Алюміній

Реферат на тему:

" Алюміній"

Алюміній — самий розповсюджений в земній корі метал. На його долю приходиться 5,5−6,6 мол. доли % або 8 мас. %. Гголовна маса його сконцентрована в алюмосилікатах. Надзвичайно розповсюдженим продуктом розкладу утворених ним сполук є глина, основний склад якої відповідає формулі Al2O3.2SiO2.2H2O.Проміж інших форм знаходження алюмінія найбільше значення має боксит Al2O3. xH2O і мінерали корунд Al2O3 і кріоліт AlF3.3NaF.

Вперше алюміній був отриманий Велером в 1827 році дією металічного калія на хлорид алюмінія. Проте, незважаючи на широку розповсюдженість в природі, алюміній до кінця XIX століття належав до числа рідкісних металів.

На даний час в промисловості алюміній отримують електролізом розчину глинозема Al2O3 в ростопленому криоліті. Al2O3 повинен бути достатньо чистим, тому що із виплавленого алюмінія домішки видаляються дуже тяжко. Температура плавлення Al2O3 близько 2050оС, а криоліта — 1100оС. Електролізу піддають розтоплену суміш криоліта і Al2O3, що вміщує близько 10 масс.% Al2O3, та плавиться при 960оС і має електричну провідність, густину та в’язкістю, найбільш придатними для проведення процесу. При додаванні AlF3, CaF2 та MgF2 проведення електролізу виявляється можливим при 950оС.

Електролізер для виплавки алюмінія являє собою залізний кожух, викладений зсередини вогнестійкою цеглою. Його дно (під), складене з блоків спресованого вугілля, що є катодом. Аноди розташовані зверху: це — алюмінієві каркаси, заповнені вугільними брикетами.

Al2O3 = Al3+ + AlO33;

На катоді виділяється рідкий алюміній:

Al3+ + 3е- = Al.

Алюміній збирається на дні печі, звідки періодично випускається. На аноді виділяється кисень:

4AlO33- - 12е- = 2Al2O3 + 3O2.

Кисень окислює графіт до оксидів вуглецю. По мірі згорання вуглецю анод нарощують.

В періодичній системі алюміній знаходиться в третьому періоді, в головній підгрупі третьої групи. Заряд ядра +13. Електронна будова атома 1s22s22p63s23p1. Металічний атомний радіус 0,143 нм, ковалентний — 0,126 нм, умовний радіус іона Al3+ - 0,057 нм. Енергія іонізації Al — Al+ 5,99 эВ.

Найбільш характерна ступінь окислення атома алюмінія +3.Негативна ступінь окислення проявляється рідко. На зовнішньому електронному шарі атома інують вільні d-підрівні. Завдяки цьому його координаційне число в сполуках може бути рівним не тільки 4 (AlCl4-, AlH4-, алюмосилікати), але й 6 (Al2O3,[Al (OH2)6]3+).

Алюміній — типовий амфотерний елемент. Для ньго характерні не тільки аніонні, а й катіонні комплекси. Так, в кислому середовищі існує катіонний аквакомплекс [Al (OH2)6]3+, а в лужному — аніонний гидрокомплекс та [Al (OH)6]3-.

У вигляді простї речовини алюміній — сріблясто-білий, досить твердий метал з густиною 2,7 г/см3 (т.пл. 660оС, т. кип. ~2500оС). Кристалізується в гранецентричній кубічній решітці. Характеризується високою в’язкістю, теплопровідністю та електропровідністю (що складає 0,6 електропровідності міді). З цим пов’язано його використання при виробництві електричних проводів. При однаковій електричній провідноті алюміневий дрот важить вдвічі меньше мідного.

На повітрі алюміній покривається надтонкою (0,1 мм), але дуже щільною плівкою оксида, що запобігає подальшому окисленню метала та надає йому матовий вигляд. При обробці поверхні алюмінія сильними окисниками (конц. HNO3, K2Cr2O7) чи навіть анодним окисленням товщина захистної плівки збільшується. Стійкість алюмінія дозволяє виготовляти з нього хімічну апаратуру та ємкості для зберігання і транспортування азотної кислоти.

Алюміній легко витягується в дріт та прокатується в тонкі листи. Алюмінієва фольга (товщиною 0,005 мм) застосовується в харчовій та фармацептичній промисловості для упаковки продуктів та препаратів.

Основну масу алюмінія використовують для отримання різноманітних сплавів, поряд з чудовими механічними якостями, що характеризуються легкістью метала. Найважливіший з них — дуралюміній (94% Al, 4% Cu, по 0,5% Mg, Mn, Fe та Si), силумін (85 — 90% Al, 10 — 14% Sk, 0,1% Na) та інші. Алюмінієві сплави застосовуються в ракетній техніці, в авіа-, авто-, судота приладобудуванні, у виробництві посуду та багатьох інших галузях промисловості. По широті застосування сплави алюмінія займають друге місце після сталі та чугуна.

Алюміній, крім того, застосовується як легіруюча добавка до багатьох сплавів для надання їм жаростійкості.

При прожарюванні мілко раздробленого алюмінія він енергійно згорає на повітрі. Аналогічно проходить його взаємодія з сіркою. З хлором та бромом сполучається вже при звичайній температурі, з йодом — при нагріванні. При дуже високих температурах алюмінй безпосиредньо реагує також з азотом та вуглецем. Проте з воднем взаємодіє дуже пасивно.

По відношенню до води алюміній досить стійкий. Але якщо механічним шляхом чи амальгамуванням зняти запобіжну дію оксидної плівки, то проходить енергічна реакція:

2Al + 6H2O = 2Al (OH)3 + 3H2>

Сильно розбавлені, а також дуже концентровані HNO3 та Н2SO4 на алюміній майже не діють (на холоді), тоді як при середніх концентраціях в цих кислотах він поступово розчиняється. Чистий алюміній досить стійкий по відношенню до соляної кислоти, але звичайний технічний метал в ній розчиняється.

При дії на алюміній водних розчинів лугів шар оксида розиняється, при цьому утворюються алюмінати — солі, що містять алюміній в складі аніона:

Al2O3 + 2NaOH + 3H2O = 2Na[Al (OH)4].

Алюміній, позбавлений захистної плівки, взаємодіє з водою, витісняючи з неї водень:

2Al + 6H2O = 2Al (OH)3 + 3H2>

Утворений гідроксид алюмінія реагує з надлишком лугу, утворюючи гідроксоалюмінат:

Al (OH)3 + NaOH = Na[Al (OH)4].

Сумарне рівняння розчинення алюмінія в водному розчині лугу:

2Al + 2NaOH + 6H2O = 2Na[Al (OH)4] + 3H2>

Алюміній помітно розчинний в розчинах солей, що мають через їх гідроліз кислу або лужну реакцію, наприклад в розчині Na2CO3.

В ряді напруг він розташований між Mg та Zn. У всіх своїх сполуках алюміній трьохвалентний.

Сполучення алюмінія з киснем відбувається з великим выділеням тепла (1676 кДж/моль Al2O3), значно більшим, ніж у багатьох інших металів. З огляду на це при рожарюванні суміші оксида відповідного метала з порошком алюмінія проходить бурхлива реакція, з виділенням метала із взятого оксида. Метод відновлення за допомогою Al (алюмотермія) часто використовується для отримання ряду елементів (Cr, Mn, V, W та інших.) у вільному виглді.

Алюмотермією інколи користуються для зварки окремих стальних частин, наприклад трамвайних рейок. Застосовувана суміш («терміт») складається з дрібних порошків алюмінія та Fe3O4. Підпалюється за допомогою запала з суміші Al та BaO2. Основна реакція йде по наступному рівнянню:

8Al + 3Fe3O4 = 4Al2O3 + 9Fe + 3350 кДж Причому досягається температура близько 3000оС.

Оксид алюмінія являє собою білу, дуже тугоплавку (т. пл. 2050оС) та нерозчинну у воді масу. Природний Al2O3 (мінерал корунд), а також отриманий штучним шляхом, а потім дуже прожарений має високу стійкість та не розчиняється в кислотах. В розчинний стан Al2O3 (т. з. глинозем) можна перевести сплавлюваням з лугами.

Звичайно забруднений домішками оксида заліза природний корунд в міру своєї надзвичайної твердості застосовують для виготовлення шліфувальних кругів, брусків і т.п. В мілко роздробленому вигляді він під назвою наждака використовується для очистки металічних поверхонь та виробництва наждачного паперу. Для тих же потреб часто використовують Al2O3, отриманий сплавленням (технічна назва — алунд).

Прозорі та забарвлені кристали корунда — червоний рубін — домішка хрома — синій сапфір — домішка титана та заліза — дорагоціні каміння. Їх отримують також штучно та використовують також для технічних потреб, наприклад, для виготовлення деталей точних приладів, каменей в годинниках і т.п. Кристали рубінів, що мають незначну домішку Cr2O3, використовують в якості квантових генераторів — лазерів, що створюють напрямлений пучок монохроматичного випромінювання.

З огляду на нерозчинність Al2O3 у воді відповідаючий цому оксиду гідроксид Al (OH)3 може бути отриманим лише не прямим шляхом із солей. Отримання гідроксида можа представити у вигляді наступної схеми. При дії лугів іонами OHпоступово заміщають в аквокомплексах [Al (OH2)6]3+ молекули води:

[Al (OH2)6]3+ + OH- = [Al (OH)(OH2)5]2+ + H2O.

[Al (OH)(OH2)5]2+ + OH- = [Al (OH)2(OH2)4]+ + H2O.

[Al (OH)2(OH2)4]+ + OH- = [Al (OH)3(OH2)3]0 + H2O.

Al (OH)3 являє собою желеподібний осад білого кольору, практично нерозчинний у воді, але легко розчинний в кислотах та сильних лугах. Відповідно він має амфотерні властивості. Проте основні та особливо кислотні його властивості виражені досить слабо. В надлишку NH4OH гидроксид алюмінія нерозчинний.

При взаємодії з сильними лугами утворюються відповідні алюмінати:

NaOH + Al (OH)3 = Na[Al (OH)4].

Алюмінати найбільш активних одновалентних металів у воді добре розчинні, але через сильний гідроліз їх розчини стійкі лише при надлишку лугів.

З кислотами Al (OH)3 утворює солі. Похідні більшості сильних кислот добре розчинні у воді, але досить гідролізовані, і тому їх розчини мають кислу реакцію.

У водному середовищі аніон Al3+ безпосередньо оточений шістьма молекулами води. Такий гидратованний іон дещо дисоційований по схемі:

[Al (OH2)6]3+ + H2O = [Al (OH)(OH2)5]2+ + OH3+.

Константа його дисоціації рівна 1.10−5,тобто він являється слабою кислотою (близькою по силі до оцтової).

Алюмосилікати можа розглядати як силікати, в яких частина кремнієкисневих тетраєдрів SiO44- замінена на алюмокисневі тетраєдри AlO45-. З алюмосилікатів найбільш розповсюдженішими є польові шпати, на долю яких приходиться більш ніж половина маси земної кори. Головні їх представники — минерали ортоклаз K2Al2Si6O16 або K2O. Al2O3.6SiO2.

альбіт Na2Al2Si6O16 або Na2O. Al2O3.6SiO2.

анортіт CaAl2Si2O8 або CaO. Al2O3.2SiO2.

Дуже розповсюджені мінерали групи слюд, наприклад мусковіт Kal2(AlSi3O10)(OH)2.Найбільше практичне значення має мінерал нефелін (Na, K)2[Al2Si2O8], який використовується для отримання глинозема содовых продуктів та цементу. Це виробництво складається з наступних операцій: a) нефелін та вапняк спекают в трубчатих печах при 1200оС:

(Na, K)2[Al2Si2O8] + 2CaCO3 = 2CaSiO3 + NaAlO2 + KAlO2 + 2CO2>

б) утворену масу витравлюють водою — утворюється розчин алюмінатів натрія і калія та шлам CaSiO3:

NaAlO2 + KAlO2 + 4H2O = Na[Al (OH)4] + K[Al (OH)4].

в) через розчин алюмінатів пропускають утворений при спіканні CO2:

Na[Al (OH)4] + K[Al (OH)4] + 2CO2 = NaHCO3 + KHCO3 + 2Al (OH)3.

г) нагріванням Al (OH)3 отримують глинозем:

2Al (OH)3 = Al2O3 + 3H2O.

д) випаровуваням розчину виділяють соду и поташ, а раніше отриманий шлам йде на виробництво цемента.

При виробнойтві 1 т Al2O3 отримують 1 т співпродуктів та 7.5 т цемента.

Деякі алюмосилікати володіють крихкою структурою та здатні до іонного обміну. Такі силікати — природні та особливо штучні - застосовуються для пом’ягчення води.

Галогеніди алюмінія в звичайних умовах — безбарвні кристалічні речовини. В ряді галогенідів алюмінія AlF3 дуже відрізняється за властивостями від своїх аналогів. Він тугоплавкий, мало розчинний у воді, хімічно неактивний.

Основний шлях отримання AlF3 оснований на дії безводного HF на Al2O3 або Al:

Al2O3 + 6HF = 2AlF3 + 3H2O.

Сполуки алюмінія з хлором, бромом та йодом легкоплавкі, досить реакційноздатні та добре розчинні не лише у воді, а й в багабтьох органічних розчинниках. Взаємодія галогенідів алюмінія з водою супровожджується значним виділенням теплоти.

Будучи помітно летючими вже при звичайних умовах, AlCl3, AlBr3 і AlI3 димлять на вологому повітрі (внаслідок гідроліза). Вони можуть бути отримані при взаємодії простих речовин.

Список використаної літератури

1. В. А. Рабинович, З. Я. Хавин «Краткий химический справочник» .

2. Л. С. Гузей «Лекции по общей химии» .

3. Н. С. Ахметов «Общая и неорганическая химия» .

4. Б. В. Некрасов «Учебник общей химии» .

5. Н. Л. Глинка «Общая химия» .