Поняття статусу народного депутата України (реферат)

РЕФЕРАТ На тему:

Поняття статусу народного депутата України Верховна Рада України як єдиний орган законодав­чої влади в державі розглядає і вирішує питання, відне­сені до її повноважень, від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи су­веренну волю народу. Виразниками цієї волі у Верховній Раді є народні депутати України, які обираються стро­ком на чотири роки.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради Украї­ни громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (ст. 76 Конституції України). Народні депутати України обираються грома­дянами України за змішаною (мажоритарно-пропорцій­ною) системою.

Половина конституційного складу Верховної Ради обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а друга половина — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представниц­тва. За результатами виборів, які відбулися 29 березня 1998 р., депутатські мандати за партійними списками одержали кандидати від Комуністичної партії України, Народного Руху України, Виборчого блоку СПУ-СелПУ «За правду, за народ, за Україну», Партії зелених України, Народно-демократичної партії, Всеукраїнсь­кого об'єднання «Громада», Прогресивної соціаліс­тичної партії, Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). Всього у виборах за пропорційною систе­мою брали участь 30 політичних партій та виборчих блоків партій.

Осіб, обраних народними депутатами України, ре­єструє Центральна виборча комісія і видає їм тимчасове посвідчення народного депутата України.

Для отримання тимчасового посвідчення народного депутата України обраний народний депутат надає Центральній виборчій комісії такі документи:

1. Для народних депутатів попереднього скликання — довідку відділу кадрів Секретаріату Верховної Ради про виконання обов’язків народного депутата України на постійній основі.

2. Для державних службовців, працівників органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і орга­нізацій усіх форм власності - копію або витяг з відпо­відного документа про звільнення із займаної посади та виписку з трудової книжки з останнім записом.

3. Для народних депутатів України, які одночасно обрані депутатами місцевих рад, — рішення відповідної Детально про це сказано у гл, 17. ради щодо дострокового припинення повноважень об­раного депутата місцевої ради, а для обраних на по­саду сільського, селищного, міського голови — копію поданої ним заяви до ради про складання своїх повно­важень .

Повноваження народного депутата України почина­ються з моменту складення присяги.

Чинний Регламент Верховної Ради України не вста­новлює процедуру складання присяги новообраними де­путатами. Тому вона була розроблена Підготовчою депу­татською групою. Ця церемонія вперше відбулася перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради чо­тирнадцятого скликання. Голова Верховної Ради Украї­ни попереднього скликання О. Мороз привітав новооб­раних парламентаріїв, а найстаріша за віком народний депутат України Ярослава Стецько зачитала присягу: «Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма свої­ми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського на­роду. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників» (ст. 79 Конституції України). Після цього депутати скріпили присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата. Після складання обраними на­родними депутатами України присяги Центральна ви­борча комісія в тижневий строк видає їм депутатські посвідчення встановленого зразка.

Повноваження народних депутатів припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України. Можливе й дострокове їх припинення за рі­шенням Верховної Ради або на підставі рішення суду.

За рішенням Верховної Ради України повноваження народного депутата припиняються достроково:

— за особистою заявою народного депутата про складання ним депутатських повноважень-

— у разі визнання народного депутата судом недієз­датним або безвісно відсутнім-

— у разі припинення народним депутатом громадян­ства України або виїздом його на постійне проживання за межі України;

— у зв’язку з набранням законної сили обвинуваль­ним вироком щодо нього-

— у разі смерті народного депутата (ст. 81 Консти­туції України, ст. З Закону «Про статус народного депу­тата України» — в ред. від 25.09.1997 р.).

Повноваження народного депутата можуть бути та­кож достроково припинені на підставі відповідного рі­шення суду за поданням Голови Верховної Ради Украї­ни, яке він надсилає за власною ініціативою або на ви­могу не менш 25 народних депутатів у разі:

— обрання або призначення народного депутата на посаду, зайняття якої несумісне з виконанням повнова­жень народного депутата України, і якщо при цьому де­путат не виконує вимоги щодо несумісності депу­татського мандата з іншими видами діяльності;

— коли протягом місяця після визнання повнова­жень народний депутат не залишив попереднє місце ро­боти і не передав трудову книжку із записом про це до апарату Верховної Ради України.

Здійснення Верховною Радою України покладених на неї завдань вимагає активної участі народних депу­татів у підготовці і проведенні сесій, у роботі органів, створюваних Радою, їх ефективної діяльності у виборчих округах. Конституція України, Закон України «Про ста­тус народного депутата України», прийнятий 17 листо­пада 1992 р., з наступними змінами та доповненнями, Регламент Верховної Ради України, інші чинні закони України визначають права і обов’язки народного депута­та України, гарантії депутатської діяльності. Становище депутата, регламентоване нормами права, — це статус депутата. Статус народного депутата є багатогранним за повноваженнями, змістом та формами діяльності.

Народні депутати України є повноважними пред­ставниками народу України у Верховній Раді України. Вони, як суспільні, політичні діячі, покликані виражати не тільки інтереси своїх виборців, а й виражати і захи­щати суспільні, загальнодержавні інтереси, керуючись при виконанні депутатських повноважень Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ра­ди України, а також своєю совістю.

Народний депутат України є членом Верховної Ради України і наділений всіма правами, що забезпечують його активну участь у діяльності Верховної Ради, в ко­мітетах, тимчасових спеціальних комісіях, у депутатських об'єднаннях у Верховній Раді, гарантують виконання депутатом доручень Верховної Ради та її органів. Він є членом Верховної Ради не тільки тоді, коли бере участь у роботі Ради та її органів, але й тоді, коли здійснює свої повноваження у виборчому окрузі.

Народний депутат України здійснює свої повнова­ження на постійній основі. Він не може мати іншого представницького мандата, тобто не може бути одночас­но обраний депутатом Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, депутатом місцевої ради, сільським, се­лищним, міським головою. Статус депутата несумісний із зайняттям будь-якою іншою діяльністю за сумісниц­твом з отриманням винагороди за винятком викла­дацької, наукової роботи та літературної, художньої і мистецької діяльності у вільний від роботи час (ст. 4 За­кону «Про статус народного депутата України» — в ред. від 25.09.1997 р.). Виконання повноважень на постійній основі вносить істотні зміни до статусу народного депу­тата — його діяльність у Верховній Раді стала реальною. Він тепер працює у парламенті не по кілька днів на рік, а протягом усього поточного року. Народний депутат також не може залучатися як експерт органами попе­реднього слідства, прокуратури, суду і входити до складу керівництва, правління чи ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку, навіть коли за це не отримує матеріальної винагороди. Він не може незакон­но одержувати від іноземних урядів та іноземних і українських установ та підприємств незалежно від їх форм власності подарунки (винагороду). Народному депутату заборонено використовувати свій депутатсь­кий мандат у цілях, не пов’язаних з депутатською діяль­ністю.

Народний депутат є активним учасником законо­творчого процесу, бере участь у здійсненні законодавчої та контрольної функції Верховної Ради України. Ця його діяльність буде плідною якщо він обізнаний з ін­тересами населення виборчого округу, з економічни­ми, культурними, національними та іншими особливос­тями тієї території, на якій проживають його виборці, знає потреби і враховує інтереси всього українського народу.

Закон про статус народного депутата передбачає, що депутат підтримує зв’язки з виборцями, колективами, які висунули його кандидатом у депутати, а також ко­лективами інших підприємств, установ, організацій, дер­жавними органами та органами об'єднань громадян, органами місцевого самоврядування, розташованими на, території його виборчого округу.

У зв’язку з обранням половини депутатського корпу­су по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу постає питання, яким чином ці депутати повинні підтримувати постійний зв’язок з виборцями, як вони вивчатимуть і знатимуть побажання, потреби народу Ук­раїни. Можливо, що політичні партії та блоки партій, які одержали депутатські мандати за партійними спис­ками, повинні створити з цих депутатів спеціальні структури, розробити схеми здійснення їх зв’язків з ви­борцями чи закріпиш депутатів за окремими регіонами України.

Взагалі Конституція України 1996 р" внесла суттєві зміни до змісту статусу народного депутата. Раніше на­родний депутат України мав імперативний мандат. Він був зобов’язаний не тільки підтримувати тісні зв’язки із виборцями у своєму окрузі, інформувати про свою робо­ту і роботу Верховної Ради України та її органів, про реалізацію своєї передвиборної програми, але й викону­вати накази виборців. У разі якщо депутат не виправдо­вував довір'я виборців, він міг бути ними відкликаний. Нині народний депутат має вільний мандат.

Важливою передумовою ефективної роботи народ­них депутатів України є їх сформованість з питань пов­новажень Верховної Ради України, яка досягається, зо­крема, забезпеченням їх актами, прийнятими Верховною Радою, інформаційними і довідковими матеріалами, що офіційно розповсюджуються урядовими та іншими дер­жавними органами. За зверненням народного депутата органи місцевого самоврядування зобов’язані забезпечи­ти його офіційними матеріалами територіальних громад, місцевих рад та їх органів.

Значні обов’язки щодо забезпечення народних депу­татів документами та інформаційними матеріалами по­кладаються на апарат Верховної Ради України. При ви­рішенні питань, які постають перед ними, їм необхідно спиратися на досвід своїх попередників та зарубіжних парламентів.

Із 1990 р. у Верховній Ради функціонує, розвиваєть­ся та удосконалюється комп’ютеризована інформаційно-аналітична система, яка охоплює весь цикл законотвор­чої та правозастосовної діяльності. Цією системою корис­туються і народні депутати. Функцію безпосереднього забезпечення народних депутатів, зокрема, і Верховної Ради в цілому, науково-аналітичними та інформаційни­ми матеріалами здійснює науково-аналітичне управління Секретаріату Верховної Ради України. Фахівці цього управління:

— інформують депутатів стосовно тенденцій, що мають місце у соціально-економічній сфері-

— готують прогнозно-аналітичні оцінки можливих наслідків реалізації внесених законопроектів-

— проводять науково-аналітичний аналіз щодо пер­спектив законотворчої роботи у Верховній Раді, для чого здійснюють комплексні дослідження і прогнозування тих економічних та соціальних процесів, що вимагати­муть у подальшому правового вирішення шляхом або розробки та прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів1.

Позитивно на діяльність народних депутатів впливає ознайомлення з досвідом зарубіжних парламентаріїв. З 1992 р. представники парламенту України беруть участь у роботі Парламентської асамблеї ОБОЄ, а з 1996 р. Ук­раїна є повноважним членом Парламентської асамблеї Ради Європи. З цього ж року Україна представлена у Центральній Європейській ініціативі. Верховна Рада під­тримує регулярні контакти з міжпарламентським об'єд­нанням 16-ти держав-членів НАТО — Північноатлантичною асамблеєю, а також з Парламентською асам­блеєю Західноєвропейського союзу1.

Співпраця народних депутатів України з парламен­тами зарубіжних держав здійснюється також через групи народних депутатів з міжпарламентських зв’язків, які утворюються розпорядженнями Голови Верховної Ради. їх утворення і діяльність регулюються «Положенням про групу народних депутатів України з міжпарламентських зв’язків». За час діяльності Верховної Ради тринадцятого скликання діяло 60 таких груп. Серед найголовніших завдань цих груп слід назвати: сприяння здійсненню ро­боти щодо зближення національних законодавств, обмін інформацією з питань поточної законотворчої діяльності парламентів, утворення при необхідності спільних депу­татських та експертних груп з метою розробки проектів законодавчих актів, обговорення спільних проблем, ор­ганізація співпраці тощо.

Народним депутатам України за чинним законодав­ством гарантується депутатська недоторканність (парла­ментський імунітет). Народний депутат України не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, за­арештований або підданий заходами адміністративного стягнення, що накладаються у судовому порядку, без його письмової згоди або згоди Верховної Ради України. Кримінальну справу щодо народного депутата України може бути порушено тільки Генеральним прокурором України (ст. 80 Конституції України, ст. 27 Закону про статус народного депутата в редакції від 07.07.1995 р.).

В той же час народні депутати не несуть юридичної відповідальності ні перед ким за результати голосування, за зміст висловлювань у парламенті, його органах. Але вони підлягають відповідальності за образу чи наклеп. На засіданні Верховної Ради народний депутат не пови­нен вживати образливі висловлювання, непристойні та лайливі слова, закликати до незаконних і насильницьких дій, заважати промовцям і слухачам діями, які переш­коджають викладенню або сприйманню виступу, заважа­ти своєю поведінкою проведенню засідання Верховної Ради. За такі дії народний депутат може бути притягну­тий до відповідальності.

Діяльність народного депутата поділяється на його діяльність під час сесійного періоду і його роботу поза сесійним часом.

Діяльність депутата під час сесійного періоду вклю­чає:

— участь у пленарних засіданнях Верховної Ради-

— участь у засіданнях комітетів, комісій Верховної Ради, їх підкомітетів, підкомісій, робочих та підготовчих груп;

— виконання доручень Верховної Ради та її органів-

— роботу над законопроектами, документами Вер­ховної Ради та виконання інших депутатських повно­важень у складі депутатських об'єднань чи індивіду­ально;

— роботу у виборчих округах.

Поза сесійним часом депутати за власним розсудом підвищують свою класифікацію, обмінюються досвідом, працюють у виборчому окрузі тощо.