Особливості проведення бюджетної реформи в Україні

ВСТУП

На сьогоднішній день питання бюджетної реформи та бюджетної політики є надзвичайно актуальними, оскільки економіка в країні під час фінансової кризи є нестабільною та слабкою, тому потрібно розробити нові концептуальні підходи до напрямів та механізмів реалізації бюджетної системи реформи та бюджетної політик та перетворити їх на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку держави. Держава використовує бюджет для концентрації та цілеспрямованого розподілу фінансових ресурсів для надання суспільних послуг та реалізації загальнодержавних програм. Завдяки цьому уряд може впливати на розвиток суспільного виробництва та створювати стимули для ефективного використання наявних ресурсів.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей проведення бюджетної реформи в Україні; аналіз цілей та завдань бюджетної політики, визначення перспектив її розвитку.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

— визначити основні напрямки бюджетної реформи в Україні, проблеми її проведення та можливі шляхи підвищення її ефективності;

— проаналізувати основні напрямки бюджетної політики України та перспективи її розвитку.

Об'єктом дослідження курсової роботи є бюджетна реформа та бюджетна політика України.

Предметом дослідження — процес реалізації бюджетної реформи та здійснення бюджетної політики як інструменту соціально-економічного розвитку держави.

У роботі застосовано сукупність методів та підходів, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Системний та структурний методи використано при розкритті сутності бюджетного устрою та бюджетної системи в якості інструменту регулювання економічного розвитку. Дослідження процесу проведення бюджетної реформи в Україні базувалось на єдності історичного та логічного підходів.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-правові акти з питань бюджетної реформи та бюджетної політики. При написанні курсової роботи проаналізовано монографії та статті вітчизняних і зарубіжних авторів з питань бюджетного регулювання.

В цілому науковий доробок українських вчених, які багато в чому сприяли вирішенню проблем розробки ефективної бюджетної реформи та політики, є досить значним. Варто насамперед, відмітити таких вчених, як: Бабич Л. М., Бескид Й. М., Буковинський С. А., Булгакова С. О., Василик О. Д., Гальчинський А. С., Єрмошенко М.М., Кириленко О. П., Кравченко В.І., Луніна І.О., Міщенко В.І., Науменкова С. В., Опарін В.Н., Павлюк К. В., Пасічник Ю.В., Полозенко Д. В., Радіонова І.Ф., Соколовська А. М., Юрій С.І. В їх роботах запропоновано вирішення багатьох проблем удосконалення бюджетного процесу і бюджетної системи в Україні.

Однак вирішення проблеми здійснення ефективної бюджетної реформи та формування ефективної державної бюджетної політики залишається не комплексним. Це стосується, наприклад, довгострокового планування і прогнозування державної бюджетної політики, методів визначення пріоритетів, узгодження бюджетної та грошово-кредитної політики держави.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1. БЮДЖЕТНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

1.1 Економічна сутність та особливості бюджетної реформи

Вже багато років в Україні триває реформа бюджетної системи. Реформа, яка має на меті сформувати оптимальну систему міжбюджетних відносин, привести у відповідність делеговані місцевим органам повноваження і виділені для їх виконання фінансові ресурси, ввести в дію оптимальний механізм розподілу бюджетних трансфертів між регіонами, укоренити нову філософію бюджетних відносин між центром і регіонами, надати бюджетному процесу більшої відкритості та публічності, забезпечити умови для економії місцевих бюджетних видатків і створення стимулів для перевиконання місцевих бюджетів та розвитку територій.

Останнім часом ми спостерігаємо входження бюджетної реформи в фазу активізації. Так, у 2001 році був прийнятий Бюджетний кодекс України, який процедурно врегульовує провадження бюджетного процесу та встановлює загальні для всіх правила гри. Уперше було гармонізовано та взаємопов'язано державний бюджет і програму соціально-економічного розвитку країни. Було запропоновано бюджет розвитку, в якому передбачаються кошти на капітальні вкладення та інші державні інноваційні програми. Розпочато роботу із запровадження програмно-цільового методу фінансування видатків державного бюджету. Відбулося збільшення фінансової незалежності місцевих бюджетів.

Відповідно до Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року:

— запроваджувався формульний розрахунок видатків за нормативами бюджетної забезпеченості окремо для міст обласного значення, районів та обласних бюджетів — близько 700 суб'єктів;

— формульний розрахунок доходів за індексами податкоспроможності мав яскраво стимулюючий характер, надаючи переваги бюджетам, які демонстрували нарощування ресурсів;

— надходження дотації здійснювалось на регулярній основі за рахунок коштів державного бюджету, що акумулюються на відповідній території;

— місцеве керівництво ставало зацікавленим у збільшенні надходжень також і до державного бюджету, оскільки діяв механізм додаткової дотації за рахунок перевиконання прогнозних показників;

— частина ресурсів (так званий другий кошик) та, відповідно, видатків на благоустрій території не бралися до уваги Міністерством фінансів, що закладало фінансові основи для здійснення місцевої політики.

Отже, бюджетна реформа частково делегувала право здійснювати бюджетні видатки на місцевий рівень. Проте реформа на сьогоднішній день не є завершеною, оскільки не відбулося чіткого розподілу повноважень і відповідальностей між центральною та місцевими владами.

1.2 Основні напрями та пропозиції щодо реформування міжбюджетних відносин в Україні

Останніми роками фіскальні тенденції в Україні засвідчують існування фундаментальних вад у роботі субнаціонального сектора держави. Деякі з цих проблем пов’язані із скороченням контролю цього сектора над коштами і викликають занепокоєння в зв’язку з погіршенням якості послуг, які він надає, особливо в соціально важливих сферах, таких як охорона здоров’я, освіта та соціальний захист.

Існуюча система субнаціональних державних фінансів має дві небажані риси. Перша з них — брак добре визначеної системи видаткових повноважень. Не існує, наприклад, консенсусу з питання про те, який рівень місцевої влади має відповідати за надання та фінансування комунальних послуг. У деяких областях ця стаття видатків передбачена в обласному бюджеті; в інших областях це покладено на райони, а в окремих випадках, порядок змінюється з року на рік, видаткові повноваження переходять з області до районів і навпаки.

Дискусія щодо подальших шляхів розвитку міжбюджетних стосунків в Україні набула особливої гостроти в зв’язку з активізацією розробки та обговорення проекту Бюджетного Кодексу України.

У світлі відчутної слабкості загальних реформ міжбюджетних фінансових стосунків нижче пропонується альтернативний підхід до програми реформ, що може посилити існуючий проект Кодексу і позбавити його помилок. Розробка нової системи міжбюджетних стосунків багато в чому подібна розробці й прокладанню нового шляху. Найважливіше вирішити, де має проходити шлях, а тоді - як включити до проекту певні заходи безпеки, такі як обмеження швидкості, щоб забезпечити, що транспорт досягне мети свого призначення.

Кінцевою метою реформи міжбюджетних відносин, яку переслідує також і проект Бюджетного кодексу, є забезпечення стабільного та передбачуваного фінансування субнаціональних органів влади в рамках загальної структури державних фінансів, яке сприяло б ефективності видаткових рішень та успішності зусиль місцевих органів влади щодо наповнення доходної частини бюджетів. Осереддям концепції щодо того, як досягти цієї мети є система формульних трансфертів, що передаються згори донизу, яка забезпечує дотримання макроекономічного контролю, сприяє стабілізації фінансування місцевих органів влади та усуває як горизонтальний, так і вертикальний дисбаланс, що виникає внаслідок нашого вибору щодо доходних та видаткових повноважень, наданих місцевим органам влади.

Видаткові повноваження органів місцевого самоврядування міст районного підпорядкування слід якнайбільше уніфікувати. Без такої уніфікації видаткових повноважень неможливо встановити мінімальний бюджет місцевого самоврядування. Перегляд видаткових функцій торкнеться насамперед сфери освіти та охорони здоров’я. На сьогодні частина територіальних громад утримує установи освіти та медичні заклади, а інші - ні. Міста районного підпорядкування та села мають утримувати дошкільні заклади, передавши утримання загальноосвітніх шкіл, поліклінік та лікарень районному бюджету. Міста районного підпорядкування та села повинні фінансувати із своїх бюджетів лише технічне обслуговування цих закладів. Ця передача повноважень сприятиме гармонізації мережі місцевих бюджетів і раціоналізації обрахунків місцевих бюджетів.

Наприкінці треба відзначити, що реформа міжбюджетних відносин в Україні тільки тоді буде доцільною, коли її безпосередньою метою буде одночасне досягнення таких фундаментальних цілей:

— підвищення стабільності та передбачуваності потоку доходів місцевих бюджетів з метою поліпшення бюджетного планування та уникнення бюджетної заборгованості ;

— чітке розмежування видаткових повноважень, з одного боку, між Державним та місцевими бюджетами, а з другого — між різними типами місцевих бюджетів;

— місцеві органи влади повинні мати істотну свободу у визначенні того, як їм використовувати загальні наявні в них кошти для виконання своїх видаткових зобов’язань;

— заохочення місцевих органів влади до розвитку своїх економічних можливостей та розширення власних баз оподаткування, причому вони повинні мати гарантії, що центр у них не відбере одержані від цього додаткові доходи;

— справедливий розподіл соціальних послуг у різних регіоних країни; місцеві органи влади всіх рівнів повинні мати приблизно однаковий рівень доходів для надання соціальних послуг, за які вони відповідають;

— досягнення консенсусу щодо ролі в бюджетному процесі району і особливо області, якого дуже важко досягти з політичних причин;

— простота політики трансфертів з тим, щоб міжбюджетні фіскальні потоки були прозорими, відносно захищеними від маніпулювання та достатньо простими для адміністрування; при цьому необхідно створити новий інституційний механізм, який забезпечував би повне й вчасне виконання всіх зобов’язань, щодо трансфертів.

Переслідуючи ці цілі, пропозиції щодо реформи міжбюджетних відносин мають відповідати важливим конституційним та законодавчим положенням, які, зокрема, передбачають, що обласним бюджетам має бути відведена роль у забезпеченні спільних проектів територіальних громад і функція передачі трансфертів від Державного бюджету до бюджетів нижчих рівнів.

Продовження бюджетної реформи вимагає проведення адміністративно-територіальної і податкової реформи, модернізації закону «Про місцеве самоврядування», реалізації перехідних положень Бюджетного кодексу стосовно врегулювання міжбюджетних відносин на рівні села, селища, міста, району. Чи стане вирішення цих проблем складовою передвиборчих програм політичних партій та блоків на наступних виборах, залежить від нас з вам!

Розділ 2. БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

2.1 Сутність, поняття та основні завдання реалізації бюджетної політики

Політика (від грец. politika) — це управління державою чи суспільна діяльність, спрямована на захист соціальних або групових інтересів, завоювання та укріплення державної влади; завдання держави та засоби, шляхи їх досягнення [8, c.159]. Якщо переформулювати це визначення щодо бюджету, то державна бюджетна політика — це діяльність у сфері управління бюджетом, що спрямовується на досягнення державних цілей. Цілі держави залежать від великої кількості чинників. Важливим чинником є те, що цілі бюджетної політики визначаються цілями держави.

Розглянемо існуючі альтернативні варіанти визначення терміна «бюджетна політика».

Бюджетна політика (або фіскальна політика — fiscal policy) звичайно означає використання оподаткування і державних видатків для регулювання сукупного рівня економічної діяльності [18, c.41].

Згідно з визначенням Н.П. Граціонової, «бюджетна політика — це сукупність рішень, що приймаються органами законодавчої (представницької) та виконавчої влади, пов’язаних з визначенням основних напрямків розвитку бюджетних відносин і виробленням конкретних шляхів їх використання в інтересах громадян, суспільства та держави» [12, c.48].

Т.М. Ковальова та С.В. Барулін вважають, що бюджетна політика як організаційно-фінансова категорія «…являє собою систему заходів і дій органів влади в сфері управління бюджетним процесом на основі розвитку бюджетних відносин у складі загальної економічної політики, спрямованої на реалізацію всіх функцій бюджету з метою досягнення певного на даному етапі економічного і соціального ефекту [13, c.91−92].

Процес вироблення бюджетної політики — це один з елементів системи управління бюджетом, покликаний сприяти розробці та затвердженню основних напрямків бюджетної політики (бюджетна резолюція) відповідно до соціально-економічної політики держави.

Бюджетна політика є складовою економічної політики держави та фінансової політики. Основа бюджетної політики — розроблення напрямів використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів стратегічного та практичного характеру, які здійснює держава через бюджетну систему.

Бюджетна політика держави — це діяльність органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів розвитку бюджетних відносин, засобів бюджетної тактики для їхнього досягнення, а також застосування цих засобів. Вона тісно пов’язана з економікою, і може впливати на неї позитивно, так і негативно [13, c.146].

Завданнями бюджетної політики на сучасному етапі є:

— сприяння процесу збалансованості макроекономічної стабілізації та структурній перебудові економіки, подолання інфляційних процесів;

— здійснення податкової політики в напрямів стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників товарів і послуг;

— здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання і підвищення рівня економіки в країні;

— оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування;

— пошук додаткових джерел доходів бюджету [7, c.22].

Виходячи з основних завдань розглянемо завдання бюджетної політики на 2009 рік:

1. Забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи:

2. Підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів.

3. Покращення матеріального становища та добробуту громадян:

Таблиця 1

Цілі і завдання бюджетної політики на 2009 рік

Економіка України, як і кожної країни, з тих чи інших причин може опинятися під загрозою різкого зростання інфляції й фіскальної нестабільності. Тому ці питання мають постійно перебувати у центрі уваги економічного блоку уряду та Національного банку, а пріоритетні напрями бюджетної політики мають бути реалістичними і збалансованими відповідно до статей закону про Державний бюджет.

2.2 Аналіз бюджетної політики за останні роки

Протягом 2007 року Міністерством фінансів розроблено Стратегію модернізації системи управління державними фінансами, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. № 888.

Зазначена Стратегія визначає перспективи, принципи і напрями подальшого розвитку всієї системи управління державними фінансами та має на меті забезпечити підвищення ефективності її функціонування шляхом удосконалення нормативно-правового забезпечення і створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи управління державними фінансами.

Модернізація системи управління державними фінансами спрямована на вирішення таких завдань:

— розширення функціональності фінансової системи;

— удосконалення державного управління бюджетною сферою;

— забезпечення прозорості бюджетного процесу, цілісності актуальності, повноти фінансової звітності;

— здійснення інформаційної підтримки зазначеної системи та задоволення інформаційних потреб державних установ;

— продовження проведення розпочатих реформ у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, місцевих бюджетів, податкової системи та модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі;

— гармонізація нормативно-правового забезпечення системи управління фінансами з прийнятими у державах — членах Європейського Союзу нормами і правилами.

Підсумковим результатом роботи у 2007 році є розроблені законодавчі зміни, що враховані у Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими встановлено:

— удосконалення системи сплати рентних платежів;

— збільшення у 5 разів ставок земельного податку для земель населених пунктів;

— диференційовано мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності;

— підвищено ставки акцизного збору на спирт етиловий, горілку і лікеро-горілчані напої, тютюнові вироби та пиво солодове, що унеможливлять мінімізацію сплати податку з алкогольних виробів;

— подовжено пільговий режим оподаткування ПДВ операцій з продажу сільськогосподарської продукції до року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до СОТ;

До загального фонду Державного бюджету за 2007 рік при плані 125 443,8 млн. грн. надійшло 126 101,1 млн. гривень.

Виконані планові завдання за 2007 рік по 40 джерелах надходжень, вагоміші з них:

— податок на прибуток підприємств — надійшло 33 227,3 млн. грн.;

— частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету — надійшло 966,5 млн. грн.;

— рентна плата за транспортування нафти магістральними нафтопроводами — надійшло 252,0 млн. грн.;

— мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності - надійшло 5144,7 млн. грн.;

— надходжень від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України надійшло 1889,2 млн. грн.;

— плати за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами — надійшло 217,3 млн. грн.;

— митних зборів надійшло 1 065,9 млн. грн.;

— коштів, отриманих для вчинення консульських дій, надійшло 139,5 млн. грн.;

— плати за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна — надійшло 504,3 млн. грн.;

— надходжень коштів від продажу землі надійшло 314,5 млн. гривень.

Виконання планових показників з видатків загального фонду державного бюджету Відповідно до оперативного звіту Державного казначейства України у січні-грудні 2007 року за загальним фондом державного бюджету виділено асигнувань на здійснення видатків та надання кредитів у сумі 143 206,6 млн. грн., або 99,6% планових показників січня-грудня 2007 року.

Касові видатки з урахуванням надання кредитів за загальним фондом державного бюджету у січні-грудні 2007 року здійснено у сумі 137 519,8 млн. грн., або 96,0% планових показників 2007 року.

Касові видатки соціального спрямування за загальним фондом державного бюджету здійснено у сумі 53 199,5 млн. грн., а саме на:

— оплату праці працівників бюджетних установ — 23 325,7 млн. грн., що становить 99,8% планових показників 2007 року;

— нарахування на заробітну плату — 7491,1 млн. грн., що становить 98,8% планових показників 2007 року;

— поточні трансферти населенню (пенсії, допомоги, стипендії) — 22 382,7 млн. грн., що становить 96,3% планових показників 2007 року.

Видатки та кредитування загального фонду державного бюджету Відповідно до оперативного звіту Державного казначейства України касові видатки загального фонду державного бюджету за 2008 рік дорівнювали 195 827,3 млн. грн., що становить 96,6% планових показників та перевищує показник відповідного періоду минулого року на 56 514,5 млн. грн., або на 41,3 відсотка.

Касові видатки соціального спрямування з загального фонду державного бюджету здійснено у сумі 85 220,5 млн. грн., що на 32 023,7 млн. грн., або на 60,2% більше ніж у січні - грудні 2007 року, а саме на:

— оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на неї - 40 838,4 млн. грн., що на 10 021,5 млн. грн., або на 32,5% більше ніж у 2007 році;

— поточні трансферти населенню (пенсії, допомоги, стипендії) — 44 382,1 млн. грн., що на 22 002,2 млн. грн., або на 98,3% більше ніж у 2007 році.

Видатки на медикаменти та перев’язувальні матеріали і продукти харчування здійснено у сумі 7032,6 млн. грн., що на 966,5 млн. грн., або на 45,5% більше ніж у 2007 році.

На оплату комунальних послуг та енергоносіїв за звітний період касові видатки здійснено у сумі 2230,7 млн. грн., що на 426,0 млн. грн., або на 23,6% більше ніж у 2007 році.

Видатки державного бюджету з обслуговування державного боргу за 2008 рік становили 3774,7 млн. грн. (94,7% запланованих на цей період).

Видатки державного бюджету на обслуговування державного внутрішнього боргу за 2008 рік становили 857,2млн. грн. (81,0% плану). Видатки державного бюджету на обслуговування державного зовнішнього боргу за 2008 рік становили 2917,5 млн. грн. (100,0% плану).

На дотації вирівнювання у 2008 році з державного бюджету місцевим бюджетам перераховано коштів у сумі 28 810,4 млн. грн., що становить 100% планових призначень.

На субвенції та додаткові дотації з державного бюджету місцевим бюджетам перераховано коштів у сумі 30 393,0 млн. грн., у т.ч. за загальним фондом — 26 212,4 млн. грн., або 95,2% планових призначень.

За рахунок повернення кредитів до загального фонду Державного бюджету України за 2008 рік надійшло 302,9 млн. гривень.

За 2008 рік надано кредитів з загального фонду державного бюджету у сумі 2546,5 млн. гривень Надходження до загального фонду державного бюджету за рахунок державного запозичення дорівнювали 11 142,6 млн. грн., що становить 69,1% плану, в тому числі: державні внутрішні запозичення — 5746,1 млн. грн. (58,8% плану), державні зовнішні запозичення — 5396,5 млн. грн. (84,9% плану).

Витрати державного бюджету з погашення державного боргу за 2008 рік дорівнювали 5534,5млн. грн. при плановій сумі 5534,0 млн. грн., що становить 100,0% плану, в тому числі: погашення державного внутрішнього боргу — 3659,7 млн. грн. (100,0% плану), погашення державного зовнішнього боргу — 1874,8 млн. грн. (100,0% плану).

З метою запобігання впливу негативних наслідків світової фінансової кризи на економіку України 31 жовтня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Закон України від 26.12.2008 № 835 «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановив чіткий розподіл коштів Стабілізаційного фонду у 2009 році.

З метою мінімізації наслідків світової фінансової кризи було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 04.11.2008 № 960 «Про затвердження Порядку участі держави у капіталізації банків». Відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою, держава матиме змогу підтримати ліквідність комерційних банків шляхом участі у їх капіталізації та відновити стійкість банківської системи України в кризовий період.

В умовах фінансової та економічної кризи для забезпечення стабільного функціонування бюджетної системи Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 26.11.2008 № 1036 «Деякі питання організації бюджетного процесу». Зокрема, постановою передбачено забезпечити:

— економію коштів по фонду оплати праці;

— недопущення збільшення чисельності працівників органів виконавчої влади;

— економне і раціональне використання бюджетних коштів органами виконавчої влади;

— збалансованість місцевих бюджетів;

— проведення у повному обсязі розрахунків за електричну енергію, теплову енергію, природний газ, які споживаються бюджетними установами;

— передбачення при затвердженні бюджетів соціальних фондів на 2009 рік необхідного обсягу коштів для підтримки Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття для забезпечення фінансування в повному обсязі страхових виплат;

— надання місцевим бюджетам, Пенсійному фонду на умовах повернення безвідсоткових позичок для покриття тимчасових касових розривів за рахунок коштів Єдиного казначейського рахунку.

У зв’язку із зменшенням надходжень до бюджетів усіх рівнів, що спровоковано впливом світової кризи на економіку України, було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25.10.2008 № 939 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери».

Зазначеною постановою встановлено посадовий оклад (тарифну ставку) працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки на рівні 545 гривень. У зв’язку з підвищенням з 1 грудня 2008 року розміру мінімальної заробітної плати та з метою виконання законодавства з оплати праці працівникам установ, закладів та організацій бюджетної сфери, розміри посадових окладів (тарифних ставок) яких менші за визначений розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється на рівні мінімальної заробітної плати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» мінімальну заробітну плату передбачено запровадити з 1 січня у розмірі 605 грн., з 1 квітня — 625 грн., з 1 липня — 630 грн., з 1 жовтня — 650 грн. та з 1 грудня — 669 гривень на місяць.

З метою забезпечення додаткових надходжень до бюджетів усіх рівнів Верховною Радою України прийнято Закон України від 25.12.2008 № 797-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування», яким передбачається поетапне підвищення ставок акцизного збору на тютюнові вироби та алкогольні напої, збільшення ставок акцизного збору на бензини моторні, транспортні засоби та кузови до них та ставок податку з власників транспортних засобів для легкових автомобілів.

Також прийнято Закон України від 25.12.2008 № 798-VI «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким введено коригуючий коефіцієнт до ставок рентної плати за видобуток природного газу, а також проіндексовано нормативи плати за користування надрами та спеціальне водокористування.

Бюджетом 2009 року передбачається збільшення фінансування великих інфраструктурних проектів. Зокрема, обсяги видатків державного бюджету на 2009 рік на розвиток дорожнього господарства визначені у сумі 14,9 млрд. грн., що на 5 млрд. грн. перевищує плановий показник 2008 року. Зазначені обсяги, зокрема, забезпечують можливість продовження будівництва автотранспортної магістралі через р. Дніпро у м. Запоріжжі. Крім того, передбачається спрямувати кошти на будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві, будівництво та реконструкцію об'їзних автомобільних доріг навколо міст підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Розділ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ

3.1 Основні завдання подальшого розвитку бюджетної системи та шляхи їх вирішення

Цілі та завдання бюджету на 2010 рік спрямовані на формування сприятливого макроекономічного середовища, проведення послідовної та ефективної податково-бюджетної політики, дотримання жорсткої фінансової дисципліни з формування бюджету на 2010 рік на принципах середньострокового бюджетного планування з чіткими фіскальними та видатковими орієнтирами без звуження існуючих прав та свобод громадян України.

Основними завданнями подальшого розвитку бюджетної політики є такі:

1) Покращення матеріального становища та добробуту громадян.

Шляхи виконання:

— забезпечення безумовного виконання встановлених Конституцією України та іншими законами України соціально-економічних прав, державних соціальних стандартів і гарантій;

— встановлення з 1 січня 2010 року мінімальної заробітної плати на рівні об'єктивно обрахованого і законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на основі оновленого набору «споживчого кошика»;

— здійснення оплати праці працівників установ та організацій окремих галузей бюджетної сфери на основі удосконаленої Єдиної тарифної сітки;

— поглиблення диференціації розмірів пенсій;

— підвищення ефективності механізму індексації грошових доходів населення;

— надання державної допомоги на рівні не нижче прожиткового мінімуму.

2) Забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи.

Шляхи виконання:

— посилення платіжної дисципліни зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду;

— визначення середньострокових бюджетних пріоритетів та відповідно до них граничних рівнів бюджетних витрат;

— підвищення ефективності та контролю за витрачання бюджетних коштів.

3) Запровадження нових інструментів стимулювання регіонального розвитку.

Шляхи виконання:

— зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування;

— підвищення питомої ваги загального фонду місцевих бюджетів у загальному фонді зведеного бюджету порівняно з відповідним показником, врахованим при затвердженні державного бюджету на 2009 рік;

— удосконалення механізмів бюджетної, податкової, цінової, грошово-кредитної, інноваційної та інвестиційної політики щодо підтримки депресивних регіонів;

— забезпечення справедливого перерозподілу вилучень з бюджетів міст-донорів до Держбюджету та запровадження сучасної та стимулюючої формули цих вилучень;

— зниження рівня диференціації видатків із місцевих бюджетів у розрахунку на одного мешканця;

— запобігання нецільового та неефективного використання міжбюджетних трансфертів і коштів бюджетів усіх рівнів управління;

— вдосконалення діючої схеми використання сум штрафів за забруднення навколишнього середовища;

— встановлення механізму стимулювання повернення працівників, які мігрували працювати на інші території (країни), на місця постійного проживання на депресивних територіях (встановлення надбавок до оплати праці тощо).

4) Покращення якості надання соціальних послуг населення та забезпечення його високоякісною і доступною медициною.

Шляхи виконання:

— підвищення ефективності системи соціального захисту населення в умовах зростання цін і тарифів на товари і послуги;

— запровадження ефективної системи державного соціального медичного страхування і завершення реформування всієї системи соціального страхування;

— відшкодування державою видатків матеріального забезпечення для незастрахованих осіб;

— забезпечення державним фінансуванням загальнодержавних оплачуваних громадських робіт;

— забезпечення розвитку сучасної медицини на селі, зміцнення її матеріально-технічної бази;

— запровадження системи загальнообов’язкового соціального медичного страхування.

5) Підвищення рівня безпеки й умов праці в галузях економіки.

Шляхи виконання:

— удосконалення системи державної підтримки створення здорових і безпечних умов праці згідно з вимогами Конституції України і базового Закону України «Про охорону праці»;

— запровадження належного фінансування профілактичних заходів з цих питань та обліку коштів, що виділяються з Державного і місцевих бюджетів на:

а) реалізацію загальнодержавної, галузевих, регіональних цільових програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

б) виконання робіт з охорони праці, попередження випадків травматизму й профзахворювань на підприємствах, в установах і організаціях бюджетної сфери (в обсягах не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці).

— надання права державного контролю технічним інспекторам праці профспілок;

— розробка концепції забезпечення безпечних умов праці і здоров’я працюючих;

— розробка законодавчих актів щодо забезпечення працюючих лікувально-профілактичним харчуванням (молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами), мийними та знешкоджувальними засобами, газованою солоною водою;

— приведення у відповідність з Цивільним Кодексом Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків»

6) Задоволення потреб та інтересів працюючих і членів їх сімей в послугах культурно-освітніх, фізкультурно-спортивних закладів, змістовному дозвіллі та відпочинку, оздоровленні.

Шляхи виконання:

— забезпечення фінансування науки та освіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту у розмірах, установлених законодавством про ці галузі;

— збереження мережі закладів освіти, культури, фізичної культури і спорту, дитячих оздоровчих закладів;

розроблення та затвердження відповідно до Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» державних соціальних стандартів оздоровчої роботи серед дітей та механізмів економічного стимулювання власників дитячих оздоровчих закладів;

— встановлення державного замовлення на організацію оздоровлення й відпочинку дітей-сиріт, дітей з багатодітних і малозабезпечених сімей, віднесення видатків на оздоровлення й відпочинок дітей до захищених статей державного і місцевих бюджетів;

— створення умов для розвитку меценатства, інвестицій у культуру, збільшення частки відрахувань з прибутку підприємств на благодійництво та спонсорство.

7) Підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Шляхи вирішення:

— забезпечення зниження рівня інфляції на основі узгоджених заходів Кабінету Міністрів України та Національного банку України;

— реальне визнання освіти і науки головними чинниками досягнення суспільством конкурентоспроможного рівня економічного розвитку;

— забезпечення підтримки пріоритетних галузей та сфер діяльності, створення інноваційної системи розвитку виробництва;

— посилення ролі бюджету у стимулюванні зростання економіки та підвищення рівня життя населення на багаторічну перспективу;

— формування головними розпорядниками бюджетних коштів інвестиційних планів діяльності в розрізі цільових державних програм та інноваційно-інвестиційних проектів зі встановленням конкретних показників результативності та ефективності виконання поставлених цілей;

— розробка до 15 серпня 2009 року бюджетної стратегії на період до 2012 року, яка має включати параметри бюджетної системи, виявляти довгострокові ризики та встановлювати цільові орієнтири для досягнення яких необхідно мобілізувати бюджетні ресурси в інтересах конкурентоспроможності національної економіки та адресної соціальної підтримки;

— посилення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів щодо своєчасного розрахунку із суб'єктами господарювання за виконані роботи згідно з державним замовленням;

— зменшення обсягу державного боргу відносно ВВП в порівнянні з поточним роком.

8) Посилення цільової спрямованості та підвищення ефективності житлової політики.

Шляхи виконання:

— удосконалення (осучаснення) правової бази, яка регулює житлові правовідносини, зокрема переорієнтування на сучасні соціальні потреби по забезпеченню громадян житлом;

— запровадження реальних заходів покращення ситуації на кредитному та іпотечному ринках, здешевленню будівельних матеріалів;

— збільшення видатків державного бюджету на фінансування програми будівництва доступного житла, гуртожитків для студентської молоді;

— державна підтримка громадян, які втратили рботу або перебувають у вимушеній безоплатній тимчасовій відпустці по виконанню ними обов’язків за іпотечними договорами;

— забезпечення фінансування за рахунок коштів державного бюджету заходів, пов’язаних з наданням соціального житла малозабезпеченим верствам населення та окремим категоріям громадян, визначеним законодавством;

— переорієнтування житлової політики держави на європейські стандарти та впровадження державного класифікатора параметрів якості житла.

Проведення у середньостроковій перспективі виваженої і послідовної податково-бюджетної політики дасть можливість забезпечити макроекономічну стабільність, збалансованість та стійкість бюджетної системи, що досягатиметься шляхом зниження податкового навантаження на економіку, проведення системних реформ у соціально-економічній сфері, ефективної політики управління державним боргом, утримання бюджетного дефіциту в економічно безпечних межах, підвищення якості надання соціальних послуг та посилення соціального захисту громадян. Усе це сприятиме стабільному соціально-економічному розвитку держави та підвищенню рівня життя і добробуту громадян України.

3.2 Прогноз зведеного бюджету України за основними видами доходів і видатків на 2010;2012 роки

Цей Прогноз визначає основні напрями змін у податково-бюджетній політиці в середньостроковій перспективі, що здійснюються для досягнення довгострокових стратегічних цілей.

Прогноз базується на положеннях і завданнях, визначених у Посланні Президента України Віктора Ющенка до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України від 16 травня 2008 р., постановах Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2007 р. N 1216 «Про схвалення Прогнозу показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2009 — 2011 роки» (Офіційний вісник України, 2007 р., N 78, ст. 2898), від 16 січня 2008 р. N 14 «Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків» та від 5 березня 2008 р. N 160 «Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2009 рік (Бюджетної декларації)» (Офіційний вісник України, 2008 р., N 19, ст. 543).

У межах стратегічної мети — побудови конкурентоспроможної соціально орієнтованої ринкової економіки та подальшої інтеграції у європейське співтовариство основними цілями бюджетної політики на довгострокову перспективу залишаються:

— підтримання високих темпів економічного зростання;

— проведення ефективної соціальної політики, спрямованої на забезпечення створення гідних умов життя громадян;

— справедливість, дієвість та ефективність роботи органів влади;

— подальша інтеграція у світові глобальні процеси та підвищення міжнародного авторитету України.

З метою забезпечення макроекономічної стабільності, збалансованості та стійкості бюджетної системи в країні на середньострокову перспективу встановлюються такі граничні бюджетні параметри:

— утримання дефіциту бюджету на економічно безпечному рівні - не більш як 2 відсотки валового внутрішнього продукту (далі - ВВП) з можливістю додаткового збільшення запозичень в обсязі до 1 відсотка ВВП на фінансування видатків, пов’язаних з підготовкою та проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;

— утримання обсягу державного боргу стосовно ВВП на рівні не вищому ніж у попередньому році;

— поступове зниження частки перерозподілу ВВП через зведений бюджет України порівняно з рівнем 2008 року.

Проведення виваженої бюджетної політики дасть змогу запобігти виникненню прихованого бюджетного дефіциту у формі існування бюджетної заборгованості із заробітної плати, соціальних виплат чи будь-яких інших бюджетних зобов’язань, простроченої заборгованості з відшкодування податку на додану вартість чи у будь-якій іншій формі.

У цілому реформи в економіці, соціальній сфері та інших галузях спрямовуватимуться на побудову конкурентного ринкового середовища на інноваційній основі, забезпечення енергетичної безпеки країни, створення сприятливого інвестиційного клімату, продовження і активізацію роботи стратегічно важливих підприємств державного сектору та галузей, у результаті чого зростатиме економічний потенціал держави та підвищиться добробут її громадян.

Дохідна частина зведеного бюджету України Прогноз доходів зведеного бюджету України розроблено з урахуванням основних напрямів проведення податкової реформи відповідно до проекту Стратегії реформування податкової системи України, розробленого Мінфіном, відповідних положень Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 р. N 14, та основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2010 — 2012 роки.

Під час розроблення прогнозу доходів зведеного бюджету України також враховано позитивні тенденції у податковому законодавстві, які мали місце за останні роки. Так, Урядом зроблені окремі кроки щодо зменшення податкового тиску, зокрема, у 2007 році знижено норматив відрахувань частини прибутку (доходу) господарських організацій з 50 до 15 відсотків для державних підприємств та у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, для господарських товариств з державною часткою; зменшено ставки збору з купівлі-продажу валюти (1,5 відсотка у 2005 році, 1,3 — у 2006, 1 — у 2007, 0,5 — у 2008 році та зниження до 0,2 відсотка у 2009 році з подальшою відміною цього збору).

Законом України від 10 квітня 2008 р. N 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі, у зв’язку з чим відповідно до взятих зобов’язань припинено дію окремих законодавчих актів, зокрема стосовно митних зборів. Крім того, набрали чинності положення окремих законів, спрямованих на встановлення рівних умов торгівлі з членами СОТ, зокрема щодо зменшення ставок ввізного та вивізного мита, розмір яких буде поступово зменшуватись протягом наступних кількох років.

Пріоритетними завданнями податкової політики на середньострокову перспективу, спрямованими на забезпечення економічного зростання та виконання зобов’язань держави перед населенням, є:

— поступове зменшення частки перерозподілу ВВП через зведений бюджет України;

— реформування системи податків і зборів (обов'язкових платежів), які надходять до місцевих бюджетів;

— удосконалення системи адміністрування податків і зборів (обов'язкових платежів) з метою підвищення рівня платіжної дисципліни платників податків та істотного зменшення обсягу податкового боргу, сум переплати, неузгоджених податкових зобов’язань;

— підвищення ефективності використання коштів спеціального фонду бюджету та поступове зменшення частки спеціального фонду державного бюджету.

У зв’язку з тим, що проект Стратегії реформування податкової системи України станом на вересень 2008 р. перебуває на стадії розроблення та затвердження, прогноз обсягу надходжень до бюджету у 2010 — 2012 роках розроблено відповідно до базової ставки податку, яка становить 25 відсотків, та з урахуванням положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ураховуючи чинні норми податкового законодавства в частині сплати податку на прибуток підприємств та прогнозні макроекономічні показники на 2010 — 2012 роки, частка податку на прибуток підприємств зберігатиметься в межах 4,67 — 4,77 відсотка ВВП.

Прогноз надходження сум податку на додану вартість розроблено відповідно до базової ставки, яка становить 20 відсотків, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно із Законом України «Про податок на додану вартість». З урахуванням зазначеного і прогнозних макроекономічних показників на 2010 — 2012 роки частка податку на додану вартість у ВВП очікується в межах 9,95 — 10,15 відсотка.

Прогноз надходження сум податку з доходів фізичних осіб розраховано відповідно до базової ставки (15 відсотків), з урахуванням підвищення доходів населення завдяки встановленню мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму, а також поступового зменшення частка тіньового сектору економіки, завдяки чому частка податку з доходів фізичних осіб у ВВП протягом 2010 — 2012 років поступово зростатиме.

Під час розрахунку прогнозних обсягів надходжень до зведеного бюджету України на 2010 — 2012 роки не враховувалися надходження податкової заборгованості з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та рентної плати за транзитне транспортування природного газу, які є джерелом формування спеціального фонду та у 2007 — 2008 роках визначені в обсязі 2,64 млрд. гривень і 4,99 млрд. гривень відповідно [додаток 1].

За останні роки обсяги власних надходжень бюджетних установ зберігаються на рівні 3 відсотків ВВП, проте у середньостроковій перспективі очікується їх незначне скорочення.

Прогнозні показники видатків зведеного бюджету України на 2010 — 2012 роки розроблено на основі відповідних показників дохідної частини, фінансування та кредитування бюджету. Обсяг видатків на наступні роки може уточнюватися у разі зміни макроекономічної ситуації та пріоритетів державної політики, фактичних результатів виконання бюджетних програм та стану досягнення головними розпорядниками бюджетних коштів установлених цілей.

Прогнозні показники видатків зведеного бюджету України При розробленні прогнозних показників видаткової частини зведеного бюджету України на середньостроковий період враховано:

— реальне зростання видатків на оплату праці працівників бюджетних установ у 2010 році у розмірі 10 відсотків, що дасть можливість отримувати мінімальну заробітну плату на рівні не нижчому від рівня прожиткового мінімуму. На період з 2011 по 2012 рік реальне зростання відповідних видатків передбачається на рівні близько 5 відсотків щороку;

— подальше зростання цін на енергоносії та їх поступове наближення до світових, що призводить до зростання номінальних видатків бюджетних установ на оплату комунальних послуг та енергоносіїв у 2010 році на рівні близько 30 відсотків, а у 2011 — 2012 роках у середньому на рівні близько 28 відсотків щороку. При цьому очікується скорочення обсягів споживання енергоносіїв завдяки проведенню енергозберігаючих заходів;

— щорічне зростання капітальних видатків у середньому в межах близько 23 відсотків у номінальному значенні з урахуванням заходів з підготовки України до проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу відповідно до Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. N 107 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 18, ст. 482).

Конкретні показники зміни обсягу видатків за цими статтями на відповідний рік уточнюватимуться залежно від реальних можливостей бюджету на відповідний рік, фактичного рівня тарифів на житлово-комунальні послуги та енергоносії, прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, а також уточнення етапності та змісту реформ у бюджетній сфері [додаток 2].

Проведення у середньостроковій перспективі виваженої і послідовної податково-бюджетної політики дасть можливість забезпечити макроекономічну стабільність, збалансованість та стійкість бюджетної системи, що досягатиметься шляхом зниження податкового навантаження на економіку, проведення системних реформ у соціально-економічній сфері, ефективної політики управління державним боргом, утримання бюджетного дефіциту в економічно безпечних межах, підвищення якості надання соціальних послуг та посилення соціального захисту громадян. Усе це сприятиме стабільному соціально-економічному розвитку держави та підвищенню рівня життя і добробуту громадян України.

ВИСНОВКИ

Вже багато років в Україні триває реформа бюджетної системи. Реформа, яка має на меті сформувати оптимальну систему міжбюджетних відносин, привести у відповідність делеговані місцевим органам повноваження і виділені для їх виконання фінансові ресурси, ввести в дію оптимальний механізм розподілу бюджетних трансфертів між регіонами, укоренити нову філософію бюджетних відносин між центром і регіонами, надати бюджетному процесу більшої відкритості та публічності, забезпечити умови для економії місцевих бюджетних видатків і створення стимулів для перевиконання місцевих бюджетів та розвитку територій.

У 2001 році був прийнятий Бюджетний кодекс України, який процедурно врегульовує провадження бюджетного процесу та встановлює загальні для всіх правила гри. Уперше було гармонізовано та взаємопов'язано державний бюджет і програму соціально-економічного розвитку країни. Було запропоновано бюджет розвитку, в якому передбачаються кошти на капітальні вкладення та інші державні інноваційні програми. Розпочату роботу із запровадженням програмно-цільового методу фінансування видатків державного бюджету. Відбулося збільшення фінансової незалежності місцевих бюджетів.

Однак незважаючи на ці досягнення бюджетна реформа стикається з багатьма проблемами. Головною з них є те, що вона так і не стала складовою реформи суспільних відносин взагалі. За відсутності реальних реформ в інших сферах суспільного життя бюджетна реформа діє фрагментарно. Фактично реформа міжбюджетних стосунків зупинилася на рівні села, селища, міста, району. Затягується введення в дію програмно-цільового методу фінансування на рівні місцевих бюджетів. Існує проблема перепідготовки кадрів, які мають навчатися правильно застосовувати нові бюджетні процедури Бюджетного кодексу.

Державна бюджетна політика — це діяльність у сфері управління бюджетом, що спрямовується на досягнення державних цілей.

Бюджетна політика є складовою економічної політики держави та фінансової політики. Основа бюджетної політики — розроблення напрямів використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів стратегічного та тактичного характеру які здійснює держава через бюджетну систему.

Завданнями бюджетної політики на сучасному етапі є:

— сприяння процесу збалансованості макроекономічної стабілізації та структурній перебудові економіки, подолання інфляційних процесів;

— здійснення податкової політики в напрямів стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників товарів і послуг;