Революція сенсорних технологій та їх вплив на Преображення людської природи

Досліджено роль сенсорних технологій в контексті соціокультурної адаптивної реальності, розкривається вплив сенсорних технологій на Преображення природи людини, виявлено значення сенсорних технологій в перспективах створення людини майбутнього — постлюдини. Метою статті є дослідження ролі сенсорних технологій в кардинальному тілесному і психічному преображенні природи людини. Автор розглядає проблему впливу сенсорних технологій на природу людини не в ізольованому вигляді, поза зв’язком з іншими технологіями і системами, а у комплексному вигляді, які утворюють в цілому складну адаптивну реальність. Доводиться, що розвиток і впровадження сенсорних технологій носить двоїстий характер, оскільки має як позитивні, так і негативні соціокультурні наслідки.

Ключові слова: природа людини, сенсорні технології, преображення людської природи, біосенсор, смарт—сенсорний пристрій, постлюдина.

соціокультурний сенсорний преображення майбутнє.

На початку XXI століття відбувається значний розвиток таких новітніх соціогуманітарних технологій, як генна інженерія, нанотехнології, віртуальні комп’ютерні, телекомунікаційні та інші технології, які мають неабиякий вплив на природу людини. Такі нові технології виходять за рамки виробництва, роблячи суспільство «технологічним», в широкому сенсі цього слова (тому його в науковій літературі кваліфікують по-різному: постіндустріальне, інформаційне, електронно-цифрове, мережеве та ін., хоча суть його одна). Не можна не погодитися з тим, що найважливішою основою життєдіяльності даного соціуму або техногенної цивілізації «стає насамперед розвиток техніки, технології, причому не тільки шляхом стихійно протікаючих інновацій у сфері самого виробництва, але і за рахунок генерації все нових наукових знань та їх впровадження в техніко-технологічні процеси» [6, с. 21]. Це тип розвитку, який виходить з прискорених трансформацій природного середовища, предметного світу людини, що тягне за собою активні зміни суспільних зв’язків між індивідами. У сучасному суспільстві прогрес у галузі науки, техніки і технологій постійно змінює способи спілкування, форми комунікації людей, психіку людини (так виникла нова галузь психології - медіапсихологія), спосіб життя, природу людини.

Елементи машини, такі як комп’ютерні інплантанти, нейро-інплантанти, біоелектронні пристрої, імплантуються в тіло людини і виконують функції нейрокомп’ютерних протезів, завдяки яким можна наділяти людину надлюдськими можливостями (комп'ютерний зір, слух, чутливість, можливість переробляти гігантські масиви інформації тощо) і посилювати фізичні, сенсорні і когнітивні здібності. Як тільки людина починає використовувати такі технології, вона виступає в ролі несвідомого творця, в результаті діяльності якого відбувається преображенню природи людини. Саме тому ці технології є соціогуманітарними. Хоча вони породженні в межах природознавства і технікознавства, проте, практика їх застосування поширюється на вирішення соціальних задач, що і робить їх соціогуманітарними, адже вони тепер не просто служать тільки для преображення матеріального світу, але й преображення самої людини, яка включає в себе весь комплекс біо-психо-когно-соціо-антропологічнихвимірів.

Що стосується людської природи, то, традиційно, її визначали як стійку «форму», яка об'єднує типові властивості і характеристики індивіда, де під властивостями і характеристиками розуміли як фізіологічне, природне, так і розумове, емоційне, духовне. Таке визначення природи людини до періоду високих технологій було актуальним. На сьогоднішній день, в період високої електроніки, це визначення втратило вичерпний зміст тому, що наростаючий шквал науковотехнологічних революцій, про які вже зазначалось, привнесли в природу людини цілу серію надприродних можливостей, які з’явились завдяки тому, що саме людина створила безліч нових «техно» — особливо комп’ютеристика внесла значний вклад — смарт-речі, смарт-машини, смарт-заводи, смарт-будинки і т.д.

Ми живемо вже в зовсім іншій соціальній реальності, і відповідно, поняття людської природи набуло іншого смислу. Людський організм є жива піраміда структурних біофізіологічних рівнів в строгій залежності і співпідпорядкованості [7, с. 19]. Разом з тим, слід відзначити, що людина володіє набором аналізаторів (біосенсорів, біоефекторів, біомозку). Так, І. П. Павлов зазначав, що аналізатори (сенсорні системи) — це сукупність утворень, які сприймають, передають і частково аналізують інформацію з навколишнього і внутрішнього середовища організму. Проте, тілесність людини, в тому числі її аналізатори, є результатом не тільки біологічної еволюції, а й культурної історії людини. Саме тому, інтеграція людини та нових технологій ставлять фундаментальні питання про те, які зміни людської природи ми можемо здійснити шляхом застосування соціогуманітарних технологій.

Постановка завдання. В останнє десятиліття бурхливо розвиваються новітні соціогуманітарні технології науки, зокрема, сенсорні технології. Створення на їх основі біороботів молекулярних розмірів, наночіпів має колосальні соціокультурні наслідки, оскільки з їх допомогою можна буде здійснювати моніторинг стану різних органів людини і їх «поточний ремонт», сприяти продовженню життя людини, її працездатності, вирішити продовольчу проблему і т.д.

Таким чином, сенсорні технології - це технології, які орієнтовані на створення аналітичних пристроїв, завдяки яким можна отримати інформацію про властивості різних середовищ (об'єктів) у формі електромагнітного поля [10, с. 31]. У сенсорних технологіях найбільший розвиток отримують аналітичні пристрої, які використовуються, як селектуючий елемент біомакромолекул — «біосенсори». Такий сенсорний пристрій здатний виділяти досліджувану речовину з хаосу і перетворювати отриману інформацію в електричну відповідь, що фіксується в цифровій або аналоговій формі. Вперше ідею створення такого роду пристроїв висловили Л. Кларк і Л. Ліоні в 1962 році. Вони запропонували використовувати ферментний електрод, тобто електрохімічний датчик з іммобілізованим на його поверхні ферментом [2, с. 138]. Різного роду сенсорні технології націлені на розширення сфери людських можливостей, які дані їй природою. Вони, залежно від соціокультурних умов, дозволяють створювати штучні рецепторні механізми, щоб детермінувати ті, які не сприймаються природними рецепторами речовини в навколишньому середовищі.

Стає актуальним питання: як далеко здатна людина вийти за рамки своїх біосенсорних можливостей, даних їй природою? Чи дійсно сенсорні технології не тільки розширяють межі біосенсорних можливостей людини, але й здійснюють колосальний вплив на преображення людської природи та перетворюють її в постлюдину?

Нові сенсорні технології з їх унікальними можливостями візуалізації охоплюють такі наукові сфери, як астрономія, біологія, геологія, комп’ютерні науки, математика, теоретична фізика і багато інших областей життєдіяльності людини.

Слід відзначити, що досліджень, присвячених проблемі сенсорних технологій, набагато менше, ніж праць по технологіям, особливо новим інформаційним, телекомунікаційним і генно-інженерним технологіям. Так, у фундаментальній праці «Сума технології» мислитель ХХ — поч. ХХІ століть, відомий письменник-фантаст С. Лем показує процес взаємного проникнення філософії науки і техніки та філософської антропології, причому один з розділів присвячений «фантомології», яка фактично є технологією кіберпростору, віртуальною реальністю як однієї з комп’ютерних технологій. «Фантоматикою, пише С. Лем, — я назвав метод, за допомогою якого ми підключаємо людину з її органами почуттів, або всім сенсоріумом, до комп’ютера (я назвав його просто машиною або фантоматом), причому цей комп’ютер вводить в органи чуття, такі як очі, вуха, шкіра тіла і т.д., імпульси, які точно імітують ті імпульси, які безперервно нам надає світ, тобто звичайне оточення. При цьому комп’ютер підключений до сенсоріуму зі зворотним зв’язком, тобто він функціонально залежить від активності сприйняття фантоматизованого» [3]. Ця метафора С. Лема дозволяє зовсім по-іншому осмислити роль найновіших сенсорних технологій в контексті розширення меж людських можливостей. Вельми цікава з позиції «експериментальної філософії» (С. Лем) фантоматика сьогодні виявилася винайденою віртуальною реальністю, сенсорною технологією, яка зараз широко використовується в різних областях людської життєдіяльності [3].

Філософське дослідження антропологічного смислу сенсорних технологій пов’язане з актуалізацією проблеми модифікації людини. «Модифікація людини може привести до можливості радикальної технологічної переробки людини і появи постлюдини». Для її появи сучасна наука розробила високі соціогуманітарні технології, які взаємопов'язані між собою. Згідно В. Прайду і Д. А. Медведєву, значимість цих технологій в процесі створення «кіборга», «постлюдини», обумовлена наступними факторами: по-перше, якісне дослідження мозку відбувається завдяки інформаційним технологіям; по-друге, розвиток комп’ютерних технологій дає можливість для симуляції мозку, симуляції розуму; потретє, завдяки розвитку «нейросиліконових» інтерфейсів відбувається розширення можливостей трансформації людини в «постлюдину»; по-четверте, завдяки розвитку когнітивних наук відкривається можливість пояснення процесів, які протікають в мозку [5, с. 101−102].

«Маклюенівське» розширення в контексті впливу технологій на людину акцентує свою базову ідею на тому, що нові технології, загалом і сенсорні технології, безпосередньо, є продовженнями нашого тіла і всіх органів чуття. Іншими словами, вище зазначені технології націлені на «розширення» фізичного тіла і духовних можливостей людини, тобто збільшення людських можливостей, швидкості, потужності і масштабів її діяльності у зв’язку із розвитком нових засобів комунікації. Цілком зрозуміло, що М. Маклюен говорить все це, відштовхуючись від свого основного розуміння, що всі без винятку технології це розширення почуттів людини [9].

Сьогодні досить ясно проявилася тенденція формування такого нового міждисциплінарного науковотехнологічного напрямку, як «сенсорна біологія і нові сенсорні технології» (назва умовна), завданням якого є порівняння можливостей сенсорних систем організму і штучних біосенсорів для створення нових сенсорних технологій. Необхідно брати до уваги ту обставину, згідно з якою функціональне значення сенсорних технологій слід враховувати у взаємозв'язку з іншими технологіями і системами: квантові технології, генно-інженерні,.

комп’ютерно-віртуальні, телекомунікаційні технології, біотехнології, системи управління зі зворотним біологічним зв’язком, біологічні мікрочіпи, субмікронні магнітні сенсори тощо. Тому виявляється не ефективним розгляд проблеми впливу сенсорних технологій на природу людини в ізольованому вигляді, поза зв’язком з іншими технологіями і системами, що утворюють в цілому складну адаптивну реальність.

В умовах інноваційного інформаційного суспільства значення сенсорних технологій в житті людини проявляється в їх медичних, біотехнологічних та екологічних аспектах, у візуалізації недоступних органам почуттів індивіда областей навколишнього світу (явищ мікросвіту, макросвіту і Мегасвіту), у забезпеченні біологічної та екологічної безпеки людини і соціуму.

Сенсорні технології орієнтовані на створення аналітичних пристроїв, завдяки яким можна отримати інформацію про властивості різних середовищ (об'єктів) у формі електричного сигналу. Дійсно, різні сенсорні технології є штучними, націленими на вихід людини за рамки своїх біосенсорних можливостей, які дані їй природою. Сенсорні технології та їх продукти дають можливість орієнтації і пристосування у змінній складній реальності, так як вони утворюють складну адаптивну реальність, яка дозволяє людині використовувати їх для досягнення своїх цілей. Таким чином, сенсорні технології, як і інші соціогуманітарні технології, являють собою особливу форму діяльності, ефективність якої простежується в двох планах: біомедичному, щоб людина нормально могла здійснювати свою життєдіяльність в дуже ускладненому світі; і цивілізаційному плані, тобто здійснення контролю і управління розвитком соціуму.

Сенсорні технології відіграють одну з провідних ролей в медицині, якій зараз приділяється чимала увага, оскільки зросло значення здоров’я людини в умовах інформаційного суспільства. Сучасний етап розвитку медицини характеризується все більш широким використанням технічних систем і не медикаментозних методів для лікування хворих з різними захворюваннями.

Біосенсорні технології використовуються не тільки для лікування різних хвороб людини, вони також мають великий діапазон застосування. Про це свідчать основні досягнення в області біосенсорів і біосенсорних технологій, а також аналіз проблем, пов’язаних з розвитком біосенсорних досліджень. Рушійною силою в дослідженнях та розробці біологічних сенсорів є очевидна можливість їх широких практичних додатків. До слідження стимулюються, насамперед, потребами медицини, біотехнології та необхідністю вирішення гострих проблем охорони навколишнього середовища. Потреби практики ставлять перед аналітичною хімією та аналітичною біотехнологією комплекс завдань, пов’язаних з розробкою простих у застосуванні, недорогих, високочутливих і специфічних методів і приладів на основі біосенсорів для виявлення заданих речовин у зразку. Штучно створювані сенсори, такі як інтелектуальні аналізатори, пов’язані за допомогою електродів різних типів з біоматеріалами, і їх використання мають медичні, біотехнологічні та екологічні та гібридні аспекти [2, с. 142].

Розвиток штучно створюваних сенсорних технологій нерозривно також пов’язаний не тільки з прогресом комп’ютеристики, нейробіології, нанонаук, але й з досягненнями сучасної біології. Якщо раніше людина оперувала генами значною мірою на несвідомому рівні, не претендуючи на втручання в свою природу, то після «біологічної революції», що висунула на перший план генну інженерію, вона має досить великі шанси на основі генетичної інструкції створити штучну людину з усіма її сенсорними системами. Методи генної технології дають можливість виробляти представників флори і фауни з певними наперед запрограмованими ознаками.

Генна інженерія є культурною інновацією європейської культури і сучасної науки. Вона зачіпає практично всі сфери і пласти культури і соціального життя: її можливості і наслідки мають відношення до перетворення природних біосистем, до економіки, правовим норм, ідеології, політики, моральних цінностей, релігійних принципів, естетичних орієнтацій, ідеалів гуманізму. Філософськоантропологічна значущість штучно створюваних сенсорів, які розвиваються на базі генноінженерійної технології полягає в тому, що її прикладні аспекти тягнуть за собою кардинальні зміни уявлень, що відносяться до взаємозв'язку між природним і соціокультурним світами, причому вона містить у собі спектр позитивних і негативних наслідків [4, с. 220]. У всіх цих пристроях і проявляється сутність сенсорно-технологічної революції.

Розвиток і впровадження сенсорних технологій носить двоїстий характер, оскільки несе людству не тільки небачені блага, але й глобальні соціогуманітарні загрози: з одного боку, їх використання може призвести до вагомих результатів у вирішенні нагальних проблем людського існування за допомогою впливу на тілесний і інформаційний образи людини, а з іншого — до тотальному контролю поведінки та діяльності індивіда з боку бюрократії держави і великих корпорацій, до зміни сутності людини та її природи.

Разом з тим, амбівалентний характер соціокультурних наслідків використання сенсорних технологій обумовлено впливом сенсорних технологій на тілесний і інформаційний образи людини. Використання сенсорних технологій і систем може призвести до втрати індивідом своєї незалежності, порушення його прав і свобод в умовах неконтрольованого використання зазначених технологій та систем.

Однак найзначнішою загрозою для існування людини є те, що соціогуманітарні технології, особливо сенсорні, при збереженні тенденції їх розвитку можуть привести до створення постлюдини, яка витіснить Homo sapiens з його ніші.

У перспективі, розвиток сенсорних технологій може призвести до прискорення еволюції виду Homo sapiens, коли на зміну їй прийде новий вид постлюдини, що володіє суперлюдськими здібностями і органами почуттів та надпотужним інтелектом, що ставить фундаментальну проблему природної та соціокультурної основи людського існування, збереження сутності людини. На користь цього можливого сценарію розвитку техногенної цивілізації говорить біологічна і соціальна еволюція. У певному сенсі постлюдина вже існує серед нас, бо вона проявляє свою надзвичайну здатність у вирішенні складних завдань у мільйони разів швидше, ніж людина. Мова йде про інтелектуальних роботів, чий розвиток йде стрімкими темпами, причому в нього вносять значний вклад сенсорні технології і сенсорні системи.

Що ж стосується перспектив розвитку сенсорних технологій у створенні «постлюдини», то ряд вчених зазначають, що конструювання квантових комп’ютерів веде до створення штучного інтелекту, що наблизить можливість появи «постлюдини». Для філософського осмислення і створення «постлюдини» необхідно використання новітніх технологій, які мають таке значення. Інформаційні технології дозволяють більш якісно здійснювати дослідження мозку, розвиток же комп’ютерів дає можливість для симуляції мозку людини і відповідно симуляції розуму людини, розвиток нейросиліконових інтерфейсів значно розширюють можливості створення «постлюдини» (це створення британськими вченими штучної, силіконової тканини людини і її з'єднання з нервовими волокнами). Стрімкий розвиток когнітивних наук відкриває можливості для розшифровки процесів мозку, які відповідають за вищу нервову діяльність [1, с. 55].

Таким чином, тенденція розвитку сучасних високих технологій, у тому числі і сенсорних, може призвести до появи «постлюдини». Можливо, ця «постлюдина» представлятиме собою вдосконаленого Homo sapiens, чия культурно-історична сутність буде детермінована розвитком ключових технологій — NBIC-технології (нано, bio, info, u cogno) [8, с. 175]. У даному випадку мова йде про процес преображення людини в постлюдину, коли сенсорні технології, нерозривно пов’язані з перерахованими вище ключовими технологіями, змінюють культурно-історичну сутність людини. Завдяки тілу, його сенсорному апарату, можливий контакт людини зі світом, завдяки тілесності індивід знаходить специфічні людські здібності переживати, пізнавати, мислити, творити, тобто виражати свою суб'єктивність за допомогою мови.

У перспективі, розвиток сенсорних технологій може призвести до прискорення процесу переходу виду Homo sapiens, коли на зміну йому прийде новий вид постлюдини, що володіє особливими здібностями, новими органами почуттів і надпотужним інтелектом, що ставить фундаментальну проблему природної та соціокультурної основи людського існування, збереження сутності людини.

Отже, резюмуючи висновки, що витікають із аналізу сучасного стану розвитку і впровадження сенсорних технологій та їхнього впливу на процес преображення природи людини, можна сказати наступне: зараз вже не можливо не звертати уваги на сфери застосування таких технології, які породженні меганаукою. На жаль, цей процес носить не тільки позитивний, але й негативний характер соціокультурних наслідків використання вказаних вище соціогуманітарних технологій. В перспективі прийдешній прогрес сенсорних технологій може призвести до прискорення процесу преображення виду Homo sapiens, коли на зміну йому прийде новий вид постлюдини, який буде володіти особливими здібностями, новими органами почуттів і надпотужним гібридним інтелектом, що становить фундаментальну проблему природної та соціокультурної основи людського існування, збереження сутності людини. Сенсорно-технологічна революція означає не тільки прогрес розвитку сенсорних технологій і все різноманіття когнітивних практик їх застосування в соціогуманітарній сфері. Це лавина соціогуманітарних перетворень, яка охопила NBICцивілізацію у всій її тотальності і перетворює всі сфери життєдіяльності людини.

Список використаних джерел

• 1. Гвозде В. И., Подковырни С. И. Способ оптикомикроволнового информационного воздействия на живые организмы // Тезисы докладов НУ научной конференции, посвященной Дню радио. — М., 1999. — С.55−56.
• 2. Джиоева Д. А., Камалова О. Н. Значение сенсорных технологий в жизнедеятельности человека // Экономические и гуманитарные исследования регионов. — Ростов-на-Дону, 2011. — № 1. — С.136−143.
• 3. Лем С. Сумма технологии. — М.: Мир, 1968. — 350 с.
• 4. Поликарпов В. С., Курейчик В. М. Философские проблемы искусственного интеллекта. — М., 2008.
• 5. Прайд В., Медведев Д. А. Феномен NBIC-конвергенции. Реальность и ожидания // Философские науки. — 2008. — № 1. — С.97- 115.
• 6. Степин В. С. Теоретическое знание. — М.: ПрогрессТрадиция, 2003. — 744 с.
• 7. Фомин М. Интегральная медицина. — Ростов-на-Дону, 1996. — 232 с.
• 8. Фостер JI. Нанотехнологии. Наука, инновации и возможности. — М., 2008. — 352 с.
• 9. McLuhan M. Understanding Media: The Extensions of Man. — N.Y.: McGraw Hill, 1964. — Р.464.
• 10. Drengson A. R. Four Philosophies of Technology // Hickman L. A. Technology as a Human Affair. — N.-Y., 1990. — P.31.