Дихальна система

РЕФЕРАТ

на тему:

Дихальна система

Усі живі організми: рослини, тварини, людина — дихають, поглинаючи кисень і виділяючи вуглекислий газ. Про­цес надходження кисню в організм і виведення з нього вугле­кислого газу називається диханням.

Клітини нашого тіла постійно мають потребу в кисні і вико­ристовують його в біологічному окислюванні органічних речовин для одержання енергії. При звільненні енергії як побічний продукт обміну утворюється вуглекислий газ. Окисні процеси її клітинах, у результаті яких відбувається виділення енергії, називаються внутрішнім диханням. Енергія, що звільнилася в процесі внутрішнього дихання, йде на забезпечення життєді­яльності організму. Забезпечення клітин киснем і виведення з них вуглекислого газу відбувається за допомогою крові. Обмін газів між кров’ю й атмосферним повітрям називається зовнішнім диханням, і здійснення його відбувається через систему органів Вихання.

Будова та функції органів дихання

До органів дихання належать носова порожнина, глотка, гортань, трахея, бронхи та легені. Носова порожнина поділяється кістково-хрящовою перегородкою на дві полови­ни, її внутрішню поверхню утворюють три звивистих ходи. По їіих повітря, що надходить через ніздрі, проходить у носоглотку. Численні залози, розташовані в слизовій оболонці, виділяють слиз, що зволожує вдихуване повітря. Велике кро­вопостачання слизової оболонки зігріває повітря. На вологій поверхні слизової оболонки затримуються мікроби, які містять­ся у вдихуваному повітрі, і пилинки, знешкоджувані слизом та лейкоцитами.

Слизова оболонка дихальних шляхів вистелена миготливим епітелієм, чиї клітини мають на зовнішньому боці поверхні найтонші вирости — вії, здатні скорочуватися. Скорочення вій відбу­вається ритмічно і спрямоване у бік виходу з носової порож­нини, при цьому слиз і прилиплі до нього пилинки та мікро­би виносяться назовні. Таким чином, повітря, проходячи че­рез носову порожнину, зігрівається й очищається від пилу та деяких мікробів. Цього не відбувається, коли повітря прони­кає в організм через ротову порожнину. От чому слід дихати через ніс, а не через рот. Через носоглотку повітря потрапляє до гортані.

Гортань має вигляд лійки, стінки якої утворені декількома хрящами. Вхід у гортань під час проковтування їжі закриваєть­ся надгортанником, щитоподібним хрящем, який легко можна намацати зовні. Гортань служить для проведення повітря з глотки в трахею.

Трахея, чи дихальне горло, — це трубка завдовжки близько 10 см і діаметром 15−18 мм, стінки якої складаються з хрящо­вих півкілець, з'єднаних між собою зв’язками.

Задня стінка перетинчаста, містить гладкі м’язові волокна, прилягає до стравоходу. Трахея поділяється на два головних бронхи, які входять у праву і ліву легеню й у них розгалужують­ся, утворюючи так зване «бронхіальне дерево».

На кінцевих бронхіальних гілочках знаходяться дрібні леге­неві пухирці - альвеоли, діаметром 0,15−0,25 мм і завглибшки 0,06−0,3 мм, заповнені повітрям. Стінки альвеол вистелені од­ношаровим плоским епітелієм, покритим щільною плівкою речо­вини, що перешкоджає їх злипанню. Альвеоли пронизані густою мережею кровоносних судин — капілярів. Через їх стінки відбу­вається газообмін.

Легені покриті оболонкою-легеневою плеврою, що перехо­дить у пристінкову плевру, яка вистилає внутрішню стінку груд­ної порожнини.

Вузький простір між легеневою і пристінковою плеврою ут­ворює плевральну щілину, заповнену плевральною рідиною, її роль-полегшувати ковзання плеври при дихальних рухах.

Голосовий апарат і мовлення

Гортань є не тільки повітряносним органом, але і разом з ротовою порожниною є органом звукоутворення і члено­роздільного мовлення. У гортані між переднім і заднім хрящами натягнуті голосові зв’язки, що утворюють голосову щілину.

Одні з м’язів гортані при скороченні звужують щілину, іншірозширюють.

Звук голосу виникає в результаті коливання голосових зв’я­зок при видиханні повітря. Голос тим вищий, чим більша частота коливань голосових зв’язок. Відтінки голосу, його тембр залежать від довжини голосових зв’язок, а звуки мовлення — від системи резонаторів, яку складають порожнини рота, гортані, носа і носоглотки при зміні положення язика, губ і ниж­ньої щелепи.

Газообмін у легенях і тканинах

Вміст газів у вдихуваному і видихуваному повітрі неоднаковий. У вдихуваному повітрі міститься майже 21% кис­ню, близько 79% азоту, приблизно 0,03% вуглекислого газу, невелика кількість водяної пари та інертних газів. У видихува­ному — 16% кисню, 4% вуглекислого газу, збільшується вміст парів, кількість азоту й інертних газів залишається незмінною. Кров, що тече до легень від серця (венозна), містить мало кисню і багато вуглекислого газуповітря в альвеолах, навпа­ки, містить багато кисню і менше вуглекислого газу. Внаслідок цього через стінки альвеол і капілярів відбувається двосторон­ня дифузія: кисень переходить у кров, а вуглекислий газ над­ходить із крові в альвеоли. У крові кисень проникає в еритро­цити і з'єднується з гемоглобіном. Кров, насичена киснем, стає артеріальною і по легеневих венах надходить у ліве пе­редсердя.

У людини обмін газами завершується за кілька секунд, поки кров проходить через альвеоли легень. Це можливо завдяки величезній поверхні легень, що стикається із зовнішнім середо­вищем. Загальна поверхня альвеол становить понад 90 м².

Обмін газів у тканинах здійснюється в капілярах. Через їхні тонкі стінки кисень надходить із крові у тканинну рідину і потни у клітини, а вуглекислота із тканин переходить у кров. Концен­трація кисню в крові більша, ніж у клітинах, тому він легко дифундує в них. Концентрація вуглекислого газу в тканинах, де він збирається, вища, ніж у крові. Тому він переходить у кров, де зв’язується хімічними сполуками плазми і частково з гемоглобіном, транспортується кров’ю в легені й виділяється в атмосферу.

Механізм і регулювання дихання

Легені знаходяться в грудній порожнині. Рухи м’язів, що змінюють об'єм цієї порожнини, викликають рух повітря в легені та з легень, поперемінно збільшуючи чи зменшуючи об'єм грудної клітки. Це обумовлюється ритмічними скороченнями ди­хальних м’язів, унаслідок чого і здійснюються вдих і видих — надходження і видалення з легень повітря, їхня вентиляція.

Під час вдиху міжреберні м’язи піднімають ребра, а діа­фрагма, скорочуючись, стає менш опуклою, у результаті об'єм грудної клітки збільшується, легені розширюються, тиск по­вітря в них стає нижче атмосферного, і повітря спрямовується в легені - відбувається спокійний вдих. Під час глибокого вдиху, крім зовнішніх міжреберних м’язів і діафрагми, одно­часно скорочуються м’язи грудей та плечового пояса.

Під час видиху міжреберні м’язи і діафрагма розслаблюють­ся, ребра опускаються, опуклість діафрагми збільшується, у результаті об'єм грудної клітки зменшується, легені стискують­ся, тиск у них стає вище атмосферного, і повітря спрямовується з легень — відбувається спокійний видих.

Нервові механізми саморегуляції дихання виявляються в тім, що вдих рефлекторно викликає видих, а видих — вдих. Це відбувається тому, що під час вдиху при розтяганні легеневої тканини в нервових рецепторах, що знаходяться в ній, виникає імпульс, що передається довгастому мозку і викликає актива­цію центру видиху і гальмування центру вдиху, що утворюють дихальний центр.

Скорочення дихальних м’язів припиняється, вони розслаб­люються, і відбувається видих. При видиху потік імпульсів від рецепторів припиняється, центр видиху перестає активізувати­ся, центр вдиху розгальмовується, активізується і настає вдих.

Гуморальна регуляція дихання полягає в тому, що підвищен­ня концентрації вуглекислого газу в крові збуджує дихальний центр — частота і глибина дихання збільшуються. Зменшення вмісту вуглекислого газу в крові знижує збудливість дихального центру-частота і глибина дихання зменшуються.

Дихання тісно пов’язано з кровообігом. Збільшення швидкості дихання може сприяти циркуляції крові. Чим глибший вдих, тим більше знижується тиск у грудній порожнині. Це падіння тиску не тільки нагнітає повітря в легені, але й змушує відтікати до серия кров з вен, розташованих у різних частинах тіла.

Формою дихальної діяльності є чхання і кашель. Вони регу­люються захисними дихальними рефлексами.

Життєва ємність легень складається з дихального об'єму, резервного об'єму вдиху і резервного об'єму видиху. Дихаль­ним об'ємом називається кількість повітря, що надходить у ле­гені при одному вдиху.

Дихальний об'єм (0,5 л) + резервний об'єм вдиху (1,5 л) + + резервний об'єм видиху (1,5 л) складають життєву ємність легень, її показники коливаються від 3,5 л до 4,8 л у чоловіків і від 3,0 л до 3,5 л — у жінок.

Найбільша кількість повітря, яку людина може видихнути після найглибшого вдиху, називається життєвою ємністю легень.

Гігієна дихання і профілактика захворювань органів дихання

Про необхідність гігієни дихання дуже добре і влуч­но сказав В. В. Маяковський:

Нельзя человека закупорить в ящик. Жилище проветривай чаще и чаще.

Для збереження здоров’я необхідно підтримувати нормаль­ний склад повітря в житлових, навчальних, громадських і робо­чих приміщеннях, постійно їх провітрювати.

Зелені рослини, вирощувані в приміщеннях, звільняють по­вітря від надлишку вуглекислого газу і збагачують його кис­нем. На підприємствах, де повітря сильно забруднюється пи­лом, використовуються промислові фільтри, спеціалізована вен­тиляція, люди працюють у респіраторах — масках з фільтром для повітря.

Велику шкоду організму наносить паління, тому що в тютюні та тютюновому димі міститься нікотин — сильна рослинна отрута, що діє негативно на центральну нервову систему. Шкідлива дія нікотину на органи дихання проявляється в зменшенні жит­тєвої ємності легень, у хронічному подразненні слизових оболо­нок дихальних шляхів, що викликає хронічний бронхіт у тих лю­дей, які палять. Паління завдає здоров’ю великої шкоди, систе­матично отруюючи організм нікотином та іншими отруйними речовинами. Деякі з них викликають ракові пухлини.

Серед хвороб, що уражають органи дихання, є інфекційні, алергійні та запальні.

До інфекційних належать грип, туберкульоз, дифтерит, пнев­монія й ін.- до алергійних — трахеїт, бронхіт, плеврит, що мо­жуть виникнути при несприятливих умовах: переохолодженні, дії сухого повітря, диму, різних хімічних речовин чи, як на­слідок, після інфекційних захворювань. Попередити захворю­вання органів дихання можна самому, дотримуючись певних гігієнічних вимог.

1. У період епідемії інфекційних захворювань вчасно прой­ти вакцинацію (протигрипозну, протидифтерійну, протитуберку­льозну та інші).

2. У цей період не слід відвідувати багатолюдні місця (кон­цертні зали, театри й ін.).

3. Дотримуватися правил особистої гігієни.

4. Проходити диспансеризацію, тобто медичне обстеження.

5. Підвищувати захисні сили організму, його стійкість до інфекційних захворювань шляхом загартовування, вітамінного харчування.

Дихання за системою Бутейка

Усім відомо, що брак вуглекислого газу в крові дуже несприятливо впливає на організм людини. На думку К. П. Бу­тейка, дефіцит вуглекислоти є наслідком гіпервентиляції легень. І якщо глибоке дихання призводить до порушень в організмі й хвороб, то протиставити йому можна лише одне-дихання по­верхневе. Саме на вивченні поверхневого дихання і побудована дихальна гімнастика Бутейка.

Звичайне вивчення цієї гімнастики починається з посиле­них вдихів і видихів. Вважається, що на тлі гіпервентиляції легень за законом контрасту методика поверхневого дихання засвоюється краще.

Перш, ніж почати навчання, роблять спроби на затримку дихання. Перша спроба — визначення величини контрольної паузи, при якій затримка припиняється при перших же труд­нощах. Друга спроба — затримка дихання до межі. Це — во­льова пауза. Сума часу контрольної і вольової пауз складає максимальну паузу.

Нормою контрольної паузи Бутейко вважає 60 секунд. Якщо людина може без усяких зусиль затримати дихання на 1 хви­лину, виходить, ступінь насичення його тканин киснем і вугле­кислим газом досить висока. Якщо ж важко утримувати паузу понад 15 секунд, то дуже велика схильність до різних захворю­вань. Однак самі затримки в гімнастиці Бутейка є не тренуван­ням, а засобом контролю. Саме же тренування зводиться до постійного свідомого (без насильства) обмеженню глибини вди­ху і видиху.

Дихальна гімнастика Стрельникової

Гімнастика Стрельникової є парадоксальною. Чому? Тому що в більшості випадків вона пропонує робити вдиху тих положеннях, у яких у традиційній гімнастиці рекомендується видих. Ця гімнастика зберігає природну динаміку дихання і тре­нує вдих, найзручніший для затримки. Таке тренування вдиху збільшує найважливіший резерв організму — повітряний. Збільшення резерву збільшує життєздатність.

Легені рухливі, і вдих заповнює повітрям наші живі повітряні міхурі по-різному, залежно від того, як він зроблений. Отже, якщо вдих заповнює легені повітрям так, що їх форма не спотворюєть­ся, затримати його легше — він не відчутний усередині тіла.

Якщо кинути на підлогу який-небудь предмет, то, нагина­ючись, щоб підняти його, ми зробимо вдих. Нахил рукою до землі - навантаження вище середньої норми. Інстинкт подає в організм повітря в момент підвищеного навантаження. Ви­дих під час нахилу неприродний. І, кланяючись, ми робимо вдих.

Рухи гімнастики Стрельникової стискають грудну клітку в момент вдиху. Якщо, роблячи вдих, обіймати плечі, кланятися, присідати, мускулатура органів дихання заважає повітрю розхо­дитися. При цьому вона розвивається, тому що одержує наван­таження.

Роблячи вдих одночасно з нахилом, поворотом, присідан­ням, ми задовольняємо потребу в подачі повітря в моменти посиленого навантаження. Роблячи вдих сильніше видиху, зберігаємо природну динаміку дихання і не заважаємо організ­му зберігати, збільшувати й обновляти необхідний запас по­вітря. Повторюючи активні вдихи, супроводжувані пасивними видихами, часто і ритмічно, створюємо активний і ритмічний газообмін, що прекрасно впливає на організм у будь-якому випадку.

Правило 1.

Вимовляти вголос: «Гаром пахне! Тривога!» І різко, грубо і гучно, практично на всю квартиру, нюхати повітря. Робити вди­хи короткі, як укол. Чмихати носом, чим природніше, тим краще.

Правило 2.

Строго стежити за одночасністю вдихів та рухів, і не заважа­ти видихам іти після кожного вдиху ротом.

Правило З Третє правило парадоксальної дихальної гімнастики: повто­рювати вдихи так, начебто накачуємо шину.

Робити необхідно стільки вдихів підряд, скільки саме ви мо­жете зробити легко — серіями по 8, 16, 32 у положенні стоячи. Під час хвороби продовжувати заняття, але скоротивши серії до 2, 4, 8 вдихів.

Відпочинок між дозами вдихів — 2−3 секунди.

Стежити за тим, щоб вдих був голоснішим за видих.

Після трьох-чотирьох тижнів тренувань можна робити по 96 вдихів підряд, якщо це вам дається легко. Норма уроку — 2 рази по 960 вдихів, що займає приблизно при добрій тренованості 35 хвилин. Людям, які перенесли інфаркт, і дуже важким астматикам досить 600 вдихів за урок. Урок варто повторювати 4−5 разів на день.

Рахунок на 2, 4, 8 — обов’язковий. Це не випадково, такий рахунок фізіологічний.

Розминка

Стати прямо. Руки по швах. Гучно, на всю квартиру, нюхати повітря. Не робити довгі й глибокі вдихи, а просто нюхати по­вітря, поки не з’явиться відчуття, що ніздрі зарухалися і слуха­ються вас. Вдихи повторюються в темпі прогулянкового кроку. Робити підряд по 2−4 вдихи. Потім — крок на місці й одночасно з кожним кроком — вдих. Правою-лівою, правою-лівою — вдих-вдих, вдих-вдих.

Поставити одну ногу вперед, іншу назад і, переминаючись із ноги на ногу, повторювати одночасно з кожним кроком короткі, гучні вдихи. Упиратися міцніше тією ногою, що стоїть спереду. Засвоївши рухи, піднімаючи праву ногу, варто ледь-ледь при­сідати на лівій і навпаки. Одночасно з кожним кроком — вдих, короткий як укол, і гучний, на всю квартиру.

Повороти. Повертати голову різко вправо і вліво, вправо і вліво й одночасно з кожним поворотом нюхати повітря.

«Вушка». Погойдуйте головою, начебто говорите: «Ай, ай, як не соромно!» І одночасно з кожним погойдуванням — вдих.

«Малий маятник». Кивати головою — назад, на спину — вдих-вдих. Зробити 96 разів кожен рух і знову 96 разів і так 6 разів по 96.

«Обійміть плечі». Підняти руки на рівень пліч. Зігнути їх у ліктях. Повернути долоні до себе і поставити їх перед грудьми. Кидати руки назустріч один одному так, щоб права обіймала ліве плече, а ліва — праву пахву. У той момент, коли вони найтісніше зійшлися, — вдих, короткий і гучний.

Повторювати рухи — вдихи в темпі кроків. Руки не відводити далеко від тіла. Лікті не розгинати. Зробити 2 рази по 96 вдихів.

«Насос». Взяти в руки згорнуту газету чи паличку, як рукоят­ку насоса, і уявляти, що ви накачуєте шину автомобіля. Вдих-у крайній точці нахилу. Скінчився нахил — скінчився вдих. Не роз­гинатися до кінця.

З усіх рухів це найбільш результативний. Робити його більше, ніж інші-до 500 разів за урок.

При сильній короткозорості, хворобах нирок і печінки, трав­мах хребта нахил руками до землі не рекомендується, викону­ють нахили в пояс. На цьому розминка закінчується. Тепер — вправи.

«Кішка». Ноги на ширині пліч. Ледь-ледь присідати, різко повертаючись вправо і вліво, шумно втягуючи повітря. Перемінити положення ніг. Повторити 3 рази по 96 вдихів.

«Великий маятник». Нахилитися вперед, руки тягнуться до землі - вдих, нахил назад, руки обіймають плечі, теж вдих. Ця вправа складається з двох вправ розминки «Насоса» і «Обійми плечі».

«Напівприсідання». Виконуються в трьох варіантах.

1. Ноги на ширині пліч.

2. Одна нога спереду, інша-позаду (вага тіла на нозі, що стоїть спереду. Нога, що стоїть ззаду, ледь торкається підлоги).

3. Те ж, але тепер вага на нозі, що стоїть позаду.

У цих положеннях виконувати легке присідання, ніби притан­цьовуючи на місці. Засвоївши ці рухи, додати одночасні зустрічні рухи рук. При двох перших присіданнях-на рівні пояса, у тре­тьомуна рівні пліч.

Хотілося б тепер декілька слів сказати про загальну «роз­слабленість», небажання докласти мінімум зусиль для того, щоб бути здоровим чи принаймні зберігати його, а не погіршувати. Для прикладу заглянемо в початок XX століття, коли люди вели­ку частину роботи виконували вручну, не було тоді ще повальної виробничої і сільськогосподарської механізації, люди не «гиду­вали» пройтися пішки, піднятися на третій поверх не на ліфті, а сходами, і були значно здоровіші, ніж ми. Умови комфорту руй­нують людський організм. Ми часто сидимо за столом, готуючи уроки чи просто читаючи книгу, лежимо на дивані, слухаючи плеєр і дивлячись на екран телевізора, прикипаємо до сидінь, коли щось майструємо, перестали поступатися місцем у транспорті, навіть якщо відсиділи цілий день за партою. Скрізь лінь, що догоджає нашому організму, вмовляє розслабитися, не напру­жуватися, дати спокій м’язам, щоб років через двадцять ми вже не могли пройти і десяти метрів без задишки і сильного болю в суглобах та кінцівках.

Чи потрібно зайвий раз говорити, що активний спосіб життя активізує розумову діяльністьпід час пішої прогулянки, ритміч­ної їзди на велосипеді, бігу підтюпцем приходять несподівані й оригінальні ідеї, самі собою виникають рішення складних задач і проблем. Фахівці давно вже встановили, що різнобічна фізичка підготовка істотно впливає на деякі функції психіки: пам’ять, увагу, усний підрахунок, навіть на мовленнєвий апа­рат. Регулярні фізичні навантаження впливають на кровотво­рення: збільшують кількість гемоглобіну й активність фермент­них систем, нормалізують вміст холестерину, роблять стійкішою формулу білої крові. Заняття спортом попереджають передчас­не старіння організму, а виходить, продовжують молодість. Звичайно, можна сказати, що ми і зараз молоді та здорові, а прийде час, і ми почнемо займатися! Ні, це неправильний підхід до себе і свого організму. Адже кожний новий день веде вас до дорослішання, щодня ваш організм піддається різним стре­сам, отруєнням (харчовим, промисловими відходами і т. ін.), і з кожним днем він стає «старшим», а, виходить, не таким, як був учора і позавчора.

Бути в наш час здоровим — це не надзвичайна розкіш, це — необхідність. Здоровим хоче бути кожний з нас, але підтримува­ти все життя певний рівень гарного самопочуття важко, тут не­обхідна внутрішня спроможність, залізна воля, завзятість, зни­щення навіть слабкого натяку на лінь. Тисячі хвороб стають у чергу до кожного з нас і атакують, як тільки ми розслаблюємося. Сучасна медицина, звичайно, намагається захистити наші ніжні організми від усіляких напастей, але вона не може придумати таких ліків, які розвивали б у свідомості розуміння необхідності вдосконалювання власного тіла.

По закінченні хотілося б додати, що постійний рух (біг, три­валі піші походи, плавання й ін.), контроль за своїм диханням, виконання спеціальних вправ для доброї роботи легень, не­суть здоров’я, що не дадуть ніякі ліки. Розумне фізичне наван­таження на організм — найкращий спосіб його збереження до старості.