Економічна ефективність виробництва соняшнику та шляхи її підвищення в господарстві «Кодимський» Первомайського району Миколаївської області

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра економіки сільського господарства КУРСОВА РОБОТА На тему: Економічна ефективність виробництва соняшнику та шляхи її підвищення в господарстві «Кодимський» Первомайського району

Миколаївської області

Миколаїв 2010р.

Зміст Вступ

1. Народногосподарське значення соняшнику його розвиток та розміщення

2. Характеристика природних та економічних умов сільгосппідприємства

3. Рівень та перспективи розвитку соняшнику та його вплив на економіку підприємства

4. Економічна ефективність виробництва насіння соняшнику

5. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва насіння соняшнику в господарстві «Кодимський» Первомайського району Миколаївської області

Висновки Список використаних джерел

ВСТУП Україна займає одне з провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі.

Тепер олійний соняшник поширений на всіх континентах земної кулі. За даними ФАО, світова площа його посівів становить понад 14,5 млн га. На великих площах його висівають в Україні, Аргентині, США, Китаї, Іспанії, Туреччині, Румунії, Франції та багатьох інших державах.

Посіви соняшнику в Україні займають понад 2 млн га, що становить 96% площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Херсонській і Полтавській областях.

Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50 — 52% олії, а селекційних — до 60%. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні). На соняшникову олію припадає 98% загального виробництва олії в Україні.

Ринок його насіння в країні розгалужений та різноманітний, що зумовлено великою площею посівів та популярністю культури, сприятливими природно — кліматичними умовами вирощування та високим потенціалом урожайності, попитом на сировину. Особливо це стосується Південного регіону та його областей, які відносяться до найбільш сприятливих зон вирощування цієї культури.

В Україні вирощують як сорти, так і гібриди соняшника. Причому гібридами засівають все більші площі бо вони порівняно з сортами забезпечують вищу врожайність на 15−20%. За останні роки селекціонерами створено високоврожайні сорти і гібриди соняшнику для всіх зон України.

Середня врожайність соняшнику в Україні в останні роки становила 16 18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією — по 30 ц/га і більше, а в умовах зрошення — 38,7 — 40 ц/га.

Підвищеним попитом на світовому ринку користуються створені останнім часом форми соняшника кондитерського напрямку (високий вміст білка) та з високим (89- 90%) вмістом олеїнової кислоти. Нині до «Державного Каталогу сортів рослин України» щорічно заносяться нові гібриди і сорти соняшника. На 2006 рік їх було вже понад 140, хоч ще у 2003 році було понад 90. Серед нових гібридів (2005 — 2006) Отава, Завіт, Анонс, Флокс, Дует, Злата, Рими, Тремор. Серед нових гібридів значна кількість німецьких гібридів — СПР64А10, ПР64Ф71, ЛГ5665, ЛГ5420, Опера ПР. Об'єктом дослідження було обрано господарствj «Кодимський» Первомайського району.

Метою курсової роботи є аналіз прибутковості та рентабельності вирощування насіння соняшнику у підприємстві; з’ясувати які фактори вплинули на ці зміни та які наслідки це мало для підприємства.

Предметом роботи є вивчення економічних показників роботи сільськогосподарського підприємства (форма № 50-cr) та звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур (форма № 29-cr).

1. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ СОНЯШНИКУ ЙОГО РОЗВИТОК ТА РОЗМІЩЕННЯ Вирощування соняшнику — один з прибуткових напрямків сільськогосподарського виробництва, тому на фоні загального скорочення посівних площ і виробництва продукції господарства розширяють посіви соняшнику, незважаючи на збитки не тільки йому, а й іншим культурам. В Україні основною олійною культурою є соняшник.

Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді. Побічні продукти переробки насіння соняшнику — макуха при пресуванні і шрот при екстрагуванні (близько 35% від маси насіння) є цінним концентрованим кормом для худоби. Стандартна макуха містить 38 — 42% перетравного протеїну, 20 — 22% безазотистих екстрактивних речовин, 6 — 7% жиру, 14% клітковини, 6,8% золи, багато мінеральних солей. За поживністю 100 кг макухи відповідають 109 корм. од. Шрот містить близько 33 — 34% перетравного протеїну, 3% жиру, 100 кг його відповідають 102 корм. од.

Кошики соняшнику (вихід 56 — 60% від маси насіння) є цінним кормом для тварин. Їх добре поїдають вівці і велика рогата худоба. В них міститься 6,2 — 9,9% протеїну, 3,5 — 6,9% жиру, 43,9 — 54,7% безазотистих екстрактивних речовин та 13,0 — 17,7% клітковини. За поживністю борошно з кошиків прирівнюється до пшеничних висівок, 1 ц його відповідає 80 — 90 кг вівса, 70 — 80 кг ячменю. З кошиків виробляють харчовий пектин, який використовується в кондитерській промисловості.

Соняшник вирощують і як кормову культуру. Він може дати до 600 ц/га і більше зеленої маси, яку в чистому вигляді чи в сумішах з іншими кормовими культурами використовують при силосуванні. Силос із соняшнику добре поїдається худобою і за поживністю не поступається силосу з кукурудзи. В 1 кг його міститься 0,13 — 0,16 корм. од., 10- 15 г протеїну, 0,4 г кальцію, 0,28 г фосфору і 25,8 мг каротину (провітаміну А).

Соняшник — чудова медоносна рослина. З 1 га його посівів під час цвітіння бджоли збирають до 40 кг меду. При цьому значно поліпшується запилення квіток, що підвищує врожай насіння. Сіють соняшник також для створення куліс на парових полях. Як просапна культура він сприяє очищенню полів від бур’янів.

Тепер соняшникова олія в Україні є найкращим харчовим продуктом як у переробленому, так і не переробному виді. Її використовують для технічних потреб при виготовлені мила, лаків, фарб, лінолеуму. Нині лише 30% посівних площ засівається високопродуктивним гібридним насінням соняшнику.

Більшість з господарств не забезпечені і не здатні забезпечити себе технічними засобами, паливно — мастильними матеріалами, засобами захисту рослин, мінеральними добривами тощо. Таку ситуацію слід розглядати як екологічно небезпечну, бо за наслідками її можна прирівняти до вивозу за межі держави родючого шару ґрунту. Одночасно з розширенням посівних площ, валовий збір соняшнику зменшується, що є наслідком зниження врожайності. Це свідчить про падіння економіки господарств, а також послаблення матеріально — технічного забезпечення вирощування цієї культури.

Обсяг і кількість продукту переробки соняшнику залежать від різних факторів. Зокрема, в сільському господарстві до них належать врожайність, вміст в насінні соняшнику олії, скорочення втрат; в переробних галузях — своєчасна переробка, збереження якості, мінімум втрат; в торгівлі - своєчасна і вигідна реалізація, збереження якості, недопущення втрат.

В цьому випадку назріває потреба сформувати такий організаційно — економічний механізм взаємовідносин, за якого сільське господарство, переробні та агросервісні підприємства, торгівельні організації на рівні груп господарств та адміністративних районів однаковою мірою були зацікавлені в об'єднані зусиль для організації скоординованого агропромислового виробництва, зорієнтованого на ринкові умови і високий загальний кінцевий результат. Раціонально реорганізована інфраструктура ринку соняшникового під комплексу повинна сприяти виробництву якісного насіння для переробки, посівного матеріалу та реалізації соняшникової продукції споживачу і включати декілька ланок.

По-перше, це підприємства, які забезпечують вирощування, післязбиральну доробку та зберігання; по-друге — установи, що просувають насіння на ринок — агро — торгові доми, виставки — ярмарки та інші; по-третє організації і служби з контролю і якості продукції, карантинний контроль при ввозі та вивозі насіння соняшнику та продукції з нього, а також ціновий моніторинг та фінансово-кредитну підтримку; по-четверте, попит на продукцію переробними підприємствами, населенням та іншими галузями. Але, щоб кожне підприємство з відповідною впевненістю могло вступити в організоване конкурентне середовище, йому потрібно мати чітку програму маркетингових дій та розробити бізнес-план.

Головна мета — задоволення потреб споживача, максимізація прибутку, розрахунок реальної і водночас вигідної ціни, заповнення певної ринкової ніші і вихід на чітку ринкову позицію, орієнтація на потенційного споживача і активізація його позицій на ринку, а також привернення громадської думки до товарів і підприємства. При визначенні сукупного ресурсного потенціалу та його вплив на ефективність виробництва соняшнику необхідно включати до його складу, крім матеріальних і трудових ресурсів, землю за її вартісною оцінкою. Це сприяє більш поглибленому й об'єктивному дослідженню економічної ефективності галузі у виробничих формуваннях різних форм власності та господарювання. Для правильного використання сезонних і кліматичних розбіжностей необхідно співставляти зони і області за ефективністю виробництва в них соняшнику шляхом застосування інтегрального індексного показника, який пов’язує різнохарактерні кількісні та якісні показники ефективності виробництва (урожайність, собівартість, витрати праці на 1 ц продукції).

З метою комплексної оцінки економічної ефективності виробництва соняшнику доцільно використовувати систему показників, яка включає показники ефективності використання ресурсів: землі, основних засобів виробництва, оборотних засобів, трудових ресурсів; а також загальних показників ефективності - собівартість продукції, прибутковість та рентабельність виробництва.

Пріоритетне значення серед шляхів підвищення займає дотримання науково обґрунтованої технології вирощування та переробки культури. Для умов вирощування соняшнику в зоні Причорномор’я нами рекомендовані технології виробництва та розраховані показники використання комплексів машин для вирощування та збирання соняшнику за критерієм мінімуму приведених затрат. Це дає змогу зменшити собівартість насіння соняшнику на 24%, а за критерієм мінімуму затрат робочого часу — на 20% зменшити затрати праці.

Динаміка посівних площ, валових зборів та врожайності соняшнику в Україні наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Рівень розвитку соняшнику в Україні

Проаналізувавши дані таблиці варто зазначити, що врожайність соняшнику в 2009 році порівняно з 2007 збільшилася на 0,9 ц/га. Таку ситуацію спричинили наступні фактори: збільшення площі посіву — на 1 млн. га та валовий збір культури — на 30,1 млн.т.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ СІЛЬГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА Господарство «Кодимський» Первомайського району Миколаївської області розташований в зоні південного степу України, в південно-західній частині Первомайського району.

Землі господарства представлені єдиними масивами, завдовжки близько 4 км з півночі до півдня та 7 км з заходу на схід. Віддаленість від обласного центру м. Миколаєва та від по суші 214 км, та залізничної станції, яка знаходиться в найближчому місті Первомайську-на-Бузі 14 км. Найближчий хлібоприймальний пункт знаходиться в м. Первомайськ.

Село являється центром, від якого розходяться багато шляхів до інших міст. Автомобільні шляхи з'єднують його з Херсоном, Кривим Рогом, Вознесенськом, Одесою, Києвом і іншими містами.

На території господарства розміщений один населений пункт — село «Кам'яний Міст», яке є присадибним відділеннями. Центральна садиба розташована в селищі «Кам'яний Міст», де виробляється рослинницька продукція: фрукти, зернова продукція та деякі овочі, а також тваринницька ферма, польова бригада.

Господарство «Кодимський» — економічно розвинене господарство. Для організації виробничої діяльності в господарстві є наступні виробничі підрозділи: мехзагін — 3 (один по захисту та внесенню добрив, інший для догляду за ґрунтом); тваринницька ферма — 1; польова бригада — 1; тракторна бригада — 1. Господарську діяльність забезпечують виробничі зони: авто гараж, ремонтна майстерня, будівельний цех, котельня. Основним джерелом в господарстві є земля, яка забезпечує це господарство постійним прибутком. Товариство має сільськогосподарські угіддя, загальна площа яких становить 2138,0 га. Природно-кліматичні умови господарства та його місцезнаходження сприяють розвитку як рослинницької, так і тваринницької галузей.

Господарство «Кодимський» Первомайського району згідно агрокліматичному районуванню території Миколаївської області відноситься до, першого північного агрокліматичного району, що характеризується теплим, помірно посушливим кліматом. Для нього характерно тривале, жарке, мало дощове літо, пізня, коротка й тепла осінь, коротка малосніжна зима, рання, тепла, коротка весна.

Коротка характеристика сезонів року Весна. Характерною особливістю є інтенсивне підвищення температури повітря. Тому настає швидко, зазвичай буває короткою — близько 45 днів. Весняний період в середньому, триває з 11−13 березня по 22−24 квітня. Часто польові роботи — боронування зябу, починається в першій декаді березня. Приблизно, у третій декаді березня відновлюється вегетація озимих культур і багаторічних трав. Останні заморозки в повітрі, у середньому, відзначаються 1−2 травня. Навесні часто спостерігаються суховії.

Літо. У даному районі помірна спека. За початок літнього сезону прийнята дата стійкого переходу середньодобової температури повітря через +15°С у сторону підвищення, в середньому 7−13 травня, за кінець літнього періоду — у бік зниження, в середньому, 15−21 вересня. У літні місяці в порівнянні з іншими сезонами випадає найбільша кількість опадів. Цей же період характеризується підвищеною грозовою діяльністю, що супроводжується в ряді випадків зливами великої сили. Часто в літні місяці спостерігаються посухи.

Осінь. Звичайно буває короткою, теплою й часто посушливою. Ознакою початку осені є стійкий перехід середньодобової температури повітря і ґрунту через +10°С в бік зниження. У більшості випадків цей період спостерігається 11−12 жовтня. За кінець осені приймається стійкий перехід середньодобової температури через О°С, що відбувається 24−25 листопада. Тривалість осені по температурній ознаці становить усього 44−48 днів. У середньому за багаторічний період, у повітрі заморозки настають 6−18 жовтня. Найбільш ранні відзначалися 5−14 вересня, Опади у вересні й жовтні спостерігаються у вигляді дощів, а в листопаді мають змішаний характер.

Зима. Буває переважно, коротка із частими відлигами й нестійким сніговим покривом. Опади в зимові місяці випадають переважно у вигляді снігу крупи, але й порівняно часто спостерігаються дощі. Сніжний покрив буває стійкий тільки в окремі зими. Заметілі на території області спостерігаються порівняно рідко. Промерзання ґрунту звичайно починається в перших числах грудня, а повна відлига — наприкінці другої, початку першої декади березня. Вплив клімату у формуванні ґрунту відіграє велику роль. Був зроблений аналіз температурного стану. Самий жаркий місяць — липень середньодобова температура становить 21.2 ^?С, самий холодний місяць — січень середньодобова температура становить -4.9 ^?С. Найбільші середньомісячні опади — липень, який становить 69 мм.

На території господарства «Кодимський» є такі ґрунти: 9 — чорноземів звичайних, 3 — лучно-чорноземні, 3 — лучні, 2 — лучно-болотні, 1 — болотний та 2 — дернових. В таблиці 3.1 наведено індексування кожного ґрунту, його характеристики. За даними характеристик, випливає, що в господарстві значну частину займають чорноземи звичайні.

Механічний склад Тверда фаза ґрунту складається з частинок різних розмірів, які називаються механічними елементами. Механічні елементи групуються за діаметром у фракції. Фракцією називають групу частинок, діаметр яких знаходиться у визначених межах. Суму всіх механічних елементів ґрунту розміром менше 0,001 мм називають фізичною глиною, а більше 0,012 — фізичним піском.

Проаналізувавши, ґрунтові шари механічного складу класифікація ґрунтів є такою:

першого — суглинок важкий, вміст фізичної глини становить 56,83 (<0,01 мм, %); - другого — суглинок важкий, вміст фізичної глини становить 51,98 (<0,01 мм, %); - третього — суглинок середній, вміст фізичної глини становить 43,55 (<0,01 мм, %); - четвертого — суглинок важкий, вміст фізичної глини становить 57,19 (<0,01 мм, %).

Агрохімічні властивості ґрунту До агрохімічних (хімічних) властивостей ґрунту відносять: гумус, фізико-хімічні властивості, склад і суму катіонів, буферність ґрунтів, реакцію, ґрунтовий розчин та його склад, валовий склад.

Гумус має велике значення для процесів, які відбуваються в ґрунті. Він здатний поліпшувати хімічні, фізико-хімічні та біологічні властивості ґрунту. Запаси гумусу становлять (249,49 — 637,44 т/га) можна зробити висновок, що запаси гумусу високі.

Характеристикою основних кліматичних факторів цього району є дані метеостанції, розташованої в м. Первомайськ. За даними метеостанції метеорологічні умови в зоні господарства характеризуються такими показниками, дані представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Середньорічні та помісячні опади, та помісячна температура повітря

Згідно характеристики основних кліматичних факторів, в господарстві наявні всі необхідні умови для вирощування зернових та соняшнику.

Показники розміру виробництва в господарстві «Кодимський» Первомайського району наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Розмір виробництва в господарстві «Кодимський» Первомайського району

Проаналізувавши таблицю 2.2 можна зробити висновок, що господарство суттєво скоротило площу сіль господарських угідь, що в подальшому призвело до зменшення середньорічної кількості працівників, зниження вартості валової продукції та виручки.

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва — це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрямок сільського господарства. Розрізняють зональну, господарську, внутрішньогосподарську та внутрішньогалузеву спеціалізацію. Спеціалізація сільського господарства об'єктивний і закономірний процес, який розвивається на основі впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. З розвитком продуктивних сил сільського господарства прогрес суспільного поділу праці вдосконалюється і поглиблюється.

Визначення спеціалізації господарства за структурою грошової виручки приведенні в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Визначення спеціалізації господарства за структурою грошової виручки в господарстві «Кодимський» Первомайського району

З таблиці 2.3 можна зробити висновок, що спеціалізація господарства зернова. Найбільший відсоток продукції припадає на зернові та соняшник.

На основі приведених даних визначаємо рівень спеціалізації, який виражається коефіцієнтом спеціалізації Кс Де Рі - частка і-ї галузі в сумі виручки від реалізації продукції;

і - порядковий номер галузі у ранжируваному ряді за її часткою у виразі від реалізації продукції.

Кс = 100 / 461,48 = 0,22

З розрахунку можна зробити висновок, що господарство має середній рівень спеціалізації, де в структурі грошової виручки найбільшу частку з продукції рослинництва займають зернові - 44,5% та соняшник — 16,2% .

У таблиці 2.4 наводиться склад та структура земельних угідь сільськогосподарського товариства в господарстві «Кодимський» Первомайського району.

Таблиця 2.4 Склад і структура земельних угідь в господарстві «Кодимський» Первомайського району

Структура сільськогосподарських угідь — це питома вага кожного виду сільгоспугідь в їх загальній площі. З роками землі господарства дещо зменшилися, але підприємство планує брати землі в оренду з метою збільшення своїх сільгоспугідь.

У таблиці 2.5 наведено дані по структурі посівних площ в господарстві «Кодимський» Первомайського району.

Таблиця 2.5 Посівні площі та їх структура в господарстві «Кодимський» Первомайського району

Виходячи з таблиці 2.5 можна зробити висновок, що спеціалізація господарства відповідає структурі посівних площ. Велику увагу приділяють вирощування зернових культур та соняшнику. Найбільшу частку в структурі посівних площ займає озима пшениця — 44,8%, що є рентабельною культурою для даного господарства. Також великою є частка соняшника, вона становить — 30,6%.

Для вирощування сільськогосподарських культур господарство повинно бути забезпечене трудовими ресурсами та виробничими фондами, що дадуть змогу беззбитково вирощувати сільськогосподарські культури.

У таблиці 2.6 наведені дані забезпеченості господарства виробничими фондами та трудовими ресурсами.

Таблиця 2.6 Забезпеченість в господарстві «Кодимський» Первомайського району виробничими фондами та трудовими ресурсам

Засоби виробництва — це засоби праці і предмети праці, виражені в грошовій формі, становлять виробничі фонди сільського господарства.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка має необхідний фізичний розвиток, знання та досвід для роботи в сільському господарстві. До такої категорії населення належать чоловіки віком від 16 до 60 років та жінки віком від 16 до 55 років. В сільськогосподарських роботах також приймають участь пенсіонери та підлітки віком від 12 до 16 років. Аналізуючи дані наведені в таблиці 2.6 можна зробити висновок, що підприємство забезпечене виробничими фондами та трудовими ресурсами.

3. РІВЕНЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СОНЯШНИКУ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЕКОНОМІКУ ПІДПРИЄМСТВА Для характеристики місця соняшнику в економіці господарства співставлюються показники, що характеризують господарство в цілому з показниками вирощування даної культури. Таке співставлення проводиться не менше ніж за три роки. Використовуючи матеріали річних звітів, по яких і визначається місце соняшнику як технічної культури в економіці господарства в цілому, дані наведені в таблиці 3.1.

соняшник економіка ефективність насіння

Таблиця 3.1 Місце соняшнику в економіці господарства «Кодимський» Первомайського району

В структурі посівних площ соняшник займає у 2009 році 29,4% та в вартості реалізованої продукції - 21,5% (табл. 3.1). Можна зробити висновок, що в господарстві за останні 3 роки площа соняшнику змінювалась. До цього призвело зменшене виділення площ під посіви менш врожайних та прибуткових культур.

Рівень розвитку вирощування соняшнику в господарстві «Кодимський» Первомайського району наведений в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Рівень розвитку соняшнику

Таким чином, соняшник в даному господарстві є основною технічною культурою. Його вирощування повинно розвиватися на основі подальшої інтенсифікації, що буде забезпечувати збільшення виробництва насіння переважно за рахунок підвищення врожайності. Так як посівні площі збільшуються це насамперед прямо впливає на збільшення виробництва насіння. Суттєве значення в підвищенні середньої врожайності соняшнику є зміна структури посівних площ.

Структура участі факторів інтенсифікації підвищення врожайності соняшнику дає змогу спроектувати перспективу розвитку даної культури. Перспективи розвитку соняшнику без зрошення наведені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Перспективи розвитку соняшнику в господарстві «Кодимський» Первомайського району

Проаналізувавши таблицю 3.3 можна зробити висновок, що при участі факторів інтенсифікації врожайність культури по роках збільшується по — різному:

— у 2011 р. врожайність соняшнику планується збільшити при використанні перспективних сортів.

— у 2012 р. врожайність культури збільшиться за рахунок раціональних попередників;

— у 2013 р. врожайність планується збільшити при використанні системи добрив;

— у 2014 р. врожайність культури збільшиться за рахунок використання системи обробітку ґрунту;

— у 2015 р. врожайність культури збільшиться при взаємодії інших не облікованих факторів.

4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА НАСІННЯ СОНЯШНИКУ На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва — це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці.

Ефективне виробництво соняшнику можливе насамперед у складі соняшникового під комплексу, під яким розуміється сукупність різноманітних галузей і видів діяльності, серед яких виробництво, заготівля, зберігання, переробка та реалізація насіння соняшнику і продукції його переробки формує основне виробництво під комплексу. Ефективне функціонування під комплексу неможливе без добре розвиненого інфраструктурного забезпечення: наявності спеціалізованого транспорту, діяльності науково-дослідних інститутів, селекційних станцій, конструкторських бюро, які забезпечують селекцію культури, насінництво та агротехніку вирощування, технологію зберігання і переробки насіння соняшнику, олії, зеленого корму, силосу, макухи та шроту.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки України.

Для оцінки економічної ефективності виробництва та її виміру застосовують критерій, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій — це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу його суть і є основним принципом оцінки. Тому вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці на її одиницю.

Як економічна категорія критерій ефективності відображує основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних показників, між якими повинна бути відповідність щодо змісту та методики обчислення.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у відповідності з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємопов'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. У зв’язку з цим для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в підприємствах та об'єднаннях визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов'язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути для оцінки рівня народногосподарської ефективності, окремих галузей і видів продукції, агротехнічних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбуваються також якість продукції і здатність її задовольняти певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі.

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в колективних, державних і міжгосподарських підприємствах та об'єднаннях необхідно правильно визначити системи взаємопов'язаних показників, які повинні найбільш об'єктивно відбивати її рівень для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Найважливішим показником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва (результат), є вартість валової і товарної продукції господарства, на основі якої можна розрахувати валовий і чистий дохід, а також прибуток.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не тільки розраховувати одержаний результат (ефект), а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. У процесі сільськогосподарського виробництва як витрати (ресурси) функціонують: сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників матеріального виробництва; основні й оборотні виробничі фонди; витрати спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати виробництва.

Вихідні дані визначення економічної ефективності виробництва насіння соняшнику в господарстві «Кодимський» Первомайського району наведено в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Вихідні дані для визначення економічної ефективності виробництва насіння соняшнику

За даними таблиці 4.1 можна зробити висновок, що в останній рік було реалізовано продукцію за ціною, що не окупила повну собівартість виробленої продукції. Отже господарство не отримало прибутку при вирощуванні соняшнику в 2009 році.

Економічна ефективність виробництва насіння визначається системою показників: урожайність, продуктивність праці, собівартість 1 ц продукції, ціна 1 ц продукції, прибуток на 1 ц зерна і на 1 га площі, рівень рентабельності виробництва зерна. Рентабельність виробництва насіння соняшнику у господарстві з кожним роком коливається, це можна пояснити нестабільності врожайності та коливаннями цін на продукцію.

Розрахунки економічної ефективності виробництва насіння соняшнику в господарстві «Кодимський» Первомайського району наведені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 Показники економічної ефективності виробництва насіння соняшнику в господарстві «Кодимський» Первомайського району

Щоб підвищити економічну ефективність вирощування культури в першу чергу необхідно досягти зниження виробничих витрат, збільшення врожаю та зменшення собівартості продукції.

5. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА НАСІННЯ СОНЯШНИКУ В ГОСПОДАРСТВІ «КОДИМСЬКИЙ» ПЕРВОМАЙСЬКОГО РАЙОНУ Одним із основних напрямів підвищення ефективності виробництва насіння соняшнику є впровадження у виробництво нових, більш перспективних та високоврожайних сортів та гібридів, що пристосовані до регіону. Крім оптимальної сорто гібридної структури посівів, важливе значення має чітке додержання місця соняшнику в сівозміні. Як показали дослідження, найвищі показники продуктивності та найменший ступінь ураження хворобами й шкідниками було відмічено при поверненні соняшнику на попереднє місце через 9 років та при розміщенні у ланці сівозміни чорний пар — озима пшениця — соняшник.

Вважаємо за необхідне вдосконалити ціновий механізм, який буде враховувати інтереси кожного учасника інтеграційного процесу. Забезпечення стабільних показників виробництва неможливе без планування і прогнозування витрат, урожайності, розподілення отриманого врожаю. Обґрунтоване стратегічне прогнозування і планування дозволять посилити позитивні зрушення в економіці окремих підприємств та галузі в цілому.

Далі проводимо розрахунки пов’язанні з матеріалами досліджень. Для цього розраховуємо:

— додатковий валовий збір;

ВЗдод= (У2- У1) хSпос Де У1, У2 — врожайність соняшнику до і після впровадження запропонованих заходів;

Sпос. — площа посіву соняшнику, га.

ВЗдод= (5,2 — 3,7)х650 = 975

— додаткову валову продукцію ВПдод =ВЗдод х Ц Де Ц — ціна реалізації одного центнера соняшника;

ВПдод = 975×203 = 197 925

— додатковий прибуток:

Ппод = (Ц — З) х ВЗдод Де З — витрати на виробництво 1 ц соняшнику, грн.,

Ппод = (203 — 156) х 650 = 30 550

— річний економічний ефект від впровадження інтенсивної технології соняшнику Е = (ВПі - Зі) — (ВПзв — Ззв)

Де ВПзв, ВПі - вартість валової продукції при звичайній та інтенсивній технології;

Ззв, Зі - витрати на виробництво при звичайній та інтенсивній технології з розрахунку на 1 га.

Е = (630−470)х (514−474) = 120

Ефективність становить 120 грн. /га.

ВИСНОВКИ Господарство «Кодимський» Первомайського району спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур, та здійснює переробку сільгосппродукції. Площа землекористування становить 5120 га.

Ефективне виробництво соняшнику можливе насамперед у складі соняшникового під комплексу, під яким розуміється сукупність різноманітних галузей і видів діяльності, серед яких виробництво, заготівля, зберігання, переробка та реалізація насіння соняшнику і продукції його переробки формує основне виробництво під комплексу. Ефективне функціонування під комплексу неможливе без добре розвиненого інфраструктурного забезпечення: наявності спеціалізованого транспорту, діяльності науково-дослідних інститутів, селекційних станцій, конструкторських бюро, які забезпечують селекцію культури, насінництво та агротехніку вирощування, технологію зберігання і переробки насіння соняшнику, олії, зеленого корму, силосу, макухи та шроту.

Природно — кліматичні умови Миколаївської області сприяють вирощуванню соняшнику, а відмінності ґрунту є однією з причин диференціювання врожайності.

При впровадженні всіх заходів щодо інтенсифікації вирощування соняшнику, з розрахунків можна зробити висновок, що річний економічний ефект буде становити 120 грн./га.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. — К. :ІАЕ УЛАН, 2002 — 647 с.

2. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. — К.: вища школа, 2010 — 348с.

3. О.І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М.А. Білоножко. Рослинництво. — К.: Аграрна освіта, 2001. — 587с — 252 — 253с.

4. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва '(посібник у питаннях і відповідях) За ред. П. Т Саблука, — К.ІАЕ

5. Рослинництво лабораторно практичні заняття / За ред. М. А. Бобро, С. П. Танчика, Д. М. Алімова — К.: Урожай, 2001. — 388 с., 1999 — 532 с.

6. Сухініна Л.І. Економіка сільського господарства. Опорний конспект лекцій Миколаїв, 2010 — 78 с.

7. Крестьянінова В. В. Розвиток інтеграції підприємств соняшникового підкомплексу // Матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. «Наука і освіта 2004». Том 16. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. С.27−28.

8. Сухініна Л.І., Краснова О. М. Методичні вказівки для економічного обгpунтування дипломних робіт студентам денної та заочної форми навчання по спеціальності 7.130 102 «Агрономія». — Миколаїв, 2003. — 65 с.

9. Крестьянінова В. В. Розвиток соняшникового підкомплексу АПК регіону// Вісник ХНАУ: Збірн. наук. праць. Серія «Економіка АПК і природокористування».- № 9.-2004. С.299−303.

10. Форми № 29 с/г.

11. Форми № 50 с/г.