Облік розрахунків зі страхування

ЗМІСТ Вступ РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗА СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ

1.1 Економічна сутність розрахунків за соціальним страхуванням

1.2 Нормативне регулювання обліку розрахунків за соціальним страхуванням РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗА СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ

2.1 Документальне оформлення операцій з обліку розрахунків за соціальним страхуванням

2.2 Синтетичний та аналітичний облік розрахунків за соціальним страхуванням

2.3 Відображення інформації з обліку розрахунків за соціальним страхуванням в облікових регістрах та фінансовій звітності

2.4 Порядок складання та подання звітності до фондів соціального страхування Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП Актуальність теми. Право працівників на матеріальне забезпечення в старості, а також у разі хвороби і втрати працездатності закріплене Конституцією України і забезпечується широким розвитком мережі соціального страхування за рахунок держави.

Усі підприємства, які використовують працю найманих робітників, є платниками збору на обов’язкове соціальне страхування (зокрема загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) і збору на обов’язкове пенсійне страхування.

Основами законодавства України визначено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, зобов’язань і гарантій, які передбачають надання соціального захисту, яка включає матеріальне забезпечення громадян у разі захворювання, повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них причинами, а також за віком та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем), а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Загальнообов’язкове державне страхування включає: соціальне страхування, пенсійне страхування, медичне страхування, страхування на випадок безробіття, страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликали втрату працездатності та інші види страхування, передбачені законами України.

Загальнодержавному страхуванню підлягають як особи, які працюють на умовах трудової угоди на підприємствах усіх форм власності, так і особи, які забезпечують себе роботою самостійно (творчі та інші працівники), а також громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.

Із сум нарахованої заробітної плати членів трудового колективу, осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові роботи, здійснюються обов’язкові та добровільні утримання. Обов’язкові утримання включають: податок на доходи фізичних осіб, внески до Пенсійного фонду, збори на соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності та на випадок безробіття.

Метою даного дослідження є всебічний розгляд економічних і організаційних засад обліку розрахунків за соціальним страхуванням.

Цільове спрямування роботи обумовили постановку наступних завдань:

— розглянути економічну сутність розрахунків за соціальним страхуванням;

— вивчити законодавчі та нормативні документи обліку розрахунків за соціальним страхуванням;

— визначити сутність, місце та роль соціального страхування як економічної категорії, об'єкту фінансового обліку в ринкових умовах.

Об'єкт дослідження є комплекс теоретичних і практичних питань бухгалтерського обліку розрахунків за соціальним страхуванням.

Предметом дослідження є методологія та діюча практика обліку розрахунків за соціальним страхуванням.

Методи дослідження ґрунтуються на використанні аналізу та синтезу, індукції і дедукції, абстрагування та конкретизації.

Структура роботи: курсова робота складається з вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Основна частина складається з двох розділів.

У вступі курсової роботи обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗА СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ

1.1 Економічна сутність розрахунків за соціальним страхуванням Соціальне страхування — це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, щодо підтримки материнства, а також з охорони здоров’я членів суспільства в умовах безплатної медицини [26, c. 162].

Ніхто, крім держави, не може законодавчо захистити життя людей від можливого безробіття, фінансової скрути, зубожіння. На жаль, механізми такого захисту в Україні майже повністю відсутні. Напружена ситуація з державним бюджетом призводить до падіння загального рівня доходів і диференціації різних верств суспільства за доходами, дедалі більша частина людей потребує державної допомоги.

Соціальне страхування є однією із організаційно-правових форм соціального забезпечення, визначальною категорією в якому є соціальні ризики й вимога їх обов’язкового й добровільного страхування.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Соціальне страхування — це встановлена державою система права щодо надання соціальних послуг та матеріального забезпечення громадянам у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадянина причин, старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових коштів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями та найманими працівниками, а також бюджетних асигнувань у випадках, визначених законодавством [31, c. 101].

Фінансування виплат зі соціального страхування здійснюється за рахунок страхових внесків працюючих осіб та їх роботодавців. У фінансуванні систем соціального страхування іноді також бере участь держава.

Можна виділити такі основні елементи соціального страхування:

— соціальне страхування, що фінансується за рахунок внесків, які зазвичай сплачують роботодавці та працівники, за можливої участі держави у формі внесків за певні категорії працівників або дотацій за рахунок загальних податків;

— обов'язкова участь працівників із деякими винятками;

— внески акумулюються у спеціальних фондах, за рахунок яких виплачується пенсія та допомога;

— надлишок коштів у фонді, які не використані для виплати пенсій або допомоги, інвестуються для отримання додаткового доходу;

— особисте право на пенсію чи допомогу гарантується наявним обліком внесків без застосування процедури перевірки доходів або нужденності;

— розмір внеску та виплати часто залежить від того, який заробіток має (або мала) застрахована особа;

— страхування від трудового каліцтва зазвичай повністю фінансується за рахунок наймача за можливої участі держави за рахунок загальних податків.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами:

— законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування;

— обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян — суб'єктів підприємницької діяльності;

— надання права отримання виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

— обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов’язкового соціального страхування;

— солідарності та субсидування;

— державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

— забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

— цільового використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

— паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Світовий досвід свідчить про те, що захист від конкретних видів соціального ризику найбільш ефективно може бути організований у рамках окремих напрямів (секторів) соціального страхування: пенсійне страхування; страхування від нещасних випадків на виробництві; страхування у зв’язку з безробіттям [20, c. 189].

Доцільність такого поділу соціального страхування пояснюється різною природою соціальних ризиків, від яких вони покликані захищати, схожістю потреб застрахованих, що задовольняються, а також специфікою правового регулювання різних видів страхування.

Українським законодавством визначені такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

— пенсійне страхування;

— страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

— медичне страхування;

— страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

— страхування на випадок безробіття;

— інші види страхування, передбачені законами України.

Основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з кожного його виду визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:

— надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених законодавством;

— фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;

— створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

— покриття витрат страховика, пов’язаних із здійсненням загальнообов’язкового державного соціального страхування [14, c. 5].

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб із кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду встановлюються з кожного виду страхування, як правило, на календарний рік у відсотках:

— для роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком із громадян;

— для фізичних осіб — до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець.

Джерела та порядок формування коштів цільових страхових фондів для забезпечення осіб, які повністю або на певний час звільняються від сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначаються законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.

Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.

Роботодавцем вважається: власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і фізичні особи, які використовують найману працю; власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття. Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг у разі настання страхових випадків.

1.2 Нормативне регулювання обліку розрахунків за соціальним страхуванням Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З урахуванням положень Конституції України Верховна Рада України прийняла Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закони України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV, «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-III, «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-III, «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2004 р. № 1058-IV.

У 2010 році здійснюється чотири види загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме: на випадок безробіття; у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; пенсійне страхування.

Нормативно-правова база соціального страхування:

1. Конституція України (закріпила право громадян на соціальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.).

2. Кодекс законів про працю України (Стаття 254. Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування. Основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування є внески власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів чи фізичної особи, працівників. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.).

3. Концепція соціального забезпечення населення України (Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року № 3758-XII) (Концепція соціального забезпечення населення України передбачила такий же підхід до предмета і співвідношення вказаних понять, зазначивши, що «система конкретних форм соціального забезпечення населення включає: матеріальне забезпечення шляхом соціального страхування у разі безробіття, тимчасової або постійної непрацездатності та соціальну допомогу непрацездатним і малозабезпеченим громадянам»).

Закони України:

1. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (із змінами).

2. «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року № 2272-III (із змінами).

3. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III.

4. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III (із змінами).

5. «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року № 2213-III (із змінами).

6. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 16 січня 2004 року № 429-IV.

7. Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України, затверджена постановою правління Фонду від 20.04.2001 р. № 12.

Також до нормативно-правової бази соціального страхування належать Постанови Кабінету Міністрів України, Накази Міністерства праці і соціальної політики та Накази Міністерства охорони здоров’я.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗА СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ

2.1 Документальне оформлення операцій з обліку розрахунків за соціальним страхуванням На підприємствах діють наступні первинні документи з обліку використаного робочого часу.

Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (форми №П-12 та №П-13) застосовують для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці. Облік використання робочого часу здійснюється у табелі методом суцільної реєстрації явок і неявок на роботу або шляхом реєстрації тільки відхилень (неявок, запізнень).

Для відображення використання робочого часу за кожний день у табелі є два рядки: один — для відміток умовних позначень видів затрат робочого часу, а другий — для запису кількості годин по них. Умовні позначення відпрацьованого часу наведені на титульному аркуші форми №П-12.

Форма П-13 призначена для використання при автоматизованій (комп'ютерній) системі керування виробництвом та обробкою інформації, а форма П-14 використовується для обліку використання робочого часу працівниками, що мають твердий місячний оклад.

Зовні форма П-15 («Список осіб, які працюють в понадурочний час») схожа на табель обліку робочого часу, але призначена вона винятково для того, щоб вести облік відпрацьованого понаднормового часу кожним окремим працівником. На відміну від табеля дану форму не обов’язково відкривати на початку місяця і заносити до неї всіх працівників підприємства або його структурного підрозділу, за якими ведеться облік робочого часу. Відкривається вона тільки в тому випадку, коли хтось із працівників відробив певний час надурочно. До форми П-15 заносяться дані такого працівника і відпрацьований ним понаднормовий час за конкретний календарний день. Заповнення форми П-15 здійснюється методом реєстрації відхилень від нормальної тривалості робочого дня, тобто понаднормових робіт. Відповідно до вимог ст. 109 Кодексу законів про працю оплата як за перші 2 години понаднормової роботи, так і за наступні години, здійснюється в тому самому розмірі.

«Листок обліку простоїв» оформляється тільки в ті дні, коли мав місце простой хоча б одного працівника, причому на кожний день, в якому був простой робітника, оформляється окремий «Листок обліку простоїв».

Відповідальний за ведення табелів призначається наказом керівника. Це, як правило, керівник або бухгалтер структурного підрозділу. На кожний місяць оформляється окремий табель. Табель готовиться, як правило, за два-три дні до початку місяця. Дані про склад працівників, що табелюються (іменний список працівників структурного підрозділу), переносяться з табеля попереднього місяця, з урахуванням виданих наказів типової форми П-1 «Наказ (розпорядження) про прийом на роботу» і П-5 «Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу». Працівники, що табелюються, вказуються в табелі в порядку табельних номерів або за абеткою.

Заповнення табеля може здійснюватися одним із двох методів:

1) методом загальної реєстрації (коли щодня відзначаються дані фактично відпрацьованого часу, запізнень, днів хвороби і т.д. по кожному працівнику);

2) методом реєстрації відхилень (коли в табелі відзначаються дні неявок, запізнень і т.д.).

Яким би методом не заповнювався табель, всі оцінки в ньому повинні здійснюватися на підставі документів, оформлених відповідним чином або на підставі факту, що здійснився.

Для того, щоб було простіше заповнювати і читати табель, кожний день явки на роботу або відсутності на роботі з тієї чи іншої причини має умовну позначку (буквений або цифровий код), що зазначені на титульному листі форми П-12 .

Табель складається в одному екземплярі і після його оформлення передається в бухгалтерію.

Позначки в табелі, робляться щодня відповідальною за складання табеля особою (табельником) у вигляді спеціальних позначень (кодів), що вказують види витрат робочого часу, і цифрами, що вказують кількість витраченого часу в годинах.

Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюються необхідні нарахування і відрахування. Розрахунок на підприємствах здійснюють у Розрахунково-платіжній відомостях (Додаток 1). У лівій частині Розрахунково-платіжної відомості записують суми всіх видів нарахованої заробітної плати за її видами (погодинно, премії та інші нарахування), а в правій — утримання за їх видами і суми до видачі.

Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, допоміжних та підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій.

Групування заробітної плати у відомостях по структурних підрозділах за категоріями працівників і видами заробітної плати сприяє оперативному складанню звітності по праці та заробітній платі, контролю за її використанням та напрямками витрат.

Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі відповідних первинних та групових документів.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (на основі штатного розкладу); про присвоєні розряди (на основі наказів директора підприємства), а також дані табельного обліку відпрацьованого ним часу за відповідний період (місяць тощо).

При виплаті заробітної плати перераховуються внески до фондів соціального страхування.

Якщо кошти для виплати заробітної плати отримують в установах банку, то внески до фондів соціального страхування повинні перераховуватися в день отримання коштів. В тому випадку коли виплата заробітної плати проводиться з каси підприємства (виручка реалізації товарів, робіт, послуг) перерахування до фондів може проходити в наступний день після виплати заробітної плати. Якщо коштів на виплату заробітної плати не вистачає і виплата проводиться не в повному обсязі, тоді перерахування до фондів повинно проводитись пропорційно до сум виплати заробітної плати.

Нарахування платежів до фондів оформлюється бухгалтерською довідкою, перерахування — платіжним дорученням.

2.2 Синтетичний та аналітичний облік розрахунків за соціальним страхуванням Згідно з чинним в Україні законодавством одночасно з нарахуванням заробітної плати на підприємстві робиться нарахування платежів до соціальних фондів:

— Пенсійного фонду — субрахунок 651;

— Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності — субрахунок 652;

— Фонду соціального страхування на випадок безробіття — субрахунок 653;

— Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві — субрахунок 654.

Базою для розрахунку цих платежів є фонд оплати праці (ФОП). Крім того, деякі нормативні документи окремо визначають перелік виплат, на які не нараховуються платежі до соціальних фондів.

Одночасно з отриманням у банку грошей на виплату заробітної плати необхідно подати платіжні доручення на перерахування відповідним організаціям усіх утримань із заробітної плати і нарахувань на фонд оплати праці.

Ставки платежів до фондів:

1) Пенсійного — 33,2% від ФОП (від зарплати інвалідів — 4%);

2) соціального страхування — 1,5% від ФОП (від зарплати інвалідів — 1%, який перераховується до фонду інвалідів);

3) страхування на випадок безробіття — 1,3% від ФОП (на зарплату інвалідів не нараховується);

4) страхування від нещасного випадку — 0,8%.

Перерахуванню до фондів підлягають суми, нараховані на ФОП, і суми, утримані із заробітної плати кожного працівника підприємства, за відрахуванням сум, виплачених за рахунок коштів відповідних фондів. Нарахування платежів до фондів на лікарняні не робиться. Не робиться нарахування платежів і утримання до фондів із зарплати понад 7 середніх заробітних плат за попередній рік. Із нарахованих сум заробітної плати здійснюються у тримання у соціальні фонди.

Об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткова заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тім числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону про оплату праці (крім виплат, передбачених Переліком видів оплати праці, та інших виплат, на які не нараховується збір на державне пенсійне страхування і які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також винагород, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Фонди соціального страхування вони формують за рахунок утримання із заробітної плати працівників згідно із законодавством.

Обчислення збору до Пенсійного фонду здійснюється платником щомісяця за встановленими ставками. При цьому не мають значення джерела фінансування, статті витрат і види платіжних документів (розрахунково-платіжні відомості, особові рахунки, по яких здійснювалися розрахунки по оплаті праці). У разі отримання від підприємств доходів у натуральній формі, тобто продукцією власного виробництва, розмір доходу працівника обчислюється за середньою відпускною ціною продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли здійснене нарахування доходів. Якщо в поточному місяці така продукція не реалізовувалася, її вартість обчислюється за середньою відпускною ціною місяця попередньої реалізації але не нижче від собівартості. Собівартість натуральної продукції інших виробників при визначенні доходу для нарахування збору обчислюється за ціною її придбання.

Збір на державне обов’язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України, який не включається до Державного бюджету України.

Нарахований збір, за винятком виплат, здійснених у рахунок збору, платники сплачують безготівковим перерахуванням відповідних сум зі своїх банківських рахунків на рахунок органу Пенсійного фонду.

У разі видачі заробітної плати натурою платник збору зобов’язаний не пізніше наступного дня після кожного випадку видачі натури перераховувати до Пенсійного фонду відповідні суми збору.

Суми збору, своєчасно не сплачені до фонду, вважаються простроченою заборгованістю (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені. Пеня нараховується на суму заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати, з розрахунку 120% річних від облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом часу несплати недоїмки.

Пеня, нарахована на суму недоїмки, зараховується в дохід бюджету Пенсійного фонду. Нарахування пені здійснюється, починаючи з наступного дня після настання терміну сплати збору по день сплати включно.

Перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.98 р. № 697 «Про затвердження Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій» .

Збір до Пенсійного фонду не нараховується на:

— вихідну допомогу в разі припинення трудового договору;

— компенсацію за невикористану відпустку;

— добові на відрядження у межах норм, установлених законодавством, і виплати замість добових;

— вартість безкоштовно наданих відповідно до актів законодавства деяким категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, проїзних, квитків або суми коштів для їх відшкодування за рахунок відповідних бюджетів, а також твердого палива для працівників вугільної промисловості;

— виплати у межах, установлених законодавством, на проживання і харчування спортсменів і тренерів під час проведення змагань і навчально-тренувальних зборів;

— вартість виданого спецодягу (крім форменого одягу), спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, мийних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

— суми відшкодування витрат та інших компенсацій у зв’язку з переведенням, прийманням або направленням робітників і службовців на роботу в іншу місцевість;

— доплати і надбавки до заробітна плати замість добових у випадках, коли постійна робота проходить у дорозі, має роз'їзний характер або пов’язана зі службовими поїздками у межах обслуговуваних дільниць;

— заробітну плату за дні роботи без винагороди за працю (суботники, недільники тощо), яка перераховується до бюджету або на благодійні цілі;

— суми відшкодування збитку, заподіяного працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків;

— стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам (у тому числі тим, які направляються на навчання підприємствами, установами й організаціями), які навчаються з відривом від виробництва;

— стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства у справах науки і технологій і Національної академії наук для молодих вчених;

— фінансову підтримку (гранти) за рахунок коштів іноземних наукових фондів, яка надається вченим України і переможцям відповідних конкурсів;

— допомога, яка виплачується за рахунок підприємства молодим фахівцям під час відпустки по закінченні вищого або професійно-технічного навчального закладу;

— доходи громадян від володіння корпоративними правами (отриманими дивідендами);

— компенсаційні виплати, що виплачуються громадянам згідно із Законом № 796/91;

— допомога сім'ям з дітьми, яка виплачуються згідно із Законом України від 21.11.92 р. № 2811 «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», зі змінами;

— різні види допомоги по соціальному страхуванню, що виплачуються за рахунок Фонду соціального страхування України (крім допомоги з тимчасової непрацездатності) [21, с. 155].

Із нарахованих сум заробітної плати здійснюються утримання у соціальні фонди.

Облік розрахунків з органами страхування підприємства ведуть на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням», який має такі субрахунки:

651 «За пенсійним забезпеченням» ;

652 «За соціальним страхуванням» ;

653 «За страхуванням на випадок безробіття» ;

654 «За індивідуальним страхуванням» ;

655 «За страхуванням майна» .

На рахунках бухгалтерського обліку суми утримань із заробітної плати прибуткового податку і відрахувань у фонди відображаються так (табл. 2.1.):

Таблиця 2.1.

Бухгалтерські проводки з обліку утримань із заробітної плати

До Пенсійного фонду утримуються з сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Утримання до Пенсійного фонду здійснюються в розмірі 2% від суми оплати праці.

Із заробітної плати працівників підприємства утримуються внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням.

Розміри внесків для найманих працівників становлять (табл. 2.2.):

Таблиця 2.2.

Розміри внесків для найманих працівників на загальнообов’язкове державне соціальне страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

Базою для утримання внесків є сума оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно із Законом України № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. і Законом України № 2213 «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. з заробітної плати працівників утримується збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття у розмірі 0,5% від нарахованої заробітної плати [7; 9].

Згідно із законом № 2213 не є платниками цього збору: працюючі пенсіонери; іноземні особи та особи без громадянства.

Окрім того, на добровільних засадах збір може сплачуватися: приватними підприємцями, які не використовують найманої робочої сили; фізичними особами, які виконують роботи за цивільно-правовим договором; особами, які самостійно забезпечують себе роботою (нотаріуси, адвокати); громадянами України, які працюють за межами України.

Отже, нарахування і утримання внесків до фондів соціального страхування справа дуже відповідальна, оскільки вимагає від бухгалтера не лише знання бухгалтерського обліку, а й вимог чинного законодавства стосовно розмірів внесків та правил заповнення звітності.

2.3 Відображення інформації з обліку розрахунків за соціальним страхуванням в облікових регістрах та фінансовій звітності

Господарські операції, оформлені відповідними документами, для одержання узагальненої інформації про наявність і зміни майна підприємства, господарські процеси і фінансові результати діяльності підлягають групуванню і відображенню в певному порядку в облікових регістрах.

Облікові регістри — це носії інформації спеціального формату і будови (паперові, машинні), призначені для реєстрації, групування й узагальнення господарських операцій, оформлених відповідними первинними документами.

Записи господарських операцій в регістрах називаються обліковою реєстрацією.

Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для оперативного керівництва, економічного аналізу господарської діяльності окремих ланок і підприємств в цілому, а також для складання звітності. Тому своєчасне і правильне відображення господарських операцій в облікових регістрах — одна із обов’язкових умов якості й оперативності обліку.

Операції з обліку розрахунків з фондами соціального страхування відображаються в Журналі 5 по кредиту рахунку 65 (Додаток 2). Журнал містить інформацію про кредитові обороти витратних рахунків.

Заборгованість перед фондами соціального страхування відображається в Балансі у складі зобов’язань (ряд. 570). У статті «Поточні зобов’язання зі страхування» відображається сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.

2.4 Порядок складання та подання звітності до фондів соціального страхування Перелік звітів і строки, у які страхувальники зобов’язані їх подавати наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Перелік звітів та строки їх подання страхувальниками в органи страхування

Підприємства складають наступні види звітності до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування:

— Персоніфікований звіт;

— Розрахунок зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

— Звіт про нараховані внески та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

— Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

— Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України [31, с. 155].

У процесі реформування системи пенсійного забезпечення України передбачено створення автоматизованої інформаційної системи персоніфікованого обліку відомостей про доходи працюючих громадян та сплату внесків до Пенсійного фонду.

Підприємства можуть заповнювати персоніфікований звіт на паперових або машинних носіях про доходи, трудовий стаж та розмір внесків, сплачених юридичними та фізичними особами до Пенсійного фонду.

Персоніфікований звіт здійснюють Пенсійний фонд і його органи на місцях. Персоніфікована звітність дуже важлива, оскільки на основі її даних з 1 червня 2003 року Пенсійний фонд розраховує пенсії.

Відомості про фізичних осіб, пов’язані з визначенням права на виплати із Пенсійного фонду і їх розмір по загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, збираються і зберігаються в документальній і електронній формі органами Пенсійного фонду.

На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка з постійним індивідуальним ідентифікаційним номером.

В персональній обліковій картці застрахованої особи містяться його анкетні дані, накопичуються щорічні звіти про сплату страхового збору і відомості про стаж роботи по всім місцям роботи, а також відомості про нарахування, плату пенсій фізичній особі і надання їй соціальних послуг.

Підприємства складають персоніфікований звіт на основі документів, які містять такі відомості: про роботодавця, індивідуальні відомості про застраховану особу, список основ, які дають право на застосування пільг працівником підприємства при визначенні пенсії, список осіб, які працюють або працювали на підприємстві в звітному році.

Подається персоніфікований звіт до Пенсійного фонду по закінченню звітного року до 31 березня наступного року, що настає за звітним.

Щомісячно підприємства складають у двох примірниках Розрахунок зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Пенсійний фонд затвердив нову Інструкцію про порядок обчислення та сплати пенсійних внесків, а разом із нею — і нові форми пенсійної звітності. На зміну колишньому розрахунку пенсійного збору — «додатку 22», приходить новий — «додаток 23».

Починаючи з січня 2005 року платники звітують вже за новою формою Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Нова форма Розрахунку включає: заголовну частину; основну частину, що складається із трьох розділів; додаток, що складається із двох розділів.

У заголовній частині, разом зі звичним показником середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, з’явилися два нові показники: середня чисельність працівників, які були зайняті за договорами цивільно-правового характеру; кількість застрахованих осіб у звітному місяці.

Перший із цих показників щодо порядку розрахунку дуже нагадує середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу. Відмінність полягає лише в тому, що до розрахунку приймаються не штатні працівники облікового складу, а особи, які у звітному місяці виконували роботи (послуги) за цивільно-правовими договорами (зокрема, за договорами підряду). Із другим показником (кількістю застрахованих осіб у звітному місяці) теж не повинно виникнути жодних складнощів: просто потрібно підрахувати всіх осіб, які працювали на підприємстві у звітному періоді за наймом і за цивільно-правовими договорами, що підлягають обов’язковому пенсійному страхуванню згідно із Законом про пенсійне страхування № 1058.

Що стосується основної частини і додатка, то їх розділи «кореспондують» між собою.

Розділ І основної частини заповнюють всі платники — його призначено для відображення пенсійних внесків, що справляються за новими правилами з 1 січня 2005 року. Разом із першим розділом основної частини заповнюється також розділ 1 додатка.

Розділ II призначено для тих платників, які погашають заборгованість щодо заробітної плати за минулі роки. Причому якщо борги щодо зарплати виплачуються лише частково, то потрібно також заповнювати розділ II додатка — аналог колишнього «Обчислення» (зворотного боку «додатка 22»).

Розділ III призначено для відображення тих сум доходу застрахованих осіб, що нараховуються у звітному місяці, але за минулі чи майбутні місяці.

Розділ 1 — внески з поточних витрат на оплату праці

Отже, перший розділ Розрахунку призначено для відображення поточних пенсійних внесків, що нараховуються та утримуються починаючи із січня 2005 року.

Під час заповнення І розділу діє правило: нарахував дохід застрахованій особі — сплати внески при виплаті, але не пізніше 20 числа наступного місяця. Тому нараховані у звітному місяці доходи застрахованих осіб повністю беруть участь у розрахунку зобов’язань щодо пенсійних внесків звітного місяця незалежно від факту виплати таких доходів.

Рядок 1. Тут відображається загальна сума нарахувань на користь застрахованих осіб, які потім повністю або частково братимуть участь у розрахунку зобов’язань щодо внесків.

Зокрема, разом із витратами на оплату праці найманих працівників у складі показника цього рядка відображаються:

— винагороди фізичним особам (не підприємцям) за роботи (послуги) за цивільно-правовими договорами (у складі показника рядка 1.1);

— суми оплати праці перших п’яти днів тимчасової непрацездатності (ряд. 1.1.1);

— допомоги по тимчасовій непрацездатності (ряд. 1.1.2);

— доходи, що розподіляються між членами колективних, орендних підприємств, сільгоспкооперативів, фермерських господарств (ряд. 1.2).

Вказівку на субрахунок 661 в описі рядка 1.1 слід сприймати як «кредитовий оборот по субрахунку 661 за звітний місяць».

Однак показник цього рядка може й не обмежуватися субрахунком 661. Так, якщо бухгалтер відображає нараховані винагороди за цивільно-правовими договорами на рахунку 631 або 685, то до складу показника рядка 1.1 повинні частково увійти й відповідні обороти цих рахунків.

Рядок 2 по суті — база для нарахування внесків за ставками 33,2%, 4% (для інвалідів) і 42% (для персоналу льотних екіпажів). Тут відображаються ті ж нарахування на користь застрахованих осіб, що увійшли й до рядка 1, але вже з урахуванням граничної величини доходу, на яку нараховуються та з якої утримуються внески.

Рядок 3 «Нараховано». Показники цього рядка обчислюються шляхом множення показників попереднього рядка на відповідні ставки збору — 33,2%, 4% і 42%.

Рядок 4 «Загальний оподатковуваний дохід (заробітна плата), з якого утримуються внески із застрахованих осіб». У цьому рядку відображається місячна сума сукупного оподатковуваного доходу, з якого утримується збір за ставками 2%, а також 1%-5%.

Зарплатою показник цього рядка не обмежується, — сюди увійдуть і винагороди за цивільно-правовими договорами, і суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, і допомоги по тимчасовій непрацездатності.

У рядку 5 «Утримано 1−5%» загальною сумою відображаються утримання за ставками 1−5%, обчислені із суми, відображеної в попередньому рядку.

Рядки 6 і 7 призначено для виправлення помилок, допущених в обчисленні внесків.

Рядок 8 «Загальна сума страхових внесків за розділом І» — фінальний рядок першого розділу. У Розрахунку він визначається простим підсумовуванням показників рядків 3 і 5, з коригуванням на суми недоплат і переплат у рядках 6 і 7.

Поряд із розділом І Розрахунку заповнюється перший розділ додатка. У ньому відображаються:

— суми заборгованості з виплати заробітної плати на початок і кінець звітного місяця;

— сальдо розрахунків за пенсійним страхуванням (субрах. 651) на початок і кінець звітного місяця з виділенням пені, штрафів та відшкодування на виплату і доставку пенсій, призначених згідно з п.п. «б» — «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За даними для заповнення показників заборгованості з виплати заробітної плати форма додатку посилається на субрахунок 661. Однак, кредитове сальдо цього субрахунку не завжди означає заборгованість. На підприємстві, що виплачує зарплату в повному обсязі та у строк, сальдо субрахунку 661 на початок місяця показує лише суму зарплати, терміни виплати якої ще не настали. Тому, якщо й орієнтуватися на сальдо субрахунку 661, то лише в частині зарплати, терміни виплати якої вже минули, а вона так і залишилася не виплаченою.

В Розрахунку не повинно бути ніяких підчисток, помарок. Розрахунок заповнюють в гривнях без копійок.

Всі екземпляри Розрахунку зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування підписують керівник, головний бухгалтер підприємства і завіряється печаткою.

Звіт про нараховані внески та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності складається за зростаючим підсумком з початку року і подається щоквартально до органів Фонду соціального страхування за місцем реєстрації не пізніше 12 числа наступного за звітним періодом місяця.

Звіт складається в двох екземплярах. Один екземпляр подається до Фонду соціального страхування, а другий екземпляр з відміткою Фонду соціального страхування залишається в бухгалтерії підприємства. Звіт заповнюється в гривнях.

В першому розділі звіту зазначається нарахована сума фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та оподатковуваного доходу (прибутку), з якої справляються страхові внески (за розміром внесків).