В гостях у світової літератури

Cценарій театралізованого свята

" В гостях у світової літератури"

Мета заходу: заінтересувати молодших школярів предметом «Зарубіжна література» — познайомити з героями літературних творів, викликати інтерес до читання творів світової літературизасобами літератури виховувати естетичні смаки, любов до художнього слова, мистецтва, музики і театру.

Обладнання, необхідне для проведення свята: костюми учасників (діти готують самі за рекомендаціями вчителя), діапроектор, епідіаскоп, кінопроекційна установка, слайди (вчитель підбирає сам на свій розсуд), магнітофон і відповідні аудіокасети.

Музичне оформлення: в кожній школі є художня самодіяльність. Запросити членів танцювального гуртка, співаків, виконавців-піаністів.

Рекомендація для проведення свята: такий захід бажано проводити в ІV чверті, коли, практично вся програма курсу виконана. Захід серйозно готується. Для його підготовки потрібно мінімум 1−1,5 місяці часу.

Свято призначене для учнів 4 класу, які вступають в середню ланку школи. Тому що про предмет зарубіжна література вони нікого не знають. І для того, щоб ознайомити їх з цим предметом і проводжу таке свято. Але слід сказати, що даний захід має велике пізнавальне і виховне значення і для учнів інших класів. Тому на свято можна запрошувати дітей інших вікових категорій.

Свято проводиться у вигляді балу. Глядачі розсаджені, а середина залу свобідна. Господинею балу може бути і вчителька зарубіжної літератури або ж добре підготовлена учениця-старшокласниця.

ХІД СВЯТА.

Тихо звузить мелодія вальсу. Доги із кінофільму «Мій ніжний і ласковий звір». Ведуча стята повідомляє про початок.

Ведуча. Шановні учні! Сьогодні ви присутні на дуже цікавому святі, яке називається «Бал героїв світової літератури». Ви познайомитесь з відважними, допитливими, закоханими героями книг різних письменників і поетів світу.

Бо лише світовий літературі це дано. Герої всесвітньої літератури мандрують на повітряних кулях і досліджують таємниці природи, вміють дорожити друзями, вміють мріяти і любити. Отже, ласкаво запрошуємо вас на цей чудовий бал літературних героїв. Зустрічайте їх оплесками. (Звучить «Полонез» Огінського і в зал заходять, дотримуючись ритму «Полонезу», герої. Вони стають колом, змінюється музика. Звузить мелодія вальсу і герої балу танцюють вальс. Після цього ведуча запрошує їх на сцену і розпочинається дійство).

Ведуча: Шановні учні! Зарубіжна література надзвичайно цікавий предмет. В курсі цього предмету вивчаються різні періоди людської цивілізації, починаючи з біблійних часів, з древньої Греції аж до сьогоднішнього дня.

Отже, наші герої, які прибули на бал будуть самі про себе розповідати.

Ведуча виводить на середину сцени дві красиві жінки — матір і донькузвертається до них запитанням: «Хто ви, прекрасні пані?» І вони починають розповідь про себе. (Розповідь міфу про Деметру і Персефону. Його слід подати в скороченому варіанті).

Ведуча. Ось і відбулось перше знайомство з героїнями одного з давнегрецьких міфів «Деметра і Персефона». (продовжує далі ведуча).

А хто це у нас такий з виглядом бенкетника? (звертається до залу: «Можливо ви знаєте ?» Деякі здогадались і почали вигукувати, то це Том Сойер).

Ведуча: виводить на середину сцени цього хлопчика (він у відповідному одязі, з відром і великим пензлем), надає йому слово.

Хлопчик: Я справді Том Сойер — герой роману Марка Твена «Пригоди Тома Сой ера». Я великий бешкетник, але дуже справедливий. Я маю гарних друзів — Гекльбєррі Фінна і Беккі. Неодмінно прочитайте і заведіть собі таких друзів як у мене. Шановна пані, (звертається до ведучої) оскільки я дуже непосидющий, то запрошую всіх до танцю, (літературні герої танцюють танець «Летка-йенка»).

Ведуча: Я продовжую знайомити вас з героями балу, (виводить на середину сцени Пеппі Довгупанчоху і водночас запитує учнів чи знайома їм ця героїня. Зал зашумів — значить знайома).

Пеппі Довгапанчоха: Книгу про мене написала шведська письменниця Астріл Ліндгрен, яка прожила дуже довге життя і тільки зовсім недавно померла. Ця книга автобіографічна, тобто образом Пеппі письменниця змалювала себе в дитинстві. Я так як Том Сойер теж не дуже слухняна та ще й розсіяна, неуважна. Я завжди не встигаю і часто підвожу друзів, але злого нічого не роблю, (підходить до Тома Сойера, протягує йому руку і запрошує його стати її другом. Том погоджується і вони двоє виходять на середину і демонструють кілька акробатичних номерів.

Ведуча. Правда цікаві книги писали зарубіжні письменники. Для дітей взагалі є дуже багато книжок. Особливе місце серед цієї кількості книг належить казкам. (А які ви казки знаєте? — звертається до залу із запитанням. Учні піднімають руки і називають).

Отож, запрошую на середину сцени казкових героїв. (Виходить Попелюшка).

Попелюшка. Я героїня казки французького казкаря Шарля Перро. Звуть мене Попелюшка. Нелегка доля в мене була. Але добра фея мені допомогла і моє життя змінилось. (Увазі учнів пропонуєтеся сценка з казки як готувались до балу названі сестри Попелюшки і як фея допомогла їй. Після цього на екран проектуються кадри з кінофільму «Попелюшка» — останні фрагменти).

Ведуча. Учні, запрошуємо вас подивитись ще одну інсценівку і відгадати, яка це казка. (Сценка з казки «Снігова королева», Андерсена. Бажано взяти той момент, коли Герда потрапила до палацу Снігової королеви і побачила Кая. Після перегляду учні в залі можуть назвати про яку казку йде мова. Ведучі стверджує, що це дійсно казка «Снігові королева», яку написав Ганс Крістіан Андерсен, датський письменник).

Ведуча. Шановні учні! В курсі зарубіжної літератури є твори, які розповідають про історію нашого народу, Історію України. Написали ці твори французький письменник Проспер Меріме і називається драма «Богдан Хмельницький», Микола Гоголь — російський письменник написав повість «Тарас Бульба». Це твір про Запорізьку Січ, про козаків, про гетьманів і кошових.

Ведуча запрошує: Ну, ж бо Тарасе, покажи нам своїх синів! (Йде сцена зустрічі Тараса Бульби з синами).

Ведуча: А скажи-но, Тарасе, якими козаками були твої сини.

Тарас Бульба: Сини мої були красивими і виразними козаками, (сини емітують бій). Остап бив ляхів наліво і направо, аж поки на нього не накинули зашморг. А молодший мій син Андрій схибив. Заради конання до польської панночки зрадив Україну і матір.

Тарас Бульба Андрієві: «Зрадив ти Україну, синку. Немає тобі за це прощення! Я тебе породив, я тебе і вб’ю!(Т. Бульба вбиває свого сина Андрія).

Ведуча: Ось бачите, учні, як відважні козаки любили свою Вітчизну. Заради неї не було прощення й синові. (Йде танець «Гопак»). (Раптом на середину сцени виходить хлопчик в одязі принца з глобусом в руках).

Ведуча до залу. Учні! Чи знайомий вам цей герой? Хто він? (якщо діти мовчать ведуча говорить сама).

Ведуча: Це, діти, маленький принц, з казки-притчі Антезана Екзюпері «Маленький принц». Нехай він сам розповість про себе.

Маленький Принц Я мешканець планети-астероїда В-612. Сталось так, що я опинився перед льотчиком-землянином, який зазнав аварії в пісках Сахари. З льотчиком ми подружились. Я допомагав льотчику як міг. Я розповідав йому про мою загублену у Всесвіті планету. І ось я потрапив на вашу планету, на Землю. Тут я зустрівся в різними людьми: добрими, мудрими, лихатими, діловими. Я витримав багато випробовувань на Землінавчився мудростіотримав звання людини. Але я повертавсь на свою планету, до улюбленої Троянди. Тому, що кожен відповідає за свою планету і за тих, кого він приручів. (Він же, маленький принц, виконує пісню із репертуару Ассоль «Маленький принц» — (Кто тебя выдумал, звездная страна ?).

Ведуча: Э ще у нас гості. Ось погляньте на цього красеня-лицаря. Це терорі роману шотландського письменника Вальтера Скотта.

Лицар. Я Айвенго, лицар, позбавлений спадку. Я повернувся з Палестини, де хрестоносці намагалися звільнити Гроб Господень від сарацинів. Я кохаю леді Ровену, але мій батько має намір видати її заміж за іншого. Яромантичний герой.

Ведуча. Айвенго є втіленням честі і вірності своєму слову і своєму монархові.

Учні! У світовій літературі є багато творів, в яких порушується тема кохання. Про юне кохання написав свою трагедію англійський драматург В. Шекспір. Називається вона «Ромео і Джульєтта» .

Ці герої наші гості. (Виводять Ромео і Джульєтта.

Вони демонструють сценку із дії від слів Джульєтти «Як ти зайшов сюди і до слів «Я б зважився такий здобути скарб»).

(Виконуєтеся пісня із репертуару Едіти П'єхи «Где-то есть город тихий, как сон»),.

Ведуча. Учні! Але не тільки прозові і драматичні твори є в світовій літературі. Світова література багата й на поезію.

Видатними зарубіжними поетами є Джрдж Байрон, Адам Міцкевич, Йоганн Гете, Олександр Пушкін, Марина Цвітаєва, Борис Пастернак. І ще дуже-дуже багато інших поетів.

Ведуча: Послухайте, будь ласка, романс із кінофільму «Іронія долі або з легким паром» на слова Марини Цветаевої.

(Звучить романс під гітару у виконанні старшокласниці).

Завершальна частина.

Ведуча. Шановні учні! Ви мали сьогодні можливість познайомитися з її величністю — світовою літературою. Перед вами постачали герої з різних творів письменників різних країн.

Були тут і казкові герої і юні закохані. Це, звичайно, маленька часточка із всієї скарбниці світової літератури. Читайте книги, роздумуйте над прочитаними сторінками збагачуйте свою мову і свій кругозір.

А зараз всіх гостей балу запрошую на вальс. (Всі герої танцюють на сцені. Після цього до танців приєднуються всі присутні в залі.).

Ріка життя Біжить ріка життя, пливе Приток багато в неї:

Одна родинний вир несе, Друга сміється з неї.

У тій другій вода мутна Й зовсім не вабить око:

То, певно, людськії гріхи Засіли в ній глибоко.

Наступна — світла і ясна, Немов з джерел карпатських.

Це річечка дитячих душ Тече так швидко, хвацько.

А далі диво-дивина ;

Вода стоїть, як мертва.

Що це таке, звідки вона, Чому розкрила жерла?

Вода ця з наших руйнувань.

І глумлення з природи.

Нехай Господь нас береже В такі потрапить води!

Біжить ріка життя, пливе, Усе у ній змішалось:

Прозоре, світле і мутне, Надія лише зосталась.

Скажи, хіба любов — це гра?

Та ні, й по-іншому не може бути:

Любов — це щирість, глибина, Це — коли дихаєш на повні груди.

Любов не може буть нова, Вона та перша, що прийшла несміло, Вона тендітна, ніжна і крихка,.

І треба берегти її уміло.

Поглянь навкруг ;

Любов у всім:

У квіточці, в зернині.

І без любові, друже дорогий, Чи був би ти на світі нині!

Любов Господь заповідав.

Він сам у всьому її бачив, Бо без любові світ — це тьма, Яка застелює нам очі.

Бо без любові злість навкруг, Велика заздрість душі нищить,.

І якщо ти в цім вирі опинивсь ;

Тікай мерщій: людині це не личить!

Любов плекайте у собі,.

Щоб в світ вона ішла Упевнено й сміливо, Щоб всім несла тепло Скерованих сердець,.

І жилось на землі.

Спокійно і красиво!

Ранок Світає… Ген-ген, удалені,.

Срібляста зірка догорає.

І оживає небосхил.

Ліловий колір відступає.

І сонця золотистий пил Ласкаво землю огортає.

Повітря чисте, як сльоза,.

І тиша, тиша невимовна Голубить душу, обійма.

І все навкруг красою повне.

Та раптом, звідки не візьмись, Легенький вітерець, Немов Амур грайливий, Затанцював у травах запашних, Забігав по сріблястих переливах.

І ось торкнув легенько очерет, Щоб не злякати виводок качиний,.

І десь побіг вперед, вперед, Щоб сповістить про ранок чинно.

Пташок веселих побудив, В людські оселі завітав він.

У небо й землю сповістив, Що день новий — настав ужас.

***.

Не тривож мене, любий, у сні,.

Хай насниться мені синє небо,.

І волошки в житах, і ромашки в траві,.

На яких погадаю на тебе.

Хочу довго я снить, бачить очі твої,.

Завмирають в поцілунках пестливих.

Не тривож, не буди мене, любий, зі сну Я у снах хочу бути красивих.

Щоб у них я щоночі з’являлась тобі,.

Як білява лебідка на хвилі.

Не тривож, не буди мене, любий, зі сну Я літаю у мріях щасливих.

Хочу зіркою буть, хочу сонцем світить, Срібним дощиком очі вмивати.

Не тривож, не тривож мене, любий, у сні ;

Лише в ньому так можна кохати.

***.

Кажуть, що не на рідній землі.

Не співають пісень солов'ї.

Ну, а де ж тая рідна земля?

Це — Україна люба моя!

Це — кучерявий ліщиновий гай, Це — аромати садів і розмай, Це трави у пояс, волошок поля, Це — Україна люба моя!

Чорнеє море й величний Дніпро, Кримські гори й Говерли чоло, Таврійські степи і козацька земля ;

Це Україна люба моя!

І тільки-но вечір на землю зійде, Так соловей ніжну пісню веде.

І душа радіє співам солов’я.

Це і є, мій друже, рідная земля!

Людське життя…

Яке воно коротке!

Як мить — пробігло і нема.

І ти спішиш, пірнаєш як в безодню, Та так, що аж п’яніє голова.

Ти не щадиш свого здоров’я, Бо є багато що зробить:

Продовжить рід, Дітей вивести в люди, У праці успіхи здійснить.

В будинку гарнім прагнеш жити.

І в ньому затишок створить.

І все біжиш, біжиш ;

Нема коли й спочити ;

Така вже у людей життєва нить.

І є ті ниті гарні й шовковисті,.

Які в людському морі виграють, А є шорсткі, колючі і тернисті.

І дуже важко все збагнуть.

Та раптом сам себе (питаєш) запитуєш:

Чи довго ще летіть, спішить, Чи настав час вже зупинитись, Чи щось іще не встиг зробить?

Та голос внутрішній говорить:

" Не зупиняйся, треба плить.

Є тільки мить між минулим і завтрашнім.

І ось ця мить нас запрошує жить" .

Степанкова школа Степанкова школа, Прекрасна і велична,.

І в мурах її чути, Минулих літ буття.

Тут муза фліртувала.

Із юнаком Павличком.

І мріяли удвох Про радощі життя.

Тут волю свою Два брати гартували ;

Євген і Роман Іваничуки Вони про соборність Тут мрію плекали.

І гідно й завзято ішли до мети.

Тут трійця покутська Росла — виростала,.

І дух вільнолюбний господарем був,.

І той, хто навчався в цій школі класичній, Ніколи про неї в житті не забув.

Й сьогодні тут вміють Навчати й творити, Святим дорожити, людей шанувать.

Тут завжди на поміч Приходить Учитель,.

І учні уміють його поважать.

Рости ж і надалі,.

Предвічная школо, Виховуй лінгвістів, поетів, знавців, По-мудрому, вміло вади у майбутнє.

Вкраїнських дітей і відважних борців!