Форми безготівкових розрахунків. 
Розрахункові документи та порядок їх оформлення

безготівковий розрахунок платіж документ Форми безготівкових розрахунків виражають конкретний спосіб існування, внутрішню організацію змісту системи безготівкових розрахунків. Кожна з форм безготівкових розрахунків характеризується своєю структурою, сукупністю ознак, конкретним механізмом платежу. Доцільність використання тієї чи іншої форми розрахунків визначається конкретним господарським завданням, змістом і методами розв’язання фінансових проблем господарськими суб'єктами.

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді.

Конкретні засоби на паперовому, електронному чи іншому виді носія, що ініціюють переказ грошей з відповідного рахунка платника, називають платіжними інструментами. Систему платіжних інструментів в Україні зображено на рисунку 8.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні встановлені такі форми платіжних інструментів:

• — меморіальний ордер;
• — платіжне доручення;
• — платіжна вимога-доручення;
• — платіжна вимога;
• — розрахунковий чек;
• — акредитив.

Розрахункові документи є інструментами здійснення безготівкових розрахунків. За формою і змістом вони повинні відповідати певним вимогам: бути простими, зрозумілими платникові й одержувачу коштів, точно визначеними, зручними в користуванні,? давати максимально повну і точну інформацію про грошову операцію, що проводиться.

Форма безготівкових розрахунків (за винятком меморіального ордера) визначається в договорі між постачальником і покупцем.

Кожна окрема форма безготівкових розрахунків несе певне економічне навантаження, має свої сильні і слабкі сторони, специфічні особливості та сфери найефективнішого використання. Ефективність! господарського обороту безпосередньо залежить від правильності вибору і доцільності використання тієї чи іншої форми розрахунків.) У зв’язку з цим важливою є проблема подальшого розвитку і вдосконалення таких форм безготівкових розрахунків, які б сприяли оптимізації господарського обороту країни.

Конкретний набір форм безготівкових розрахунків визначається як рівнем економічного розвитку країни, так і традиціями, історично усталеними звичаями і стереотипами у сфері платіжних відносин. Так, у СІЛА і Канаді традиційно серед форм безготівкових розрахунків переважають розрахунки чеками. У більшості європейських країн поширена форма розрахунків за допомогою дебетових і кредитових доручень (авізо).

В основі сучасних форм безготівкових розрахунків лежить система «жиророзрахунків» («жиро» від італ. giro — коло, оборот). Як форма безготівкових розрахунків жиророзрахунки виникли в Італії ще у XVI ст. Вони здійснювались жиробанками шляхом пе-1 рерахування грошових сум з одного рахунка на інший без застосування готівки. З розвитком комерційних банків у XVIII—XIX ст. і жиробанки перетворилися на банківські установи з широкими кредитними і розрахунковими функціями. В ході історичного розвитку банківської справи з жиророзрахунків розвинулись, по суті, всі сучасні форми безготівкових розрахунків.

Форми безготівкових розрахунків включають у себе організацію! руху відповідних розрахункових документів та електронних розрахункових документів. Розрахункові документи — це складені за] встановленою формою документи, що подаються до банку юридичними або фізичними особами і містять письмове доручення (чиї вимогу) про перерахування певної суми грошей у безготівковій І формі за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги та інші платежі. Є документи (наприклад вексель), які подаються не до банку, а передаються однією особою іншій із зобов’язанням (аб наказом) сплатити певну суму грошей пред’явникові документів. Електронний розрахунковий документ — документ, інформація] в якому представлена у формі електронних даних, включаючи! відповідні реквізити документа, який може бути сформований, neреданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Учасники безготівкових розрахунків окрім рахунків, передбачених Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, можуть відкривати рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо).

Списання коштів з рахунка платника, залежно від конкретного! випадку, документально оформляється в банку платника розрахунковим документом, а в окремих випадках — меморіальним ордером або реєстром чеків чи реєстром документів за акредитивом, і Розрахункові документи строго уніфіковані, мають єдину для всієї країни стандартну форму і встановлений набір реквізитів, тс то певних обов’язкових даних. Відсутність у документі хоча б оді ного з реквізитів позбавляє його власника (тримача) можливость використати документ для тієї мети, для якої він призначений. Застосування розрахункових документів інших держав при розрахунках у національній валюті на території України не допускається. Розрахункові документи повинні містити, залежно від їхньої форми, такі реквізити:

• а) назву документа;
• б) номер документа, число, місяць, рік його виписки;
• в) назви платника та одержувача коштів (офіційне скорочення їх), які відповідають зареєстрованим у статуті, їхні ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб — ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;
• г) назви банків платника та одержувача, місцезнаходження їх та умовні номери за МФО (код банку);
• д) суму платежу цифрами та літерами;
• е) призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ тощо), із зазначенням його номера і дати, законодавчого акта, яким передбачено право примусового списання (стягнення) коштів (його дата, номер і відповідний пункт); замість назви товару може зазначатися його кодове (умовне) значення;

є) на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) — відбиток печатки та підписи керівників (відповідальних осіб) платника або (та) одержувача коштів;

• ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);
• з) суму податку на додану вартість або напис «без податку на добавлену вартість» .

Правильності оформлення розрахункових документів у банківській практиці приділяється особлива увага. Якщо хоча б один з реквізитів документів не заповнений або заповнений неправильно, банк такий розрахунковий документ до виконання не приймає. Використання факсиміле замість підпису, виправлення і підчистки У розрахункових документах не допускаються. Банк може робити виправлення в розрахункових документах у разі часткового виконання розрахункового документа та у разі зміни з ініціативи банку платника номера рахунка платника, назви та коду банку платника.

У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий документ банк у день отримання документа має зробити на його зворотному і запис про причину повернення документа без виконання (за підписами головного бухгалтера і виконавця, завіреними штампом банку) та повернути його клієнтові. Недостовірність розрахункового документа часто-густо вказує на незаконність грошової операції, що проводиться.

Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа.

Платник з урахуванням своїх технічних можливостей може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв’язку. Конкретний спосіб подання платником (клієнтом) документів до банку передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Раніше, коли розрахунки між платником і одержувачем здійснювалися без застосування системи електронних міжбанківських розрахунків, розрахункові документи підприємств між установами банків доставлялися кур'єрською поштою (спецзв'язком).

При здійсненні безготівкових розрахунків клієнти застосовують, як уже було зазначено в розділі 3, систему електронних платежів «клієнт — банк», яка забезпечує передачу повідомлень між клієнтом і банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту.

Кошти списуються з рахунка платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа.

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше ніж два).

Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. Операційний час — частина операційного дня банку або іншої установи — члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та вико­нані цим банком протягом цього самого робочого дня. Операційний день — частина робочого дня банку або іншої установи — члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, а також можна за наявності технічної можливості здійснити їх оброблення, передавання та виконання. Тривалість операційного дня й операційного часу встановлюється банком або іншою установою — членом платіжної системи самостійно і зазначається в їх внутрішніх правилах.

На всіх примірниках паперово-розрахункових документів У правому верхньому куті банк проставляє дату їх надходження. Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на них, крім того, проставляється штамп «Вечірня». Дата виконання розрахункового документа проставляється у правому нижньому куті. У разі, якщо дата розрахункового документа збігається з датою проводки його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті не проставляється.

Банк одержувача зобов’язаний зараховувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідної інформації від розрахункової палати. Порушення строків здійснення документообороту завжди комусь вигідні. Відомо, що на початку 90-х років багато банків затримували розрахункові документи, відтягували час зарахування коштів на рахунки клієнтів і завдяки цьому протягом деякого часу використовували у власних цілях чужі гроші. Затримки банками коштів за рахунками клієнтів недопустимі.

Форми розрахунків змінюються і вдосконалюються. В останні роки вирішальний вплив на вдосконалення їх справляє бурхливий розвиток комп’ютерної техніки.