Економічні системи

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1

1. Поняття і структура перехідної економічної системи

Поняття «перехідна економіка» з’явилося у науковому вжитку лише після розпаду системи «соціалістичної співдружності» та СРСР. Хоча, зауважимо, деякі риси" перехідної" економічної системи спостерігалися у таких країнах, як Югославія, Угорщина, Польща, Китай. Проблеми трансформації суспільства та економіки постсоціалістичних країн розглянуті багаточисельними науковцями України та зарубіжжя, але поки, ще несформульовано достатньо чіткого, однозначного і несуперечливого тлумачення категорій «перехідна», «транзитивна» економіка, «трансформація» економіки. Зрештою, це є наслідком об'єктивної незавершеності теорії перехідної економіки, яка," може перебувати лише у плинному, перехідному стані, як і її об'єкт" Головною рисою перехідної економіки визначається «…процес радикальної реструктуризації… як реакцію економіки на запровадження нових принципів господарської діяльності та як головну проблему, вирішення якої визначає довготермінові перспективи економічного розвитку країн з перехідною економікою» Трансформація соціальної структури передбачає зміну, перетворення її істотних рис. Для з’ясування особливостей трансформаційних процесів у сучасному українському суспільстві необхідно зіставити їх з попереднім станом суспільства. Без цього неможливо використовувати основні тенденції розвитку й елементи соціальної структури, що відіграють у ньому провідну роль. У механізмі посткомуністичних трансформаційних процесів зміни соціальної структури відіграють двояку роль. З одного боку, вони відображають соціальні наслідки інституціональних реформ, а з іншого — зумовлюють здатність суспільства до подальших соціальних змін. Таким чином, зміна соціальної структури одночасно відображає і підсумки періоду, що закінчився, і «стартові умови» майбутнього етапу перетворень. Трансформаційна структура відображає системну якість суспільства, особливо значущу в період докорінних змін, а насамперед — його здатність і готовність до саморозвитку, у тому числі й шляхом радикального перетворення й оновлення своїх базових інститутів і соціальної структури.

2. Транспортна структура. Поняття, види і показники

Транспорт — специфічна комунікаційна інфраструктурна галузь матеріального виробництва і сфери обслуговування, яка забезпечує потреби господарства і населення з усіх видів перевезень. Це матеріальна основа розвитку виробничо-технологічних внутрішніх і зовнішніх зв’язків країни. Транспортний чинник здійснює вплив на розміщення і галузеву структуру виробництва, без його врахування не можна досягти раціонального розміщення продуктивних сил. Найважливіша функція транспорту — переміщення людей і вантажів. За призначенням виділяють транспорт загального користування, відомчий, а також особистого користування. За середовищем переміщення розрізняють такі види засобів пересування: залізничний, автомобільний, гужовий, в’ючний (наземний), морський, річковий, озерний (водний), авіаційний (повітряний), трубо-провідний, електронний. Транспортна система — територіальне поєднання взаємопов'язаних видів транспорту, які, взаємодіючи спільно, найповніше задовольняють потреби народного господарства та населення в перевезеннях вантажів і пасажирів. Основними показниками роботи транспорту є вантажообіг, який вимірюється в тонно-кілометрах, і пасажирообіг — вимірюється, відповідно, у пасажиро кілометрах. Вантажообіг — це кількість вантажу, що перевозиться за певний період на певну відстань.

3. Фінансова стабільність і стійкість економічних систем

Трансформаціям структури економічних систем різного рівня ієрархії можуть передувати два типи чинників: об'єктивний розвиток суспільства, нерозривно пов’язаний із науково-технічним прогресом, та цілеспрямоване реформування сукупності наявних інституцій, суб'єктів і взаємозв'язків між ними. Ці чинники об'єднує загроза руйнівного впливу на поточний стан цілісної системи, який неодмінно спричинить її дестабілізацію на макро-, мезота мікрорівнях. Однак у випадку коректної стратегії національного, регіонального, галузевого розвитку внутрішні зрушення є необхідною складовою удосконалення, інтенсифікації стабільного зростання різних за рівнем ієрархії економічних систем. На думку більшості економістів, найважливішою вхідною інформацією, на якій має базуватися весь процес стратегічного планування економічної безпеки, є сукупність індикаторів, яка характеризує стан фінансово-економічної сфери. Оскільки головною умовою економічного зростання є ефективне відновлення капіталу, індикатором регіонального розвитку, який відображає тенденції змін людського капіталу, слугує динаміка макроекономічних показників. Про зміни у процесах відновлення матеріального, фізичного капіталу свідчать індикатори галузевого розвитку, передусім фінансово-економічні показники.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 2

1. Загальні риси та еволюція постсоціалістичних країн

Соціально-економічна еволюція країн, що розвиваються, втілюється в різноманітні форми. У більшості цих країн чільне місце відводиться перетворенням в аграрному секторі економіки. Ці перетворення пов’язані насамперед із здійсненням аграрних реформ. Значна увага приділяється розвиткові індустріалізації, яка передбачає розв’язання не тільки техніко-економічних, але й соціально-економічних проблем. Важливим залишається питання підготовки національних кадрів. Соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах на шляху до соціально орієнтованої змішаної економіки Перехідна економіка постсоціалістичних країн належить до її реформаторсько-еволюційного типу. Це передбачає необхідність свідомого регулювання перехідних процесів з боку суспільства. Суспільство вибирає насамперед кінцеву мету трансформації економіки, що здійснюється протягом перехідного періоду. Такою метою є перехід до соціально орієнтованої змішаної економіки.

2. Природно-ресурсний потенціал і його критерії

У плануванні розвитку території важливим є комплексна оцінка впливу господарської діяльності на навколишнє середовище. В таку оцінку доцільно включати мету й необхідність майбутньої господарської діяльності, способи її здійснення, реальні альтернативи, характер і ступінь впливу на довкілля, в тому числі й аварійних ситуацій, можливості зменшення шкідливого впливу на компоненти природи. З огляду на це у практиці планування передбачається розроблення територіальних комплексних схем раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища. Вони мають містити обґрунтування комплексних заходів з охорони природи, мета яких — запобігати забрудненню довкілля регіонів. ТЕРКСОПи розробляються для окремих міст і великих промислових об'єктів, які мають важливе господарське значення. ТЕРКСОПи дають змогу перейти на проектній стадії до детального розроблення першочергових заходів, спрямованих на охорону здоров’я населення і покращання середовища його проживання, зменшення збитків від утрат основних та оборотних фондів, скорочення втрат від стихійних процесів.

3. Валютна стабільність і стійкість постсоціалістичних країн

Для Європейського Союзу актуальним стало питання про впровадження у цих країнах єдиної валюти євро. Необхідною вимогою цього є досягнення достатнього рівня економічної конвергенції. Метою критеріїв конвергенції є забезпечення урівноваженого розвитку країн-членів та запобігання створенню напруження між країнами членами. Показники, покладені в основу цих критеріїв вважаються важливими факторами валютної стабільності, порушення якої у найбільш радикальному вигляді характеризується поняттям валютна криза. Дотримання цих критеріїв має як сприяти стабільності євро після його введення у країнах-нових членах ЄС, так і знижувати ризик виникнення валютної кризи у цих країнах ще до цієї події, яка б фактично унеможливила їх приєднання до зони євро у середньостроковій перспективі та несла загрозу для їх економічного розвитку. Валютним кризам у цілому передує більша інфляція, ніж у спокійні періоди. Особливо це характерне для розвинутих країн, якщо її перевищення вимірюється у стандартних відхиленнях, але, якщо перевищення вимірюється у процентах, то у країнах, що розвиваються, воно більше. Проте таке перевищення меншою мірою характерне для валютних криз, пов’язаних з банківськими кризами, а інфляція навіть менша перед гострими валютними кризами. Стосовно валютного курсу більшість досліджень аналізують вплив реального курсу, а не номінального.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 3

1. Показники і критерії перехідної економічної системи

У 80−90-х роках XX ст. сталися кардинальні й далекосяжні зміни у структурі світової економіки. Досі її формували три укрупнені компоненти. Перший складався з країн із розвинутою ринковою економікою, другий формували країни, що розвиваються, третій — соціалістичні країни. На Заході їх ще називали комуністичними країнами з плановою економікою, керованою з одного центру. Перші дві групи країн розрізняються між собою ступенем економічного розвитку. Він характеризується у світовій економічній літературі численними показниками, серед яких можна виділити основні й деталізовані. До перших належать: обсяг валового внутрішнього продукту, національного доходу, а також ці показники, взяті з розрахунку на душу населення. До інших зараховують погодинну заробітну плату, сукупний експорт та імпорт і його розподіл по регіонах світу, сукупні споживчі витрати та їх диференціацію за статтями витрат, кількість легкових, вантажних автомобілів й автобусів, телефонних ліній, телевізорів і комп’ютерів, виробництво сталі, цементу, електрота зведеної енергії. Ці показники теж розраховують на душу населення. До даних показників як критеріїв поділу в ранзі основних і деталізованих додають ще галузеву структуру національного виробництва. Перехід має наперед визначену кінцеву мету — ринкову економіку та парламентську демократію.

2. Соціально-економічна структура. Поняття, види і показники

Соціальна структура —це сукупність соціальних груп, що розрізнюються за становищем у суспільстві. Для будь-якого людського суспільства нерівний доступ до ресурсів і винагород є фундаментальним фактором, який у зв’язку із закріпленням у законах, нормах і звичаях перетворюється в соціальну нерівність між групами людей. Сукупність відносно стійких стосунків диференційованих соціальних груп утворює соціально-економічну структуру суспільства. Там, де структурна диференціація груп набирає ієрархічного характеру, виникає соціальна стратифікація, що у гранично спрощеному вигляді подібна до геологічного нашарування в зрізі гірських порід.Особливість економічного статусу полягає в тому, що він, як правило, може дістати кількісну оцінку.

3. Кредитна стабільність і стійкість банківської системи

У 2010 році макроекономічні умови здійснення грошово-кредитної політики знаходитимуться під впливом загальносвітових тенденцій, пов’язаних із наслідками фінансової кризи 2008 — 2009 рр. За оцінками міжнародних фінансових інститутів світова економіка цього року увійде до стадії помірного зростання, що пов’язуватиметься з результатами вжиття в економічно розвинених країнах антикризових заходів та необхідністю посилення державного втручання та контролю. Стабілізація фінансового ринку та очікувана активізація розвитку внутрішнього ринку створюватимуть умови для поступового відновлення інвестиційних процесів із підвищенням ролі внутрішніх інвестицій у стимулюванні розвитку реального сектору економіки. Прогнозований характер динаміки зовнішньої вартості грошової одиниці забезпечуватиметься за рахунок прозорості та функціонування валютного ринку; створення та удосконалення механізмів хеджування валютних ризиків; збалансування валютних активів та пасивів банківської системи. Національний банк у межах наявних повноважень вживатиме заходів щодо забезпечення стабільності банківської системи, її розвитку та стійкості. Стабілізації ресурсної бази банків та посиленню керованості грошово-кредитного ринку сприятимуть заходи з розвитку безготівкових розрахунків, поширення використання спеціальних платіжних засобів, упровадження нових технологій і розширення спектра операцій, координації зусиль банків щодо створення уніфікованої інфраструктури та розширення сфери використання багатофункціональних банківських старт-карток і реалізації супутніх проектів у соціальній сфері України.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 4

1. Економічна інтеграція у Східній Європі та її види

Міжнародна економічна інтеграція — це процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і розподілу праці між національними економіками, взаємодії їх виробничих структур на різних рівнях і в різних формах. На міжнародному рівні інтеграція здійснюється на основі формування економічних об'єднань держав і узгодження національних політик. Формами міжнародної економічної інтеграції виступають: 1. Зона вільної торгівлі - Найрозвиненішою з таких зон є Зона вільної торгівлі промисловими товарами в Європі. Митний союз — спільна митна територія двох і більше країн з повною ліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом відносно третіх країн. Спільний ринок — об'єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок. Економічний союз — об'єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, і проведення спільної валютної політики. Політичний союз — об'єднання країн на основі укладення спільного договору з метою проведення спільної політики у всіх сферах суспільного життя.

2. Забезпечувальна система, її структура та види

Інформаційна система обліку— це сукупність інформації, апаратно-програмних і технологічних засобів, засобів телекомунікації, баз і банків даних, методів і процедур, персоналу управління, які реалізують функції збору, оброблення, нагромадження та оброблення інформації для підготовки та прийняття ефективних управлінських рішень.Забезпечувальна частина ІС охоплює підсистеми, що реалізують технологію автоматизованого оброблення інформації. Склад цих підсистем однорідний у різних інформаційних системах і відповідно до Державного стандарту охоплює: інформаційне, технічне, програмне, математичне, організаційне, правове забезпечення. Забезпечувальна частина: Інформаційне забезпечення, технічне забезпечення, Програмне забезпечення, математичне, організаційне забезпечення, правове.

3. Виробнича стійкість та її складові

У ринковій економіці незалежні самостійні виробники товарів і послуг не зможуть успішно діяти на ринку, не забезпечивши економічну стійкість своїх підприємств. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства, і як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції, до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства. Ще одним напрямком покращання фінансового стану підприємства є збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довгоі короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду. Покращити фінансовий стан підприємства можна також, використовуючи економіко-математичні методи. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Економічну стійкість підприємства необхідно розуміти як сукупність її взаємообумовлених івзаємопов'язаних складових, які за будь-яких умов забезпечують здатність до ведення діяльності підприємств, запас ресурсів та збалансований процес функціонування.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 5

1. Перспективи розвитку перехідних економік та їх роль у світовій господарській системі

Місце перехідних економік у системі світового господарства визначає цілий ряд суперечливих факторів. З одного боку, це прагнення переважної більшості колишніх соціалістичних держав увійти в політичні, військові та економічні структури Заходу. З другого боку, об'єктивна реальність сучасного етапу розвитку цих країн зумовлює необхідність активної взаємної співпраці країн між собою. Визначення ролі країн з перехідними економіками у світовому господарстві вимагає врахування того факту, що для розвинених західних країн і нових індустріальних держав досить привабливими є ринки, що з’являються у результаті трансформації економік країн другого світу з їх відносно дешевою але кваліфікованою робочою силою, наявною ресурсною базою, чималим внутрішнім ринком з ненасиченим попитом. Особливу актуальність надає той факт, що приплив іноземних інвестицій в економіку постсоціалістичних країн забезпечує їм доступ до нових технологій, а отже можливість модернізації економіки.

2. Економічні стратегії структурної перебудови перехідних систем

Структурна перебудова — зміна політичного, державного, економічного мислення з метою оптимізації пропорцій зайнятості в управлінні та економіці, капіталі та його розміщенні на території країни та отримання обсягу і структури національного продукту, адекватного внутрішнім потребам і міжнаціональному товарообміну. Найгострішою проблемою структурної перебудови української економіки є розвиток обробної промисловості, передусім машинобудування. За роки ринкового реформування в структурі економіки України відбулися негативні зміни. Отже, державна економічна політика ринкового реформування не може ігнорувати цей вірогідний факт. Вона має бути зорієнтована, насамперед, на розвиток високотехнологічних виробництв конкурентоспроможних товарів на власній території, а не на забезпечення соціальних і технологічних потреб за рахунок дорожчого та руйнівного для національної економіки імпорту готових товарів і послуг.

3. Економічна безпека країни. Поняття, критерії та елементи

Економічна безпека — визначальна складова національної безпеки України, її системоутворюючий чинник. 3 огляду на прогнозовані соцільно-економічні та інші перспективи розвитку України на період до 2010 року, які сьогодні розглядаються, ці підходи є актуальними. Слід зазначити, що сьогодні в багатьох державах, в тому числі i в Україні, досить нове для практики наших політичних та управлінських структур поняття «економічна безпека» застосовується в досить широкій інтерпретації. Відповідно, головними критеріями оцінки стану економічної безпеки держави в її внутрішньому та зовнішньому контекстах є: економічна незалежність, насамперед, можливість здійснення державного контролю над національними ресурсами, спроможність використовувати національні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі у світовому поділі праці; стійкість і стабільність національної економіки, що передбачає міцність і надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізуючих факторів; здатність до саморозвитку і прогресу, тобто спроможність самостійно реалізовувати і захищати національні економічні інтереси, вести ефективну інвестиційну та інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал країни.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 6

1. Взаємовідносини перехідних економічних систем з індустріально розвинутими країнами та країнами, що розвиваються

Країнами з розвинутою економікою вважаються такі держави, для яких характерна наявність ринкових відносин в економіці, високий рівень прав і цивільних свобод у суспільному і політичному житті. Розвинуті країни пройшли аграрну й індустріальну стадії розвитку з переважаючим значенням і внеском у створення ВВП сільського господарства і промисловості. Зараз ці країни перебувають у стадії постіндустріалізму, для якого характерні провідна роль у національному господарстві сфери нематеріального виробництва, ефективне виробництво товарів і послуг, високий споживчий попит, постійний прогрес у науці і техніці, посилення соціальної політики держави. До групи країн з перехідною економікою відносять держави, що з 80 — 90-х рр. здійснюють перехід від адміністративно-командної (соціалістичної) економіки до ринкової. До країн, що розвиваються, відносяться, зокрема, такі держави, в яких більшість показників рівня і якості життя вище кожної розвинутої країни (Об'єднані Арабські Емірати, Багамські острови та ін.). Так само не можна стверджувати, що усі вони — економіки аграрного або аграрно-індустріального типу. Через спільний характер вищезгаданих особливостей до держав, що розвиваються, цілком правомірно зараховувати і більшість країн з перехідною економікою, рівень життя в яких значно знизився через неефективність керування економічними перетвореннями.

2. Фінансова система. Поняття, елементи та показники

Термін «система» широко вживаний як у науковій літературі, так і в повсякденному житті. Під системою розуміють сукупність об'єктів, розглядувану як єдине ціле. Саме в такому сенсі говорять про систему виробництва, систему управління економікою, торговельну систему, систему кровообігу, обчислювальну систему, систему математичних рівнянь тощо. Довільний реальний об'єкт має незліченну кількість властивостей (характеристик), і за кожною з них його можна віднести до тієї чи іншої системи як її елемент. Елемент системи — це неподільна частина системи (за певного способу розбиття її), що має деяку самостійність стосовно всієї системи. Неподільність елементів відносна: її потрібно розуміти як недоцільність у межах розглядуваної моделі даної системи враховувати внутрішню структуру окремих складових останньої.

3. Зовнішні і внутрішні фактори економічної безпеки

У сучасному світі безпека розвитку становить ключову складову політики кожної держави. Найбільш актуальною вона є для країн, котрі знаходяться у процесі системних трансформацій. Природно, що практично всі успіхи і негаразди ринкових перетворень в Україні немов би фокусуються у проблемі економічної безпеки держави. В узагальненому вигляді її зміст визначається тим, що у стратегічному плані економічну безпеку гарантує лише конкурентноспроможна економіка. У сьогоднішньому і, особливо, у завтрашньому світі конкурентоспроможними можуть бути лише ринково організовані відкриті економіки. В системі внутрішніх мікро — та макроекономічних факторів вирішального значення для забезпечення економічної безпеки розвитку України набуває структурна політика та її інституціональне забезпечення. На сьогодні 2/3 експорту України становлять товари, які є або сировиною, або напівфабрикатами з невисокою доданою вартістю. На реалізацію таких товарів головним чином впливає не технологічний рівень виробництва чи якісні характеристики конкурентоспроможності. Експортна виручка відчутно коливається при кон’юнктурній або циклічній зміні співвідношення пропозиції та попиту. Крім того, експорт такої продукції дуже вразливий щодо дій з боку інших конкурентів. Принципово важливою з точки зору економічної безпеки є проблема зовнішньої заборгованості. Нераціональне використання приватних іноземних кредитів, відсутність заздалегідь визначених джерел їх погашення, надмірна податливість української сторони щодо умов офіційного кредитування призвели до ситуації, коли зовнішні запозичення вже не можуть розглядатися як джерело підвищення конкурентоспроможності нашої економіки. Підвищення національної конкурентоспроможності і економічної безпеки України вимагає кардинальної реорганізації систем державного і корпоративного управління.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 7

1. Поняття і структура економічних систем постсоціалістичних країн

Перехідна економіка постсоціалістичних країн належить до її реформаторсько-еволюційного типу. Це передбачає необхідність свідомого регулювання перехідних процесів з боку суспільства. Суспільство вибирає насамперед кінцеву мету трансформації економіки, що здійснюється протягом перехідного періоду. Такою метою є перехід до соціально орієнтованої змішаної економіки. Термін «змішана економіка» не дістав поки що однозначного трактування. Змішану економіку розглядають також крізь призму співвідношення економічних і позаекономічних основ у структурі сучасного суспільства. Нарешті, існує погляд на змішану економіку як на поєднання, співіснування капіталу приватного підприємництва і соціальності (наявності соціальних гарантій). Змішаність економіки характеризує не лише наявність різноманітних структурних елементів, але й утворення конкретних форм їх поєднання та існування. Прогресивні тенденції розвитку української перехідної економіки пов’язані з формуванням соціально орієнтованої змішаної економіки. Соціальну орієнтацію слід розуміти не у вузькому, споживацькому, контексті, а як об'єктивний результат розвитку змішаної економіки. Перехідна економіка — базова складова перехідного етапу суспільства на певному ступені історичного розвитку, пов’язана із перетворенням однієї економічної системи на іншу. У перехідній економіці завжди присутні, співіснують, взаємодіють і борються домінуючі уклади, елементи, форми минулої і майбутньої системи з поступовим наростанням нового і формуванням якості однорідності, органічної цілісності системного утворення, що виникає.

2. Система міжнародних балансів

Міжнародні відносини (економічні, гуманітарні, політичні, культурні тощо) знаходять своє відображення у балансах міжнародних розрахунків. Баланси міжнародних розрахунків — це співвідношення грошових вимог і зобов’язань, надходжень і платежів однієї країни стосовно інших країн. У систему балансів міжнародних розрахунків входять: — розрахунковий баланс;- баланс міжнародної заборгованості;- платіжний баланс. Розрахунковий баланс — це співвідношення вимог і зобов’язань даної країни щодо інших країн на певну дату, незалежно від термінів надходження платежів. Вимоги та зобов’язання виникають внаслідок участі в міжнародній торгівлі, міжнародної міграції капіталу, міжнародної міграції робочої сили. Розрахунковий баланс за певний період характеризує лише динаміку вимог і зобов’язань однієї країни стосовно інших, але не може використовуватись для оцінки результативності, збалансованості міжнародних економічних Баланс міжнародної заборгованості за методологією та призначенням наближений до розрахункового балансу, але відрізняється від нього складом статей і має певні особливості в окремих країнах. У системі балансів міжнародних розрахунків основне місце посідає платіжний баланс, дані якого кількісно та якісно характеризують масштаби, структуру та характер зовнішньоекономічних зв’язків країни.

3. Економічна система ринкового типу

У теорії прийняття рішень економічна система визначається як суспільно визнаний механізм, завдяки якому можливе прийняття рішень у процесі виробництва, споживання й розподілу товарів. Цей механізм визначає, хто, коли, де і для кого має приймати економічні рішення. У системній теорії порядку, яка є сучасним варіантом теорії господарського порядку, існують два варіанти до розкриття змісту поняття «економічна система». У межах першого вона розглядається як сукупність таких елементів: природні і матеріальні ресурси; люди як виробники і споживачі; економічні взаємини, що відбуваються всередині господарських одиниць і між ними; господарський порядок, що конституюється правовими та інституціональними правилами, обов’язковими для господарського процесу. Другий підхід ґрунтується на розумінні господарської системи, яка існує в теорії прийняття рішень: економічні системи — це механізми, які роблять можливим прийняття і здійснення господарських рішень у процесі виробництва, споживання і розподілу товарів.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 8

1. Принципи організації та управління перехідних економік

Узагальнюючи необхідно зазначити, що національна модель корпоративного управління має специфічні характерні особливості, які не завжди піддаються впорядкуванню у межах наявних інституційних норм. Найбільш істотними характеристиками вітчизняної моделі корпоративного управління, що сформувалися під впливом історичних, економічних та соціокультурних чинників розвитку, є наступні: вибіркове, безсистемне та переважно формальне застосування норм і процедур корпоративного управління вітчизняними корпораціями; -переважання внутрішніх механізмів корпоративного контролю у формі делегування повноважень контролю органам управління корпорацій, внаслідок нерозвинутості інституту зовнішнього корпоративного контролю;-незначна роль банків та фактична відсутність таких фінансових інституційних інвесторів, як пенсійні, інвестиційні акціонерні фонди;

— непрозорість структури власності, що унеможливлює визначення та розмежування реальних та номінальних власників); -інформаційна закритість та непрозорість діяльності корпоративних підприємств і, як результат, нерозвиненість таких форм зовнішнього контролю як незалежне оцінювання через рейтинги корпоративного управління;-нерозвиненість відчуття власника та вартісного мислення, що спричиняє абсентеїстську поведінку міноритарних акціонерів

2. Валютна система. Поняття, види і елементи

Елементи світової валютної системи з’явилися ще в часи Стародавньої Греції, де зародилися та почали розвиватися первісні форми вексельної і міняльної справи. Валютна система — форма організації та регулювання валютних відносин, яка закріплена національним законодавством або міжнародними угодами. Валютну систему можна розглядати з економічного та організаційно-правового погляду. З економічного погляду валютна система — це сукупність валютно-економічних відносин, що історично склалися на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків. З організаційно-правового погляду — державно-правова форма організації валютних відносин країни, що склалася історично на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків і закріплена національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Розрізняють національну, регіональну і світову валютні системи. Національна валютна система — сукупність валютно-економічних відносин, за допомогою яких здійснюється міжнародний платіжний обіг, утворюються і використовуються валютні ресурси країни. До національних валютних систем входять відповідні інфраструктурні ланки — банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю та інші державні і приватно-комерційні інституції. Світова та регіональні валютні системи тісно пов’язані з національними валютними системами. Вони являють собою системи правил і механізмів, які забезпечують співвідношення різних валют у міжнародних відносинах.

3. Фінансові ринкові структури

Структура міжнародного фінансового ринку. Цьому питанні в економічній літературі відводиться особливе місце, бо єдиної загальновизнаної структури фінансового ринку ще не існує. Це пов’язано з тим, що міжнародний фінансовий ринок являє собою дуже складну структуровану систему. Залежно від періоду закінчення операцій міжнародний фінансовий ринок поділяють на: ринок касових (поточних, «спот») операцій — передбачає торгівлю базовим активом, розрахунки за який здійснюються не пізніше другого робочого дня після укладення угоди; ринок строкових угод — розрахунок здійснюється пізніше, ніж на другий робочий день після дати укладення угоди, тобто угода здійснюється більше трьох робочих днів.

Міжнародний фінансовий ринок залежно від місця проведення операцій поділяють на: централізований — представлений біржами (біржовий ринок); децентралізований (позабіржовий) світовий ринок — торгівля повністю децентралізована і здійснюється переважно через дилінгові системи, міжнародні телекомунікаційні системи, по телефону.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 9

1. Поняття та критерії економічного потенціалу

Визначення поняття економічного потенціалу набуває певного значення також у зв’язку з необхідністю розробки підходів до оцінки рівня економічної безпеки підприємств. Безсумнівно, що підвищення потенціалу підприємства веде до зростання його економічної безпеки. Отже, може виявитися можливим використання показника економічного потенціалу як інтегрального критерію економічної безпеки, що потребує детальних досліджень названих категорій. Отже, метою аналізу економічного потенціалу промислових підприємств є об'єктивна оцінка обсягу виробленої реалізованої продукції, рівня її собівартості, а також виявлення резервів зростання обсягу реалізованої продукції і зниження її собівартості, розроблення організаційно-економічних заходів щодо підвищення економічної ефективності виробництва. Тому аналіз економічного потенціалу промислових підприємств доцільно здійснювати на основі аналізу забезпеченості підприємства основними засобами та ефективністю їх використання, трудовими ресурсами, провести аналіз матеріальних ресурсів підприємства, витрат і собівартості промислової продукції.

2. Кредитна система. Поняття і критерії

Кредитна система — це сукупність кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють вільні грошові капітали, доходи і заощадження юридичних і фізичних осіб і надають їх у позичку позичальникам — підприємствам, уряду, особам. Сучасна кредитна система включає два основні поняття:

1. Сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які базуються на визначених, конкретних формах і методах кредитування.

2. Сукупність функціонуючих кредитно-фінансових інститутів (банків, страхових компаній тощо).

Кредитна система функціонує через кредитний механізм.

Через кредитну систему реалізується суть і функції кредиту

3. Нова валютна політика і система ринкових валютних відносин

Досягнення цілей валютної політики забезпечується через законодавче регулювання валютних відносин (валютне регулювання) і контроль за виконанням установлених вимог, норм і правил (валютний контроль). Тому поняття валютної політики і валютного регулювання тісно між собою пов’язані. При широкому трактуванні валютної політики валютне регулювання і контроль є, по суті, її складовими. До складу валютної політики входить також міжнародне валютне співробітництво, у тому числі з міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Валютне регулювання — це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних, суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку. На вашу думку, якi мiнуси нової валютної полiтикиМоже постраждати населення, яке тримає заожадження у доларах, — якщо вчасно не позбудеться цiєї валюти.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 10

1. Поняття та критерії виробничого потенціалу

Досліджуючи економічні аспекти функціонування народного господарства, різних галузей, окремого підприємства — як основної ланки економічної системи країни, доцільно звернути увагу на таке поняття як «ресурсно-виробничий потенціал». Його сутність випливає з наступних положень. Термін «потенціал» в економічній теорії має досить широкі аспекти використання і трактується як запаси, засоби, джерела, які є в наявності і можуть дути використані (приведені в дію для досягнення певної мети).Дослідження, повязані із визначенням потенціалу будь-якої виробничо-господарської системи (або підсистеми), передбачають необхідність встановлення її мети і механізмів її досягнення. Діяльність підприємства в основному спрямоване на забезпечення двох груп завдань: забезпечення соціальних функцій відтворення, отримання прибутку, збереження і примноження національного багатсва; здійснення виробничо-господарских функцій з метою раціонального використання ресурсів, виробництва промислової продукції, товарів народного споживання, надання послуг тощо.

2. Банківська система. Поняття і структура

Банківська система — це не довільне явище, а складова частина кредитно-грошової системи, елемент економічного базису суспільства, яка розвивається за законами ринкової економіки. Ця система — внутрішньо організована, взаємопов'язана, має загальну мету та завдання. Банківська система існує в будь-якій країні в певний історичний період і є складовою частиною кредитної системи держави. Банківська система є складовою більш широкої системи — економічної системи, яка розвивається за законами ринку і залежить від економічної та соціальної політики держави. Банківська система є законодавче визначеною, чітко структурованою сукупністю фінансових інститутів, які займаються банківською діяльністю. Специфіка банківської системи виявляється р її функціях, а саме: а) створення грошей і регулювання грошової маси; 6) трансформаційна функція; в) стабілізаційна функція.

3. Формування національних ринків

Розвиток внутрішньої торгівлі і товарно-грошових відносин справляв помітний вплив на всі галузі господарства. Зокрема, збільшення попиту на хліб викликало розширення посівів пшениці. Щоб задовольнити потреби ринку, феодали створювали заводи по розведенню коней та великої рогатої худоби, збільшували отари звичайних та тонкорунних порід овець. Процес товаризації особливо позначився на розвитку тваринництва в південних районах країни. Володіючи значними земельними просторами та відчуваючи гостру потребу в робочих руках, місцеві поміщики охоче займалися розведенням худоби для ринку. Проникнення товарно-грошових відносин у господарства селян зумовило виникнення товарного городництва, сконцентрованого в основному навколо великих міст і містечок.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 11

1. Поняття та критерії технічного потенціалу

Вплив НТП на розвиток економіки й всіх сфер діяльності людського суспільства в сучасних умовах надзвичайно велике й визначається багатьма факторами. Ступінь же цього впливу головним чином залежить від можливостей даної країни брати активну участь у процесі науково-технічного розвитку, вносячи в нього свій внесок, і максимально використовувати його результати в практичній діяльності в інтересах підвищення ефективності суспільного виробництва. Ці можливості у свою чергу визначаються цілим комплексом доданків, які поєднуються загальним поняттям «науково-технічний потенціал».

2. Зовнішня та внутрішня заборгованість

Отже, є два способи залучення позикового капіталу які в свою чергу можуть мати різні джерела формування. Зовнішні джерела позичкових коштів складаються з двох підгрупзовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу.Зовнішні довгострокові позикові кошти Зовнішні короткострокові позикові кошти — довгострокові кредити банків — довгострокові облігаційні позики — довгострокові кредити і позики небанківських фінансових установ — довгострокові державні цільові кредити — фінансовий лізинг — довгостроковий податковий кредит і Пільги.

Внутрішні довгострокові позикові кошти Внутрішні короткострокові позикові кошти — відстрочена та прострочена заборгованість за майно в оренді - реструктиризований борг за кредитами та позиками — відстрочена та прострочена заборгованість за облігаційними позиками — відстрочена податкова заборгованість — інші внутрішні довгострокові позикові

Кошти — довгостроковий податковий кредит і Пільги. Отже, за сучасних умов необхідно суттєву увагу приділяти пошуку нових джерел та способів залучення позикового капіталу не тільки на регіональному рівні, але і на рівні держави. Шляхами вирішення цього питання можуть стати:

1) створення конкурентного середовища на ринку, за рахунок впровадження підприємств різних організаційно-правових форм; 2) конкретні дії держави щодо покращення інвестиційної привабливості галузі; 3) залучення іноземних інвесторів. Одним із шляхів вирішення даної проблеми може стати створення єдиного регіонального фонду, метою діяльності якого буде акумулювання та перерозподіл фінансових ресурсів підприємств галузі. При цьому, потрібно буде розрахувати показники підприємства, які дадуть додаткову інформацію кредиторам та інвесторам, а також іншим особам, які хочуть оцінити перспективність вкладення коштів у дануфірму, керівнику та його підлеглим — точну та об'єктивну картинуфінансового станупідприємства, розрахунків з кредиторами. І, крім того, аналіз аналітичних фінансових коефіцієнтів, побудованих на основі даних звітності компанії, дозволить виявити її слабкі, вразливі сторони.

3. Особливості економічного розвитку східноєвропейських країн

Для аграрної еволюції країн Центральної, ПівденноСхідної та Східної Європи протягом XVI—XVIU ст. визначальним було утвердження панщинно-кріпосної системи господарства. У сферах промисловості та обігу повільно розвивалося дрібне товарне і мануфактурне виробництво. Зовнішній ринок переважав над внутрішнім. Країни Центральної і Східної Європи перетворилися на аграрно-сировинний додаток до економічно розвинених західноєвропейських країн. Причинами, що зумовили своєрідність економічного розвитку країн на схід, були як місцеві закономірності та особливості, так і загальноєвропейські економічні фактори. Порівняно із Західною Європою ці країни не були готові до перебудови. Міста були відносно слабкими і не могли взяти на себе роль (ні економічно, ні політичне) рушія суспільного прогресу, що було властиве західноєвропейським містам. Великі географічні відкриття віддалили ці країни від головних шляхів світової торгівлі. Продукція місцевих ремесел не могла конкурувати з мануфактурними західноєвропейськими виробами. Темпи перетворень в аграрній сфері порівняно з промисловістю були повільнішими. Внаслідок «революції цін» знецінилася фіксована грошова рента, а дрібноселянське виробництво не могло забезпечити швидкого зростання. Становлення європейського і світового ринків зумовило початок міжнародного поділу праці. Тим часом як капіталістичне сільське господарство Великобританії, Голландії розвивалося інтенсивно, орієнтуючись на високопродуктивні та трудомісткі галузі (вирощування технічних культур, тваринництво), у центральних і східноєвропейських країнах культивувалося зернове господарство.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 12

1. Поняття та критерії технологічного потенціалу

З погляду розвитку світової економіки представляється доцільним розглядати науково-технічний потенціал у широкому змісті цього поняття. Саме в цьому змісті науково-технічний потенціал держави (промисловості, окремої галузі) можна представити як сукупність науково-технічних можливостей, що характеризують рівень розвитку даної держави як суб'єкта світового господарства й залежних від кількості і якості ресурсів, що визначають ці можливості, а також від наявності фонду ідей і розробок, підготовлених до практичного використання (впровадженню у виробництво). У процесі практичного освоєння нововведень відбувається матеріалізація науково-технічного потенціалу. Таким чином, науково-технічний потенціал, з одного боку, характеризує реальні можливості держави використовувати об'єктивні досягнення науково-технічного прогресу, а з іншого боку — ступінь особистої участі в ньому. Відомо, що участь будь-якого наукового дослідження в створенні суспільно корисної потребительной вартості виражається в тім, що результатом його є така наукова або технічна інформація, що, втілюючись у різні технічні, технологічні або які-небудь інші нововведення, перетворюється в один з необхідних факторів для розвитку виробництва. Однак було б, мабуть, помилковим розглядати науково-технічну творчість і його зв’язок з виробництвом лише як процес поставки необхідної для виробничої діяльності інформації. Наукові дослідження, особливо в області природних і технічних наук, по своїй природі й діалектичному призначенні усе більше перетворюються в безпосередню складову частину процесу матеріального виробництва, а прикладні дослідження й дослідно-конструкторські розробки практично можна вважати невід'ємною складовою частиною цього процесу.

2. Валютна політика постсоціалістичних країн

Оскільки валютна політика — це комплекс заходів, здійснюваних у сфері міжнародних валютних та інших відносин як центральними банками, так і органами державного управління, її реалізацією має передбачатися високий ступінь координації рішень усіх зацікавлених структур із метою забезпечення поточних (тактичних) та кінцевих (стратегічних) цілей економічної політики. Слід очікувати, що ліберальна валютна політика, яку проводять у Росії та Україні, приведе до активізації ринкових механізмів зрівнювання темпів зміни курсів обміну та цін. Запропонована в статті методика аналізу впливу відмінностей у темпах зміни курсу обміну національної валюти та рівня цін у країні на рентабельність експорту дає змогу вибирати оптимальні для усього народногосподарського комплексу параметри монетарного регулювання при плануванні антиінфляційної політики на короткота середньотермінові періоди.

3. Соціально-економічна диференціація постсоціалістичних країн

Структурні ланки, що утворюють економічну систему, з одного боку, досить неоднорідні, а з іншого — динамічні, мінливі. Вони поєднують у собі загальні та специфічні, основні та похідні, нові та відмираючи, перехідні та проміжні економічні реформи, кожна з яких функціонує за загальною для всієї системи, і водночас власною логікою розвитку. Цм зумовлюється необхідність структурної диференціації елементів економічної системи суспільства, без якої неможливо пізнати об'єктивні закони її функціонування і розвитку. Світовий історичний досвід переконав, що причина ефективності або неефективності підприємств будь-якої форми власності полягає як не в формі власності, а в організації виробництва на підприємстві, адекватності її вимогам ринку. При цьому і умовою, і причиною достатків населення є ефективність економіки та діючі соціальні критерії розподілу доходів.

Рушійні сили трансформації пострадянського суспільства взяли на озброєння найбільш популярний напрямок економічної думки — мейстрим, що базуться на ідеях вілного ринку і теорії загальної рівноваги. Остання є скоріше винятком, аніж закономірністю, тим більше для перехідної економіки. В результаті відбувся злам національної економіки, диференціація суспільства на бідних і невелику групу надбагатих.

3. ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 13

1. Стабільні економічні системи постсоціалістичних країн

У 80−90-х роках XX ст. сталися кардинальні й далекосяжні зміни у структурі світової економіки. Досі її формували три укрупнені компоненти. Перший складався з країн із розвинутою ринковою економікою, другий формували країни, що розвиваються, третій — соціалістичні країни. На Заході їх ще називали комуністичними країнами з плановою економікою, керованою з одного центру. Перші дві групи країн розрізняються між собою ступенем економічного розвитку. Він характеризується у світовій економічній літературі численними показниками, серед яких можна виділити основні й деталізовані. До перших належать: обсяг валового внутрішнього продукту, національного доходу, а також ці показники, взяті з розрахунку на душу населення. До інших зараховують погодинну заробітну плату, сукупний експорт та імпорт і його розподіл по регіонах світу, сукупні споживчі витрати та їх диференціацію за статтями витрат, кількість легкових, вантажних автомобілів й автобусів, телефонних ліній, телевізорів і комп’ютерів, виробництво сталі, цементу, електрота зведеної енергії. Ці показники теж розраховують на душу населення. До даних показників як критеріїв поділу в ранзі основних і деталізованих додають ще галузеву структуру національного виробництва.

2. Фінансова безпека. Поняття і критерії

Фінансова безпека держави — багатопланове поняття, яке визначається конкретними показниками функціонування економічної системи держави за певний проміжок часу. Спочатку слід зауважити, що склад економічної безпеки значно ширший, ніж той, що наведений у Концепції національної безпеки. Однак серед загроз національній безпеці в економічній сфері в Концепції наведено деякі складові фінансової безпеки, а саме: невирішеність проблеми фінансової залежності національної економіки від інших країн; неконтрольований відплив за межі України фінансових ресурсів; фінансовий аспект криміналізації суспільства та діяльності «тіньових» структур. Це вузький підхід до визначення складу фінансової безпеки, тому що фінансово-кредитна система держави містить такі складові: грошово-кредитну, валютну, банківську, інвестиційну, фінансовий аспект зовнішньоекономічної діяльності. На грунті концепції фінансової безпеки має бути розроблена державна стратегія фінансової безпеки, яка може бути основою опрацювання державної фінансової політики, надаючи цьому документу орієнтири, визначаючи національні інтереси, цілі і пріоритети.

3. Основні зрушення в галузевих структурах

В умовах становлення ринкової економіки вивчення галузевої структури необхідне для управління державною власністю в промисловості, якісного складання міжгалузевого балансу. Критерієм прогресивності галузевої структури є таке співвідношення окремих галузей, при якому потреби народного господарства у певних видах продукції задовільняються з найменшими затратами суспільної праці і в найкоротший строк. Для характеристики галузевої структури промисловості та аналізу зрушень у ній використовують ряд показників. Цими показниками можуть бути: питома вага випуску продукції окремими галузями в загальному обсязі випуску продукції промисловістю; зміна питомої ваги основних фондів галузі в загальній вартості основних фондів промисловості; зміна чисельності працюючих в галузі відносно загальної чисельності працюючих в промисловості та ін. Важливо виділити основні фактори, що визначають галузеву структуру виробництва в будь-якій країні. Одним із найбільш перевірених практикою методів аналізу і планування галузевої структури і міжгалузевих зв’язків є міжгалузевий баланс, тобто економічний документ, який містить систему економічних показників, що відображають конкретні пропорції виробництва і споживання кожного виду продукції. Міжгалузеві баланси є двох типів: у натуральному і вартісному виразах. Вони складаються територіальними органами управління на плановий або за звітний період на основі бізнес-планів підприємств, матеріальних балансів.