Академія наук України, її структура

Національна Академія наук України є самоврядною організацією і водночас вищою науковою установою України, яка об'єднує в своєму складі дійсних членів, членів-кореспондентів та іноземних членів, а також всіх наукових працівників, що працюють у її наукових установах, здійснюючи дослідження у галузі природничих, гуманітарних, суспільних та технічних наук з метою всебічного розвитку духовної і матеріальної культури народу України.

Національна Академія наук України заснована 27 листопада 1918 року у Києві. Її фундаторами і першими дійсними членами були видатні вчені В. І. Вернадський, Д. І. Багалій, О. І. Левицький, М. І. Туган-Барановський та ін.

Створення Академії наук стало визначною подією в житті України, що відповідало одвічній мрії кількох поколінь прогресивної національної інтелігенції. Це було закономірним розвитком давніх наукових традицій, що склалися на українських землях протягом кількох століть. Заснування і подальша діяльність Національної Академії наук України позитивно позначилися на формуванні та плідній роботі численних наукових шкіл.

Розпочавши свою діяльність з кількох інститутів і комісій, Академія нині налічує понад 160 наукових інститутів і установ, де працює 37 тисяч співробітників, з них понад 10 тисяч докторів і кандидатів наук. У складі Академії 478 академіків і членів-кореспондентів.

Найвищий орган НАН України — Загальні збори її членів, що складаються нині з 512 академіків і членів-кореспондентів та 130 іноземних членів. У час між сесіями Загальних зборів керівництво роботою Академії здійснює Президія НАН України у складі президента, віце-президентів, головного ученого секретаря і членів Президії, які обираються через кожні п’ять років. До Президії входять академіки-секретарі відділень наук і голови регіональних наукових центрів. У її роботі постійну участь беруть президенти інших державних академій наук України.

У Національній академії наук діють три секції, що об'єднують 13 відділень наук: математики; інформатики; механіки; фізики і астрономії; наук про Землю; фізико-технічних проблем матеріалознавства; фізико-технічних проблем енергетики; хімії; молекулярної біології, біохімії, експериментальної і клінічної фізіології; загальної біології; економіки; історії, філософії та права; літератури, мови та мистецтвознавства. В Академії працюють 6 регіональних наукових центрів, які підпорядковані також Міністерству освіти і науки України. Основною ланкою структури НАН України є науково-дослідні інститути та прирівняні до них інші наукові установи. Вони діють на підставі власних статутів, які затверджуються та реєструються в НАН України.

Академія має дослідно-виробничу і конструкторську базу, до якої належать дослідні підприємства, конструкторсько-технологічні організації, інженерні та обчислювальні центри. При установах НАН України функціонують малі та спільні підприємства, які сприяють комерціалізації результатів наукових досліджень. Інститути Академії виступили засновниками перших в Україні технологічних парків. Зараз за активної участі установ НАН України працюють вісім технопарків, на які законодавством України розповсюджено спеціальний режим інноваційної та інвестиційної діяльності.

Розвитку творчого пошуку і пропаганді одержаних результатів сприяє діяльність Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, яка є депозитарієм Організації Об'єднаних Націй і фонди якої містять майже 10 млн. книг, рукописів, та Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Академія має видавництва «Наукова думка» і «Академперіодика», де готуються до друку і видаються монографії, журнали та інші наукові періодичні видання, довідники, підручники, словники, науково-популярна література.

Національна академія наук України (далі НАН України) є вищою державною науковою організацією України, що заснована на державній власності та користується правами самоврядності. НАН України діє у відповідності із чинним законодавством України та цим Статутом.

Метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, людину та суспільство; створення наукових основ науково-технічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни; підготовка висококваліфікованих наукових кадрів.

НАН України організовує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і соціогуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України незалежно від форм власності. При НАН України діє міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень в Україні.

Статус НАН України як державної організації ґрунтується на всебічній підтримці її статутної діяльності з боку держави, безстроковій та безоплатній передачі їй у користування (без права зміни форми власності) державного майна, наданні їй у постійне користування відповідно до земельного законодавства України земельних ділянок, визначенні у Державному бюджеті України окремим рядком коштів на забезпечення її діяльності.

НАН України, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов’язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

НАН України щорічно звітує перед Кабінетом Міністрів України про результати своєї наукової і науково-технічної діяльності та використання коштів, виділених їй із Державного бюджету.

Державне управління науковою та науково-технічною діяльністю НАН України здійснюється згідно з чинним законодавством України і не порушує свободи наукової творчості та самоврядності НАН України у вирішенні питань статутної діяльності.

Самоврядність НАН України полягає у:

самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв’язків;

виборності та колегіальності органів управління, здійсненні Загальними зборами НАН України функцій найвищого органу управління.

НАН України об'єднує членів НАН України — дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів та іноземних членів, які обираються Загальними зборами НАН України, та наукових працівників НАН України.

У віданні НАН України перебувають установи, організації, підприємства (далі - установи, що віднесені до відання НАН України) згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням НАН України.

НАН України є юридичною особою, має рахунки в органах Державного казначейства України, круглу печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штампи, необхідні для ведення діловодства.

НАН України є правонаступницею Академії наук України.

Як юридичну особу НАН України представляє президент НАН України.

Юридична адреса НАН України: 1 601, Київ-30, вул. Володимирська, 54.

Національна Академія наук України має у своєму складі відділення, що об'єднують за відповідними галузями та напрямами наук членів Академії наук України та всіх наукових працівників науково-дослідних інститутів, які входять до відділень.

Науково-дослідні інститути НАН України з підпорядкованими ним конструкторсько-технологічними організаціями, дослідно-виробничими підприємствами та іншими організаціями науки і наукового обслуговування включаються до складу відділень НАН України за визначенням Президії НАН України згідно з науковою спрямованістю їх діяльності.

Відділення у своїй діяльності керується законами України, Статутом НАН України та Положенням про відділення НАН України і звітує перед своїми Загальними зборами і Президією НАН України.

Відділення НАН України має своєю метою визначення пріоритетних напрямів фундаментальних досліджень і підготовку експертних висновків у відповідній галузі науки, організацію досліджень по цих напрямах та координацію наукової діяльності інститутів, що входять до складу відділення.

Для виконання своїх завдань відділення НАН України:

обговорює та затверджує пріоритети розвитку відповідної галузі науки і основні напрями фундаментальних досліджень інститутів відділення, формує тематику досліджень, що фінансуються з бюджету через відділення НАН України;

бере участь у підготовці питань, які виносяться на розгляд Президії НАН України;

розглядає питання підготовки та підвищення кваліфікації наукових кадрів;

координує роботу наукових рад, наукових товариств, комітетів, комісій і редакцій журналів при НАН України за профілем діяльності відділення.

. Науково-дослідний інститут та прирівняні до нього наукові установи (обсерваторії, ботанічні сади, бібліотеки тощо, далі - інститут) НАН України є основною ланкою науково-дослідної діяльності і організаційної структури Національної академії наук України.

Рішення про створення інституту приймає Президія НАН України.

Інститут входить до складу відділення НАН України або підпорядковується безпосередньо Президії НАН України. Належність інституту до відповідного відділення Академії, а також переведення інституту з одного відділення до іншого визначає Президія НАН України за поданням (клопотанням) вченої ради інституту та за погодженням з відповідним відділенням (відділеннями) Національної академії наук України.

Інститут є державною науковою установою з правами юридичної особи. У своїй діяльності він керується чинним законодавством, Статутом Національної академії наук України, цими Основними принципами та іншими нормативними актами Національної академії наук України, Статутом інституту.

Інститут може мати статус подвійного підпорядкування — Національній академії наук України та іншому центральному органу виконавчої влади України.

Рішення про його створення проводиться спільним наказом НАН України та центрального органу виконавчої влади України.

Економічну основу діяльності інституту становить бюджетне фінансування, яке має дві складові:

загальний фонд, що містить обсяг надходжень на фінансування науково-дослідних робіт, цільових наукових і науково-технічних програм, проектів, тем та ініціативних розробок;

спеціальний фонд, який складається із коштів, отриманих за виконання госпдоговірних робіт, за проведення економічної, в тому числі зовнішньоекономічної діяльності за профілем інституту, та набутих іншим шляхом, не забороненим законом.

Інститут не рідше одного разу на п’ять років звітує про свою наукову і науково-організаційну діяльність перед Загальними зборами відповідного відділення наук і Президією НАН України в разі потреби.

Регіональні наукові центри (далі центри) створюються з метою підвищення ролі науки в розробці та реалізації в Україні ефективної регіональної політики, орієнтованої на поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів.

Центр є науково-координаційною установою, яка спрямовує зусилля вчених відповідного регіону України незалежно від їх наукової спеціалізації та відомчої належності на вирішення комплексних регіональних проблем міжгалузевого характеру.

Центр здійснює свою діяльність відповідно до пріоритетних напрямів вирішення актуальних регіональних проблем, що затверджуються спільно Міністерством України у справах науки і технологій (далі - М-во науки України), Національною академією наук України /далі - НАН України/ за погодженням з місцевими органами влади.

Рішення про створення центру приймається спільно Президією НАН України та колегією М-во науки України.

Поточне керівництво, кадрове та фінансове — господарське забезпечення діяльності центрів покладається на НАН України.

Центр є юридичною особою у складі НАН України, має самостійний баланс, рахунки у банках, круглу печатку зі своєю назвою та інші реквізити.

Економічні і правові основи діяльності центру, оплата праці його штатних співробітників регламентуються діючими в НАН України положеннями щодо її науково-дослідних інститутів.

Діяльність центрів здійснюється в постійному безпосередньому контакті з місцевими органами влади.

Перелік природно-економічних районів (регіонів) України, на які поширюється діяльність регіональних наукових центрів, затверджується спільно Президією НАН України та колегією М-во науки України.

Головними завданнями центру є:

Наукове забезпечення вирішення актуальних комплексних регіональних проблем, в першу чергу в галузі екології, ресурсозбереження, здійснення економічних реформ на регіональному рівні, культурного та духовного розвитку.

Сприяння розвитку фундаментальних досліджень, що проводяться в науково-дослідних установах та вузах регіону, збереженню його наукового потенціалу.

Здійснення просвітницької діяльності, сприяння підвищенню інтелектуального потенціалу регіону.

Організація використання у народному господарстві регіону прогресивних науково — технічних розробок спільно з місцевими органами влади та територіальними центрами науково-технічної і економічної інформації (далі - ЦНТЕІ) М-во науки України.

Для виконання своїх головних завдань Центр:

Здійснює незалежну оцінку стану та перспектив розвитку економіки в регіоні, готує пропозиції щодо вдосконалення структури народногосподарського комплексу регіону.

Здійснює відбір проблем для програмного вирішення, готує проекти переліку регіональних науково-технічних і народногосподарських програм та їх техніко-економічне обґрунтування, розробляє проекти регіональних науково-технічних програм, подає їх на розгляд відповідних органів та організує виконання програм.

Організує, координує та безпосередньо проводить із залученням вчених та фахівців, незалежно від їх відомчої належності, комплексні наукові дослідження і науково-дослідні роботи з проблем, що мають важливе значення для соціально-економічного і культурного розвитку регіону.

Проводить наукові експертизи еколого-економічних наслідків розміщення в регіонах нових і реконструкції діючих народногосподарських об'єктів.

Аналізує стан науки в регіоні і за результатами цього аналізу здійснює заходи, спрямовані на збереження та подальший розвиток наукового потенціалу регіону, в тому числі:

сприяє розвитку міжнародних наукових зв’язків вчених регіону;

разом з регіональними радами ректорів вузів розробляє пропозиції щодо підготовки наукових спеціалістів у відповідності з потребами регіону;

використовує місцеві можливості для стимулювання творчої праці молодих вчених;

сприяє проведенню комплексних фундаментальних досліджень в галузі природничих, соціогуманітарних і технічних наук із залученням вчених та фахівців різних наукових спеціальностей;

застосовує системи колективного користування науковими приладами і обладнанням, обчислювальною технікою і дослідно-експериментальною базою.

Вивчає потреби народного господарства регіону в новій техніці, технологіях і матеріалах, галузі їх раціонального використання.

Готує і обґрунтовує проекти і бізнес — плани залучення державних, приватних ї іноземних інвестицій для забезпечення інноваційної діяльності в регіонах.

Здійснює пропаганду і рекламу результатів наукових досліджень, нових прогресивних форм науково-технічної діяльності, організує з цією метою конференції, наради, семінари, виставки, конкурси тощо.

Спільно з відповідними регіональними відділеннями Державного інноваційного фонду України та територіальними ЦНТЕІ здійснює з урахуванням світового досвіду інноваційну діяльність, спрямовану на широке впровадження в народне господарство регіону досягнень науки.