Захист від недобросовісної конкуренції, яка здійснюється з використанням об"єктів промислової власності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана Кафедра цивільного та трудового права

Індивідуальне завдання з права інтелектуальної власності на тему:

«Захист від недобросовісної конкуренції, яка здійснюється з використанням об'єктів промислової власності»

Виконала:

студентка 4 курсу, 9 групи спеціальності 6402

Рижа Н.Г.

Перевірив викладач:

доц. Халаїм Ніна Олексіївна Київ 2011

План промислова інтелектуальна власність Вступ

1. Промислова власність як один із видів інтелектуальної власності

2. Об'єкти промислової власності

3. Охорона об'єктів промислової власності

4. Недобросовісна конкуренція як порушення законодавства

5. Недобросовісна конкуренція, що здійснюється за допомогою об'єктів промислової власності

6. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію, здійснену за допомогою об'єктів промислової власності

Висновки Список використаних джерел

Вступ Результати інтелектуальної діяльності людини уже давно почали поділяти на дві основні групи: твори літератури і мистецтва або літературно-художня власність і технічні творчі витвори або промислова власність. Звідси і поділ творчості: літературно-художня творчість і науково-технічна творчість.

Науково-технічна діяльність охоплює собою велике коло видів творчої діяльності, спрямована на досягнення певних науково-технічних результатів, необхідних людям для забезпечення своєї життєдіяльності, і вона пройшла довгий шлях від першого колеса як винаходу людства до комп’ютера.

Науково-технічна діяльність охоплює собою велике коло видів творчої

діяльності, спрямована на досягнення певних науково-технічних результатів, необхідних людям для забезпечення своєї життєдіяльності.

Результатом науково-технічної діяльності є промислова власність, яка в сучасних умовах складає основу економіки. Тепер уже ні в кого не викликає сумніву, що там, де вищий рівень науково-технічної діяльності, там вищий рівень виробництва, там економіка країни потужніша.

Ці чинники зумовлюють необхідність удосконалення правової охорони об'єктів промислової власності не тільки на національному рівні, а й на міжнародному, оскільки ці об'єкти стали досить цінним товаром і на міжнародному ринку. Попит на цей товар постійно зростає, адже він зумовлюється інтенсивним розвитком промисловості і економіки в цілому.

Проблеми правової охорони промислової власності в кінці XIX ст. настільки загострилися, що змусили економічно розвинені країни Європи шукати нові і більш ефективні засоби міжнародно-правової охорони промислової власності.

Зазвичай права промислової власності, закріплюються, наприклад, у патентах і одержуються шляхом подачі відповідної заявки до патентного відомства. Такі дії наділяють патентовласника виключними правами по відношенню до об'єкта охорони. У той самий час захист від несумлінної конкуренції ґрунтується не на наданні прав, а на твердому переконанні суспільства, що дії, які йдуть врозріз із загальноприйнятою чесною комерційною практикою і неприпустимими. Однак, чесна гра на ринку не може забезпечуватись виключно шляхом охорони прав промислової власності. У світі існує широке коло недобросовісних дій, таких, які виникають через рекламу, що вводить в оману споживача або через порушення комерційної таємниці тощо.

Тому важливим є захист об'єктів промислової власності від недобросовісної конкуренції як однієї з таких недобросовісних дій.

1. Промислова власність як один із видів інтелектуальної власності

Інтелектуальна власність (англ. intellectual property) — результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї особи: автора, виконавця, винахідника та інш.) або кількох осіб. Право інтелектуальної власності — у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях.

Згідно зі статтею 2 (VIII) Конвенції, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (Стокгольм, 1967, дипломатична конференція держав — членів Паризької (1893) і Бернської (1896) конвенцій), «інтелектуальна власність включає права, що належать до літературних, художніх і наукових творів, виконавчої діяльності, звукозапису, радіой телевізійних передач, винаходів, наукових відкриттів, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень, а також до захисту від недобросовісної конкуренції»

Промислова власність — один із видів інтелектуальної власності, є її складовою, об'єднує у собі ті результати інтелектуальної діяльності, які пов’язані із винахідництвом та раціоналізаторською справою і не належать до об'єктів авторського права.

Виокремлюють два основні види правового регулювання відносин, пов’язаних з об'єктами інтелектуальної власності: авторське право та право промислової власності (або патентне право). Обидва види ґрунтуються на результатах розумової праці, вони регулюють різні правовідносини. Коло об'єктів їхньої охорони близьке, але не тотожне. Авторське право регулює відносини, що виникають у зв’язку з використанням творів літератури, мистецтва та науки, зокрема, комп’ютерних програм і баз даних. Охорона (видання свідоцтва) поширюється на певні види й форми інформації. Правове регулювання авторських прав передбачає наявність механізму підтримки особистих немайнових прав автора — права на ім'я, неперекручування тексту та механізму підтримки його майнових прав, тобто права на виключне використання об'єкта інтелектуальної власності, що дозволяє юридично вводити в господарський обіг результат творчості.

Право промислової власності передбачає регулювання відносин, пов’язаних з об'єктами винаходів, корисних моделей, промислових зразків, селекційних досягнень, що мають містити новизну наукового (винахідницького) рівня й промислового застосування. Охорона (видача патенту або свідоцтва) поширюється на зміст інформації, обсяг якої визначається формулою — короткою словесною характеристикою, що зумовлює сутність новації, рівень її відмінності від уже відомого.

Нині основними джерелами законодавства України про промислову власність є закони України «Про власність» від 7 лютого 1991 р., «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності» від 13 грудня 1991 p. «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 p., «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р., «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р., «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р., «Про тваринництво» від 15 грудня 1993 p., а також Паризька конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., до якої приєдналася Україна.

2. Об'єкти промислової власності

Об'єкти промислової власності володіють основними ознаками, до яких належать: застосування у сфері виробничої або комерційної діяльності; основна цінність стосується змісту рішень, запропонованих авторами; економічна ефективність, здатність приносити прибуток; необхідність спеціальної реєстрації; наявність офіційних охоронних документів.

Об'єктами промислової власності є:

· винахід — ідея, що робить можливим практичне розв’язання конкретної технічної проблеми у різних галузях.

Як правило, винаходи охороняються патентами, які називаються — «патентами на винахід». Основна мета світової патентної системи — забезпечення прогресу у різних галузях промислових технологій. Не всі винаходи є патентоспроможними. Мають бути виконані три вимоги: винахід повинен бути новим, мати винахідницький рівень і можливість промислового використання.

Зазвичай у світі розрізняють винаходи виробу та способу. Винахід нового сплаву є прикладом винаходу виробу. Винахід способу одержання нового сплаву є прикладом винаходом способу.

Охорона, що надається патентом на винахід, означає, що будь-хто має спочатку одержати дозвіл на використання від особи, яка є власником патенту.

· корисна модель — конструктивне виконання пристрою, що є новим i промислово придатним.

Об'єктами корисних моделей є пристрої та пристосування. Корисні моделі покликані заохочувати винахідників до більш активного використання власних знань та вмінь для вдосконалення виробництва. Корисні моделі відрізняються від винаходів за такими параметрами:

1) рівнем проведеної експертизи (проводиться лише формальна експертиза, в ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані корисною моделлю, і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам);

2) максимальний термін охорони, передбачений законом для корисної моделі, значно менший ніж у випадку винаходу;

3) мито за видачу та підтримання чинності корисної моделі, як правило, також ніж для винаходу.

· промисловий зразок — форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу i призначені для задоволення естетичних та ергономiчних потреб, якщо вiн новий i промислово придатний.

· товарні знаки — знаки, за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від товарів та послуг інших осіб (конкурентів) Такими позначеннями можуть бути слова, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. У Цивільному кодексі України відносно знаку для товарів і послуг вживається термін «торговельна марка» .

· топографії інтегральних мікросхем — зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

· фірмова назва — потрібна для впізнавання фірми, її ділової діяльності.

Фірмова назва є цінним активом, джерелом корисної інформації для споживачів, є символом репутації та реноме фірми. Фірмова назва є об'єктом охорони за законодавством більшості країн, однак правові режими, що регулюють їх використання, змінюються в широких межах від країни до країни. У багатьох країнах передбачена система реєстрації фірмових назв, хоча між ними є значні відмінності за територіальним принципом, охоплення території, а також з точки зору правових наслідків реєстрації.

· секретнi об'єкти: об'єкти промислової власностi (винаходи, кориснi моделi i промисловi зразки), що становлять державну таємницю.

· ноу-хау — технологічна, комерційна інформація, що є секретом виробництва. Інформація підлягає захисту від незаконного використання іншими особами при умові, що: вона має дійсну чи потенційну цінність в силу невідомості її третім особам, до неї нема вільного доступу на законній підставі; володар її приймає необхідні заходи до охорони її конфіденційності.

· раціоналізаторська пропозиція — визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

· географічне зазначення — назва або позначення, котрі ідентифікують товар як такий, що походить з певної території, країни, регіону або місцевості і особлива якість, репутація та інші важливі характеристики якого у значній мірі пов’язані із його географічним походженням.

3. Охорона об'єктів просмислової власності

Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент — це техніко-юридичний документ, виданий заявнику на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, що відповідає умовам патентоспроможності і підтверджує авторство, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

Патентоздатність — сукупність ознак технічного рішення, які відзначаються новизною і є необхідними та достатніми для визнання його винаходом. Критерій новизни полягає в тому, що винахід не є частиною рівня техніки, що визначає всі відомості, що стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи, або якщо заявлено пріоритет — до дати її пріоритету.

В Україні діють два види патентів на винахід: патент із терміном дії 20 років, що видається після проведення експертизи по суті, і деклараційний патент — різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід.

Об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження.

В основному Законі країни — Конституції України — у ст. 54 кожному громадянину гарантується право на захист його інтелектуальної власності, моральних та матеріальних інтересів. Так, будь-яке посягання на права власника патенту на винахід чи корисну модель, передбачене ст. 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», вважається порушенням прав власника патенту і тягне за собою відповідальність згідно з чинним адміністративним, цивільним та кримінальним законодавством України. Для промислових зразків ця норма визначена у ст. 26 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки». Стосовно власників знаків для товарів і послуг — ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Для власників зареєстрованої топографії ІМС — ст. 21 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» .

Порушенням прав власника патенту на винахід чи корисну модель визнаються дії з боку будь-якої особи щодо виготовлення, пропонування для продажу, введення в господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання з зазначеною метою об'єкта, що охороняється патентом.

Аналогічні норми є чинними і для інших об'єктів промислової власності. Наприклад, порушенням прав власника визнаються дії з боку будь-якої особи щодо застосування до зареєстрованого знака, позначеного на упаковці товарів чи у рекламі іншого позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Для топографії ІМС таким порушенням визнаються дії з боку будь-якої особи, що без дозволу власника копіює топографію або займається виготовленням ІМС із застосуванням даної топографії, або будь-яких виробів, що містять такі ІМС. Крім того, порушенням визнаються також дії, пов’язані з ввезенням таких ІМС та виробів, що їх містять, на митну територію України. Також до порушень відноситься пропонування для продажу, продаж, зберігання із зазначеною метою та інше введення в обіг ІМС, виготовленої із застосуванням зареєстрованої топографії, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС.

На вимогу власника патенту чи свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Вимагати поновлення порушених прав власника патенту або свідоцтва може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено в ліцензійній угоді.

Для захисту виключного права власник повинен довести, що його патент або свідоцтво було порушено. Таким чином, у справах про контрафакцію, тобто порушення прав на патент або свідоцтво, центральним є питання збирання доказів про факти такого порушення. Необхідно розуміти, що цей процес є дуже трудомісткий. Особливо важким є одержання доказів у справах про порушення прав на такий об'єкт винаходу як способу, оскільки при цьому необхідно мати доступ на підприємство порушника.

Наведений перелік контрафактних дій є вичерпним, тобто будь-які інші дії не можуть переслідуватись за Законом. Слід зазначити, що перелічені дії є окремими випадками протизаконного використання об'єкта, що охороняється, і мають самостійне значення. Іншими словами, будь-яка із зазначених дій, наприклад, виготовлення, вже вважається порушенням Закону.

Самостійність вказаних складів правопорушень полягає у тому, що за кожен з них власник прав може переслідувати порушника свого патенту.

Чинним законодавством України встановлено відповідальність за порушення прав власника патенту. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (для товарних знаків ст. 21 відповідного Закону, для промислових зразків — ст. 27, для голографій ІМС — ст. 22) спори, пов’язані з його застосуванням, вирішуються судом, арбітражним або третейським у порядку, встановленому чинним законодавством України. Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про авторство на винахід і корисну модель, встановлення власника патенту, порушення майнових прав власника патенту, укладання та виконання ліцензійних договорів, право попереднього користування, винагороду винахіднику (автору), компенсації. Суди розглядають також інші спори, пов’язані з охороною прав, що надаються цими законами.

Статтею 177 ККУ «Порушення прав на об'єкти промислової власності» передбачається відповідальність за незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, кваліфікованого зазначення походження товару, топографії інтегральних мікросхем, сорту рослин, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі. Цей злочин карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення. Крім того, у цій же статті передбачені наслідки для осіб, що вчинили такі дії повторно, припустились службових злочинів або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі. Матеріальна шкода вважається завданою в особливо великому розмірі, якщо її вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

4. Недобросовісна конкуренція як порушення законодавства Неправомірні дії підприємців, спрямовані на отримання неправомірних переваг при здійсненні ними господарської діяльності, можуть бути визнані недобросовісною конкуренцією, що в свою чергу є порушенням конкурентного законодавства. Основою недобросовісної конкуренції є нечесне, неправомірне ведення підприємницької діяльності. У той час, коли добросовісні учасники ринку витрачають свій час та значні кошти на здобуття ділової репутації, розробку та втілення нових технологій, заручення споживачів до використання товарів з їх торговою маркою, тобто ведуть чесну конкурентну боротьбу, їх несумлінні конкуренти всілякими шляхами намагаються неправомірно використати чужу ділову репутацію, створити перешкоди своїм конкурентам під час здійснення ними господарської діяльності і, таким чином, досягти неправомірних перевагу бізнесі. Законодавством України чітко визначено види й форми недобросовісної конкуренції, відповідальність за її вчинення. За Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Характерною ознакою недобросовісної конкуренції є активна поведінка особи, спрямована на вчинення неправомірних дій, а саме неправомірні дії, спрямовані на досягнення неправомірних переваг у конкурентній боротьбі, мають такі спільні ознаки:

1) спричиняють збитки іншим господарюючим суб'єктам чи їх діловій репутації;

2) спрямовані на отримання неправомірних переваг у підприємницькій діяльності;

3) порушують норми законодавства України.

Відповідно до законодавства України недобросовісна конкуренція — протиправна, карана поведінка. Норми, що визначають цю поведінку як протиправну містяться у конкурентному законодавстві, а також в інших нормативно-правових актах. За формою недобросовісну конкуренцію можна поділити на три великі групи: неправомірні дії, спрямовані на отримання певних переваг над конкурентом за рахунок його інтелектуальної діяльності та ділової репутації; неправомірні дії, пов’язані з дезорганізацією виробничого процесу конкурента, створенням йому перешкод у процесі конкурентної боротьби та досягненням неправомірних переваг у конкуренції; дії, пов’язані з неправомірним збиранням, розголошенням та використанням комерційної таємниці.

На противагу конкуренції, недобросовісна конкуренція припускає зловживання суб'єктом ринкової діяльності своїм положенням в економіці та позбавляє суспільство ефективних стимулів економічного зростання, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва, як найповнішого задоволення попиту, зниження виробничих витрат. Вона ускладнює процеси оновлення асортименту, підвищення якості продукції, насичення ринків, спотворює критерії визначення збиткових виробництв, які

потребують реорганізації та навіть санації. Сутність недобросовісної зовнішньої конкуренції полягає в тому, що вона зумовлює перерозподіл чинників одержання прибутку та стимулів удосконалення організації виробництва, зниження витрат на виробництво одиниці продукції, підвищення якості товарів на користь недобросовісних конкурентів.

Нині наростають суперечності між системою індивідуалізації у формі товарного знака, торгової марки, фірмового найменування і системою індивідуалізації у вигляді доменних імен, які не дають гарантій захисту від недобросовісної комерційної діяльності. Нові категорії правопорушників реєструють чужі товарні знаки як назву домену і відмовляються від прав на них тільки в обмін на певні виплати значних коштів від вартості об'єкта охорони з боку законного власника товарного знака (наприклад, вартість знака фірми «Кока-кола» — 10 тис. дол., фірми «Джип» — 60 тис. дол.). Власник відомої корпорації Аді Даслер неодноразово звертався з позовом до суду на електронних конкурентів, аби захистити свої права на товарний знак «Adidas». Так, є веб-сторінка www.adidas.spb.ru. Суфікс spb.ru означає стандартне позначення для Санкт-Петербурзького регіону. Товарний знак «Adidas» належним чином зареєстрований у Російській Федерації. Будь-який відвідувач мережі вважає, що придбати товар цієї фірми в Санкт-Петербурзі значно дешевше. Він набирає домен, а насправді ця сторінка не має нічого спільного з відомою фірмою. Тобто, фірма «Adidas» має реального електронного конкурента-шахрая, який порушує законодавство Росії про товарні знаки і знаки обслуговування.

У право промислової власності включають також право на припинення недобросовісної конкуренції, тобто використання прийомів, що суперечать усталеній у промисловій і торговельній практиці чесним звичаям.

5. Недобросовісна конкуренція, що здійснюється за допомогою об'єктів промислової власності

Зазначені об'єкти захисту від недобросовісної конкуренції у точному значенні цього слова не є об'єктами промислової власності, але вони прирівняні до них, оскільки мають своєю метою захист від недобросовісної конкуренції.

Відомо, що конкуренти у боротьбі за ринок часто вдаються до використання неправомірних засобів у цій боротьбі. Ця неправомірна діяльність набуває досить загрозливих масштабів, що наносять велику шкоду економіці будь-якої держави. Тому вже в Конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. недобросовісна конкуренція була проголошена як протиправна дія, спрямована на порушення прав на об'єкти промислової власності. Конвенція поклала на своїх членів обов’язок забезпечити громадянам країн, що стали членами Паризького союзу, ефективний захист проти недобросовісної конкуренції. Актом недобросовісної конкуренції Конвенція вважає будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах. Зокрема, забороні підлягають:

1) усі дії, здатні будь-яким способом викликати змішування щодо підприємства, продуктів або промислової чи торговельної діяльності конкурента;

2) неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торговельну діяльність конкурента;

3) вказівки або твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування або кількості товарів.

Захист від недобросовісної конкуренції в Україні здійснюється Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. Закон визначає дії, що визнаються недобросовісною конкуренцією. Ними визнаються будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Відносини, що складаються у зв’язку із захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються зазначеним Законом, а також законами України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», «Про Антимонопольний комітет України», «Про зовнішньоекономічну діяльність», іншими актами законодавства, виданими на підставі законів і постанов Верховної Ради України.

Об'єктами захисту від недобросовісної конкуренції є своєрідні дії. Якщо об'єктами правової охорони результатів інтелектуальної діяльності є її результати, то об'єктами захисту від недобросовісної конкуренції є також результати інтелектуальної діяльності від неправомірних посягань. Але в першому випадку передбачається охорона прав у широкому значенні цього слова, а в другому — лише захист проти неправомірних дій третіх осіб.

Об'єктами захисту від недобросовісної конкуренції можуть бути неправомірні дії, що в Законі згруповані у три групи:

1) неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта (підприємця);

2) створення перепон (перешкод) господарюючим суб'єктам (підприємцям) у процесі конкуренції і досягнення неправомірних переваг в конкуренції;

3) неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці.

Кожна з цих груп складається з окремих видів неправомірних дій.

До першої групи належать:

1. Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки. Неправомірним визнається використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельних марок, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, географічних зазначень місць походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання.

Використання у комерційному найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені подається який-небудь відрізняльний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).

2. Неправомірне використання товару іншого виробника. Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення в господарський оборот під своїм позначенням товару іншого виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

3. Копіювання зовнішнього вигляду виробу. Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) в господарському обігу без однозначної вказівки виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).

4. Порівняльна реклама. Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця). Проте не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів.

До другої групи неправомірних дій, що визнаються недобросовісною конкуренцією, належать такі їх види:

1. Дискредитація господарюючого суб'єкта (підприємця). Дискредитацією господарюючого суб'єкта (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), що завдали або могли завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

2. Купівля-продаж товарів, виконаних робіт, надання послуг із примусовим асортиментом. Такими визнаються дії щодо купівлі-продажу одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, непотрібних споживачеві або контрагенту.

3. Схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта (підприємця). Схиленням до бойкоту господарюючого суб'єкта (підприємця) вважається спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв’язків із цим господарюючим суб'єктом (підприємцем).

4. Схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника). Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав.

5. Схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом. Схиленням господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання господарюючого суб'єкта (підприємця) — учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов’язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування господарюючому суб'єкту (підприємцю) — учаснику договору, безпосередньо або через посередника, компенсації або інших переваг.

6. Підкуп працівника постачальника. Це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника) безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником службових обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником).

7. Підкуп працівника покупця. Ті ж самі дії, що і працівника постачальника.

8. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції. Досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання таких щодо іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) шляхом порушення чинного законодавства, що підтверджене рішенням державного органу, наділеного відповідною компетенцією.

Третю групу неправомірних дій, спрямованих на порушення добросовісної конкуренції, складають:

1. Неправомірне збирання комерційної таємниці. Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало або могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю).

2. Розголошення комерційної таємниці. Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені в установленому порядку або стали відомими у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало або могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю).

3. Схилення до розголошення комерційної таємниці. Схиленням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені в установленому порядку або стали відомими у зв’язку з виконанням службових обов’язків відомості, що відповідно до чинного законодавства становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало або могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю).

4. Неправомірне використання комерційної таємниці. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

Згідно з Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року підлягають забороні:

1. всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента;

2. неправильні ствердження при існуванні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати підприємство, продукти чи промислову або торговельну діяльність конкурента;

3. вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

Громадянам гарантуються законні засоби для ефективного припинення вищевказаних дій, право звернення з цих питань з позовом до суду.

Надаються відповідно внутрішнього законодавства тимчасова охорона патентоспроможних винаходів, корисних моделей, промислових зразків, а також товарних знаків для продуктів, що експонуються на офіційних чи офіційно визнаних міжнародних виставках, які організовані на території однієї з цих країн.

Ця тимчасова охорона не подовжує строків, встановлених у статті 4. Якщо пізніше буде витребувано право пріоритету, то компетентна установа кожної країни зможе вираховувати строк від дати поміщення продукту на виставку.

Кожна країна може вимагати для доказу ідентичності предмета, що експонується, та дати поміщення його на виставку такі документи, які вона визнає необхідними.

Кожна країна Союзу зобов’язується створити спеціальну службу у справах промислової власності та центральне сховище для ознайомлення громадськості з патентами на винаходи, корисними моделями, промисловими зразками і товарними знаками.

Ця служба видає офіційний періодичний бюлетень. Вона регулярно публікує прізвища власників виданих патентів з коротким найменуванням запатентованих винаходів; репродукції зареєстрованих знаків.

6. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію, здійснену за допомогою об'єктів промислової власності

Відповідно до чинного законодавства за недобросовісну конкуренцію передбачається адміністративна, цивільна або кримінальна відповідальність.

Кримінальна відповідальність передбачена за злочини, що порушують вимоги законодавства про охорону комерційної таємниці, охорону прав на товарний знак, а також за злочини, що пов’язані з досягненням неправомірних переваг у конкуренції, а саме: умисному неподанні або поданні завідомо неправдивих документів чи іншої інформації Антимонопольному комітету України або його територіальному відділенню, ухиленні від виконання законних рішень цих органів, які вчинені службовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю, підприємства, установи та організації (стаття 230); незаконному збиранні з метою використання або використанні відомостей, що становлять комерційну таємницю (стаття 231); розголошенні комерційної таємниці (стаття 232).

Цивільно-правовою санкцією за недобросовісну конкуренцію є відшкодування збитків. Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством. Наприклад, неправомірне використання фірмового найменування, знака для товарів та послуг або будь-якого маркування, неправомірне копіювання форми упаковки, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару інших покупців, використання імені на власний розсуд тягне за собою накладення штрафу від 30 до 44 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративна відповідальність передбачає дві спеціальні санкції за окремі види порушень, що визнаються недобросовісною конкуренцією. Однією з них є вилучення товарів з неправомірно використаними позначками та копій виробів іншого суб'єкта господарювання. Другою — офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і способом, визначеним законодавством.

Крім того, згідно зі ст. 164.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення йому перешкод у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг, а також за наявності фактів неправомірного збирання, розголошення та використання комерційної таємниці на порушників може бути накладено штраф у розмірі від п’яти до 44-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновки Під час написання індивідуальної роботи я розширила свої знання про промислову власність як вид інтелектуальної власності, об'єкти промислової власності і недобросовісну конкуренцію, яка здійснюється з їх допомогою.

Об'єктами промислової власності є: винахід, корисна модель, промисловий зразок, товарний знак, фірмове найменування, топографії інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, географічні зазначення, ноу-хау.

Охорона об'єктів промислової власності здійснюється за допомогою патентування і ліцензування.

Недобросовісною конкуренцією з використанням об'єктів промислової власності є такі дії: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, неправомірне використання товару іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробу, порівняльна реклама, збирання, розголошення, схилення до розголошення, неправомірне використання комерційної таємниці тощо.

Паризька конвенція з охорони промислової власності, прийнята 20 березня 1883 року, гарантує всім країнам-учасникам відповідно внутрішнього законодавства тимчасову охорону патентоспроможних винаходів, корисних моделей, промислових зразків, а також товарних знаків для продуктів, що експонуються на офіційних чи офіційно визнаних міжнародних виставках, які організовані на території однієї з цих країн, створення спеціальної служби у справах промислової власності та центральне сховище для ознайомлення громадськості з патентами на винаходи, корисними моделями, промисловими зразками і товарними знаками, право звернення до суду з метою захисту своїх прав у сфері недобросовісної конкуренції.

Відповідальністю за порушення добросовісної конкуренції з використанням об'єктів промислової власності в Україні є: відшкодування шкоди, накладення штрафів, вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання, спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей, а також, згідно із ККУ, конфіскація майна.

Список використаних джерел

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30.

2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 18, N 19−20, N 21−22, ст.144

3. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25−26, ст.131

4. Цивільний кодекс України //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40−44, ст.356

5. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» вiд 15.12.1993 № 3687-XII // Голос України вiд 03.02.1994.

6. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 23. грудня 1993 р. Голос України вiд 17.02.1994.

7. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. N 236/96-ВР// Голос України вiд 02.07.1996.

8. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» вiд 15.12.1993 № 3688-XII // Голос України вiд 16.02.1994.

9. Пост. КМУ від 14 січня 2004 р. N 8 «Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) чи зареєстрованої топографії інтегральної мікросхеми»

10. Паризька конвенція з охорони промислової власності, прийнята 20 березня 1883 року (із наступними змінами). Дата набрання чинності для України 25 грудня 1991р.

11. Андрощук Г. А. Захист від недобросовісної конкуренції// Конкуренція. — 2003. — № 5 (8). — С. 57−60.

12. Атаманова Ю. Є. Право інтелектуальної власності: система міжнародно-правового регулювання. — Х.: ПП. «Див», 2004. — 48 с.

13. Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність: Підручник. — К.: Знання, 2006. — 431 с.

14. Інтелектуальна власність України: правові засади та приактика: (науково-практичне видання у 4-х т) .(Г.О.Андращук, С. О. Довгий, В. С. Дробязко та ін): ред. В. Л. Петрилова, В. О. Жарова — К.: Видавничий Дім «Ін Юре» 1999. — Т.3: Промислова власність. — 656 с.

15. Науково-практичний Коментар до Господарського кодексу України 2-е видання, перероблене і доповнене. За загальною редакцією Г. Л. Знаменського, В. С. Щербини, Київ, Юрінком, Інтер, 2008. — 456с.

16. Охорона промислової власності в Україні / За заг.ред. О. Д. Святоцького. — К.: Вид. дім «Ін Юре», 1999. — 400 с.

17. Підопригора О. О. Право промислової власності в Україні. — К.: Укр.Акад.внутр.справ, 1996. — 146 с.

18. Право інтелектуальної власності: Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / За заг. ред. М. В. Паладія, Н. М. Мироненко, В. О. Жарова. — К.: Парламентське видавництво, 2006. — 432 с.

19. Стрижак О. О. Інтелектуальна власність: (навчальний посібник) / О. О. Стрижак. — Х.: Вид. ХНЕУ, 2007 — 216 с.

20. Черевко Г. В. Інтелектуальна власність (навчальний посібник) / Г. В. Черевко. — К.: Знання, 2008 — 412 с.

21. В. Брижко «До питання охорони об'єктів і захисту прав у сфері інтелектуальної власності» — Вісник Академії управління МВС. 2009. № 3

22. В. М. Парасюк «Захист цивільних прав та інтересів, порушених внаслідок протиправних діянь у сфері конкуренції» — НАУКОВИЙ ВІСНИК № 3 2010 Львівського державного університету внутрішніх справ.

23. І.П. Онуфрик — НЛТУ України, м. Львів «Обєкти права промислової власності в умовах глобалізації» — Науковий вісник, 2008, вип. 18.1