Пошук інформації в інтернеті

1. Служба перегляду гіпертекстових сторінок World Wide Web — WWW. Назва інформаційного простору (служби Інтернету) World Wide Web дослівно перекладається як «всесвітнє павутиння». За допомогою мережі Інтернет і WWW студенти з Києва чи Львова можуть не лише листуватися зі своїми закордонними однолітками, але й отримувати доступ до довідкової інформації, яка є на серверах у бібліотеці Конгресу США, в університетах Токіо, Нью-Йорка тощо. Для цього треба знати адресу сервера з потрібною інформацією в інформаційному просторі WWW. Такий сервер називається Web-сервером. Наприклад, за адресою можна отримати дані про фірму Intel, а за адресою — результати баскетбольних Ігор НБА. Тут http — назва команди (назва протоколу) звертання до сервера. Загальний вигляд команди такий (деколи можна не зазначати назву протоколу http://):

http:////.

2. Поняття про гіпертекстовий документ. За допомогою мережі популярні Ілюстровані комп’ютерні журнали, книги, каталоги, енциклопедії, довідники, навчальні посібники, статті можна переглядати на екрані дисплея безпосередньо в шкільному комп’ютерному класі. Документ, що є на Web-cepBepi, називається гіпертекстовою сторінкою (Web-сторінкою). Одна тема може висвітлюватися на багатьох сторінках. Від одної сторінки до іншої можна переходити за допомогою гіпертекстових посилань.

Гіпертекст — це текст, що містить гіпертекстові посилання на інформаційні ресурси, які можуть розміщатися в різних файлах на різних серверах.

Гіпертекст створюють або автоматично методом перетворення звичайного тексту на гіпертекст (це можна робити навіть у програмі MS Word), або вручну засобами мови HTML.

Гіпертекстове посилання — це підкреслений і виокремлений іншим кольором тексту документі, картинка чи інший елемент, клацнувши на якому мишею, відкривають деякий інший текстовий, звуковий чи відеофайл.

Клацаючи мишею на посиланнях, можна викликати на екран сторінку за сторінкою деякої спорідненої теми, навіть якщо сторінки (тобто відповідні файли з розширенням htm, html чи іншим) розміщені на серверах у різних кінцях світу.

Отже, WWW-технологія забезпечує роботу з гіпертекстовою інформацією і мультимедійною формою її подання: текстом, звуком, графікою, відеозображенням.

2. Програми-броузери. Пошук інформації на Web-cepверах. Принципи навігації. Пошукові системи. Для доступу до інформації на Web-серверах потрібно мати загальний доступ до Інтернету, який є платним і надається місцевим провайдером мережі. Потрібно мати програмне забезпечення: програми для перегляду інформації, які називаються броузерами чи оглядачами: Netscape Navigator, Opera чи Internet Explorer. Потрібно знати точну адресу сервера чи конкретного файлу або хоча би мати уявлення, що шукати, оскільки сучасні броузери дають змогу знайти потрібну сторінку за темами і ключовими словами. Наприклад, щоб дізнатися, якою буде погода завтра у Львові чи Києві, достатньо знати два слова: погода і назва міста. Щоб дізнатися про результати ігор або які плани у «Динамо» чи у «Дніпра», також достатньо двох ключових слів: футбол і назва клубу. Отже, основний принцип пошуку інформації на Web-cepsepax полягає у використанні ключових слів і назв відповідних тем.

Інформація, яка цікавить багатьох, структурована на серверах за темами і підтемами. Назви тем і підтем є гіперпосиланнями, клацнувши на які відкривається наступна сторінка. Для пошуку інформаційних ресурсів за темами є спеціальні пошукові системи — каталоги, наприклад, Yahoo! (www.yahoo.com) у США або Ау! в Росії (www.au.com), Webber (www.webber.com), Uaportal, Мета в Україні чи ін.

Головні правила відшукання файлів за відомою URL-адресою (правила навігації у Web-просторі) такіЗапустивши програмуброузер, відкривають новий файл. Щоб отримати шукану інформацію, вводять URL-адресу в текстове поле Розташування (Location) або Адреси (Address) і натискають на клавішу вводу або клацають на кнопках Відкрити (Open) чи Перехід (GO), Погрібно стежити за інформаційним рядком внизу екрана, де висвітлюється інформація про те, скільки кілобайтів інформації уже надійшло, а скільки ще повинно надійти (це може тривати довго). Повернутись на попередню сторінку можна також за допомогою кнопки Назад (Back), а перейти на наступну — Вперед (Forward).

Отримавши документ, його можна переглянути, скопіювати на диск або в папку швидкого доступу (Hotlist, Bookmarks чи Favorites), або ж, у разі потреби, надрукувати чи вилучити, закривши його вікно.

Інколи потрібно переглянути сторінки, які відкривалися декілька днів тому. У цьому випадку корисним є журнал обліку відвідувань ресурсів, який веде броузер. Журнал відкривають командою Журнал. Він містить у хронологічному порядку за днями тижня посилання на ресурси, які переглядалися раніше, протягом певного часу. Цей час задає користувач на закладці Загальні команди Властивості броузера.

• 3. Налаштовування броузера. Броузер налаштовує користувач засобами команд Сервіс, Властивості броузера. Тут можна:
• 1) задати обмеження доступу неповнолітнім для перегляду сайтів для дорослих;
• 2) створити профіль з особистими даними, якщо ви хочете популяризувати інформацію про себе в Інтернеті;
• 3) задати рівень безпеки доступу до сертифікованих інформаційних ресурсів: високий, середній, низький;
• 4) вибрати одне з можливих під'єднань до Інтернету;
• 5) зберігати адреси за певну кількість останніх днів у журналі;
• 6) вимкнути режим відображення рисунків з метою прискорення роботи броузера;
• 7) вимкнути режими відтворення звуку, відео та анімації;
• 8) заблокувати контакт з окремими адресами Інтернету тощо.

Кодування. Якщо текст україночи російськомовної сторінки відображається неправильно, то потрібно змінити систему кодування сторінки командами Вигляд, Кодування. Тип кодування потрібно підбирати, вибираючи такі сторінки кодування: Кирилиця (Windows), Юнікод, Додатково — Кирилиця (КОІ8- Ukr), Кирилиця (KOI8-Rus).

Запитання.

• 1. Які сервіси надає Інтернет?
• 2. Що таке служба WWW?
• 3. Що таке гіпертекстове посилання?
• 4. Що таке Web-cтopiнкa?
• 5. Яке призначення броузерів?
• 6. Що можна задати під час налаштовування броузера?
• 7. Які є засоби для пошуку інформації в WWW?
• 8. Як користуватися броузером?
• 9. Що таке FTP-технологія?
• 10. Як розшифровуються FTP, HTTP, WWW?
• 11. Яка структура повної адреси файлу, що є на сервері?
• 1. Поняття про телеконференції (групи новин). Обмін інформацією деякого загального призначення між групою користувачів через мережу Інтернет реалізується через телеконференції, форуми, чати тощо. Інші терміни для телеконференцій: групи новин, служба новин, служба UseNet. Приклади тем для обговорення у групах новин: як схуднути, як подолати деякий комп’ютерний вірус, як домогтися успіху в коханні тощо.

За допомогою телеконференцій можна отримати повідомлення (воно називається статтею) на задану тему або надіслати корисну, на вашу думку, інформацію іншим учасникам. Наприклад, на сервері новин news.uar.net у конференції fido7.ua. business можна ознайомитися з діловими пропозиціями українських підприємців або опублікувати свою пропозицію, а у статті «Євро-2012» у конференції fido7.ua.football — з новинами про підготовку до чемпіонату Європи з футболу тощо.

Повідомлення можна послати в групу новин. Тут воно зберігатиметься: протягом декількох днів, пізніше його витіснять інші повідомлення.

Для доступу до новин та їх надсилання користувач повинен мати прямий контакт (on-line) із сервером новин і відповідне програмне забезпечення: програму-клієнт Outlook Express або Trumpet News Reader, або Netscape Navigator, або Internet Explorer. Щоб увійти в режим новин, треба виконати команду Новини (News) — з’явиться вікно для роботи з групами новин.

Знаючи адресу конкретного сервера новин (News Host), можна приєднатися до нього. Якщо відшукати в меню команду для доступу до груп новин (Group, Show тощо) і виконати її, то можна отримати назви всіх груп на цьому сервері. Бдзви груп будуть подані у нижній або лівій частині екрана. Вони складаються зі слів чи їхніх скорочень, розмежованих крапками. Перше слово є стандартне. Воно несе інформацію про тематику (класифікацію) групи, наприклад:

Другі й треті слова уточнюють тематику новин (конференції): books (книжки); food (їжа); humor (гумор); job (робота); sport (спорт); test (тести); tv (телебачення) тощо.

Потрібну статтю з групи вибирають таким способом: виокремлюють групу і натискають на клавішу вводу — з’являється список статей групи. З нього вибирають одну назву і знову натискають на клавішу вводу — на екрані відобразиться текст. Його можна записати на свій диск (Save), переслати поштою (Forward), висловити свою думку і розмістити її у файлі на сервері для загального доступу (Post), відповісти персонально авторові тощо. Підписку (Subscribe) на групу новин роблять так: вибирають потрібну групу і натискають на клавішу вводу — назва групи буде у верхній частині екрана або позначатиметься 0. Можна відразу підписатися на декілька груп. Налаштовування підписки полягає в тому, що треба зазначити, в якій годині доби ваш комп’ютер автоматично буде звертатися до сервера за новинами, найкраще вночі чи коли вас не буде вдома (щоб не витрачати корисного часу). Підписку можна організувати за допомогою каналу — спеціального Web-cepвepa, який надає послуги подібно до принципів роботи кабельного телебачення. Канал сам буде надсилати абонентові новини у певний час або в терміни надходження новин (важливо, щоб ваш комп’ютер тоді був увімкнений).

• — Форуми. У службі WWW є альтернатива для служби новин (телеконференцій). Тут різновидом служби новин є форум — засіб для колективного спілкування. Для участі у форумі не потрібно додаткового програмного забезпечення, достатньо звичайного броузера. Форуми є на багатьох web-сторінках великих компаній, фірм, інтернет-магазинів тощо. Форум виглядає як електронна дошка з повідомленнями. У форумі можна дізнатись, що думають з того чи іншого питання фахівці, висловити свою думку чи прокоментувати чужу, задати запитання, наприклад, де можна одержати ту чи іншу програму або обладнання для комп’ютера, де є цікаві розваги тощо. Відповіді на запитання чи репліки (Rе:…) можна отримати через декілька хвилин або через тривалий час, оскільки форум не є засобом оперативного спілкування.
• 2. Чати. Чат — це засіб для оперативного колективного спілкування з колегами, друзями, анонімними учасниками на задану або вільну тему. Запитання і відповіді учасники чату отримують майже миттєво. За допомогою клавіатури користувач уводить повідомлення у спеціальне поле і відправляє його всім учасниками або лише конкретному. Учасники чату зазвичай спілкуються: лаконічними реченнями, великих повідомлень (на відміну від форуму) тут робити не прийнято. Спочатку чати були задумані як засіб анонімного спілкування, учасники виступали під псевдонімами, тепер дедалі частіше учасники чату висловлюються від свого імені.

Чат-сервер — це сервер зі спеціальним програмним забезпеченням, який дає змогу користувачам спілкуватись між собою, тобто обмінюватись текстовими повідомленнями. Чати можуть мати тематичне спрямування: мистецтво, футбол, комп’ютери тощо. Ці теми називають кімнатами або залами. Щоб обрати деякий тематичний чат, треба зайти у відповідну кімнату.Майже усі відомі web-портали пропонують користувачам значну кількість кімнат для спілкування.

Для того, щоб зайти у чат чи форум, треба спочатку зареєструватись — заповнити реєстраційну картку, яку вам запропонують. Якщо реєстрація відбулась успішно, можна сміливо заходити в одну із кімнат, попередньо зазначивши своє ім'я та пароль і вибравши колір для свого тексту. Увійшовши в одну із кімнат, користувач відразу дізнається про те, скільки осіб присутні та про що вони ведуть розмову. Щоб підтримати розмову, необхідно вводити повідомлення у спеціальне поле та натискати на клавішу введення або іншу спеціальну кнопку. Закінчуючи спілкування, необхідно вийти із чату, натиснувши на відповідну кнопку.

Багато чат-серверів дають змогу передавати приватні повідомлення, адресовані конкретній особі, а не всім присутнім, або навіть створювати особисті чат-кімнати. Приклад chat-cepBepa: chat.wertep.com.

Інтернет — це не просто сучасний технічний засіб спілкування. Це особливі можливості й особлива культура спілкування, які вимагають від учасників не лише знань, але й коректної (стриманої) поведінки, дотримання мережевого етикету.

3. Безпека і захист інформації. Актуальними є питання безпеки та захисту інформації в глобальній мережі Інтернет. Вірусна атака може призвести до негативних наслідків для файлової системи комп’ютера, якщо не вжити заходів безпеки. Небезпеку спричиняють:

¦ комп’ютерні віруси, які здатні уразити комп’ютер користувача через Інтернет;

¦ поштові віруси, які сканують адресну книгу і використовують інформацію у своїх цілях;

¦ мережні паразити, що організовують на комп’ютері користувача невидимі клієнтські програми, зокрема, для розсилання рекламних банерів;

¦ троянські віруси, які організовують на комп’ютері користувача невидимий мережний сервер, готовий відповісти на запит чужого комп’ютера.

Захистити комп’ютер можуть антивірусні програми на зразок DrWeb, АVP, NortonAntivirus тощо.

Комп’ютерні мережі застосовують у різних сферах виробництва, бізнесу, управління державою. Значна частина інформації, що є на серверах, має бути надійно захищена системою кодів і паролів. Розглянемо приклад захисту в кінобізнесі. У кінотеатрах почали замінювати звичайне обладнання на комп’ютерне. Фільми тепер записують не на кіноплівку, а на комп’ютерні диски. Це дає змогу демонструвати одну копію фільму велику кількість разів без втрати якості зображення. Зникають проблеми з тиражуванням, транспортуванням і захистом фільмів від несанкціонованого доступу. Незабаром кінотеатри отримуватимуть нові фільми безпосередньо зі студій через Інтернет. Система кодів надійно захищатиме фільми від піратства. У цьому напрямку ще є багато проблем і нерозв’язаних задач, які чекають на вас — сьогоднішніх учнів.