Правове забезпечення інтелектуальної власності

Міністерство освіти і науки України Національний технічний університет «ХПІ»

Факультет економічної інформатики та менеджменту

Контрольна робота:

«Правове забезпечення інтелектуальної власності»

Студентка 5 курсу Групи ЕІМЗ — 215

Бороденко А.А.

Викладач:

доц. Гаряєва Г. М.

Харків — 2010

Зміст

1. Поняття суміжних прав

2. Види винаходів

Перелік використаних джерел

1. Поняття суміжних прав

Починаючи з 1994 p. цивільно-правовому регулюванню підлягають так звані суміжні права. Дані права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому житті нашого суспільства. Особливого значення ці відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення нових можливостей щодо виконання та розповсюдження авторських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту.

Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права». Суб'єктів авторського права і суміжних прав об'єднує дух творчої діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що грунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Носіями суміжних прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диску виконавця, телекомпанія, яка транслює свої програми. Розділ III вищезгаданого закону забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.

Отже, можна дати таке визначення суміжних прав. Суміжні права — це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом. Об'єктом суміжних прав є:

— будь-які способи виконання творів літератури і мистецтва,. включаючи твори фольклору;

— запис будь-якого виконання або інші звуки на фонограмі;

— сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах.

Законом передбачено певні критерії для надання охорони суміжних прав, а саме:

1. Права виконавців охороняються відповідно до цього закону, якщо:

— виконання вперше відбулося на території України;

— виконання зафіксовано на фонограмі, що охороняється Законом про авторське право;

— виконання не зафіксовано на фонограмі, включено у передачу організації мовлення, що охороняється зазначеним законом.

2. Права виробників фонограм охороняються відповідно до цього закону, якщо:

— виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

— фонограму вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом ЗО днів від дня її першої публікації в іншій державі;

— перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

3. Права організацій мовлення охороняються цим законом, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і ведуть передачі з передавачів, розташованих на території України.

4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

Суб'єкти суміжних прав. До суб'єктів суміжних прав за законом належать виконавці, виробники програм та організації мовлення.

Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства незалежно від віку.

Виконавцем визнається актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, диригент, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особи, які займаються такою самою творчою діяльністю, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери.

Суб'єктом суміжних прав є виробники фонограми. Це можуть бути фізичні або юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі. Фонограмою визнається звуковий запис будь-якого виконання чи звуків. Запис звуку може проводитися на платівці, кіноплівці, магнітофонній стрічці тощо.

Українські та іноземні юридичні особи дістають захист своїх суміжних прав лише за умови, що їх постійне місцезнаходження — на території України. На підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року» від 15 червня 1999 p. Україна приєдналася до країн-учасниць Женевської конвенції. Держави-учасниці зобов’язуються охороняти інтереси виробників фонограм, що є громадянами інших держав-учасниць, від виробництва копій фонограм без згоди виробника та від ввезення таких копій, якщо зазначені виробництво та ввезення здійснюються з метою їх розповсюдження серед населення, а також від розповсюдження цих копій серед населення.

Організацією мовлення може бути тільки юридична особа. Таким суб'єктом є телерадіоорганізація, яка використовує твори літератури і мистецтва у своїх програмах передач як в ефірі, так і по проводах. Діяльність телерадіоорганізації на території України здійснюється відповідно до Закону України «Про телебачення та радіомовлення» .

Суб'єкти суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами на колективній основі організаціям, які не мають права займатися комерційною діяльністю.

Такі організації діють на основі і в межах повноважень, добровільно переданих їм автором та іншими особами, які мають авторське право та суміжні права. На їхню діяльність не поширюються обмеження, передбачені антимонопольним законодавством.

Суб'єктивні суміжні права. Виконавці здійснюють свої права за умови додержання ними прав авторів виконуваних творів. Виробники фонограм та організації мовлення повинні додержуватися прав авторів і виконавців. Організації мовлення мають додержуватися прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери Р у колі — ©, імені (найменування) особи, яка має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми. Прикладом може бути напис на компактному диску: ® Музичний камертон 1999.

Права виконавців. Виконавцям належать особисті (немайнові) і майнові права. До немайнових прав виконавців належать право на ім'я, на охорону своїх виступів від спотворення, право згадування свого імені у зв’язку з використанням виконання.

Виконавцям належить виключне право дозволяти чи забороняти публічне повідомлення їх виконань, фіксацію на матеріальному носії раніше незафіксованого виконання та передачу в ефір і по проводах їх виконань, а також відтворювати, розповсюджувати способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, або способом оренди чи прокату фонограм, на яких зафіксовано їх виконання, незалежно від першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння.

Виключні права виконавців можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору і використання виконань тощо.

У тому разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру всі майнові права на виконання, якщо інше не встановлено договором.

У разі коли виконавець при першій фіксації виконання безпосередньо дозволить виробникові фонограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробникові фонограми право на її розповсюдження способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здачі в найми, оренду, прокат та іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання" винагороди за зазначені види використання виконання через організації, що управляють майновими правами на колективній основі.

Права виробників фонограм. Законом передбачено виключні права виробників фонограм, а саме: виробники фонограм мають право дозволяти чи забороняти їх відтворення, розповсюдження примірників способом першого продажу, іншого відчуження, а також шляхом здачі в найми, оренду, прокат та іншої передачі незалежно від першого продажу, а також на переробку, імпорт фонограм.

Вказані права виробники фонограми можуть передавати іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограм, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору, використання фонограм тощо.

Стаття 37 закону передбачає використання фонограм, опублікованих з комерційною метою, але з обов’язковою виплатою винагороди. Таке використання можливе у випадках:

— публічного виконання фонограм;

— сповіщення фонограми в ефір;

— сповіщення фонограми по проводах.

Збір, розподіл і виплата винагороди здійснюються однією з організацій, яка управляє правами виробників фонограм і виконавців на колективній основі, відповідно до угоди між цими організаціями. Якщо цією угодою не передбачено інше, то винагорода розподіляється між виробником фонограми та виконавцем порівну.

Розмір винагороди та умови її виплати визначаються угодою між користувачем фонограми чи об'єднанням таких користувачів, з однієї сторони, та організаціями, які управляють правами виробників фонограм і виконавців, з другої.

Розмір винагороди встановлюється за кожний вид використання фонограми.

Права організації мовлення. Організації мовлення, до яких належать телерадіоорганізації, мають виключні права щодо використання своїх програм у будь-якій формі. Вони можуть дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Організаціям мовлення належить право на одержання винагороди за будь-яке використання їх передач.

Строк охорони суміжних прав. Особисті (немайнові) права виконавців охороняються безстрокове. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років після першої фіксації виконання або постановки.

Права виробників фонограм охороняються протягом 50 років після першого опублікування фонограми, а якщо її не було опубліковано, то протягом 50 років після першої фіксації звукового запису. Організації мовлення користуються наданими цим законом правами протягом 50 років після першої передачі в ефір або по проводах.

Встановлені цією статтею терміни починаються з 1 січня року, наступного за роком, у якому мав місце юридичний факт.

До спадкоємців виконавця і правонаступників виробників фонограм і організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання фонограми, передачі в ефір і по проводах.

2. Види винаходів

Відносини, що виникають у зв’язку з набуттям та здійсненням права власності на винаходи в Україні, регулюються Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХII в редакції Закону № 1771-Ш від 01.06.2000 із змінами, внесеними згідно з Законом № 2188−14 від 21.12.2000 (далі — Закон).

Відповідно до Закону винахід — технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промислової придатності).

Секретний винахід це винахід, що містить інформацію, віднесену згідно із Законом України «Про державну таємницю» до державної таємниці.

Службовий винахід — винахід, створений працівником:

у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи дорученням роботодавця — особи, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом), — за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;

з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

До службових обов’язків відносяться обов’язки, що зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов’язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі).

Дорученням роботодавця є видане працівникові у письмовій формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або діяльності роботодавця і може привести до створення винаходу (корисної моделі);

Право на винахід охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, патент на секретний винахід, деклараційний патент на секретний винахід) — охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство та право власності на винахід.

Патент (деклараційний патент) України на винахід (на секретний винахід) діє тільки на території України.

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки.

Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки.

Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років.

Строк дії патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід дорівнює строку засекречування винаходу, але не може бути довшим від визначеного за Законом строку дії охорони винаходу.

Якому винаходу надається правова охорона Правова охорона надається винаходу, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності, тобто якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

Об'єктом винаходу може бути:

продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин);

спосіб;

застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.

Хто має право на одержання патенту Право на одержання патенту має:

винахідник;

роботодавець (якщо винахід є службовим);

правонаступник винахідника або роботодавця.

Які права має власник патенту на винахід

Патент на винахід надає його власникові виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів, та забороняти його використання всім іншим особам без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається відповідно до Закону порушенням прав, що надаються патентом.

Виключні права власника патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід обмежуються Законом України «Про державну таємницю» і відповідними рішеннями Державного експерта з питань таємниць.

Права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу.

Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід, діють від дати внесення інформації про нього до Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи.

Перелік використаних джерел:

1) Закон України «Про авторське право і суміжні права»

2) http://old.sdip.gov.ua/rus/

3) http://www.ukrpatent.org/ua/

4) http://readbookz.com/book/192/7101.html

5) http://www.pravo.vuzlib.net/book_z1140_page₁₂₄.html