Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Управління ресурсною базою банку

ДипломнаДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

За результатами 2012 року процентні витрати, які займають найбільшу частку у витратах банку протягом аналізованого періоду, значно зменшилися, що можна пояснити зниженням відсоткових ставок на залучені та запозичені кошти. Досить високу частку займають адміністративні витрати та мають тенденцію до збільшення, за результатами 2012 року їх питома вага склала 32,94%, що на 1,97% більше ніж у 2011… Читати ще >

Управління ресурсною базою банку (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Вступ

управління банк ресурсний Роль ресурсної бази банку є визначальною, це проявляється в тому, що від її обсягів та структури залежать масштаби і види активних операцій, а отже, і розміри отриманих прибутків. Ефективне управління ресурсною базою підтримує фінансову стійкість окремих банків та забезпечує стабільне функціонування банківської системи в цілому. Комерційним банкам необхідно мати сукупність ресурсів, достатніх як для кредитування клієнтів, так і для розвитку інвестиційної діяльності, формування певних резервів та підтримки власної ліквідності. Тому до ефективного управління ресурсною базою банку слід ставитись як до фундаментальної основи фінансового менеджменту.

Дослідженню даного питання приділяється багато уваги, провідні економісти та банкіри розглядали дану тему та пропонували свої конкретні заходи щодо удосконалення управління, але в ній містяться ще й недосліджені моменти. Все це зумовлює актуальність даної теми.

Об'єктом дослідження є діяльність банку щодо формування ресурсної бази.

Предметом дослідження є процес управління ресурсною базою банку.

Метою роботи є дослідження процесу управління ресурсною базою банку і визначення напрямків його вдосконалення.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність постановки та вирішення таких завдань:

— розглянути сутність ресурсів банку, визначити їх структуру та фактори впливу на формування;

— дослідити методичні підходи щодо процесу управління ресурсною базою банку;

— охарактеризувати організаційне та інформаційне забезпечення управління ресурсною базою банку;

— здійснити загальний аналіз діяльності ПАТ «Сіті-Банк» та, зокрема, аналіз ресурсної бази банку;

— дослідити процес управління ресурсною базою в ПАТ «Сіті-Банк»;

— запропонувати оптимізаційну модель управління ресурсною базою в ПАТ «Сіті-Банк», удосконалення підходів щодо оцінки рівня капіталізації ПАТ «Сіті-Банк» та напрямки збільшення обсягу ресурсної бази;

— розглянути систему управління охороною праці в ПАТ «Сіті-Банк», проаналізувати небезпечні та шкідливі фактори умов праці в ПАТ «Сіті-Банк» та розглянути безпеку в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об'єкті.

Для досягнення мети та вирішення основних задач даної роботи використано широкий спектр наукових методів дослідження. Метод аналізу та синтезу застосовувався при дослідженні теоретичних основ управління ресурсною базою банку; метод порівняння при визначенні сутності ресурсів банку; структурно-логічний — структурна побудова та логічний виклад матеріалу роботи; графічний та табличний методи дають змогу відобразити структуру та динаміку показників діяльності банку; за допомогою гіпотетичного, емпіричного, історичного методів були виявлені основні переваги, недоліки та проблеми у функціонуванні банку; абстрагування і узагальнення дозволили відокремити найбільш значущі аспекти даної роботи.

Інформаційну базу дослідження становили нормативні та законодавчі акти, які регулюють діяльність банків, праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань, що стосуються ресурсної бази банку, внутрішні положення надані ПАТ «Сіті-Банк», що регулюють його діяльність, фінансова звітність банку, дані з сайту ПАТ «Сіті-Банк», статистичні дані НБУ, матеріали засобів масової інформації та Інтернет.

1. Теоретичні основи процесу управління ресурсною базою банку

1.1 Ресурси банку: сутність, види та фактори впливу на формування

Формування ресурсної бази банків є одним із найважливіших завдань для забезпечення економічного зростання, адже банки виконують роль фінансових посередників в масштабах всієї економіки. Комерційним банкам необхідно мати сукупність ресурсів, достатніх як для кредитування клієнтів, так і для розвитку інвестиційної діяльності, формування певних резервів та підтримки власної ліквідності.

Об'єктом дослідження даної роботи виступають ресурси банку. Тому далі розглянемо підходи різних вчених до визначення даного поняття, оскільки в економічній літературі немає єдиного трактування «ресурсів банку» (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Порівняння поняття «ресурси банку»

Автор

Наукова думка

В. А. Фурсова,

М. О. Капелюшна [54]

«банківські ресурси — це власні кошти банку, а також кошти, залучені та запозичені на фінансовому ринку, які використовуються для здійснення активних операцій та надання послуг з метою отримання прибутку».

Б. Л. Луців, О. О. Заславська [33]

«ресурси банку — це сукупність власних, залучених та запозичених коштів, що знаходяться у розпорядженні банку та використовуються для банківської діяльності шляхом проведення активних операцій та надання послуг з метою отримання прибутку».

Л. С. Шавловська [56]

«ресурси банку — це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання активних операцій».

С. В. Землячов [21]

«ресурси банку — це кошти, якими розпоряджається банк і використовує для забезпечення своєї діяльності на комерційних засадах та згідно з вимогами регулятивних органів».

Л. С. Кутідзе,

О. А. Гранько [31]

«ресурси банку — це сукупність власного капіталу і залученого банком у результаті проведення пасивних і активно-пасивних операцій, а також коштів, що є в його розпорядженні і можуть бути використані для активних операцій».

Глосарій банківської термінології [9]

«ресурси банку — це сукупність грошових коштів, що перебувають у розпорядженні банку та використовуються ним для виконання своїх функцій та операцій, це фінансові ресурси банку, що складаються із власних, залучених і запозичених коштів».

Аналіз економічної літератури (табл. 1.1), дав дійти висновку, що трактування «банківських ресурсів» повинно в собі містити джерела формування, напрямки та мету використання. Розбіжність думок авторів полягає в тому, що багато з них характеризують дане поняття досить стисло, не вказуючи на джерела, напрямки та мету використання. На нашу думку, визначення, яке надали Б. Луців та О. Заславська є найбільш вдалим для розкриття сутності.

Виходячи з вище наведених визначень, враховуючи їх недоліки та переваги, можемо сформулювати власне, яке буде основним у ході даної роботи: «ресурси банку» — це сукупність власних, залучених та запозичених коштів, які перебуваються в розпорядженні банку для здійснення активних операцій з метою отримання прибутку.

Термін «банківські ресурси» ототожнюється з такими термінами, як «ресурси комерційного банку», «ресурсна база банку», «ресурсний потенціал банку». Однак ці терміни різні за своїм змістом: «ресурси комерційного банку» можна визначити як сукупність коштів банку, що знаходяться в його розпорядженні та використовуються для кредитних, інвестиційних та інших активних операцій, а при визначенні терміну «банківські ресурси» необхідно керуватися спеціалізацією конкретного банку. Тобто, поняття «ресурси комерційного банку» ширше ніж «банківські ресурси». «Ресурсна база банку» є поняттям визначеним та прогнозованим, а поняття «ресурсний потенціал банку» уособлює можливість пошуку та виявлення резервів щодо зміни показників діяльності банку [16, 18].

Ринок банківських ресурсів можна розглядати з двох точок зору: функціональної та інституціональної.

З інституціональної точки зору ринок банківських ресурсів — це сукупність, продавців, покупців грошових ресурсів, посередників, контролюючого органу, яким є Національний банк України.

З функціональної точки зору він розглядається як сукупність економічних відносин між учасниками ринку, які полягають в акумуляції, розподілу, розміщенню банківських ресурсів та встановленні ціни на них із врахуванням попиту та пропозиції [8, 21].

Найповніше розкрити сутність ресурсів банку можна за допомогою їх класифікації. С. В. Землячов запропонував детальну класифікацію, яка характеризує ресурси банку загалом, а не тільки за джерелами формування, виділивши такі класифікаційні ознаки:

а) за можливістю прогнозування:

1) ресурси прямого прогнозування;

2) ресурси непрямого прогнозування.

б) за часом використання:

1) постійні ресурси, динаміка яких може бути спрогнозована, а частина використана для здійснення активних операцій;

2) тимчасові кошти, які утворюються періодично в результаті банківської діяльності і динаміку яких важко прогнозувати.

в) за джерелами формування:

1) власні ресурси;

2) акумульовані ззовні.

г) за ініціативою залучення:

1) залучені ресурси, за ініціативою клієнтів;

2) позичені ресурси, ініціатором отримання яких виступає банк.

д) за характером використання:

1) ресурси, на формування портфеля доходних активів;

2) ресурси, на формування матеріально-технічної бази банку;

3) не використані (резервні) ресурси.

На основі розглянутих класифікаційних ознак та нормативних актів, виділимо основні з них та для наочності зобразимо на рис. 1.1.

Таким чином наведена класифікація є систематизованою та охоплює різні джерела формування фінансових ресурсів, що дозволяє здійснити відповідні заходи щодо їх збільшення.

Структура ресурсної бази банку має певну особливість, власний капітал становить меншу частину всіх коштів, а зобов’язання — найбільшу. Причиною цього є специфічна діяльність банку, він не може функціонувати на основі лише власних коштів, оскільки виконує роль фінансового посередника приймаючи внески юридичних і фізичних осіб та розміщуючи їх в активи, які приносять дохід.

Головною відмінністю власного капіталу банку від залучених і позичених

коштів є те, що капітал формує ресурси, які мають постійний характер та призначені для розпорядження ними в процесі банківської діяльності протягом усього часу функціонування банківської установи. Це найбільш стабільна та керована складова ресурсів, які можуть бути ефективно розміщені в довгострокові інвестиційні активи.

Капітал банку — це кошти і виражена у грошовій формі частина майна банку, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг, з метою отримання прибутку.

Управління капіталом комерційних банків — основний процес, в межах якого банки планують і реалізують свої прибутки та контролюють притаманні їхній діяльності ризики. Процес управління розпочинається виробленням стратегії та планування, які є основою стабільної діяльності банку для мобілізації капіталу в умовах швидкоплинної ситуації на фінансовому ринку, це пошук балансу між силами банку і зовнішнім середовищем.

Управління власним капіталом банку здійснюється в такій послідовності:

а) формування статутного фонду банку;

б) розподіл прибутку і формування фондів банку;

в) підтримання частки капіталу на достатньому рівні для здійснення діяльності банку [7, 34].

Висока частка капіталу свідчить, що банк не в повній мірі використовує свої можливості щодо залучення та запозичення коштів та недоотримає прибутки. Якщо частка власного капіталу незначна, то це свідчить про підвищений рівень ризиковості і зниженні фінансової стійкості. Банк орієнтований на операції з високим рівнем ризику, потребує більшого розміру власного капіталу, і навпаки.

Джерелами формування власного капіталу є:

— акціонерний капітал;

— резервний капітал;

— нерозподілений прибуток.

Роль і значення капіталу банку у функціонуванні банківської системи та економіки країни найбільшою мірою виявляються у функціях, які він виконує:

а) найважливішою функцією є захисна, оскільки капітал банку в більшій мірі слугує для страхування інтересів вкладників та кредиторів, а також для покриття можливих збитків.

б) оперативна, дана функція відчутна на початку діяльності кожного банку, тому що відбувається формування матеріально-технічної бази за рахунок капіталу.

в) регулююча, на основі показників капіталу банку, зокрема нормативів капіталу, органи регулювання та нагляду з боку держави, впливають на діяльність банку [7, 35].

На розмір капіталу банку впливають наступні фактори:

— обсяги активних операцій — орієнтуючись на певне коло клієнтів, банки повинні мати власний капітал у такому розмірі, щоб задовольнити всі обґрунтовані потреби своїх клієнтів у позикових коштах без порушення встановлених нормативів;

— особливості клієнтів банку — переважання серед банківських клієнтів великих підприємств вимагає від банку більшого розміру власного капіталу при тому самому обсязі активних операцій порівняно з тим банком, який орієнтується на дрібних клієнтів;

? ступінь ризику активних операцій — орієнтація банку на проведення операцій, пов’язаних зі значним ризиком вимагає від банку більшого розміру власних коштів, і, навпаки;

— розвиток ринку кредитних ресурсів і характер кредитної політики НБУ лібералізація кредитної політики при розвинутому ринку полегшує доступ банків до кредитних ресурсів і знижує їхню потребу у власних коштах. В іншому разі посилення кредитної політики в поєднанні з недостатньо розвинутим фінансовим ринком зумовлює необхідність нарощення капіталу.

Отже, капітал банку підтримує фінансову стабільність банківської установи, забезпечує довіру клієнтів та кредиторів банку, надає можливість покривати збитки, підтримує обсяги та типи активних операцій.

Зазначимо, що особливо важливим елементом загальної структури ресурсів комерційного банку є залучені та запозичені кошти.

Залучені кошти банку є суттєвою частиною пасивів банку, яка в кілька разів перевищує власний капітал.

Джерелами формування залучених ресурсів є тимчасово вільні кошти фізичних та юридичних осіб. Тобто це кошти на поточних та інших банківських рахунках клієнтів, кошти підприємств та організацій, залучені у формі депозитів, кошти населення залучені у формі вкладів.

Основними інструментами залучення ресурсів є: депозити до запитання, строкові депозити, ощадні (депозитні) сертифікати.

Депозити до запитання мають короткостроковий характер, залишки на даних рахунках постійно змінюють, оскільки власники можуть зняти кошти в будь-який момент часу. Зміну залишків депозитів до запитання важко спрогнозувати, тому цей вид ресурсів являється нестабільним, висока частка якого значно знижує ліквідність банку.

Строкові депозити є більш стабільними, ніж депозити до запитання, за ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого залежить від терміну, валюти та інших умов. Стабільність даного ресурсу дозволяє банку розширювати активні операції, збільшуючи при цьому величину доходів.

У випадку коли банку недостатньо власних та залучених коштів для здійснення активних операцій, виникає необхідність у запозичених коштах.

Запозичені ресурси банку — кошти, які банк позичив на міжбанківському ринку, у центрального банку або шляхом продажу власних боргових зобов’язань на грошовому ринку.

Недепозитні джерела залучення ресурсів відрізняються від депозитних тим, що вони мають не персональний характер та залучення цих коштів відбувається за рішенням самого банку, на відміну від залучених ресурсів, де ініціаторами виступають самі вкладники. Спільним для залучених та запозичених ресурсів є те, що вони є зобов’язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Основним недоліком запозичених ресурсів в порівнянні із залученими є їх висока вартість. Від даного кредитування перевагу мають як банки-кредитори, які отримують додатковий дохід від розміщення, так і банки-позичальники, для яких це джерело підтримки ліквідності та виконання своїх зобов’язань.

Однак існує і ряд переваг, а саме надійність повернення коштів, банки є надійнішими позичальниками ніж населення; швидкість отримання; можливість залучення на короткий період.

На діяльність банку, яка стосується залучення та запозичення коштів впливає ряд факторів, які можна розділити на внутрішні та зовнішні. Розглянувши фактори впливу на формування тимчасових ресурсів, які наводять нам такі вчені, як С. П. Ярошенко, О. В. Крухмаль, О. С. Кобичева, І. В. Сало, зобразимо їх за допомогою рис. А.1.

До внутрішніх відносять фактори виникнення яких безпосередньо залежить від діяльності банківської установи. Зовнішні фактори являють собою соціальне середовище з яким взаємодіє банк — держава, законодавство, стан ринку, на якому функціонує банк, ризики, рівень інфляції, конкуренція, попит на банківські операції та послуги. На зовнішні фактори банк не може активно впливати і мусить до них пристосовуватися.

Отже, ресурси банку — це сукупність власних, залучених та запозичених коштів, які перебуваються в розпорядженні банку для здійснення активних операцій з метою отримання прибутку. Банк виступає фінансовим посередником, тому частка залучених коштів займає найбільшу частку в структурі ресурсної бази. В разі недостатніх обсягів власних і залучених коштів для здійснення активних операцій, виникає необхідність у запозичених коштах.

1.2 Методичні підходи щодо процесу управління ресурсною базою банку

Управління ресурсною базою банку уособлює діяльність, пов’язану із залученням грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначення величини та відповідної структури джерел ресурсів у тісному взаємозв'язку з їх розміщенням.

Мета управління ресурсною базою банку полягає в підтримці її необхідних обсягів та оптимальної структури для забезпечення фінансової стійкості банку, його ліквідності, рентабельності та надійності.

Основним завданням управління ресурсною базою банку повинно бути найбільш ефективне їх використання, що реалізується через здійснення банками збалансованої пасивної та активної банківської політики.

Банк розробляє механізм управління ресурсною базою, який дозволить досягти вищенаведену мету.

Розглянемо процес управління ресурсною базою, який полягає в застосуванні інструментів управління.

Планування обсягу ресурсної бази банку представляє собою діяльність щодо розробки планів і розрахунку планових показників, які відображають прогнозний рівень забезпеченості банку необхідними власними та залученими ресурсами для здійснення його діяльності у плановому періоді. Процес планування ресурсної бази є невід'ємною частиною внутрішньобанківського планування, оскільки саме ресурси є захисним рубежем від неочікуваних ризиків. Тому цей процес тісно пов’язаний з прогнозуванням динаміки ризиків банківської діяльності та обсягу активних операцій. Планування ресурсної бази передбачає як прогнозування її обсягу й структури загалом, так і динаміки її складових частин.

При плануванні обсягів ресурсної бази банку використовуються різні методи:

а) економічний аналіз, який полягає у порівнянні звітних даних з плановими для виявлення відхилень, дозволяє визначити основні закономірності, тенденції в русі аналізованих показників;

б) нормативний метод ґрунтується на тому, що на основі встановлених норм та економічних нормативах, визначається потреба комерційного банку в фінансових ресурсах та їх джерелах;

в) балансовий полягає у взаємному балансуванні всіх розділів плану між собою, а також фінансових і виробничих показників;

г) метод сценаріїв, в банку може розроблятися декілька варіантів фінансових планів (оптимістичний, песимістичний, найбільш ймовірний), кожному присвоюється імовірнісна оцінка, аналізується відхилення від середнього значення;

д) прогнозний метод являє собою вироблення на тривалу перспективу змін ресурсної бази в цілому та її окремих частин.

Планування ресурсної бази банку здійснюється на трьох рівнях управління: стратегічному, тактичному та оперативному.

Тож на стратегічному рівні планування розробляється політика банку, щодо формування ресурсної бази пов’язана з вирішенням таких завдань: знайти джерела фінансових ресурсів з мінімальною вартістю; забезпечити здійснення активних операцій у визначених обсягах і напрямках; ефективно використовувати та управляти фінансовими ресурсами.

Ресурсна політика банку повинна бути спрямована на реалізацію конкретних цілей:

— прибутковість;

— дотримання вимог регулюючих органів;

— ліквідність;

— мінімізація витрат;

— орієнтація на обсяги і ринок.

Тактичний рівень планування ґрунтується на результатах попереднього аналізу та врахування факторів, які впливають на об'єкт управління. Відбувається розробка конкретних фінансових планів, що дозволяють визначити джерела формування ресурсів банку, напрямки їх використання, забезпечити ліквідність, платоспроможність та фінансову стійкість банку.

На оперативному рівні відбувається розробка короткострокових планів за всіма питаннями формування ресурсної бази.

Процес планування повинен бути безперервний, оскільки умови зовнішнього та внутрішнього середовища постійно змінюються, разом із їх змінами змінюватимуться зовнішні та внутрішні умови та обмеження, які обумовлюють майбутній процес управління, керівництво банку повинне постійно розраховувати потреби у фінансових ресурсах і планувати комплекс заходів для їх розміщення або залучення.

Аналіз фінансових ресурсів банку — це сукупність підходів, прийомів та методів визначення структури фінансових ресурсів, поточних та минулих значень окремих їх складових, динаміки зростання цих складових та фінансових ресурсів загалом, для визначення ключових показників стану фінансових ресурсів та динаміки їх зростання протягом аналізованого періоду, а також для підвищення ефективності діяльності банку в сфері мобілізації та використання його фінансових ресурсів.

До аналізу ресурсної бази необхідно підходити комплексно, а також враховуючи особливості кожного джерела формування.

Аналіз ресурсної бази банку також здійснюється на трьох рівнях: стратегічному, тактичному та оперативному.

На стратегічному рівні здійснюється аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища банку, яке впливає на формування ресурсної бази. На даному етапі, за допомогою SWOT-аналізу, визначаються загрози і можливості для банку, які формуються на основі зовнішнього середовища, а також сильні та слабкі сторони внутрішнього середовища банку. Також можуть застосовуватися такі методики аналізу, як GEP-аналіз (дозволяє визначити розриви між потребами та можливостями банку), PEST-аналіз (визначає тільки загрози і можливості для банку), VRIO-аналіз (має на меті аналіз ресурсів банку та визначення їх слабких та сильних сторін з врахуванням впливу зовнішнього середовища).

На тактичному рівні здійснюється класичний аналіз фінансової звітності:

— горизонтальний аналіз — порівняння показників обсягу ресурсів звітного періоду з попереднім періодом або з рядом періодів;

— вертикальний — аналіз структури ресурсів банку;

— порівняльний — порівняльний аналіз ресурсного забезпечення з банками конкурентами;

— аналіз коефіцієнтів (табл. Б.1);

— інтегральний — визначення впливу факторів загалом на ресурсну базу та на окремі її елементи.

Оперативний аналіз дозволяє порівняти фактичні результати з нормативними та плановими, здійснити аналіз відхилень.

Аналіз ресурсної бази починається з її якісного аналізу, що дає змогу виділити джерела її формування та структуру. Кількісний аналіз ресурсної бази розпочинається з розрахунку показників динаміки в цілому та динаміки елементів структури, які характеризують її зміну протягом аналізованого періоду.

На наступному етапі аналізується ефективність використання ресурсної бази банку за допомогою основних коефіцієнтів, які наведені в табл. Б.1 [3, 28]. Ефективність діяльності банківської системи значною мірою залежить від рівня її капіталізації, у зв’язку з цим, важливого значення набуває аналіз забезпечення достатності капіталу.

Достатність капіталу — це здатність банківської установи надавати традиційний набір банківських послуг стандартної якості незалежно від можливих збитків за активними операціями. Для того, щоб контролювати достатність капіталу, НБУ встановлює нормативи, яких повинні дотримуватися банки України (див. табл. Б.1) [3, 7].

Для ефективного управління ресурсною базою слід використовувати вище наведений механізм управління та дотримуватися загальних принципів управління:

— оптимізація ресурсної бази банку є важливим принципом управління, вона включає раціоналізацію залучення ресурсів і ефективність їх використання, підтримання оптимального для даного банку співвідношення власного і залученого капіталу, підвищення адекватності оцінки ризиків, аналітична робота банку з розрахунку дохідності операцій, оцінка рентабельності всієї діяльності банку [50];

— принцип безперервності планування, який розглянули раніше;

— принцип комплексності управління, полягає в тому, що процес формування та розміщення банківських ресурсів має взаємозалежати з іншими сегментами управління в банку;

— принцип безперервності управління, постійно виникають різноманітні ризики, непередбачені зовнішні та внутрішні явища, які можуть негативно вплинути на ресурсну базу та які потрібно контролювати;

— принцип економічності управління полягає в тому, що витрати банку на залучення фінансових ресурсів не повинні перевищувати суму можливих прибутків від їх розміщення;

— принцип часових та просторових меж управління: формування ресурсної бази проходить відповідно до стратегічних цілей банку, які мають свої територіальні та часові межі [26];

— принцип достатнього ресурсного забезпечення, який полягає в розробці шляхів формування достатнього обсягу ресурсної бази.

Отже, фінансовий механізм управління ресурсною базою являє собою цілісну систему суб'єктів, об'єктів, організаційної та інформаційної бази, інструментів управління. Зокрема, процес управління ресурсною базою, полягає в застосуванні інструментів управління, які забезпечують формування та ефективне використання ресурсів банку.

1.3 Організаційне та інформаційне забезпечення управління ресурсною базою банку

У процесі формування та використання ресурсної бази банки працюють з великим обсягом інформації що надходить з зовнішнього та внутрішнього середовища.

Інформаційне забезпечення зовнішнього середовища розділено на два рівні: інформація макросередовища та проміжного середовища. Це пояснюється тим, що на інформацію макросередовища банк не має можливості впливати, а на інформацію проміжного середовища може опосередковано, змінивши при цьому свою стратегію та тактику.

Конкретні показники банку формуються за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел інформації. Крім інформаційного забезпечення, яке формується на основі факторів впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, існує нормативне інформаційне забезпечення, що регулює фінансову діяльність банку. Нормативне забезпечення також поділяється на зовнішнє та внутрішнє.

До зовнішнього нормативного інформаційного забезпечення управління ресурсною базою банку належать:

— Закон України «Про банки і банківську діяльність»;

— Цивільний кодекс України;

— Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

— Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»;

— Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в України, затверджено постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368;

— Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджено постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492;

— Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затверджено постановою Правління НБУ від 08.09. 2011 р. № 306;

— Положення про порядок формування обов’язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в Україні, затверджено постановою Правління НБУ від 16.03.2006 № 91;

— Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджено постановою Правління НБУ від 03.12.2003 № 516;

— Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України затверджена постановою від 27.12.2007 № 481;

— Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затверджено постановою Правління НБУ від 03.04. 2009 № 259.

Внутрішнє нормативне забезпечення затверджується керівним органом відповідного банку, його доцільно розглядати у розрізі видів звітності банку: фінансової, статистичної, управлінської та податкової.

Основою внутрішнього інформаційного забезпечення, що стосується аналізу ресурсної бази є фінансова звітність. Аналіз фінансової звітності має на меті дати оцінку поточного і минулого фінансового стану банку, зокрема стану ресурсної бази, та основних результатів його діяльності.

Компонентами фінансової звітності, що стосуються ресурсної бази є:

— звіт про фінансовий стан — призначення якого полягає в наданні інформації про стан власних, залучених та запозичених коштів, їх подальше розміщення на звітну дату;

— звіт про прибутки і збитки — надання інформації про доходи, витрати та фінансові результати від діяльності за звітний період;

— звіт про рух грошових коштів — надання інформації про надходження і вибуття грошових коштів унаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності провадження звітного періоду;

— звіт про зміни у власному капіталі - надання інформації про зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

Основними принципами інформаційного забезпечення банку є: прозорість, регулярність, оперативність, доступність, вірогідність, суттєвість та повнота, збалансованість, рівноправність, захищеність, законність.

На управління формуванням ресурсів банку також впливає організаційне забезпечення, яке являє собою організаційну структуру банку по управлінню ресурсною базою, визначення функцій та обов’язків на кожному рівні управління, встановлення взаємозв'язків між ними. Органи управління банку зобов’язані забезпечити безперебійне, ефективне управління з метою зміцнення, поповнення та оптимізації ресурсної бази.

Управління ресурсною базою можна розділити на два рівні:

а) державний рівень (управління здійснюється з боку НБУ);

б) рівень комерційного банку.

Управління з боку НБУ здійснюється на основі нагляду, який можна розділити на три рівні: попередній (реєстрація і ліцензування); поточний (безвиїзний нагляд); підсумковий (інспекційні перевірки).

Організаційне забезпечення управління ресурсною базою на рівні комерційного банку розділяють на три рівні.

Оперативний рівень управління ресурсною базою банку передбачає виконання функцій та дотримання обов`язків службовцями та менеджерами банку.

Отже, організаційне та інформаційне забезпечення відіграє важливу роль при управлінні ресурсною базою банку, оскільки на основі опрацьованої внутрішньої та зовнішньої інформації приймаються ефективні управлінські рішення, щодо формування та використання ресурсної бази. Суб'єкти управління повинні відповідати за ефективність і безперервність функціонування механізму управління ресурсною базою банку, від їх дій та рішень залежить рівень капіталізації банківської установи.

Розглянувши теоретичні основи управління ресурсною базою банку, можемо зробити наступні висновки.

Ресурси банку — це сукупність власних, залучених та запозичених коштів, які перебуваються в розпорядженні банку для здійснення активних операцій з метою отримання прибутку.

Здійснили класифікацію ресурсів банку, в якій виділили постійні кошти (капітал банку) та тимчасові (залучені та запозичені). Банк виступає фінансовим посередником, тому залучені кошти займають найбільшу частку в структурі ресурсної бази. В разі недостатніх обсягів власних і залучених коштів для здійснення активних операцій, виникає необхідність у запозичених коштах.

Визначили, що на формування ресурсної бази впливає ряд чинників: внутрішніх (керованих) та зовнішніх (некерованих: економічні, політичні, соціальні чинники).

Мета управління ресурсною базою банку полягає в підтримці її необхідних обсягів та оптимальної структури для забезпечення фінансової стійкості банку, його ліквідності, рентабельності та надійності.

Фінансовий механізм управління ресурсною базою являє собою цілісну систему суб'єктів, об'єктів, організаційної та інформаційної бази, інструментів управління, які забезпечують формування та ефективне використання ресурсів банку.

Процес управління ресурсною базою банку являє собою ряд інструментів управління:

— планування включає розроблення фінансової політики банку, яка полягає у визначенні необхідного розміру ресурсної бази та джерел її формування, розробляються фінансові плани, які допоможуть реалізувати дану політику;

— аналіз ресурсної бази допомагає визначити її стабільність, структуру, динаміку, порівняти з показниками попередніх періодів, в разі негативних результатів внести зміни до попередньо розроблених планів;

— контроль включає в себе систему спостережень за дотриманням банком економічних нормативів, за ходом реалізації планів щодо поповнення ресурсної бази, виявлення недоліків та їх усунення;

— регулювання включає визначення комплексу заходів, які б допомогли збільшити ресурсну базу банку, покращити її стабільність.

Організаційне та інформаційне забезпечення відіграє важливу роль при управлінні ресурсною базою банку, оскільки на основі опрацьованої внутрішньої та зовнішньої інформації приймаються ефективні управлінські рішення, щодо формування та використання ресурсної бази.

Органи управління банку зобов’язані забезпечити безперебійне ефективне управління з метою поповнення ресурсної бази банку на кожному рівні управління.

2. Процес управління ресурсною базою ПАТ «Сіті-Банк»

2.1 Загальна характеристика ПАТ «Сіті-Банк»

управління банк ресурсний Публічне акціонерне товариство «Сіті-Банк» — універсальна кредитна установа, яка діє у всіх регіонах України і здійснює комплексне обслуговування клієнтів: резидентів і нерезидентів України, юридичних і фізичних осіб, шляхом надання найширшого спектра банківських послуг — з метою одержання прибутку на підставі затвердженого Статуту і відповідно до чинного законодавства України.

Комерційний банк «Сіті-Банк» працює на українському ринку з 19 травня 1993 року, з травня 2010 року зареєстрований як публічне акціонерне товариство.

Упродовж 2012 року банк неодноразово визнавали найкращим за даними різноманітних рейтингів та досліджень, а саме: лідируючі позиції на ринку банківських металів, нагорода від провідного світового банку Deutsche Bank AG за найвищу якість платежів у доларах США, банк серед лідерів з нарощування присутності у засобах масової інформації.

За класифікацією НБУ, станом на 01.01.2013 року банк знаходиться у другій групі банків, і в загальному посідає 26 місце серед банків України за розміром активів.

Станом на 01.01.2013 року мережа Банку складалась з 145 установ: Головного банку та 144 відділень (станом на 01.01.2012 р. — 152 установи: Головний банк, 2 філії та 149 відділень), загальна кількість банкоматів 2621 одиниць. Кількість працівників Банку на кінець 2012 року становила 1775 осіб (на кінець 2011 року — 1968 осіб).

Станом на 01.01.2013 року ПАТ «Сіті-Банк» посів 22 позицію серед 175 банків України за розміром депозитів фізичних осіб, 23 позицію — за розміром депозитів юридичних осіб, 26 — за розміром активів, 27 — за розміром кредитно-інвестиційного портфеля та 37 позицію за розміром капіталу.

Акціонерами ПАТ «Сіті-Банк» є територіальна громада Києва, комунальні підприємства та організації міста, корпоративні власники та фізичні особи. Станом на 01.01.2013 року юридичним особам належить 99,87% акцій, фізичним — 0,13%.

Структура і мережа Банку створюються за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням (рис. В.1). Структура та органи управління ПАТ «Сіті-Банк» відповідають чинному законодавству (Закон України «Про банки і банківську діяльність»), тобто банк діє згідно нього і не перевищує свої повноваження в розрізі даного питання.

Аналіз нижче наведених показників здійснювався на основі інформації з фінансових звітів ПАТ «Сіті-Банк» за 2011 та 2012 роки, інформації з сайту НБУ [52, 53].

На основі проведеного аналізу пасивів ПАТ «Сіті-Банк» (табл. Г.1) можна зробити наступні висновки, що загальний обсяг пасивів за 2012 рік збільшився на 1 450 630 тис. грн., або на 19,62%. Збільшення відбулось як за рахунок зобов’язань банку, так і за рахунок власного капіталу. Збільшення загального обсягу пасивів ПАТ «Сіті-Банк» у 2012 році свідчить про розширення маштабів його діяльності.

Впродовж 2011 року загальний обсяг пасивів зріс на 326 097 тис. грн., або на 4,61%. Збільшення пасивів відбулося тільки за рахунок зобов’язань банку на 346 694 або на 5,34%, оскільки за даний рік загальний обсяг власного капіталу зменшився на 20 597 тис. грн. або на 3,61%.

За аналізований період з 01.01.2011 по 01.01.2013 рр., загальний обсяг пасивів збільшився на 1 776 727 тис. грн. або на 25,14%, в основному за рахунок збільшення пасивів у 2012 році. На дане збільшення вплинуло збільшення як зобов’язань на 1 643 663 тис. грн. або на 25,30%, так і збільшення власного капіталу на 133 064 тис. грн. або на 23,35%.

Аналіз активів ПАТ «Сіті-Банк» показав, що станом на 01.01.2013 р. їх обсяг склав 8 842 808 тис. грн., що більше порівняно з 01.01.2012 р. на 1 450 630 тис. грн., або на 19,62%. Збільшення загального обсягу активів банку відбулося в основному за рахунок збільшення портфеля цінних паперів на продаж, які за 2012 рік зросли на 759 744 тис. грн. або на 44,91%. Також відбулося незначне збільшення грошових коштів та їх еквівалентів, відстроченого податкового активу та інших фінансових активів банку. Збільшення залишків активів пояснюється активною діяльністю банку на фінансовому ринку та ринку банківських послуг.

За 2011 рік спостерігається зростання загального обсягу активів банку на 326 097 тис. грн., або на 4,61%. Зростання відбулося за рахунок збільшення портфеля цінних паперів, кредитної заборгованості та інших фінансових активів, інші статті активів зменшилися.

За аналізований період з 01.01.2011 по 01.01.2013 рр., активи ПАТ «Сіті-Банк» збільшилися на 1 776 727 тис. грн. або на 25,14%, в основному за рахунок збільшення активів у 2012 році. Найбільший вплив на збільшення має зростання залишків цінних паперів в портфелі банку на продаж на 1 013 127 тис. грн., що свідчить про те, що банк диверсифікує свої активні операції. Банк має якісний портфель цінних паперів 0,024% портфеля цінних паперів Банку — це інвестиції в корпоративні права українських підприємств, 99,97% вкладень Банку у цінні папери — вкладення у боргові цінні папери надійних емітентів, які приносять ПАТ «Сіті-Банк» процентні доходи, у тому числі державні цінні папери та цінні папери, забезпечені гарантією держави — 23,843%, облігації підприємств — 76,133%. В 2012 році не відбувалося дефолтів емітентів, цінними паперами якими володіє банк.

Найбільшу частку у загальному обсязі активів ПАТ «Сіті-Банк» станом на 01.01.2013 р. займають кредити та заборгованість клієнтів — 50,79%; цінні папери в портфелі банку на продаж — 14,52%, грошові кошти та їх еквіваленти — 16,68%. Ці розділи займали найбільшу частку у загальному обсязі активів і станом на 01.01.2011 р. та на 01.01.2012 р.

Питома вага кредитів клієнтів в активах банку за 2012 рік зменшилася на 10,27%, причиною чого є значне зростання частки портфеля цінних паперів, що свідчить про те, що банк намагається диверсифікувати свої активи. Слід зазначити, що за 2012 рік спостерігається зменшення кредитів та заборгованості клієнтів на 22 207 тис. грн. або на 0,49%. В структурі кредитного портфеля переважають кошти юридичних осіб, це пояснюється тим, що основним стратегічним завданням банку було гарантоване, планове нарощення кредитного портфеля корпоративних клієнтів.

Таким чином, підводячи підсумок за результатами аналізу балансу ПАТ «Сіті-Банк» з 01.01.2011 р. по 01.01.2013 р. можна зробити висновок, що збільшення загального обсягу пасивів, власного капіталу, зобов’язань та активів банку відбувалося протягом аналізованого періоду, що свідчить про нарощування масштабів діяльності ПАТ «Сіті-Банк». В основному зростання показників відбулося за рахунок їх зростання в 2012 році.

Аналіз динаміки та структури доходів банку (табл. Д.1) показав що, за 2012 рік порівняно з 2011 роком загальний обсяг доходів ПАТ «Сіті-Банк» збільшився на 74 705 тис. грн, або на 7,70% за рахунок збільшення процентного доходу на 26 679 тис. грн. або на 3,33%, результатів від операцій з іноземною валютою на 10 171 тис. грн. або на 34,19% та інших операційних доходів, які зросли на 4308 або на 83,1%.

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі доходів, упродовж аналізованого періоду, складає процентний дохід. У 2012 році його питома вага становить 79,31%, що на 3,36% менше ніж у 2011 році та на 7,11% менше ніж у 2010 році, причиною чого є зростання інших статей доходів.

Значну частку у загальному обсязі доходів займає також комісійний дохід. По результатам 2012 року його частка у загальному обсязі доходів склала 12,27%, що на 0,78% менше ніж за 2011 рік. Зменшення частки комісійного доходу обумовлено тим, що його темпи зростання більш низькі ніж темпи зростання загального обсягу доходів.

Аналіз витрат банку (табл. Д. 2) показав, що за 2012 рік порівняно з 2011 роком відбулося незначне збільшення загального обсягу витрат на 39 тис. грн., за рахунок збільшення адміністративних витрат, результатів переоцінки іноземної валюти та інших фінансових інструментів. У порівнянні з 2010 роком витрати банку зменшилися на 221 086 тис. грн. або на 18,01%, найбільше на це вплинуло зменшення процентних витрат на 92 940 тис. грн. або на 13,68%.

За результатами 2012 року процентні витрати, які займають найбільшу частку у витратах банку протягом аналізованого періоду, значно зменшилися, що можна пояснити зниженням відсоткових ставок на залучені та запозичені кошти. Досить високу частку займають адміністративні витрати та мають тенденцію до збільшення, за результатами 2012 року їх питома вага склала 32,94%, що на 1,97% більше ніж у 2011 році та на 8,15% більше ніж у 2010 році. Тобто в банку збільшилися витрати на утримання та експлуатацію основних засобів, нематеріальних активів, витрати на персонал, сплату обов’язкових платежів та деякі інші витрати. Тому банку необхідно переглянути управлінську та кадрову структуру для того, щоб скоротити окремі статті витрат.

За результатам діяльності за 2012 рік банк отримав прибуток (табл. Д.3) у обсязі 38 129 тис. грн., в той час коли за 2011 та 2010 роки по банку збитки склали відповідно 209 442 та 35 955 тис. грн.

Аналіз показників ефективності діяльності ПАТ «Сіті-Банк» (табл. Ж.1) показав, що у 2012 році прибутковість капіталу по банку склала — 6,09%, прибутковість активів 0,47%, в той час коли за результатами 2011 та 2010 років по ПАТ «Сіті-Банк» були отримані збитки і відповідно збитковість капіталу склала 34,13% та 6,42%, а збитковість активів — 3,1% та 0,49%.

Чиста процентна маржа дає змогу оцінити здатність банку утворювати чистий процентний дохід, використовуючи загальні активи. В нашому випадку показник не на високому рівні, але мав тенденцію до збільшення, а саме в 2010 році - 2,97%, 2011 — 2,35%, 2012 — 2,98%.

Чистий спред за 2010 рік становив 5,34%, через рік зменшився на 1,09%, за результатами 2012 року знову збільшився до рівня 5,23%. Це відбулося в результаті збільшення процентних доходів та зменшення процентних витрат та характеризує підвищення ефективності операційної діяльності банку.

Коефіцієнт дієздатності банку протягом аналізованого періоду збільшувався, за 2010 рік становив 82,94%, за 2011 — 96,42%, за 2012 — 103,84%, що свідчить про те, що темпи збільшення доходів перевищують темпи збільшення витрат.

Таким чином, проаналізувавши фінансові результати діяльності банку упродовж трьох останніх років, можна зробити висновки що найгірші результати діяльності ПАТ «Сіті-Банк» отримав за 2010 рік. У 2012 році ситуація по банку почала стабілізуватися.

Проаналізуємо основні коефіцієнти, які характеризують фінансову стійкість ПАТ «Сіті-Банк» за період з 01.01.2011 р. по 01.01.2013 р. (табл. И.1).

З наведених даних видно, що коефіцієнт надійності станом на 01.01.2013 р. дещо підвищився порівняно з 01.01.2012 р. та з 01.01.2011 р. і становив 8,6%. Таким чином, банк має достатню забезпеченість власним капіталом. Коефіцієнт фінансового важеля — це зворотний показник коефіцієнту надійності. Відповідно збільшення коефіцієнта надійності обумовлює зменшення коефіцієнта фінансового важеля, який на 01.01.2013 р. склав 11,58, що на 0,87 менше порівняно з 01.01.2012 р. Зменшення даного показника по банку пояснюється тим, що протягом 2012 року збільшення власного капіталу відбувалося більшими темпами ніж збільшення зобов’язань банку.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів дещо підвищився і станом на 01.01.2013 року становить 7,9%, що на 0,5% більше ніж станом на 01.01.2012 р. та на 0,2% менше ніж на 01.01.2011 року, що свідчить про підвищення рівня захищеності активів банку власним капіталом.

Коефіцієнт мультиплікатора статутного капіталу характеризує ступінь покриття активів статутним капіталом (оптимальне співвідношення 12 — 15 разів) з кожним роком показник збільшувався і станом на 01.01.2013 р. становив 10,67, що на 0,45 більше ніж на 01.01.2011 р. та 0,53 ніж на 01.01.2012 року, що показує, що темп зростання активів перевищує темп зростання статутного капіталу.

Ділова активність банку характеризується його спроможністю залучати кошти й ефективно та раціонально їх розміщати. Розглянемо основні показники ділової активності по ПАТ «Сіті-Банк» (табл. К.1).

У цілому рівень ділової активності щодо залучення ресурсів зі сторони характеризує коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів, який, не значно зменшився: на початок 2012 р. він становив 0,926, на кінець — 0,921. Значення цього показника по банку знаходиться на досить високому рівні, що свідчить про високу активність щодо залучення та запозичення коштів.

Що стосується залучення міжбанківських кредитів ПАТ «Сіті-Банк», то коефіцієнт активності за аналізований період знизився на 0,07, що говорить про те, що банк намагається залучати кошти з більш дешевих джерел.

Коефіцієнти рівня доходних активів та кредитної активності банку дещо зменшилися. На початку 2012 року коефіцієнт доходних активів становив 0,757; на кінець — 0,676; коефіцієнт кредитної активності 0,663 та 0,512 відповідно. Це характеризує про зниження якості активів та зниження кредитної активності банку.

Дослідивши коефіцієнти ліквідності ПАТ «Сіті-Банк» (табл. Л.1) визначили, що станом на 01.01.2013 р. в порівнянні з 01.01.2012 р. зменшилися коефіцієнти миттєвої та короткострокової ліквідності на 1,31% та 17,78% відповідно, що можна розглядати як те, що банк намагається розмістити ресурси у високодохідні активи та збільшити прибуток. Коефіцієнт поточної ліквідності збільшився на 14,87%. Не зважаючи на дані зміни ПАТ «Сіті-Банк» не порушував нормативних значень нормативів ліквідності, встановлених НБУ.

Отже, проаналізувавши основні фінансово-економічні показники діяльності ПАТ «Сіті-Банк», можна зробити висновок, що фінансовий стан банку задовільний. Такі висновки було зроблено на підставі того, що протягом 2012 року відбувалося збільшення загального обсягу пасивів банку, при цьому збільшувався як власний капітал, так і зобов’язання банку. По результатах діяльності за 2012 рік банк отримав прибуток, прибутковість капіталу по ПАТ «Сіті-Банк» склала — 6,09%, прибутковість активів 0,47%; чиста процентна маржа — 2,99%; чистий серед — 5,23%, підвищилися показники фінансової стійкості. ПАТ «Сіті-Банк» дотримувався нормативних вимог щодо коефіцієнтів ліквідності.

2.2 Аналіз ресурсної бази ПАТ «Сіті-Банк»

Ресурсна база є основою діяльності будь-якого банку, оскільки процес формування ресурсів та здійснення активних операцій перебувають у тісному взаємозв'язку. Ресурси кожного окремого банку мають свою структуру, яка формується під впливом факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. Розглянемо детальніше ресурсну базу ПАТ «Сіті-Банк».

Проаналізувавши пасиви ПАТ «Сіті-Банк» (див. табл. Г.1) визначили, що за період з 01.01.2011 по 01.01.2013 рр., загальний обсяг пасивів збільшився на 1 776 727 тис. грн. або на 25,14%, в основному за рахунок їх збільшення у 2012 році. На дане підвищення вплинуло збільшення як зобов’язань банку на 1 643 663 тис. грн. або на 25,30%, так і власного капіталу на 133 064 тис. грн. або на 23,35%.

Питома вага капіталу в пасивах ПАТ «Сіті-Банк» станом на 01.01.2013 р. становить 8,98%, що на 0,52% більше ніж на 01.01.2012 р. і на 0,12% менше ніж на 01.01.2011 р. Не висока частка капіталу в пасивах негативно впливає на фінансову стійкість банку, тому в подальшому банку необхідно збільшити розміри власного капіталу в абсолютних показника та підвищити його частку в загальному обсязі пасивів.

Аналіз динаміки власного капіталу ПАТ «Сіті-Банк» (табл. М.1) показав, що станом на 01.01.2013 р. порівняно з 01.01.2012 р. загальний обсяг капіталу збільшився на 153 661 тис. грн., або на 27,97%, порівняно з 01.01.2011 р. загальний обсяг власного капіталу зменшився на 20 597 тис. грн., або на 3,61%.

За аналізований період власний капітал збільшився на 23,35%, що свідчить про підвищення фінансової стійкості та платоспроможності банку. З даними змінами у динаміці ознайомимося наочно за допомогою рис. 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка власного капіталу ПАТ «Сіті-Банк» за період з 01.01.2011 по 01.01.2013 рр., у тис. грн.

Збільшення власного капіталу протягом 2012 року відбулося, по-перше, тому що за результатами діяльності 2012 року ПАТ «Сіті-Банк» отримав прибуток в обсязі 38 129 тис. грн., що дозволило банку зменшити непокритий збиток; по-друге, за рахунок емісії акцій.

Загальними зборами акціонерів банку 31.10.2011 року прийнято рішення про збільшення статутного капіталу на 99 967,3 тис. грн. — до 828 828 тис. грн. шляхом проведення закритого розміщення акцій банку. Станом на 01.01.2012 р. було розміщено 80 077 акцій загальною номінальною вартістю 91 608 тис. грн., станом на 19.01.2012 р. — 87 384 акції загальною номінальною вартістю 99 967,3 тис. грн., що становить 100% запланованого обсягу. На 01.01.2013 р. даний обсяг був врахований як зареєстрований статутний капітал. До цього банк здійснив сім емісій власних акцій. Сьомий випуск акцій був здійснений за рахунок реінвестиції дивідендів.

Найбільшу частку у загальному обсязі власного капіталу банку протягом аналізовано періоду традиційно займає статутний капітал. За 2012 рік відбулося збільшення частки статутного капіталу у загальному обсязі власного капіталу банку за рахунок збільшення його обсягу.

За результатами 2010 та 2011 років по ПАТ «Сіті-Банк» були отримані збитки у обсязі 209 442 тис. грн. та 35 955 тис. грн. відповідно, що свідчить про неефективне використання власного капіталу банку. Показники ефективності діяльності ПАТ «Сіті-Банк» наведені у табл. 2.1.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою