Проект території «Бузький Гард»

Проект території «Бузький Гард»

1. Короткі відомості про проект організації території

Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів (далі - Проект організації території НПП) розробляється з метою забезпечення ефективного виконання завдань, покладених на національний природний парк, комплексного науково обґрунтованого використання та зонування його території, визначення заходів, необхідних для охорони, відтворення та рекреаційного використання цінних природних комплексів та історико-культурних об'єктів, розвитку наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи, моніторингу довкілля та рекреаційної діяльності, здійснення будівництва, реконструкції та реставрації об'єктів, формування інженерно-транспортної інфраструктури, виконання інших завдань.

Проект організації території НПП розробляється згідно з чинним законодавством.

Проект організації території НПП розробляється на всю територію національного природного парку, яка враховує землі, надані парку в постійне користування, а також землі, які зараховані до складу парку без вилучення їх у землевласників чи землекористувачів.

Проект організації території НПП розробляється спеціалізованою проектною організацією. Технічне завдання на його розробку погоджується державним управлінням екології та природних ресурсів у області (або містах Києві чи Севастополі) або Республіканським комітетом екології та природних ресурсів Автономної Республіки Крим і затверджується державним органом, який прийняв рішення про створення НПП. Технічне завдання готується з урахуванням орієнтовного змісту Проекту організації території НПП (додаток) та природних особливостей національного природного парку, пріоритетів розвитку соціально-економічної сфери з визначенням строків тощо.

Основними завданнями, виконання яких має забезпечувати Проект організації території НПП, є:

комплексна оцінка території парку, її господарського використання та запасів природних ресурсів, біологічного та ландшафтного різноманіття, історико-культурних об'єктів, стану інженерно-транспортної інфраструктури, системи зв’язку, медичного забезпечення, побутового обслуговування, рекреаційного, лікувально-оздоровчого та бальнеологічного потенціалу, інших особливостей національного природного парку;

визначення довго — та короткострокових, оперативних завдань розвитку національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів, найбільш ефективних шляхів їх вирішення;

проведення науково обґрунтованого функціонального зонування території національного природного парку, встановлення територіально диференційованого режиму охорони, використання та відтворення природних комплексів, біологічного і ландшафтного різноманіття, історико-культурних комплексів і об'єктів;

визначення пріоритетів науково-дослідної, екологота культурно-освітньої діяльності парку, їх територіальної організації;

розроблення заходів для здійснення моніторингу довкілля, насамперед типових, унікальних та інших особливо цінних природних комплексів, а також видів тварин і рослин, рослинних угруповань та типів природних середовищ, занесених до Червоної книги України, Зеленої книги України, додатків міжнародних конвенцій та угод, стороною яких є Україна, Європейського Червоного списку видів тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі, Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), списків регіонально рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, історико-культурних об'єктів;

розроблення пропозицій щодо будівництва та реконструкції об'єктів, необхідних для забезпечення діяльності національного природного парку, інженерного облаштування та благоустрою території, розвитку транспортної мережі, системи зв’язку, побутового обслуговування населення тощо, виконання відповідних проектних робіт;

розроблення заходів з метою здійснення природоохоронних, протиерозійних, протизсувних та протипожежних робіт, відновлення порушених природних комплексів, берегоукріплення, запобігання змінам гідрологічного режиму території національного природного парку;

забезпечення з урахуванням загальнодержавних, регіональних та місцевих потреб, а також інтересів місцевих жителів сталого ведення лісового, сільського господарства, зокрема виробництва екологічно чистих продуктів харчування, рекреації, туризму, мисливства та рибальства, місцевих промислів, іншої господарської діяльності на території національного природного парку, яка чинним законодавством не заборонена, створення таким чином нових робочих місць;

організація економічно, соціально та екологічно ефективного управління національним природним парком, забезпечення діяльності його служби охорони, інших підрозділів, залучення місцевих жителів та громадськості до виконання відповідних завдань;

визначення загального обсягу запланованих на розрахунковий період необхідних заходів та їх орієнтовної вартості, прогноз ефективності запропонованих заходів.

Проект організації території НПП передбачає встановлення територіально диференційованого режиму охорони, відтворення та використання природних комплексів та інших об'єктів національного природного парку з урахуванням їх природоохоронних, оздоровчих, наукових, рекреаційних та історико-культурних цінностей та інших особливостей.

У межах території національного природного парку виділяються такі функціональні зони:

заповідна зона — призначена для збереження та відновлення найбільш цінних, насамперед корінних, природних комплексів відповідно до режиму, визначеного законом для природних заповідників;

зона регульованої рекреації - територія, в межах якої створюються умови для короткострокового перебування, відпочинку та оздоровлення відвідувачів парку;

зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку;

господарська зона — сюди відносяться населені пункти, землі, на яких здійснюється господарська діяльність з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

Проект організації території національного природного парку «Бузький гард», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів Загальні відомості

Місцезнаходження, склад земель, межі та загальна площа Регіональний ландшафтний парк (РЛП) «Голосіївський» розташований у південній і південно-західній частині міста Києва на території Голосіївського району та прилеглої до нього зеленої зони міста.

Його було створено з метою збереження унікальних природних комплексів та цінних історико-культурних об'єктів, генетичних ресурсів флори і фауни, а також розвитку рекреаційної діяльності, проведення наукових досліджень, поширення екологічних знань.

У межах парку є низка територій, що мають статус окремих об'єктів природно-заповідного фонду України. До них належать: РЛП «Лиса Гора», парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення: «Голосіївський парк ім. М. Рильського», «Голосіївський ліс» та «Феофанія», ботанічний заказник загальнодержавного значення «Лісники», ботанічний заказник місцевого значення «Дачне», частина (265,0 га) ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», пам’ятки природи місцевого значення «Святе цілюще джерело» в Голосієво та «Два цілющих джерела» у Феофаніі.

Організація та використання території в минулому Територія Голосієва в археологічному відношенні майже не досліджена. Але найближчі околиці Голосієва — Чапаївка, Пирогове, Лиса гора, Корчувате, Хотів — дуже насичені археологічними пам’ятками, починаючи від періоду неоліту і до давньоруських часів.

Ще в сиву давнину в Голосієві селилися люди: тут знайдено поселення трипільців (4 тис. років до н.е., Корчувате) та скіфів (VIIV століття до н.е., Мишоловка). Перша згадка про Голосіїв як володіння Києво-Печерської лаври датується 1541 роком. У грамоті царя Петра Олексійовича за 1720-й значиться «Голосіїв ґрунт». В опису Київського намісництва 1770−1780 років зафіксована слобідка при Голосіївському монастирі. Вже у XVІII-XIX століттях вживаються в документах назви «хутір Яровці, він же називається Голосіївський і Палатницький».

Якщо врахувати ту обставину, що південний і південно-західний підступи через небезпечність сусідства зі Степом ретельно охоронялись, а також існування поблизу городища в Китаєві (ймовірний літописний Пересічин), проходження повз Голосіїв основ ного шляху на Василів, Поросся і далі на південь, можна припустити існування на території Голосієва як укріплень (на користь цього свідчать і сприятливі природні чинники), так і населених пунктів. У безпосередній близькості проходять Змійові вали — укріплена оборонна лінія, яка захищала Київ з півдня та заходу — найближчий виявлений їх фрагмент — по річці Віта Лисогірський форт.

природний парк ландшафт рекреаційний

2. Природні умови та ресурси. Заходи для збереження біорізноманіття та ландшафтів

Геологія Територія Національного природного парку «Бузький Гард» розташована в межах Подільської височини (правобережжя Південного Бугу) та Придніпровської височини (лівобережжя Південного Бугу). В межах Волино-Подільської і Придніпровської височини рельєф басейну Південного Бугу рівнинний, тут водозбір являє собою плато, сильно розчленоване глибоко врізаними річковими долинами і балками, сильно еродований. В основі плато залягають древні кристалічні породи (граніти, гнейси), в багатьох місцях виходять на денну поверхню, але часто перекриті плащом морських і континентальних третинних відкладів (піски, глини, мергелі). Верхню частину геологічного розрізу складають четвертинні відкладення. Розповсюджені вони усюди і відсутні лише на невеликих ділянках, де оголюються корінні породи. Із сучасних геологічних процесів в межах басейну Південного Бугу найбільшого поширення набула ерозійна діяльність, заболоченість, зсувні процеси, еолова діяльність, ерозія землі і локально-карстові явища. В басейні на кристалічному фундаменті розташовані водоносні горизонти палеогена, неогена, сарматських, торонських відкладів і інших, перекритих горизонтами четвертинних відкладів.

Бузький каньйон — це тектонічна тріщина, що утворилася під час нижньоархейської фази горотворення і розроблена протягом багатьох мільйонів років річковими та флювіошляційними водами (під час танення льодовика, приблизно 10−12 тисяч років тому).

Геоморфологія Рельєф території долинно-балковий. На скелястих берегах видно виходи гранітів, які іноді сягають 40−60 метрів заввишки.

Бузький Гард — це справжній гірський ландшафт серед Українського степу. Територія НПП являє собою залишок відрога древніх гір, що тягнулися колись на 1000 км північного заходу на південний схід від Словечансько-Овруцького кряжу до Приазовської височини. У результаті процесів денудації від гір залишилися тільки підстави, представлені твердими кристалічними породами.

Гідрографія НПП Бузький Гард охоплює річкову долину Південного Бугу і каньйоноподібні долини його приток — Великої Корабельної, Бакшали, Мертвоводу. На території НПП зосереджені значні запаси лікувальних радонових вод. Основним джерелом водних ресурсів території є води кристалічних порід докембрію, розповсюджені в тріщинуватих зонах повсюдно в межах Українського кристалічного щита. Південний Буг — ключова водна артерія всієї Миколаївської області. Загалом забезпеченість території в водних ресурсах достатня. У межах парку знаходиться водно-болотне угіддя «Бузькі брояки», яке відповідає критеріям Рамсарської конвенції як водно-болотне угіддя міжнародного значення. Вся територія парку розташована в межах басейну Південного Бугу.

Ґрунти Основною грунтоутворюючою породою на території НПП є леси. За механічним складом леси першого ярусу переважно легкосуглинисті і важкосуглинисті, які містять від 15% до 16% СаСО₃, що обумовлює у процесі грунтоутворення закріплення продуктів розпаду органічних мас, гумусних з'єднань і, як наслідок, утворення родючих чорноземів. Усього на території парку «Бузький Гард» відзначено 60 видів грунтів.

Найбільш розповсюдженими з них є:

1) чорноземи потужні на лесових відкладах;

2) чорноземи потужні малогумусні карбонатні;

3) чорноземи потужні середньогумусні;

4) чорноземи потужні середньогумусні карбонатні;

5) чорноземи потужні середньогумусні вилужені;

6) чорноземи звичайні на лесах.

Флора та рослинність Видове та ценотичне різноманіття та його збереження.

Рослинний світ «Бузького Гарду» багатий і своєрідний. В цілому у складі природної флори парку виявлено близько 800 видів вищих рослин Рідкісні та зникаючі види рослин, типові та рідкісні

рослинні угруповання Зеленої книги України та їх збереження.

Особливої цінності флорі парку надають види, занесені до Червоної книги України, яких тут відмічено 28 видів. Територія НПП «Бузький Гард» — одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала в морські глибини близько 60 мільйонів років. Звідси значна кількість унікальних об'єктів живої природи, реліктів та ендеміків, а також середземноморських та гірсько-альпійських видів флори і фауни. Ендемічні та реліктові судинні рослини НПП «Бузький Гард»: голонасінник одеський (Gymnospermіum odessanum (DC.) Takht.), мерингія бузька (Moehringia hypanica Grynj et Klokov), гвоздика бузька (Dіanthus hypanіcus Andrz.), вишня Клокова (Cerasus klokovіі Sobko), смілка бузька (Sіlene hypanіca Klokov).

Збереження різноманіття флори.

Для збереження видів необхідним є налагодження систематичного моніторингу за флористичним біорізноманіттям та регулювання будь-якого впливу на нього з боку людей. Створення науково-дослідної, природоохоронної установи — національного природного парку «Бузький Гард» буде сприяти виконанню цих робіт.

Тваринний світ.

Видове різноманіття та його збереження.

Різноманіття ландшафтів та рослинного світу території парку зумовлює і різноманіття видів тварин, що мешкають тут, та різноманіття фауністичних комплексів. Тваринний світ представлений як видами степової фауни, так і водно-болотними та лісовими видами.

Рідкісні та зникаючі види тварин та їх збереження.

На території парку зустрічається досить багато рідкісних видів тварин, занесених до Червоної книги України та міжнародних «червоних» переліків (Червона книга МСОП, Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення, Європейський червоний список тварин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі, ЄЧС).

Вплив окремих представників фауни на рослинність.

Різноманіття ландшафтів та рослинного світу території парку зумовлює і різноманіття видів тварин, що мешкають тут, та різноманіття фауністичних комплексів. Тваринний світ представлений як видами степової фауни, так і водно-болотними та лісовими видами.

3. Соціально-економічна характеристика регіону розташування НПП (Національного природного парку) на сучасному етапі та прогноз його розвитку. Заходи щодо збереження природних комплексів та об'єктів історико-культурної спадщини

Відомості про населені пункти Область — Миколаївська. Область поділена на 19 адміністративних районів. В області налічується 9 міст, з них 5 міст обласного і 4 районного підпорядкування, 17 селищ міського типу та 894 села. Найбільшими містами області є Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ, Южноукраїнськ. Населення становить 1219,6 тис. жителів (920 населених пунктів), в тому числі: міське — 835,012 (26 міст) і сільське — 427,887 (894 сіл).

Промисловість.

Миколаївська область — один з високорозвинених індустріальних регіонів України. Для промислового комплексу області характерна висока концентрація підприємств в південному (суднобудування, машинобудування, кольорова промисловість) та північному регіонах (електроенергетика, машинобудування). В загальнодержавному поділі на частку промислового комплексу області припадає 2,5% реалізованої промислової продукції. В обсязі галузей виробництва України питома вага виробництва електроенергії області відповідно займає 3,1%, металургійного виробництва та виробництво металевих виробів — 2,3%, машинобудування — 5,1%, легкої промисловості - 7,1%, харчової промисловості - 3,5%.

Особливості негативного впливу промисловості на довкілля.

Миколаївська область — є одним з найголовніших промислових регіонів України. Наслідки діяльності численних фабрик та заводів області дуже негативно впливають на навколишнє природне середовище.

Пропозиції щодо подальшого розвитку промисловості, зменшення її негативного впливу на довкілля.

Щоб зменшити негативний вплив на навколишнє природне середовище потрібно модернізувати наявні промислові об'єкти до відповідності сучасним вимогам, здійснювати контроль їх діяльності за рівнем викидів, встановлювати на виробництвах спеціальні очисні фільтри, повторно використовувати за можливості вторинну сировину, раціонально вирішувати проблему розміщення відходів.

Сільське господарство.

Сільське господарство — друга за обсягами та перша по зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва області. Площа сільськогосподарських угідь області перевершує 2 млн. га, з яких майже 85% становить — рілля (понад 5% України), 13,7 — пасовища та сіножаті і 2% - плодово-ягідні насадження. На одного мешканця області припадає майже 1,4 га ріллі, або в 2 рази більше ніж в середньому по Україні, а на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві приходиться понад 11 га орної землі.

Ці особливості Миколаївщини відкривають великі можливості для інвестицій у сільське господарство з метою застосування індустріальних технологій, потужної та високоефективної техніки.

Лісове господарство.

Згідно з державною статистичною звітністю, в Миколаївській області налічується 122 тис. га земель лісового фонду, в тому числі вкритих лісовою рослинністю 99,4 тис. га. Лісогосподарські землі державного значення Миколаївської області знаходяться в постійному користуванні 9 державних лісогосподарських підприємств і займають площу 77,7 тис. га (або 56,7% всіх лісових земель області). З 1991 року державними лісогосподарськими підприємствами області посаджено 28 486 га лісових насаджень, у тому числі за останніх 5 років створено 10 473 га. Найбільше лісових насаджень створено Вознесенським, Очаківським та Миколаївським лісгоспами.

Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства підпорядковується Державному комітету лісового господарства України та є його територіальним органом.

Управління сприяє забезпеченню формування і реалізації державної політики в сфері лісових відносин та ведення лісового і мисливського господарства та полювання на території області.

Управління займається здійсненням державного управління та контролю, міжгалузевої координації і функціонального регулювання в галузі ведення лісового і мисливського господарства та полювання. Організовує здійснення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь, моніторингу лісів і мисливських тварин.

Лісогосподарські та лісомисливські господарства займаються закладкою та вирощуванням зелених насаджень, ялинок, садивного матеріалу, плодових чагарників, сільгосппродукції, займаються переробкою та реалізацією лісопродукції, пиломатеріалів та іншої продукції лісового та мисливського господарства, надають рекреаційні послуги, послуги по організації полювання.

Негативний вплив на лісові екосистеми та здійснення природоохоронних заходів.

На ліси впливає низка абіотичних, біотичних і антропогенних чинників, під дією яких зменшується приріст деревини, відбувається часткова або повна втрата крон, всихання окремих дерев і насаджень. Найбільш небезпечні шкідники лісових насаджень — сосновий і непарний шовкопряди, звичайний та рудий соснові пильщики, зелена дубова та інші листовійки. Найбільші осередки шкідників знаходяться в зоні Степу, до якої відноситься і наша область. Пріоритетним напрямком діяльності лісозахисної служби є розробка та впровадження у практику біологічних засобів боротьби зі шкідливими комахами. Серед таких засобів провідне місце посідають вірусні препарати, завдяки їх вірулентності, безпечності для ентомофагів, теплокровних тварин і людини.

Транспорт і зв’язок У Миколаївській області функціонує потужна транспортна система, до складу якої входить залізничний, морський, річковий, автомобільний, авіаційний та трубопровідний. Область з давніх часів є одним із важливих центрів міжнародних економічних та транспортних зв’язків, через яку проходять залізничний, автомобільний, та трубопровідний міжнародні коридори. Автомобільний транспорт відіграє важливу роль у міжміських та внутріобласних перевезеннях автомобільний транспорт. Через територію області проходять автомобільні шляхи Миколаїв — Одеса — Кишинів, Миколаїв — Сімферополь, Миколаїв — Кіровоград та інші. Довжина автомобільних шляхів загального користування складає 4801,7 км, з них 4773,7 км — з твердим покриттям (99,4% загальної довжини). Крім того, на балансі підприємств і організацій знаходиться 7556,1 км відомчих доріг, з яких 76,1% - з твердим покриттям.

До складу залізничного транспорту входять локомотивне та вагонне депо, залізничні станції (підпорядковані Одеській залізниці), Ольшанське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту. Експлуатаційна довжиною магістралей залізничних колій загального користування складає 0,7 тис. км. Водний транспорт представлений 4 морськими портами та 1 річковим. Акваторiї портів з'єднується з морем через Бузько-Днiпровський лиманський канал довжиною 44 милі, глибиною — 10,5 м, шириною — 80 м.

Наявні численні річкові та морські порти та 1 міжнародний аеропорт — «Миколаїв».

В області розвинуті всі види зв’язку. Регіон має розгалужену телефонну мережу. Активно розвиваються системи мобільног зв’язку, впроваджено цифрові телефонні станції. Глобальна мережа «Інтернет» у режимі «он-лайн» використовується у всіх галузях господарського життя. Є декілька потужних серверів електронної пошти. Запорізька область посідає перше місце серед регіонів України за показниками телефонізації на душу населення.

Охорона здоров’я.

Сьогодні в галузі охорони здоров’я Миколаївської області зайнято понад 23 тисячі чоловік, серед яких — 3755 лікарів та 9508 — середніх медичних працівників. Разом з тим забезпечення медичних закладів лікарями становить приблизно 72%, середнім медичним персоналом — 86%. Існує потреба й у сімейних лікарях, яка задовольняється шляхом направлення в нашу область випускників вищих медичних навчальних закладів та перекваліфікації досвідчених лікарів. Для забезпечення закладів сімейної медицини кадрами наступного року для 20 лікарів заплановано організувати безкоштовні виїзні курси.

Мисливське господарство та рибне господарство.

Загальна площа мисливських угідь області складає 2067,0 тис. га. Веденням мисливського господарства займаються три лісогосподарські підприємства Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства (площа угідь -101,6 тис. га, або 4,9%); НПП «Бузький Гард» (24,6 тис. га, або 1,2%); районні організації Українського товариства мисливців і рибалок — УТМР (1822,6 тис. га, або 88,3%), Миколаївська гарнізонна рада Товариства військових мисливців і рибалок — ТВМР ЗС України (83,5 тис. га, або 4,0%), ТОВ «Мисливців та рибалок Вознесенська» (4506 га, або 0,2%) та ТОВ «Мисливці Катеринки» (4564 га, або 0,2%). Загальні витрати на ведення мисливського господарства у 2007 році в цілому по області склали 1 333 124 грн. З них на охорону та відтворення мисливської фауни — 531 108 грн. Надходження від ведення мисливського господарства склали — 775 601 грн. На цей час в області зареєстровано 19 000 мисливців. Чисельність працівників, зайнятих у мисливському господарстві складає 181 чоловік.

4. Рекреаційні ресурси території

На сьогодні територія НПП «Бузький Гард» — це останні автентичні краєвиди володінь славного Війська Низового Запорозького, своєрідний оберіг козацької старовини та бувальщини, національна святиня! Цікаві і окремі території НПП, наприклад Актовський каньйон, що представляє собою унікальне поєднання лісової та водної екосистем з ансамблем скель та гранітних валунів і займає площу більше 250 гектарів, глибина каньйону — до 40−50 метрів. В глибині каньйону річка Мертвовод, затиснута скелями, долає свій шлях, протискуючись через кам’яні брили. Опускаючись з вершин каньйону до річки, потрапляємо в долину, оточену з трьох боків стрімкими скелями. Каньйон р. Мертвовод цікавий і в історичному плані, так як є сакральним (регіліозним) центром Скіфії.

5. Планування території НПП

5.2. Функціональне зонування території НПП.

В Україні при зонуванні національних природних парків виділяють чотири зони: заповідну, зону регульованої та стаціонарної рекреації і господарську зони. Зонування НПП здійснюється з метою забезпечення таких функцій: збереження біорізноманіття, забезпечення наукової, еколого-освітньої, культурно-виховної, рекреаційної діяльності та раціонального, екологічно-збалансованого природокористування.

Обґрунтування системи функціонального зонування НПП.

Заповідна зона призначена для охорони, збереження та відновлення найбільш цінних природних комплексів.

Зона регульованої рекреації грає роль захисту для заповідної зони, оберігає її від негативного впливу людини чи природних чинників, а також слугує для регулювання рекреаційного навантаження. Зона регульованої рекреації, як і буферна зона, в ідеалі оточує заповідну зону. До зони регульованої рекреації належать території, які мають рекреаційне, еколого-освітнє, культурно-виховне та науково-пізнавальне значення. У цій зоні є екологічні стежки, а також маршрути екологічного туризму та постійних екскурсій. Тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство і мисливство. Дозволяється ведення господарства, але за умови, якщо воно не здійснює негативний вплив на екосистеми.

Зона стаціонарної рекреації слугує для розміщення готелів, кемпінгів, інших об'єктів рекреаційної інфраструктури. Зона стаціонарної рекреації межує із зоною регульованої рекреації та господарської зоною і є найменшою за площею серед усіх зон національного природного парку.

Господарська зона призначена для проведення на її території господарської діяльності з метою виконання покладених на парк завдань. Також на території господарської зони можуть розміщуватися населені пункти і відповідно землі інших землевласників та землекористувачів. Господарська діяльність має здійснюватися з додержанням вимог охорони довкілля.

Визначення площ та меж функціональних зон НПП.

Заповідна зона — 581,6 га (9,3%); регульованої рекреації - 3139,5 га (50,2%); стаціонарної рекреації - 45,2 га (0,7%); господарська зона — 2498,5 га (39,8%).

Режим використання, охорони та відтворення природних ресурсів у межах функціональних зон.

На територіях регульованої, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території Парку. Територія НПП «Бузький Гард» враховується в усіх видах проектної та проектно-планувальної документації. Охорона території НПП «Бузький Гард» покладається на його службу охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

6. Організація управління діяльністю НПП

Організація управління діяльністю НПП включає в себе:

· Структура управління та господарської діяльності, оперативні завдання управління, маркетинг.

· Кадрове забезпечення.

· Міжнародна діяльність.

· Охорона від порушень природоохоронного режиму.

· Робота з громадськістю, екологічна освіта.

· Матеріально-технічне забезпечення.

· Капітальне будівництво.

· Інженерне та протипожежне впорядкування території НПП.

· Основні техніко-економічні показники та розрахунок витрат на утримання НПП.

· Очікувана ефективність запроектованих заходів.

· Моніторинг за реалізацією заходів, запланованих проектом організації території НПП.

Список літератури

1. Закон України «Про природно-заповідний фонд» від 16 червня 1992 року № 2456-XIІ

2. Указ президента України «Про створення національного природного парку „Бузький Гард“» від від 30 квітня 2009 року № 279/2009

3. Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV

4. Про загальнодержавну Програму використання та охорони земель: проект Закону України // Землеустрій і кадастр. — 2004. — № 1. — с. 234.

5. В Николаевской области создан национальный парк «Бугский Гард» // Николаевские новости. — 2009. — № 55 (6 мая). — С. 8.

6. Дачевская Л. Чудеса Прибужья: [номінант на звання одного з «Семи природних чудес Миколаївщини» — Бузький Гард]/ Л. Дачевская // Наш город. — 2009. — № 17 (29 апр.). — С. 9.

7. Игнатчук В. «Бузький Гард» — первый национальный природный парк в области/ В. Игнатчук // Южная правда. — 2009. — № 50 (14 мая). — С. 3.

8. Кулаков В. На Бугском Гарде…/ В. Кулаков // Южная правда. — 2009. — № 34 (26 марта). — С. 6.

9. Наточа Е. Сквозь пороги и скалы — к национальному парку: [створено перший в Миколаївській області національний природний парк «Бузький Гард"]/ Е. Наточа // Николаевские новости. — 2009. — № 50 (9 мая). — С. 3.

10. Чиженко А. Бузький Гард: залога від простих людей?/ А. Чиженко // Рідне Прибужжя. — 2009. — № 92 (22 серп.). — С. 2.