Специфіка культурологічного знання

Практична робота № 1 «Використання методів активного навчання на семінарських заняттях при вивченні культурології»

ТЕМА: СПЕЦИФІКА КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ

культурологічне знання культура дисципліна Виконала студентка групи КМК — 41

Шегінська Оля

На сучасному етапі ведеться інтенсивний пошук і впровадження нових форм і методів навчання студентів. Про це свідчать, зокрема, публікації журналу культурологічного журналу «Ї» за останні п’ять років. Але, «новації» в навчанні - це поняття умовне. У зв’язку з цим, не можна не погодитись із сучасним педагогом І.П. Підласим, що в педагогічній практиці є такі методи, які періодично з’являються, і знов про них забувають.

Культурологія певною мірою узагальнює, систематизує, ознайомлює зі специфічними методиками аналізу філософського, політологічного, соціального розуміння і бачення культуротворчих процесів, що відбуваються в соціумі. Ці методики розглядають також як окремий напрямок соціальної філософії або політичної теорії зі спрямуванням культуротворчої діяльності людей.

План семінарського заняття:

1. Культурологія як наука та навчальна дисципліна

2. Еволюція поглядів на культуру

3. Сутність культури, її структура, функції та характерні ознаки

4. Традиційна і сучасна культура Я використала на семінарі елементи гри і вікторини Ось, чому завдання вищого навчального закладу полягає не тільки в тому, щоб надати якісну професійну підготовку, але й у тому, щоб створити умови для всебічної самореалізації особистості, її духовно-культурного потенціалу. А це можливо, на нашу думку, за умов посилення як у навчальній, так і в поза навчальній діяльності гуманітарної компоненти. Засвоєння знань повинно відбуватись через розуміння того, що знання знеціняться, якщо цей процес буде потребувати лише механічного запам’ятовування та розумової роботи.

Гра благотворно впливає ще й тим, що змушує долати бар'єр рольової трансформації. Тобто студент, побувавши в іншій соціальній ролі, зможе краще зрозуміти те, над чим у житті він майже не замислюється — почуття інших людей — причини того чи іншого поводження в різних ситуаціях, тих чи інших вчинків. У грі важливий не стільки результат, скільки сам процес, тому що гра змушує переживати, співчувати та знаходити ті рішення, які б відповідали нормам моралі. Адже, протиріччя між людьми, нерідко являються результатом нерозуміння соціальної ролі іншого.

Творчий пошук та нетрадиційні методи навчання, здатні зробити аудиторне заняття не тільки цікавим та різноманітним, але й допомогти у вихованні загальнолюдських цінностей. Дана практична робота висвітлює деякі методи активного навчання, а саме: письмові аналітичні роботи, аналіз фольклорного твору, ігрові технології.

Тільки бачення поруч із собою іншої людини, розуміння того, що знання здобуваються задля принесення користі людям і суспільству, а не як засіб заробляння грошей на свої особисті потреби, створить умови для кращого засвоєння знань і формування гуманних стосунків. І якщо немає можливості збільшити кількість предметів загально гуманітарного циклу, необхідно надати більшого гуманітарного спрямування тим предметам, які включені до навчальних планів.

Актуалізації творчих можливостей у навчальному процесі сприяють методи активного навчання, які, хоча й не є інноваційними, але нові підходи щодо використання і взаємодоповнення сприятимуть значній результативності.

Мова йде про ділові, рольові ігри, тренінги, колоквіуми, дискусії, діалоги, «круглі столи» тощо.

Подальший розвиток активних методів обумовлений тим, що перед навчанням постали нові завдання: не тільки дати вихованцям знання, але й забезпечити формування й розвиток пізнавальних інтересів і здібностей, творчого мислення, умінь і навичок самостійної розумової праці.

Виникнення нових завдань обумовлено бурхливим розвитком інформації.

Якщо раніше знання, отримані в школі, технікумі, вузі, могли слугувати людині довго, іноді протягом усього його трудового життя, то в еру інформаційного буму їх необхідно постійно обновляти, що може бути досягнуто, головним чином, шляхом самоосвіти, а це вимагає від людини пізнавальної активності й самостійності.

Російський вчений Л. Вербицький інтерпретує сутність цього поняття в такий спосіб: «активне навчання знаменує собою перехід від переважно регламентуючих, алгоритмізованих, програмованих форм і методів організації дидактичного процесу до розвиваючих, проблемних, дослідницьких, пошукових, таких, що забезпечують народження пізнавальних мотивів й інтересів, умов для творчості в навчанні» .

Інший російський педагог М. Новик виділяє такі відмінні риси активного навчання:

— вимушена активізація мислення, коли той, кого навчають, активізується незалежно від його бажання;

— досить тривалий час залучення тих, кого навчають, у навчальний процес, оскільки їхня активність повинна бути не короткочасною й епізодичною, а в значній мірі стійкою й тривалою (тобто протягом усього заняття);

— самостійне творче вироблення рішень, підвищений ступінь мотивації й емоційності тих, кого навчають.

За А. А. Вербицьким, предметний і соціальний зміст майбутньої професійної діяльності моделюється в навчальному процесі всіма дидактичними засобами, формами, методами, серед яких одне з основних місць займає ділова гра.

Це форма знаково-контекстного навчання, у якій учасники здійснюють «квазіпрофесійну діяльність, що несе в собі риси як навчання, так і праці» .

Гра — це форма активного діяльного навчання. Вона припускає визначення цілей (власне ігрові і педагогічні, дидактичні і виховні), зміст гри й наявність ігрової та імітаційної моделей.

Імітаційна модель, у якій відбитий дидактично оброблений (узагальнення, спрощення, проблематизація) фрагмент професійної реальності, є предметною основою квазіпрофесійної діяльності студентів.