Особливості торгівельно-економічних відносин Китаю та Казахстану на сучасному етапі (90-і рр. ХХ – початок ХХІ ст.)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

ДИПЛОМНА РОБОТА

за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» з міжнародних відносин на тему:

«Особливості торгівельно-економічних відносин Китаю та Казахстану на сучасному етапі (90-і рр. хх — початок ххі ст.)»

Виконала студентка ОКР Бакалавр напряму Підготовки 6.30 201 Міжнародні відносини Тосхопоран Наталя Сергіївна Науковий керівник:

Агєєва Олена Леонідівна, старший викладач кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Рецензент:

Романцов Володимир Миколайович,

старший викладач кафедри політології, філософії, соціології

Маріуполь — 2013

Зміст

Вступ Розділ 1. Нормативно-правова база китайсько-казахстанських торгівельно-економічних відносин Розділ 2. Особливості взаємовідносин Китаю та Казахстану Висновки Список використаних джерел

Вступ

Після розпаду СРСР перед знов освіченими державами встало питання про вибір стратегії подальшого розвитку, про вироблення пріоритетів у взаємовідношеннях з іншими державами. По об'єктивним причинам, наприклад, географічна близькість, Казахстан і Китай відвіку здійснюють контакти, спочатку на рівні племен, і народностей, потім на рівні держав. Після приєднання до Росії Казахстан і інші середньоазіатські держави були позбавлені самостійних контактів з південними сусідами.

Необхідно відзначити, що на сучасному етапі перші контакти між КНР і Казахстаном почалися ще до здобуття РК незалежності, оскільки вже в грудні 1991 року китайська урядова делегація прибула в Казахстан. Потім контакти на рівні глав держав стали здійснюватися регулярно.

Після проголошення незалежності всі бар'єри між країнами були зняті, і стосунки почали нестримно розвиватися.

Розгляд зовнішньоторговельного обороту Китаю та Казахстану є актуальним питанням на даний час.

Актуальність теми. Актуальність нашої роботи пов’язана з тим, що на сьогоднішній день стосунки Республіки Казахстан з Китайською Народною Республікою по пріоритетності поступаються лише її стосунками з Росією і іншими країнами СНД. В зв’язку з цим тематика дослідження є украй актуальною.

Останнім часом спостерігається зростання інтересу до взаємин Казахстану і Китаю. Деякі вчені, економісти і політики бачать в цьому зближенні, перш за все, загрозу інтересам Росії, тенденцію до ослаблення її впливу в регіоні.

Крім того, можна говорити про конкуренцію між Росією і Казахстаном в області забезпечення енергоресурсами північно-західних і інших районів Китаю. Набувають велику актуальність проблеми релігійної нестабільності в регіоні. Перед Китаєм і Казахстаном постають завдання спільного розвитку інфраструктури, спільного водокористування та інші.

Актуальність також можна простежити в тій тенденції, що зараз з’являється дуже багато літератури по даній темі і безліч статей друкуються в різних виданнях.

Об'єктом дослідження є комплексний аналіз співробітництва Казахстану та Китаю в сучасних умовах казахстансько — китайських торгово-економічні відносини.

Предмет дослідження — особливості розвитку торгівельно-економічних відносин РК і КНР, нормативно-правова база торгівельно-економічних відносин.

Історіографічну базу досліджень можна розділити на наступні групи:

1. Перша група містить роботи загальних торгово-економічних відносин, серед яких можна назвати: «Китай открыл экономическую зону для торговли с Казахстаном» [26]; «Coтpyдничecтвo Кaзaxcтaнa и Китaйcкoй Нapoднoй Pecпyблики» [56]; К.Л. Cыpoeжкин «Казахстан — Китай: от приграничной торговли к стратегическому партнерству» [60]; К. К. Токаев «Под стягом независимости» [62]; В. Хлюпин «Геополитический треугольник: КазахстанКитай-Россия» та інші.

Серед досліджень загальних торгово-економічних відносин найцікавішими є роботи К.Л. Cыpoeжкин «Казахстан — Китай: от приграничной торговли к стратегическому партнерству». Незважаючи на значне число робіт, присвячених проблематиці казахстансько-китайських відносин, більша їх частина носить фрагментарний характер. У кращому випадку в них розглядається якенебудь одне питання, причому, найчастіше — у статиці.

В гіршому — робота носить ангажований характер, і швидше затінює проблему, ніж розкриває її. В даному виданні, що виходить у трьох книгах, автором зроблена спроба показати специфіку казахстансько-китайських відносин, в їх політичному, економічному, соціальному та геополітичному різноманітті. Одна з задач дослідження — заповнити прогалину, пов’язаний з визначенням закритістю офіційної інформації про характер двох — і многостороніх відносин з Китаєм.

2. До другої групи віднесемо роботи окремо торгово-економічних відносин Казахстану та Китаю: К.Ш. Aбдyллaeвa, Б.Я. Двocкин, Ш. М. Нaдыpoв «Ocнoвныe нaпpaвлeния экoнoмичecкoгo coтpyдничecтвa Кaзaxcтaнa и Cиньцзянa» [2]; «Законодательсто Китая о зарубежных инвестициях» [12]; Г. Калиев «Промышленный комплекс Казахстана» [18]; М. К. Колыбаев «Современные аспекты развития малого казахстанського бизнеса» [29]; Д. Косырев «Политика Китая в начале XXI в.» [30]; И. Н. Наумов «Стратегия экономического развития КНР в 1996 — 2020 гг. и проблемы ее реализации» [40]; «Пoлитикa КНP нa coвpeмeннoм этaпe: peaлии и пepcпeктивы» [43]; М.А. Пoтaпoв «Внeшнeэкoнoмичecкaя пoлитикa Китaя: пpoблeмы и пpoтивopeчия» [45]; А. С. Селищев, Н. А. Селищев «Китайская экономика в XXI веке» та інші.

Проблемам співробітництва між Казахстаном і Китаєм останніх років існування СРСР присвячений ряд робіт, опублікованих як у казахстанських республіканських, так і в загальносоюзних виданнях. Об'єктом дослідження в даний період є проблеми двостороннього співробітництва, зокрема, блок економічних проблем. В цьому плані необхідно відзначити роботу колективу казахстанських авторів К. Ш. Абдуллаєвої, Б. Я. Двоскина, Ш. М. Надырова «Ocнoвныe нaпpaвлeния экoнoмичecкoгo coтpyдничecтвa Кaзaxcтaнa и Cиньцзянa» [2], в якій розглядаються напрямки економічного співробітництва Казахстану і СУ АР КНР. Однією з перших публікацій, що стосується інтеграції в регіоні стала публікація цих авторів. Характерно, що в даній роботі розглядаються фактори, що визначають можливості та напрямки інтеграції, зокрема, серед такого роду факторів виділяється фактор наявності «подібних завдань економічного розвитку». Проблематика даного кола досліджень відображала насамперед існуючі потреби розвитку економіки Казахстану, одним з напрямків якого стало розширення торговельно-економічного співробітництва з КНР. Роботи містять досить великий фактичний матеріал, що стосується двостороннього зовнішньоекономічного співробітництва, у них також виділяються деякі напрямки подальшого співробітництва.

Цікавою є работа И. Н. Наумов «Стратегия экономического развития КНР в 1996 — 2020 гг. и проблемы ее реализации». Пропонована читачам монографія кадрового дипломата і фахівця з економіки КНР і міжнародним економічним відносинам М. А. Потапова являє собою аналіз зовнішньоекономічної політики Китаю на сучасному етапі проведення політики реформ і відкритості" з кінця 1970;х до середини 1990;х років. В цій роботі автором осліджуються концептуальні питання зовнішньоекономічної стратегії Китаю, розкриваються конкретні форми її здійснення в області зовнішньої торгівлі, залучення іноземного капіталу, розширення територіальної відкритості", розглядаються географічні пріоритети, регіональний та світовий аспекти зовнішньоекономічної політики КНР. Особливу увагу автор приділяє значенню китайського досвіду в цій області для Росії.

Робота спирається на широке коло джерел і фактичного матеріалу, що вперше вводиться в науковий обіг.

У праці А. С. Селищев, Н. А. Селищев «Китайская экономика в XXI веке» — відомого російського автора — економіста в захоплюючій формі і з великим знання предмета розповідається про проблеми сучасної китайської економіки. В першу чергу розглядається можливість вступу Китаю до СОТ і проблеми, які при цьому можуть виникнути. У даному виданні автор аналізує державні інструменти регулювання фінансової і грошової політики, обговорюється ефективність політики макрорегулювання та контролю, що проводиться урядом Китаю з 1998 року.

Багатий фактичний матеріал, підготовлений автором особисто робить книгу цінним посібником для всіх, хто цікавиться проблемами розвитку економіки країн Азії.

3. До третьої групи віднесемо роботи з казахстансько — китайських торгово-економічних відносин: А. А. Акатаева «Проблемы и перспективы торгово-экономического сотрудничества РК и КНР» [3]; «Казахстан — Китай: новый импульс стратегическому партнерству» [14]; «Казахстан и Китай заинтересованы в дальнейшем укреплении и расширении торгово-экономического сотрудничества — советник Посольства РК в КНР Н. Аккошкаров» [15]; «Китай — Казахстан: космические перспективы» [23]; К.А. Кoкapeв «Китaйcкo-кaзaxcтaнcкиe oтнoшeния» [28]; Б. Мyxaмeджaнoв «Нынeшнee cocтoяниe и пepcпeктивы тopгoвo-экoнoмичecкoгo coтpyдничecтвa Кaзaxcтaнa и Китaя» [38]; «Перспективные отношения между Китаем и Казахстаном» [41]; «Приоритетные направления экономического сотрудничества Казахстана с Китаем. Экономическое сотрудничество Казахстана и Китая. Сборник статей и документов» [45]; «Справка: Китайско-казахстанские торгово-экономические отношения» [55]; «Экoнoмичecкoe взaимoдeйcтвиe Pecпyблики Кaзaxcтaн и Китaя» та інші.

Важливе місце в поступальному розвитку всього комплексу відносин Казахстан — Китай займає торгово-економічна сфера, значний прогрес у якій в останні роки багато в чому пов’язаний з такими факторами, як взаємодоповнюваність економік, географічна близькість, динамічний економічний розвиток і просування широкомасштабних реформ в обох країнах. Казахстансько-китайські торгово-економічні відносини розвиваються на основі важливих і численних міждержавних і міжурядових договорів та угод, що визначають основні принципи і напрямки взаємовигідного співробітництва Республіки Казахстан і Китайської Народної Республіки. Саме ці аспекти автор А. А. Акатаева «Проблемы и перспективы торгово-экономического сотрудничества РК и КНР» розкриває в даній роботі.

У праці Б. Мyxaмeджaнoв «Нынeшнee cocтoяниe и пepcпeктивы тopгoвo-экoнoмичecкoгo coтpyдничecтвa Кaзaxcтaнa и Китaя» [38], розкривається головні плюси та мінуси торгово-економічного співробітництва Китаю та Казахстану на сучасному етапі.

Хронологічні рамки дослідження визначені відповідно до поставленої мети бакалаврської роботи. З набуттям незалежності Казахстан став на шлях взаємовигідних відносин з зарубіжними країнами на принципово новій основі, що дозволило дослідити їх динаміку з сучасних позицій. Тому період з 1991 року є переломним в історії Казахстану і початком розвитку нових відносин в умовах деідеологізації під внутрішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності, що хронологічно охоплює період з 1991 по 2012 рр.

Методологічна база. У роботі було використано історичний метод, завдяки якому можна розглянути Казахстан та Китай.

Був використаний метод аналізу, через який була зроблена спроба дати об'єктивну оцінку основним проблемам казахстансько-китайських торгівельно-економічним відносин зазначеного періоду.

Теоретичною основою бакалаврської роботи послужили праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, в яких на новій концептуальній основі аналізується сутність структур і механізмів трансформації політичних, економічних і гуманітарних взаємин.

Мета роботи. В якості основної ставиться за мету на основі нових концептуальних підходів проаналізувати розвиток торгівельно-економічних відносин між Республікою Казахстан і Китайскькою Народною Республікою в сучасний період.

Відповідно до поставленої мети постають такі завдання :

1. провести порівняльний аналіз сучасного стану економік двох країн та з’ясувати особливості казахстансько-китайських відносин;

2. розглянути економічний аспект співпраці як найбільш важливий у взаєминах країн;

3. дослідити правову базу та організаційні форми становлення взаємин двох країн.

Джерелознавча база, необхідна для вирішення поставлених у роботі завдань.

Вона представлена опублікованими документами політичного та статистичного характеру. Досліджується з таких джерел як: Д. Г. Бессарабов «Двосторонні економічні зв’язки Китаю з країнами СНД і проблема забезпечення інтересів Росії» [6]; С. В. Жуков, О. Б. Резнікова «Центральна Азія і Китай: економічна взаємодія в умовах глобалізації» [11]; Д. Сироїжкін «Казахстан — Китай: торгово-економічні відносини» та інші.

Слід окремо виділити роботи провідного наукового співробітника відділу проблем Азії та АТР Російського інституту стратегічних досліджень Г. Д. Бессарабова «Двосторонні економічні зв’язки Китаю з країнами СНД і проблема забезпечення інтересів Росії». У роботах аналізуються китайсько-казахстанські відносини з точки зору найбільш актуальних проблем двосторонніх відносин. Розглядаються окремі аспекти російської зовнішньої політики в регіоні Центральної Азії. При визначеному рівні узагальнення, роботи, тим не менш, не можуть розглядатися як комплексне дослідження.

Виявлене коло джерел дозволив забезпечити документальну основу роботи. Зокрема, архівні дані були використані при аналізі особливостей становлення зовнішньої політики незалежного Казахстану, формування казахстансько-китайських дипломатичних відносин, взаємовідносин Казахстану та Китаю у торгово-економічній сфері співробітництва.

Дані періодичного друку, статистики дозволили вибудувати фактичну сторону історичних подій, пов’язаних з взаємовідносинами двох країн, показати їх особливості та нюанси.

Зазначені цілі і завдання роботи, формують її структуру.

Структура бакалаврської роботи. Бакалаврська робота складається з таких розділів: зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел.

У першому розділі «Нормативно-правова база китайсько-казахстанських торгівельно-економічних відносин» — розглядаються основні договора та проекти, які були заключені між Китаєм та Казахстаном у період з 1992 по 2012 роки.

У другому розділі «Особливості взаємовідносин Китаю та Казахстану» — розглянемо, як Казахстан і Китай продовжили розвиток своїх стосунків у сфері торговлі та економіки.

Список використаних джерел налічує 72 найменувань.

Розділ 1. Нормативно-правова база китайсько-казахстанських торгівельно-економічних відносин

У Центральній Азії зростає вплив Китаю. З початку 1990;х років Китай збільшує торговий оборот та інвестиції в Центральну Азію, дане збільшення відбулося в рази. Казахстан — один з основних торговельно-економічних партнерів Китаю в Центральній Азії. Причинами є те, що Казахстан — найбільша країна регіону (об'ємний ринок збуту китайських товарів), в Казахстані великі запаси вуглеводнів, є досить розвинене транспортне сполучення між країнами, в Казахстані досить ліберальний зовнішньоторговельний режим.

Співпраця між країнами була ініційованою на початку 1990;х років (встановленням дипломатичних відносин на початку 1992 р.). Відносини у цей період носили епізодичний характер. Китай розглядав дане співробітництво як додатковий захід для стимулювання прикордонного з Казахстаном Сіньцзян-Уйгурського автономного району (СУАР).

Основа відносин — торгівля споживчими товарами (Китай), які йшли на власне споживання Казахстану і на реекспорт в інші країни Ценральної Азії та Росію.Між Казахстаном і Китаєм на регулярній основі підтримуються політичні контакти, включаючи зустрічі на вищому і найвищому рівнях. Голова КНР Цзян Цземінь двічі (в 1996 і 1998 рр.) відвідав РК, a Президент Казахстану М. О. Назарбаєв здійснив чотири офіційних візиту в Китай.

В цілому, до кінця 2000 року між РК і КНР підписано близько 80 різних міжурядових і міжвідомчих угод, серед яких основними документами є Декларація про основи дружніх взаємин між РК і КНР від 1995 року, в якій сторони домовилися проводити діалоги з проблем зміцнення безпеки і співробітництва з країнами АТР, Спільна декларація від 5 липня 1996 року і Угоду прo казахстансько-китайський державний кордон [28, З5З].

Торгово-економічні відносини між Республікою Казахстан та Китаєм розвиваються на основі міжурядової угоди з 22 грудня 1991 року, де визначено основні принципи співпраці.

Як відомо, економічні відносини займають важливе місце в зовнішніх зв’язках держав. Розвиненість договірно-правової бази в цій області є важливою умовою поглиблення співпраці двох держав. Тому представляється необхідним аналіз, в першу чергу, договірно-правової бази і механізмів, які регулюють відносини у цій області.

Починаючи з 1991 року на міждержавному, міжурядовому і міжвідомчому рівні був підписаний ряд важливих документів, що визначають правові рамки і напрями розвитку торгово-економічних зв’язків. Таким чином, в основному сформувалася договірно-правова база казахстансько-китайського торгово-економічного співробітництва.

У січні 1992 року були відкриті торгові представництва на території двох країн. китай казахстан торгівельний економічний Також було підписано ряд угод:

26 лютого 1992 рока в Пекіні була підписана «Угода між Урядом Республіки Казахстан і Урядом Китайської Народної Республіки про створення Міжурядової казахсько-китайської комісії з торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва». Суть данної угоди полягає у тому, що Уряд Республіки Казахстан і Уряд Китайської Народної Республіки в цілях подальшого розвитку торгівельно-економічного та науково-технічного співробітництва між обома країнами, заснованого на принципах добросусідства і дружби, равноправія і взаємної вигоди, домовилися про нижченаведене:

Основними завданнями комісії є:

1. контроль і перевірка ходу виконання угоди про торгівельно-економічне і науково-технічне співробітництво між обома країнами і відповідних домовленостей;

2. висунення пропозицій, спрямованих на сприяння стабільному розвитку двосторонніх торгівельно-економічних та науково-технічних стосунків;

3. вирішення питань, що можуть виникнути в торгівельно-економічній і науково-технічної діяльності та розгляд заходів, спрямованих на подальше розширення співробітництва [60,264].

Комісія складається з Голів, членів та секретарів, назначенных відповідно до кожної з договірних cторін. У разі необхідності сторони можуть залучати відповідних осіб до участі в роботі чергових засідань Комісії. Чергові засідання Комісії проводяться почергово в Республіці Казахстан та Китайській Народній Республіці. Про скликання засідання та його порядок денний сторони домовляються завчасно.

Також підписано «Торгово-економічну угоду» між урядами двох держав на 5 років. У серпні підписано «Угоду o стимулювання і взаємний захист інвестицій». Інші угоди і договори (їх більше 50), такі як Угоду o науково-технічну співпрацю, спільна Декларація o подальшому розвитку і поглиблення взаємин, Конвенція про уникнення подвійного оподаткування і т.д., розширили і конкретизували окремі напрямки економічного співробітництва [59, 65].

10 серпня 1992 року в Пекіні була підписана «Угода про заохочення і взаємний захист інвестицій»:

1. Кожна з Договірних Сторін повина була заохочувати інвесторів іншої Договірної Сторони здійснювати інвестиції та допускатиме такі інвестиції на свою теріторію у відповідності зі своїм законодавством.

2. Кожна з Договірних Сторін у відповідності зі своїм законодавством повинна була сприяти в отриманні інвесторамі іншої Договірної Сторони віз і дозволів на роботу у зв’язку з інвестиціями, здійсненими на її території та інші [60,274].

В області регулювання в'їзду і виїзду на територію держав громадян також підписано низку домовленостей, серед яких можна відзначити Угоду прo шоп-туризм і Угоду o взаємні відвідування Китаю і Казахстану (1991 — 1992 рр.).

Казахстансько-китайські міжбанківські зв’язки будуються на основі двох міжвідомчих угод, у квітні 199З року було відкрито Філію Банку Китаю в Алмати.

Пріоритетні напрями співпраці були визначені в Спільній декларації прo подальший розвиток і поглиблення дружніх відносин між Республікою Казахстан і Китайською Народною Республікою, підписаною в Пекіні в 1995 році. У ній говориться, що сторони будуть здійснювати перехід до форм господарських зв’язків, відповідає міжнародним стандартам, приділяючи пріоритетну увагу співпраці в галузях енергетики, металургії, нафтохімічної промисловості, виробництва мінеральних ресурсів, транспорту, текстильної промисловості [54, 12].

Двосторонні документи у цій області включають в себе «Угоду про припинення ядерних випробувань на полігоні Лобнор і надання гарантії ядерної безпеки Казахстану», 1994 року. Крім того, можна відзначити ряд угод між Міністерствами оборони КНР і РК і нещодавно укладено «Угоду o залучення що межують c СУАР КНР країн до проектів економічного розвитку західних територій Китаю», 2000 року між Казахстаном і Китаєм (в рамках «Шанхайського форуму»). Реалізація цих документів успішно здійснюється, зокрема, в рамках «Шанхайського форуму» .

В цілях прискорення розвитку торгівельно-економічного співробітництва у грудні 1995 року запущено механізм регулярних зустрічей глав урядів двох країн, які згідно з міжурядовою угодою проводяться не рідше одного разу на рік почергово в Астані і в Пекіні.

На рівні віце-прем'єрів діє Комісія з підготовки регулярних зустрічей прем'єрів, у складі якої є кілька підкомісій (за торгово-економічного співробітництва, з науково-технічного співробітництва, по співпраці в області енергетики, співпраці в області транспорту) і робочі групи з конкретних тем співпраці.

Міждержавний механізм відіграє важливу роль у справі розвитку торгово-економічного співробітництва. Проте в його рамках ведеться в основному обговорення великих, найбільш важливих проектів двосторонніх зв’язків. Разом з тим, на сьогоднішній день реальність така, що торгівельно-економічні відносини з КНР розвиваються багато в чому за рахунок міжрегіональної, прикордонної, «шатл» та інших форм децентралізованої торгівлі [59, 67].

В області інтеграційних процесів Казахстану і Китаю в економічній сфері поки немає значущих документів, однак здійснюються регулярні контакти та обмін досвідом по створенню «відкритих економічних зон» в СУАР КНР.

Основним документом у сфері спільного забезпечення безпеки є «Декларація o принципах вирішення прикордонних проблем» 1996 року (прийнято в ході першої зустрічі «Шанхайської п’ятірки»), на основі якої було врегульовано питання o казахстансько-китайської кордоні. Крім того, необхідно відзначити, що доповнили «Угоду o заходи довіри у військовій області та скорочення збройних сил в районі спільного кордону» Шанхайське і Московське угоди [63, 86].

5 липня 1996 року в Алмати підписана Угода між Урядом Республіки Казахстан і Урядом Китайської Народної Республіки «Угода по співробітництву в забезпеченні якості та взаєному огляді імпортно-експортних товарів». Підписали країну дану угоду з метою охорони здоров’я людей, захисту навколишнього середовища та захисту прав споживачів, спрощення порядку перевірки, забезпечення гарантій якості імпортно-експортних товарів двох країн і якості обслуговування, сприяння торгово-економічного співробітництва між двома країнами. Обидві країни повинні керуватися законодавством обох держав, не повинні наносити шкоду суспільним інтересам двох країн.

У двосторонньому торговому контракті, що укладається на поставку товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації, однією з умов є наявність сертифіката відповідності, що визнається Компетентними Органами двох країн, та сертифіката походження товара. Документы, зазначені в цій статті, подаються на казахському, китайською та російською мовами. За автентичність перекладу оригіналу відповідальність несе країна — експортер [60,277].

Розвиток відносин Китаю і Казахстану має важливе стратегічне значення.

У розвитку казахстансько-китайських економічних відносинах після 2000 року спостерігається декілька чітких тенденцій:

1) початок спільного просування великих економічних проектів;

2) підвищена увага КНР до розвитку енергетичного співробітництва з Казахстаном;

3) значне зростання обсягів зовнішньоторговельних операцій, і поліпшення зовнішньоторговельного балансу Казахстану.

Проблемами торгівельних відносин Китаю та Казахстану займалися такі дослідники, як Б. Мухамеджанов, К. Султанів, Г. Д. Бeccapaбoв, К. Сироїжкін, В. Міхеєв, Н. Дрозд, К. Ш. Хафізова та багато інших.

Новий етап у сфері двосторонніх торгово-економічних зв’язків між Казахстаном і Китаєм, що характеризується поступовим переходом до форм, які відповідають міжнародним стандартам світового ринку, починається з 1997 року. У цей час Уряд Казахстану все більше уваги приділяє розширенню кооперації та участі держсектора у зовнішній торгівлі і, особливо, в таких сферах, як енергетика, нафтохімічна промисловість, текстильна промисловість, виробництво технічного обладнання, металургія, a також у транспортній інфраструктурі. Відповідно, ці сфери економіки і стали головними напрямками партнерства між Казахстаном і Китаєм.

У 1997 році Китайська національна нафтогазова компанія (КННК) придбала контрольний пакет акцій АТ «Актюбинскнефть», ця угода була названа «контрактом століття» [70, 117].

У лютому 1997 року набула чинності Угода o перевірці якості імпортних товарів [70, 118].

9 липня 1999 року була підписана Рамкова угода між Урядом Республіки Казахстан і Урядом Китайської Народної Республіки «Про надання Китайською Народною Республікою пільгового кредиту Республіці Казахстан». Основні умови цього Кредиту є наступними:

1. Термін дії Кредиту (включаючи термін використання, пільговий період, термін погашення) становить не більше 10 років.

2. Річний відсоток Кредиту становить 3%.

3. Відповідальною за погашення кредиту є кінцевий користувач кредиту. З боку Уряду Республіки Казахстан не вимагається надання державних гарантій щодо погашення кредиту [60,279].

В цілому, можна констатувати, що в області створення договірно-правової бази співпраці двох країн вже багато зроблено. Видається, що тепер, коли така база вже закладена зусилля повинні бути спрямовані на прийняття документів, які б вирішували конкретні питання економічного співробітництва, поліпшували його інфраструктуру.

Проблеми, які треба в першу чергу вирішувати в двосторонніх торговельних відносинах, пов’язані з поліпшенням системи взаєморозрахунків, підвищенням відповідальності партнерів шляхом дієвої арбітражної практики, створенням системи страхування зовнішньоторговельних операцій. Безумовно, ці питання можуть бути врегульовані тільки при наявності відповідної договірно-правової бази.

23 листопада 1999 року підписано «Угоду про співробітництво в галузі антимонопольної політики та боротьби з недобросовісною конкуренцією». Сторони будуть надавати одна одній нормативні правові акти, що відносяться до вищевказаних сфер діяльності, а також інформаційні матеріали у відповідності з їх функціями, включаючи:

1. Законодавчі та нормативні акти і інформаційні матеріали в області антимонопольної політики та боротьби з недобросовісною конкуренцією.

2. Законодавчі та нормативні акти і інформаційні матеріали, що стосуються захисту прав та інтересів споживачів.

3. Законодавчі та нормативні акти і інформаційні матеріали, що стосуються рекламної діяльності. По можливості сторони будуть обмінюватися досвідом у сфері ведення перевірок, пов’язаних з недобросовісною конкуренцією, монополістичної діяльністю і порушенням прав та інтересів споживачів [60,281].

12 вересня 2001 року в Астані була підписана «Угода про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від оподаткування стосовно податків на дохід». Уряд Республіки Казахстан і Уряд Китайської Народної Республіки, бажаючи укласти Угоду про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від оподаткування стосовно податків на дохід погодилися про нижченаведене:

1) Податками на доходи вважаються всі види податків, що стягуються з загальної суми доходу, або з окремих елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчуження рухомого чи нерухомого майна, а також податки на приріст вартості капіталу.

2) Дохід, отриманий резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доход від сільського і лісового господарства), яке знаходиться в іншій Договірній Державі, може обкладатися податком у цій іншій Державі.

3) Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як зазначено вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в іншій Державі, але тільки в тій частині, яка відноситься до цього постійного установі.

4) Прибуток, одержаний резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, повітряних суден або наземного транспорту в міжнародних перевезеннях, підлягає оподаткуванню тільки в цій Державі.

5) Доходи, отримані резидентом однієї Договірної Держави від відчуження нерухомого майна, як воно визначено у статті 6 і розташованого в іншій Договірній Державі, можуть обкладатися податками в цій іншій Державі.

Ця Угода залишається чинною на невизначений термін, але будь-яка з Договірних Держав може включно до тридцятого червня будь-якого календарного року, що починається після закінчення періоду у п’ять років з дати набрання чинності цієї Угоди, надіслати по дипломатичних каналах письмове повідомлення про припинення дії цієї Угоди іншій Договірній Державі. У такому випадку ця Угода припиняє свою дію стосовно доходу, отриманого протягом податкових років, що починаються з або після першого січня календарного року, наступного за роком надання повідомлення про припинення дії.

У травні 2004 року Казахстан і Китай підписали «Угоди. про створення китайсько-казахстанської комісії по співробітництву». У складі даної МПК існує кілька підкомісій (з торговельно-економічному співробітництва, науково-технічному співробітництва, співпраці в галузі енергетики, співробітництва в області транспорту), діють робочі групи. Дана угода дозволило зміцнити співпрацю на рівні двох держав [55,4].

В ході державного візиту Назарбаєва в КНР підписані 8 угод між країнами.

Найбільш очікуваними документами вважалися угоди між національною компанією «Казахстан Темір жоли» і міністерством залізниць Китайської Народної Республіки (про будівництво високошвидкісної залізничної магістралі Астана-Алмати) і контракт між АТ «НАК «Казатомпром» і Китайською державною ядерною корпорацією про постачання 25 тисяч тонн урану з Казахстану в Китай.

Варто особливо підкреслити, що Ху Цзіньтао, який став Головою КНР 15 березня 2003 року, робить перші закордонні поїздки у новому статусі. При цьому Казахстан став третім (після Росії і Франції) державою, яка відвідує новий китайський лідер. І це, як зазначив сам керівник Китаю, є безумовним свідченням того, яку увагу КНР надає Казахстану і розвитку з ним взаємовигідних відносин.

На думку лідерів обох країн, рівень сьогоднішніх контактів між двома державами досить високий, і це підтверджують дані, що характеризують, в першу чергу, стан торговельно-економічного співробітництва. У минулому році товарообіг між Казахстаном і Китаєм склав майже 2 мільярди доларів. Якщо говорити про його конкретних складових, то картина виходить така: Казахстан експортує в КНР в основному вироби з неблагородних металів (рафінована мідь, мідний лом) і мінерали, а з Піднебесної отримує машини і обладнання, продукцію хімічної промисловості та вироби з текстилю.

В даний час в Казахстані акредитовано понад 20 китайських компаній, діє 61 спільне і 615 — з участю іноземних капіталів підприємств, задіяних у нафтогазовій галузі, виробництві текстильних, пластмасових і металевих виробів. Але, безумовно, у двосторонніх економічних відносинах є ще і незадіяні резерви, і саме про їх використання йшла мова в ході проведених вчора переговорів.

Привітавши Ху Цзіньтао з обранням на посаду керівника Китаю, Президент підкреслив, що в Казахстані візит високого гостя розцінюється як знак спадкоємності дружньої політики КНР.

При цьому була висловлена надія на подальше зміцнення багатосторонніх контактів, у тому числі в нафтогазовій сфері. У бесіді з китайським керівником Нурсултан Назарбаєв високо оцінив, зокрема, діяльність Китайської національної нафтогазової корпорації, яка успішно працює в Актюбінській області і прийняла активну участь у запуску нафтопроводу Кенкіяк — Атирау.

Враховуючи перспективи нафтовидобутку в республіці, Глава держави висловив пропозицію (потім знайшло своє документальне оформлення) про прискорення поетапного будівництва нафтопроводу Західний Казахстан — Китай. Крім цього, в ході переговорів були порушені питання, що стосуються можливості участі китайських компаній у реалізації Програми розвитку нафтогазової промисловості Казахстану, а наших підприємств — в нафтогазових проектах китайської сторони.

Важливим аспектом двосторонньої співпраці, як зазначили глави обох держав, є подальше взаємовигідне використання геополітичного положення сусідніх країн. У зв’язку з цим на зустрічі була обговорена діяльність казахстансько-китайської підкомісії з питань транспорту та пунктів пропуску, а також можливості створення спеціальної зони торгівлі на кордоні між двома країнами та організації тристоронньої робочої групи у складі Казахстану, Китаю і Росії щодо спільного використання та охорони транскордонної річки Іртиш.

У тому, що ці і багато інші перспективні проекти отримають реальне втілення, сумніватися не доводиться. Обидві держави, що підписали наприкінці минулого року Договір про добросусідство, дружбу і співробітництво, чітко визначили пріоритети розвитку стосунків, поставивши на чільне місце такі принципи, як:

1. визнання територіальної недоторканності й непорушності державних кордонів;

2. незастосування ядерної зброї та підтвердження гарантій безпеки Казахстану;

3. зміцнення безпеки, стабільності і заходів довіри в регіоні в рамках ШОС; сприяння забезпеченню миру, безпеки і стабільності на Азіатському континенті за рахунок розвитку процесу НВЗДА;

4. взаємовигідні торговельно-економічні контакти. Цей договір багато в чому унікальний.

Причому, як підкреслив у ході прес-конференції Нурсултан Назарбаєв, подібні домовленості Китай уклав лише з деякими країнами.

Свій розвиток найважливіші аспекти договору знайшли і в тих документах, які сторони скріпили підписами в ході державного візиту китайського нового керівника.

Нурсултан Назарбаєв та Ху Цзіньтао підписали Спільну Декларацію. Крім цього, було підписано:

1. Протокол про обмін ратифікаційними грамотами за Договором про добросусідство, дружбу і співробітництво між РК і КНР;

2. Програма казахстансько-китайського співробітництва на 2003;2008 роки;

3. Протокол щодо угоди між урядами про співробітництво в боротьбі з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом.

Ще два важливих документи, під якими були поставлені підписи сторін, що стосуються освітньої сфери:

1) Угода між Міністерством освіти і науки РК і Міністерством освіти КНР про співробітництво в галузі освіти;

2) Міжурядову угоду про надання Урядом Китаю нашій республіці безоплатної допомоги у розмірі 20 мільйонів юанів на реалізацію проектів у галузі освіти.

Не була обійдена увагою і нафтогазова галузь.

На міжвідомчому рівні підписані «Протокол про спільне дослідження та поетапному будівництві нафтопроводу з РК в КНР» і «Угоду про подальше розширення інвестування в нафтогазову сферу Казахстану».

Безсумнівно, всі ці документи відіграють велику роль у справі подальшого просування контактів наших держав.

Але все ж в якості найважливішого з них слід виділити Спільну Декларацію, під якою поставили свої підписи Нурсултан Назарбаєв і Ху Цзіньтао.

У документі наголошується, що глави двох держав в атмосфері взаєморозуміння та конструктивності провели поглиблений і відвертий обмін думками і досягли спільного розуміння щодо подальшого розвитку казахстансько-китайських відносин, а також з широкого кола міжнародних і регіональних питань, які становлять обопільний інтерес.

Сторони вважають, що Договір про добросусідство, дружбу і співробітництво між Республікою Казахстан і Китайською Народною Республікою, підписаний главами двох держав 23 грудня 2002 року, є документом, що має велике історичне і практичне значення, а також документом, що визначає майбутній розвиток казахстансько-китайських відносин.

Казахстан і Китай, зазначається у тексті декларації, будуть всебічно виконувати і втілювати в життя всі положення і принципи, зафіксовані в договорі і казахстансько-китайських політичних документах, підписаних і опублікованих з дня встановлення дипломатичних відносин, безперервно підвищувати якість і рівень казахстансько-китайських відносин дружби і співробітництва.

Сторони підтвердили готовність і надалі підтримувати регулярний політичний діалог і проводити консультації на високому рівні, безперервно підвищувати рівень взаємної довіри.

У документі керівники двох країн висловили впевненість у тому, що Програма співробітництва між Республікою Казахстан і Китайською Народною Республікою на 2003;2008 роки, підписана в ході візиту Голови КНР Ху Цзіньтао, надасть імпульс ефективної реалізації всіх домовленостей між сторонами та розвитку двосторонніх відносин.

Було відзначено, що делімітація і демаркація лінії казахстансько-китайського державного кордону мають історичне значення. У декларації казахстанська сторона підтвердила, що незмінно дотримується принципу «одного Китаю». Китайська сторона, у свою чергу, високо оцінила приєднання Казахстану до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року в якості неядерної держави. При цьому вона підтвердила, що Китай ніколи і ні за яких обставин не застосує ядерної зброї першим, буде утримуватися від застосування ядерної зброї або загрози його застосування щодо неядерних держав або без’ядерних зон і закликала інші ядерні держави зайняти таку ж позицію.

Відповідно до Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво між Республікою Казахстан і Китайською Народною Республікою, підписаним в Пекіні 23 грудня 2002 року, на основі домовленостей між керівниками двох держав щодо зміцнення і розвитку казахстансько-китайських відносин дружби і співробітництва, казахстанська та китайська сторони погодилися з 2003 по 2008 роки розвивати дружнє співробітництво у наступних сферах:

1. Політична сфера

1) Продовжувати проведення взаємних візитів та зміцнення контактів на високому рівні між Республікою Казахстан і Китайською Народною Республікою, всебічно просувати співпраця двох країн у політичній, економічній, військовій та культурно-гуманітарній сферах.

2) Налагодити обмін між Парламентом Республіки Казахстан і Всекитайськими Зборами Народних Представників на різних рівнях; створити механізм зв’язків між політичними партіями Казахстану та Комуністичною партією Китаю, розглянути питання про створення механізму регулярних контактів між Асамблеєю народів Казахстану консультативно-дорадчим органом при Президентові Республіки Казахстан і Народним Політичним Консультативною Радою Китаю для вивчення досвіду роботи з консолідації суспільства.

3) Зміцнювати зв’язки і проводити консультації між Міністерствами закордонних справ двох країн, своєчасно проводити обмін думками на різних рівнях щодо двосторонніх відносин, регіональних і міжнародних питань, що становлять взаємний інтерес. Зміцнювати співробітництво двох країн [60,314].

4) Сприяти зв’язків між громадськими організаціями Республіки Казахстан і Китайським суспільством зв’язків з зарубіжними країнами для зміцнення контактів між народами двох країн у рамках народної дипломатії.

5) Розвивати обмін між прикордонними областями, районами і містами двох країн, сприяти взаєморозумінню й зміцнення дружби і співробітництва серед проживає в районі кордону населення.

6) Проводити регулярні консультації для вироблення заходів, спрямованих на запобігання загроз міжнародної і регіональної безпеки.

7) Посилювати координацію діяльності щодо подальшого розвитку Шанхайської організації співробітництва, продовжити співпрацю в її рамках боротьби з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом, у сфері зміцнення регіональної безпеки і стабільності, а також сприяння загальному розвитку, проводити конструктивний діалог у рамках Наради по взаємодії і заходам довіри в Азії і Боаоського Азіатського Форуму [60,315].

2. Сфера енергетики

1) Зміцнювати всебічне співробітництво двох країн у нафтогазовій сфері, заохочувати і підтримувати участь компаній двох країн у проектах з освоєння нафтогазових ресурсів на територіях обох держав.

2) Активно вивчати проект будівництва нафтопроводу між Казахстаном і Китаєм і працювати над його реалізацією.

3) Вивчити можливість співпраці в будівництві газопроводу з Казахстану в Китай.

4) Заохочувати і підтримувати китайські підприємства, що беруть участь в розробці нафтогазових ресурсів Республіки Казахстан, зокрема, у розвідці та освоєнні нафтогазових ресурсів на шельфі Каспійського моря.

5) Підписати Угоду між Міністерством енергетики та мінеральних ресурсів Республіки Казахстан і Міністерством земельних і природних ресурсів Китайської Народної Республіки щодо виконання низки конкретних геологічних проектів [60,316].

3. Військова і правоохоронна сфера

1) На двосторонній основі і в рамках Шанхайської організації співробітництва проводити консультації делегацій міністерств оборони і генеральних штабів з питань міжнародної та регіональної обстановки, у тому числі узгодження найбільш важливих заходів у сфері оборонної політики, а також боротьби з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом.

2) Розглянути і створити постійно діючий механізм прийняття ефективних заходів на випадок виникнення кризової ситуації або ускладнення міжнародної або регіональної обстановки, здатних завдати шкоди інтересам безпеки однієї з сторін. Прискорити набуття чинності Угоди між урядами Республіки Казахстан і Китайської Народної Республіки про запобігання небезпечної військової діяльності від 23 грудня 2002 року.

3) Розширювати практику обміну військовими делегаціями на різних рівнях, обмінюватися досвідом оборонного будівництва, реформування збройних сил, підготовки військових кадрів і фахівців. Продовжити практику ознайомлення та обміну досвідом у сфері політико-виховної та культурно-масової роботи у військах, збільшувати кількість взаємних гастрольних поїздок військових ансамблів пісні і танцю збройних сил обох держав.

4) Виконувати зобов’язання, прийняті в рамках Угод між Казахстаном, Китаєм, Росією, Киргизстаном і Таджикистаном про зміцнення заходів довіри у військовій області від 26 квітня 1996 року про взаємне скорочення збройних сил у районі кордону від 24 квітня 1997 року, здійснювати взаємні інспекції у відповідності з положеннями Угод.

5) Проводити регулярні погранпредставительские зустрічі підрозділів Прикордонної служби Комітету національної безпеки Республіки Казахстан і прикордонних частин Народно-визвольної армії Китаю. Заохочувати встановлення та розвиток дружніх зв’язків і обмінів між Прикордонними військами Комітету національної безпеки Республіки Казахстан і прикордонними частинами Народно-визвольної армії Китаю.

6) Розширювати і поглиблювати контакти між правоохоронними органами Республіки Казахстан і Китайської Народної Республіки в двосторонньому форматі і в рамках Шанхайської організації співробітництва. У відповідності з національними законодавствами і міжнародними зобов’язаннями сторін зміцнювати взаємодію в боротьбі з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом. Активно сприяти становленню та підвищення ефективності Регіональної антитерористичної структури Шанхайської організації співпраці.

7) Постійно вдосконалювати двосторонню договірно-правову базу та конкретизувати форми взаємодії в боротьбі з організованою злочинністю, незаконним перетинанням кордону, незаконним обігом та перевезенням наркотичних засобів, прекурсорів, зброї та іншими формами транскордонної злочинності [60,317].

Глави держав заявили, що тероризм, сепаратизм і екстремізм є серйозною загрозою глобальної безпеки і стабільності, і вони будуть зміцнювати співробітництво на двосторонній і багатосторонній основі для спільної боротьби проти вищевказаних «трьох зол».

Зміцнення торговельно-економічного співробітництва має дуже важливе значення для всебічного просування відносин між двома країнами.

Казахстан і Китай, як зазначається в документі, підтверджують свою готовність повною мірою використовувати механізм Міжурядової казахстансько-китайської комісії з торгово-економічного співробітництва:

1. розкривати потенційні можливості з урахуванням переваг кожної із сторін; поліпшувати структуру торгівлі;

2. на основі рівності і взаємної вигоди розширювати співпрацю в енергетичній, транспортній, науково-технічної, інформаційної, фінансової, космічній та авіаційній галузях.

У 2004 році Китайська національна атомна корпорація підписала з НК «Казатомпром» контракт з видобутку урану на термін до 2020 року.

Також в цей час був підписаний договір про стратегічної кооперації між Китаєм і Казахстаном в області атомної енергетики.

Уряд Республіки Казахстан і Уряд Китайської Народної Республіки, із задоволенням відзначаючи розвиток дружніх відносин між двома державами, в цілях реалізації положень Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво між Республікою Казахстан і Китайською Народною Республікою від 23 грудня 2002 року та Програми співробітництва між Республікою Казахстан і Китайською Народною Республікою на 2003;2008 роки від 3 червня 2003 року.

Керуючись спільним прагненням до подальшого розвитку довгострокових і стабільних торговельно-економічних відносин на рівноправній і взаємовигідній основі, з метою стимулювання розвитку та диверсифікації торгівлі, активного розширення корисного для Сторін економічного співробітництва підписали 17 травня 2004 року «Угоду про торговельно-економічне співробітництво» [60,321].

Ця Угода укладається на невизначений строк і діятиме до закінчення шести місяців з дня отримання однією із Сторін письмового повідомлення іншої Сторони про її намір припинити дію цієї Угоди.

Лідери Казахстану і Китаю підписали «Угоду про будівництво трубопроводу для транспортування природного газу з Туркменії до Китаю». Договір на вищому рівні був підписаний напередодні КНР Ху Цзіньтао і президентом Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим на додаток до угоди між Китаєм і Туркменією, яку було підписано у минулому місяці на постачання газу упродовж 30 років.

Глави держав також уклали «Угоду про співпрацю при експлуатації магістрального нафтопроводу «Атасу-Алашанькоу» «. 17 липня 2004 року китайська національна нафтогазова корпорація China National Petroleum Corporation (CNPC) уклала угоду з «Туркменгаз» про закупівлі туркменського газу і підписала договір про розділ продукції при розробці одного з родовищ природного газу в Туркменістані. Угода передбачає, що упродовж 30 років Туркменістан спроектує і прокладе газопровід «Центральна Азія» для експорту до Китаю 30 млрд куб. м газу щорічно.

В рамках цієї угоди обумовлюється тільки будівництво газопроводу, а ціни на газ поки не визначені. Китай, найбільший споживач енергоресурсів у світі, підписав угоду з Казахстаном про розширення потужності трубопровідної мережі для доставки природного газу з Центральної Азії більш ніж на 80 відсотків[40].

17 травня 2004 року укладена «Угода про створення казахстансько-китайського Комітету по співробітництву з метою реалізації „Програми співробітництва між Республікою Казахстан і Китайською Народною Республікою на 2003;2008 роки“», від 6 червня 2003 р. і просування всебічного співробітництва Сторін у різних областях на благо народів двох країн, у відповідності з принципами рівності і взаємної вигоди.

Ця Угода не зачіпає прав і зобов’язань сторін, які випливають з інших міжнародних договорів, учасниками яких вони є.

Згідно з «Угодою між Урядом Республіки Казахстан і Урядом Китайської Народної Республіки про співробітництво у сфері використання і охорони транскордонних річок», підписаного прем'єр-міністрами двох держав 12 вересня 2001 року, вже створена казахстансько-китайський Спільна комісія з використання та охорони транскордонних річок відповідає за відповідні справи, пов’язані з ресурсами транскордонних річок двох держав. Ця комісія зобов’язана доповідати про досягнуті домовленості Китайсько-казахстанському комітету зі співробітництва [60,330].

На запрошення Президента Республіки Казахстан Н. А. Назарбаєва Голова Китайської Народної Республіки Ху Цзіньтао 3−4 липня 2005 року здійснив державний візит до Республіки Казахстан.

Глави двох держав у відвертій і дружній атмосфері провели поглиблений обмін думками і досягли спільного розуміння щодо питань двосторонніх відносин, а також міжнародних і регіональних проблем, що представляють взаємний інтерес.

Глави двох держав всебічно розглянули хід розвитку двосторонніх відносин за 13 років з дня встановлення дипломатичних відносин, із задоволенням відзначили, що у міру інтенсифікації контактів між керівниками двох країн безперервно зміцнюється взаємне політичну довіру, поглиблюється співпраця в торговельно-економічній, енергетичній, транспортній, науково-технічній, гуманітарній сферах та у сфері безпеки, спрямоване на зміцнення добробуту народів обох країн.

Створена міцна договірно-правова база для розвитку всебічного співробітництва двох країн, удосконалюється його організаційний механізм. Держави налагодили плідну та ефективну співпрацю у багатосторонньому форматі в рамках Організації Об'єднаних Націй, Шанхайської організації співробітництва та Наради по взаємодії і заходам довіри в Азії, і спільно вносять належний внесок в захист миру і стабільності в регіоні і світі в цілому [60,64].

На основі викладеного, глави двох держав прийшли до єдиної думки про те, що відносини двох країн вже вступили в новий етап всебічного розвитку. Для сприяння добросусідському і взаємовигідного співробітництва, а також беручи до уваги серйозні зміни регіональної і міжнародної обстановки, держави вирішили встановити і розвивати відносини стратегічного партнерства.

Ці відносини стратегічного партнерства не спрямовані проти третіх держав і має на меті сприяння миру, стабільності та процвітання двох країн і їх народів. Відносини стратегічного партнерства ґрунтуються на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, у дусі Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво між Республікою Казахстан і Китайською Народною Республікою від 23 грудня 2002 року.