Пожежна автоматика будинків і споруд

Пожежна автоматика будинків і споруд

Вступ Автоматичні установки пожежогасіння повинні виконувати одночасно і функції автоматичної пожежної сигналізації.

При відповідному техніко-економічному обгрунтуванні у приміщеннях, обладнаних автоматичним пожежогасінням, додатково встановлюється автоматична пожежна сигналізація.

Автоматична пожежна сигналізація повинна працювати цілодобово.

Автоматичні установки пожежогасіння, за винятком спринклерних, повинні мати дистанційний та місцевий пуск.

Вогнегасну речовину, тип і параметри установок пожежогасіння належить приймати з урахуванням НД, що встановлюють вимоги до конкретних будинків і споруд за пожежною небезпекою, виходячи з характеру технологічного процесу виробництв, властивостей матеріалів.

За наявності технічної можливості сигнали від приймально-контрольних приладів установок пожежогасіння та пожежної сигналізації виводять на пульти централізованого нагляду пожежної охорони.

1. Установки водяного та пінного пожежогасіння Установки водяного, пінного, а також водяного пожежогасіння зі змочувачем підрозділяються на спринклерні та дренчерні.

Параметри установок водяного пожежогасіння зі змочувачем належить визначати аналогічно параметрам установок водяного пожежогасіння.

При обладнанні будинків і споруд водяними і пінними установками пожежогасіння, при техніко-економічному обгрунтуванні допускається передбачати установки пожежогасіння в приміщеннях, де за нормами вимагається тільки автоматична пожежна сигналізація. Для цих приміщень витрати вогнегасної речовини не повинні бути визначальними, а інтенсивність зрошення приймається нормативною.

Для кожної секції установки пожежогасіння слід передбачати окремий вузол керування.

За наявності в приміщенні технологічних площадок, виконаних із суцільного матеріалу, обладнання або вентиля ційних коробів (нахилених або горизонтальних) з мінімальним розміром по ширині або діаметру більше ніж 0,75 м, розта шованих на висоті від підлоги не менше 0,70 м, належить під ними додатково встановлювати спринклерні або дренчерні зрошувачі, спонукальну систему установки пожежогасіння.

2. Спринклерні установки Спринклерні установки пожежогасіння в залежності від температури повітря в приміщеннях належить проектувати:

— водозаповненими — для приміщень з мінімальною температурою повітря 5 °C та вище;

— повітряними — для неопалюваних приміщень будинків, розташованих в районах з тривалістю періоду з середньо добовою температурою повітря, яка дорівнює або нижче 8 °C більше як 240 діб на рік;

— водоповітряними — для неопалюваних приміщень будинків, розташованих в районах з тривалістю періоду з середньодобовою температурою повітря, яка дорівнює або нижче 8 °C 240 і менше діб на рік.

В складських приміщеннях із стаціонарними стелажами, з висотою складування продукції, від 5,5 до 25 м належить передбачати встановлення спринклерних зрошувачів в зоні високостелажного зберігання продукції під перекриттям (покриттям), під екранами у внутрішньостелажному просторі, а також під перекриттям (покриттям) в зонах прийняття, упакування та відправлення продукції.

Спринклерні установки належить проектувати для приміщень заввишки не більше 20 м. Ця вимога не поширюється на проектування установок для внутрішньостелажного простору приміщень, а також для захисту конструкцій будинків, споруд і вентиляційних камер.

В межах одного приміщення належить встановлювати спринклерні зрошувачі з випускним отвором однакового діаметра.

Для однієї секції спринклерної установки слід приймати не більше 800 спринклерних зрошувачів різних виконань, а для внутрішньостелажного простору — не більше 500 зрошувачів. При цьому загальна ємність трубопроводів кожної секції повітряних та водоповітряних установок повинна бути не більше З м³.

Спринклерні зрошувачі установок належить встановлювати в приміщенні або в обладнанні з максимальною температурою навколишнього повітря, °С:

до 50 — з температурою руйнування теплового замка 72 °C;

від 51 до 70 те саме 93 °C;

від 71 до 100 -" - 141 °C;

від 101 до 140 -" - 182 °C;

від 141 до 200 -" - 240 °C.

Спринклерні зрошувачі водозаповнених установок належить встановлювати розетками вгору або вниз, в повітряних і водоповітряних установках — розетками вгору.

Спринклерні зрошувачі установок водяного пожежогасіння необхідно встановлювати перпендикулярно площині перекриття (покриття), спринклерні зрошувачі установок пінного пожежогасіння — дифузором вниз або вгору під кутом, що не перевищує 15° до вертикалі.

Спринклерні настінні зрошувачі використовуються у водозаповнених, повітряних і водоповітряних установках. Відбивач зрошувача належить розмішувати паралельно площині підлоги.

Для неопалюваних складів з висотним стелажним зберіганням у внутрішньостелажному просторі належить використовувати настінні зрошувачі.

В будинках з балковими перекриттями (покриттями), які мають нульову межу поширення вогню, з виступаючими частинами (ребрами) заввишки більше 0,32 м, а в інших випадках — більше 0,2 м, спринклерні зрошувачі належить встановлювати між балками, ребрами плит та іншими елементами перекриття (покриття), що виступають, у кожному такому відсіку з урахуванням забезпечення рівномірності зрошення підлоги.

В будинках з односхилими і двосхилими покриттями, що мають нахил більше ніж 1/3, відстань по горизонталі від спринклерних зрошувачів до стін і від спринклерних зрошувачів до гребеня покриття повинна бути не більше 1,5мпри покриттях з нульовою межею поширення вогню та не більше 0,8 м — в інших випадках.

Відстань від розетки спринклерного зрошувача установки водяного пожежогасіння до площини перекриття (покриття) повинна бути від 0,08 до 0,4 м.

Відстань від нижньої площини дифузора пінного спринклерного зрошувача до площини перекриття (покриття) повинна бути не більше 0,5 м.

Відстань від відбивача спринклерного настінного зрошувача до площини перекриття (покриття) повинна бути від 0,07 до 0,15 м.

У внутрішньостелажному просторі спринклерні зрошувачі слід встановлювати під екраном, відстань від розетки спринклерного зрошувача до екрана повинна бути від 0,10 до 0,25 м. Відстань від розетки зрошувача до верху вантажів, які зберігаються, повинна бути не менше 0,05 м.

Для подавання води або води зі змочувачем належить використовувати зрошувачі спринклерні з ввігнутою розеткою (установлення розеткою вгору), з плоскою розеткою (установ лення розеткою вниз) та настінні зрошувачі.

У внутрішньостелажному просторі спринклерні зрошувачі з ввігнутою розеткою встановлюються розеткою вниз.

Для подавання розчину піноутворювача і отримання піни належить використовувати зрошувачі пінні спринклерні.

Відстань між спринклерними зрошувачами установок водяного пожежогасіння, що встановлені під рівним (без виступів) перекриттям (покриттям), повинна бути не менше 1,5 м.

Відстань між спринклерними зрошувачами і стінами (перегородками) не повинна перевищувати половини відстані між спринклерними зрошувачами Відстань між спринклерними зрошувачами і стінами (перегородками) з ненормованою межею поширення вогню не повинна перевищувати 1,2 м.

В місцях, де існує небезпека механічного пошкод ження, спринклерні зрошувачі повинні бути захищені.

3. Дренчерні установки Автоматичне включення дренчерних установок належить здійснювати від спонукальної системи з легко плавкими замками або спринклерними зрошувачами, від автоматичних пожежних сповіщувачів, а також від технологічних датчиків.

Дренчерні зрошувачі належить встановлювати з урахуванням їх технічних характеристик ї карт зрошення для забезпечення рівномірності зрошення захищуваної площі.

Для декількох дренчерних завіс допускається передбачати один вузол керування.

Відстань між зрошувачами в дренчерній завісі належить визначати з розрахунку витрат вогнегасноі речовини не менше 1,0 л с-' на 1 м ширини прорізу.

В дренчерних установках водяного і водяного зі змочувачем пожежогасіння належить застосовувати водяні дренчерні зрошувачі, які встановлюються розетками вгору або вниз.

В дренчерних установках пінного пожежогасіння належить використовувати зрошувачі пінні дренчерні і генератори піни середньої кратності, що утворюють повітряно-механічну піну.

Розрахунковий рівень заповнення приміщення піною при об'ємному пінному пожежогасінні повинен перевищувати не менше як на 1 м найвищу точку обладнання, яке захищається.

При визначенні загального об'єму захищуваного приміщення об'єм обладнання, що знаходиться в цьому приміщенні, не слід віднімати від об'єму захищуваного приміщення Відстань від легкоплавкого замка спонукальної системи до площини перекриття (покриття) повинна бути в межах від 0,08 до 0,4 м. .

Спонукальний трубопровід дренчерних установок, заповнений вогнегасною речовиною, належить встановлювати на висоті не більше ¼ постійного напору (в метрах) у трубопроводі під вузлом керування відносно запірних клапанів.

спринклерна дренчерна установка пожежогасіння

4. Трубопроводи установок Трубопроводи установок пожежогасіння проектують із сталевих труб. З'єднання труб виконують, як правило, зварюванням. В приміщеннях, що відносяться за пожежною небезпекою до категорії А і Б, допускається з'єднання труб нарізкою.

Відстань від трубопроводу до будівельних конструкцій повинна бути не менше 0,02 м.

Підвідні трубопроводи (зовнішні і внутрішні) необхідно проектувати кільцевими. Підвідні трубопроводи, як правило, проектують тупиковими для трьох і менше вузлів керування, при цьому довжина зовнішнього тупикового трубопроводу не повинна перевищувати 200 м.

Підвідні кільцеві трубопроводи повинні розділятися засувками на ремонтні ділянки. На кожній ремонтній ділянці повинно бути не більше 3-х вузлів керування.

Зовнішні підвідні трубопроводи установок водяного пожежогасіння проектують, як правило, спільними з трубопроводами протипожежного, виробничого або господарчо-питного водопроводу.

Не допускається приєднання до живильних та розподільних трубопроводів установок пожежогасіння, технологічного або санітарно-технічного обладнання.

Не допускається встановлення запірної арматури на живильних та розподільних трубопроводах.

В приміщеннях категорії В за пожежною небезпекою на живильних трубопроводах водозаповнених спринклерних установок діаметром 65 мм і більше допускається встановлення внутрішніх пожежних кранів з ручними водяними та пінними пожежними стволами. При цьому встановлення кнопок дистанційного пуску насосів біля пожежних кранів не потрібно.

Секція спринклерної установки з 12 і більше пожежними кранами повинна мати два вводи. Другий ввід з засувкою допускається здійснювати від суміжної секції. При цьому над вузлами керування необхідно передбачати засувки з ручним приводом, а підвідний трубопровід повинен бути закільцьованим і між цими вузлами керування встановлена розподільна засувка.

Для захисту дверних та технологічних прорізів допускається приєднувати дренчерні завіси до живильних та розподільних трубопроводів спринклерних установок. Дренчерні завіси з спонукальними системами і місцевим пуском допускається приєднувати тільки до живильних трубопроводів спринклерних установок.

На одній вітці розподільного трубопроводу установок, як правило, встановлюють не більше шести зрошувачів з діаметром вихідного отвору до 12 мм включно і не більше чотирьох зрошувачів з діаметром вихідного отвору більше 12 мм Діаметр трубопроводу гідравлічної спонукальної системи дренчерної установки повинен бути 25 мм, а пневматичної - 15 мм.

Вузли керування установок пожежогасіння, як правило, розміщують в приміщеннях насосних станцій. Допускається розміщення вузлів керування в приміщеннях, що захищені установками пожежогасіння, за винятком приміщень категорій, А і Б або поза ними.

Вузли керування, як правило, розмішують на перших, цокольних і підвальних поверхах

До вузлів керування установок пожежогасіння повинен бути забезпечений вільний доступ обслуговуючого персоналу.

Вузли керування, що розміщені в захищуваних приміщеннях, а також поза захищуваними приміщеннями, в приміщеннях з пожежної небезпеки, що відносяться до категорії В, відокремлюються від них протипожежними перегородками І типу і протипожежними перекриттями 3 типу, а ті, що розміщені в приміщеннях категорій Г або Д, — скляними або сітчастими перегородками, які не заважають візуальному контролю за приладами вузла керування.

Температура повітря в приміщеннях вузлів керування повинна бути не нижче 5 °C, з природним або штучним робочим освітленням, що забезпечує на робочих поверхнях освітленість не менше 75 лк і аварійним освітленням — не менше 15 лк.

На вводах або на обвідних трубопроводах пожежних насосів підвищувальних насосних станцій належить передбачати пристрої регулювання тиску при зміні тиску в водопровідній мережі. Тиск в напірних трубопроводах насосних станцій не повинен перевищувати значення 1,0 МПа.

Трубопроводи установок пожежогасіння, що подають вогнегасну речовину на осередок пожежі, не повинні мати гнучких стикових з'єднань.

Живильні і розподільні трубопроводи повітряних і водоповітряних спринклерних установок слід прокладати з уклоном в бік вузла керування або спускних пристроїв, що дорівнює:

0,01 — для труб з зовнішнім діаметром менше 57 мм;

0,005 — для труб з зовнішнім діаметром 57 мм і більше.

5. Водопостачання установок Як джерело водопостачання установок водяного пожежогасіння, як правило, використовують водопроводи різного призначення.

Для установок пінного пожежогасіння, як правило, використовують водопроводи непитного призначення, в яких якість води відповідає технічним вимогам на застосовувані піноутворювачі.

Запас води для установок пожежогасіння допускається зберігати в резервуарах водопроводів різного призначення, обладнаних пристроями, що не допускають витрати вказаного запасу води на інші потреби.

Об'єм води до 1000 м³ повинен зберігатися в одному резервуарі.

При визначенні об'єму резервуара для установки водяного пожежогасіння належить передбачати можливість гарантованого поповнення його водою з мережі водопроводу автоматично, на весь час пожежогасіння Тип запірної арматури (засувки) на трубопроводі, що наповнює резервуар вогнегасною речовиною, повинен забезпечувати візуальний контроль (за положенням штока) її стану (відкрито-закрито). Вказану арматуру належить встановлювати в приміщенні насосної станції.

Контрольно-вимірювальне обладнання з мірною рейкою для візуального контролю рівня вогнегасної речовини в резервуарах (ємностях) належить розміщувати в приміщенні насосної станції. При автоматичному наповненні резервуара вказане обладнання не передбачається.

Для установок пінного пожежогасіння належить передбачати, крім основного об'єму, 100% резервний об'єм піноутворювача.

Резервний об'єм піноутворювача зберігається на складі або в резервуарах установки. Для зберігання основного і резервного об'ємів піноутворювача (розчину піноутворювача), як правило, передбачають два самостійних резервуари. При використанні одного резервуара його ємність не повинна бути більше 1000 м³.

При визначенні необхідної для пожежогасіння кількості води, піноутворювача, розчину піноутворювача належить враховувати внутрішній об'єм трубопроводів установки пожежогасіння.

Для забезпечення розрахункового тиску в трубопроводах спринклерних установок і підвідних трубопроводах дренчерних установок, необхідного для спрацювання вузлів керування, належить передбачати імпульсний пристрій (автоматичний водоживильник) — металеву ємність, що заповнена водою або розчином піноутворювача (не менше 0,5 м³) і стиснутим повітрям.

В спринклерних установках з приєднаними пожежними кранами для будівель заввишки більше ЗО м кількість води або розчину піноутворювача в імпульсному пристрої повинна бути не менше 1 м³.

Як імпульсний пристрій можуть бути використані водопроводи різного призначення з тиском, що дорівнює або більше розрахункового.

В установках пожежогасіння з резервним пожежним насосом, що має місцевий або дистанційний пуск, або привід від двигуна внутрішнього згоряння, який вмикається автоматично, належить передбачати автоматичний водоживильник, що забезпечує роботу установки з розрахунковою витратою вогнегасної речовини протягом 10 хвилин.

Імпульсний пристрій або автоматичний водоживильник в будівлях заввишки більше ЗО м, як правило, розташовують на верхніх технічних поверхах будинку.

Автоматичний водоживильник (імпульсний пристрій) повинен автоматично вимикатися при включенні пожежного насоса.

В насосній станції кількість пожежних насосів і насосів-дозаторів повинна бути не менше двох кожного типу (в тому числі один резервний).

Рівень осі насоса належить, як правило, розташовувати так, щоб забезпечити повне заливання корпуса насоса вогнегасною речовиною. Корпус насоса належить розташовувати під заливанням не менш ніж на 0,5 м від розрахункового рівня вогнегасної речовини у резервуарі установки пожежогасіння.

У резервуарі установки пінного пожежогасіння належить прокладати по внутрішньому периметру перфорований трубопровід на 0,1 м нижче розрахункового рівня води, призначений для подавання та перемішування піноутворювача.

Насосні станції автоматичних установок пожежогасіння по забезпеченню подавання до них води належить відносити до І категорії за СНІП 2.04.02−84

Насосні станції належить розмішувати в окремому приміщенні будинків на перших, цокольних і підвальних поверхах. Вони повинні мати окремий вихід назовні або на сходову клітку, що має вихід назовні. Насосні станції допускається розміщувати в окремих будинках або прибудовах.

Приміщення насосної станції належить відокрем лювати від інших приміщень протипожежними перегородками І типу та перекриттями 3 типу.

Температура повітря у приміщенні насосної станції повинна бути не нижче 5 °C,

Станція повинна бути обладнана телефонним зв’язком з приміщенням пожежного поста або іншим приміщенням з персоналом, що веде цілодобове чергування.

Біля входу в станцію повинно бути світлове табло з написом «Станція пожежогасіння» .

Насосні станції автоматичних установок пожежогасіння повинні мати патрубки зі з'єднувальними головками діаметром 80 мм, зворотними клапанами і засувками для приєднання рукавів пожежних машин.

Кількість патрубків повинна бути не менше двох і приймається за умови забезпечення подавання в підвідний трубопровід розрахункової кількості вогнегасної речовини.

6. Електрозабезпечення За ступенем забезпечення надійності електропостачання електроприймачі установок пожежогасіння належить відносити до 1 категорії згідно з «Правилами устройства злектроустановок» (ПУЕ), за винятком електродвигунів компресора, насосів дренажного та закачування піноутворювача, які відносяться до ІП категорії.

Електроживлення споживачів і електроприймачів установок пожежогасіння належить виконувати згідно з вимогами ПУЕ.

3 метою забезпечення надійності електропостачання електроприймачів за І категоріє, допускається виконувати їх електроживлення від двох однотрансформаторних підстанцій або від різних трансформаторів однієї двохтрансформаторної підстанції, підключених до різних ліній живлення, прокладе них різними трасами.

3а наявності одного джерела електроживлення (на об'єктах III категорії надійності електропостачання) належить передбачати привід резервного пожежного насоса від двигуна внутрішнього згоряння.

Для запуску двигуна внутрішнього згоряння належить передбачати акумуляторні батареї.

Потужність резервного вводу електропостачання повинна забезпечувати робочий режим електроприймачів установок пожежогасіння. За недостатністю потужності допускається (на час гасіння пожежі) передбачати автоматичне відключення від вказаного вводу електроприймачів II і III категорії електропостачання.

В насосних станціях установок водяного і пінного пожежогасіння, що мають резервний насосний агрегат, який автоматично вмикається і електродвигун якого живиться від резервного вводу, обладнання автоматичного вводу резерву (далі АВР) в ланцюгах електрозабезпечення двигуна не потрібне Пристрій АВР електропостачання належить розмішувати централізовано або децентралізовано біля електроприймачів І категорії

Захист електричних ланцюгів необхідно виконувати згідно з вимогами ПУЕ Не допускається обладнання теплового і максимального захисту в ланцюгах керування, відключення яких може призвести до відмови подавання вогнегасної речовини до осередку пожежі

7. Електрокерування

Схема керування установок пожежогасіння повинна забезпечувати а) видачу команди (сигналів) для автоматичного пуску установки пожежогасіння, б) видачу команди (сигналів) для відключення технологічного і електротехнічного обладнання, підпору повітря, вентиляції, кондиціонування і т.ін об'єкта та включення систем оповіщення про пожежу, димовидалення, в) автоматичне переключення ланцюгів живлення щитів керування і сигналізації з робочого вводу електропостачання на резервний при зникненні напруги на робочому вводі а також зворотне переключення при відновленні на ньому напруги, за винятком ланцюгів керування місцевим пуском насосів і світлової сигналізації при наявність напруги на робочому або резервному вводі електропостачання, г) відключення звукової сигналізації про пожежу, пуск насосів, спрацювання або несправності установки пожежогасіння Автоматичний пуск установки пожежогасіння повинен відбуватися при спрацюванні двох пожежних сповіщувачів або двох технологічних датчиків (що включені за схемою логічного «І»), одного з двох сигналізаторів тиску або одного з двох електроконтактних манометрів (що включені за схемою логічного «АБО»)

Пристрої дистанційного пуску установок повинні бути захищені згідно з вимогами ГОСТ 124 009−83* від несанкціонованого включення Схема електрокерування установок водяного і пінного пожежогасіння повинна забезпечувати :

а) автоматичний пуск робочих насосів

б) автоматичний пуск резервних насосів у випадку відмови пуску або невиходу на режим — робочого насоса,

в) автоматичне включення електропривода запірної арматури,

г) автоматичне включення та відключення дренажного насоса, д) місцевий, а за необхідності, дистанційний пуск насосів, електроприводів запірної арматури

е) можливість переключення автоматичного і дистанційного пуску насосів, електроприводів;

засувок на місцевий ж) місцевий пуск пристроїв, шо компенсують втрату вогнегасної речовини і стисненого повітря з трубопроводів, імпульсного пристрою або автоматичного водоживильника

з) затримку пуску насосів на 5 с для зняття напруги з відкритих струмопровідних частин (шинопроводів, тролей і

т ін) при їх наявності у приміщенні.

У приміщенні насосної станції належить розміщувати пристрої:

а) місцевого пуску і зупинки насосів, включення електропривода запірної арматури Допускається додатково передбачати пристрої дистанційного пуску і зупинки вказаного обладнання з приміщення чергового персоналу, б) переключення режиму автоматичного і дистанційного пуску насосів на місцевий в) місцевого пуску і зупинки компресора. Допускається розміщення їх в приміщеннях вузлів керування г) переключення режимів автоматичного включення засувок і вентилів з електроприводом на місцевий Допускається розміщення їх в приміщеннях вузлів керування Схема електрокерування установок об'ємного пожежогасіння повинна забезпечувати а) автоматичний і дистанційний пуск установки, б) переключення режиму автоматичного пуску на ручний і навпаки, в) затримку випуску вогнегасної речовини при автоматичному або дистанційному пуску установки в приміщення, що підлягає захисту, на час не менше ЗО с після подавання попереджувальних сигналів про евакуацію, г) формування командного імпульсу на самозачинення дверей, відключення вентиляції та перекриття, за необхідності, прорізів в суміжні приміщення до початку випуску вогнегасної речовини в приміщення, що підлягає захисту (ГОСТ 12 3 046 91)

8. Контроль і сигналізація Автоматичний контроль цілісності електричних ланцюгів слід передбачати для:

а) сповіщувачів і датчиків, що видають сигнал на пуск установки;

б) електромагнітного приводу вентилів, що здійснюють пуск установки пожежогасіння (на обрив);

в) ланцюгів підриву піропатронів (на обрив);

г) світлової і звукової сигналізації установок пожежогасіння (за викликом).

В установках водяного і пінного пожежогасіння належить передбачати контроль:

а) аварійного рівня води, піноутворювача або розчину піноутворювача в резервуарах, ємностях і дренажному приямку;

б) тиску повітря в імпульсному пристрої, автоматичному водоживильнику, в живильних і розподільних трубопроводах повітряних і водоповітряних спринклерних установок, в повітряних спонукальних трубопроводах дренчерних установок.

В приміщеннях, що захищаються установками об'ємного пожежогасіння, і перед входом до них повинна передбачатися звукова і світлова сигналізація — (табло «Газ (Піна, Порошок) -виходь!», «Газ (Піна, Порошок) — не входити!»).

Аналогічна сигналізація повинна бути перед входом:

— у суміжні приміщення, що мають вихід тільки через приміщення, що підлягають захисту;

— у приміщення, що мають канали, підпілля, простори за підвісною стелею, які підлягають захисту.

У цих випадках світлові табло і пристрої попереджувальної звукової сигналізації належить передбачати спільними для захищуваних приміщень і просторів (підвісна стеля, канал, підпілля), які до них відносяться, а при захисті тільки вказаних просторів — спільними для даних просторів.

Перед входом у приміщення, що підлягає захисту, або в приміщення, до якого відносяться простори, що підлягають захисту, необхідно передбачати звукову (загальний сигнал) і світлову (з розшифруванням по приміщеннях) сигналізацію про виникнення пожежі і світлову сигналізацію (з розшифруванням по приміщеннях) про відключення автоматичного пуску.

В приміщенні насосної станції установок водяного і пінного пожежогасіння належить передбачати світлову сигналізацію:

а) про наявність напруги на вводах електрозабезпечення (за викликом, з розшифруванням по вводах);

б) про відключення автоматичного пуску пожежних насосів, насосів-дозаторів і електроприводів запірної арматури (з розшифруванням за кожним видом обладнання);

в) про падіння тиску повітря в живильних трубопроводах повітряних і водоповітряних спринклерних установок і повітряних спонукальних трубопроводах дренчерних установок (тільки у випадках встановлення вузлів керування поза приміщеннями насосної станції); ^:г) про заклинювання засувок з електроприводом та несправності в ланцюгах електромагнітного приводу вентилів (з розшифруванням по вентилях, засувках);

д) про аварійний рівень у пожежному резервуарі, ємності з піноутворювачем, в дренажному приямку (загальний сигнал).

В приміщенні чергового персоналу належить передбачати сигналізацію про стан і роботу установки водяного, пінного пожежогасіння:

а) звукову (загальний сигнал) та світлову:

1) про виникнення пожежі (з розшифруванням по секціях);

2) про пуск насосів (з розшифруванням по насосах);

3) про спрацювання установки пожежогасіння і проходження вогнегасної речовини до приміщень, просторів (з розшифруванням по секціях), які підлягають захисту;

4) про відключення автоматичного пуску насосів (з розшифруванням по насосах);

5) про несправність установки;

6) про зникнення напруги на вводах електропостачання;

7) про падіння тиску повітря в автоматичному водоживильнику, імпульсному пристрої, живильних і розподільних трубопроводах повітряних і водоповітряних спринклерних установок, повітряних спонукальних трубопроводах дренчерних установок;

8) про несправності в ланцюгах електромагнітного приводу вентилів (загальний сигнал, з розшифруванням за викликом для вузлів керування, встановлених поза приміщенням насосної станції);

9) про порушення цілісності електричних ланцюгів приладів і датчиків, що використовуються для формування команд на пуск установки (загальний сигнал);

10) про заклинювання засувок з електроприводом (загальний сигнал);

11) про аварійний рівень в пожежних резервуарах, ємностях з піноутворювачем, в дренажному «, приямку (загальний сигнал);

б) світлову:

1) про відключення звукової сигналізації;

2) про пожежу;

3) про несправність установки;

4) про стан засувок з електроприводом («відкрито», «закрито»);

5) про відключення автоматичного пуску установки пожежогасіння (з розшифруванням по приміщеннях).

Вибір типів проводів і кабелів, а також способів їх прокладання належить проводити згідно з вимогами ПУЕ, СНІП 3.05.06−85 і технічними характеристиками кабельно-провідникової продукції.

Взаєморезервуючі лінії необхідно прокладати по різних трасах, які виключають можливість їх одночасного пошкодження при пожежі.

Спільне прокладання взаєморезервуючих ліній допускається за умови проходження їх в різних відсіках коробів і лотків, що мають суцільні поздовжні перегородки І типу.

Ланцюги керування автоматичних установок пожежогасіння належить виконувати самостійними проводами або кабелями.

Не допускається прокладання ланцюгів живлення і керування установок пожежогасіння транзитом через пожежонебезпечні зони (за ПУЕ), за винятком прокладання їх жаростійкими проводами, кабелями або в порожнинах будівельних конструкцій з нульовою межею поширення вогню.

9. Заземлення

Захисне заземлення та занулення електрообладнання установок пожежогасіння повинно відповідати вимогам ПУЕ, СНІП 3.05.06−85 і технічній документації заводів виготовлювачів устаткування і апаратури.