Охорона праці

Деякі питання по курсу «Охорона праці»

1. Визначення і склад курсу

Охорона праці (ОП) — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних засобів і заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Курс складається з 4 частин:

1) Загальні положення ОП.

Включає основні положення законодавства з ОП, організацію ОП на підприємстві, загальні визначення, методику розслідування нещасних випадків та ін. положення.

2) Виробнича безпека.

Це система технічних і організаційних заходів і засобів, які запобігають дії на людину небезпечних виробничих факторів (ті, що можуть викликати травми, пошкодження організму, каліцтва і навіть летальний результат).

3) Виробнича санітарія.

Це комплекс організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що запобігають або зменшують ступінь впливу на людину шкідливих виробничих факторів, які можуть призвести до професійних захворювань або зменшити працездатність.

Професійні захворювання — це захворювання, які виникають у людини під дією шкідливих виробничих факторів.

4) Пожежна безпека

Це комплекс технічних та організаційних заходів і засобів, що забезпечують такий стан об'єкта, за якого із встановленою вірогідністю 90−95% виключається можливість виникнення і розвитку пожеж чи вибухів.

2 Задачі і мета курсу

Задачі курсу:

Ознайомлення з чинним законодавством по організації ОП на підприємстві, з аналізом небезпечних і шкідливих факторів, а також з методами і засобами по нормалізації умов праці.

Нормалізація умов праці — це приведення умов праці у відповідність до вимог нормативних документів.

Мета курсу:

Навчити майбутніх фахівців самостійно виявляти явні і приховані потенційні небезпеки і шкідливі фактори окремого виробничого устаткування і всього технологічного процесу, а також розробляти необхідні профілактичні заходи відповідно до діючої нормативно-технічної документації.

3. Напрямки підготовки фахівців

Моральний напрямок — полягає у тому, що майбутній фахівець має бути підготовлений у плані моральної відповідальності за стан ОП на своїй ділянці роботи.

Теоретичний напрямок - полягає в тому, щоб майбутній фахівець міг проаналізувати і комплексно оцінити всі параметри, що характеризують умови праці, прийняти відповідні рішення, розробити і застосувати необхідні профілактичні міри.

Практичний напрямок - полягає в тому, що майбутній фахівець повинний знати і вміти застосовувати у своїй практичній діяльності нормативні матеріали з ОП, якими необхідно користуватись у конкретних умовах виробництва, а також брати активну участь у проектуванні захисних засобів і розробці нормативної документації з ОП для умов відповідного підприємства.

4. Охорона праці в Україні

Стан ОП у державі хар-ся кількістю нещасних випадків, що виникають на виробництві. Україна стоїть на перших місцях.

В Україні щороку виникає 20 000 загального травматизму і близько 1000 випадків з летальним наслідком.

Задачі щодо ОП в Україні:

1) Провести комплексне обстеження робочих місць і скласти карти умов праці робочого місця чи професії.

2) Нормалізувати умови праці на робочих місцях, а там, де це неможливо чи недоцільно, робити доплату за шкідливі та тяжкі умови праці (доп.= до 24% від з/пл.).

3) Максимально знизити кількість робочих місць з важкими та фізичними роботами.

Тема1. Правові питання ОП

1 Положення з ОП, записані в Конституції України

В Україні передбачене конституційне право працівників на охорону праці. У Конституції України (28.06.96р.) записані основні положення щодо ОП працівників. Всього 7 статей: 3, 16, 24, 43, 45, 46, 49:

o Людина, її життя і здоров’я…вважаються в Україні вищою соціальною цінністю (ст.3).

o Забезпечення екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги…є обов’язком держави (ст.16).

o Кожен працюючий має право на належні безпечні і здорові умови праці (ст.43).

o Кожен працюючий має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, установленням скороченого робочого дня для окремих професій і виробництв, скорочення тривалості роботи в нічний час (ст.45).

o громадяни мають право на соціальний захист у випадку повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності (ст.46).

o Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу і медичне страхування (ст.49).

o Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується спеціальними заходами щодо ОП здоров’я жінок, забезпеченням пенсійних пільг.(ст.24).

2 Загальні положення з ОП у законі України " Про охорону праці"

2.1 Закон України " Про охорону праці" вперше був прийнятий 14 жовтня 1992 року, переглянутий і доповнений 21 листопада 2002 року. Новий закон містить 9 розділів і 44 статті.

2.2 Закон визначає основні положення по реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні безпечні їх здоров’ю умови праці. Закон регулює, за участю відповідних органів державної влади, взаємовідносини між роботодавцем і працюючим з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, а також установлює єдиний порядок ОП в Україні.

2.3 Чинність закону поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які у відповідності з законодавством використовують найману працю, і на усіх працюючих.

2.4 Законодавство про ОП включає наступні документи:

· Закон України «про ОП» ;

· кодекс Законів «про працю України» (КЗпроП),

· Закон України «про загально-обов'язкове державне, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що обумовили втрату працездатності», а також прийняті відповідно до них нормативно-правові акти.

2.5 Державна політика щодо ОП визначається Верховною радою України відповідно до Конституції України і спрямована на створення належних безпечних умов праці, на запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням, і базується на наступних принципах:

o Пріоритет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних безпечних і здорових умов праці.

o Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення технічного контролю за станом виробництва, технологій і продукції, а також сприяння підприємствам в створенні безпечних і нешкідливих умов праці.

o Комплексне вирішення задач ОП на основі загальнодержавних галузевих і регіональних програм щодо ОП.

o Соціальний захист працівників і повне відшкодування збитків особам, що потерпіли від нещасних випадків і профзахворювань.

o Встановлення єдиних вимог щодо ОП для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів діяльності.

3 Гарантія прав громадян по ОП

3.1 Під час укладання трудового договору громадянин повинний бути проінформований власником:

o Про умови праці на підприємстві і його робочому місці;

o Про небезпечні і шкідливі чинники і їхній вплив на здоров’я;

o Про права на пільги і компенсації при роботі у шкідливих умовах.

3.2 Права працівників по ОП під час роботи на підприємстві:

Умови праці на робочих місцях, безпека технологічних процесів і виробничого устаткування, стан ЗКЗ та ЗІЗ повинні відповідати вимогам нормативних документів з ОП.

ЗКЗ-засоби коллективного захисту, які забезпечують роботу 2-м і більше працівникам.

ЗІЗ -засоби індивідуального захисту, які забезпечують роботу одного працівника (спецодяг, спецвзуття, захисні рукавички).

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створюється ситуація, небезпечна для життя і здоров’я його самого, оточуючих чи навколишнього середовища; за період простою в цьому випадку зберігається середній заробіток працівника.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує положень законодавства з ОП.

Працівникам, яким за станом здоров’я необхідне надання більш легкої роботи, власник повинен надати таку роботу.

Усі працівники підлягають обов’язковому страхуванню власником.

3.3 Працівники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці мають право:

Безкоштовно забезпечуватися лікувально-профілактичним харчуванням, чи молоком, рівноцінними продуктами і газованою підсоленою водою.

На скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі (доплата до 24%).

На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами і роботах, зв’язаних з забрудненням, несприятливими температурними умовами, працівникам безкоштовно видається спецодяг, спецвзуття й інші ЗІЗ, а також миючі і знешкоджуючі засоби.

3.4 Відшкодування шкоди потерпілим

Власник зобов’язаний відшкодувати працівникам збиток, заподіяний їх здоров’ю при виконанні їхніх обов’язків у виді загубленного заробітку, а також сплатити потерпілому чи його родині одноразову допомогу. Розмір цієї допомоги встановлюється колективним договором.

Якщо в потерпілого, відповідно до медичного висновку встановлена стійка втрата працездатності, ця допомога повинна складати не менш суми середньомісячного заробітку за кожен відсоток утрати професійної працездатності.

У випадку смерті потерпілого, розмір допомоги повинний складати не менш п’ятирічного заробітку на його родину і не менш річного заробітку на кожного утриманця, а також на його дитину, що народилася після смерті. Якщо нещасний випадок відбувся в результаті невиконання потерпілим нормативних актів з ОП, то розмір цієї допомоги може бути зменшений до 50%.

Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування, у тому числі санаторно-курортні, протезування і т. д., а також допомагає інвалідам вирішувати соціально-побутові проблеми.

За працівниками, що втратили працездатність у результаті нещасного випадку чи профзахворювання, зберігається місце роботи і середній заробіток на весь період до відновлення працездатності чи визнання їх інвалідами. У випадку неможливості виконання потерпілими попередньої роботи, власник зобов’язаний забезпечити його перепідготовку і працевлаштування.

Власник також повинний відшкодувати моральні збитки (шкоду).

Моральна шкода — страждання, отримані працівником внаслідок фізичного чи психічного впливу, що привело до погіршення чи позбавлення можливості реалізації їм своїх звичок чи бажань, погіршення взаємин з навколишніми чи іншими негативними наслідками морального характеру.

3.5 Додаткові вимоги щодо ОП жінок

Забороняється використовувати працю жінок на важких роботах і роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (крім нефізичних).Перелік цих робот установлюється Міністерством охорони здоров’я.

3.6 Додаткові вимоги щодо ОП неповнолітніх (до 18 років)

Теж, що і для жінок.

Заборонено залучати їх до робіт у нічні години, надурочно й у вихідні дні. Неповнолітні можуть бути прийняті на роботу тільки після попереднього медогляду.

4 Організація прав ОП на виробництві

4.1 Власник зобов’язаний створити на кожному робочому місці й у підрозділах умови праці, що відповідають вимогам нормативних матеріалів з ОП. Він повинний забезпечити функціонування системи управління ОП (СУОП), тобто:

o Створити відповідні служби для рішення питань ОП.

o Забезпечувати усунення причин нещасних випадків і профзахворювань.

o Організовувати атестацію робочих місць.

o Розробляти і затверджувати положення, інструкції й інші нормативні документи з ОП для свого підприємства.

o Здійснювати постійний контроль за дотриманням працюючими норм і правил ОП.

o Організовувати пропаганду безпечних методів праці.

При виникненні на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків, власник зобов’язаний вжити термінових заходів по наданню допомоги постраждалим із залученням аварійно-рятувальних формувань.

4.2 Працівник зобов’язаний знати і виконувати

o Вимоги нормативних документів з ОП,

o Використовувати ЗКЗ і ЗІЗ.

o Дотримувати правила внутрішнього трудового розпорядку і положення коллективного договору.

o Проходити відповідне навчання і встановлені медогляди.

o Співробітничати з власником у питаннях організації і підтримки безпечних і нешкідливих умов праці.

4.3 Про медогляди

Власник зобов’язаний організувати проведення попередніх і періодичних медоглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими і небезпечними умовами, а також обов’язкового щорічного медогляду обличчя, у віці до 21 року.

Позачергові медогляди можуть бути організовані на прохання працюючого чи при ініціативі власника.

На час медогляду і навчання за працюючим зберігається місце роботи і середній заробіток.

Власник має право притягати до дисциплінарної відповідальності і відстороняти від роботи без збереження заробітної плати працівників, що ухиляються від навчань з ОП чи обов’язкових медоглядів.

4.4 Про навчання з ОП

Державний департамент промислової безпеки ОП та гірничого нагляду прийняв типове положення про інструктажі і навчання з ОП. Навчання з ОП здійснюється за наступним напрямками:

o Обов’язкове вивчення основ ОП у всіх навчальних закладах системи освіти.

o Спеціальна підготовка і підвищення кваліфікації фахівців з ОП.

o Інструктажі з ОП, при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи.

o Теоретична підготовка з наступною здачею іспиту посадових осіб підприємства чи установи.

o Попереднє спеціальне навчання і систематична щорічна перевірка знань з ОП на роботах з підвищеною небезпекою.

У випадку незадовільних знань з ОП, працівник має пройти повторне навчання і перевірку знань. У випадку повторного виявлення незадовільних знань працівник звільняється з роботи за невідповідністю.

Інструктажі

Інструктажі за характером і часом проведення підрозділяються на:

o вступний

o первинний

o повторний

o позаплановий

o цільовий

Вступний інструктаж проводиться:

o із усіма працівниками, що приймаються на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від утворення, стажу роботи і посади;

o працівниками інших організацій, що прийняті на підприємствах, що знаходяться у відрядженні і беруть безпосередню участь у виробничому процесі;

o у випадку екскурсії на підприємстві

o студенти при проходженні виробничої практики, а також у випадку екскурсії по території підприємства;

Программа вступного інструктажу включає наступні питання:

o основні положення документів по ОП

o характеристику небезпечних та шкідливих факторів

o вимоги виробничої безпеки і санітарії

o правила надання першої допомоги Проведення як цього так і інших інструктажів фіксується в спеціальному журналі з підписами особ, що проводили та проходили інструктаж.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці працівникам, що знову прийняті на підприємство чи переводяться в інший цех, а також працівниками, що будуть виконувати нову, невластиву для них роботу. Він проводиться начальником, його заступником, механіком цеху. Первинний інструктаж містить у собі загальні зведення про виробництво, перелік небезпечних і шкідливих факторів, зведення про безпечні методи проведення роботи, про порядок підготовки до роботи, про ЗІЗ та ЗКЗ. Після проходження інструктажу всі працюючі протягом одного місяця проходять стажування під керівництвом. Проходження стажування фіксується.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці не рідше одного разу в три місяці при роботах з підвищеною небезпекою і не рідше чим один раз у півроку на інших роботах.

Позаплановий і позачерговий інструктажі проводяться на робочому місці в кабінеті ОП у наступних випадках:

o при зміні нормативних документів з ОП

o при зміні технологічних процесів, сировини, матеріалу

o при порушенні працівниками правил по ОП

o за вимогою інспекторів держ. нагляду

o при перервах у роботі більш 30 календарних днів для робіт з підвищеною небезпекою і більш 60 днів для інших робіт.

Цільовий інструктаж проводиться при виконанні разових робіт, незв’язаних з виконанням виробничих обов’язків, незв’язаних з роботою, при роботі з ліквідації аварії, перед проведенням робіт, перед якими оформляється допуск і в енергоустановках.

4.5 Служба охорони праці на підприємстві

На кожному підприємстві власник повинен створити службу ОП. Якщо кількість працівників менша 50 — функції цієїслужби можуть виконувати особи за сумісництвом з відповідною підготовкою, тобто особи які пройшли відповідні навчання. А якщо працівників 50 або більше чоловік то створюється служба ОП. Служба ОП прирівнюються до основних служб підприємства і може бути ліквідована тільки у випадку закриття.

Співробітники служби ОП мають право:

o Видавати керівникам підрозділів обов’язкові для виконання приписи по усуненню недоліків щодо ОП (відмінити ці приписи має право тільки власник, головний інженер або адміністративна особа, що відповідає за ОП на підприємстві)

o Перевіряти стан ОП у підрозділах підприємства і на робочих місцях

o Вимагати відсторонення від роботи осіб, що ухиляються від проходження встановлених інструктажів, перевірки знань, медоглядів, а також осіб, що не виконують нормативи з ОП

o Зупиняти роботу робочих місць чи устаткування, які загрожують життю чи здоров’ю працівників

o направляти керівництву підприємства представлення про працівників, які порушують положення з ОП, а також тих, які сумлінно виконують ці положення

4.6 Вимог з ОП повинні дотримуватись:

Слід дотримуватись під час будівництва споруд. Дотримання цих вимог контролюється органами державної влади.

Для введення в дію нового обладнання необхідний дозвіл органів державного нагляду.

4.7 Комісія з ОП

На підприємстві з кількістю працівників 50 осіб і більше, може створюватись комісія з ОП у складі працівників, власника, трудового колективу, фахівців з Опі інших служб. Рішення комісії має рекомендаційний характер і є обовязковими тільки для разглядання адміністрацією.

4.8 Інформація про стан ОП

Власник повинен інформувати працівників про стан ОП на підприємств, про нещасні випадки і проф. захворювання, а також про вжиті профілактичні заходи. Органи державного нагляду повинні інформувати про стан ОП в регіонах і у державі.

5. Стимулювання ОП

За активну участь і ініціативу, щодо ОП працівники можуть стимулюватися у вигляді премій чи усного заохочення, а з працівників порушників стягується штраф.

Крім відшкодування збитків працівникам, власник підприємства відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі у вигляді виплат на соціальне страхування, проф. переорієнтацію, рятувальні роботи, ліквідацію наслідків аварій та інше.

За порушення норм з ОП, ігнорування приписів посадових осіб, органів державного нагляду, профспілок, а також за кожен нещасний випадок з підприємства стягується штраф; розмір штрафу визначається органами державного нагляду, але він не повинен перевищувати 2% розміру місячного фонду підприємства. У випадку приховання нещасного випадку розмір стягнення може збільшитись до 10 разів.

6. Нормативні акти

Акти з ОП підрозділяються на міжгалузеві ті галузеві.

Міжгалузеві нормативні акти обов’язкові для всіх підприємств. До них відносяться будівельні норми та правила, ТУЕ та інше.

Галузеві нормативні акти дійсні тільки у конкретній галузі, розробляють відповідними міністерствами і застосовуються на підприємствах відповідної галузі.

7. Державне управління ОП

Здійснюється Кабінетом Міністрів України, Міністерством України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, Державного департаменту промислової безпеки ОП та гірничого нагляду, Територіального та галузевого міністерств, органи державної та місцевої влади.

8 Державний нагляд і контроль по ОП

8.1 Державний нагляд з ОП

Вищий державний нагляд здійснює прокуратура України і регіональні прокуратури. Співробітники прокуратур не виконують безпосереднього нагляду на підприємстві, а лише здійснюють карну функцію, тобто притягають до відповідальності за відповідні порушення, згідно …

Безпосередньо на підприємствах державний нагляд за ОП здійснюють регіональні інспекції наступ. організацій: держгірпромнагляду, Міністерство охорони здоров’я (санітарно-епідеміологічна служба), держ. пожежного нагляду.

Співробітники державних інспекцій мають право безпосередньо відвідувати у будь-який час доби підвідомче??? підприємство, отримувати у власника документи щодо ОП, направляти керівникам підприємств обов’язкові для виконання приписи щодо нормалізації умов праці; припиняти роботу підприємств, окремих дільниць чи устаткування до усунення порушень, які створюють загрозу життю чи здоровю працівників.

Притягати до адміністративної відповідності працівників, винних у порушеннях з ОП, направляти власникам підприємств представлення про невідповідність окремих посадових осіб посадам, які вони обіймають, передавати матеріали в органи прокуратури, для притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у порушеннях нормативних документів з ОП.

8.2 Суспільний контроль з ОП

Суспільний контроль з ОП здійснюють трудові колективи через обраних чи уповноважених, а також профспілки. Уповноважені трудових колективів мають право безперешкодно перевіряти виконання вимог з ОП і виносити власникам обов’язкові для розгляду пропозиції про виявлення порушень. Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан ОП, виконання колективних угод, а також вносити керівникам підприємств, державним органам управління представлення з ОП і одержувати від них аргументовані відповіді.

9. Відповідальність за порушення законодавства по ОП

За порушення норм з ОП і створення перешкод у діяльності Держнагляду чи профспілок винні можуть притягатися до наступних видів відповідальності:

o Дисциплінарної - накладення стягнень, аж до відсторонення від посади.

o Адміністративної - накладення штрафів, які стягуються з зарплати;

o Матеріальної-стягнення з винного цілком або частково сум, які виплачені потерпілому у вигляді допомоги чи мають бути витрачені на ремонт обладнання.

o Кримінальної - через суд особливо великі штрафи з підприємств чи позбавлення волі винної особи (до 12 років)

Тема 2. Аналіз умов праці. Безпека виробничого обладнання

Головні хар-ки трудового процесу — це важкість та напруженість праці.

Важкість праці — хар-ка трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат, серцеву та дихальну системи.

Напруженість праці — хар-ка трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему, органи чуття і емоційну сферу працівника.

Факторами напруженості праці є навантаження інтелектуальні, емоційні, а також режими роботи;

Виробниче середовище сукупність чинників (фізичні, хімічні, біологічні та інші), які діють на людину під час виконання трудового процесу чи трудових обов’язків.

Умови праці — сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища;

Безпека праці - це стан захищеності особи чи суспільства від ризику зазнати шкоди.

Реальне виробниче середовище супроводжується шкідливими і небезпечними чинниками і має певний виробничий ризик.

Виробничий ризик — це ймовірність пошкодження працівника під час виконання трудових обов’язків, яка зумовлена ступенем шкідливості та/або небезпечності умов праці.

Шкідливий виробничий фактор — це небажане явище, яке супроводжує виробничий процес, вплив якого на Людину може призвести до погіршення самопочуття, зниження працездатності чи профзахворювання, навіть смерті, як результату захворювання.

Захворювання — це порушення нормальної життєдіяльності організму, зумовлене функціональними та морфологічними змінами.

Виробничо зумовлене захворювання — це захворювання, перебіг якого ускладнюється умовами праці, а частота перевищує частоту його у працівників, які зазнають впливу певних проф. шкідливих факторів.

Профзахворювання — це захворювання, яке виникає внаслідок проф. діяльності та зумовлене виключно або переважно впливом шкідливих речовин певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.

Небезпечний виробничий фактор — це небажане явище, яке супроводжує виробничий процесі дія якого за певних умов може призвести до травм, або іншого раптового погіршення здоров’я працівника (гострого отруєння, гострого захворювання), і навіть до раптової смерті.

Небезпечний фактор діє раптово, а шкідливий на протязі тривалого часу роботу в шкідливих умовах виробництва.

Виробнича травма — це пошкодження тканин, порушення фізичної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.

Виробнича травма, як правило є наслідком нещасного випадку на виробництві.

Нещасний випадок на виробництві — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталося у процесі виконання ним обов’язків внаслідок яких заподіяно шкоди здоров’ю працівника, або настала смерть.

Нещасні випадки поділяють за кількістю потерпілих:

— поодинокі;

— групові - що сталися з двома або декількома працівниками одночасно;

За ступенем тяжкості ушкодження здоров’я:

— без втрати працездатності;

— з втратою працездатності на 1 день і більше;

— зі стійкою втратою працездатності (каліцтво);

— зі смертельним наслідком;

За зв’язком з виробництвом:

— перша категорія — пов’язані з виробництвом (на робочому місці, під час робочого часу на території підприємства, протягом робочого часу під час приготування робочого місця.)

— друга категорія — не пов’язані з виробництвом (під час прямування на роботу пішки чи на громадському транспорті, під час використання обладнання у власних потребах, у випадку алкогольного сп’яніння та інш.)

Небезпечні та шкідливі фактори поділяють на 5 груп:

1. Фізичні — ел. напругу, рухливі частини обладнання, незадовільний мікроклімат, нераціональне освітлення, виробничий шум, вібрація, шкідливі випромінювання та інш;

2. Хімічні — різні хімічні сполуки та речовини, які за дією на організм поділяються на токсичні і нетоксичні.

3. Біологічні — мікроорганізми та продукти їх життєдіяльності.

4. Психофізіологічні — перевантаження фізичні, нервові, психічні, емоційні.

5. Соціальні — не нормальний клімат у трудовому колективі.

Класифікація причин виробничих нещасних випадків і профзахворювань

Виділяємо наступні групи причин нещасних випадків:

1. Технічні причини:

o конструктивні недоліки і неправильний вибір устаткування чи режиму його роботи.

o відсутність чи недосконалість ЗКЗ.

2. Організаційні причини:

o несправність устаткування.

o відсутність ЗІЗ.

o недоліки в навчанні працівників.

3. Санітарно-технічні і санітарно-гігієнічні причини:

o незадовільні умови праці-умови праці не відповідають нормам.

4. Психофізіологічні причини:

o монотонність праці.

o перевантаження (нервові, фізичні, емоційні, психічні).

o недостатня увага при роботі.

o неправильне компонування робочого місця.

o ігнорування правил безпеки кваліфікованим персоналом.

5. Економічні причини:

o неритмічність праці.

o прагнення до понаднормових робіт.

o невлаштований побут.

6. Соціально-психологічні причини:

o ненормальний клімат на виробництві.

Дослідження нещасних випадків

Дослідження нещасних випадків виконується по двох напрямах

1 Монографічні дослідження — це виявлення потенційних небезпечних та шкідливих чинників притаманних окремому обладнанню чи всьому технологічному процесу (тобто це прогнозування можливих нещасних випадків.)

2 Дослідження нещасних випадків, що мали місце на даному виробництві - проводиться за матеріалами розслідування. Виділяють кілька методів:

1. Статистичний метод — полягає в обчисленні коефіцієнтів чи показників, які характеризують стан травматизму.

Коефіцієнт частоти загального травматизму — характеризує середню кількість НС за певний період часу:

де Н — кількість НС за період;

P — кількість працюючих;

Коефіцієнт частоти травматизму із смертельним результатом:

Коефіцієнт важкості травматизму - характеризує середню тривалість непрацездатності в днях, що доводиться на 1 НС:

де Д — загальна кількість днів непрацездатності, обумовлене травмами за даний період.

Коефіцієнт смертельних результатів - характеризує питому вагу смертельних випадків в загальному травматизмі:

%

Коефіцієнт виробничих або потенційних втрат — характеризує середню тривалість непрацездатності, що доводиться на 1000 працюючих:

.

2. При груповому методі - всі нещасні випадки на певний період групуються за певними ознаками: тимчасові (по роках, кварталах, днях), виробничі ознаки (на певному обладнанні чи при виконанні певних робіт), індивідуальним даним працівника та ін.

3. Топографічний метод — дослідження за місцем події (на плані місцевості, карті місцевості певними значками наносяться НС, і за певний період виявляються місця скупчення — для протяжних робіт).

4. Економічний метод — полягає у визначенні втрат, пов’язаних з нещасними випадками на виробництві (недодана продукція, виплата штрафів), і порівняння їх з коштами, витраченими на ОП.

5 Небезпечна зона обладнання

Це простір, в якому постійно присутнє або періодично виникають фактори небезпечні чи/та шкідливі для правників. Небезпечна зона може мати постійні розміри у просторі і часі та можуть ці простори змінювати.

Не постійні під час механічної обробки металів на верстаті відтань відльоту стружки залежить від властивостей матеріалів і параметрів обробки

6. Характеристика заходів захистів

Заходи захисту - це пристрої, які запобігають можливості проникнення людини у небезпечну зону або виключають чи послаблюють дію на людину небезпечних та/чи шкідливих виробничих факторів

Засоби захисту діляться на:

o ЗКЗ;

o ЗІЗ.

ЗКЗ відносяться:

1. Огорожі:

o за конструкцією підрозділяються:

— сітчасті

— суцільні

o за призначенням:

— стаціонарні - знімаються на період ремонту

— пересувні - знімаються на час технологічних операцій;

— переносні - встановлюються під час ремонтних робіт, у цьому випадку можуть відгороджуватись обладнання, яке знаходиться на ремонті, або обладнання що знаходиться в роботі

2. Запобіжні пристрої — для відключення обладнання у випадку виникнення аварійних ситуацій. Виконуються шляхом введенням слабої ланки в обладнання.(плавкі вставки, штифти, мембрани).

3. Блоківки безпеки — виключають можливість проникнення людини в небезпечну зонуобладнення. Виконуються у виді:

o запірних пристроїв які закривають небезпечну зону під час роботи або відключають пристрої, тобто обладнання не можна ввімкнути, або відключити обладнання. У випадку проникнння людини у небезпечну зону

o Пристрої сигналізації-сигналізують про виникнення небезпеки. Сигналізація буває світло-кольорова; за світловими лампами визначають режими роботи обладнання Білий—працює. Зелений-нормальний режим роботи. Жовтий—вихід за нормальні умови.-Червоний—обладнання знаходиться в аварійному стані.

o Сигналізація може бути звукова: безперервний звук або переривчатий;

може реагувати як наростання сили звуку так або зміні частоти.

o Сигналізація може бути одорезаційна — застосовується в газовій промисловості.

6. Знаки безпеки поділяються на:

o заборонні (коло перекреслене червоною смугою)

o застережливі (трикутні вершиною до гори, фон жовтий) ?

o приписуючи (зелений квадрат) ?

o вказівні (вертикальний синій прямокутник), .

ЗІЗ підрозділяється на:

o Засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори).

o Засоби для захисту очей (окуляри, щитки, маски).

o Засоби захисту органів слуху (вкладиші у вуха, навушники).

o Засоби захисту від вібрації (вітрозахисні рукавички, взуття на м’якій захищінній підошві).

o Засоби від випромінювань (екрануючі костюми).

o Засоби захисту шкіри (мазі, рукавички, костюми, спеціальні маски, спеціальний одяг).

7. Безпека експлуатації установок під тиском

Робота в установках під тиском вище за атмосферний може су проводитися розгерметизацією чи вибухами. Наслідками розгерметизації можуть бути пожежі чи отруєння людей. Наслідками вибуху можуть бути травми людей (опіки, отруєння), а також руйнування будівель і споруд, пожежі.

Причини аварій установок під тиском:

o неправильне виготовлення устаткування (помилки проектування, розрахунків, виготовлення або монтаж установки);

o порушення технологічного режиму і умов експлуатації (підвищення температури або тиску вище допустимих, використання не за призначенням, експлуатація не в тих умовах на які розрахована установка, несправність арматуру і конторольно вимірювальних приладів);

o корозія чи несправність конструкції устаткування

Для компресорних установок — причини аварій: підвищення вібрації, попадання в камеру стиснення пилу чи парів мастила

Балони — причини аварій: удари, падіння, заповнення балонів понад норми Для балонів з киснем, наявність іржі із киснем, попадання масла на вентиль балона.

Засоби захисту посудин під тиском

o застосування установок строго за призначенням;

o дотримання технологічного режиму;

o справність контрольно вимірювальних приладів

o відповідна пофарбування балонів: кисень — синій, азот — коричневий, ацетилен — білий, горючі гази — червоний;

Більшість посуду під тиском після виготовлення, монтажу проходять технологічне оповіщення яке включає ретельний огляд і гідравлічний вирб установок з підвищеним тиском.

Балони випробовують повітрям, вуглекислим газом, азотом у водяній ванні. До обслуговуємої посудини під тиском допускають спец підготовлені люди.

8 Безпека вантажопідйомних установок

Небезпека експлуатації вантажно-підйомних установок полягає у можливості падіння вантажу чи падіння самої установки.

Вантажопідйомне устаткування обладнують такими приладами безпеки:

o обмежувачами маси підіймаю чого вантажу;

o обмеження висоти підйому;

o кінцеві вимикачі і ін.

Всі вантажно підіймальні установки проходять технічний огляд після монтажу та перед у процесі експлуатації

Під час технічного огляду перевіряється робота механізму, електричне устаткування, гальма, апаратури керування, виконуються статичні та динамічні випробування, статичні випробування мають метою перевірку міцності металоконструкцій виконується навантаженням 10−25% більше номінального вантажопідйому на висоту 100 мм і тривалістю 10хв

o Динамічні випробування — це випробування роботи механізмів у перевантажувальному режимі. Вони полягають в повторному підніманні і опусканні вантажу, що перевищує вантажопідйомність на 10%.

охорона праці безпека виробництво

9. Безпека при навантажувально-розвантажувальних роботах

В залежності від небезпеки обходження з вантажем поділяються на 4 групи:

1. Малонебезпечні (метали, будматеріали).

2. Небезпечні внаслідок великих розмірів, понад 6 м.

3. Пилячі і гарячі (цемент, асфальт).

4. Небезпечні вантажі - це речовини і предмети, котрі під час транспортування, навантажувально-розвантажувальних роботах і при зберіганні можуть послужити причиною вибуху, пожежі, чи пошкодженні транспортних засобів, будівель чи споруд, а також загибелі, травм, отруєнь, опіків, опромінення або захворювання людей.

За масою одного місця вантажні підрозділи на такі групи:

— масою менше 80 кг, а також сипучі та дрібно штучні матеріали

— 80−50кг

— понад 500 кг Під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт слід використовувати крани і лише в критичних випадках працю людей.

На навантажувально-розвантажувальні роботи має укладатися спеціальна карта технологічного процесу. Згідно з діючим законодавством встановлені норми підйому та перенесення вантажів вручну для осіб понад 18 років для чоловіків-50кг для жінок-15кг.

Дозволити вручну переносити вантажі на відстань не більше 25 м і піднімати на висоту не більше 3 м у випадку більшої відстані(до 50м) слід застосовувати тачки чи візки