Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Науково-методичний підхід до оцінки фінансового потенціалу регіонів України

СтаттяДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

У той же час справедливо зазначити, що з метою більш комплексного та об'єктивного аналізу фінансового потенціалу окремих регіонів доцільно також враховувати якісні показники, наприклад такі, як рівень розвитку фінансової та виробничої інфраструктури, ефективність фінансового менеджменту на рівні регіону, рівень корупції та адекватність системи планування і моніторингу за цільовим використанням… Читати ще >

Науково-методичний підхід до оцінки фінансового потенціалу регіонів України (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Науково-методичний підхід до оцінки фінансового потенціалу регіонів України

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку національної економіки особливо гостро постає проблема реформування фінансової системи України, а саме сектора державних фінансів, оскільки перманентний дефіцит державного бюджету, наявність суттєвого дисбалансу у процесі перерозподілу фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів та відсутність фінансової самодостатності територіальних громад дозволяють зробити висновок про недосконалість існуючого механізму управління фінансовими ресурсами держави.

Крім того, необхідно відмітити, що дефіцит державного бюджету переважним чином обумовлений дисбалансом між обсягами надходжень та видатків, що може бути вирішено за рахунок удосконалення системи формування доходів бюджету, посилення контролю та моніторингу за їх надходженням, а також більш виваженого підходу до формування видаткових статей бюджету на основі довго — та середньострокових планів та наукових розробок.

Разом з тим варто зауважити, що дотаційний характер фінансових взаємозв'язків між державним та місцевими бюджетами призводить до зростання дефіциту державного бюджету, а тому перш за все необхідно здійснити якісну трансформацію організації бюджетних відносин на рівні окремого регіону, що у свою чергу дозволить підвищити рівень фінансової самостійності окремої адміністративної одиниці та, як наслідок, призведе до зменшення диспропорцій у розподілі фінансових ресурсів держави.

Важливо зазначити, що однією з основних передумов нераціональної організації бюджетного процесу на рівні окремого регіону є неефективна система визначення реальних фінансових можливостей території, тобто її фінансового потенціалу, а тому особливої актуальності набуває необхідність розробки оптимального та адекватного науково-методичного підходу до оцінки даного результативного показника у контексті удосконалення бюджетної політики держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти дослідження сутності, структури та оцінки фінансового потенціалу регіону знайшли своє висвітлення у наукових працях таких вчених, як В. Г. Боронос [1], Г. В. Возняк, М.А. Козоріз [2], І. І. Гринащук [3], К.В. Іоненко [4], Т. В. Клименко [5], В. В. Прохорова [9], В.С. Свірський та ін. Однак серед авторів немає єдиної точки зору щодо сутності та складу фінансового потенціалу регіону і, як наслідок, алгоритму його оцінки та управління, що і обумовлює необхідність подальших досліджень у цьому напрямку.

Невирішені раніше частини проблеми. У контексті даного дослідження необхідно відмітити, що поняття «фінансовий потенціал регіону», як уже зазначалося, не здобуло однозначного трактування серед науковців. Так, можна виокремити наступні підходи науковців до вирішення означеної проблеми: імматеріальний, за якого фінансовий потенціал визначається як сукупність можливостей певної території акумулювати та оптимально використовувати фінансові ресурси; ресурсний — фактично ототожнює фінансовий потенціал та фінансові ресурси; системний — розглядає фінансовий потенціал як єдність ресурсної та імматеріальної складових.

Разом з тим варто відмітити, що термінологічна невизначеність обумовлює плюралізм підходів щодо структурування фінансового потенціалу. Так, найбільш узагальненими є два підходи до визначення складових фінансового потенціалу регіону, а саме: функціональний та суб'єктний. Відповідно до першого фінансовий потенціал включає бюджетний (фіскальний, податковий) потенціал, інвестиційний, ощадний тощо. У свою чергу, другий підхід передбачає наступну структуру фінансового потенціалу регіону: фінансовий потенціал підприємств, домогосподарств, державних фінансів та, за деякими авторськими класифікаціями, кредитних установ.

Таким чином, слід відзначити, що теоретична неоднозначність обумовлює проблеми практичної квантифікації фінансового потенціалу регіонів України, а тому особливого як теоретичного, так і практичного значення набуває розробка науково-методичного підходу до оцінки фінансового потенціалу регіону з урахуванням систематизації та конкретизації теоретичних здобутків вітчизняних та закордонних науковців, а також доступності та повноти статистичної інформації, необхідної для реалізації математичних розрахунків та побудови алгоритму.

Метою статті є розробка науково-методичного підходу до оцінки фінансового потенціалу регіонів України.

Виклад основного матеріалу. У контексті даного дослідження необхідно зауважити, що вирішення теоретичних суперечностей виступає однією з важливих передумов ефективності практичної реалізації поставленого завдання, а тому, перш ніж перейти до розробки науково-методичного підходу до оцінки фінансового потенціалу регіонів України, важливо з’ясувати та узагальнити окремі теоретичні аспекти.

Так, перш за все, доцільно відмітити, що визначення фінансового потенціалу з позиції системного підходу найбільш повно та адекватно відображає його зміст та ключові характеристики, однак у прикладному розумінні виникають труднощі щодо врахування у процесі оцінки фінансового потенціалу його імматеріальної складової, тобто певних якісних характеристик системи щодо акумулювання та оптимального використання фінансових ресурсів, що може бути об'єктом подальших наукових досліджень.

Однак варто зазначити, що не існує серед науковців одностайності і щодо квантифікації ресурсної складової. Так, перш за все, варто враховувати як наявні в системі фінансові ресурси, які спрямовуються на вирішення важливих соціально-економічних проблем регіонального значення, так і ті фінансові ресурси, які фактично знаходяться у рамках фінансової системи регіону, однак не циркулюють у сфері бюджетних відносин. Таким чином, раціонально оцінювати фінансовий потенціал регіону на основі врахування не лише тих фінансових ресурсів, які зосереджені у місцевих бюджетах, але і тих, які знаходяться у розпорядженні фізичних та юридичних осіб, та у перспективі можуть бути використані для фінансування програм регіонального значення тощо.

Крім того, слід відмітити, що з позиції кількісної оцінки фінансового потенціалу регіону, доцільною є інтеграція існуючих підходів до його структурування, що дозволяє збільшити рівень прозорості та доступності розробленого алгоритму. Так, для реалізації поставленої мети у даній роботі пропонується розглядати фінансовий потенціал як єдність наступних елементів: фінансового потенціалу суб'єктів господарювання, фінансового потенціалу домогосподарств, інвестиційного потенціалу та фіскального потенціалу (потенціалу сфери державних фінансів). За кожним із перерахованих компонентів пропонується обрати набір показників у вітчизняних статистичних звітах, на основі яких і буде здійснюватися безпосередня розробка науково-методичного підходу до оцінки фінансового потенціалу регіонів України.

Так, статистичною базою для побудови означеного науково-методичного підходу було відібрано статистичний масив індикаторів із 16 показників, які відображають ситуацію у регіонах України станом на І кв. 2013 року. У рамках визначення фінансового потенціалу господарюючих суб'єктів було відібрано такі показники, як: фінансовий результат до оподаткування великих та середніх підприємств; чистий прибуток (збиток) таких підприємств та частка підприємств, що отримали прибуток. Саме зазначені показники дозволяють зробити висновок про ефективність функціонування корпоративного сектора та наявність у підприємств вільних фінансових ресурсів для забезпечення потреб розширеного відтворення.

Кількісну оцінку фінансового потенціалу домогосподарств можна здійснити на основі таких показників, як: заборгованість із виплати заробітної плати; середня заробітна плата у розрахунку на одного штатного працівника; індекс реальної заробітної плати, оскільки заробітна плата є основним джерелом доходів домогосподарств, які у майбутньому можуть бути трансформовані у заощадження та використані як інвестиційний ресурс на регіональному чи загальнонаціональному рівні.

Інвестиційний потенціал може бути охарактеризований на основі показників капітальних інвестицій та прямих іноземних інвестицій у розрахунку на душу населення.

Справедливо зауважити, що у структурі фінансового потенціалу регіону найбільшу питому вагу займає саме фіскальний (бюджетний)

потенціал, найвагомішою складовою якого є податковий потенціал. Саме тому дана група характеризується найбільшою кількістю показників, серед яких є параметри, що відображають загальний обсяг надходжень до бюджету, так і ті, що ілюструють безпосередньо податкові відносини на рівні регіону.

Таким чином, можна зробити висновок, що обрані показники цілком об'єктивно відображають реальні та потенційні можливості регіону щодо акумуляції фінансових ресурсів як за різними групами суб'єктів, так і за функціональними секторами. Статистична база дослідження згрупована та систематизована у таблиці 1.

Враховуючи попередні дослідження, послідовність процесу формалізації та реалізації науково-методичного підходу до кількісної оцінки фінансового потенціалу регіонів України буде включати наступні етапи.

На першому етапі необхідно провести нормалізацію масиву вхідної статистичної інформації. Виходячи з того, що показники, які формують фінансовий потенціал регіонів, мають не тільки різні одиниці виміру, але й відмінні градієнти, процес їх приведення до співставного вигляду повинен носити специфічний характер. Отже, математичну формалізацію етапу нормалізації запропоновано проводити наступним чином:

(1)

де — нормалізоване значення i-го регіону в розрізі j-го показника;

— абсолютне значення i-го регіону в розрізі j-го показника;

— модуль числа;

— мінімальне значення на множині регіонів за кожним і-м показником;

— максимальне значення на множині регіонів за кожним і-м показником.

Отримавши дані, які можна порівнювати між собою, в межах другого етапу проведемо формування еталонного значення. Визначення даного параметра є особливо важливим процесом у межах будь-якої методики по формуванню потенціалу, оскільки саме еталон буде визначати обсяг невикористаних можливостей. Виходячи з цього, в межах досліджуваного науково-методичного підходу запропоновано наступний алгоритм ідентифікації еталонного значення:

1. Визначення зваженого середнього геометричного відповідних показників, які формують фінансовий потенціал регіону:

(2)

де — зважене середнє геометричне в розрізі j-го показника;

Т=27 — загальна кількість регіонів, що розглядаються;

— добуток показників.

2. Визначення середнього квадратичного відхилення від зваженого середнього геометричного:

(3)

3. Визначення еталонного значення ():

(4)

Вибір саме даного математичного інструментарію обумовлений можливістю з його допомогою врахувати: мінливість вхідної інформації, яка використовується; весь спектр альтернативних значень факторних ознак у межах кожного регіону; умову невизначеності, тобто відсутність або неврахування окремих даних у процесі оцінки.

Проводячи економічну інтерпретацію еталону, справедливо зауважити, що ним не виступає найбільший/найменший показних з усіх існуючих у сукупності, а є значення, яке враховує потенціал недосяжності будь-яким суб'єктом граничного максимального/мінімального значення.

На третьому етапі відбувається визначення фінансового потенціалу певної території (), як відхилення від еталонного значення. Тобто проводиться ідентифікація ступеня невикористаних певним регіоном власних фінансових можливостей:

(5)

На останньому, четвертому етапі реалізації науково-методичного підходу до оцінки фінансового потенціалу регіонів, набуває актуальності проведення якісної інтерпретації кількісної оцінки фіскального потенціалу. Тобто відбувається градація регіонів України на певні групи залежно від показника їх фінансового потенціалу.

Якісну характеристику фінансового потенціалу та межі кожної з груп запропоновано визначати наступним чином:

мінімальний рівень: ;

низький рівень: ;

середній рівень: ;

високий рівень: (6)

Застосувавши розглянуту вище методику до реального статистичного масиву даних, наведених у таблиці 1, отримаємо наступні результати (табл. 2).

Таблиця 2 — Практичні результати впровадження науково-методичного підходу до оцінки фінансового потенціалу регіонів України

Назва регіонів (областей, міст)

Кількісні значення (інтервали) відповідних груп регіонів України

Рівень фінансового потенціалу

Кількість регіонів

у групі

Нижня межа інтервалу

Верхня межа інтервалу

Київська обл., м. Київ

0,6357

0,7203

мінімальний

Дніпропетровська, Донецька, Харківська області

0,7203

0,8049

низький

АР Крим, Житомирська, Запорізька, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Черкаська, Чернігівська області

0,8049

0,8896

середній

Вінницька, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька області, м. Севастополь

0,8896

0,9742

високий

Таким чином, на основі даних, наведених у таблиці 2, справедливо зауважити, що значення фінансового потенціалу переважно характеризують існуючий соціально-економічний розвиток територій України, що є підтвердженням об'єктивності та адекватності розробленого науково-методичного підходу. Так, найбільший рівень використання фінансових можливостей прослідковується в м. Київ та Київській області, тому кількісне значення фінансового потенціалу для даних територій є найменьшим. Дещо нижчий рівень використання фінансового потенціалу спостерігається в таких областях, як Донецька, Дніпропетровська та Харківська. Для всіх інших 22 регіонів України характерний мінімальний та низький рівні фінансового потенціалу. Це свідчить про відсутність цілісної державної програми оптимального використання вже існуючих та потенційних фінансових можливостей регіону, не враховуючи аспекти цілеспрямованої допомоги депресивним регіонам та розвитку інфраструктурних об'єктів.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Необхідно зазначити, що запропонований науково-методичний підхід до оцінки фінансового потенціалу регіонів України дає змогу сформувати масив даних, використання яких дозволятиме державним органам влади формувати адекватну існуючим економічним умовам стратегію регіонального розвитку. Крім того, градація рівнів фінансового потенціалу в межах регіонів України створює підґрунтя для раціонального розподілу державних ресурсів, оскільки на основі отриманих результатів можна не тільки провести їх справедливий перерозподіл, виходячи з наявної соціально-економічної ситуації в кожному регіоні, але і досягти високого рівня фінансової самодостатності територій у майбутньому, враховуючи ступінь використання існуючих можливостей.

У той же час справедливо зазначити, що з метою більш комплексного та об'єктивного аналізу фінансового потенціалу окремих регіонів доцільно також враховувати якісні показники, наприклад такі, як рівень розвитку фінансової та виробничої інфраструктури, ефективність фінансового менеджменту на рівні регіону, рівень корупції та адекватність системи планування і моніторингу за цільовим використанням грошових коштів на мезорівні тощо. Використання даних показників, безумовно, збільшить точність і наукову обґрунтованість отриманого результативного показника, але паралельно з цим збільшиться вплив суб'єктивних факторів за рахунок використання апарату експертних оцінок, що може призвести до часткового викривлення результатів та збільшення витрат для забезпечення проведення неупередженої оцінки.

Список літератури

фінансовий регіон релевантний

1. Боронос В. Г. Фінансовий потенціал території у державній фінансовій політиці: методологія і практика управління: дис. … канд. екон. наук: спец. 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит» / Боронос В. Г. — Суми, 2012. — 433 с.

2. Возняк Г. В. Фінансовий потенціал регіону: економічна суть та структура / Г. В. Возняк, М.А. Козоріз // Економічні науки. — (Серія «Облік і фінанси»). — Випуск 8 (29). — Ч. 3. — 2011. — С. 48−56.

3. Гринащук І. І. Фінансовий потенціал адміністративно-територіальної одиниці: сутність, проблеми розвитку та оцінювання / І. І. Гринащук // Вісник економіки транспорту і промисловості. — 2009. — № 26. — С. 66−72.

4. Іоненко К. В. Формування та оцінка фінансового потенціалу регіону: автореф. дис. … канд. екон. наук: спец. 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит» / Іоненко К.В. — К., 2007. — 24 с.

5. Клименко Т. В. Підвищення ефективності фінансового потенціалу регіону: автореф. дис. … канд. екон. наук: спец. 08.10.01 «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» / Клименко Т. В. — Донецьк, 2003. — 21 с.

6. Офіційний сайт Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://treasury.gov.ua/main /uk/publish/category/23 605.

7. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

8. Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.me.gov.ua/.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою