Специфіка соціально-педагогічної роботи в сучасних умовах з малими неформальними групами

Соціально-педагогічна діяльність з групами різної спрямованості може реалізовуватися за декількома напрямами:

Використання потенціалу існуючих просоціальних груп з метою вирішення завдань педагогізації соціального середовища, створення опосередкованих умов розвитку, реабілітації чи корекції конкретної особистості, надання просоціальние групам необхідної підтримки;

Ініціювання створення груп соціальної спрямованості, таких як групи «Милосердя», молодіжних соціальних ініціатив, групи взаємодопомоги та взаємопідтримки; включення даних груп у систему соціально-педагогічної діяльності установи, мікросоціуму;

Спільна робота з організаторами дитячого руху по переорієнтації асоціальних груп в просоціальние; спільна діяльність з психологом, батьками, педагогами по виведенню окремих неповнолітніх з груп асоціальної спрямованості, переорієнтації їх установок і поведінки. [20].

Останні два напрями в сучасній практиці соціальних педагогів переважають. Зупинимося на їхній характеристиці докладніше. Можливими механізмамипереорієнтації виступають дезорганізація і реорганізація. Дезорганізація асоціальної групи передбачає процес, спрямований на руйнування її структури — зв’язків між членами групи, внутрішньої дисципліни, узгодженості. При цьому група розпадається, але асоціальна спрямованість окремих її членів може зберігатися. Реорганізація передбачає не тільки перебудову структури асоціальної групи, але й зміна спрямованості. Необхідно пам’ятати, що домогтися переведення всіх асоціальних груп в просоціальние — завдання нереальна. Деякі асоціальні групи, особливо криміногенні, доводиться руйнувати. Використовувані при переорієнтації асоціальних груп методи доцільно розділити на три види: попереджуючі, припиняють, роз'єднувальний. Для ефективної діяльності з переорієнтації асоціальних груп необхідно не тільки знати особливості життєдіяльності даної групи, але і мати уявлення про причини появи подібного роду груп. Фахівці вважають, що успішність даної роботи гарантована лише в тому випадку, коли практичні працівники свої зусилля будуть спрямовувати не на придушення і руйнування груп, а на викорінення причин та умов, що породжують ці групи.

Необхідною умовою виступає входження педагога в довірчі і контактні відносини з членами групи. Так як налагодити подібні відносини непросто, для підвищення ефективності взаємодії слід застосовувати методи опосередкованого взаємодії (через референтних осіб); контактувати в першу чергу з учасниками, які займають антагоністичні позиції в групі (з метою зміни їх потреб, мотивів, інтересів, спрямованості, ціннісних орієнтації і тощо).

Важливо враховувати, що кожна група чинить опір і навіть приймає відповідні контрзаходи тим виховним впливам, які спрямовані на припинення її діяльності або руйнування її структури. Універсальних рекомендацій в даному випадку бути не може, очевидно, лише, що опорою повинно стати те позитивне, що є в даній групі, в окремих її членах.

Щоб нейтралізувати діяльність вже склалася групи підлітків, фахівці радять:

Виявити найбільш авторитетних осіб, вивчити їхній спрямованість, інтереси і схильності, ролі, в яких вони виступають у різних видах діяльності (навчальної, ігрової, спортивної, трудової і т.п.);

Здійснювати за їх поведінкою постійний контроль і по можливості включати в суспільно значимі види діяльності, в деяких випадках залучати до керівній роботі на громадських засадах;

Вести роботу з лідерами груп, спонукаючи їх до розкриття, зміни своїх поглядів, позицій, поведінки; проводити виховну роботу з членами групи з метою відриву їх від лідера і нейтралізації його впливу;

Знаходити способи розвінчання лідерів в очах підлітків, підривати їх авторитет;

Поступово вводити в групу позитивно спрямованих підлітків з метою руйнування групи зсередини. З цією метою можна перегруповувати офіційні групи.

Якщо не вдається переорієнтувати групу, неминуче постає питання про її руйнуванні. На думку І. П. Башкатова, до руйнування групи ведуть:

Зменшення взаємних виборів в групі і збільшення негативних виборів;

Посилення невдоволення в групі у зв’язку з розподілом ролей; емоційна не задоволеність в результаті постійних невдач, сварок, конфліктів;

Послаблення міжособистісних зв’язків у групі, девальвація групових норм і цінностей;

Прагнення окремих членів вийти зі складу групи.

До числа найбільш поширених прийомів впливу при руйнуванні групи можна віднести:

Організацію соціально корисної діяльності групи, яка розрахована на висунення певних членів групи, Які мають яскраво вираженими знаннями, вміннями і навички Ми в цій області, в якості «нових» лідерів. Для цього треба Добре знати інтереси і схильності членів групи;

Організацію ситуацій, що сприяють закріпленню за «потрібним» лідером на деякий час провідних офіційних ролей;

Залучення групи до цікавим і захоплюючим справах без руйнування сталих дружніх зв’язків між членами групи (наприклад, виїзд у військово-патріотичний табір, участь у змаганнях і т.п.). При цьому важливо, щоб ці справи були підвищеної труднощі;

Штучне створення суперечностей між лідером і членами групи, що має привести до ситуації, яка спрацьовує за методом «вибуху», розбиває внутрішні позиції лідера і тягне за собою його відрив від групи; залучення лідерів неформальних груп до участі в організації соціально корисної діяльності. [11].

Очевидно, що побоюватися всіх неформальних підліткових груп не варто. Більшість з них виникає на основі потреби у спілкуванні, дружбі, розумінні, як заміщення не склалися відносин у первинних соціальних групах (родині, класі, організації). Руйнування подібних груп не можна вважати панацеєю. Найчастіше вони лише тимчасово призупиняють свою діяльність, так як дезорганизуется лише зовнішня оболонка групи. Внутрішній зміст (психологія групи, асоціальна спрямованість діяльності її членів) залишається недоторканим. Будучи живими соціальними утвореннями, зруйновані групи виявляють готовність до самовідтворення. Вони ніби поділяються на більш дрібні групи, які з часом можуть збільшуватися, об'єднуватися. Щоб призупинити цей процес, необхідно більше уваги приділяти не руйнації, а реорганізації групи, створення соціально-педагогічних умов, що нейтралізують основні причини асоціальної неформального поведінки неповнолітніх. [9].

Для найбільш ефективної роботи соціального педагога не просто з молоддю, а з підлітками є членами неформальних молодіжних об'єднань необхідні різні шляхи, методи і засоби впливу. У сучасних умовах роботи з підлітками вкрай необхідна соціально-педагогічна робота з неформальними молодіжними об'єднаннями. Розглянуті теоретичні дані дають нам можливість виділити систему засобів для надання підтримки і допомоги підліткам з неформальних молодіжних об'єднань. При вивченні характеристик неформальних молодіжних об'єднань слід дізнатися, виявити: — чи присутній ієрархічна драбина, — хто є лідером; - склад неформальних молодіжних об'єднань; - ступінь впливу лідера на інших «неформалів»; - спрямованість неформальних молодіжних об'єднань і інше. Для того щоб дізнатися шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми слід провести систему діагностичних методик: — тести на виявлення агресивності, комунікативності. Цей тест проводиться в неформальних молодіжних об'єднаннях, щоб дізнатися наскільки підлітки-«неформали» агресивно налаштовані по відношенню до соціуму для того, щоб зрозуміти підлітків, їх проблеми. Також проводиться бесіда з метою поповнення знань про підлітків, про їхні проблеми, про їхні перспективи та плани на майбутнє, ця бесіда спроба «копнути» трохи глибше. [23].

Педагог, який працює з підлітками, перш за все, повинен пам’ятати про необхідність індивідуального підходу до кожного учасника групи, диференційованому підході до кожної групи. Заборона групи може тільки спровокувати протиправні дії підлітків. Важливо розібратися в проблемах, які хвилюють хлопців, спробувати допомогти у їх вирішенні, переконати їх у тому, що вони помиляються, показуючи справжні цінності вітчизняної та зарубіжної культури. Необхідно знайти з цими підлітками спільну мову, знайти шляхи створення умов для їх самовираження та самореалізації.

Однак у тих випадках, коли діяльність групи набуває протиправний характер (якщо в групі пропагуються наркотики, пияцтво, насильство, жорстокість, порнографія, проституція, неофашизм), слід застосувати заборону. У таких випадках необхідно роз'єднати групу, переорієнтувати її цілі на суспільно корисні, нейтралізувати лідерів. При цьому ще раз нагадаємо: головне працювати з кожним підлітком окремо. [270].