Вивчення ознак і властивостей нових сортів ячменю ярого селекції МІП з метою залучення їх в селекційний процес

Зміст Вступ Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Продуктивність ячменю ярого

1.2 Стан досліджень і результати в світі

1.3 Історія селекції та сучасний стан в Україні

1.4 Селекційна робота в Миронівському інституті пшениці

1.5 Короткостебловість та стійкість сортів ячменю до вилягання

1.6 Стійкість сортів ячменю проти збудників хвороб Розділ 2. Об'єкт дослідження

2.1 Ботанічна характеристика та біологічні особливості ячменю ярого

2.2 Характеристика сортів ячменю, що вирощуються в господарстві

Розділ 3. Умови та методика проведення досліджень

3.1 Ґрунтово-кліматична характеристика зони проведення досліду

3.2 Ґрунтові умови проведення досліду

3.3 Характеристика погодних умов проведення досліджень

3.4 Агротехніка вирощування ячменю ярого в господарстві

3.5 Мета та методика проведення досліджень Розділ 4. Результати досліджень

4.1 Ріст і розвиток рослин сортів ячменю ярого селекції МІП Список використаної літератури

Вступ В Україні вирощують щорічно 3,0−4,0 млн. га ячменю ярого. У роки масового пересіву загиблої озимини площі під ярим ячменем можуть подвоюватись, а в південних регіонах — зростати навіть у 5−7 разів. Ячмінь озимий традиційно вирощувався на площі 300−450 тис. га. Однак, в останні роки намітилась тенденція до розширення площ під цією культурою. Так, у 2006 р. зібрана площа ячменю озимого в Україні становила 418,7 тис. га, у 2008 р. — 853,0 тис. га, під урожай 2009 р. було засіяно — 1254,4 тис. га.

Селекція робить значний внесок у підвищення продуктивності і якості сільськогосподарських культур. Прогресу у підвищенні врожайності зернових культур у Європі за останні 50 років досягнуто за рахунок взаємодії процесів удосконалення технології і впровадження нових сортів, при цьому внесок селекції становив 20,1−33,0%.

Спеціальними дослідженнями встановлено, що внесок селекції у досягнуте, в останні роки зростання урожайності ячменю ярого становить більше 55%. Проте характерною рисою виробництва зерна ячменю в Україні завжди були несталість врожаїв і валових зборів зерна через нестабільність умов вирощування. За даними академіка А.А. Лінчевського їх щорічне варіювання досягає 193%.

В останні роки в умовах Лісостепу України почастішали випадки прояву екстремальних погодних умов — аномально жарких (посуха) чи аномально холодних (зливи, шквали) на протязі вегетації рослин ячменю ярого (на різних етапах органогенезу). Збільшилась також і частота епіфітотій листостеблових хвороб, внаслідок чого значно зросла роль стійких сортів в інтегрованому захисті ячменю від патогенів.

Створення сортів, адаптованих до умов сьогодення, вимагає поєднання в генотипі стабільного прояву елементів структури врожаю за роками та стійкості до біотичних і абіотичних факторів.

Світове різноманіття ячменю ярого має достатній генетичний запас необхідних ознак та властивостей для виконання цього завдання.

Серед зразків, що вивчались в умовах Миронівського інституту селекції пшениці ім. В. М. Ремесло НААН, уперше в контрастних за гідротермічним режимом роках виділено нові джерела селекційних ознак: із стабільним проявом продуктивного кущіння, озерненості, маси зерна з колоса і маси 1000 зерен; стійкості до вилягання, імунності проти борошнистої роси (донори mlo-стійкості), стійкості проти карликової іржі, смугастої, сітчастої, темно-бурої плямистостей та їх поєднання.

Виділені джерела рекомендовано залучати в селекційний процес для створення сортів, адаптованих до умов правобережного Лісостепу України.

Селекційний матеріал для кожної зони потрібно створювати на основі місцевого асортименту з постійним поліпшенням за рахунок інших генотипів. Світові генетичні ресурси рослин розглядаються в цьому контексті як основне джерело поліпшення сільськогосподарських культур у найближчі десятиліття [5−6]. Генетичне різноманіття рослин є одним з основних заходів забезпечення продовольчої, енергетичної, екологічної безпеки України Повне розкриття потенціалу генетичних ресурсів за основними біологічними і селекційними ознаками дасть змогу забезпечити генетичну базу для реалізації селекційних програм різних напрямків.

Таким чином, вивчення світового генофонду ячменю ярого є невід'ємною складовою при створенні нових високопродуктивних кормових та пивоварних сортів.

Метою дипломної роботи є вивчення господарсько цінних ознак і властивостей нових сортів ячменю ярого селекції МІП з метою залучення їх в селекційний процес. Під час перебування на виробничій практиці у відділі селекції (лабораторія селекції ячменю) я приймала участь у проведенні наукових досліджень і мені надано право використовувати матеріали для написання дипломної роботи.

Я вдячна завідувачу лабораторії Гудзенку Володимиру Михайловичу за надану мені допомогу у зборі та оформленні наукової літератури.

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Продуктивність ячменю ярого Продуктивність рослин з одиниці площі є основним показником, що характеризує господарську цінність створюваних сортів. Поєднання в одному генотипі продуктивності і стійкості до стресових чинників навколишнього середовища є найбільш нагальним завданням у сучасній селекційній роботі, зокрема з ячменем.

У селекції на врожайність береться до уваги складний комплекс фізіологічних, морфологічних, біологічних та інших ознак і властивостей, що визначають її рівень у конкретних умовах вирощування. Основою є структура врожаю, що складається з числа рослин на одиницю площі і кількісних ознак окремої рослини (продуктивна кущистість, число зерен у колосі, маса 1000 зерен). Аналізуючи структуру врожаю за її складовими, селекціонер виявляє недоліки сорту і відповідно до цього визначає потребу у вихідному матеріалі для гібридизації.

Ряд дослідників відзначають провідну роль продуктивної кущистості у формуванні високопродуктивних агроценозів ячменю [19−26]. Водночас встановлено, що важливим є не лише високий коефіцієнт продуктивного кущіння, а й вирівняність стеблостою. Продуктивна кущистість визначається генотипом сорту, але має високу варіабельність за різних умов вирощування [21, 23]. Відмічено, що зниження елементів габітусу рослини за несприятливих умов відбувається, як правило, в такій послідовності: продуктивна кущистість, загальна кількість листків, висота стебла, листкова поверхня. Тобто, в першу чергу під дією екстремальних факторів нестійкі рослини «скидають» бічні стебла. Тому стабільність продуктивного кущіння ячменю за дії різних умов певним чином можна розглядати як один з показників адаптивності та біологічної стійкості сорту [21, 29].

1.2 Стан досліджень і результати в світі

Ячмінь в Україні та інших державах СНД та Європи завжди був провідною зернофуражною культурою. Собівартість його виробництва нижча, ніж усіх інших зернових культур, а зерно є найзбалансованішим за амінокислотним складом. В Україні щороку вирощується 3−4 млн. га ярого ячменю, при масовій загибелі озимини його площі можуть значно зростати за рахунок масового пересіву.

З XVIII ст. по 80-ті роки минулого століття в Європі було створено більше ніж 800 комерційним сортів ярого ячменю різновидності нутанс [3], а видатним досягненням в селекції ячменю став сорт Diamant, що вирізнявся короткостебельністю, інтенсивністю кущення і підвищеним числом продуктивних стебел на 1 м². При цьому потенціал урожайності сортів подвоївся, висота стебла зменшилась від 100−105 до 70−75 см, зросла стійкість проти грибкових хвороб, поліпшилися технологічні пивоварні показники якості зерна ярого ячменю. Завдяки цілеспрямованій селекційній роботі створено донори стійкості проти борошнистої роси, сітчастого гельмінтоспоріозу, карликової іржі, жовтої іржі, ринхоспоріозу тощо.

На основі вивчення історичних джерел та літературних даних було встановлено [4], що свідома селекція ячменю в європейських країнах має понад столітню історію. Вона включала три основні етапи:

1) вивчення та поліпшення місцевих сортів;

2) інтродукцію кращих сортів та поширення методу простої гібридизації;

3) інтродукцію кращих високопродуктивних та стійких сортів і застосування методів складної гібридизації.

Великих успіхів у селекції ячменю, особливо пивоварного, досягли селекціонери багатьох європейських країн. Так у Швеції створено ряд цінних генотипів ячменю, зокрема ультраскоростиглий сорт Магі, еректоїдні мутанти тощо, які широко використовувались селекціонерами інших країн.

У Болгарії з використанням методів комбінаційної селекції й експериментального мутагенезу отримано перспективні лінії озимого ячменю з потенціалом продуктивності 115−125 ц/га, причому частина з них переважала за морозостійкістю рівень сорту Одеський 31, вони також мали комплекс господарсько-цінних ознак, зокрема стійкість проти ряду хвороб.

Селекціонерами Німеччини створено низку високоякісних урожайних сортів пивоварного ячменю [7, 8].

Останнім часом розширюється розуміння того, що сучасні сорти повинні поєднувати в собі високу адаптивність до несприятливих абіотичних та біотичних умов з достатньою потенційною продуктивністю і здатністю реалізовувати її навіть за неоптимальних умов.

Селекціонерами Російської Федерації останнім часом створено цілу низку нових сортів, що поєднують в собі саме такі властивості. Зокрема, в Зональному НДІСГ Північного Сходу РАСГН створено сорта Дина, Андрей, Джин, Добрый, Эколог, Святогор, Новичок. [9], що вирізняються значним (до 8 т/га) потенціалом врожайності та стійкістю до несприятливих факторів навколишнього середовища. Так сорти Дина, Добрый та Джин вирізняються стійкістю до закислення і підвищеного вмісту іонів AL3 в ґрунті. Сорти Эколог, Андрей, Дина мають групову стійкість проти хвороб, два останні виділяються скоростиглістю.

Успішно ведеться селекція ярого ячменю в КНДІСГ, де створено ряд нових сортів для Краснодарського краю та Північної Кубані, зокрема Мамлюк, Каскад, Пикет, Виконт, Рубікон. При цьому нові сорти ярого ячменю відповідають стандартам на пивоварний ячмінь.

1.3 Історія селекції та сучасний стан в Україні

В Україні селекцією ячменю займається ряд селекційних установ. Зокрема, селекціонерами СП на основі розробленої довгострокової програми селекції ячменю [10], яка включала такі ознаки, як високу стійкість до вилягання, стійкість проти хвороб, поліпшену якість зерна тощо, було створено ряд цінних сортів ярого ячменю, таких, як Одеський 82, Одеський 84, Паллідум 90, Паллідум 75, Первенец, Одеський 100, Нутанс 518, Нутанс 244, Дружба, Муромець, Паллідум 107, Сталкер, Адапт. За всю історію селекції ячменю в СП було створено і занесено до Реєстру 47 сортів ярого ячменю.

Селекція ячменю велась на Чернігівській (Носівській) дослідній станції, де із застосуванням гібридизації і мутагенезу було створено такі сорти, як Чернігівський, Чернігівський 5, Носівський 2, Носівський 6, Носівський 9, Деснянський 8, Чернігівський 7, які досить широко використовувались іншими селекційними установами при створенні нових сортів. На Вінницькій обласній державній дослідній станції з 1953 р. створено сорти: Ільїнецький, Вінницький 3, Вінницький 128, Нутанс 404, Вінницький 6, Вінницький 7, Подільський 8, Подільський 9, Багрянець, Пироговський, Подільський 14, Каштан, Подолян, Надійний, Терен, Неофіт, Лотос.

У Миронівському інституті пшениці започаткована селекція ячменю з 1973 р. За цей час створено і передано на державне сортовипробування ряд сортів ярого ячменю: Miscpo 2, Мікро З, Миронівський 66, Миронівський 140, Пам’ятний, Миронівський 86, Миронівський 92, Цезар, Аскольд, Соборний, Персей, Сонцедар, Миродар, Юкатан, Хадар, Псьол, Авгій.

1.4 Селекційна робота в Миронівському інституті пшениці

При різних напрямках селекції ярого ячменю нові сорти повинні в першу чергу відповідати ряду спільних вимог — мати високу продуктивність, реагувати на поліпшення агрофону, бути стійкими до вилягання, осипання, ураження хворобами і пошкодження шкідниками.

Одна з головних вимог до нових сортів — давати більший (порівняно з районованими раніше сортами) урожай зерна в різні за погодними умовами роки.

Продуктивність — ознака системи і при реалізації генетичного потенціалу продуктивності біотипу в популяції значною мірою втрачає своє самостійне значення. Підвищення одних компонентів урожайності за рахунок селекції може супроводжеватися зниженням інших компонентів. Ці компоненти можуть бути ознаками ценотичного (щільність стеблостою), кущення, площа листової поверхні на 1 м², маса 1000 зернин), організменного (висота рослин, довжина колоса, кількість зерен у колосі, маса зерен з колоса), фізіологічного (інтенсивність фотосинтезу, площа листової поверхні окремого стебла, стійкість до певних абіотичних факторів) та біохімічного (ефективність засвоєння поживних речовин, атрагуюча здатність колоса) рівнів.

У процесі дослідної роботи ми ставили завдання виділити вплив на урожай найцінніших елементів його структури, а також вивчити поєднання ряду ознак (числа зерен у колосі і його довжини, продуктивного і загального кущення, висоти головного стебла) з продуктивністю колосу і рослини.

Для виконання роботи було проаналізовано 15 константних, різних за походженням ліній. По кожній з них структуру урожаю визначали не менш ніж у 100 рослин, а потім — середню величину за кожною ознакою.

Щоб більш повно виявити вплив тієї чи іншої ознаки на продуктивність, провели аналіз структури урожаю, отриманого в різні за погодними умовами роками (дуже посушливому 1998 і вологому 2003). У результаті проведених досліджень встановили, що високий позитивний зв’язок існує між кількістю зерен у головному колосі і його продуктивністю. Так коефіцієнт кореляції цих ознак у всіх ліній, що вивчалися, був дуже високим як в посушливому (г= + 0,86 ± 0,07), так і вологому році (г= + 0,89 ± ±0,08). Продуктивність колоса, на нашу думку, більше залежить від числа зерен у ньому.

Суттєвого кореляційного зв’язку з масою 1000 зернин не спостерігалось. На наш погляд, високопродуктивними можуть бути сорти з різним рівнем останньої. Але при бракуванні селекційного матеріалу, перед початком збирання врожаю, ми віддаємо перевагу сортам, здатним формувати високу масу 1000 зернин в умовах недостатньої забезпеченості вологою в період наливу-дозрівання.

Нами не було виявлено негативного впливу на урожай зерна від загального кущення. У посушливому 1998 р. коефіцієнт кореляції між цією ознакою і продуктивністю (г= + 0,58 ± 0,08) був навіть дещо вищим, ніж у вологі роки. На наш погляд, це можна пояснити тим, що сорти, які добре кущаться в посушливі роки, краще переносять несприятливу побічну дію засухи — пошкодження шведською мухою і кореневими гнилями. Крім того, вони володіють здатністю, залежно від умов року, самим визначати величину продуктивного кущення, знижуючи її в посуху. Результати досліджень із взаємодії основних параметрів продуктивності продемонстрували, що найбільше значення в структурі урожаю ярого ячменю в умовах Лісостепу України мало число зерен у колосі і маса зерна з рослини.

Висота рослин і маса 1000 зернин не є визначальними факторами при відборах на продуктивність. Рівень їх слід визначати, виходячи із цілей вирощування культури (на корм, для пивоваріння).

За 1996;2002 pp. у лабораторії виділено колекційні зразки з підвищеною продуктивністю колосу: Надія, Лінія 7, Лінія 1027, Сувенір, Джерело, Бадьорий, Пролісок (Україна); Ра-мос, Суздалец (Росія); Гранал 447 (Казахстан); Forum (Словаччина); KM 729/75 (Чехія); SV 87 480 (Швеція); UA 802 879 (Мексика). Сорти з високим продуктивним кущенням: Аскольд, Цезар, Галактик, Носівський 21, Звершення, Галатея, Надія (Україна); Баган, Дивний, Ельф (Росія); Delibes (Естонія); Mobek (Польша); Stina (Данія).

За 1996;2002 pp. виділено джерела адаптивності та стабільності, які формували високий урожай у різних екологічних умовах: Серпневий, Харківський 102, Винахід, Екс. 76/94, Корсар, Адапт, Стрункий (Україна); Оренбургский 15, Оренбургский 16, Тарский, КНИИСХ 91, Виконт (Росія); Мареся (Білорусь); KM 184 (Чехія); STH 66/81 (Польща); Albert 20/27 (Швеція); Novosadski 310 (Югославія).

Виділені сортозразки використовуємо як вихідний матеріал для створення високоврожайних сортів ярого ячменю. Так за період з 1995 по 2007 р. внесено в Держреєстр сортів рослин України наступні сорти; Миронівський 86, Миронівський 92, Цезар, Аскольд, Соборний, Персей, Сонцедар, Юкатан.

Сорти Авгій, Миродар, Хадар, Псьол передано на державне сортовипробування.

Перспективні лінії: нутанс 2359/95 — Kara X Тайна, нутанс 1996/94 — 91л-3 X Азимут, нутанс 2445/96 — Defra x Sewa, нутанс 1744/93 — [(KM 1192 X A6aBa) XAlg]xA6aBa, нутанс 2995/98 Trophee х Нутанс 80, нутанс 3202/99 — KaraxDomst 41 221/76, нутанс 2876/97 — (Hockey x Романтик) XФотон, нутанс 2079/95 — Mamix Bobro відзначаються високою стабільністю і пластичністю, навіть у роки з несприятливими погодними умовами для вирощування ячменю, їх урожайність залишається доволі високою. Вони можуть бути претендентами на нові сорти.

1.5 Короткостебловість та стійкість сортів ячменю до вилягання Селекція на урожайність в умовах інтенсивного землеробства неможлива без підвищення стійкості до вилягання. В останні роки у підвищенні цієї важливої властивості шляхом селекції маємо певний прогрес. Однак в цілому слід вимагати більшого. Особливо сильна ще ламкість стебел під впливом вітрів і проливних дощів.

У підвищенні стійкості до вилягання ярого ячменю заслуговує на увагу ряд сучасних сортів європейських країн. Використання генів карликовості в селекції для підвищення стійкості до вилягання є реальним заходом, хоча потребує обережного підходу стосовно до ячменю. Найбільшою мірою цей шлях підходить до озимого ячменю в селекції сортів для зрошуваного землеробства і вирощування на торфових ґрунтах. Слід мати на увазі, що карликова висота стебла не завжди корелює з його міцністю. У колекції представлено карликові форми переважно південно-східного генцентру. Вони характеризуються як правило дрібним зерном і пониженою кількістю зерен у колосі, що ускладнює процес селекції.

Зараз доказано можливість підвищення міцності стебла методами індукованого мутагенезу, однак, головним шляхом є гібридизація.

У розв’язанні проблеми реалізації біологічного потенціалу хлібних злаків у ценозі важливе місце займають дослідження явища вилягання. Вилягання посівів призводить до порушення фотосинтетичної діяльності, погіршення наливу зернівок і ускладнює збирання врожаю. Через порушення технологічного процесу роботи комбайнів при збиранні посівів, що вилягли, значно зростають механічні втрати, продуктивність збиральної техніки знижується на 25−80%, збільшується витрата пального. У цілому за раннього та інтенсивного вилягання втрачається до 60% урожаю. Вилягання є одним із основних лімітуючих факторів повної реалізації генетичного потенціалу продуктивності сортів у виробництві. Відмічено сильну кореляцію стійкості до вилягання з урожайністю ячменю [36, 37]. Тому важливу роль у збільшенні виробництва зерна і підвищенні його якості повинна відігравати селекція невилягаючих сортів.

І.В. Лук’янова вказує, що до цього часу відсутнє загальновизнане формулювання поняття «полегла рослина», і пропонує розуміти це явище, як незворотнє зміщення зігнутої осі стебла від свого первинного стану і вертикалі в ступені, який заважає зручному збиранню зернових культур існуючими збиральними агрегатами.

Розрізняють різні типи вилягання: стеблове, пов’язане зі слабкістю, ламкістю і недостатньою еластичністю стебла; прикореневе, що зумовлене недостатнім зчепленням рослини з ґрунтом і слабким розвитком кореневої системи; змішаний тип вилягання.

Показано, що стійкість до вилягання залежить від шести основних факторів: діаметра стебла біля кореня та колоса; довжини і ступеня конусності стебла; величин модуля пружності, меж пружності і текучості тканини стебла рослини; міцності зчеплення коріння з ґрунтом та площі вітрового навантаження (парусності) рослини.

Найбільший вплив на ступінь стійкості сортів ячменю до вилягання мають міцність зв’язку коріння з ґрунтом, висота рослини, довжина нижніх міжвузлів і стійкість їх до зламу, показник «моменту навантаження» на стебло, сильний розвиток механічних тканин і товщина склеренхімного кільця, високий вміст целюлози у стеблі (% на суху речовину).

А.А. Грязнов за результатами польових і лабораторних досліджень дійшов висновку, що стійкість стебла до зламу є функцією розвитку механічних елементів, фізико-механічних властивостей стебла і архітектоніки рослини загалом.

Встановлено від'ємну кореляцію стійкості до вилягання з висотою рослини і довжиною другого нижнього міжвузля. Проте автори зазначають, що відношення висоти рослини до діаметра другого міжвузля не може бути надійним критерієм оцінки сорту на стійкість до вилягання. У дослідах М. Р. Козаченка та О.В. Заїки стійкість до вилягання по трьох попередниках (кукурудза на зерно, цукровий буряк та чорний пар) негативно корелювала з довжиною другого міжвузля, висотою рослини та позитивно — з довжиною останнього міжвузля. Деякі дослідники не спостерігали прямого зв’язку між висотою рослини і стійкістю до вилягання, зокрема, у багаторядних сортів. Відмічено сильне варіювання висоти рослин залежно від умов вегетації.

Вивчаючи стійкість до вилягання у загущеному посіві, вчені встановили, що сорти, стійкі до вилягання, і сорти, що вилягають, неоднаково реагують на дефіцит освітлення: нижні міжвузля у зразків, схильних до вилягання, витягуються більшою мірою, ніж у стійких. При цьому діаметр нижніх міжвузлів при загущенні посіву зменшується. На основі досліджень було вирахувано «показник стійкості до вилягання (відношення довжини нижнього міжвузля до його діаметра), за яким стійкими вважаються рослини, що мають при загущенні відношення довжини нижнього міжвузля до діаметра менше 35; середньостійкими -35−45, нестійкими — більше 45.

1.6 Стійкість сортів ячменю проти збудників хвороб Ця ознака є одним з найважливіших факторів стабільності виробництва зерна ячменю [52, 53]. Вирощування стійких сортів запобігає не лише прямому недобору врожаю, але й значно знижує накопичення інфекції на посівах. Навіть за потреби у хімічному захисті проти хвороб позитивний ефект на сортах, що менш уражуються, досягається за меншої кількості хімічних обробок і знижених норм витрати пестицидів.

Найбільш поширеною і шкодочинною листостебловою хворобою ячменю в умовах правобережного Лісостепу України є борошниста роса Blumeria (Erysiphe) graminis (DC) Speer sp. Hordei Em. Marchal. Встановлено, що залежно від ступеня ураження і стійкості сортів втрати від цієї хвороби становлять 10−25% [55], а в окремі роки зростають до 30−40% [56,57].

На сьогодні відомо вже понад 150 генів стійкості проти борошнистої роси, встановлено їхню хромосомну локалізацію. Проте більшість генів втратили свою ефективність унаслідок постійних змін расового складу популяції збудника. З моменту створення перших комерційних сортів у 1979 р. і на даний час найбільш ефективною за стійкістю проти збудника цієї хвороби залишається серія алельних генів mlo [58, 59].

З метою використання в селекційних програмах активно проводяться пошуки нових, раніше невідомих генів стійкості в місцевих сортах (landrace) [60, 61]. Багате джерело генів було знайдено в популяціях Hordeum vulgare ssp. spontaneum з новою серією алелей локусу Міа.

Останнім часом широкого розмаху набувають дослідження QTL-стійкості проти борошнистої роси [63, 64]. Таке поєднання кількісних і якісних локусів стійкості проти хвороб, на думку дослідників, може стати важливою відправною точкою для маркерної селекції на стійкість. Проте, питання щодо ефективності QTL-стійкості як довгострокової на даний час залишається академічним, оскільки для більш детальної оцінки необхідні масштабні і довготривалі дослідження. Але оскільки на відміну від моногенної стійкості, яка характеризується у більшості випадків надчутливою реакцією (hypersensitive response), кількісна стійкість не пов’язана з гіперчутливістю, то можна припустити, що вона буде більш довготривалою. Зважаючи на те, що кількісна стійкість, пов’язана з дією кількох генів, є, як правило, більш довготривалою і не виявляє гіперчутливої реакції, довготривала моногенна стійкість також здебільшого має негіперчутливий тип реакції.

Вагомим заходом щодо пошуку генів стійкості культурних сортів ячменю проти борошнистої роси є індукований мутагенез. Шляхом обробки трьох пивоварних сортів з Північної Америки (дворядний Prudentina) азидом натрію створено мутанти, що є носіями нових алелей локусу mlo (тіозі і тіозг).

Доволі надійний захист від борошнистої роси дає поєднання в одному генотипі декількох раніше відомих генів різних груп зчеплення.

Дослідження, проведені у різні за погодними умовами роки, дали змогу оцінити стійкість зразків проти борошнистої роси у польових умовах на природному інфекційному фоні. Серед вивчених 260 зразків різного еколого-географічного походження п’ятнадцять (5,8%) були повністю імунними. Це нові комерційні сорти та селекційні лінії із Західної Європи — LP 1 426 102, LP 1 159 303, Class, Bojos (Німеччина), Cebeco 0572, Cebeco 0554 (Нідерланди), Pewter, Ballini, Azalea, Josefm (Франція), Kangu, Henley (Чехія) та ін. Стійкістю на рівні 8 балів характеризувались 36 зразків (13,8%) із Німеччини, Франції, Чехії, Великобританії, України. 71 зразок (27,3%) походженням переважно з України та вищеназваних країн Західної Європи мав стійкість 7 балів. Найбільше зразків (88 шт., або 33,9%) мали бал стійкості 6. Найбільш численними в цій групі були зразки з України, Росії, Канади та Білорусі. Сприйнятливістю та високою сприйнятливістю (5−3 балів) характеризувались 50 зразків (19,2%), більшість з яких — складні гібриди з Мексики, Сирії, а також сорти з Росії та Югославії (табл. 1).

Таблиця 1. Розподіл зразків ячменю за стійкістю проти борошнистої роси (МІП, 2008;2010 pp.)

Дані зразки були використані, як вихідний матеріал для нових сортів.

Для селекції на імунітет найбільший інтерес становлять зразки перших трьох груп.

Зразки, що характеризуються імунністю та високою сприйнятливістю, можуть бути використані як тестери при вивченні генетики стійкості проти борошнистої роси.

Для практичної селекції важливою є інформація про генетичну систему контролю у джерел стійкості проти того чи іншого патогена, щоб мати чітке уявлення про характер успадкування генів при схрещуваннях.

Великої шкоди посівам ячменю завдають плямистості листя. Найбільш поширеними в Лісостепу України є смугаста (Drechslera graminea Itо), темно-бура (Bipolaris sorokiniana Shoem.) та сітчаста (Drechslera teres Itо) плямистості. Встановлено, що втрати врожаю від кожного відсотка ураження рослин смугастою плямистістю становлять 0,5−1,0%. В епіфітотійні роки недобір урожаю від сітчастої і темно-бурої плямистостей може сягати 30−40% [69−71]. На Автор відмічає високу негативну кореляцію між урожайністю і ступенем ураження (г= -0,68).

Досліджено, що коефіцієнт шкідливості на природному фоні за максимального ураження (90%) темно-бурою плямистістю становить 0,38%, сітчастою — 0,52%, смугастою — 0,66%.

При 90% ураженні плямистостями листя кількість зерен порівняно із здоровими рослинами зменшується на 5,1−6,1 шт., маса зерна з колоса — на 0,15−0,17 г., маса 1000 зерен — на 3,0−3,7 г.

Розділ 2. Об'єкт дослідження Ярій ячмінь — цінна продовольча, кормова і технічна культура. Із зерна скловидного і крупнозерного дворядного ячменю виготовляють перлову і ячмінну крупи. Кілька років тому вчені виявили в білку ячменю такі речовини, як тригліцерид і токотриенол, здатні значно знижувати рівень холестерину в крові. Ячмінне борошно добавляють (10−15%) при випіканні житнього і пшеничного хліба. Через низьку якість клейковини хліб з чистого ячмінного борошна малооб'ємний, слабопористий, швидко черствіє. Із зерна ячмешю виготовляють сурогат кави, екстракти солоду.

Найбільше ячмінь використовують на зернофуражні цілі. В 1 кг зерна міститься 1,2 кормові одиниці і 100 г перетравного протеїну, Згодовують для всіх видів тварин, особливо при беконній відгодівлі свиней — 60−70% ячменю у складі комбікорму. Зерно ячменю містить багато білку (9−12%), вуглеводів (70−75%), повноцінне за амінокислотним складом, включаючи особливо дефіцитні амінокислоти — лізин і триптофан. Кормові властивості ячменю значно кращі, ніж пшениці.

Велике значення має ячмінь у пивоварній промисловості. Найбільш цінні для цього сорти дворядного ячменю з добре виповненим і вирівняним за крупністю зерном. Зерно пивоварного ячменю повинно мати підвищений вміст крохмалю (60−70%) і екстрактивних речовин (78−82%) та оптимальну кількість білка — не більше 9−12%. Важливі також низька плівчастість (менше 7−10%) та висока енергія проростання — не менше 95% на 4-й день пророщування.

2.1 Ботанічна характеристика та біологічні особливості ячменю ярого Ботанічна характеристика. Рід ячменю — Hordeum L. — об'єднує близько 30 видів, серед яких лише один культурний вид — ячмінь посівний (Н. sativum Jessen.) (2n-14), усі інші - багаторічні та однорічні форми дикорослого ячменю з набором хромосом 2n-14, 28, 48.

Рекомендовані в Україні сорти ячменю належать до дворядного або шестирядного підвиду. Культурний ячмінь — однорічна яра або озима трав’яниста рослина.

Коренева система — мичкувата, проникає у грунт на глибину до 100 см і в ширину — до 90 см.

Стебло — порожниста циліндрична соломина, заввишки 50−135 см, завтовшки 2,5−4 мм, складається з 5−7 міжвузлів, покрите восковим нальотом, схильне до вилягання.

Листки з добре розвиненими білуватими (іноді антоціановими) вушками, які своїми кінцями охоплюють стебло. Язичок короткий, облямівковий. Листкові пластинки завдовжки 12−25 см, завширшки 8−25 мм.

Суцвіття — дворядний або багаторядний колос незакінченого типу. На кожному виступі членика розміщується три одноквіткових колоски.

Колоски за будовою різні: у дворядного ячменю середні плодоносні, бічні - безплідні; у багаторядного — всі плодоносні. Плодоносні колоски в обох підвидів мають дві вузенькі колоскові луски та дві широкі квіткові, які у плівчастих сортів зростаються із зернівкою, у гол озерних — охоплюють зернівку без зростання.

За ступенем редукції безплідних колосків дворядний ячмінь поділяють на дві групи: nutantia R. Reg., в якого недорозвинені бічні колоски мають колоскові й квіткові лусочки, та deficientia R. Reg., у бічних колосків якого є лише колоскові лусочки .

Зовнішні квіткові луски плодоносних колосків закінчуються зазубленими або гладенькими остюками, а в деяких форм ячменю — трилопатевими додатками — фурками Гладенькі остюки на верхівці можуть бути злегка зазубленими, але пальці рук вільно сповзають по них зверху вниз.

Остюки бувають довгі (перевищують довжину колоса у 1,5 раза), середні (незначно перевищують довжину колоса) і короткі (приблизно однакові за довжиною з колосом або трохи коротші); грубі (широкі, ламаються), ніжні (тонкі, еластичні) або середньогрубі. Дуже рідко трапляються безості форми ячменю.

За кількістю члеників стрижня колоса, які припадають на 4 см довжини, розрізняють ячмінь з дуже щільним колосом — понад 20 члеників на 4 см, щільним — 15−19, середньощільним — 12−14, нещільним — 9−11, дуже нещільним — менше 8 члеників на 4 см стрижня.

Багаторядний ячмінь залежно від щільності колоса поділяється на правильно шестирядний, або шестигранний, та неправильно шестирядний, або чотиригранний.

У ячменю шестигранного (Н. hexastichum L.) колос щільний і всі колоски відхилені від стрижня в боки приблизно під одним гострим кутом, утворюючи в поперечному розрізі правильний шестикутник; у чотиригранного (Н. tetrastichum) — з трьох колосків на виступі кожного членика бічні колоски відхилені в боки від стрижня, середній притиснений до нього і колос у поперечнику набирає форму чотирикутника.

Забарвлення колоса солом’яно-жовте або чорне.

Плід — плівчаста або гола зернівка, завдовжки 7−10, завширшки 2−3 мм. Маса 1000 зернівок — 30−50 г.

Плівчастість зернівок у дворядного ячменю — 9- 11, багаторядного — 10−13%.

У дворядного ячменю всі зернівки симетричні, за формою видовжені, ромбічні або еліптичні, у багаторядного симетричні лише середні зернівки на виступі членика, бічні несиметричні: трохи менші за розміром, в основі злегка увігнуті.

Біологічні особливості. Вимоги до температури. Ячмінь ярий — невимоглива до тепла рослина. Мінімальна температура проростання насіння 1−2°С, оптимальна — 15−20°С. Сходи витримують приморозки -3−4°С, а іноді й до -6°С. Біологічний мінімум для з’явлення сходів 4−5°С. Мінімальна температура для формування генеративних органів 10−12°С. Для швидкого розвитку кореневої системи, кущіння і формування колоса (від з’явлення сходів до виходу в трубку) необхідна помірна температура в межах 12−20°С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин у період вегетації 18 °C.

Ячмінь характеризується найвищою, серед ярих зернових першої групи, стійкістю проти високої температури (запалу), легко витримуючи підвищення її до 38−40°С. При такій температурі продихи ячменю не паралізуються впродовж 25−35 год., тоді як у ярої пшениці вже через 10−17, а у вівса — навіть через 5 год. настає їх параліч. Саме тому посіви ячменю ярого поширені у південних регіонах України.

Вимоги до вологи. Ячмінь ярий серед хлібів першої групи найбільш посухостійкий і відзначається високопродуктивною витратою вологи на створення одиниці органічної речовини. Проте на початку вегетації в ячменю недостатньо розвинена коренева система і рослини погано переносять весняні посухи. Тому запізнення з сівбою може спричинити недружне з’явлення сходів і сповільнення розвитку рослин на пізніших фазах росту. Під час виходу в трубку, колосіння, цвітіння і початку формування зерна ячмінь ярий вимогливий до вологи, але надлишок опадів при високих температурах на багатих на поживні речовини ґрунтах викликає надмірне кущіння, інтенсивне наростання біомаси, що спричинює вилягання. Вищі врожаї формуються на ґрунтах з високою водоутримуючою здатністю, нижчі на ґрунтах, що погано зв’язують вологу.

Серед зернових культур це найбільш скоростигла культура, деякі сорти ячменю достигають за 75 днів.

Вимоги до ґрунту. Ячмінь ярий має слаборозвинену кореневу систему, тому краще росте на родючих, добре забезпечених поживними легкодоступними речовинами, ґрунтах. Урожайність його різко знижується на заболочених ґрунтах, недостатньо розпушених, з близьким заляганням фунтових вод. Разом з тим погано росте на легких піщаних ґрунтах, дуже пригнічується на кислих торфовищах (при рН < 6), а в умовах надмірно кислої реакції ґрунтового розчину (рН 3,5) сходи не з’являються. Для ячменю ярого, зерно якого використовується на пивоварні цілі, кращими ґрунтами є чорноземи, темно-сірі та сірі лісові ґрунти, що найпоширеніші в лісостеповій зоні. Високі врожаї ячменю з добрими якостями зерна одержують також на дерново-карбонатних ґрунтах. Менш придатні для нього ґрунти дерново-підзолисті піщані та супіщані на Поліссі, а також дерново-підзолисті поверхнево оглеєні в Передкарпатті з підвищеною кислотністю.

2.2 Характеристика сортів ячменю, що вирощуються в господарстві

Сонцедар. Сорт створено методом індивідуального добору з гібридної популяції F4, де в схрещуванні задіяні сорти із Швеції (VanjaЧPavel)ЧРоланд. Різновидність нутанс. Кущ напівпрямий. Колос дворядний, трохи звужений до верхівки, довжиною 9−10 см, циліндричної форми, не ламається при дозріванні. Ості довгі, зазублені у 1,5 раза перевищують довжину колоса. Зернівка середня, плівчаста, світло-жовтого кольору, еліптичної форми. Сорт середньорослий, висота рослин 76−95 см. Від середньостиглого до середньопізнього, вегетаційний період 79−96 днів. Посухостійкий, стебло міцне, стійке до вилягання, осипання (8−9 балів). Стійкий проти ураження борошнистою росою, смугастим гельмінтоспоріозом (7−9 балів), жовтою іржею і бурою плямистістю (7−8 балів), середньостійкий проти ураження летючою і твердою сажками.

Маса 1000 зернин 46,2−49,4 г. Вміст білка 10,5%, крохмалю 62, екстрактивних речовин 79,8%, вихід крупи 60%.

Сорт пивоварного напрямку. Занесений до Держреєстру України з 2007 р.

Юкатан. Сорт створено методом індивідуального добору з гібридно-мутаційної популяції - 69 703/71ЧІстринський 2. Різновидність нутанс. Кущ напівпрямий. Колос дворядний, середньої довжини і щільності, солом’яно-жовтий, циліндричної форми. Ості зазублені, довгі, перевищують довжину колоса. Зернівка видовжено-еліптична, світложовта. Основна щетинка периста, має довгі волоски. Сорт середньорослий, висота рослин 75−92 см. Середньостиглий, вегетаційний період 77−93 дні. Посухостійкість висока. Стійкий до вилягання, осипання. Юкатан стійкий проти борошнистої роси, смугастого гельмінто-споріозу, летючої сажки.

Маса 1000 зернин 44,2−49,0 г. Вміст білка 10,2%, крохмалю 62,1%, екстрактивних речовин 80,2%, вирівняність 90,0%.

Сорт пивоварного напрямку. Екотип лісостеповий. За роки державного сортовипробування (2004;2005) сорт Юкатан зарекомендував себе з позитивної сторони майже за всіма господарсько-цінними показниками. Занесений до Держреєстру сортів рослин України з 2007 р.

Авгій. Сорт створено методом індивідуального добору з гібридно-мутантної популяції - SeveraЧTrophee, у схрещуванні задіяні сорти з Німеччини та Франції. Різновидність нутанс. Кущ напівпрямий. Колос дворядний, — середньої Довжини і щільності, циліндричної форми. Ості довгі, зазублені, світло-жовті. Зернівка видовжено-ромбічна, біло-жовта. Основна щетинка повстяна, має короткі волоски. Сорт середньорослий, висота рослин 76−96 см. Середньостиглий, вегетаційний період 89−93 дні. Посухостійкий. Авгій стійкий до вилягання, осипання, ураження борошнистою росою, смугастим гельмінтос-поріозом і летючою сажкою.

Маса 1000 зернин 44,2−53,2 г. Вміст білка 10,6%, крохмалю 61,8%, екстрактивних речовин 79,8%, вирівняність 89,5%.

Занесений до Держреєстру сортів рослин України з 2008 р.

Псьол. Сорт створено методом індивідуального добору з гібридно-мутантної популяції F3 — AsimutЧКаштан. Різновидність нутанс. Кущ напівпрямий. Колос дворядний, середньої довжини і щільності, циліндричної форми. Ості зазублені, довгі, жовтого кольору, перевищують довжину колоса. Колоскові луски на рівні зернівки. Зернівка плівчаста, тонко-зморшкувата, жовтого кольору та еліптичної форми. Основна щетинка довговолосиста. Сорт середньорослий, висота рослин 82−92 см, середньостиглий, вегетаційний період 87−91 день. Посухостійкий. Стійкий до вилягання, осипання. Псьол слабо уражується бурою плямистістю, сітчастим і смугастим гельмінтоспоріозами, стійкий проти ураження борошнистою росою, карликовою іржею.

Маса 1000 зернин 44,6−46,2 г. Вміст білка 10,5%, крохмалю 58,9%, екстрактивних речовин 79,2%, вирівняність 88,0%.

Сорт пивоварного напрямку.

Занесений до Держреєстру сортів рослин України з 2009 р.

Хадар. Сорт створено методом індивідуального добору з гібридно-мутантної популяції F3 — SaraЧAtem. Різновидність нутанс. Кущ напівпрямий. Колос дворядний, середньої довжини, нещільний з наявним восковим нальотом. Ості біло-жовті, зазублені, довгі, колоскові луски короткі (відносно зернини). Зернівка плівчаста, тонкозморшкувата, біло-жовтого кольору та видовжено-ромбічної форми. Основна щетинка довговолосиста.

Сорт середньорослий, висота рослин 77−80 см; середньостиглий, вегетаційний період 88−92 дні. Стійкий до вилягання, осипання та посухи.

Хадар не ушкоджується бурою плямистістю, сітчастим гельмінтоспоріозом, стійкий проти ураження смугастим гельмінтоспоріозом, борошнистою росою і летючою сажкою.

Високоврожайний. Урожай зерна в середньому за роки вивчення (2003;2005) у конкурсному сортовипробуванні МІП становив 61,4 ц/га. Максимальний урожай отримано 81,2 ц/га.

Маса 1000 зернин 49,0−52,2 г. Вміст білка 10,2%, крохмалю 61,0%, екстрактивних речовин 80,1%, вирівняність 91,0%.

Сорт Хадар пивоварного напрямку. Пластичний, стабільний.

Занесений до Держреєстру сортів рослин України з 2010 р.

Розділ 3. Умови та методика проведення досліджень

3.1 Ґрунтово-кліматична характеристика зони проведення досліду Територія селекційно-дослідної станції розміщена на півдні Київської області, в середній частині басейну річки Дніпра і в північній частині зони Лісостепу.

На більш підвищених рівних ділянках залягають чорноземи потужні малогумусні. На слабо знижених рівнинних плато великими масивами займають чорноземи вилужені і в блюдцях часто зустрічаються сильно вилужені чорноземи. Стік вологи з елементів мікрорельєфу, що вище лежать, створює в знижених ділянках умови посиленого зволоження, що сприяє вилуговуванню мінеральної частини ґрунту і вимиванню органічних речовин в горизонти, що нижче лежать, Внаслідок цього утворюються вилужені і сильно вилужені ґрунти з підвищеною кислотністю ґрунтового розчину і досить потужним заляганням гумусового горизонту. Цим можна довести порівняно підвищений вміст відсотка гумусу сильно вилужених чорноземів, що залягають в «блюдцях» до 5%. У «блюдцях» часто застоюється вода опадів, що призводить до вимоканні посівів.

3.2 Ґрунтові умови проведення досліду Польові досліди, спостереження і експерименти проводились в умовах МІП. Поля інституту і дослідного господарства розміщені в південно-східній частині Київської області на вододілі річок Рось і Росава. Досліди проводилися на середньо вилуженому чорноземі потужністю гумусового горизонту 38−40 см з вмістом гумусу 3,6−4,5%, легкодоступного азоту — 5.5−6,4 мг, фосфору — 19,0−27,1 мг і обмінного калію — 11,2−18,0 мг на 100 г ґрунту, рівень рН — 6,5.

3.3 Характеристика погодних умов проведення досліджень Впродовж 2008;2010 років погодні умови по різному впливали на ріст, розвиток та формування величини урожайності рослин ячменю ярого (таблиця 2).

Таблиця 2. — Метеорологічні умови у роки досліджень, (за даними Миронівської метеостанції)

З даних таблиці ми бачимо, що за січень — лютий 2009 та 2010 років випало відповідно 59,2 та 106,8 мм опадів за середньобагаторічної кількості 68 мм., за 2008 рік дещо менше. Ці дані засвідчують, що кількість опадів у роки досліджень за два місяці зими були достатніми для поповнення весною метрових запасів вологи в межах близьких до оптимальних для цього періоду. Все це свідчить про задовільні умови зволоження ґрунту на період сівби ячменю ярого.

В березні 2009 року випало 34,8 мм опадів, що на 4,8 мм більше середньбагаторічних, а в 2008, 2010 році 27,5 і 18,6 мм, що на 2,5 та 11,4 менше багаторічних. Таким чином поповнення запасів вологи за рахунок опадів в березні краще було у 2009 році, що позитивно вплинуло на ріст і розвиток ячменю ярого.

В квітні місяці 2009 року, коли сіяли ячмінь, практично були відсутні опади, а у 2008 і 2010 році їх випало 86,8 та 41,8 мм. В роки досліджень запасів вологи перед сівбою було достатньо, щоб отримати дружні і повні сходи, тим більше цьому сприяла і температура повітря, яка була на рівні10,0 9,9−10,3^оC.

В травні, червні, коли інтенсивно наростала маса рослин, випало достатньо опадів (34,2, 63,0 та 107,6 мм), що сприяло нормальному процесу формування колоса. Вологим був і липень, тому що випало у 2008, 2009, 2010 роках 53,6, 104,6 та 125,8 мм опадів, відповідно. Високі температури повітря (20,6, 20,7 та 23,1^оC, що вище середньобагаторічних) вплинули на якість зерна в колосі.

3.4 Агротехніка вирощування ячменю ярого в господарстві

Попередники. Ячмінь ярий внаслідок недостатнього розвитку кореневої системи, короткого вегетаційного періоду, підвищених вимог до структури ґрунту, є найбільш вимогливий серед зернових культур до попередника. У комплексі агротехнічних заходів, які забезпечують оптимальні умови для розвитку ячменю при інтенсивній технології вирощування, зерно якого використовується на пивоварні цілі. Кращими попередниками є пшениця озима. Кукурудза на силос, вико-овес та інші.

Підготовка ґрунту. Ячмінь ярий належить до рослин з підвищеними вимогами до обробітку ґрунту. Грунт для нього має бути нещільним, чистим від бур’янів. Ячмінь дуже добре реагує на зяблеву оранку після-всіх попередників. При розміщенні його після зернових культур чи однорічних трав є можливість провести лущення стерні. Лущення можна з успіхом замінити внесенням універсальних гербіцидів (раундап, гліфоган) після відростання бур’янів. Особливо ефективні ці препарати у боротьбі з багаторічними бур’янами (пирій, осот).

Оранку проводять на глибину 20−22 см.

Передпосівний обробіток ґрунту, розпочинається при фізичному його достиганні. Рано навесні, як тільки грунт перестає мазатися, на ділянках, які швидко пересихають, з метою закриття вологи проводять боронування і шлейфування зябу впоперек оранки. Площі, які засівають в першу чергу, зразу ж культивують і готують до сівби без попереднього закриття вологи шляхом боронування.

Передпосівний обробіток ґрунту виконують на глибину загортання насіння.

Сіють ячмінь кондиційним насінням високих репродукцій. При вирощуванні за ресурсоощадною технологією використовують насіння з масою 1000 зерен 40−50 г, силою росту не менше 80%. Якщо джерелом захворювання ячменю є насіння, його обов’язково протруюють. Протруєння насіння є найбільш дешевим, ефективним і обов’язковим заходом захисту рослин. Для протруювання насіння ячменю застосовують зареєстровані в Україні препарати.

Ячмінь дуже добре реагує на внесення добрив, особливо в умовах достатнього зволоження. Приріст урожаю від мінеральних добрив може досягати 1.5−20 ц/ra. Щоб запобігти виляганню рослин, потрібно забезпечити правильне співвідношення поживних елементів — азоту, фосфору та калію.

Повну норму фосфорних і калійних добрив вносять під основний обробіток грунту. Азотні добрива розпочинають застосовувати під передпосівну культивацію, а пізніше вносять у підживлення на різних фазах росту рослин.

Однією з вимог до пивоварного ячменю є знижений вміст білка (9−11,5%) і високий вміст крохмалю (не менше як 63−65%). (Тому невисокі дози азоту (не більше N60) зазвичай вносять перед сівбою. Підживлень не проводять. Співвідношення N: P:K повинно бути рівновеликим, допускається перевага фосфору і калію. Високі дози азоту збільшують вміст білка, призводять до нерівномірного достигання, зменшують вихід крупного зерна, спричинюють ламкість стебел і колосся.

Встановлюючи норму висіву, враховують біологічну особливість ячменю ярого формувати різну кількість пагонів кущіння, зниження енергії кущіння при збільшенні кількості рослин на одиниці площі.

Ячмінь здатний інтенсивно кущитись, чим вигідно відрізняється від інших ярих зернових культур. Бокові пагони формують майже таку продуктивність як і основні, стеблостій вирівняний за розвитком та висотою. В господарстві повністю реалізовувати цю цінну біологічну особливість.

Ячмінь відноситься до групи маловимогливих до тепла культур, його насіння може проростати при температурі 1−3°С тепла. Сівбу проводять у ранні строки, як тільки дозволяє стан ґрунту. Критерієм початку сівби є стиглість ґрунту, коли досягається якісне його кришення при обробітку. Ярий ячмінь необхідно посіяти ' впродовж 5−7 днів від настання фізичної стиглості ґрунту, або від першої можливості застосування ґрунтообробної техніки.

Сівбу завершують не пізніше другої декади квітня навіть в умовах пізньої весни. Особливо реагує на запізнення з сівбою пивоварний ячмінь. Крім зниження врожаю значно погіршується якість зерна. Підвищується плівчастіть, зменшується розмір зерна та вміст у ньому крохмалю.

Ячмінь ярий — ідеальна культура для збирання комбайном. Спосіб збирання визначається погодними умовами, забур’яненістю полів та ін. Передчасне збирання зменшує урожай зерна і його якість. Прямим комбайнуванням збирають низькорослі, зріджені посіви, чисті від бур’янів, без підгону. Збирають при настанні повної стиглості фізіологічний зв’язок зерна з рослиною припиняється крохмаль переходить у розчинні у розчинні форми вуглеводів і витрачається на дихання.

Пивоварний ячмінь збирають тільки при настанні повної фази стиглості прямим комбайнуванням. Важливо при обмолоті якнайменше травмувати зерно.

3.5 Мета та методика проведення досліджень Мета досліджень — провести оцінювання нових сортів ячменю ярого в контрастних за гідротермічним режимом роках та виділити з них джерела селекційно-цінних ознак.

Методика досліджень. Дослідження проводились у лабораторії селекції ячменю Миронівського інституту пшениці у 2008;2010 роках.

Селекційна робота велася з вивчення нових сортів ячменю ярого та визначення, кращих з них господарсько цінних ознак і добру якість зерна.

Експериментальна робота проводилась з шести сортами ячменю ярого селекції МІП.

1. Сонце дар

2. Юкатан

3. Псьол

4. Авгій

5. Хадар

6. Командор. St.

Результатів досліджень Порівняння проводили між сортами, а урожайність співставляли із стандартом, яким слугував сорт Командор.

Дослідження проводились у однофакторному польовому досліді за площею ділянки 10 м² у чотириразовому повторенні.

Під час проведення досліджень виконували наступні спостереження, обліки, аналізи:

1. За фенологічними спостереженнями визначали дати і строки сівби, появи сходів, кущіння, вихід в трубку, колосіння, цвітіння, формування і достигання зерна згідно з методиками (14, 15)

2. Для структурного аналізу відбирали по 25 рослин кожного сорту.

3. Висоту рослин, продуктивну кущистість визначали за методикою державного сортовипробовування.

4. Обліки ураження хворобами проводили за загальноприйнятою методикою (16)

5. Збирання врожаю проводили суцільним методом — зважування зерна з рослини і ділянки

6. Статистичну обробку проводили за Б. О. Доспеховим (17), за допомогою комп’ютерних програм Excel та Statistica.

Розділ 4. Результати досліджень

4.1 Ріст і розвиток рослин сортів ячменю ярого селекції МІП Ячмінь ярий впродовж вегетаційного періоду проходить відповідні фази розвитку, пов’язані з утворенням нових органів, або їх формуванням. Проходження фаз розвитку, інтенсивність росту та продуктивність рослин перебуває в певній залежності від умов вирощування. Найкраще розвиваються рослини при оптимальному забезпеченні необхідними чинниками життя і високоякісному виконанні всіх агротехнічних заходів.

У процесі розвитку ячмінь ярий проходять такі основні фази: сходи, кущіння, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, достигання (молочна, воскова і повна стиглість).

Сходи. Вихід першого листка на поверхню грунту характеризує не тільки фазу сходів, а й перехід рослини ячменю в якісно новий стан. Якщо до цього ріст коренів і зародкового стебла забезпечувався пластичними речовинами ендосперму, то з появою зеленого листка в рості беруть участь пластичні речовини, що утворюються в результаті фотосинтезу. Тривалість фази нормальних умовах коливається від 15 до 20 днів (таблиця 3).

Таблиця 3. Дати настання окремих фенофаз у сортів ячменю ярого селекції МІП

В 2008 році сходи з’явились 2.04 в 2009 — 10.04, в 2010 році -4.06. Всі сорти характеризувались дружними сходами в досліджувані роки.

Одержання високої польової схожості - одне з найважливіших завдань агротехніки, оскільки від неї залежить подальший догляд за посівами і рівень майбутнього врожаю.

Кущіння. Характерною біологічною особливістю ячменю ярого є властивість кущитись. Кущіння — це поява бокових пагонів та вузлових коренів у рослин. Воно наступає після утворення 3−4 листків. Підземний вузол, від якого відходять бічні пагони, називається вузлом кущіння. Вузол кущіння є основним органом, при його відмиранні рослина гине.

Число стебел на одній рослині прийнято називати коефіцієнтом кущіння. За кількістю стебел на одній рослині визначають загальну кущистість, а за кількістю стебел, які дають урожайпродуктивну.

У природних умовах високі врожаї формуються при продуктивній кущистості 2−3 стебла. Коефіцієнт кущіння і необхідну густоту продуктивного стеблостою (500−700 шт./м²) можна регулювати з допомогою агротехніки. Загортання насіння на глибину більше 4 см зменшує процес пагоноутворення. Інтенсивність кущіння падає при високих нормах висіву, недостатньому забезпеченні рослин поживними речовинами і вологою.

Здатність ячменю ярого інтенсивно кущитись потрібно розглядати як позитивну властивість. Більша частина сортів 30−50% урожаю формують на бокових стеблах. На зріджених посівах частка бічних продуктивних пагонів становить до 60−70% урожаю зерна. В наших дослідженнях кущистість рослин залежала від сорту (таблиця 4).

Таблиця 4. Продуктивна кущистість сортів ячменю ярого

Розглядаючи продуктивну кущистість досліджуваних сортів в порівнянні зі стандартом бачимо, що в 2008 році всі вони перевищили показник стандарту Командор (2,1 бали), що говорить про надзвичайно сприятливі умови вирощування сортів. В 2009 році сорти Сонцедар (5,07 бали) та Хадар (6,07 бали) перевищили сорт стандарт відповідно на 1,06 та 2,06 бали, відзначившись високою стійкістю до різко контрастних погодних умов. В 2010 році бачимо, що погодні умови добре посприяли розвитку рослин, тому що всі сорти перевищили сорт стандарт, як і в 2008 році, серед сортів особливо виділився сорт Хадар (3,5 бали) тоді як сорт стандарт Командор мав показник 2,3 бали.

У колекційному розсаднику МІП виділено зразки, що характеризувалися високими показниками продуктивної кущистості та маси зерна з рослини як у посушливому 2009, так і зволоженому 2010 pp.

Вихід у трубку. Початком фази вважають момент, коли на головному пагоні з’являється перший стебловий вузол на відстані 2−5 см від поверхні ґрунту. Холодна й хмарна погода сповільнює ріст стебла, це проявилось у 2008 році.

Під час виходу в трубку інтенсивно наростає вегетативна маса. Формуються генеративні органи. Тому в цей період росту ячменю необхідно максимум води і поживних речовин. Нестача їх у ґрунті призводить до значного зниження врожаю, що було характерно для 2009 року.

Одним з основних завдань селекції нових сортів ячменю ярого є забезпечення і стабілізація врожаїв зерна у виробництві. Важливою складовою є поєднання у сортів короткостебловості з не виляганням.

В таблиці 5 представлені результати досліджень і вимірювань висоти рослин ячменю ярого по сортах за 2008;2010 роки.

Таблиця 5. Висота рослин залежно від сорту, МІП

У 2009 році, коли погодні умови були несприятливими, не вистачало вологи для нормального розвитку рослин, сорти ячменю ярого проявили адаптивність зменшивши висоту стебла.

За середнім показником виділився сорт Псьол — 74,84 см. Його висота була найбільшою. Найнижчою висотою характеризувався сорт Юкатан — 67,04 см, що говорить про його високу стійкість до вилягання.

За роки проведених досліджень вимірів та розрахунків спостерігається тенденція до зменшення висоти рослин ячменю ярого та підвищення стійкості до вилягання.

Цвітіння. За нормальних умов вегетації через 4−5 днів після виколошування настає цвітіння, яке триває 3−6 днів. ячмінь — самозапильна культура.

На якість зерна дуже впливають метеорологічні умови в період від. запилення до достигання зерна. Висока температура повітря посилює дихання рослин, спричинюючи нагромадження білка в зерні. При нижчій температурі дихання рослин послаблюється, збільшується нагромадження вуглеводів.

Фази стиглості. Після цвітіння і запліднення із стінок зав’язі утворюється оболонка зернівки. Ріст стебла, листків і коренів майже припиняється і пластичні речовини надходять тільки до зерна. Період формування зерна триває 12−16 днів і під кінець цього періоду відмічають настання молочної стиглості. Зерно в цій фазі уже нормальної величини, але ще зелене, молокоподібної консистенції. Вологість зерна в молочній фазі стиглості 60−40%.

У восковій фазі стиглості консистенція зерна нагадує віск, вологість зерна становить 40−20%. В кінці цієї фази зерно набуває нормального забарвлення, надходження поживних речовин у зерно і його ріст припиняться.

При повній стиглості вологість зерна знижується до 20−14%, воно стає твердим і втрачає зв’язок з материнською рослиною.

Довжина колоса може зменшуватись залежно від умов вирощування, але в основному колос того чи іншого сорту має більш або менш сталу довжину. До довгоколосих відносять сорти, що мають довжину колоса понад 9 см, колос середньої довжини знаходиться в інтервалі 6−9 см, а колос, що має довжину менше 6 см — короткий (таких сортів ячменю в Держреєстрі немає).

Таблиця 5 Вплив сорту на довжину колосу, МІП

За даними досліджень та замірів, занесених у таблицю 5, можна зробити висновок, що ранньовесняна посуха у 2009 році негативно вплинула не на всі сорти під час їх росту й розвитку: сорт Сонцедар за довжиною колосу на 0,73 см перевищив показники за 2008 рік, сорт Авгій відповідно — на 1,3 см, що говорить про добрий рівень стійкості до посухи. Сорти Юкатан та Псьол показали нижчі результати — 8,33 та 8,40 відповідно.

З середніх значень відносно даного показника також слід відмітити, що сорт Авгій мав найбільшу довжину колоса — 9,06 см, а найменшу мав сорт Сонцедар — 7,42 см.

В 2008 році найбільшою довжиною колоса відзначився сорт Псьол та Юкатан — 9,3 та 9,0 см. Сорти Авгій і Хадар мали приблизно середні дані - 7,8 та 7,6 см відповідно, а сорт Сонце дар показав найменшу довжину — 7,4 см.

Погодні умови 2008 року були відносно сприятливими, що дало змогу сортам якнайкраще проявити свої властивості.

Колосіння. Одночасно з інтенсивним ростом стебла, внаслідок різкого видовження передостаннього міжвузля, відбувається вихід колоса з піхви верхнього листка, що означає настання фази колосіння. Продовжується формування репродуктивних органів, наростання вегетативної маси і сухої речовини. Інтенсивність ростових процесів залежить від забезпеченості вологою і елементами живлення.

Результати наших досліджень приведені в таблиці 6.

селекція ячмінь ярий ґрунтовий Таблиця 6. Залежність кількості колосків у колосі, МІП

Після підрахунків, проведених в умовах МІП та занесення отриманих даних у таблицю 6 можна відмітити, що найкращі показники мав сорт Псьол — 26,92 шт. (за середнім значенням), найнижчі - сорт Сонцедар — 23, 86 шт. відповідно.

Якщо поглянути на значення показника у 2009 році, то бачимо, що у порівнянні з 2008 роком сорти ячменю ярого показали себе з різних боків, тобто сорти Сонцедар, Юкатан і Псьол знизили це число на 1, 47; 1,67 та 1,43 шт. відповідно, а сорти Авгій та Хадар навпаки, незважаючи на досить контрастні умови весни збільшили кількість колосків у колосі на 4,23 та 2, 43 відповідно. В той же час дані підрахунків показали спад кількості колосків у всіх сортів у 2010 році.

Досліджено, що в посушливих умовах провідну роль у підвищенні врожайності сортів відіграє збільшення кількості зерен з одиниці площі. Результати наших досліджень указують на те, що в екстремальних умовах 2009 р. спостерігався високий відсоток стерильності колосків у колосі ячменю ярого, особливо на бічних стеблах. За цих умов більш продуктивними були сорти з вищою фертильністю і, відповідно, озерненістю та масою зерна з колоса (таблиця 7)

Таблиця 7. Озерненість і маса зерна з колоса колекційних зразків ячменю ярого (МІП, 2008;2010 pp.)

Розглядаючи таблицю 7 бачимо, що найбільшою кількістю зерен у колосі характеризувався сорт Псьол — 23,74 за середнім значенням, а найменшою — сорт Сонцедар — 19,99 шт. Сорти Авгій, Юкатан і Хадар мали середні значення відповідно: 20,76, 21,50 та 22,07 шт.

Незважаючи на посушливу весну в 2009 році всі сорти ячменю показали доволі високу озерненість. Аналізуючи масу зерна з колоса можна побачити, що в 2009 році досліджувані сорти також показали добрі результати, навіть в порівнянні з 2008 роком та його сприятливими погодними умовами. Найбільша маса зерна була у сорту Авгій (у 2009 р.) 1,29 г та сорту Хадар — 1,27 г. В 2010 році цей показник знову зріс, що говорить про добрі умови вирощування. Середній показник за 3 роки найбільший в сорту Сонце дар — 0,98 г. загалом сорти добре показали себе і зберегли стабільний показник маси зерна з колосу.

Також вимірювалась маса зерна з рослини в умовах лабораторії відділу селекції ячменю МІП (таблиця 8).

Таблиця 8. Вплив сортів на масу зерна з рослини, МІП

Дані підрахунків заносились у таблицю 8, з якої за середнім показником бачимо, що найбільшу масу зерна має сорт Хадар — 3,68 г, на другому місці сорт Псьол — 3,15 г відповідно. Сорти Сонцедар, Авгій та Ютакан мають приблизно однаковий рівень цього показника.

Якщо аналізувати дані за роками, то з таблиці видно, що незважаючи на посушливі умови весни 2009 року, сорти показали себе з кращої сторони, ніж у 2010 році. Різниця досить суттєва: 1,52; 2,01; 1,45; 0,68 та 2,69 г відповідно до сортів. Це дає можливість використовувати сорти, як селекційний матеріал для нових, кращих, стабільніших та стійкіших за своїми властивостями сортів.

Порівнюючи показники сортів, ми бачимо, що в 2008 році всі сорти перевищили сорт стандарт. в 2009 році сорти Сонцедар, Юкатан та Псьол знизили масу зерна з рослини в порівнянні з сортом стандартом Командор (3,73 г) їх показники становили 3,13, 2,93 та 3,22 г відповідно. В 2010 році сорти ячменю ярого знову перевищили показник сорту стандарту (1,03 г) і мали такі показники: Сонцедар — 1,61; Авгій — 1,77; Юкатан — 1,48; Псьол — 2,54 (найвищий показник); Хадар — 2,12;

В.В. Ієронова вказує [21], що маса 1000 зерен має слабший кореляційний зв’язок з продуктивністю рослини порівняно з продуктивним кущінням, озерненістю та масою зерна з колоса (таблиця 9).

Однак маса 1000 зерен, окрім внеску у продуктивність, має важливе господарське значення, оскільки регламентується у технологічних вимогах при використанні в пивоварній галузі.

Таблиця 9. Маса 1000 зерен сортів ячменю ярого

Розглядаючи дані таблиці за 2008;2010 роки, можна зробити висновок, що за вимогами стандарту, маса 1000 зерен для пивоварної промисловості (40−53 г), придатні всі сорти ячменю ярого, що досліджувались в умовах МІП.

Таблиця 10. Стійкість сортів ячменю ярого селекції МІП вилягання, у балах

Аналізуючи дані досліджень по роках, слід відмітити, що в 2008 та 2010 роках явище вилягання взагалі на ділянках посівів не спостерігалося. Сорти ячменю характеризувалися невеликою висотою стебла, а сорт Юкатан взагалі можна віднести до середньонизькорослого типу.

В 2009 році на ріст і розвиток рослин ячменю ярого негативно вплинула весняна посуха. В таких умовах бал стійкості до вилягання різко знизився в сортстандарту до 7 балів, як і в сорту Авгій. Сорти Сонцедар, Юкатан і Псьол знизили цей показник на одиницю, тобто в 2009 році бал стійкості їх був рівним восьми. Найстійкішим за екстремальних умов виявився сорт Хадар, що зберіг високий бал стійкості до вилягання. Це говорить про його позитивні якості, як майбутнього генетичного матеріалу для нових комбінацій.

Таблиця 11. Оцінка посухостійкості сортів ячменю ярого селекції МІП у балах

Досліди проведені в польових умовах МІП (табл. 11) та проведене оцінювання в балах показало, що у 2008 році посухостійкість була надзвичайно високою в усіх сортів — вони були на одному рівні з сортом стандартом Командор і мали бал посухостійкості 9 (дуже висока). У посушливому 2009 році Командор знизив цей показник на 1 бал, як і Авгій, інші ж сорти зберегли стабільну стійкість. У 2010 році бал посухостійкості знизився у всіх сортів. Стандарт Командор мав 7 балів, такий же рівень був й в сорту Авгій. Сорти Сонцедар, Юкатан. Псьол і Хадар мали показник 8 балів.

Характеризуючи середні значення, бачимо, що сорт стандарт і сорт Авгій на одному рівні - 8,0, інші сорти мають по 8,7 балів відповідно і перевищують сорт стандарт Командор.

Ячмінь в нашій країні вирощується у всіх регіонах і зазнає ураження багатьма збудниками інфекційних хвороб. Недопущення втрат від найбільш шкідливих хвороб має таке саме важливе значення, як збільшення посівної площі на 15−20%.

Однак селекції стійких сортів приділяється недостатньо уваги. Якщо у багатьох зарубіжних країнах сприйнятливі до хвороб сорти взагалі не реєструються, на противагу з нашій країні, як і раніше переважна більшість районованих сортів, які характеризуються підвищеною сприйнятливістю до збудників сажкових хвороб, різних видів гельмінтоспоріозу і кореневих гнилей, борошнистої роси та карликової іржі, але врожайні, заносяться до Реєстру. Хімічні заходи боротьби проти багатьох хвороб не тільки згубно впливають на флору та фауну, алеї малоефективні, в деяких випадках і економічно не виправдані.

Інтенсифікація землеробства потребує створення і впровадження у виробництво нових більш досконалих сортів, перш за все стосовно до стійкості проти збудників інфекційних хвороб.

Тільки стійкі сорти можуть повною мірою реалізувати потенціальні можливості продуктивності та якості, забезпечувати найбільшу віддачу від агротехнічних заходів, що застосовуються. Тому селекція стійких сортів є дуже важливим економічним, соціально-політичним і екологічним завданням сучасного землеробства.

Стійкість нових сортів МІП до ураження хворобами викладені в таблиці 12.

Таблиця 12 Стійкість нових сортів ячменю ярого до найбільш шкодочинних хвороб, у балах

Найпоширенішими хворобами ячменю ярого є борошниста роса, смугастий гельмінтоспоріоз, бура плямистість та карликова іржа.

Селекція в МІП ведеться, крім якості та врожайності, також на комплексну стійкість до цих хвороб.

З даних таблиці можна зробити висновок, що найвищу комплексну стійкість проявив в порівнянні зі стандартом сорт Сонцедар в 2008 та 2010 році, показавши високий рівень стійкості до всіх чотирьох хвороб.

На одному рівні зі стандартом в 2010 році були сорти Юкатан та Псьол. Саме в цьому році їх середній бал був таким самим, як і в сортстандарту Командор, тобто за комплексною оцінкою він дорівнював 7,5.

Були випадки, коли певна хвороба не проявилась на посівах певного сорту, тому бал стійкості в ці роки не обчислювався. В 2008 році на посівах сорту Хадар були відсутні випадки ураження бурою плямистістю, на посівах сорту Псьол — бурою плямистістю та карликовою іржею. В 2009 році бура плямистість і карликова іржа не проявилась на посіві сортстандарту Командор, сорту Сонцедар, Юкатан, Псьол та Авгій. В 2010 році було зафіксовано всі основні хвороби ячменю ярого на ділянках і сорти відповідно проявили до них стійкість, що майже не відрізнялась від показників сортстандарту, а сорт Сонцедар навіть перевищив його.

З проведених досліджень можна зробити висновок, що сорти ячменю ярого мають високий комплексний бал стійкості до наведених у таблиці хвороб.

Селекція на урожайність в умовах інтенсивного землеробства неможлива без підвищення стійкості до вилягання. В останні роки у підвищенні цієї важливої властивості шляхом селекції маємо певний прогрес. Однак в цілому слід вимагати більшого. Особливо сильна ще ламкість стебел під впливом вітрів і проливних дощів.

У підвищенні стійкості до вилягання ярого ячменю заслуговує на увагу ряд сучасних сортів європейських країн. Використання генів карликовості в селекції для підвищення стійкості до вилягання є реальним заходом, хоча потребує обережного підходу стосовно до ячменю. Найбільшою мірою цей шлях підходить до озимого ячменю в селекції сортів для зрошуваного землеробства і вирощування на торфових ґрунтах. Слід мати на увазі, що карликова висота стебла не завжди корелює з його міцністю. У колекції представлено карликові форми переважно південно-східного генцентру. Вони характеризуються як правило дрібним зерном і пониженою кількістю зерен у колосі, що ускладнює процес селекції.

Таблиця 13. Урожайність сортів ячменю ярого в Миронівському інституті ім. Ремесла Аналізуючи показники урожайності можна зробити висновок, що найкраще себе показав сорт Сонцедар на насінних посівах.

Порівнюючи сорти зі стандартом ми бачимо, що вони дають суттєву прибавку врожаю: сорт Сонцедар — 7 ц, сорт Юкатан — 3,2 ц, сорт Псьол — 2,8 ц і сорт Авгіт — 2,4 ц відповідно.

Ярий ячмінь був і залишається основним і незамінним видом сировини для виробництва пива. Оскільки якість вихідної сировини визначає ефективність технологічних процесів приготування солоду і значною мірою впливає на властивості готової продукції, до зерна пивоварного ячменю висуваються особливі вимоги. Воно повинно містити максимальну кількість екстрактивних речовин, що утворюються в основному із крохмалю і володіти певними технологічними властивостями — повністю віддавати свій екстракт у процесі приготування сусла із солоду, забезпечувати високий вихід пива із одиниці сировини.

Для приготування пива, що відповідає зростаючим вимогам споживача і з найменшою собівартістю, підходять тільки певні сорти ячменю, вирощені у сприятливих грунтово-кліматичних умовах з дотриманням спеціальної агротехніки.

Таблиця 14. Вплив сорту на якість ячменю ярого, середнє за 2008 -2009 рр.

Аналізуючи дану таблицю та порівнюючи показники зі стандартом на зерно пивоварного ячменю можна зробити висовок, що за вмістом білка всі сорти входять у межі стандарту (10,0−11,5%), за вмістом крохмалю (64−66%) не підходить ні один сорт, у всіх цей показник занижений, особливо у сорту Псьол — 58,9%. За вмістом екстрактивних речовин (76−80% за стандартом) сорти Сонцедпар, Псьол і Авгій відповідають вимогам стандарту, а сорти Юкатан та Хадар перевищують допустимі норми на 0,2% та 0,1% відповідно. Вирівняність (за стандартом не нижче 85%) у всіх сортів достатньо висока і відповідає вимогам. Плівчастість (8,0−10,0%) також у межах норми у всіх сортів. Тобто, можна зробити висновок, що потрібно і далі працювати з цими сортами для підвищення вмісту крохмалю та стабілізації вмісту екстрактивних речовин.

Таблиця. Характеристика сортів ячменю ярого селекції МІП середнє за 2008;2010 pp.

Таблиця 15 показує загальну характеристику досліджуваних сортів ячменю ярого.

У сортів ярого ячменю різний рік внесення до Держреєстру: сорти Сонцедар і Юкатан внесли 2007 року, сорт Авгій 2008 року, сорт Псьол — 2009 і сорт Хадар — 2010 року відповідно.

Найвищою врожайністю відзначився сорт Псьол 88,3 ц/га, в умовах МІП однакові показники у сортів Сонцедар і Юкатан 83 ц/га, у сорту Хадар 81,2 ц/га, у сорту Авгій вона найнижча 75,0 ц/га.

За формою куща усі сорти без вийнятку напівпрямі. Висота найбільша в сорту Авгій і досягає 96 см, сорти Юкатан і Псьол приблизно знаходяться на одному рівні - максимальна висота рослин 92 см, сорт Сонцедар незначно перевищує їх показники, але відрізняється — його максимальна висота рослин 95 см. Сорт Хадар під час замірів та обліків середніх даних по роках відзначився найменшою висотою — 80 см, серед досліджуваних сортів.

Вегетаційний період всіх сортів в середньому 88 днів, тож сорти відповідно середньостиглі. Найдовший вегетаційний період у сорту Сонцедар 76−96 днів. Найкоротший у сорту Псьол — 87−91 день. Сорти Юкатан, Псьол і Хадар майже не відрізняються за цим показником.

Всі без вийнятку сорти мають високий бал стійкості до таких негативних явищ, як посуха, вилягання, осипання зерна та основних хвороб, що найбільш часто вражають рослини ячменю ярого (борошниста роса, смугастий і сітчастий гельмінтоспоріози, жовта та карликова іржа, бура плямистість, летюча і тверда сажка.

Список використаної літератури

1. Орлюк А. П. Теоретичні основи селекції рослин / А. П. Орлюк. — Херсон: Айлант, 2008. — 572 с

2. Лінчееський А.А. 92 роки селекції ячменю / А.А. Лінчевський // 36. наук, праць СП. — Одеса, 2008. — Вип. 12. — С. 24−49.

3. Кочмарский B.C. Отечественный ячмень — новые сорта способны противостоять стихии и засухам / В. С. Кочмарский, В. Н. Гудзенко, В. П. Кавунец // Зерно. -2010. № 2. — С. 52−56.

4. Адаменко Т. Кліматичні умови України та можливі наслідки потепління клімату / Т. Адаменко // Агроном. — 2007. — № 1. — С. 8−9.

5. Кульбіда М. За тривалою аномально вологою погодою в Україні все частіше спостерігається суха / М. Кульбіда, Т. Адаменко // Зерно і хліб. — 2009. № 4.-С 12−14.

6. Алабушев А. В. Использование генофонда в создании сортов и гибридов зерновых и кормовых культур / А. В. Алабушев // Генетические ресурсы культурных растений. Проблемы мобилизации, инвентаризации, сохранения и изучения генофонда важнейших сельскохозяйственных культур для решения приоритетных задач селекции: Тез. докл. Междунар. науч.-практ. конф., Санкт-Петербург, 13−16 ноября 2001 г. — СПб, 2001. — С. 196−198.

7. Костров И. В. Изучение коллекции сортов ярового ячменя на Алтае /И.В. Костров, Е. Р. Шукис, Л. И. Кострова // Генетические ресурсы культурных растений в XXI веке. Состояние, проблемы, перспективы: Тез. докл. II Вавиловской междунар. конф., Санкт-Петербург, 26−30 ноября 2007 г. — СПб, 2007. — С. 499−501.

8. Смолин В. П. Исходный материал для селекции ярового ячменя в условиях центральной России / В. П. Смолин // Генетические ресурсы культурных растений. Проблемы мобилизации, инвентаризации, сохранения и изучения генофонда важнейших с.-х. культур для решения приоритетных задач селекции: Тез. докл. Междунар. науч.-практ. конф., Санкт-Петербург, 13−16 ноября 2001 г. — СПб, 2001. — С. 421−422.

9. Рябченко М. О. Адаптивна селекція озимої м’якої пшениці / М. О. Рябченко, О. М. Рябченко. — Донецьк: ДонНУЕТ, 2007. — 208 с.

10. Козаченко М. Р. Экспериментальный мутагенез — на службу селекции / М. Р. Козаченко, В. Т. Манзюк, А. А. Корчинский. — К.: Выща школа (Главное изд-во), 1989. -51с.

11. Мережко А. Ф. Роль генетических ресурсов в современной селекции растений / А. Ф. Мережко // Генетические ресурсы культурных растений. Проблемы мобилизации, инвентаризации, сохранения и изучения генофонда важнейших с.-х. культур для решения приоритетных задач селекции: Тез. докл. Междунар. науч.-практ. конф., Санкт-Петербург, 13−16 ноября 2001 г. — СПб, 2001. — С. 353−355.

12. Дзюбенко Н. И. Управление и использование адаптивного потенциала зерновых культур / Н. И. Дзюбенко // Науч.-техн. бюл. Мирон, інту пшен. — К., 2008. — Вип. 8. — С. 59−74.

13. Дзюбенко Н. И. Управление адаптивным потенциалом культивируемых растений и его использование / Н. И. Дзюбенко // Проблеми підвищення адаптивного потенціалу системи рослинництва у зв’язку зі змінами клімату: Тези доп. міжнар. наук.-практ. конф., Біла Церква, 26−28 лютого 2008 р. / БЦДАУ — Біла Церква, 2008. — С. 27−28.

14. Методические указания по изучению мировой коллекции ячменя и овса. — М.: Колос, 1981. — 34 с.

15. Международный классификатор СЭВ рода Hordeum L. — Л., 1983. — 56 с.

16. Методы селекции и оценки устойчивости пшеницы и ячменя к болезням в странах-членах СЭВ / Л. Бабаянц, А. Мештерхази, Ф. Вехтер и др. -Прага, 1988.-321 с.

17. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта / Б. А. Доспехов. — М.: Колос, 1985. — 315 с.

18. Трофимовская А. Я. Ячмень (эволюция, классификация, селекция) / А. Я. Трофимовская. — Л.: Колос, 1972. — 296 с.

19. Крючков А. Г. Роль продуктивного кущения в формировании зерновой продуктивности у сортов ячменя в центре Оренбургского Предуралья / А. Г. Крючков, Д. Н. Тишков // Пути решения проблем повышения адаптивности, продуктивности и качества зерновых и кормовых культур: Мат. Междунар. науч.-практ. конф., посвящ. 100-летию Самарского НИИСХ им. Н. М. Тулайкова и 70-летию Поволжского НИИСХ им. П. Н. Константинова. — Самара, 2003. — С. 60.

20. Городов Б. Т. Создание исходного материала при селекции ячменя на продуктивность в условиях Центрально-Черноземной полосы: Автореф. дисс… канд. с.-х. наук / В. Т. Городов. — X., 1986. — 17 с.

21. Иеронова В. В. Комплексная оценка и подбор экологическипластичных форм ячменя (Hordeum L.) для условий Тюменской области: Автореф. дисс… канд. с.-х. наук / В. В. Иеронова. — Тюмень, 2007. — 24 с.

22. Боме Н. А. Комплексное изучение и подбор экологически пластичных форм зерновых культур для экстремальных условий Тюменской области / Н. А. Боме // Генетические ресурсы культурных растений в XXI веке. Состояние, проблемы, перспективы: Тез. докл. II Вавиловской междунар. конф., Санкт-Петербург, 26−30 ноября 2007 г. — СПб, 2007. — С. 47- 49.

23. Куц С. А. Изучение мирового генофонда и создание пивоваренных и кормовых сортов ячменя: Автореф. дисс… канд. с.-х. наук / С. А. Куц. — Немчиновка, 2007. — 22 с.

24. Баташева Б. А. Дифференциация подвидов ячменя по элементам структуры урожая и их корреляция с продуктивностью / Б. А. Баташева // Тр. по прикл. бот., ген. и сел. — 2000. — Вып. 158. — С. 20−24.

25. Кривогорницын Б. И. Хозяйственная и селекционная оценка шестирядных и двухрядных форм ячменя / Б. И. Кривогорницын, В. А. Парфенова, Л. И. Бобылева // Адаптивный подход в земледелии, селекции и семеноводстве с.-х. культур в Сибири: Мат. науч. конф. по растениевод., селекции, земледелию и охране окруж. среды, Красноярск, 23−24 июля 1996 г. / СО РАСХН, Объед. науч. сов. по растениевод., селекции, биотехнол. И семеновод., земледелию и охране окруж. среды. — Новосибирск, 1996. — С. 52−53.

26. Селезнева ТТ. Сопряженность основных количественных признаков у ярового ячменя / Т. Г. Селезнева // Науч. основы селекции с.-х. культур в ЦЧЗ. — Каменная Степь, 1985. — С. 111−116.

27. Ламан Н. А. Формирование высокопродуктивных посевов зерновых культур / Н. А. Ламан. — Мн.: Наука и техника, 1985. — 70 с.

28. Горшкова В. А. Морфофизиологические критерии продуктивности исходного материала ярового ячменя / В. А. Горшкова // Генетические ресурсы культурных растений. Проблемы мобилизации, инвентаризации, сохранения и изучения генофонда важнейших с.-х. культур для решения приоритетных задач селекции: Тез. докл. Междунар. науч.-практ. конф., Санкт-Петербург, 13−16 ноября 2001 г. — СПб, 2001. — С. 261−263.

29. Байтуганов С. Селекция ячменя в условиях богары юга Казахстана: Автореф. дисс… канд. биол. наук в форме науч. докл. / С. Байтуганов. — Алма-Ата, 1991. — 25 с.

30. Кулька Л. С. Создание исходного материала для селекции ярового ячменя в условиях западной Лесостепи УССР: Автореф. дисс… канд. с.-х. наук / Л. С. Кулька. — Одесса, 1984. — 22 с.

31. Заушинцева А. В. Изменчивость биологических свойств и количественных признаков продуктивности у голозерного ячменя в Западной Сибири / А. В. Заушинцева // Генетические ресурсы культурных растений в XXI веке. Состояние, проблемы, перспективы: Тез. докл. II Вавиловской междунар. конф., Санкт-Петербург, 26−30 ноября 2007 г. — СПб, 2007. — С. 73- 74.

32. Шевченко С. Н. Селекция ярового ячменя и пшеницы для условий Среднего Поволжья: Автореф. дисс… доктора с.-х. наук / С. Н. Шевченко. — Пенза, 2006. — 53 с.

33. Ломан Н. А. Биологический потенциал ячменя: устойчивость к полеганию и продуктивность / Н. А. Ламан, Н. Н. Стасенко, С. А. Каллер. — Мн.: Наука и техника, 1984. — 216 с.

34. Лукьянова И. В. Анализ видовых и сортовых особенностей устойчивости стеблей злаковых культур к полеганию с учетом их физикомеханических свойств и архитектоники для использования в селекции: Автореф. дисс… доктора биол. наук / И. В. Лукьянова. — Краснодар, 2008. — 51с.

35. Бутакова О. И. Исходный материал в селекции ячменя / О. И. Бутакова, И. Н. Щенникова // Генетические ресурсы культурных растений в XXI веке. Состояние, проблемы, перспективы: Тез. докл. II Вавиловской междунар. конф., Санкт-Петербург, 26−30 ноября 2007 г. — СПб, 2007. — С. 429−431.

36. Голова Т. Г. Создание исходного материала при селекции ярового ячменя на неполегаемость и продуктивность в условиях ЦентральноЧерноземной полосы: Автореф. дисс… канд. с.-х. наук / Т. Г. Голова. — Немчиновка, 1992. — 23 с.

37. Шевцов В. М. Селекция ячменя на Северном Кавказе: Автореф. дисс… доктора с.-х. наук / В. М. Шевцов. — Немчиновка, 1982. — 35 с.

38. Трофимовская А. Я. Проблема устойчивости к полеганию в селекции сортов ячменя интенсивного типа / А. Я. Трофимовская, Г. Н. Гудкова, М. В. Лукьянова // Тр. по прикл. бот., ген. и сел. — 1978. — Т. 63. — Вып. 2. — С. 101−109.

39. Зенищева Л. С. Использование формулы устойчивости при оценке стойкости сортов ярового ячменя против полегания / Л. С. Зенищева, Я. Лекеш // Вестник с.-х. науки. — 1966. — № 4. — С. 120−123.

40. Грязное А. А. Ячмень Карабалыкский (корм, крупа, пиво) / А. А. Грязнов. — Кустанай, 1996. — 448 с.

41. Трофимовская А. Я. Статистические методы в исследовании устойчивости к полеганию сортов ячменя / А. Я. Трофимовская, Г. С. Гусейнов, В. А. Корнейчук // Тр. по прикл. бот., ген. и сел. — 1978. — Т. 63. — Вып. 2. — С. 111−117.

42. Козаченко М. Р. Сорти і лінії ячменю ярого з цінними селекційними показниками / М. Р. Козаченко, О.В. Заїка // Селекція і насінництво. — 2005. — Вип. 91.-С. 11−19.

43. Генгиури Н. Н. Оценка и использование многорядных форм в селекции интенсивных сортов кормового ячменя (в условиях центральных районов Нечерноземной зоны РСФСР): Автореф. дисс… канд. с.-х. наук / Н. Н. Генгиури. — Немчиновка, 1984. — 16 с.

44. Иеронова В. В. Изучение потенциала исходного материала ячменя (Hordeum L.) по признакам скороспелости и устойчивости к полеганию в условиях северной лесостепи Тюменской области / В. В. Иеронова // Природно-ресурсный потенциал Сибири: Докл. Всерос. заоч. Электронной науч. конф.: Соврем, наукоемк. технол., Москва, 15−20 ноября 2006 г. — М., 2007. — № 2. — С. 63−64.

45. Саранчин Е. П. Морфологические особенности побега, характер изменчивости и наследования признаков у короткостебельных сортов ячменя в связи с устойчивостью к полеганию: Автореф. дис… канд. биол. наук / Е. П. Саранчин. — СПб: ГНЦ ВНИИ растениевод., 2005. — 22 с.

46. Голова ТТ. Изучение источников устойчивости к полеганию ярового ячменя в условиях ЦЧЗ / Т. Г. Голова // Генетические ресурсы культурных растений. Проблемы мобилизации, инвентаризации, сохранения и изучения генофонда важнейших с.-х. культур для решения приоритетных задач селекции: Тез. докл. Междунар. науч.-практ. конф., Санкт-Петербург, 13−16 ноября 2001 г. — СПб, 2001. — С. 247−249.

47. Zhang J. Tracing sources of dwarfing genes in barley breeding in China / J. Zhang, W. Zhang // Euphytica. — 2003. — Vol. 131, № 3. — P. 285−293.

48. Saisho D. Identification of barley semi-dwarf gene uzu / D. Saisho, K. Tanno, M. Chono et al. // 9th Intern. Genetic Symp., Brno, Czech Republic, 20−26 June 2004. — Brno, 2004. — Part 2. — P. 220−225.

49. Saisho D. Spontaneous brassinolide-insensitive barley mutants 'uzu' adapted to East Asia / D. Saisho, K. Tanno, M. Chono et al. // Breeding Science. — 2004. — Vol. 54, № 4. — P. 409−416.

50. Ramsay L. The semi-dwarfing gene sdw 1 in European spring barley / L. Ramsay, M. Macaulay, W.T. Thomas // 9th Intern. Genetic Symp., Brno, Czech Republic, 20−26 June 2004. — Brno, 2004. — Part 2. — P. 321−325.

51. Zhang J. Inheritance of plant height and allelism tests of the dwarfing genes in Chinese barley / J. Zhang // Plant Breeding. — 2003. — Vol. 122, № 2. — P. 112−115.

52. Кірдогло Є.К. Селекційно-генетичні дослідження стійкості до найбільш поширених в Україні хвороб / Є.К.Кірдогло // 36. наук, праць СГІ. — Одеса, 2008. — Вип. 12 (52). — С 58−75.

53. Филиппов Е. Г. Образцы ячменя для селекции на устойчивость к болезням / Е. К. Филиппов // Селекция и семеноводство. — 2006. — № 3−4. — С. 8−10.

54. Кузнецова Т. Е. Селекция ячменя на устойчивость к болезням / Т. Е. Кузнецова, Н. В. Серкин. — Краснодар: Просвещение-Юг, 2006. — 288 с: библиограф.: С. 253−285.

55. Carver Т. Effects of barley mildew on green leaf area and grain yield in field and greenhouse experiments / T. Carver, E. Griffins // Ann. Appl. Biol. — 1982. -V. 101, № 3. — P. 561−572.

56. Сечняк В. Е. Устойчивость к мучнистой росе ячменя Причерноморской степной зоны Украины и пути ее повышения: Автореф. дис… канд. с.-х. наук / В. Е. Сечняк. — Одесса, 1984. — 19 с.

57. Кузнецова Т. Е. Селекция ярового ячменя на устойчивость к болезням / Т. Е. Кузнецова, В. М. Шевцов, П. П. Васюков и др. // Эволюция научных технологий в растениеводстве: Сб. науч. тр., посвящ. 90-летию со дня образования Краснодарского НИИ сельского хоз-ва им. П. П. Лукьяненко: в 4-х т. — Т. 2: Тритикале, ячмень, кукуруза. — Краснодар, 2004. — С. 144−152.

58. Lyngkjaer M.F. The barley mlo-gene: an important powdery mildew resistance source / M.F. Lyngkjaer, A.C. Newton, J.L. Atzema, SJ. Baker // Agronomic — 2000. — № 20. — P. 745−756.

59. Dreiseitl A. Adaptation of Blumeria graminis f. sp. hordei to barley resistance genes in the Czech Republic in 1971;2000 / A. Dreiseitl // Plant Soil Environ. — 2003. — V. 46, № 6. — P. 241−248.

60. Czembor J.H. Selection from barley landrace collected in Libya as new sources of effective resistance to powdery mildew {Blumeria graminis f. sp. hordei) I J.H. Czembor, H.J. Czembor // Rostlinna vyroba. — 2002. — V. 48, № 5. — P. 217−223.

61. Czembor J.H. Resistance to powdery mildew in barley landraces from Morocco / J.H. Czembor // Journal of Plant Pathol. — 2000. — V. 82, № 3. — P. 187- 200.

62. Jahoor A. Identification of new genes for mildew resistance of barley at the Mia locus in lines derived from Hordeum spontaneum I AJahoor, G. Fischbeck // Plant Breeding. — 1993. — № 110. — P. 116.

63. Shtaya M.J.Y. Identification of QTLs for powdery mildew and scald resistance in barley / MJ.Y. Shtaya, T.C. Marcel, J.C. Sillero et al. // Euphytica. — 2006. — Vol. 151, № 3. — P. 421−429.

64. Sayed H. New molecular markers linked to qualitative and quantitative powdery mildew and scald resistance in barley for dry areas / H. Sayed, G. Backes, H. Kayyal et al. // Euphytica. — 2004. — Vol. 135, № 2. — P. 225−228.

65. Lindhout P. The perspectives of poly genie resistance in breeding for durable disease resistance / P. Lindhout // Euphytica. — 2002. — Vol. 124, № 2. — P. 217−226.

66. Parlevliet J.E. Durability of resistance against fungal, bacterial and viral pathogens; present situation / J.E. Parlevliet // Ibid. — P. 147−156.

67. Molina-Сапо J.L. Mildew-resistant mutants induced in North American twoand six-rowed malting barley cultivars / J.L. Molina-Cano, J.P. Simiand, A. Sopena etc. // Theor. and Appl. Genet. — 2003. — V.107, № 7. — P. 1278−1287.