Комплексна механізація вирощування основних видів сільськогосподарських культур в ТОВ СТ «Зоря»

Зміст Вступ

1. Коротка виробнича характеристика господарства

2. Технологія та комплексна механізація виробничих процесів у рослинництві

3. Комплексна механізація вирощування основних видів сільськогосподарських культур

4. Операційна технологія роботи машинно-тракторних агрегатів

5. Використання машинно-тракторного парку в господарстві

6. Технічне обслуговування і зберігання машин

7. Ремонт сільськогосподарської техніки

8. Індивідуальне завдання

9. Охорона праці в господарстві

Література Додатки

Вступ Сучасний етап розвитку однієї із найважливіших галузей — сільського господарства — характеризується прискореним розвитком індустріальних технологій, які забезпечують повну механізацію всіх процесів, постійний ріст урожайності і якості продукції, а також зниження затрат праці і собівартості продукції.

Тому в останні десятиліття все більшого значення набувають інженерно-технічні посади. Ці спеціалісти повинні вирішувати завдання ефективного використання, зменшення впливу робочих органів техніки на ґрунт, вміло керувати персоналом в умовах жорсткої конкуренції.

За останні роки науково-дослідними і конструкторськими організаціями розроблені і все більше удосконалюються ґрунтообробна, посівна і збирально-транспортна техніка, покращується якість насіння і створюються нові, більш кращі сорти, розширюється виробництво гербіцидів і добрив. Необхідно не тільки знати і вміти правильно використовувати нові способи, а досягти мети за рахунок творчого, гнучкого і диференційованого їх використання максимально можливого технологічного і економічного ефекту.

Знання, уміння, творче застосування — це найважливіші сторони підвищення ролі людського фактора для забезпечення високої ефективності індустріальної технології виробництва. Тільки такий підхід дозволить з найбільшим ефектом опанувати індустріальну технологію виробництва і досягти прискореного прогресу в сільському господарстві.

1. Коротка виробнича характеристика господарства ТОВ СТ «Зоря» було засновано в 2006 р. Профільованими з твердим покриттям дорогами господарство межує з ТОВ «Червона зірка» та «Нафком-агро» і районним центром м. Хорол — 18 км, обласним центром Полтава — 120 км. ТОВ СТ «Зоря» знаходиться неподалік траси Харків — Київ, до залізничної станції «Хорол» — 25 км. Господарство є юридичною особою, має баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку, діють на основі статуту.

Предметом діяльності підприємства є виробництво, зберігання, І реалізація сільськогосподарської та іншої продукції.

Спеціалізація товариства: виробництво зернових та тваринництво.

Клімат району, в якому розташоване товариство помірно-континентальний. За багаторічними даними сума активних температур повітря за період з середньою добовою температурою понад 10 °C становить 2750°, така сума активних температур цілком достатня для нормального розвитку і дозрівання сільськогосподарських культур. Завдяки сприятливим ґрунтокліматичним умовам господарство має можливість мати великі прибутки. Основний ґрунтовий фонд складає чорнозем.

Взагалі кліматичні умови господарства сприяють для сільськогосподарського виробництва, але вимагають вмілого використання їх позитивних особливостей і послаблення різних негативних кліматичних явищ, шляхом застосування цілого комплексу агротехнічних заходів. Велику увагу слід приділити нагромадженню та збереженню в ґрунті вологи. Вирішальне значення в цьому повинне відігравати снігозатримання.

Загальна земельна площа господарства становить 4786 га.

В товаристві «Зоря» працює 120 чоловік, з них задіяно в АТП — 25 чоловік, 91 — в рослинництві.

За даними державного обліку, господарство має такий склад і структуру сільськогосподарських угідь.

Таблиця 1.1 Структура сільськогосподарських угідь

2. Технологія і комплексна механізація виробничих процесів в рослинництві

Головний агротехнічний напрямок обробітку ґрунту — створення умов, які забезпечують зберігання, відновлення та підвищення родючості ґрунту.

В залежності від ґрунтово-кліматичних умов зон виробництва сільськогосподарських культур отримали застосування: система обробітку зябу, система обробітку ґрунтів, які підлягають ерозії і система мінімального обробітку ґрунту.

Система обробітку зябу — являється основною для більшості зон і включає в себе: лущення стерні після зборки врожаю, зябову оранку, передпосівний обробіток ґрунту і обробіток ґрунту після посіву.

Система обробітку ґрунту, який підлягає ерозії, передбачає глибоке рихлення і поверхневий обробіток із збереженням стерні.

Система мінімального обробітку ґрунту передбачає суміщення операцій, тобто одночасне виконання декількох операцій за один прохід агрегату (боронування, внесення добрив).

Застосування будь-якого способу обробітку повинно забезпечувати необхідні умови для високоякісної сівби, загортання насіння на оптимальну глибину та дружнього його проростання.

Обробіток ґрунту може бути: основним, поверхневим і спеціальним.

Основний обробіток — це перший найбільш глибокий (20…З5 см) обробіток ґрунту після збирання попередньої культури. Його проводять плугом з оборотом і наступним рихленням пласта. Ґрунти піддаються вітровій ерозії, рихлять без обороту пласта на глибину 25…40 см.

Поверхневий обробіток: проводиться перед посівом, в процесі чи після посіву на глибину не більше 12…14 см. Його виконують лущильниками, культиваторами, боронами, фрезами, катками з ціллю розпушування, перемішування або ущільнення ґрунту, підрізання бур’янів і заробки добрив.

Спеціальний обробіток застосовується при освоєнні нових земель, а також дозволяє створювати деякі специфічні умови для нормального проростання рослин. До нього відносяться оранка чагарниково-болотними плугами, плантажний та ярусний обробіток, розпушування на велику глибину, фрезерування ґрунтів.

Для виконання оранки, боронування, лущення, культивації, прикатування і інших процесів, ґрунтообробні машини забезпечені відповідними робочими органами, які отримуючи енергію від трактора чи іншого джерела діють на ґрунт і змінюють його властивості і стан. Робочий орган може виконувати одну чи декілька простих операцій: обертання, рихлення (розпушування), перемішування, ущільнення, вирівнювання ґрунту, підрізання бур’янів, утворення гребнів, нарізання борозд.

3. Комплексна механізація вирощування основних видів сільськогосподарських культур В господарстві найбільші площі посіву займають озима пшениця, кукурудза та ячмінь.

Розглянемо комплекси механізації для вирощування озимої пшениці.

В лісостеповій зоні озима пшениця в сівозмінах стоїть після гороху, кукурудзи на зелений корм і силос. Тому обробіток ґрунту можна проводити як основний — після збирання попередніх культур ґрунт орють на 20−22 см (Т-150К+ПЛН-5−35) з одночасним ущільненням котками (МТЗ-80+СКГ-2,4) та розробкою поверхні до придатного для сівби стану, або поверхневий — боронування дисковими боронами на глибину 10−12 см (Т-150К+БДТ-7). При виконанні обробітку ґрунту напрям руху слід вибирати в залежності від напрямку попереднього обробітку, а також від розмірів, конструкції і рельєфу поля. Якщо ширина поля перевищує 300 м напрямок оранки доцільно передувати. Основний спосіб руху орних агрегатів — з чергуванням загінок: спочатку обробляють непарні взвал, а потім парні врозвал з петльовими поворотами. Якщо напрям оранки не міняється, загонки, які в минулому році були розорані взвал, необхідно розорювать врозвал і навпаки. На ділянках з довжиною гону не менше 400 м доцільно застосовувати безпетльовий комбінований спосіб руху. Розворотні полоси розорюють врозвал, але при можливості їх краще розробляти коловим способом без розвальної полоси, для чого перед оранкою по всьому периметру поля слід відступити на ширину розворотної полоси. Ширину розворотної полоси вибирають кратною ширині захвату агрегату (для навісних п’ятикорпусних плугів 12−14 м). Глибину обробітку в навісних плугах регулюють підняттям опорного колеса.

Після обробітку ґрунту виконують сівбу. Для Полтавської області оптимальними строками сівби є період з 1.09. по 15.09 (допустимі строки 25.08. — 20.09), тому сівбу потрібно проводити в дуже стиснуті строки.

При посіві слід дотримуватися таких критеріїв:

— висів насіння повинен бути стійким (допускається відхилення від заданої норми висіву + 3%) ;

— глибина висівання 5−6 см ;

— норма висіву сорту «Миронівська» — 808−4,5−5,5 млн/га схожих насінин.

Для посіву використовують зернотукові сівалки СЗ-3,6, яка призначена для посіву суцільними рядовим і широкорядним способами зернових і технічних культур. Котушечні висіваючі апарати розділені на дві секції по 12 апаратів в кожній. Висів регулюють зміною робочої довжини котушок груповим регулятором, а також зміною передаточного числа. Дискові сошники розташовані в два ряди з міжряддям 15 см. Сошники піднімають і опускають гідроциліндром. При виконанні посіву до сівалок слід обов’язково приєднати легкі боронки, ротори, ланцюги чи інше пристосування для закриття насіння, що випадково з’явилися на поверхні; для руйнування комків і вирівнювання ґрунту. По сліду трактора встановлюють розпушувачі. Для забезпечення прямолінійності рядків і однакової ширини стикових міжрядь сівалки комплектують маркерами. Посів виконують як правило впоперек або під кутом до напрямку передпосівного обробітку. Основний напрямок руху — човниковий, але можуть застосовуватись загінні безпетльові і з перекриттям проходів. Ширина розворотних полос при човниковому способі руху рівна потрійній ширині захвата.

Протягом всього часу росту рослин виконують догляд за посівами, а також періодично виконують контроль. Догляд за посівом полягає у внесенні мінеральних і органічних добрив (виконується розкидачами мінеральних добрив; обприскувачами ОП-2000), а також обробіток посівів гербіцидами. Контроль за посівами проводять шляхом взяття проб. Основною задачею контролю в весняний період є визначення потреби чи непотреби в пересіванні посівів. В лісостеповій зоні пшеницю пересівають на площах, де густота становить менше 200−250 рослин на 1 м²; вони знаходяться у фазі 1−2 листків.

Технологія і комплексна механізація збирання зернових.

На Україні зернові культури за площею посіву займають перше місце — 45% загальної посівної площі. Велике поширення зернових культур пояснюється значною їх цінністю та різноманітним використанням. Вони дають необхідні для життя людей продукти харчування (хліб, крупи). Крім того забезпечують тваринництво концентрованими кормами (кукурудза, ячмінь, овес), відходами (солома, полова), зеленою масою, силосом.

Способи і строки збирання, тип робочих органів зернозбиральних комбайнів та їх технологічна наладка зумовлюється сортовими та врожайними особливостями зернових колосових культур: кількістю стебел на 1 м² площі, врожайністю, співвідношенням маси зерна і не зернової частини, довжиною і міцністю стебел, часом та рівномірністю достигання зерна, забур’яненістю тощо.

Початок збиральних робіт, їх тривалість залежать від ступеню стиглості зерна в колосі. Пшениця достигає рівномірніше порівняно з житом, вівсом та ячменем.

Від початку воскової до повної стиглості у неї майже припиняється збільшення маси зерна, а у жита та ячменя триває. Овес достигає дуже нерівномірно — спочатку верхня частина волоті, потім середня та нижня. Отже, у разі передчасного збирання жита і вівса може бути багато щуплого вівса.

Збираються зернові культури комбайновим і не комбайновим способом.

Комбайновий спосіб може бути однофазним (пряме комбайнування) і двофазним (роздільне комбайнування) з наступною доробкою зерна на стаціонарних зерноочисно-сушильних комплексах і збиранням не зернової частини врожаю.

Не комбайнові способи збирання зернових культур — це нові індустріально-поточні технології з обробкою врожаю на стаціонарі. В цих технологіях основними операціями є скошування і транспортування скошеної маси на тік, де її обмолочують і розділяють на зерно і не зернову частину.

Пряме комбайнування передбачає зрізування стебел, обмолот хлібної маси, відокремлення зерна від соломи, очищення зерна від домішок і збирання продуктів обмолоту (зерна, полови і соломи). Зерно збирають в бункер комбайна, а солому і полову укладають у копиці чи валки на поле або подрібнюють і збирають у візки. Всі ці операції виконують комбайном в єдиному безперервному потоці.

Прямим комбайнуванням збирають зернові з підсіяними багаторічними травами, низькорослі (до 50 см), ті, які перестояли, зріджені (менше 280 рослин на 1 м), якщо немає можливості сформувати валок масою 1,4 кг на їм довжини, а також рівномірно достигаючі і малозабур’янені.

Відмінність роздільного комбайнування від прямого полягає в тому, що рослинну масу зрізають і обмолочують не одночасно, а роздільно у дві фази. Спочатку рослини укладають у валки валковими жатками для підсихання і достигання (перша фаза), а через 3−5 днів підбирають валки комбайнами, обладнаними підбирачами. Далі процес відбувається так, як при однофазному способі. При двофазному способі збиральні роботи починають на 5−10 днів раніше, ніж при однофазному, що має неабияке господарське значення. Стебла під час лежання у валках значно підсихають, а бур’яни в’януть. Тому набагато полегшується наступний обмолот і очищення зерна, пропускна здатність молотарки помітно підвищується, але машини по полю рухаються двічі.

Роздільним комбайнуванням збирають культури, що нерівномірно достигають, забур’янені хліба, а також ті, густота яких не менше 300−350 рослин на 1 м² і висота не менше 60 см.

Висоту зрізування у валкових жатках встановлюють в межах 12−25 см (для жита 25−30 см). Полеглі хліба скошують на мінімальній висоті. В районах з підвищеною вологістю формують тонкі широкі валки, в сухих — неширокі товсті з похилом стебел 10−30° до повздовжньої осі валка.

Для збирання зернових культур одночи двофазним способом використовують зернозбиральні комбайни «Дон-1500», «Славутич» та комбайни імпортного виробництва.

При однофазному способі збирання комбайном «Дон-1500» під час руху по полю подільник відокремлює смугу хлібостою, яка дорівнює ширині захвату жатної частини. Мотовило, обертаючись підводить стебла до різального апарата, який їх зрізує. Зрізані стебла мотовило укладає на шнек, спіральні вітки якого переміщують їх з боків до середині. Тут пальцевий механізм шнека захвачує стебла і спрямовує їх по днищу бітера проставки. Пальці і лопаті бітера, обертаючись проти годинникової стрілки, спрямовують хлібну масу до похилого транспортера, скребки якого по днищу похилої камери транспортують її до молотильного апарату. В молотильному апараті хлібна маса обмолочується завдяки ударам бил барабана і протягуванню її крізь зазор між барабаном і нерухомим підбарабанням. При цьому більша частина вимолоченого зерна з домішками просипається через отвори підбарабання на стрясну дошку. Завдяки коливальному руху стрясної дошки дрібний ворох надходить на верхнє і нижнє решета очистки. Очищене зерно потрапляє до зернового шнека, який транспортує його до елеватора, а з нього в похилий завантажувальний шнек і зерновий бункер.

Солома і колоски викидаються барабаном до відбійного бітера, який змінює напрямок його руху і спрямовує на передню частину клавіш соломотряса. Клавіші завдяки коливальному руху розділяють грубий ворох на солому і дрібний ворох. Солома транспортується в підпресувальну камеру, утворену соломонабивачем і лотком, а з неї соломонабивачем в камеру копнувача. Дрібний ворох спрямовується на стрясну дошку.

Коли бункер наповнюється зерном, а копнувач соломою і половою, зерно вивантажують у транспортний засіб, а не зернову частину викидають на поле у вигляді копиці.

Транспортними засобами зерно транспортують на тік, де проводять остаточну доводку зерна до товарної кондиції. З току зерно транспортується до елеваторів.

Незернову частину підборщиками-тюкувальниками солому підбирають, тюкують та доставляють до місця зберігання.

4. Операційна технологія роботи машинно-тракторних агрегатів Обробіток ґрунту — важлива ланка агротехнічних заходів. Правильна система обробітку ґрунту — один із дійсних прийомів отримання високих врожаїв.

Оранка — прийом обробітку ґрунту плугом, який забезпечує кришіння, рихлення і перевертання ґрунту не менше ніж на 135°. Найбільш ефективна оранка плугами з передплужниками на глибину не менше 20 см (культурна оранка).

Існує декілька видів оранки: загінна, вузькозагінна, контурна.

Загінна оранка — найбільш розповсюджений метод оранки. Ширина гону залежить від його довжини і ширини захвату агрегату. Поле обробляється взвал і врозвал.

Вузькозагінна оранка необхідна на землях із великим зволоженням для відводу води. Ширина гонів на схилі 0,02−0,05° повинна складати 10−12м, 0,05−0,08° - 15−22м, на полях з більшим схилом — 30−32м. Після вузькозагінної оранки роз'ємні борозди з'єднують між собою. Ділянки з малими схилами і слабкофільтрувальними ґрунтами для підсилення стоку води профілюють двома-трьома оранками (на протязі декількох років). Оранку виконують по схилу.

Контурну оранку застосовують для боротьби з водяною ерозією на полях із схилами різного напрямку. Проводять по горизонталям або впоперек схилу.

Плоскорізний обробіток — метод обробки ґрунту плоскоріжучими агрегатами без його перевертання, із збереженням на поверхні поля більшої частини поживних речовин. Застосовують його на полях, де присутня водяна ерозія в якості основного обробітку, а також під просапні культури замість оранки.

Лущення стерні - метод обробітку ґрунту після збирання зернових культур на глибину 6−12 см, який забезпечує рихлення, часткове перевертання і перемішування ґрунту, а також підрізання бур’янів. Ґрунт після лущення краще піддається наступній обробці, так як він краще зберігає вологу. Відмовлення від лущення збільшує засміченість посівів бур’янами, а ґрунти — життєздатними насіннями бур’янів, збільшує розповсюдження хвороб і шкідників. Для лущення використовують лемішні і дискові агрегати.

Боронування — метод обробітку ґрунту зубовою або голчастою бороною, який забезпечує кришіння, рихлення і вирівнювання поверхні поля, а також часткове знищення бур’янів.

При оранці використовують: Т-150К+ПЛН-5−35

МТЗ-82+ПЛН-3−35

ХТЗ-892+ПЛН-3−35

Боронування: Т-150К+БДТ-7

МТЗ-80+ зубчасті борони Коткування: МТЗ-82-ЗКВГ-1,4+ зчіпка С 11

Культивація: МТЗ-82+КПС-4

МТЗ-82+КФ-5,4

5. Використання машинно-тракторного парку в господарстві

Машинно-тракторний парк господарства повинен забезпечувати високоякісне виконання всіх механізованих робіт в задані терміни і з можливо найменшими експлуатаційними витратами. Це можливо лише в тому випадку, коли машинно-тракторний парк господарства вибраний правильно, тобто задовольняються потреби господарства в тракторах різних типів, як по тягових так і по кількісних показниках, а набір працюючих машин відповідає енергетичним засобам в господарстві. Отже, вибір складу машинно-тракторного парку для господарства повинен обумовлюватись з врахуванням природних умов зони, напрямку господарської діяльності і особливостей вирощуваних сільськогосподарських культур, розмірів полів і багатьох інших факторів.

В якості критеріїв оптимальності використовуються як правило витрати праці і приведені витрати грошових засобів на одиницю продукції.

При виборі кількості тракторів і сільськогосподарських машин слід дотримуватись скорочення багатомарочності. Це дозволить скоротити номенклатуру запасних частин, ремонтних матеріалів і спеціального обладнання, а також полегшить проведення технічного обслуговування і ремонту техніки.

Отже, якщо користуватися даними критеріями підбору машинно-тракторного парку, то можна сказати, що машинно-тракторний парк ТОВ СТ «Зоря» підібраний вірно. До його складу входять:

Трактори:

— Т150-К — 12 шт

— МТЗ-80/82 — 8 шт

— ЮМЗ 6АЛ — 7 шт

Сільськогосподарські машини:

— плуги: ПЛН-5−35, ПЛН-3−35

— борони: БДТ-7, зубчасті борони

— культиватори: КПС-4, КФ-5,4

— котки: ЗКВГ-1,4, СКГ2−2

— зчіпки: С11

— сівалки: СЗ-3,6, ССТ-12А, СУПН-8, С 3−5,4

— зернозбиральні комбайни: Джон-Дір — 1 шт., Дон-1500 — 4 шт., Славутич — 1 шт.

Таким чином, порівнюючи критерії складання машинно-тракторного парку з даними по господарству можна зауважити, що в загальному плані склад машинно-тракторного парку господарства достатній для виробництва продукції рослинництва.

6. Технічне обслуговування і зберігання машин

Технічне обслуговування має на меті своєчасно виявляти несправності, запобігати появі причин, які прискорюють спрацювання деталей, сприяти максимальним міжремонтним пробігам автомобілів, постійною їх технічної справності та працездатності при мінімальній витраті палива і мастильних матеріалів.

Кріпильні, регулювальні, контрольно-оглядові роботи, які регулярно і своєчасно проводяться створюють найбільш сприятливі умови для дії механізмів і дозволяють своєчасно виявити всі несправності.

При щоденному технічному обслуговуванні проводяться такі обов’язкові роботи.

Перевірка технічного стану автомобіля перед виїздом на лінію, контроль за роботою автомобіля в дорозі та огляд його на тривалих зупинках. Повернувшись у гараж після зміни — мийно-прибиральні роботи, заправочні операції і контрольний огляд для виявлення несправностей.

Перше технічне обслуговування включає всі роботи щоденного обслуговування і додатково: мащення вузлів і агрегатів автомобіля; перевірку рівня гальмівної рідини при гідравлічному приводі гальм; кріплення агрегатів автомобіля; перевірку стану регулювальних з'єднань, відновлення початкових робочих зазорів.

Друге технічне обслуговування включає роботи ЩО і ТО- 1 і додатково: перевірку роботи всіх агрегатів автомобіля, перевірку компресії в циліндрах двигуна, огляд рами і заклепок на ній, перевірку сходження коліс.

Виконують електротехнічні роботи по перевірці стану та усуненню несправностей у роботі акумуляторної батареї, стартера, генератора, реле-регулятора, переривника-розподільника та системи освітлення.

Замінюють мастило з промиванням картерів та заміною фільтруючих елементів фільтрів тонкої очистки масла. Перевіряються і змащуються деталі ходової частини автомобіля.

Переставляються шини за встановленою схемою.

Для виконання ТО-2 автомобіль на один день знімається з експлуатації. При переході на літню або зимову експлуатацію додатково проводять промивку картерів двигуна, коробки передач, заднього і переднього ведучих мостів, рульового керування та заправлення їх відповідним мастилом залежно від пори року, перевірка роботи термостата, жалюзей тощо. Густина електроліту в акумуляторній батареї доводиться до густини, що відповідає сезону.

Постановка тракторів на зберігання.

При неробочому періоді трактора від 10 днів до 2 місяців він ставиться на короткочасне зберігання.

При продовженні неробочого часу більш ніж 2 місяці трактор ставиться на довгострокове зберігання.

Зберігання тракторів проводиться в закритому приміщенні або під навісом; в разі їх відсутності допускається зберігання на відкритих площадках при дотриманні правил зберігання. Відкриті площадки для зберігання тракторів повинні знаходитися в місцях які не затопляються і мати водовідвідні канали. Поверхня площадки має бути рівною із твердим асфальтним або бетонним покриттям.

Постановка трактора на зберігання і зняття з нього оформляється приймально-здавальним актом, в якому вказується інвентарний номер, технічний стан і комплектність трактора.

7. Ремонт сільськогосподарської техніки На території ТОВ СТ «Зоря» побудована майстерня у 1979 році. Майстерня розрахована для одночасного обслуговування 15 тракторів.

В даний час у майстерні застосовується тупіковий метод ремонту машин. Це обумовлено її компонуванням і габаритними розмірами: довжина- 50 м, ширина — 15 м. Майстерня має такі дільниці: ковальська, слюсарномеханічна із двома вертикально-свердлильними, двома токарногвинторізними і одним фрезерним верстатами, акумуляторна, ремонтномонтажна, ремонту двигунів із верстатом для притирання клапанів, склад запасних частин. Окремо біля майстерні знаходиться зварювальна дільниця, миюча, склад запчастин.

Аналізуючи ремонтну базу ТОВ СТ «Зоря» можна зробити висновок, що майстерня для ремонту тракторів придатна лише для неповної розборки тракторів та заміни невеликих вузлів та агрегатів. Дане господарство не має достатньої кількості обладнання та інструментів для проведення поточних ремонтів сільськогосподарської техніки. Існуючі пристосовані дільниці ремонтної майстерні не можуть забезпечити проведення у них всього обсягу ремонтних робіт. В даній майстерні ремонт проводять самі механізатори, які самостійно без досвідчених слюсарів-ремонтників проводять заміну вузлів та агрегатів, які вийшли з ладу, а також ремонт сільськогосподарських машин.

Капітальні ремонти проводяться на спеціалізованих ремонтно-тракторних підприємствах.

8. Індивідуальне завдання Хронометражні спостереження проводяться з метою визначення або уточнення заданих величин, процесів на практиці. Перебуваючи на практиці в ТОВ СТ «Зоря» ми проводили хронометражне спостереження витрати пального на оранці трактором Т-150К агрегатованого з плугом ПЛН-5−35. При витраті пального 20 л/га, трактором фактично було витрачено 20,5 л/га. Оглянувши елементи системи живлення і впевнившись у відсутності підтікання пального можна зробити висновок, що паливна система даного трактора відрегульована вірно, та вищевказаний трактор експлуатувався в оптимальному режимі.

9. Охорона праці

Робота по охороні праці в ТОВ СТ «Зоря» організована на таких нормативних документах: «Закон України «Про охорону праці», ССБТ Правила безпеки при ремонті і ТО машин і обладнання в системі агропромислу, інструкції по техніці безпеки по професіям для робітників ремонтних підприємств, РТП, майстерень, господарства і інших підприємств.

В господарстві службу охорони праці очолює інженер з охорони праці, який на практиці здійснює контроль дотримання вимог охорони праці, здійснює навчання працівників і спеціалістів, проводить вступні інструктажі, Бере участь у комісіях по прийому в експлуатацію реконструйованих або нових об'єктів. Інженер з охорони праці має вищу освіту і прирівнюється до керівника основних інженерно-технічних служб.

Відповідальність за стан охорони праці в господарстві несе голова підприємства, в галузях головні спеціалісти, в підрозділах і на виробничих дільницях — їх керівники (бригадири, завідуючі фермами, завідуючий фермами, завідуючий ремонтною майстернею, завідуючий гаражем).

У всіх підрозділах є журнал реєстрації інструктажів з охорони праці, які регулярно оформлюються у відповідності з проведеними інструктажами. В господарстві проводять наступні інструктажі: вступний, первинний на робочому місті, повторний, позаплановий, цільовий. Повторний інструктаж з охорони праці проводять раз на три місяці. В господарстві існує постійно діюча комісія, яка один раз на рік проводить навчання працівниками, які виконують роботи з підвищеною небезпекою. З працівниками які виконують ТО автомобілів проводять лекцію стосовно: піддонкрачування автомобіля; ТО акумуляторів, та ін.

Щорічно між профспілками і правлінням господарства заключається договір з охорони праці, який направлений на покращення умов праці робітників і спеціалістів господарства.

Нещасні випадки в господарстві бувають нечасто, і в основному з механізаторами, менше з працівниками тваринництва.

Регулярно в господарстві перевіряють технічний стан автомобілів перед виїздом на лінію.

Витрати грошових засобів на охорону праці в господарстві згідно колективного договору.

Забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту При виконанні робіт по технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів працівники повинні керуватися правилами вимог безпеки, затвердженими Міністерством, а агропромислової політики України, профспілками працівників і службовців сільського господарства, а також галузевими правилами техніки безпеки для підприємств автомобільного транспорту.

У відповідності з вимогами всі працівники і спеціалісти повинні бути забезпечені необхідними засобами індивідуального захисту і спецодязі робітників автопарку господарства у відповідності з дипломним проектом.

Таблиця 4.1 Потреба в спецодязі і засобах індивідуального захисту

Проект заходів по охороні праці

Для покращення умов праці робітників різних категорій і спеціалістів господарства пропонуються заходи.

Таблиця 4.3 План заходів по охороні праці на 2005 рік

рослинництво зерновий грунт

Література

1. Антышев И. М., Бьгчко Н. И. Справочник по эксплуатации тракторов.- М.: Россельхозиздат, 1985.

2. Иофинов С. А., Лышко Г. П. Индустриальные технологии возделывания сельскохозяйственных культур. — М.: Колос, 1983.

3. Иофинов С. А., Лышко Г. П. Эксплуатация машино-тракторного парка. -М.: Колос, 1984.

4. Кононенко Н. П. Справочник экономика сельского хозяйства. — К.: Урожай, 1985.

5. Фере Н. Э. и др. Пособие по эксплуатации МТП. — М.: Колос, 1978.

6. С. А. Иофинов, З. П. Бабенко, Ю. А. Зуев. Справочник по эксплуатации машино — тракторного парка. — М.: ВО Агропромиздат.

7. Типовые норми выработки на механизированные работы. — К.: Урожай, 1983.

8. Експлуатація МТП, а аграрному виробництві. За редакцією Ільченка В.Ю. — К.: Урожай, 1993.

Додатки Таблиця 1 Структура земельних угідь

Таблиця 2 Структура посівних площ

Таблиця 3 Урожайність сільськогосподарських культур, т/га

Таблиця 4 Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції

Таблиця 5 Витрати палива по господарству