Проектування сівозміни, обробітку ґрунту та боротьби з бур «янами в умовах ТОВ «Агро-Альянс»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра загального землеробства та ґрунтознавства

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Загальне землеробство»

ПРОЕКТУВАННЯ СІВОЗМІНИ, ОБРОБІТКУ ГРУНТУ ТА БОРОТЬБИ З БУР’ЯНАМИ В УМОВАХ ТОВ «Агро-Альянс»

Студент (ка) _____ курсу _______ групи

________________________________

________________________________

Дата представлення роботи _________

Керівник_________________________

Дніпропетровськ — 2014

Зміст Вступ

1.Вихідні данні для розробки сівозміни

1.1 Загальні відомості про господарство ТОВ «Агро-Альянс»

1.2 Кліматичні умови господарства ТОВ «Агро-Альянс»

1.3 Характеристика ґрунтів господарства ТОВ «Агро-Альянс»

1.4 Засміченість полів господарства ТОВ «Агро-Альянс»

1.5 Структура посівних площ та урожайність с. г. культур

1.6 Існуючі сівозміни у господарстві ТОВ «Агро-Альянс»

2. Проектування та освоєння удосконалених сівозмін

2.1 Структура посівних площ с. г. культур при розробці нових сівозмін

2.2 Розробка удосконалених сівозмін

2.3 Агротехнічне обґрунтування прийнятих сівозмін

2.4 План освоєння сівозміни

2.5 Ротаційна таблиця освоєної сівозміни

3. Система обробітку ґрунту та заходи боротьби з бур’янами в сівозміні

3.1 Система обробітку ґрунту

3.2 Заходи боротьби з бур’янами

3.3 Охорона праці та навколишнього середовища при роботі з гербіцидами

4. Господарська та економічна ефективність впроваджуваної сівозміни Висновки Список використаної літератури Додаток

Вступ сівозміна ґрунт обробка бур’ян Землеробство — одна з найдавніших форм господарської діяльності людини. Племена із поселень біля Дніпра уміли обробляти та орати землю і ввійшли в історію як оряни. Це було 340−350 років до н.е. Племена забезпечували своє існування продуктами харчування, використовуючи різні знаряддя праці. З часом вони значно поліпшили своє знаряддя та асортимент рослин і землеробство з берегів Дніпра почало розповсюджуватися на Захід та Південь: Персію, Китай, Італію, Грецію. Для забезпечення населення продуктами харчування та розширення площі ріллі необхідно впроваджувати інтенсивні сорти та технології.

Головним у землеробстві має бути рослина та визначення її проблем (ґрунт, клімат, фактори життя), а інше розглядати тільки відносно до неї.

Стабільне землекористування — ключ до майбутнього сільськогосподарського виробництва. Земельні ресурси — це основа розвитку землеробства, оскільки земля є засобом виробництва, а її родючість — фактором формування врожаю.

Розораність сільськогосподарських угідь в Україні становить 56,8% і є найбільшою в Європі. В Україні нині 34,3 млн. га ріллі, а на 1 людину — 0,66 га ріллі. У 1960 р. цей показник був 1,04 га, тобто скоротився майже вдвічі.

Порушення збалансованості окремих елементів агроландшафтів, у тому числі співвідношення площ ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів, ускладнення соціально-економічної ситуації, призвело до істотної деградації агроландшафтів і ґрунтового покриву. Особливо небезпечних розмірів досягла водна і вітрова ерозія. Кількість еродованих орних земель в Україні досягає 10,5 млн. га, або 32,8% від загальної площі ріллі, а дефляційно-небезпечні землі становлять 54,9%. Останнім часом площа еродованих земель збільшилась на 23%, або на 2, 5 млн. га, а втрати продукції рослинництва перевищують 9−12 млн. т зернових одиниць на рік. Тому потрібні негайні заходи щодо поліпшення сучасного стану агроландшафтів та запровадження ґрунтозахисних, екологічно безпечних, менш енергоємних систем землеробства. Агроландшафти — це природно-господарські територіальні системи сільськогосподарського призначення.

Сучасні агроландшафти складаються з різних елементів агроекосистем, у тому числі ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень, незначних за площею ареалів лісів, чагарників, боліт, торфовищ, а також доріг, комунікацій і споруд. Вони є структурою агроландшафту та екологічного різноманіття. Нині треба розвивати екологічне, ландшафти, біологічне, промислово-інтенсивне та синтетичне землеробство XXI ст., що ґрунтується на досвіді екологічно безпечних старовинних систем землеробства і менш енергоємних інтенсивних технологій кінця XX ст.

На сучасному етапі всі фактори повинні працювати на врожай. Зелена рослина, сорт та гібрид або агрофітоценоз є головним об'єктом у землеробстві. Урожай — основний показник культури землеробства та рівня фахової підготовки спеціалістів, наслідок праці людини. Виробництву необхідно перейти на сидерально-перелогову систему землеробства та мінімалізацію обробітку ґрунту.

Основне завдання обробітку ґрунту в системі інтенсивного землеробства — створення оптимальних умов для росту и розвитку сільськогосподарських культур, підвищення родючості ґрунту та захист його від ерозії.

Мінімалізація обробітку ґрунту має важливе економічне й організаційно-господарське значення. Вона дає змогу зменшити кількість енергетичних засобів і трудових ресурсів, рівномірніше використовувати тракторний парк протягом року при скороченні загальної потреби у тягачах та збільшенні навантаження на кожен трактор, що сприяє здешевлення рослинницької продукції.

Також, дослідами встановлено, що за надмірного механічного обробітку прискорюється розкладання гумусу в ґрунті, збільшуються втрати поживних речовин, розпилюються структурні часточки ґрунту, в наслідок чого зростає загроза водної і вітрової ерозії. Слід зазначити, що на щільність ґрунту культури реагують по-різному. Краще переносять підвищену щільність зернові й гірше-просапні культури, особливо коренета бульбоплоди.

У першій половині XX ст. велике значення для розвитку основ сівозмін мали праці В.Р.Вільямса, Д.М. Прянішнікова, І.В. Якушкіна та ін. Нині сівозміна — головна складова частина зональних систем землеробства. Вона є основою для системи обробітку ґрунту, застосування добрив, боротьби з бур’янами, тобто дані системи залежать від типу сівозмін. Особливо велике значення сівозміни виявляється у підвищенні родючості ґрунту та боротьбі з шкідливими організмами. Система сівозмін забезпечує ефективніше використання землі, та разом із дорогами, лісосмугами організовує земельну територію господарства.

У посівах усіх сільськогосподарських культур (в одних більше, в інших менше) створюються сприятливі умови для росту бур’янів. В Україні найкращі результати в боротьбі з бур’янами забезпечує система зяблевого обробітку, що складається з лущення стерні та наступної оранки. Останнім часом у зв’язку з інтенсифікацією землеробства набувають поширення системи поліпшеного зяблевого обробітку-пошаровий, напівпаровий, комбінований, протиерозійний тощо. Зрозуміло, що ефективність тієї чи іншої системи основного обробітку ґрунту для боротьби з бур’янами залежатиме від багатьох факторів, зокрема умов зволоження, глибини обробітку та періоду його проведення.

Із розвитком одноосібних та фермерських господарств змінюється і роль спеціалістів. У таких умовах вони стають консультантами з питань технології вирощування сільськогосподарської продукції в рільництві, дотримання технології виробництва продукції тваринництва, експлуатації та ремонту сільськогосподарських машин та знарядь. Тому в районах треба створювати консультативно-методичні центри спеціалістів різного профілю з сучасними агрохімічними та діагностичними лабораторіями. Це пов’язано з тим, що власники землі не володіють сучасними технологіями на рівні спеціалістів, особливо з питань захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів, окультурювання ґрунтів, застосування добрив та хімічних меліорантів, експлуатації сучасних машин.

Отже, основне завдання землеробства — збереження родючості землі для нащадків незалежно від форм власності та ведення господарства.

1. Вихідні дані для розробки сівозміни

1.1 Загальні відомості про господарство ТОВ «Агро-Альянс»

ТОВ «Агро-Альянс» Новомосковського району Дніпропетровської області, розміщене в селі Губиниха.

Село Губиниха знаходиться на відстані 75 км від Дніпропетровська і на 10 км від районного центру м. Новомосковськ. Відстань до найближчої залізничної станції (м. Новомосковськ) — 10 км, до шосейної дороги (Донецьк-Дніпропетровськ) — 36 км.

Спеціалізація господарства — виробництво та реалізація зернової продукції.

Склад земельних угідь господарства наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Склад земельних угідь

1.2 Кліматичні умови господарства ТОВ «Агро-Альянс»

Господарство ТОВ «Агро-Альянс» знаходиться в зоні Степу України. Кліматичні умови даного району характеризуються наступними показниками:

1) середня річна кількість опадів 300−400 мм, при сильному коливанні в різні роки в ту і іншу сторону від середнього.

2) з суворою зимою і жарким літом, а температурні коливання перевищують 20 °C;

3) сильними вітрами (зима і весна), що приносять нерідко дуже сухе повітря;

4) сильна випаровуваність.

Риси континентального клімату, посушливості і нестійкості зволоження в зоні степів, в порівнянні з лісостепом, проявляються особливо більш яскраво: значні добові коливання температури; невелика хмарність (літо).

Слід відзначити, що кількість атмосферних опадів з року в рік дуже коливається. Сніговий покрив в степах зазвичай малопотужний і відрізняється нестійкістю внаслідок частих відлиг.

Для степів характерно також наявність заморозків. Дуже небезпечні весняні заморозки, які надають негативний вплив на сільськогосподарські культури, особливо, якщо вони знаходяться в знижених елементах рельєфу. Перші осінні заморозки на території господарства починаються з 13 листопада, а останні весняні - з 25 березня.

Також значною проблемою в зоні степу є засухи і суховії, які знищують запаси продуктивної вологи в ґрунті.

Тривалість без морозного періоду в середньому 185 днів на рік. Середньорічна кількість опадів (табл. 2) досягає максимуму на північному сході області (550 мм.), зменшується у південно-західному напрямку до 450−500 мм.

Найвологіший місяць — липень, найсухіший — березень. Влітку кількість опадів становить 80% річної суми, взимку опади у вигляді снігу більше випадають на сході регіону, ніж на заході. Відносна вологість повітря у липні зменшується у південно-східному напрямку від 66% до 62%, у січні становить 84−81%. У літній період дмуть переважно західні та північно-західні вітри, взимку — східні та північно-східні. Для долини Дніпра характерна долинна циркуляція, підсилена бризовою циркуляцією на берегах водосховищ.

Таблиця 2

Середньомісячна температура повітря та сума опадів за середньо багаторічними даними

Відповідно до схеми агрокліматичного районування України, Дніпропетровська область знаходиться в межах посушливої, дуже теплої зони.

Район зрошення знаходиться в умовах помірного сухого клімату та м’якої малосніжної зими. Середньорічна температура повітря складає +7 градусів. Період з температурою більше +10 градусів триває 150 — 180 днів. Середньомісячна температура ґрунту в зимовий період на глибині вузла кущіння в січні - -3,7, в лютому — -4,2, в березні - +5,4 градуса. Глибина промерзання ґрунту в зимовий період складає до 50 см. Середньорічна кількість опадів складає 473 мм. На протязі року опади розподіляються нерівномірно. Шар дощових опадів в більшості випадків не перевищує 5 мм і вони зазвичай носять ливневий характер. в результаті чого використовуються рослинами не достатньо.

На даній території переважають північно-східні вітри. В зимовий період вони супроводжуються буранами і заметілями, а влітку мають характер суховіїв, які зменшують вологу повітря і супроводжуються заломом сільськогосподарських культур. На парових площах відбувається вітрова ерозія.

1.3 Характеристика ґрунтів господарства ТОВ «Агро-Альянс»

Ґрунти формуються внаслідок різноманітних і безперервних змін верхніх горизонтів гірських (ґрунтоутворюючих) порід під впливом рослинних і тваринних організмів. Однак виникнення ґрунтів залежить і від ряду інших природних факторів. Умови, під, впливом яких протікає ґрунтоутворюючий процес і формуються ґрунти, називаються факторами ґрунтоутворення. Виділено п’ять природних факторів ґрунтоутворення: 1) ґрунтоутворююча (материнська) порода; 2) клімат; 3) рослинність і тваринний світ (біологічний фактор); 4) рельєф; 5) вік. На додаток виділяють і шостий фактор — виробничу діяльність людини.

Ґрунтоутворюючий процес — це сукупність явищ перетворення і пересування речовин і енергії, що протікають у ґрунтовій товщі. Кожному з цих явищ протистоїть інше, протилежне у своїй сутності. Вони мають різноманітну природу — біологічну, хімічну, фізичну, фізико-хімічну протікають у тісній взаємодії один з одним.

Найбільш важливими, складовими ґрунтоутворюючого процесу є наступні: 1) створення органічної речовини і його розкладання; 2) синтез органо-мінеральних сполук і їхнє руйнування; 3) акумуляція органічних, неорганічних і органо-мінеральних речовин і їхній винос; 4) розпад первинних і вторинних мінералів і утворення вторинних мінералів; 5) надходження вологи в ґрунт і повернення її в атмосферу в результаті транспірації і випаровування; 6) поглинання енергії сонця ґрунтом, що приводить до її нагрівання, і випромінювання енергії, супроводжуване охолодженням, її.

Ґрунт як особливе природне тіло складається з чотирьох фаз: твердої, рідкої, газоподібної і живий. Тверда фаза — це основа, що складається з мінеральних часточок і органічних речовин, що формуються в процесі ґрунтоутворення. Рідка фаза — вода і розчинені в ній солі. Газова фаза — ґрунтове повітря, що заповнює вільні від води пори ґрунту. Живаючи фаза ґрунту — численні живі організми, що населяють ґрунт, що безпосередньо беруть участь у ґрунтоутворенні.

На території господарства ТОВ «Агро-Альянс» пануючими є чорноземи звичайні середньогумусовані (табл. 3). Чорнозем, як відомо, найчастіше пов’язаний з лесовими карбонатними материнськими породами, що обумовлює наявність в поглинаючому комплексі катіонів кальцію і магнію. Чорноземні ґрунти відносяться до не промивного типу, чим вони відрізняються від підзолистих, які входять в групу промивних ґрунтів.

Таблиця 3

Характеристика ґрунту ріллі в господарстві

1.4 Засміченість полів господарства ТОВ «Агро-Альянс»

Бур’яни — дикі або напівкультурні рослини, які людина не вирощує і які екологічно та біологічно пристосовані до умов поля і росту разом з культурними рослинами та завдають шкоду сільському господарству, так як знижують урожай культурних рослин і погіршують його якість.

Класифікація бур’янів наведена в табл. 4

Таблиця 4

Класифікація бур’янів

Всі бур’яни поділяють на три групи.

Не зелені рослини — паразити, які беруть поживні речовини не з ґрунту, а від культурних рослин присмоктуючись до тіла рослини спеціальними присосками; зеленого листя вони не мають.

До них відносять:

— повитиця конюшинна: Cuscuta trifolii;

— повитиця польова: Сuscuta sampestris:

— вовчок соняшниковий: волчок подсолнечниковый; Оrobonche cumana.

Напівпаразитні бур’яни — це рослини які не втратили здатність до фотосинтезу, але спроможні живитися за рахунок рослини-живителя. Вони відрізняються від паразитів тим, що мають нормальну будову надземних органів і слабо розвинену кореневу систему, здатні до фотосинтезу і разом з тим до ведення паразитичного способу життя.

При відсутності рослини живителя можуть розвиватися самостійно, але значно гірше (дзвінець великий; Rhinanthus major).

Зелені рослини — напівпаразити, які засвоюють поживні речовини безпосередньо з ґрунту. У переважній більшості це квіткові рослини, які мають кореневу систему, зелене листя.

За тривалістю життя вони поділяються на дві великі групи: малорічні і багаторічні.

Малорічними називають бур’яни, які розмножуються тільки насінням, мають життєвий цикл не більше двох років і відмирають після дозрівання насіння.

Вони поділяються на дворічні та однорічні, а остання в свою чергу на ефемери, ранні та пізні ярі, озимі та зимуючі.

Ефемери — це малорічні бур’яни з коротким циклом розвитку (1,5−2 місяці), здатні давати на сезон кілька поколінь. Слово ефемери грецького походження, що в перекладі означає швидкоплинний, одноденний. Це біологічна група не чисельна, але окремі її представники є дуже напористими і злісними бур’янами. В Україні зустрічається зірочник середній; звездочка средняя; stellaria mediok.

Ярі ранні бур’яни — це малорічні бур’яни, насіння яких проростає рано навесні, рослини плодоносять і відмирають у цьому ж році. У більшості випадків вони утворюють сходи рано навесні при температурі ґрунту 4−8 °С.

При наявності сходів восени вони гинуть від приморозків, а весною навпаки здатні витримувати тимчасові низькі температури. Вони швидко закінчують вегетацію і достигають раніше, ніж яра пшениця, ячмінь, овес або разом з ними. А тому насіння їх легко може потрапити у ґрунт чи змішатися із зернами культурних рослин. За своїми біологічними ознаками ярі ранні бур’яни близькі до ранніх ярих зернових культур і є основними їх забур’янювачами.

До цього типу належать:

— Гірчиця польова; горчица полева; synopsis arvensis.

— Вівсюг звичайний; овес пустой; avena batua.

— Гірчак березковидний; горец вьюнковый; polyganum convolurelys.

Ярі пізні бур’яни — це малорічні бур’яни, насіння яких проростає при стійкому прогріванні ґрунту, вони сходять пізно восени, або влітку. Рослини плодоносять і відмирають у цьому ж році. Масово сходи з’являються при температурі ґрунту 10−14° С. Ярі пізні бур’яни сильно розвиваються на стерні після збирання зернових, та пізніх зернових (просо), просапних (цукровий буряк, картопля та ін.), у другій половині вегетації та при достиганні, утруднюючи цим механізоване збирання.

До пізніх ярих бур’янів відносять:

— Мишій сизий; Щетинник седой; setaria glauca;

— Мишій зелений; Щетинник зеленый; setaria viridis;

— Лобода біла; chenopodium album.

— Щириця, amarantus retroflexus.

Зимуючі - це малорічні рослини, яким властиві особливості як озимих, так і ярих рослин. Якщо вони дають сходи восени, то розвиваються подібно до озимих, тобто навесні продовжують свій ріст і дають насіння. Якщо ж вони сходять навесні, то дають насіння в цей самий рік, як і ярі культури. Така особливість дає змогу зимуючим бур’янам засмічувати озимі та ярі культури.

До них відносять:

— Грицики звичайні; пастушья сумка обыкновенная; capsella bursa pastoris.

— Злинка канадська; мелколистник Канадський; erigeron canadehsis.

— Кудрявець Софії; дескуренин Софьи; descurinia Sophia.

— Талабан польовий; ярутка полева; talaspi arvense.

Озимі - малорічні рослини, які потребують зниження температури для утворення насіння. Розвиваються подібно до озимих, тобто сходи з’являються в літньо-осінній період і тоді ж утворюють розетку листя, перезимовують у будь-якій фазі розвитку. Навесні наступного року продовжують свій ріст, цвітуть і дають насіння. Якщо вони сходять навесні, насіння в перший рік не утворюють. До них належать:

— Метлюг звичайний; метелица обыкновенная; aperaspica ventis.

Дворічні - це такі бур’яни, які для свого розвитку потребують двох повних вегетаційних періодів. У перший рік розвивається стебло і незначна кількість листя в нижньому ярусі. Одночасно інтенсивно росте коренева система, в якій накопичуються поживні речовини у вигляді вуглеводів. Восени надземна частина дворічного бур’яну відмирає, живим залишається тільки корінь. Весною від кореня відростає квітконосне стебло, рослина цвіте, плодоносить і восени відмирає.

До дворічних бур’янів відносять:

— Буркун білий; донник лекарственный; mellilotus officiualis.

Багаторічні - це бур’яни, життєвий цикл яких може тривати більше двох років і які здатні неодноразово плодоносити і розмножуватися насінням і вегетативними органами. Це найбільш злісна для сільськогосподарських культур біологічна група бур’янів. Вони мають довговічні підземні органи (кореневища, кореневі паростки), які живуть від двох до кількох десятків років. Щороку навесні підземні частини рослин дають нові підземні пагони, які відмирають восени. Більша частина цих бур’янів розмножується не тільки вегетативним шляхом, але й насінням, а деякі, як наприклад: хвощ, спорами, що робить їх особливо небезпечними. У зв’язку з цим багаторічні бур’яни здатні надзвичайно швидко поширюватися, є найбільш злісними і потребують багато зусиль для знищення. Вони поділяються на: гронокореневі, стрижнекореневі, кореневищні, корнепаросткові, повзучі, цибулинні та бульбові.

Кореневищні - багаторічні рослини, які розмножуються переважно підземними стеблами. Мають підземні горизонтальні стебла з бруньками стеблового походження. Стебла містять великий запас поживних речовин. Розмножуються вони в ґрунті на неоднаковій глибині. При наявності бруньок, навіть маленький відрізок кореневища може дати пагонок новій рослині. Рослини цієї біологічної групи добре розмножуються не тільки вегетативним шляхом, а і за допомогою насіння.

До цих бур’янів відносять такі рослини:

— Пирій повзучий; пырей ползучий; egropyrum repens.

— Свинорий; свынорой; cinodon dactylon.

Повзучі - це багаторічні рослини, які розмножуються переважно лежачими надземними стеблами. Представники цієї групи бур’янів мають слабке надземне стебло, здатне укорінюватися у вузлах і давати нові стебла з листками. Зв’язок з материнським організмом після цього переривається, і утворюється самостійна рослина. Стебло може досягати значної довжини з численними вузлами. Крім того вони розмножуються і насінням. До повзучих рослин можна віднести; жовтець повзучий, лютик ползучий, ranunculus repens.

Стрижневі бур’яни — багаторічні рослини з видовженим і потовщеним головним коренем, про чому корінням вони розмножуються слабо. Коренева система — це один головний стрижневий корінь, від якого відходять багато коріння другого, третього порядків. Бруньок, які б могли дати початок новим рослинам, на них немає. Вони утворюються в прикореневій шийці. Підрізання наземної маси сприяє їх росту. Частини прикореневої шийки бур’янів здатні давати початок новим рослинам, а деякі навіть розмножуються частинами кореня, який залягає значно глибше кореневої шийки. Ця біологічна група бур’янів не чисельна. Самий кращий представник який розповсюджений по всій Україні, є кульбаба лікарська (одуванчик лекарственный, taraxucum officinoles).

Гронокореневі - багаторічні рослини з мичкуватою кореневою системою і обмеженою здатністю вегетативного розмноження. Для них характерна наявність дуже короткого головного і великої кількості бокових коренів, які утворюють пучок, схожий на гроно. Звідси і походить назва біологічної групи. Одним з представників цієї групи є подорожник великий (подорожник большой, plantago major).

Коренепоросткові бур’яни — багаторічні рослини, які розмножуються корінням, що утворюють паростки, які утворюються з кореневих бруньок. Бруньки є як на головному, так і на бічних коренях. Окремі паростки дають початок новим рослинам коренепаросткових бур’янів. Спочатку вони зв’язані з материнською, а потім перетворюються на самостійні рослини, на яких утворюються нові кореневі паростки. Внаслідок цього поле покривається заростями бур’янів у кілька квадратних метрів кожна. І якщо їх не знищувати, воно стане суцільно забрудненим масивом. Коли під час обробітку корені коренепаросткових бур’янів подрібнюються і, з бруньок на окремих відстанях виростають нові рослини. Здатність до вегетативного розмноження значно утруднює боротьбу з коренепаростковими бур’янами. До того ж ці бур’яни набагато більші, ніж інші; зокрема кореневищні розмножуються насінням, яке в багатьох з них має летючки і вітром переноситься на великі відстані. Найбільш поширеним із групи коренепаросткових є:

— Березка польова; вьюнок полевой; convoloulus arvensis.

— Гірчак степовий; горчак повзучий; acroptilon repens.

— Осот рожевий; осот розовый; arvense.

— Осот жовтий польовий; осот желтый полевой; sonchus arvensis.

— Суріпиця звичайна; сурепка обыкновенная; barbarea vulgaris.

Цибулинні - багаторічні рослини, що розмножуються насінням та цибулинами, що залишаються після відмирання надземної маси.

Один з представників групи цибулинних є цибуля Вальштейна (лук Вальштейна, аllium Waldstein).

Бульбові - багаторічні рослини, що розмножуються бульбами, які утворюються біля основи стебел, на кореневищах. Насіння цієї групи тривалий час зберігається в ґрунті і поступово проростає.

Представником цієї групи є чина бульбаста (чина клубневая, hathurus tuberosum).

Способи визначення засміченості посівів.

Для розробки і правильного здійснення раціональних заходів по боротьбі з бур’янами — необхідно систематично враховувати їх в посівах всіх сільськогосподарських культур. Велика кількість частіше характеризується такими показниками: чисельність і маса, а також ярусність. Під чисельністю розуміють кількість стебел (рослин), які знаходяться на 1 м².

Кількісні або інструментальні методи основуються на обліку бур’янів за допомогою різних інструментів (рамки, терези, мірні лінійки і т.д.) по своєму виконанню вони трудомісткі і використовуються головним чином в науково-дослідній роботі.

Найбільш розповсюдженим методом обліку засміченості посівів в промислових умовах являється окомірно-чисельний, розроблений О.І. Мальцевим (1940 р.). в його основу покладена оцінка великої кількості по відносній чисельності бур’янів в порівнянні з густотою стеблостою зернової культури. Засміченість виражають в балах:

1 б. (слабка) — в посіві зустрічаються одиничні екземпляри бур’янів.

2 б. (середня) — бур’яни зустрічаються в посіві в незначній кількості, деякі екземпляри губляться посеред маси культурних рослин.

3 б. (сильна) — бур’яни зустрічаються в посіві в великій кількості, але культурні рослини переважають.

4 б. (дуже сильна) — бур’яни переважають над культурними (табл. 4).

Засміченість полів господарства наведена на рис. 1.

Засміченість полів бур’янами невисока. Але так як господарство в зоні ризикованого землеробства, де нехватка вологи в осінньо-літній період, сильні суховії, незначний сніговий покрив або його відсутність взимку, ранні осінні і пізні весняні заморозки зашкоджують отриманню високих врожаїв.

Кореневищні

Однорічні злакові

Багаторічні дводольні

Багаторічні коренепаросткові

Лісосмуга Рис. 1. Карта забур’яненості полів господарства ТОВ «Агро-Альянс»

1.5 Структура посівних площ і врожайність сільськогосподарських культур у господарства ТОВ «Агро-Альянс» до розробки курсової роботи Структура посівних площ і врожайність сільськогосподарських культур за останні 3 роки узяті з агрономічних звітів надані в таблиці 5.

Таблиця 5

Структура посівних площ в ТОВ «Агро-Альянс»

Із структури посівних площ видно, що середній розмір поля складає 91 га набір культур типовий для даної зони вирощування.

1.6 Існуючі сівозміни в господарстві ТОВ «Агро-Альянс»

Польова сівозміна, площа 640 га, середній розмір поля 91 га (табл. 6).

Таблиця 6

Існуючі сівозміни в господарстві ТОВ «Агро-Альянс»

Даючи оцінку раніше прийнятій сівозміні потрібно відзначити, що всі поля сівозміни розміщені на місцевості із слабохвилястим рельєфом, ухил полів коливається від 0,1 до 0,3. Ґрунти в сівозміні по родючості відрізняються незначно, мають гарні фізичні, повітряні і водні властивості, а також у малому ступені піддаються ерозійним процесам. Це дає можливість застосовувати агротехнічні прийоми по обробленню сільськогосподарських культур, а також сприяє тому, що при переході їх з одного поля на інше не спостерігається різкого зниження врожайності. Поля сівозмін мають площі близькі до їх середнього розміру (відхилення 10%).

Розрахунок продуктивності 1 га ріллі наведений в табл. 7.

Таблиця 7

Розрахунок продуктивності 1 га ріллі

2. Проектування та освоєння удосконалених сівозмін

2.1 Структура посівних площ с.-г. культур при розробці нових сівозмін в господарстві ТОВ «Агро-Альянс»

Сівозміна — науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі й на території, або тільки у часі.

Сівозміна має велике агротехнічне і організаційне значення, так як дозволяє найбільш раціонально використовувати землю, добрива, сільськогосподарську техніку, боротися з бур’янами, шкідниками, хворобами і створювати оптимальні умови для формування врожаю.

В сівозміні завжди формується більш високий урожай сільськогосподарських культур, в порівнянні з беззмінними посівами в зв’язку з комплексом хімічних, фізичних, біологічних і економічних основ (факторів) чергування.

Хімічні основи сівозміни. Суть їх в тому, що різні рослини виносять з ґрунту не однакову кількість поживних речовин і в різних співвідношеннях. Наприклад: зернові культури потребують більше азоту і фосфору; соняшник, цукровий буряк, кукурудза — калію, зернобобові засвоюють азот з повітря і збагачують ним ґрунт, створюючи тим самим кращі умови для живлення наступних культур сівозміни. Таким чином, чергування культур в сівозміні сприяє ціле направленому регулюванню поживного режиму ґрунту і росту урожаю.

Фізичні основи сівозміни. Польові культури і прийоми їх обробітку виявляють вплив на фізичні властивості ґрунту: його структуру, склад, щільність, що обумовлює в свою чергу різні водно-фізичні властивості ґрунту.

Багаторічні трави покращують структуру ґрунту. Кукурудза, цукровий буряк, соняшник, люцерна мають потужну глибоко проникаючу кореневу систему, тому здатні засвоювати вологу і поживні речовини з глибини 2−3 м і більше.

Таким чином, правильне чергування культур сприяє раціональному використанню ґрунтової вологи і покращенню фізичних властивостей ґрунту.

Біологічні основи сівозміни. В сівозміні добре здійснюється боротьба з бур’янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур. Кожній культурі притаманні свої шкідники, бур’яни і хвороби. При незмінній культурі проявляється їх накопичення, що сприяє зниженню (а іноді і погибелі) врожаю.

Економічні основи сівозміни. Правильне чергування культур має велике організаційно-господарське значення. Якщо при незмінній культурі в окремі періоди в господарстві створюється велике навантаження в використанні робочої сили, тракторів, с.-г. машин та ін. засобів підприємства, то впровадження сівозміни дає можливість рівномірно організувати роботу на протязі року (посів, ухід за посівом, збирання урожаю у різних культур не співпадає по часу).

Господарство ТОВ «Агро-Альянс» поставило перед собою мету: збільшити валовий збір зерна. Цього можна досягти шляхом збільшення посівних площ зернових культур і вирощуванням більш урожайних зернових культур, таких як озима пшениця, а також збільшення їх урожайності шляхом впровадження нових технологій вирощування високопродуктивних сортів та гібридів.

Другою метою господарства ТОВ «Агро-Альянс» являється забезпечити тварин більш поживним кормом. Так як господарство не має можливості збільшити посівну площу однорічних бобових трав, то було вирішено вирощувати більш поживні, багаті протеїном і білком багаторічні трави, що до того ж збільшують продуктивність оранки на 1 га.

Посівні площі і запланована урожайність на рік освоєння удосконаленої сівозміни представлені в таблиці 8.

2.2 Коротка характеристика та обґрунтування попередників для культур запроектованої польової сівозміни Таблиця 8

Посівні площі на рік засвоєння удосконалених сівозмін

2.3 Розробка удосконалених сівозмін Кожна сівозміна складається з окремих ланок. Схеми польових сівозмін прийнято починати з покращувала, але на чолі схеми сівозміни доцільно ставити парове поле.

При складанні ланок сівозмін підбирають попередники, які покращують родючість ґрунту та записують під першим номером у ланках.

Ланка — це частина сівозміни, яка складається з двох-трьох культур та чорного пару і однієї-двох культур. За ними розташовують культури, які погіршують родючість ґрунту. Підбирають найбільш сприятливі поєднання культур та їх попередників для умов господарства (табл.9, 10).

Таблиця 9

Можливі варіанти ланок розробленої сівозміни

Таблиця 10

Можливі варіанти схем сівозмін:

Найдоцільніше буде використати перший варіант сівозміни чергування культур, так як вона має найбільш сприятливі поєднання культур та їх попередників для умов господарства. Тому ми вибираємо раціональну та оптимальну з усіх точок зору сівозміну — № 1 (табл. 11).

Таблиця 11

Розроблена нова, удосконалена сівозміна для господарства ТОВ «Агро-Альянс»

2.4 Агротехнічне обґрунтування прийнятих сівозмін господарства ТОВ «Агро-Альянс»

Правильне чергування рослин в сівозміні покращують умови живлення рослин, структуру і разом з цим і фізичні властивості - повітряний і водний режими, зменшується ерозія ґрунту. Також правильне чергування рослин в сівозміні грає важливу роль в боротьбі з бур’янами, шкідниками і різними хворобами сільськогосподарських культур і пару.

Кращі попередники для озимої пшениці являються чисті пари. В даному випадку — чорний пар. Він дає можливість збирати більш високі урожаї, завдяки перш за все кращому забезпеченню рослин вологою. Під час обробки пару посилюються процеси мінералізації органічних речовин ґрунту і добрив. В ґрунті накопичуються поживні речовини в доступній формі, які використовуються першою культурою, висіяною після пару.

Таблиця 12

Розрахунки продуктивності освоєної сівозміни

Вихід перетравного протеїну з 1 га-6,1 ц; Вихід кормових одиниць з 1 га-0,6

Озима пшениця являється одним з кращих попередників для всіх культур, а особливо, для цукрового буряку. Доказано, що на урожай цукрового буряку значно впливає не тільки попередник, але і попередник попередника. Посів цукрового буряку після озимої пшениці, попередником якої був чорний пар, підвищує урожай на 40−60 ц/га.

Після цукрового буряка розміщують просо. Досліди показують, що найкращим попередником для проса являється цукровий буряк.

В сівозміні після цукрового буряка і проса слід покращити ґрунт горохом.

Після покращення ґрунту введенням у сівозміну гороху, висівають озимі зернові (озима пшениця).

Останньою культурою сівозміни є гречка. Вона не вибаглива до ґрунтових умов і не має спільних шкідників з озимою пшеницею.

Сівозміна складена таким чином, щоб розмістити культури по найкращих попередниках (табл. 12). В сівозміні просапні культури чергуються з культурами суцільного посіву. Дана сівозміна зберігає та підвищує родючість, вона також сприяє раціональному використанню трудових та енергетичних ресурсів господарства.

2.5 План засвоєння сівозміни План освоєння складають тільки для однієї сівозміни. Попередники та їх площі на рік складання сівозміни беруть з фактичного розміщення культур в нових межах полів з накресленого плану землекористування. Культури за попередні два роки визначають в господарстві з книги історії полів та інших джерел.

Освоєння сівозміни — виконання плану освоєння сівозміни і перехід до розміщення сільськогосподарських культур по попередникам згідно схеми.

При складанні нової сівозміни встановлюють переш за все попередники по полям старої сівозміни. В даному випадку нова сівозміна вводиться на поле старої сівозміни.

В перший рік освоєння задача заклечається в тому, щоб розмістити культури прийнятої сівозміни (нової) по можливості після кращих (серед маючих) попередників.

Розміщення починають з найбільш цінних культур.

В наступні роки досягають запланованого чергування культур в сівозміні.

Сівозміна вважається освоєною, коли, по-перше, повністю вклалися в структуру посівних площ і, по-друге, повністю досягли запланованого чергування культур.

План переходу на нову сівозміну представлений в таблиці 13.

Таблиця 13

План переходу на нову сівозміну

2.6 Ротаційна таблиця освоєної сівозміни Для контролю за зміною культур складають ротаційну таблицю.

Ротаційна таблиця — це інтервал часу, на протязі якого кожна культура і пар переходять через всі його поля в послідовності, передбаченою схемою сівозміни.

Ротаційна таблиця освоєної сівозміни представлена в таблиці 14.

Таблиця 14

Ротаційна таблиця засвоєної сівозміни

3. Система обробки ґрунту і заходи боротьби з бур’янами в сівозміні

3.1. Система обробітку ґрунту Після освоєння сівозміни складається відповідна система обробітку ґрунту. Вона включає всі агротехнічні прийоми, що повинні проводиться на полях від збирання попередника і до збирання оброблюваної культури, тобто основна обробка зябу, передпосівна обробка ґрунту, посів і догляд за посівами.

Застосування добрив, високоврожайних сортів інтенсивного типу, хімічних засобів боротьби з бур’янистою рослинністю, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин ні в якій мірі не послаблює значення науково обґрунтованої системи обробітку ґрунту.

Особливе значення в обробці ґрунту приділяється в збереженні ґрунту від водної і вітрової ерозії. У боротьбі з ерозією обробіток ґрунту відіграє важливу роль, вона істотно знижує її руйнівну силу. Обробіток ґрунту наданий в таблиці 15.

3.2 Заходи боротьби з бур’янами

Існують попереджувальні, винищувальні і спеціальні міри боротьби з бур’янами в сівозміні

Попереджувальні - направлені на ліквідацію джерел, осередків і прискорення їх ліквідації.

До них відносять: очистка посівного матеріалу, своєчасний збір урожаю, підготовка і зберігання гною, та ін.

Винищувальні - сприяють винищенню як бур’янів, що ростуть на с/г угіддях, так і органів їх генеративного і вегетативного розмноження, що знаходяться в ґрунті, а також зниження їх життєздатності.

Таблиця 15

Система обробітку ґрунту в сівозміні

Таблиця 16

План застосування хімічних заходів боротьби з бур’янами

В свою чергу, винищування в ґрунті бур’янів за допомогою його обробітку — найдревніший і найпоширеніший спосіб, який належить до винищувальних заходів по виведенню бур’янів. Для знищення бур’янів в період вегетації застосовують фізико-механічні заходи боротьби з бур’янами. В процесі догляду за рослинами велике значення має після сходове боронування. Його можна проводити до і після появи сходів культурних рослин. При цьому знищується значна частина молодих паростків бур’янів без пошкодження сходів культурних рослин.

Ефективний захід знищення сходів бур’янів при вирощуванні просапних культур — міжрядний обробіток з своєчасним видаленням бур’янів з рядків чи гнізд Спеціальні - полягають в локалізації, зниженні шкідливості, а далі і в винищуванні найбільш шкідливих, потенціально-небезпечних (пирій повзучий, гірчак степовий) бур’янів.

В боротьбі з бур’янами використовується фізичні, механічні, біологічні, екологічні, організаційні і комплексні методи.

Конкурентні відносини між культурними рослинами і бур’янами в значній мірі регулюється біохімічним впливом.

Сутність його полягає в тому, що рослини, які знаходяться в процесі вегетації, мікроорганізми, продукти розкладу післязбиральних решток виділяють фізіологічно-активні речовини, які впливають на інші рослини — в одних випадках стимулюючи, а в інших — гальмуючи.

Одним з важливих і простих шляхів запобігання росту засміченості полів полягає в щорічному чергуванні культур — сівозміні.

Під біологічним способом боротьби з бур’янами розуміють знищення чи придушення їх за допомогою різних організмів, для яких, ушкоджена рослина є джерелом живлення. Такими організмами можуть бути віруси, бактерії, гриби, нематоди, комахи та ін.

За матеріалами і трудовими витратами попереджувальні заходи вигідніше винищувальних, тому що легше попередити проростання шкідливих бур’янів, ніж винищувати їх до попереджувальних заходів.

В даній курсовій роботі розроблена система хімічних заходів боротьбі з бур’янами, враховуючи при цьому, що застосування гербіцидів дає можливість замінити деякі заходи обробітку ґрунту або зменшити їх кількість. Розробку цієї системи проведена на підставі визначеного типу забур’яненості в кожному полі сівозміни. При цьому рекомендовано декілька гербіцидів, які можна застосовувати в конкретному випадку, а також вказана норма, строк і спосіб їх застосування (табл.16).

3.3 Охорона праці та навколишнього середовища при роботі з гербіцидами В машинах, що використовується для робіт з гербіцидами, всі з'єднання, магістралі, переміщення гербіцидів повинні мати ущільнюючі прокладки. Машини з недостатнім ущільненням з'єднань до роботи не допускається.

Манометри на оприскувачах, які працюють під тиском, перед роботою повинні бути перевірені на точність показників.

Обробка посівів і інших об'єктів проводиться тільки після попереднього обстеження спеціалістами з захисту рослин і встановлення доцільності такого обробітку.

Всі працюючі, які приймають участь в внесенні гербіцидів, повинні бути забезпеченими всіма засобами індивідуального захисту. Після обробітку посівів гербіцидами необхідно ретельно вимити все тіло, а одежу випрати.

Для безперебійної роботи обприскувачів треба отримати в доброму стані внутрішні фільтри та насоси обприскувача. При засміченні наконечників їх промивають водою. В жодному разі не можна поочищати наконечників металевими предметами — дротом, цвяхами тощо. Шланги й наконечники у місцях їх з'єднання не повинні пропускати робочого розчину.