Перша допомога при термічних та електричних ушкодженнях (опік, електротравма, відмороження, утоплення)

Реферат на тему:

Перша допомога при термічних та електричних ушкодженнях (опік, електротравма, відмороження, утоплення) Опіки виникають як наслідок ушкодження тканини термічними, фізичними і хімічними агентами.

Термічні опіки виникають при дії на шкіру полум’я, окропу, пари, гарячих металевих предметів. Бувають опіки і від дії сонячних променів, які виникають навесні і влітку на відкритих ділянках тіла (обличчя, шия, плечі). В спекотний час сонячні промені можуть обпалювати тіло навіть через легку тканину (нерідко спостерігаються опіки спини та плечей через тонкий одяг, особливо у світлошкірих дітей).

Залежно від глибини пошкодження розрізняють 4 ступені опіків. При опіку І ступеня відмічається почервоніння, хворобливе набрякання шкіри, місцеве підвищення температури. Через декілька днів на обпеченому місці починається злущування шкіри і настає одужання, хоч на місці опіку деякий час залишається коричнева пляма (пігментація).

При цьому ступені опіку уражаються поверхневі шари шкіри з кровоносними судинами, котрі розширюються, з них випаровується невелика кількість рідині. За рахунок нього і спостерігається почервоніння та набрякання, і під ними утворюється яскраво-червона рана. При правильно наданій першій допомозі і проведеному лікуванні опік ІІ ступеня загоюється без рубців на 7-Ю день.

Опік III ступеня виникає під дією полум’я, окропу, гарячих предметів (праска). Вся товща ураженої ділянки шкіри відмирає, виникає глибока рана, що загоюється грубим шрамом.

Опік IV ступеня буває при довготривалій дії полум’я, при цьому має місце обвуглення тканин впритул до самих кісток.

Тяжкість і небезпека опіку залежить не тільки від його глибини, а й від площі ураження. Так, наприклад, опік 1/З поверхні тіла дитини при опіках І і II ступенів загрожує її життю, особливо у молодшому віці, а опік III ступеня до 2/3 поверхні тіла завжди смертельний.

Характер першої медичної допомоги потерпілому залежно від ступеня на площі опіку. Якщо опік І ступеня невеликої площі, добрий результат дає термінове зрошення ураженої ділянки шкіри холодною водою протягом 10−15 хвилин. Після цього на опікову поверхню рекомендують покласти пов’язку, змочену спиртом, горілкою, одеколоном, котрі мають не тільки знеболювальну дію, але і дубильну, попереджуючи в деяких випадках появу пухирів. При великій площі опіку І ступеня, особливо у маленьких дітей, потрібно терміново звернутися до лікаря.

Якщо опік II ступеня, то спочатку роблять всі ті заходи, що й при опіку І ступеня. Потім обережно, щоб не пошкодити пухирці, кладуть на опечене місце стерильну пов’язку. Після надання першої допомоги хворого показують лікарю.

При великих опіках ІІ, а також III і IV ступенів дитину потрібно загорнути в чисте, щойно випрасуване простирадло, утеплити, напоїти гарячим чаєм чи кавою і терміново відправити у лікарню. Перед транспортуванням хворого з великим опіком, якщо це можливо, треба дати йому знеболююче.

Хімічні опіки бувають у результаті необережного поводження з кислотами та їдкими лугами. До цієї групи пошкоджень можна віднести опіки стравоходу кислотами та лугами. Під дією хімічних речовин трапляються такі ж зміни, як і під дією високої температури, тобто виникають ураження, характерні для різних ступенів опіків.

Перша допомога при хімічних опіках залежить від того, якою речовиною було викликано ураження. При опіках кислотами уражену поверхню промивають великою кількістю води, а потім слабким розчином питної соди (одна столова ложка на склянку води) або мильною водою. При опіках їдким лугом після промивання опікової поверхні великою кількістю води її промивають слабким розчином лимонної чи оцтової кислоти.

Хімічні опіки стравоходу у дітей виникають у результаті потрапляння їдкого лугу (каустичної соди, силікатного клею, рідше нашатирного спирту) та кислот (оцет).

Перша допомога. Перш за все необхідно промити шлунок. Для цього дитині дають випити, нерідко з великими труднощами, оскільки ковтати болісно, якомога більше води і викликати у неї блювання шляхом подразнення горла пальцем. Промивання шлунку з наступним викликанням блювання необхідно провести 2−3 рази. Одразу ж після цього хворому необхідно дати велику кількість пиття, їжі, які б, обволікаючи слизову оболонку шлунка і стравоходу, зменшували б дію хімічної речовини (молоко, вершкове масло, сире яйце). Після проведення вказаних заходів дитину слід терміново доставити в лікарню.

Перша допомога при відмороженнях. Відмороження, як і опіки, належать до термічних уражень, але на відміну від опіку, низька температура діє набагато довше. При відмороженнях здебільшого страждають кровоносні судини. Холод викликає в першу чергу різке звуження їх отворів, у зв’язку з чим зменшується надходження крові. У результаті недостатнього кровообігу в тканинах відбуваються різні зміни, які виявляються іноді тільки після відігрівання відмороженої ділянки.

Відмороження бувають декількох ступенів. Відмороження першого ступеняколи уражені ділянки червоніють і набрякають, з’являється різкий біль і свербіння. Усі ці ознаки зникають через декілька днів.

Друга ступінь відмороження характеризується різко зблідлою шкірою, яка, відігріваючись, набуває червонясто-синього кольору, на ділянці відмороження і навколо неї з’являється набряк і пухирці, наповнені світлою або кров’янистою рідиною. Дитина жаліється на біль у цій ділянці. Протягом 2−3-х тижнів усе нормалізується, але відморожене місце залишається чутливим до холоду.

Відмороження ІІІ та IV ступеня супроводжуються омертвінням шкіри, м’яких тканин. Це буває при довготривалому охолодженні та низьких температурах. При IV ступені трапляється омертвіння не тільки м’яких тканин, а й кісток.

Надання долікарської допомоги полягає перш за все в якнайшвидшому відновленні кровообігу у відмороженій частині тіла. Для цього дитину якнайшвидше потрібно занести в тепле приміщення і чистими руками провести масаж відмороженої частини тіла. Уражені відкриті частини тіла (щоки, ніс) відігрівають розтиранням на морозі, а потім у теплому приміщенні. Не слід розтирати відморожену частину снігом, оскільки при цьому маленькі шматочки льоду ранять шкіру, що створює сприятливі умови для проникнення інфекції. Кінцівку краще за все відігрівати у теплій воді, при чому температуру води слід підвищувати — від кімнатної (18−200С) до температури тіла (370С) протягом 20−30 хв. Після відігрівання відморожену ділянку краще протерти спиртом або горілкою і накласти стерильну пов’язку, не порушуючи пухирі, щоб не занести інфекцію. Потім потерпілого потрібно тепло загорнути і терміново транспортувати в лікарню. Відмороження нерідко протікає зі значним переохолодженням організму до 20−250С. Саме тому перша допомога полягає у швидкому зігріванні потерпілого. Його заносять у приміщення і занурюють у ванну, температура води якої 22−250Спостійно підливаючи теплу воду, доводять її температуру до 30−350С. Одночасно роблять масаж і розтирання всього тіла, дають серцеві засоби, гаряче пиття.

Перша допомога при електричних травмах. Ураження електричним струмом трапляється через пошкодження електроприладів та проводки, необережного поводження з ними дітей. Проходження електричного струму через тіло людини може викликати різні зміни в тканинах та органах.

Електроопік невеликих розмірів буває в місцях входу та виходу струму (знаки току) і має вигляд темних плям.

Загальне ураження організму струмом може викликати різні розлади: від незначних больових відчуттів до сильного скорочення м’язів, коли потерпілий не може розігнути руку і звільнитися від дроту, розладу психіки, нервової системи, дихання і серцевої діяльності.

Потерпілого необхідно якомога швидше звільнити від дотику з джерелом струму. Якщо дитина при свідомості і не жаліється, то все ж слід пам’ятати, що дія електричного струму на організм може проявитися не зразу, а через деякий час. Саме тому потерпілого необхідно терміново доставити в лікарню. При відсутності пульсу і дихання терміново приступають до штучного дихання і масажу серця.

Перша допомога при тепловому та сонячному ударах. Сонячний удар трапляється з маленькими дітьми при довготривалому перебуванні під дією сонячних променів. При цьому кров приливається до мозку, в результаті чого з’являються головний біль, нудота, блювання, поверхневе дихання. Іноді дитина раптово, після кількох годин після прогулянки, непритомніє, в цей час можуть з’явитися судоми.

Перша допомога при сонячному ударі полягає в тому, що дитину переносять у тінь або прохолодне приміщення, знімають стискаючий одяг і кладуть так, щоб голова була вище тулуба. Їй дають пити холодну воду, обличчя і груди протирають холодною водою. При різкому ослабленні дихання можна дати понюхати нашатирний спирт, а іноді навіть робити штучне дихання (прийоми штучного дихання).

Тепловий удар у дітей є результатом перегрівання організму, якщо дитину дуже тепло одягають без урахування погоди. Тепловий удар нерідко проявляється раптово: малюк, будучи на вигляд абсолютно здоровим, зразу стає в’ялим, можуть з’явитися судоми. Температура піднімається до 39−40°С і вище. Обличчя дитини спочатку червоніє, потім різко блідне. Пульс ледь помітний, прискоренийдихання стає поверхневим, іноді з’являється блювання.

Потерпілому надається така ж допомога, як і при сонячному ударі.

Перша допомога врятованому від утоплення. Утопленика можна повернути до життя, навіть якщо він довгий час пробув під водою. Потрібно зняти з нього або зрізати мокрий одяг. очистити пальцями рот і горло від бруду, намулу і землі пальцями, обгорнутими чистою хустинкою чи марлею. Для видалення води із шлунка потрібно стати на одне коліно, покласти потерпілого поперек свого коліна і. обережно натискаючи на спину, стискати його груди. Після того, як воду буде видалено, потерпілого кладуть на теплу підстилку, роблять йому влучне дихання (не натискаючи при цьому на живіт, щоб рештки води зі шлунку не потрапили потерпілому в дихальні шляхи).

Коли потерпілий отямиться, йому потрібно вдягти сухий, по можливості нагрітий біля вогнища або грілками одяг, тепло вкрити, напоїти гарячим чаєм або кавою та відправити в лікувальний заклад.

Запаморочення — це втрата свідомості, викликана недокрів'ям мозку. Прикмети запаморочення: бліда шкіра, рідке дихання, слабкий пульс. Іноді перед запамороченням може виникнути головокружіння, слабкість, потемніння в очах, задуха, нудота. Часто запаморочення виникає раптово, наприклад, при сильному болі. Якщо запаморочення у дитини трапилося в приміщенні, то треба відчинити всі кватирки, фрамуги, а в теплу пору рокувікна, щоб забезпечити надходження чистого свіжого повітря. У хворого розстібають комірець, пасок і укладають його на спину так, щоб голова була нижче, а ноги на 30−40 см вище тулуба. При такому положенні посилюється приплив крові до голови.

Для того, щоб дитину повернути до свідомості, можна її обличчя і груди обприскати холодною водою або розтерти рушником, змоченим одеколоном, руки, груди, спину і ноги. Якщо це не допоможе, до носа дитини підносять вату, змочену нашатирним спиртом, котрий сприяє подразненню судин головного мозку. Довготривале вдихання нашатирного спирту може викликати тимчасовий параліч судиннорухового центру, тому, потримавши вату зі спиртом біля носа 20−30 секунд, її потрібно прибрати, а через 1−2 хвилини знову піднести до носа, роблячи це до тих пір, поки дитина не повернеться до свідомості. При глибокому запамороченні хворому, крім цього, роблять штучне дихання. Коли хворий прийде до тями, йому дають міцний гарячий чай.

Перша допомога при попаданні чужорідних предметів в організм. Попадання чужорідних тіл (кістки, ґудзики, кнопки та ін.) в глотку або стравохід викликає болі, що посилюються при ковтанні, утруднення чи неможливість ковтання, виділення кров’янистої слини. При цих симптомах потерпілого потрібно терміново відправити до лікарні.

Іноді трапляється, що чужорідне тіло потрапляє в шлунок чи кишечник. Не слід у цей час дитину обмежувати в їжі чи давати їй проносні засоби. В цих випадках дитині слід давати м’який хліб, каші, «слизовий» суп, кисіль, тобто таку їжу, котра, обволікаючи чужорідне тіло, захищала б стінки шлунка від пошкодження. Якщо предмет, що проковтнула дитина, був гострим (голка, цвях, кнопка та ін.), дитину терміново направляють у лікарню.

При попаданні чужорідних тіл у гортань, трахею або бронхи у дитини настає асфіксія (приступ задухи), котра супроводжується посинінням обличчя та губ, судомним кашлем. Дитину слід терміново направити в лікарню.

Якщо чужорідне тіло потравило в око і знаходиться під нижньою повікою, для кращого огляду слизової потерпілого просять дивитися вгору і відтягують нижню повіку донизу, видаляють чужорідне тіло за допомогою шматочка тонкої тканини, марлі, накрученої на сірник і змоченої 1% розчином борної кислоти. Коли чужорідне тіло знаходиться під верхньою повікою, око необхідно промити з піпетки тим же розчином борної кислоти. Після цього дитину слід направити до спеціаліста, оскільки перебування чужорідного тіла в оці викликає не тільки біль і незручність, але й запалення кон’юнктиви.

Для видалення невеликих чужорідних тіл з вуха (у тому числі й комах) у нього заливають ½ чайної ложки підігрітої олії, гліцерину, спирту або горілки, а потім на 5−10 хвилин дитину кладуть на бік, де хворе вухо. Чужорідне тіло чи мертва комаха при цьому витікає разом з рідиною.

Видалити чужорідне тіло з носа дитини можна так: затиснути здорову ніздрю і запропонувати їй висікатися або, подразнюючи слизові носа пером чи папірцем, викликати чхальний рефлекс. Якщо ці заходи не допоможуть, дитину слід направити до лікаря.

Перша допомога при укусах отруйних змій та павукоподібних. Укуси отруйних павукоподібних — скорпіона, павуків тарантула, каракурта та ін., а також змій викликають у людини як місцеві (біль, почервоніння в місці укусу й навколо нього), так і загальні симптоми (слабкість, головний біль, прискорене дихання, судоми і навіть паралічі).

У випадку укусу перелічених отруйних комах та змій потерпілому потрібно створити спокій і терміново доставити його на ношах у найближчий медичний пункт, де йому введуть необхідну протиотруту або зроблять переливання донорської крові.

Якщо дитину укусила собака чи інша тварина, крім обробки рани, що залишилась від укусу, потрібно з’ясувати, ' чи здоровий собака і кому він належить. Дитину слід направити в медичний заклад. За собакою слід установити нагляд в пастерівському пункті, де визначать, чи не хворіє собака на сказ, і чи треба потерпілому робити щеплення проти сказу.