Основні шкідники ріпаку та заходи захисту в умовах НПЦ СНАУ

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: «Основні шкідники ріпаку та заходи захисту в умовах НПЦ СНАУ»

Вступ

Ріпак — найбільш поширена олійна культура з родини капустяних. Ріпак відомий з IV століття до нашої ери. Питання його походження залишається відкритим і тепер. Дослідники до цього часу не можуть прийти до однієї думки. Одні батьківщиною вважають північно-західні прибережні райони Європи, другі - Середньомор’я, треті - Індію. В Україні ярий ріпак культивували на Лахвицькому дослідному полі вже наприкінці XVIII століття. Нині площа посіву в світі під ріпаком займає близько 24 млн га.

Ріпак — це цінна високобілкова та високоолійна культура. Насіння містить 38−50% олії, 16−29% білка, 6−7% клітковини, 24−26% безазотистих екстрактивних речовин. Олія — основна мета вирощування ріпаку. Ріпакову олію використовують як продукт харчування і для різних галузей промисловості. Крім того, ріпак — цінний медонос, з 1 га його посіву бджоли збирають до 90 кг меду. Для промислової переробки (пальне, пластмаси, лаки, фарби) ціннішими є сорти з високим вмістом ерукової кислоти. У сучасних умовах значно збільшується цінність посівів ріпаку в зв’язку з розробленою технологією використання його олії, як дизельного пального для сільськогосподарської техніки [13, 25, 29, 35, 49, 56].

Ріпакова олія за вмістом жирних кислот і смаковими якостями близька до оливкової. З кожним роком у світі зростає використання ріпакової олії на харчові потреби.

Ріпак є важливою кормовою культурою зеленого конвеєра. Зелена маса цієї культури характеризується високою кормовою цінністю. Один кілограм її містить 0,10−0,16 кормових одиниць та 13−18 г. протеїну, що перетравлюється. З соломи ріпаку можна виготовляти папір, целюлозу, картон та ін.

Ріпак є цінним попередником, особливо для зернових культур. Він мало висушує грунт, покращує його агрофізичні властивості і фітосанітарний стан, рано звільняє поле. Добре розвинена стрижнева коренева система проникає глибоко в грунт, покращує його структуру, розпушує, що особливо важливо при використанні важких тракторів. Приорювання кореневої системи, стерні і подрібненої соломи дозволяє частково повертати органіку в грунт. Після її мінералізації в грунт надходить 60−65 кг/га азоту, 32−36 кг/га фосфорної кислоти і 55−60 кг/га калію.

Ріпак використовують на сидерати. Приорювання навесні зеленої маси (220−240 ц/га) рівноцінне внесенню 18−20 т/га гною.

Урожайність насіння ріпаку при високому рівні агротехніки коливається від 30 до 27 ц/га, а при використанні його на зелений корм одержують по 300 — 400 ц/га. Але отриманню високого врожаю заважає велика кількість шкідників, вони спричиняють ріпаку великої шкоди: зменшується його врожайність, погіршується якість врожаю [29, 33, 49, 56].

Актуальність теми. Із різким розширенням посівних площ під культурою спостерігається тенденція збільшення чисельності фітофагів. Однією з головних причин низького врожаю насіння ріпаку є недостатня увага до захисту посівів від шкідників. В Україні шкідники культури представлені великим різноманіттям комах: їх налічується близько 50 видів і вони здатні знищити до 30−40%, а в окремі роки і більше, урожаю насіння при одночасному погіршенні якості. Тому, досить актуальним є удосконалення існуючої системи захисту посівів ярого ріпаку з метою зниження втрат врожаю.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дипломна робота виконувалась згідно з тематикою кафедри захисту рослин «Удосконалення системи захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів».

Мета і завдання дослідження. Метою досліджень було виявлення найбільш небезпечних шкідників ярого ріпаку та впровадження захисних заходів для захисту посівів.

В завдання досліджень входило:

— визначити найбільш небезпечних шкідників ярого ріпаку;

— простежити за розвитком цих шкідників;

— провести захисні заходи по знищенню чисельності найбільш небезпечних видів;

— визначити біологічну та економічну ефективність проведених заходів.

Отримані результати стали підставою для написання даної роботи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці пропозицій щодо захисту посівів ярого ріпаку в умовах НПЦ СНАУ.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті досліджень виявлено найбільш небезпечних шкідників ярого ріпаку, завдяки чому проведено своєчасний захист посівів.

Особистий внесок здобувача. Всі спостереження, обліки, аналіз та обробки отриманих даних проведена особисто здобувачем.

Апробація результатів роботи. Результати досліджень доповідались на науково дослідних гуртках кафедри захисту рослин та на науково-практичних конференціях СНАУ.

Публікації. За результатами досліджень були опубліковані тези в збірнику «Матеріали науково-практичних конференцій викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ за 2008 та 2009 роки».

1. Сучасний стан вивчення проблеми (огляд літератури)

В Україні шкідники ріпаку представлені великим різноманіттям комах: їх налічується близько 43 видів, які належать до 8 рядів та 19 родин. Шкідливість їх проявляється впродовж усього вегетаційного періоду. З багатоїдних це: дротяники (личинки коваликів), личинки західного травневого хруща, озима, капустяна совки, совка-гамма, лучний метелик. Зі спеціалізованих видів — капустяна попелиця, хрестоцвіті клопи (капустяний, ріпаковий, гірчичний, польовий), хрестоцвіті блішки (синя, світло нога, чорна, виїмчаста), капустяна міль, капустяний, ріпаковий і гірчичний білани, ріпаковий квіткоїд, ріпаковий пильщик, стебловий хрестоцвітий та ріпаковий насіннєвий прихованохобітники (довгоносики), ріпаковий та хріновий листоїд.

Найбільша кількість шкідників, які пошкоджують посіви ріпаку відносяться до ряду Твердокрилих, це такі шкідники, як хрестоцвіті блішки, ріпаковий листоїд, ріпаковий квіткоїд, капустяний та ріпаковий насіннєвий прихованохоботники (довгоносики).

Хрестоцвіті блішки — Phyllotreta (родина Листоїди — Chrysomelidae) в Україні масово поширюються у Вінницькій, Волинській, Донецькій, Миколаївській, Херсонській та Хмельницькій областях. Пошкоджують переважно листя, дуже рідко черешки листків і ще рідше квітки та стручки. На листках блішки вишкрібають маленькі виразочки та ямки, зазвичай по краях листків, можуть також знищувати точку росту. В цих місцях пошкоджена тканина підсихає, викрашується, і в результаті утворюються невеликі отвори. Невеликі пошкодження рослини переносять легко, але при високій чисельності шкідника пошкоджені листя засихають, рослини затримуються в рості, часто спостерігається масова загибель рослин, особливо якщо блішки знищують молоді середні листочки та точку росту. Активність та ненажерливість блішок весною особливо численні при жаркій та сухій погоді при температурі повітря понад 12 °C. При відповідних погодних умовах блішки можуть за 1 — 2 дні знищити сходи хрестоцвітих культур на великій площі [2, 6, 11, 13, 31, 40, 41, 46, 47, 48, 53].

Ріпаковий листоїд — Entomoscelis adonidis (родина Листоїди — Chrysomelidae) трапляється в степовій та лісостеповій зоні. Личинки живляться на капустяних бур’янах, найчастіше на різних видах сухоребриків. Личинки виїдають м’якуш листків, залишаючи товсті жилки, а за значного поширення можуть знищити відростаючи навесні листки культури, частіше їх шкідливість спостерігається на недоглянутих посівах [6, 11, 31, 40, 41, 47].

Ріпаковий квіткоїд — Meligethes aeneus (родина Блисщанки — Nitidulidae) досить поширений шкідник, як в Україні, так і за кордоном. А саме: на Кавказі, в Сибіру, в Середній Азії, в Малій Азії, в Західній Європі та в Північній Африці. Додатково жуки живляться внутрішніми частинами бутонів, квіток, вигризаючи пиляки, тичинки, маточки й пелюстки. Пошкоджені бутони обпадають та не розпускаються, а при слабкому частковому їх пошкодженню утворюються виродливі викривлені стручки з низькими врожаєм та якістю насіння. При холодній та дощовій весні ріпаковий квіткоїд знижує свою активність, та його шкодочинність значно зменшується. Личинки, як і жуки, живляться внутрішніми частинами бутонів та квіток, переважно пильниками, іноді молодими стручками [13, 46, 47, 48].

Стебловий капустяний прихованохоботник — Ceuthorrhynchus guadridens (родина Довгоносики — Curculionidae) трапляється повсюдно, але найбільш поширений у західних, центральних та південних областях. Спочатку жуки додатково живляться на дикорослих, а пізніше на культурних капустяних рослинах у полі. Вони прогризають у черешках і товстих жилках епідерміс, а потім виїдають м’якуш у вигляді невеликих камер, навколо яких розростається тканина і утворюються здуття — «бородавки». Іноді прогризають отвори в листках і пошкоджують верхівки молодих стебел рослини.

Ходи личинок добре помітні у вигляді коричневих смужок, які просвічуються. В одному листку може розвиватися 15 — 20 личинок.

Пошкоджені рослини відстають у рості й часто гинуть. На насінниках відмирають і обпадають листки, переламуються квітконосні пагони, насіння стає плоским [2, 11, 13, 31, 38, 40, 41, 46, 47, 48, 50, 53].

Ріпаковий насіннєвий прихованохобітник — Ceuthorrhynchus assimilis (родина Довгоносики — Curculionidae) трапляється повсюдно, але найбільш поширений у західних, центральних та південних областях України. Жуки додатково живляться спочатку на бур’янах, а потім переходять на посіви ріпаку та інших капустяних культур. Імаго вигризають у стеблах, квітконіжках і бутонах невеликі заглиблення. Личинки живляться молодими насінинами, обгризаючи їх зовні або вгризаючись усередину. Одна личинка за період розвитку може пошкодити 6 — 9 насінин. Зовні заселені стручки майже не відрізняються від здорових. Жуки нового покоління живляться капустяними бур’янами [11, 13, 31, 41, 50, 53].

Із ряду Рівнокрилих посіви ріпаку заселяє капустяна попелиця.

Капустяна попелиця — Brevicoryne brassicae (родина Попелиці - Aphididae) трапляється повсюдно. Імаго й личинки попелиці вводять у рослину ферменти слини і висмоктують сік. У рослині знижується кількість хлорофілу, цукрів та вітамінів. Пошкоджені листки жовтіють, скручуються і засихають. На насінниках квітконосні пагони та стебла верхівок стають червоно-фіолетовими, засихають і не утворюють насіння. Особливо численна та шкодочинна попелиця в другій половині літа. На півдні України у разі масового розмноження шкідника втрати урожаю ріпаку сягають 65 — 90%.

Негативно впливають на розвиток попелиці зливові дощі та холодна погода [2, 6, 11, 13, 31, 40, 41, 46, 47, 48, 53].

Із ряду Перетинчастокрилих посіви ріпаку заселяє ріпаковий пильщик.

Ріпаковий пильщик — Athalia rosae (родина Справжні пильщики — Tenthredinidae) трапляється повсюдно, найчисленніший у степовій зоні й Криму. У прохолодну і дощову погоду літ і відкладання яєць у пильщиків припиняються, а в разі затяжної негоди вони гинуть, не відклавши яєць. Личинки перших віків скелетують, доросліші - об'їдають листки, залишаючи тільки товсті жилки [11, 13, 31, 40, 41, 46, 47, 48, 53].

Із ряду Лускокрилих посіви ріпаку заселяють капустяна совка, капустяна міль, капустяний та ріпаковий білан.

Совка капустяна — Mamestra brassicae (родина Совки — Noctuidae) поширена повсюдно. Починаючи з третього віку гусениці розповзаються по рослині й вигризають у листках отвори неправильної форми. Вони інтенсивно живляться вночі та на світанку, а в денні години спостерігається спад рухливості та живильної активності. Також гусениці пошкоджують квітки, та суцвіття [2, 6, 11, 13, 31, 38, 40, 41, 46, 47, 48, 53].

Капустяна міль — Plutella maculipennis (родина Серпокрилі молі - Plutellidae) трапляється повсюдно, космополіт. Гусениці вгризаються в паренхіму листків і роблять у них короткі ходи. Через 3−4 доби гусениці залишають міни й розміщуються переважно з нижнього боку листка, утворюючи тонкі павутинні гнізда, в яких відбувається перше линяння. В подальшому гусениці вигризають невеликі ділянки листкової тканини, не чіпаючи верхню кутикулу. Такі пошкодження мають вигляд «віконець» (віконечний тип пошкодження) [2, 6, 11, 13, 31, 40, 41, 46, 47, 48, 53].

Білан капустяний — Pieris brassicae (родина Білани — Pieridae) трапляється повсюдно. Метелики додатково живляться нектаром квіток. Гусениці четвертого віку скелетують листки. З четвертого — п’ятого віків переходять на верхній бік листка. Вони грубо об'їдають листя, залишаючи тільки товсті жилки. Оптимальною температурою для розвитку шкідника є 20 — 26 °C [2, 6, 11, 13, 31, 40, 41, 46, 47, 48, 53].

Ріпаковий білан — Pieris rapae (родина Білани — Pieridae) трапляється повсюдно. Метелики додатково живляться на квітках. Гусениці прогризають у листках невеликі неправильної форми отвори, у старшому віці вони знищують листок цілком, у тому числі й товсті жилки [2, 6, 11, 13, 31, 40, 47, 48, 53].

Також посіви ріпаку заселяють шкідники з ряду Напівтвердокрилі, такі як капустяний клоп.

Капустяний клоп — Eurydema ventralis (родина Пентатоміди — Pentatomidae) трапляється повсюдно, найчисленніший у Закарпатті та Криму.

Шкоди завдають дорослі клопи й личинки, проколюючи хоботком шкірку листків або квітконосних пагонів і висмоктуючи з них сік. У місцях проколів з’являються світлі плями, тканина відмирає, випадає і утворюються неправильної форми отвори. При пошкодженні рослин квітки й зав’язь обсипаються, погіршується якість насіння. Шкодочинність клопів різко підвищується в суху і жарку погоду [2, 6, 11, 13, 31, 40, 41, 46, 47, 48, 53].

За літературними даними серед шкідників ярого ріпаку найбільш розповсюдженими та шкодочинними є хрестоцвіті блішки та ріпаковий квіткоїд.

1.1 Основні особливості хрестоцвітих блішок

Найбільш уразливим періодом для рослин ярого ріпаку під час вегетації є фаза сходів. Найшкодочиннішими в цю пору, особливо у жарку, суху погоду, слід вважати хрестоцвітих блішок.

Хрестоцвіті блішки є досить поширеними шкідниками, як в Україні, так і за кордоном. А саме: на Кавказі, в Західній Сибірі, в Середній, Центральній та в Малій Азії, Кореї, в Європі, в Північній, Східній та Південній Африці. В Україні масово поширюються у Вінницькій, Волинській, Донецькій, Миколаївській, Херсонській і Хмельницькій областях [11, 53].

Систематичне положення хрестоцвітих блішок

Тип — Членистоногі (Arthropoda);

Підтип — Трахейнодихаючі (Tracheata);

Клас — Комахи (Insecta);

Підклас — Вищі, або Крилаті (Prerygota);

Ряд — Твердокрилі (Coleoptera);

Підряд — Різноїдні жуки (Polyphaga);

Родина — Листоїди (Chrysomelidae);

Рід — Хрестоцвіті блішки (Phyllotreta);

Вид — Хвиляста блішка (Phyllotreta undulata); Синя блішка (Phyllotreta nigripes); Чорна блішка (Phyllotreta atra); Виїмчаста блішка (Phyllotreta vittata); Світлонога блішка (Phyllotreta nemorum).

Морфологія хрестоцвітих блішок

У хвилястої блішки жук розміром 2 — 2,8 мм, чорного кольору, кожне надкрило з жовтою повздовжньою смужкою, має зовні широку, неглибоку виїмку. Крапки на надкрилах місцями утворюють ряди. Жуки світлоногої блішки розміром 2,5−3,5 мм, чорні з жовтими смужками на надкрилах. Смужки вузькі, з різкими контурами, внутрішній край кожної з них згинається спереду та позаду до шва. Гомілки та лапки жовтого кольору. У виїмчастої блішки жук розміром 1,5−2 мм, чорного кольору, голова та передньоспинка з зеленуватим чи блакитним металевим відтінком, на кожному з надкрил жовта, повздовжня смужка. Перші чотири членики вусиків червоно-жовті, основи гомілок червоно-бурі. Надкрила блискучі, вкриті досить густо розміщеними рядами крапочок. Жук чорної блішки розміром 2−3 мм, чорний матовий або з металево-зеленим відтінком. Крапочки на надкрилах грубі та частково розташовані рядами. Жук синьої блішки розміром 2,2−2,8 мм, однокольоровий, зеленувато-синій, з шовковистим відтінком. Вусики чорні. Крапочки на надкрилах дуже густі.

Яйце, личинки та лялечки всіх видів за зовнішніми ознаками однакові. Яйце розміром 0,3−0,4 мм, блідо-жовте, напівпрозоре. Личинка червоподібна, з трьома парами грудних ніг, тіло довгасте, колір тіла білувато-жовтий, голова, потиличний щиток і ноги більш темні; довжина тіла дорослої личинки до 4 мм. Лялечка розміром 2 — 3 мм, вільна, жовтувата [2, 6, 11, 13, 31, 40, 41, 46, 47, 48, 53].

Хрестоцвіті блішки, а також личинка та лялечка зображені на рис. 1.1.2.

Рис. 1.1.2. Хрестоцвіті блішки [53]:

Біологія хрестоцвітих блішок

Зимують статево недозрілі жуки під різними рослинними залишками в полі, під опалим листям на лісних галявинах, по канавах, в садах, у верхньому шарі ґрунту. Весною дуже рано (наприкінці березня — у квітні), як тільки відтає грунт і з’явиться перша рослинність, блішки прокидаються. Чим пізніша та холодніша весна, тим пізніше вони з’являються. Спочатку вони живляться різними хрестоцвітими бур’янами (найчастіше суріпкою, талабаном та ін). При появі сходів хрестоцвітих культур блішки переходять на культурні рослини і продовжують додаткове живлення.

Після додаткового живлення та статевого дозрівання блішки спаровуються (у травні - червні). Самка відкладає яйця в ґрунт групами по 20 — 40 шт. біля коренів капустяних рослин. Більшість видів відкладає яйця в землю, а личинки живляться дрібними корінцями, не завдаючи їм суттєвої шкоди. Виїмчаста блішка відкладає яйця в ямки в головному корені, в який нерідко занурюється личинка цього виду. Світлонога блішка відкладає яйця на листя хрестоцвітих, а її личинка мінує листя. Заляльковується в ґрунті. Блідонога блішка відкладає яйця на листки, її личинки живляться м’якушем, утворюючи міни різної форми. Ембріональний розвиток у блішок триває від 3 до 11 днів. Заляльковуються личинки в ґрунті.

Тривалість розвитку личинок триває від 16 до 30 днів, лялечки — від 7 до 17 днів. Личинки заляльковуються в ґрунті на глибині 5−8 см. Через 7−12 діб формуються жуки, які 2−4 доби залишаються в ґрунті, а потім виходять на поверхню (кінець червня — липень). Хрестоцвіті блішки мають однорічну генерацію. В Україні світлонога та південні блішки можуть розвиватися у трьох поколіннях [2, 6, 11, 24, 31, 40, 41, 47, 48, 53].

Жуків хрестоцвітих блішок знищують їздці з родини Braconidae підродини Euphorinae та кліщі з групи Trombidiidae. На личинках паразитують два види їздців: діоспілюс — Diosoilus morosus (Hymtnoptera: Braconidae) і еулофус Eulophus sp. (Hymtnoptera: Eulophidae).

Шкідливість хрестоцвітих блішок

Пошкоджують хрестоцвіті блішки переважно листя, дуже рідко черешки листків і ще рідше квітки та стручки. Найінтенсивніше жуки живляться вдень з 10 до 13 год, а потім — з 16 до 18 год. На листках блішки вишкрібають маленькі виразочки та ямки, зазвичай по краях листків, можуть також знищувати точку росту. В цих місцях пошкоджена тканина підсихає, викрашується, і в результаті утворюються невеликі отвори. Найбільші пошкодження рослини переносять легко, але при високій чисельності шкідника пошкоджені листя засихають, рослини затримуються в рості, часто спостерігається масова загибель рослин, особливо якщо блішки знищують молоді середні листочки та точку росту. Активність та прожерливість блішок весною особливо численні при жаркій та сухій погоді при температурі повітря понад 12 °C. При понижених же температурах та наявності опадів жуки малоактивні. Найбільшої шкоди жуки завдають у весняний період. Особливо небезпечні пошкодження сходів у посушливий період весни.

При відповідних погодних умовах блішки можуть за 1 — 2 дні знищити сходи хрестоцвітих культур на великій площі. Молоді сходи також нерідко гине від блішок. В послідуючому шкідливість блішок поступово знижується та, хоч період їх додаткового живлення становить від 40 до 60 днів, ущерб, який вони наносять розвинутим рослинам, невеликий. Жуки молодого покоління суттєвих пошкоджень рослинам не наносять. Жуки живляться на рослинах до міграції на зимівлю [2, 6, 11, 24, 31, 40, 41, 47, 48, 53].

Пошкоджена рослина зображена на рис. 1.1.4.

Рис. 1.1.4. Пошкодження рослин хрестоцвітими блішками [53]:

1 — пошкоджені сходи; 2 — пошкоджені листок та стручки;

3 — пошкодження личинками світлоногої блішки.

1.2 Основні особливості ріпакового квіткоїда

Із закладанням генеративних органів, що проявляється в фазі бутонізації - плодоутворення, посіви ярого ріпаку заселяє ріпаковий квіткоїд, який здатний значно пошкоджувати квіти і насіння.

Ріпаковий квіткоїд досить поширений шкідник, як в Україні, так і за кордоном. А саме: на Кавказі, в Сибіру, в Середній Азії, в Малій Азії, в Західній Європі та в Північній Африці [11, 53].

Систематичне положення ріпакового квіткоїда

Тип — Членистоногі (Arthropoda);

Підтип — Трахейнодихаючі (Tracheata);

Клас — Комахи (Insecta);

Підклас — Вищі, або Крилаті (Prerygota);

Ряд — Твердокрилі (Coleoptera);

Родина — Блисщанки (Nitidulidae);

Вид — Ріпаковий квіткоїд (Meligethes aeneus).

Морфологія ріпакового квіткоїда

Жук розміром 1,5 — 2,7 мм з плоским довгастим тілом, з дрібними цяточками з ніжними сірими волосками, зверху чорний із зеленим або синім металевим полиском. Голова маленька, вусики чорно-бурі з тричлениковою булавою (булавовидні). Ноги короткі, чорно-бурі, передні голені червоно-бурі або жовтуваті, мілко зазубрені. Яйце розміром 0,3 мм, біле, гладеньке, видовжено-овальне. Личинка — до 4 мм, червоподібна, з трьома парами грудних ніг, блідо-сіра, вкрита маленькими чорними бородавками, голова бура. Лялечка — 3 мм, вільна, приплюснуто-яйцеподібної форми, блідо-жовтого кольору [2, 6, 11, 31, 38, 40, 41, 47, 48, 49, 53].

Ріпаковий квіткоїд, а також його лялечка, личинка та тип пошкодження зображено на рис. 1.2.2.

Рис. 1.2.2. Ріпаковий квіткоїд [53]:

1 — жук; 2 — лялечка; 3 — пошкоджена рослина; 4 — личинка

Біологія ріпакового квіткоїда

Зимують імаго на поверхні ґрунту під опалим листям або рослинними рештками на узліссі, в садах, парках. Спочатку розселюються на квітках дикоростучих рослин (мати-й-мачуха, кульбаба, жовтець, шафран), а згодом переходять на хрестоцвіті - капусту, ріпак, брукву, турнепс, редиску, суріпку та ін. Самка відкладає яйця по 1−2 в бутони, які не розпустилися, і квітки. Плодючість — 50 — 60 яєць. Личинки вилуплюються через 5−9 діб. Розвиток личинок триває 15 — 25 діб. Завершивши розвиток, личинки заглиблюються у поверхневий шар ґрунту на 2 — 5 см, де й заляльковуються. Лялечки розвиваються 10 — 12 діб. Імаго, які з’являються у червні - липні, деякий час живляться квітками різних рослин, а потім перелітають у місця зимівлі. Впродовж року розвивається одне покоління.

Знижує чисельність квіткоїдів Aneuclis insidens, на личинках паразитують Phradis interstitialis, Phradis morionellus (Hymtnoptera: Icheumonidae) I Diospilus capito (Hymtnoptera: Braconidae).

Шкідливість ріпакового квіткоїда

Додатково жуки живляться внутрішніми частинами бутонів, квіток, вигризаючи пиляки, тичинки, маточки й пелюстки. Пошкоджені бутони обпадають та не розпускаються, а при слабкому частковому їх пошкодженню утворюються виродливі викривлені стручки з низькими врожаєм та якістю насіння. При холодній та дощовій весні ріпаковий квіткоїд знижує свою активність, та його шкодочинність значно зменшується. Личинки, як і жуки, живляться внутрішніми частинами бутонів та квіток, переважно пильниками, іноді молодими стручками [2, 7, 8, 11, 15, 18, 21, 22, 29, 33, 36, 37].

1.3 Заходи захисту ярого ріпаку від хрестоцвітих блішок та ріпакового квіткоїда

У сучасних умовах надійний контроль чисельності шкідників забезпечує інтегрована система захисту ярого ріпаку, що передбачає раціональне поєднання агротехнічних та хімічних методів.

Основним агротехнічним заходом, що дає змогу істотно обмежити чисельність шкідників, є чергування культур у сівозміні. Правильне включення ріпаку ярого у сівозміну має суттєве значення для отримання високих і сталих врожаїв та економічно вигідного виробництва. В зв’язку з цим треба враховувати як гранично допустиму долю ріпаку в сівозміні, витримування необхідної паузи при вирощуванні, так і вибір попередника.

Вагомий вплив на врожайність ярого ріпаку мають безпосередньо попередники.

Кращим попередником для ріпаку є зернові колосові, зернобобові, картопля, однорічні і багаторічні трави. Але при цьому існує загроза підвищення чисельності грунтомешкаючих шкідників — дротяників, гусениці озимої та інших підгризаючих совок у ланці сівозміни із багаторічними травами. Не можна висівати після ріпаку та інших капустяних культур, соняшнику, буряків. Впровадження рекомендованих сівозмін дає можливість виключити ріпак із бурякових сівозмін, суттєво знизити шкідливість бурякової нематоди на обох культурах, поліпшити фітосанітарний стан ґрунту. Для цього насичення ріпаком сівозміни разом з буряками (цукровими, кормовими) не повинно перевищувати 25%.

Ріпак ярий добрий попередник для інших культур. Він розрихлює своєю системою грунт, а відносно велика кількість рослинних решток після збирання ріпаку містять легко засвоювані поживні речовини. Досліди підтверджують, що врожайність зернових після ріпаку на 4−6 ц/га вища, ніж після зернових як попередника.

За даними Інституту землеробства УААН, для зони Лісостепу можуть бути такі сівозміни: соя (рання), озимі, ярий ріпак, яра пшениця або горох, яра пшениця, ярий ріпак, ячмінь, кукурудза. Розміщувати ріпак в сівозміні необхідно з таким розрахунком, щоб він повертався на попереднє місце не раніше через 4−5 років [1, 7, 26, 32, 54].

Основний і передпосівний обробіток ґрунту — багатоцільовий процес, який одночасно вирішує низку завдань: забезпечення належного фізичного стану ґрунту, регулювання водного режиму, обмеження до мінімуму грунтомешкаючих та наземних шкідників при одночасному нагромадженні і активізації корисних комах.

Мінеральні добрива, збалансовані за елементами живлення, сприяють отриманню дружних сходів при мінімальній нормі висіву насіння. Але слід відзначити, що високий рівень азотного живлення сприяє розмноженню деяких шкідників.

Ріпак — культура вибаглива до азотного і калійного живлення, а також до кальцію, сірки, магнію та мікродобрив (бор, молібден, марганець), тому слід дотримуватися загальних норм і співвідношень елементів живлення. Максимальна норма азоту не повинна перевищувати 120, а оптимальна — 80−100 кг/га. Своєчасне підживлення ріпаку сприяє підвищенню стійкості рослин проти шкідників [4, 5, 39, 42].

Найбільш надійним захистом ярого ріпаку на початковому етапі його вегетації від хрестоцвітих блішок є передпосівна обробка насіння інсектицидами-протруйниками системної або контактно-системної дії. Такими як: Модесто 480 FS, т. к. с. (12,5 л/га), Команч WP, з. п. (7,0 л/га), Космос 250, т. к. с. (8,0 л/га) [22, 28, 43].

В рекомендованих нормах витрат тривалість захисної дії ріпаку від шкідників сходів може сягати 20−35 днів від сівби.

Партії посівного матеріалу, якщо він попередньо не був оброблений, можна обробляти безпосередньо в господарствах сумішами інсектицидів з фунгіцидами в рекомендованих нормах витрат препаратів і 10 л води на тонну насіння за допомогою спеціальних протруювальних машин. Для підвищення стійкості рослин до пошкоджень шкідниками і насіннєвої продуктивності до робочої рідини з протруйниками доцільно додавати один із біостимуляторів росту рослин: Агростимулін (10 мл/т), Біотранс-форматор БУФ (10 гранул/т), Емістим С (10 мл/т), Трептолен (20 мл/т), Вермістим (8−10 л/т).

Сівбу проводять високоякісним протруєним насінням (75%-й з, п. вітаваксу 200, 2 кг/т) звичайним рядковим способом. Сіють ріпак в оптимальні строки, уникаючи надмірно пізніх строків сівби ріпаку, оскільки на посівах зосереджуються усі шкідники цієї культури.

Ранні оптимальні строки сівби, рекомендовані для зони сорти, дотримання глибини загортання насіння дають змогу знизити шкідливість хрестоцвітих блішок. Рослини уже стають менш уразливими на період масової появи шкідників.

Залежно від заселення посівів проводять крайове або суцільне обприскування за допомогою наземної апаратури з нормою витрати робочої рідини 300 — 400 л/га.

Для визначення строків і необхідності проведення хімічних обробок у вегетаційний період необхідне проведення обстежень посівів ріпаку у певний фенологічний період на чисельність основних видів шкідників або пошкодження ними рослин. Для кожного з них є своя методика, обґрунтована особливостями виду.

Критерієм для прийняття рішення про доцільність проведення хімічних обробок посівів є показник економічного порогу шкідливості (ЕПШ) ярого ріпаку для кожного виду. Застосування інсектициду проводять в тому випадку, коли чисельність шкідника перевищує ЕПШ даного виду (викликає зниження врожаю на 3−5%).

Як показує практика, продовження захисної дії інсектицидів можливе шляхом застосування суміші їх зі змочувачами або прилипачами. Так, наприклад, суміш піретроїдного препарату Сумі-альфа в рекомендованій нормі (0,3 л/га) зі змочувачем Сільвестом в нормі 0,1 л/га забезпечує захист ріпаку від ріпакового квіткоїда впродовж 17−20 днів, тоді як захисна дія одного інсектициду не перевищує 7 днів. Принцип дії цієї допоміжної речовини полягає в поліпшенні фізичних властивостей робочої рідини, завдяки чому покращується прилипання і утримання інсектициду на поверхні рослин [51, 52, 55].

В умовах прохолодної весни, коли заселення посівів культури хрестоцвітими блішками розтягнуте або чисельність їх перевищує економічний поріг шкідливості (5 особин/1 м²), виникає необхідність проведення обприскування посівів інсектицидами Альфагард 100, к.е. (0,15 л/га), Децис, 2,5% к.е. (0,3 л/га), Децис Форте, к.е. (0,06 — 0,07 л/га), Карате 050 ЕС, к.е. (0,1 — 0,15 л/га), Фастак, 10% к.е. (0,1 — 0,15 л/га), Штефесін, к.е. (0,3 л/га) та багато інших, навіть тоді, коли проводилась обробка насіння [22, 28, 43].

У фазу бутонізації, якщо чисельність ріпакового квіткоїда перевищує економічний поріг шкідливості (5−6 особин / рослину), обов’язковим є обприскування посівів проти ріпакового квіткоїда з дотриманням строків останньої обробки до збирання врожаю. Проти ріпакового квіткоїда застосовують такі інсектициди, як: Децис, 2,5%-й к.е. (0,3 л/га), Золон, 35%-й к.е. (1,5 л/га), Карате, 5%-й к.е. (0,1−0,15 л/га), Сумі-альфа, 5%-й к.е. (0,3 л/га), Фастак, 10%-й к.е. (0,1−0,15 л/га) та інші [22, 28, 43].

Враховуючи, що ярий ріпак ще й медоносна культура, потрібно приділяти увагу збереженню бджіл, інших запилювачів за хімічних обробок посівів, особливо в період кінця бутонізації - початку цвітіння: проводити обробки у вечірні часи, повідомляти бджолярів про строки проведення обробок. На жаль, небезпечні хімічні препарати для запилювачів поки що відсутні.

2. Об'єкт, предмет та умови проведення досліджень

2.1 Об'єкт та предмет дослідження

Об'єкт дослідження — система захисту ярого ріпаку проти основних шкідників в умовах НПЦ СНАУ.

Предмет дослідження — особливості біології та шкідливості основних шкідників ярого ріпаку та заходи захисту проти них.

2.2 Природні умови господарства та організаційно-економічна характеристика

ріпак яровий шкідник знищення Дослідження проводились в НПЦ СНАУ. Навчально — практичний центр Сумського національного аграрного університету займає вигідне адміністративно — територіальне положення так, як розташований на околиці міста Суми, на вул. Кірова 160, інд. 40 021, телефон (0542) 222 448, 288 980, факс 223 530.

Місто Суми знаходиться на півночі Лівобережної України, в Дніпровсько — Донецькій западині, на річці Псел, в зоні Лісостепу, де розміщені переважно малоі середньогумусні типові чорноземи.

Чорноземи типові мають всі характерні риси чорноземного процесу: глибоку (30−110 см) і високу гумусованість профілю; карбонатність з глибини 30−50 см; переритість кротовинами; відсутність перерозподілу колоїдів по профілю. В них карбонати кальцію виділяються у формі прожилок або псевдоміцелію.

Чорноземи типові поділяють на малоі середньогумусні, в залежності від механічного складу, вміст гумусу становить від 3,0 до 5,5%. Кількість мулистих частинок збільшується. Ці ґрунти добре оструктурені, насичені гідроксидами кальцію і магнію. Реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабокисла. Гумусовий шар досягає близько 85−100 см.

За механічним складом типові чорноземи України такі: середньосуглинкові (40,4%), важкосуглинкові (34,5%), легкосуглинкові (25%), легкосупіщані та легкоглинисті (0,4−0,1%). Механічний склад чорноземів типових обважнюється від піщанистоі крупнопилуватого легкого суглинка (приполісська смуга) до середнього і важкого суглинка (центральний і південний Лісостеп). У складі мінералів крупної фракції чорноземів типових панують первинні мінерали.

Грунти пухкі, маса добре аерована. Кількість агрономічно цінних агрегатів 56−67%. У складі обмінно увібраних катіонів переважає кальцій: в легкосуглинкових чорноземах — до 78%, у середньосуглинкових — 81−89%, у важкосуглинкових — 90−95%. Кількість магнію — відповідно 18−19/7%, а кількість натрію та калію дуже мала.

Валові запаси гумусу в легкосуглинкових чорноземах такі: у глибоких — 298−345 т/га, у середніх — 260−295, у слабозмитих — 200−250 т/га, у середньо — та сильнозмитих — 120−60, у середньосуглинкових — відповідно 385−420, 425−455, 458−479, 260−320, 140−160 т/га, у важкосуглинкових — 460−485, 490−535, 540−560, 340−370, 190−200 т/га.

Валові запаси азоту в типових чорноземах — 0,17−0,30%, фосфору — 0,10−0,21%, а калію дуже великі - до 1%.

Потенціальна й ефективна родючість типових чорноземів зростає від легкосуглинкових до легкоглинистих різновидностей.

Особливе значення для сільськогосподарської діяльності має клімат, який визначає характер, температурний режим ґрунтів, темпи та інтенсивність зволоження та характер рослинності.

Відповідно до агрокліматичного районуванням територія НПЦ СНАУ належить до північно-східного лісостепового агрокліматичного району, який характеризується помірним кліматом у відношенні термічного режиму і режиму зволоження, з прохолодною зимою та теплим літом. Так, як місцевість знаходиться під впливом східного антициклону, то інколи в Сумському районі спостерігається вторгнення арктичного повітря. Тому клімат помірно континентальний.

Отже, грунтово — кліматичні умови даного господарства є характерними для зони сприятливої для вирощування ярого ріпаку.

Середні багаторічні температури по місту Суми становлять: взимку — 6 °C, весною 9 — 10 °C, влітку 17,5 — 18,5 °С, восени 7 — 7,5 °С. За даними Сумської метеорологічної станції, середня річна температура повітря становить 6,6 °С, найбільш низька вона в січні (-7,7 °С), найбільш висока — в липні (19,2 °С). Середня температура повітря по місяцям на 2008 рік подана в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Хід середньомісячних температур 2008 рік, (°С)

Аналіз осінніх та весняних температур повітря і ґрунту, показаний в таблиці 2.1. дає можливість починати польові роботи 4−16.ІV та закінчувати 30.Х.

В середньому за 2008 рік в Сумах випало 539 мм атмосферних опадів, найменше — в жовтні, найбільше — в липні. Середня кількість опадів по

Таблиця 2.2. Середня кількість опадів по місяцях на 2008 рік, мм

З таблиці 2.2. видно, що найбільша кількість опадів випадає в літній період, співпадаючи з максимальним ростом сільськогосподарських культур.

Відносна вологість повітря в середньому за рік складає 72,5%, найменша вона в серпні (56%), найбільша — в грудні (89%). Відносна вологість повітря по місяцях на 2008 рік показана в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Відносна вологість повітря по місяцях на 2008 рік, (%)

Аналіз таблиць 2.1, 2.2 та 2.3 дає можливість зробити висновок, що кліматичні умови 2008 року сприяли вирощуванню озимої ярого ріпаку. Та, нажаль, клімат 2008 року був також сприятливим і для розповсюдження основних шкідників ярого ріпаку.

Літо 2008 року характеризувалось сухою та теплою погодою. Такі погодні умови спряли збільшенню чисельності основних шкідників ярого ріпаку.

Найбільшу повторність в місті мають вітри з південного — сходу, найменшу — з півночі та північного — сходу. Найбільша швидкість вітру спостерігається — взимку, найменша — в липні - серпні. В січні вона в середньому складає 4,4 м/с; в липні - 3,1 м/с.

За даними Сумської метеорологічної станції, середня річна температура повітря становить 8,3 °С, найбільш низька вона в лютому (-8,8 °С), найбільш висока — в липні (20,8 °С). Середня температура повітря по місяцям на 2009 рік подана у табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Хід середньомісячних температур 2009 рік, (°С)

Аналіз осінніх та весняних температур повітря і ґрунту, показаний в таблиці 2.1. дає можливість починати польові роботи 15−25.ІV та закінчувати 20.Х.

В середньому за 2009 рік в Сумах випало 245,3 мм атмосферних опадів, найменше — в квітні, найбільше — в березні. Середня кількість опадів по місяцях на подана в табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Середня кількість опадів по місяцях на 2009 рік, мм

З таблиці 2.5. видно, що найбільша кількість опадів випадає в період, співпадаючий з максимальним ростом сільськогосподарських культур.

Відносна вологість повітря в середньому за рік складає 72,9%, найменша вона в квітні (47%), найбільша — в грудні (86%). Відносна вологість повітря по місяцях на 2009 рік показана в табл. 2.6.

Таблиця 2.6. Відносна вологість повітря по місяцях на 2009 рік, (%)

Аналіз таблиць 2.4, 2.5 та 2.6 дає можливість зробити висновок, що кліматичні умови 2009 року також були сприятливими для вирощування ярого ріпаку. Та, нажаль, також сприяли і розвитку основних шкідників ярого ріпаку.

За особливостями динаміки запасів продуктивної вологи (вологи доступної рослинам) і забезпеченістю вологою культур територія описуваного господарства відноситься до агрогідрологічної зони повного весняного промочування. В середньому умови водозабезпечення сприятливі для формування врожаю ріпаків, тому ріпакові зрошення майже не потребують.

Основними напрямами діяльності НПЦ СНАУ є вирощування і селекція сільськогосподарських рослин. Спеціалізується Науково — практичний центр на навчально — виробничій, науково — виробничій, фінансово — господарській діяльності, а саме на отриманні рослинницької продукції, проведенні наукових досліджень, виробництві елітного насіння, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції, інші види діяльності з метою виконання завдань Сумського національного аграрного університету.

Серед культур, які присутні в господарстві, основне місце займають озима пшениця, ячмінь, озимий ріпак, гречка, горох, картопля, цукровий буряк та дослідні ділянки, на яких вирощують кукурудзу, соняшник, капусту, огірки, моркву, цибулю ріпчасту та ін. Структура посівних площ НПЦ СНАУ показана в табл. 2.7.

Таблиця 2.4. Структура посівних площ Навчально — практичного центру СНАУ

У виробництві тваринницької продукції НПЦ СНАУ не спеціалізується, лише на території університету знаходиться віварій закріплений за факультетом ветеринарної медицини, який іноді використовує побічну продукцію рослинництва.

3. Методика проведення досліджень

3.1 Методика проведення польових дослідів

Дослідження проводили в НПЦ СНАУ в 2008 та 2009 роках. Площа посіву ярого ріпаку 1,8 га. Дослідження проводили на трьох сортах: Талісман, Таврія, Гайдн.

Гібрид Талісман був зареєстрований в Україні в 2002 р. як гібрид з високою врожайністю. Олійність висока, маса 1000 насінин — середня. Вміст глюкозинолатів менше 12 мкмоль/м. Вміст еукової кислоти менше 0,1%. Висота рослини коротка. Талісман — гібрид на основі Ірису, якому притаманні ранні строки цвітіння й середньоранні строки дозрівання, має високу стійкість до полягання. Гібрид добре переносить пізні строки посіву й посушливі періоди на початку літа. Відмінна стійкість до полягання та рівномірне дозрівання гарантує збирання без втрат. Гібрид Талісман рекомендований для вирощування в Степу й Лісостепу.

Таврія, як і Талісман, переконує своєю життєвою силою й стабільною врожайністю. Особливо в складних ґрунтових і кліматичних умовах. Зареєстрована в Україні у 2002 р. Урожайність і олійність високі, маса 1000 насінин середня. Вміст глюкозинолатів менше 12 мкмоль/м. Вміст ерукової кислоти менше 0,1%. Гібрид переконує також своїм раннім дозріванням (період вегетації 100 днів) і високою врожайністю, понад 30 ц/га. Має високу стійкість до полягання. Висота рослин коротка. Завдяки дуже раннім строкам цвітіння й дозрівання гібрид особливо підходить для вирощування в південних і східних регіонах України, тобто у Степу та Лісостепу.

Сорт ярого ріпаку Гайдн зареєстрований в Україні в 2004 р. Висота рослини середня. Урожайність і олійність високі, маса 1000 насінин середня. Вміст глюкозинолатів менше 12 мкмоль/м. Вміст ерукової кислоти менше 0,1%. Значне перевищення середнього рівня врожайності в комбінації з відмінною резистентністю до хвороб і стійкістю до полягання привели до того, що даний сорт був уже зареєстрований після першого року сортовипробувань. Средньостиглий сорт Гайдн є відмінною рекомендацією для вирощування у вологих кліматичних регіонах України (Полісся й Лісостеп).

Найбільшого збитку посівам ярого ріпаку у фазу сходів завдають хрестоцвіті блішки. Обстеження проводили за загальноприйнятою методикою. Обліки проводили один раз на декаду. З появою сходів культури та протягом її вегетації проводили обліки. Перші обліки проводили на початку травня, в цей період рослини знаходились у фазі сходів, їх висота становила 3−7 см. В результаті живлення на листках спостерігались утворені хрестоцвітими блішками виразки, які згодом випадали та утворювали отвори. Облікові рослини розміщувались по діагоналі. На дослідній ділянці оглядали по 5 рослин в 20 місцях.

Підраховували чисельність та визначали шкідливість хрестоцвітих блішок на посівах ярого ріпаку.

Ступінь пошкодження рослин хрестоцвітими блішками визначали за п’ятибальною шкалою:

0 бала — пошкодження відсутнє (0%);

1 бал — дуже слабке пошкодження (до 5% пошкоджено листової поверхні);

2 бала — слабке пошкодження (5−25%);

3 бала — середнє пошкодження (26−50%);

4 бала — сильне пошкодження (51−75%);

5 балів — дуже сильне пошкодження (більше 76−100%).

Обстеження посівів ярого ріпаку на виявлення ріпакового квіткоїда проводили у фазу бутонізації - початок цвітіння, так, як саме в цей період він завдає найбільшого збитку посівам. Рослини знаходились у фазі цвітіння, їх висота становила 30−60 см. Так, як жуки додатково живляться внутрішніми частинами бутонів, квіток, вигризаючи пиляки, тичинки, маточки й пелюстки, в результаті чого пошкоджені бутони обпадають та не розпускаються, у квітках знаходились жуки. Обстеження проводили за загальноприйнятою методикою. На ділянці в ранні часи брали рівномірно в шаховому порядку 10 рослин і струшували з них шкідників в сачок. Сачок з комахами тут же занурювали в широкогорлу банку з ваткою. Потім комах витягували з сачка і підраховували. Також підраховували загальну кількість квіток та бутонів, з них пошкоджених жуками з личинками і яйцями ріпакового квіткоїда. Потім встановлювали середню чисельність жуків на 1 рослину, відсоток бутонів і квіток, пошкоджених жуками та заселених яйцями і личинками, а також середню чисельність яєць і личинок на 1 пагін.

Для визначення біологічної ефективності визначають чисельність шкідників у всіх варіантах і повторностях до і після застосування пестицидів. Порівняння результатів двох обліків дає можливість визначити зниження чисельності і вирахувати відсоток загибелі шкідників.

Біологічна ефективність © при цьому визначається за формулою:

С = ,

де С — біологічна ефективність, виражена у відсотках;

А — середня чисельність шкідників до обробки;

В-середня чисельність шкідників після обробітку.

3.2 Застосування комп’ютерних методів обробки результатів дослідження

Текст даної роботи був набраний у програмі Microsoft Office Word.

При обробці даних дослідження використовувався табличний процесор Microsoft Еxcel. Електронні таблиці призначені для збереження і обробки інформації, представленої в табличній формі. Вони являють собою двовимірні масиви (частіше називаються робочими листками), що складаються із колонок і рядів. Програмні засоби для роботи з електронними таблицями також називають табличними процесорами. Вони дозволяють створити таблиці і автоматизувати обробку табличних даних.

4. Біометричні методи досліджень та методика використання комп’ютерних технологій

Дослідження щодо визначення основних шкідників ріпаку та заходів захисту в умовах НПЦ СНАУ супроводжувались відповідними видами математичної обробки результатів досліджень.

Без використання в роботі дослідника комп’ютерних методик обробітку інформації досить проблематично швидко та якісно здійснити математичний аналіз отриманих в ході проведення експерименту даних.

Окрім того, згідно вимоги до сучасних дипломних робіт, дослідження неодмінно передбачають комп’ютерне опрацювання кількісних показників.

Таким чином, математична обробка результатів польових дослідів, обліків і спостережень на базі сучасної комп’ютерної техніки є необхідною складовою будь-якого сільськогосподарського та біологічного дослідження. На сьогодні таке оброблення ведеться за допомогою комп’ютерів на основі програм та спеціальних пакетів, які звичайно мають досить широкий набір методів математичної статистики.

Застосування комп’ютерної техніки дозволяє не тільки скоротити час на обробіток певних даних, але і значно розширити діапазон використання математичних методів аналізу. В останній час випробувана значна кількість спеціальних комп’ютерних програм статистичного та графічного аналізу. Опубліковані видатними вченими методики застосування комп’ютерних методів в сільському господарстві та біології дозволяють значно полегшити доступність її застосування.

4.1 Вибір математичного методу обробки результатів досліджень

При написанні дипломної роботи нами був використаний такий метод математичної статистики, як дисперсійний аналіз.

Дисперсійний аналіз — один із найбільш поширених у сільськогосподарській дослідній справі методів математичної статистики.

Вибір конкретного виду дисперсійного аналізу визначається числом факторів і способом розміщення варіантів досліду.

Дисперсійний аналіз широко використовується для планування експерименту і статистичної обробки його даних. При дисперсійному аналізі одночасно обробляються дані декількох варіантів (вибірок), що складають єдиний статистичний комплекс, оформлений у вигляді спеціальної робочої таблиці. Структура статистичного комплексу і його аналіз визначаються схемою і методикою експерименту.

Досліди є такими, що мають наукове значення якщо виконується дві вимоги: по-перше, це можливість відтворити їх, по-друге, математично обгрунтувати достовірність отриманих висновків.

В своїй роботі ми проводили обрахунок отриманих результатів однофакторним дисперсійним аналізом використовуючи для перевірки гіпотези про схожість значень трьох варіантів, що належать одній генеральній сукупності.

Дисперсійний аналіз дозволяє отримати відповідь на питання чи вірогідний вплив того або іншого фактора на рослини, які вивчаються, або їх урожай. Він також дає можливість порівнювати між собою декілька системно зв’язаних варіантів і визначити, чи є між ними статистично вірогідні відмінності і яка імовірність цих відмінностей.

Типовими випадками застосування дисперсійного аналізу в сільському господарстві та біології є:

— порівняння декількох сортів однієї культури за будь-яких якісних або кількісних ознак;

— встановлення реакції рослин на той чи інший зовнішній вплив.

У всіх моделях дисперсійного аналізу перевіряється дія деякого загального фактора (в однофакторному дисперсійному аналізі - одного простого фактора, який і був використаний у випадку досліджень цієї дипломної роботи).

Фактор у загальному випадку — це та чи інша форма впливу на об'єкт. А також ознака або властивість об'єкта.

Для з’ясування вірогідності цього фактора на об'єкт, фактор обов’язково повинен бути розбитий на дози, або види впливу. У дисперсійному аналізі ці розділи факторів називають рівнями або градаціями. В сільському господарстві їх звичайно називають варіантами досліду. Кількість їх повинна бути не менше двох. Верхню межу кількості варіантів (рівнів) статистичний аналіз не обмежує.

Будь-який дисперсійний комплекс містить в собі після аналізу випадковий залишок. Він являє собою варіабельність, яка не була врахована дослідником. Залишки необхідно перевіряти. Вони повинні відповідати низці вимог: бути взаємонезалежними, мати однакову дисперсію, розподілятись у відповідності з нормальним статистичним розподілом.

Найменша істотна різниця (НІР) — величина, що вказує на межу можливих випадкових відхилень в експерименті; це та мінімальна різниця в урожаях між середніми, яка в даному досліді визнається істотною при 5%-ному (НІР₀₅) або 1%-ному (НІР₀₁) рівні значущості.

Помилка досліду, вибірки — міра розбіжності між результатами вибіркового дослідження і дійсним значенням вимірюваної величини. При обробці результатів польового досліду методом дисперсійного аналізу визначається узагальнена помилка середніх, що виражається тих же одиницях вимірювання, що і ознака, що вивчається. Помилка Sх, виражена у відсотках від відповідної середньої, називається відносною помилкою досліду або вибірки (Sxср%). У польовому досліді величина Sxср=% (старе позначення т% або Р) часто без урахування рівня врожайності використовується як показник, що характеризує «точність польового досліду».