ринку розуміє по-своєму. Так, для більшості індустріально-розвинених країн, в енергопостачанні яких домінують імпортні поставки паливно-енергетичних ресурсів, енергетична безпека пов’язана з доступністю цих ресурсів, безперебійністю їх поставок із зовнішніх джерел на допустимих економічних (прийнятних за цінами), організаційно технологічних (недискримінаційність і безпечність транспорту) і екологічно прийнятних умовах.

2.2 Проблеми енергозбереження Неефективне використання енергетичних ресурсів, споживання та експорт легкодоступної нафти, неекономне використання електроенергії підприємствами чи домогосподарствами змушують серйозно замислитись над проблемою енергозбереження у країні.

Енергетичний сектор економіки України потребує особливої уваги як з боку держави, так й індивідів. Важливим є використання альтернативних джерел енергії, пошук нових шляхів, способів постачання її державі.

Енергосистема України навіть за наявності палива не може достатньо забезпечити споживачів тими обсягами енергії, який вони потребують.

Для забезпечення максимально ефективного розвитку економіки та підвищення якості життя населення до світових стандартів слід вирішити такі проблеми як [12. с.35]

— Недостатній рівень забезпечення власними паливно-енергетичними ресурсами і значна кількість імпортованих ресурсів;

— Необхідність створення стратегічних запасів для забезпечення енергетичної незалежності України;

— Високий рівень зношеності енергетичної інфраструктури та необхідність модернізації та реконструкції основних фондів;

— Недостатній рівень використання альтернативних видів палива та нетрадиційних джерел енергії;

— Високий рівень витрат енергоресурсів при їх виробництві, транспортуванні та споживанні, впровадження новітніх технологій, раціоналізація структури суспільного виробництва.

Для вирішення вищеподані проблем слід сформувати якісну стратегію щодо їх подолання, реформувати ПЕК відповідно до ринкових умов господарювання.

Перші кроки до зміни та модернізації були зроблені з прийняттям «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року». Ця подія мала позитивне значення у регулювання енергетики України, адже до її прийняття не було чіткого плану щодо розвитку та функціонування енергетичної галузі. У ній розкрито багато цілей та завдань, напрямків проведення «перебудови».

Окремим розділом виділяють «Пріоритетні напрями та обсяги енергозбереження, потенціал розвитку нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії». Згідно з ним фактор енергозбереження є одним із визначальних для енергетичної стратегії України. Від його рівня залежить ефективне функціонування національної економіки.

Відповідно до прийнятої стратегії на даний час основним фактором зниження енергоємності продукції (послуг) в усіх галузях економіки є формування ефективно діючої системи державного управління сферою енергозбереження. Це дозволить, в першу чергу, удосконалити структуру кінцевого споживання енергоресурсів, зокрема, за рахунок подальшого розширення та поглиблення електрифікації в усіх сферах економіки шляхом заміщення дефіцитних видів палива з одночасним підвищенням ефективності виробництва [13. с 36].

Ще однією проблемою, яку неможливо не згадати є обмеженість власного потенціалу інвестиційних ресурсів комплексу. Оцінюючи ситуацію, яка характерна сучасному етапу розвитку відновлення основних фондів може бути здійснене лише через 40 років. Це спричинене негативними чинниками, які зменшують ефективність вкладення коштів.

Для вирішення даної проблеми слід здійснити ряд заходів:

— Сформувати конкурентну структури ринків, яка сприятиме розвитку інвестиційної діяльності більше ніж монополія.

— Прискорити темпи економічного розвитку ПЕК за рахунок енергозбереження, створення системи моніторингу та стратегічного планування у ПЕК України;

— Удосконалити систему управління галузевих енергетичних ринків у різних напрямках.

Впровадження таких заходів повинне сприяти інвестуванню держави, зміцненню енергетичної безпеки країни.

2.3 Структура та динаміка зовнішньої торгівлі України енергоносіями

Історично склалось що найбільший імпорт енергоносіїв до України надходить з Росії мал. 2.1.

Мал. 2.1 Товарна структура імпорту України з Російської Федерації

У структурі загального імпорту з Росії більшу частку становлять енергоносії (газ, нафта, нафтопродукти тощо), а з урахуванням машинобудівної, хімічної, гірничорудної та металургійної промисловості, деревини та деревообробки питома вага продукції, що належить до сфери виробничо-промислового імпорту й спрямовується на задоволення потреб вітчизняного виробництва, становить майже 90%. Звідси можна зробити висновок, що імпорт із Росії має життєво важливе значення для економіки України.

Щодо імпорту, то провідне місце належить енергоносіям, машинам, механізмам і устаткуванню. Україна має великі можливості розширення зовнішньоекономічних зв’язків, зокрема за рахунок поліпшення структури зовнішньої торгівлі, підвищення в експорті частки готової продукції, переважно наукомістких галузей машинобудування, хімічної і нафтохімічної промисловості.

У табл. 2.1 наведено обсяги експорту та імпорту енергетичних продуктів за 2009;2011 рр. та структуру кожного продукту до загальних обсягів експорту/імпорту.

Таблиця 2.1

Структура експорту та імпорту енергоносіїв Джерело: Держкомстат Як видно з табл. 2.1, у структурі експорту енергетичних продуктів переважають вугілля і торф та нафтопродукти.

Для виявлення впливу зовнішньоекономічних процесів, пов’язаних із вугіллям, доцільно сформувати структуру чистого експорту енергоносіїв (табл. 2.2). Чистий експорт енергоносіїв характеризується від'ємним значенням за 3 проаналізованих роки. Основним фактором, що знижує величину чистого експорту енергоносіїв, є великий обсяг імпортованого природного газу. Це є достатньо логічним, зважаючи на великий попит на цей енергоносій і невідповідні національні потужності його видобутку.

Однак за розглянутий період спостерігається від'ємне сальдо і по операціях із вугіллям і торфом. Цей факт є дуже негативним, особливо зважаючи на тенденцію збільшення від'ємної величини в 2010 р. Дана тенденція може бути пояснена збільшенням попиту на вугілля в Україні. Розглядаючи ці два показники в інтеграції з третім — обсягом видобутку вугілля в Україні, — можна комплексно оцінити їх співвідношення та сутність зазначених тенденцій. Аналіз співвідношення чистого експорту вугілля, обсягу споживання вугілля та його видобутку наведено на малюнку 2.2.

Таблиця 2.2

Структура Чистого експорту енергоносіїв

Джерело: держкомстат Мал.2.2 Співвідношення чистого експорту вугілля, обсягу спожитого вугілля та норми його видобутку (за даними Держкомстату України) Висновки до другого розділу Економічна безпека сьогодні є однією з найважливіших частин національної безпеки України і нерозривно пов’язана із іншою складовою національної безпеки, а саме енергетичною безпекою.

Енергетична безпека як одна із складових національної безпеки проявляється по перше як стан забезпечення держави енергоресурсами для реалізації відтворюваних процесів у національній економіці, що гарантують її повноцінну життєдіяльність і, по друге, як стан безпеки енергетичного комплексу України.

Поняття енергетичної безпеки, як показує аналіз, дуже складне і багатогранне, існує чимало визначень енергетичної безпеки. Енергетична безпека є невід'ємною складовою економічної і національної безпеки, необхідною умовою існування і розвитку держави. У сучасному розумінні гарантування енергетичної безпеки — це досягнення стану технічно надійного, стабільного, економічно ефективного та екологічно прийнятного забезпечення енергетичними ресурсами економіки і соціальної сфери країни, а також створення умов для формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері енергетики.

РОЗДІЛ 3

3.1 Шляхи вирішення проблеми енергозабезпечення України Найрозумнішими кроками для безперебійного енергозабезпечення розвитку економіки країн, що не мають впливу на розподіл світових енергоресурсів, виявляються такі:

1) диверсифікація внутрішніх джерел генерування різноманітних видів енергії шляхом розвитку сонячної, вітрової, геотермальної енергетики і малої гідроенергетики;

2) диверсифікація зовнішніх джерел постачання енергоносіїв із-за кордону за критерієм ефективності витрат;

3) корпоратизація міжнародних енергетичних зв’язків у сфері розвідування запасів природних енергоносіїв, вироблення, транспортування та відновлення основних фондів постачання енергії;

4) цільове та економне використання власних енергозапасів;

5) збалансування витрат різних видів енергії в народному господарстві з можливістю їх придбання за світовими цінами;

6) заощадження та ефективне використання імпортної енергії у виробництві та суспільному споживанні.

Основними організаційно-економічними напрямами політики вирішення проблем енергозабезпечення мають стати:

· зменшення паливно-енергетичної залежності від Росії, диверсифікація джерел імпорту та шляхів постачання енергоносіїв;

· комплексна модернізація та переозброєння господарських комплексів України на основі енергозбереження, впровадження найновіших енергозберігаючих технологій, сучасних телекомунікаційних та комп’ютерних мереж;

· розширення та інтенсифікація власних обсягів видобування нафти, газу та вугілля;

· інтенсифікація використання власних енергоресурсів, у тому числі вторинних, альтернативних (поновлювальних) джерел енергії;

· реформування галузей ПЕК: електроенергетики, нафтової, газової, вугільної промисловості;

· розробка та реалізація економічних, правових і організаційних механізмів по забезпеченню енергетичної безпеки держави;

· формування гнучкої тарифної політики на ПЕР;

· розробка дієвих фінансово-економічних форм підтримки паливно-енергетичного сектору України;

· досягнення оптимальних рівнів самостійного енергозабезпечення України, її регіонів;

· створення національної системи енергозбереження;

· розробка механізмів надання гарантій та забезпечення надійності поставок енергоносіїв (залучення систем міжнародного страхування);

· створення та гармонізація законодавства, стандартів, сертифікатів та норм в паливно-енергетичному секторі;

· впровадження передових систем господарювання — лізингу, перфомансконтрактингу, «прожект-менеджменту»;

· вирішення екологічних проблем, насамперед пов’язаних зі зменшенням техногенного навантаження на територію;

· розробка системи заходів на випадок непередбачених обставин у ПЕК чи у системі постачання ПЕР;

· формування у населення енергозберігаючого світогляду.

3.2 Проблема залежності України від імпорту енергоносіїв Великим ризиком для України є те що у структурі споживання первинної енергії в Україні найбільший обсяг припадає на природний газ — 41% (понад 70% якого імпортується), тоді як середньосвітова питома вага споживання газу становить 21% (Таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Структура споживання первинної енергії. Україна, ЄС-15, США і світ в цілому (станом на 2005 р.)

Джерело: «Енергетична стратегія України на період до 2030 року»

Високий рівень майже монопольної залежності України від імпорту природного газу загрожує економічній безпеці держави. За відсутності структурних змін, національна економіка залишається надмірно енергозатратною, орієнтованою на майже необмежене споживання недорогого природного газу. Наявність розгалуженої мережі трубопроводів досі створює ілюзію можливості домовленості щодо найприйнятнішої ціни на газ. Проте тариф за транспортування природного газу територією України жорстко зафіксовано, водночас як ціна на імпортований Україною природний газ у 2006_2007 рр. встановлюється відповідно до динаміки нафтових цін. Як наслідок, у 2006 р. ціна на природний газ для України зросла на 90%, а у 2007_2008 рр. — ще на 89% (Таблиця 3.2).

Таблиця 3.2

ВВП України, обсяг імпорту природного газу, ціна на природний газ

Джерело: www.іmf.org, www.opec.org

Перспективи поліпшення становища Для вирішення проблеми критичної залежності української економіки від імпорту природного газу слід, передусім, покладатися на власні джерела видобутку, економії, впровадження альтернативних джерел енергії тощо. На наш погляд, виходячи з міжнародного досвіду вирішення цієї проблеми, основними напрямками зменшення залежності є такі:

1. Встановлення дієвого обліку і контролю за використанням енергоресурсів.

В Україні не існує надійної статистики обсягів видобутку газу, газового конденсату і нафти, оскільки показники видобутку і витрат на їхнє виробництво істотно відрізняються на різних свердловинах (як діючих, так і законсервованих та незареєстрованих).

2. Стимулювання енергоощадливості, передусім в ЖКГ.

Зменшення енергоспоживання у житловому фонді дозволить спрогнозувати потреби у теплі та воді на довгострокову перспективу, що допоможе ефективно витрачати кошти населення, державного та місцевих бюджетів на модернізацію комунальної інфраструктури. Нова національна програма енергозаощадження, яка розробляється у Міністерстві ЖКГ та об'єднуватиме більше десяти уже прийнятих, але невиконуваних програм, стимулюватиме підприємства галузі до зменшення непродуктивних витрат води і тепла.

3. Створення правових засад енергозбереження.

4. Збільшення коштів, які спрямовуються на фінансування заходів щодо підвищення енергоефективності.

До світового досвіду використання фінансових механізмів стимулювання енергозбереження належать:

— пряме фінансування державних цільових програм енергозбереження;

— дотації споживачам ПЕР, що впровадили енергоошадне обладнання;

— добровільні угоди між державою і підприємством щодо зниження енергоспоживання;

— лізинг енергоощадного обладнання;

— «договір енергоефективного підряду» тощо.

5. Збільшення власного видобутку природного газу Світовий досвід демонструє значний потенціал розробок шельфових нафтогазових родовищ, які в Україні зосереджено на Азово-Чорноморському шельфі. Український шельф за запасами енергоносіїв так само перспективний, як прикаспійський. Якщо не враховувати ситуацію з Росією.

6. Впровадження та заохочення заходів щодо економії енергоресурсів у промисловості

7. Структурні зміни в управління та функціонуванні ПЕК

8. Альтернативні джерела енергії

Фахівці НАЕР стверджують, що якнайширше впровадження відновлюваних джерел енергії (біоетанолу, біодизельного палива, біомаси, сонячної і геотермальної енергії тощо) дозволить зменшити загальне споживання енергії в Україні на 30%, тобто на понад 60 т у.п. щороку (що дало б змогу скоротити до мінімуму імпорт природного газу). В Україні вже прийнято закон «Про альтернативні джерела енергії», затверджено «Програму розвитку виробництва дизельного біопалива», схвалено низку інших нормативних актів у цій галузі. До Верховної Ради подано законопроект про впровадження програми виробництва біоетанолу.

Висновки до третього розділу Без енергетики існування людини не можливе. Електроенергетика посідає провідне місце в енергетиці країни. Вона є матеріальною основою науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці в усіх галузях суспільного виробництва. Роль ПЕК неухильно зростанє на сьогодні проте ситуація в цій галузі потребує змін, слід залучати до енергетичного балансу України нетрадиційні поновлювані джерела енергії географічне положення України дозволяє розвивати усі напрямки нетрадиційної енергетики.

Сучасна електроенергетика має чимало проблем, вони зумовлені високою вартістю пального, негативним впливом на екологію тощо, але для всіх проблем існують шляхи їх вирішення. Енергетичний сектор економіки України потребує особливої уваги як з боку держави, так й індивідів.

Список джерел посилань

1. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. — К.: КНЕУ, 2000. — 364 с.

2. Сиротенко А. Й., Чернов Б. О. Географія України: Підруч. — К.: «Благовіст», 2000. — 256 с

3. Основиекології:Підручник/Г.О.Білявський, Р. С. Фурдуй,І.Ю.Костіков.—2-гевид.—К.:Либідь, 2005 .—40 8с.

4. Юрченко, Л. І. Екологія: навчальний посібник / Л. І. Юрченко. — К.: Професіонал; К.: Центр учбової літератури, 2009. — 304 с

5. Економіка та маркетинг — 2011 / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції - Донецьк, ДонНТУ — 2011

6. Маляренко В. А. Енергозбереження — пріоритетний напрямок розвитку і вдосконалення комунальної енергетики//Интегрированные технологии и энергосбережение -2006 № 3 — С. 19−30

7. Шевцов А.І. Земляний О. Г. Основні питання розвитку електроенергетичної галузі України, Д. 2011 81 с

8. Володимир Козак. Електроенергетика України Нереалізований потенціал режим доступуhttp://www.ufccapіtal.com/data/fіlestorage/revіews/Electrіcіty_UFC_RUS.pdf

9. Ковалко М. П. Розвинута енергетикаоснова національної безпеки України. Аналіз тенденцій і можливостей/

М.П. Ковалко, О. М. Ковалко. — К.:ТОВ"Друкарня"Бізнесполіграф"", 2009. — 104 С.

10. Т.П. НЕЧАЄВА, С.В. ШУЛЬЖЕНКО, Д.П. САС, М.В. ПАРАСЮК (Інститут загальноїенергетики НАН України, Київ) 2008 № 18

11. Єгорова В. До питання про розвиток електроенергетики України. // Економіка України. — 2008. — № 11. — С. 23

12. Кравченко Т. Сучасний стан і перспективи розвитку енергетичної галузі України / Економіст — 2008 — № 6 — с. 32−37.

13. «Енергетична стратегія України на період до 2030 року» (від 15 березня 2006 року).

Додатки Ступінь забруднення міст від електроенергетики