Поняття підприємства

Поняття підприємство його основні ознаки.

2. Напрямки діяльності і цілі підприємства.

3. Класифікація підприємства за різними ознаками.

4. Структура підприємства.

5. Зовнішнє середовище підприємства.

1. В ринковій економіці існує багато господарських суб'єктів:

— населення;

— групи населення;

— підприємства;

— установи;

— заклади;

— органи;

— організації та ін.

Основним господарським суб'єктом є підприємства.

Підприємство — це первинна організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка народного господарства, яка виробляє продукцію, виконує роботу, надає послуги.

Підприємство має зажди комерційний характер — включає капітал з метою отримання прибутку. Підприємство має різні назви: фірма, завод, фабрика, магазин, ресторан, їдальня, ательє, шахта, банк.

Основні властивості підприємства:

1. Назва, товарний знак;

2. Сформована система обліку, звітності, самостійний баланс;

3. Власна організаційна побудова, матеріально-механічна база, персонал;

4. Властиві підприємству організації;

5. Режим роботи і організація праці;

6. Розрахунковий рахунок в банку, печатка;

7. Юридична самостійність і відповідальність.

Правові основи функціонування поділяються:

1. загальнодержавні - Закон України Про підприємство в Україні, Закон України Про підприємницьку діяльність, Закон України Про господарські товариства, Господарський Кодекс.

2. на рівні підприємств — установчий договір, статутний колективний договір.

Всі підприємства в Україні підпорядковуються також дії усіх законів і нормативних актів, положень, інструкцій.

2. В основі діяльності підприємства лежить головна ціль (місія підприємства) — виробництво певної продукції(робіт послуг) з метою отримання прибутку. Місія підприємства підпорядковується системі цілей підприємства.

Рис. 1. Підприємство як ціле орієнтована система.

Матеріальні цілі - це досягнення певного обсягу продукції (робіт, послуг), асортименту продукції, якості. Матеріальні цілі відображаються у виробничій програмі підприємства чи стратегії.

Вартісні цілі - це досягнення в майбутньому певних фінансових показників: доходів, витрат і прибутку. Вони також передбачають досягнення певних показників капіталу, його структури (власний чи позичковий), ліквідності, рентабельності.

Соціальні цілі - це бажані в майбутньому взаємовідносини підприємства з:

— працівниками підприємства: зарплата, ін. виплати, тривалість робочого тижня, відпусток, право на лікування, умови праці і відпочинку;

— взаємовідносини підприємства і держави: сплата податків, захист навколишнього середовища, дотримання законодавства.

Напрямки діяльності підприємства:

1. виробнича діяльність (виробництво продукції, робіт, послуг);

2. матеріально-технічне забезпечення;

3. маркетингова діяльність;

4. комерційна діяльність;

5. економічна діяльність;

6. інноваційна діяльність;

7. соціальна діяльність;

8. після продажний сервіс.

Кожне підприємство формує свою політичну діяльність, світовий імідж на ринку і може визначати вищі цілі:

— збереження здорового ринкового функціонування;

— збереження вільного демократичного устрою;

— застосування прогресивних, нешкідливих технологій;

— захист оточуючого середовища, збереження національного багатства.

Класифікація підприємства за різними ознаками.

1. Мета і характер діяльності:

— комерційний;

— частково-комерційний;

2. Форма власності:

— державні;

— колективні;

— приватні;

— змішані.

3. Належність капіталу:

— національні;

— іноземні;

— спільні.

4. Правовий статус і форма господарювання:

— одноосібні;

— орендні;

— сімейні;

— господарські товариства;

— акцизні товариства;

— кооперативи.

5. Об єднання підприємства:

— корпорації;

— асоціації;

— синдикат;

— картель;

— трест;

— концерн;

— консорціум.

6. За галуззю діяльності і видом:

— промислові;

— торговельні;

— сільськогосподарські;

— посередницькі;

— будівельні;

— транспортні;

— страхові;

— банківські;

— лізингові та ін.

7. За розміром:

— малі;

— середні;

— великі.

8. технологічна цілісність і сукупність підпорядкування:

— головні материнські;

— дочірні(філії);

— асоційовані.

9. за однорідність продукції:

— вузькоспеціалізовані;

— широкого асортименту;

— універсальні;

— диверсифіковані.

3. Суть підприємства — це склад і взаємозв язки внутрішніх елементів підприємства, які характеризують його побудову.

Структура поділяється:

1. загальна — показує склад усіх елементів підприємств: виробничих, не виробничих, управлінських обслуговуючих та ін.

2. виробнича — показує як побудоване тільки виробництво (залежить від підрозділів).

Рис. 2. Загальна структура підприємства.

Основні

допоміжні

побічні

експериментальні

ТЕМА 2: ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1. Суть підприємництва, принципи, форми, моделі здійснення.

2. Типологія підприємства.

3. Підприємницькі договори їх види.

4. Форми співробітництва підприємству сфері виробництва, торгівлі, фінансових відносин.

5. Міжнародний бізнес: поняття, типи, види.

1. Підприємництво — особливий вид діяльності людини у сфері економіки — ініціативно-самостійна, виробнича, комерційна діяльність окремих осіб, яка зорієнтована на отримання прибутку.

Така діяльність здійснюється: від свого імені, на власний ризик, під особисту майнову відповідальність підприємця.

Творча: народження підприємницької ідеї, врахування ризику.

Ресурсна: формування виробничих ресурсів, ефективне використання ресурсів.

Організаційно-супровідна: реєстрація підприємства, створення документації, організаційна побудова

Принципи підприємництва :

1. Вільний вибір виду діяльності.

2. Залучення на добровільних засадах грошових коштів і майна підприємців.

3. Самостійне формування програмної діяльності, вибір споживачів, цілі.

4. Вільне розпорядження прибутком.

5. Врахування умов конкуренції.

6. Вільний вихід на зовнішній ринок.

Форми підприємництва:

1. Індивідуальна (одноосібна власність) — підприємцем є особа або сім я.

Переваги:

— простота заснування;

— хороша мотивація праці;

— збереження комерційної таємниці.

Недоліки:

— не великі розміри діяльності;

— важко залучити інвестиції;

— повна відповідальність за борги;

— відсутність ефективності менеджменту.

Колективна

1. малий бізнес — базується на особистій власності декількох осіб або на їх оренді;

2. спільне підприємство — базується на колективній власності або на різних формах власності.

Дана форма підприємництва організується у вигляді: ТзОВ, ТзПВ, КД, СП та ін.

Переваги:

— ширші можливості діяльності;

— більша фінансова незалежність;

— ефективне управління та використання прибутку.

Недоліки:

— загроза членам підприємства майнової відповідальності;

— більший господарський ризик, більша кількість помилок.

Корпорація (акціонерне товариство) — майно підприємства формується за рахунок акцій, які вільно обертаються на ринку, а управління здійснюється акціонерами.

Переваги:

— залучення необхідних інвестицій;

— можливість постійно нарощувати обсяги діяльності;

— обмежена відповідальність акціонерів;

Недоліки:

— розбіжності між функцією управління, функцією контролю і функцією виробництва;

— сплата більших податків;

— посадові особи можуть впливати на діяльність корпорації у власних інтересах

Моделі підприємництва.

1. Класична — орієнтується на ефективне використання ресурсів та досягнення мети.

2. Інноваційна — орієнтується на використання інноваційних рішень (техніка, технологія, економіка та ін.).

Дана модель передбачає вивчення зовнішнього середовища прибутку стратегій діяльності, впровадження НТП.

2. Залежно від того які функції, у якій сфері діяльності виконує підприємство, розрізняють такі типи підприємства: виробниче, посередницьке і фінансове.

Виробниче підприємство

1. Основне — виробництво продукції або послуг;

2. Допоміжне:

— консалтингова діяльність;

— лізингова діяльність;

— маркетингова;

— проектувальна;

— інжинірингова.

Посередницьке підприємство — це спрямоване на координацію інтересів виробників і споживачів.

— агентування;

— торгово-комерційна діяльність;

— аукціон;

— біржі.

Агентування — здійснюють діяльність за допомогою агентів (осіб, які мають певні права функції і обов’язки)

Розрізняють таких агентів:

1. агенти-представники — уповноважені, які представляють інтереси однієї чи декількох фірм;

2. агенти-збутовики — допомагають збути продукцію;

3. агенти-закупівельними — допомагають формувати необхідний асортимент товарів.

Залежно від повноважень і організацій агенти можуть мати такі різновиди:

— дистриб'ютори;

— дилери;

— консигнанти;

— брокери.

Торгово-комерційна діяльність здійснюється гуртовими базами і гартівнями, гуртовими домами, окремими видами агентів (дистребюторами, брокерами).

Аукціонна торгівля — оприлюднені торги з попереднім оголошенням стартової ціни і лоту (неподільна партія товару). Є два види аукціонів: внутрішньодержавні і міжнародні

Біржова торгівля — форма постійно-діючого оптового ринку:

— товарів — товарні біржі;

— сировини — сировинні біржі;

— цінних паперів — фондова біржа;

— валюти, золота, металів, каміння — валютна біржа;

— праці - біржа праці.

Фінансове посередництво — діяльність підприємців у сфері надання фінансових послуг:

— банки і банкові установи;

— інвестиційні компанії та фонди;

— страхові компанії.

3. Правовою формою підприємництва є договір (контракт, угода) — це форма документального закріплення партнерських зв’язків, яка обумовлює предмет договору, взаємні права та обов’язки та відповідальність сторін.

Є два види договорів:

1. Установчий — документ, який засвідчує взаємне бажання осіб (фізичних або юридичних) до заснування нового підприємства.

2. Підприємницький договір — засвідчує згоду сторін до здійснення вибраної підприємницької діяльності, форми бізнесу.

Різновид підприємницького договору:

У сфері купівлі-продажу

— договір на поставку товарів;

— договір про аукціонний продаж;

— договір продажу майна;

— договір оренди майна;

— договір лізингова угода — право на користування машинами та обладнання.

У сфері розрахунків і кредитів

— лізинговий договір — договір, який укладається між власником конкретної інновації і особою, що буде її використано плата — роялті.

— договір поручительства — угода між трьома сторонами (кредитором, боржником і позичальником), за якої поручитель зобов’язується відшкодувати позичену суму замість боржника.

Договір страхування — угода між страховиком і страхувальником, яка зводиться до оплати страхувальником виплат до страховика у випадку необхідності.

— договір страхування від нещасних випадків;

— страхування майна;

— договір медичного страхування.

Колективний договір — укладається у сфері трудових відносин адміністрації з найманими працівниками; обумовлює права і обов язки, режим праці, відповідальність і винагороди. Також можуть укладатися контракти про наймання працівників.

Підприємницькі договори мають приблизно однаковий зміст. Їх укладанню передують переговори під час яких висловлюють пропозиції та наміри сторін (оферта)

Включають:

1. Преамбули — містить інформацію про назву договору, місце і час укладання, факт укладання і повну назву сторін.

2. Основну частину:

— специфічні умови — предмет договору, якість, ціна, терміни, відповідальність сторін і застереження.

— загальні умови — фосмажорні обставини, арбітражний припис.

3. Завершальна частина — необхідні додатки, зразки, схеми, юридичні адреси сторін і підписи.

4. Підприємницька діяльність декількох суб'єктів здійснюється на основі партнерських зв’язків. Форми співробітництва залежать від особливостей бізнесу і пропозицій партнерів.

Розрізняють такі основні форми співробітництва.

1. Виробництво

— Виробниче кооперування — співпраця декількох підприємців з приводу виготовлення кінцевої продукції.

— Проектне фінансування — один партнер фінансує проект іншого, який його реалізує.

— Управління за контрактом — один підприємець передає іншому право управляти (ноу-хау).

— Спільне підприємство.

— Підрядне підприємство.

2. Торгівля

— Звичайні поставки

— Форвардські угоди — термінова поставка усієї партії

— Експорт товарів

— Імпорт товарів

— Про встановлення прями зв’язків.

3. Товарообмін

— Бартерні поставки — обмін товарів певної номенклатури і кількості.

— Зустрічна торгівля — поставка одних товарів взамін на інші.

— Комерційна тріангуляція — бартерні операції у яких беруть участь три чи більше сторін.

4. Фінансові відносини.

— Факторинг — взаємовідносини між підприємцями, фактор-фірмами (банками), які беруть на себе дебіторську заборгованість або борги підприємця і оперують ними.

— Комерційний трансферт — партнери придбають капітал у національній валюті за договірною ціною, а потім зараховують її на рахунок покупця в національному банку країни подавця.

5. Міжнародний бізнес — взаємо корисне співробітництво міжнародних партнерів у сфері науки, техніки, виробництва, торгівлі, фінансування, інвестування.

Суб єктами міжнародної підприємницької діяльності є:

1. фізичні особи;

2. юридичні особи;

3. структурні одиниці(дочірні фірми, філії, представництва);

4. спільні підприємства.

Регулювання міжнародного бізнесу здійснюється різними органами:

1. Вищим законодавчим органом України (ВРУ)

2. Центральним виконавчим органом України (Урядом, КМУ)

3. Національним Банком

4. Міністерством економіки і зовнішньо-економічних зв язків і Міністерством фінансів

До міжнародного бізнесу також причетні: міжнародні організації(МВФ, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, БМР, ЮНЕСКО, ЮНІДО)

Найбільш розповсюдженими формами міжнародної підприємницької діяльності є :

1. здійснення окремих зовнішньо-економічних операцій (експорт, імпорт, лізинг)

2. Міжнародна корпорація

3. спільні підприємства

4. територіально-виробничі, прикордонні райони (вільні економічні зони, міжнародний консорціум, корпорації).

3: КОПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІХ ВИКОРИСТАННЯ.

1. Поняття ресурсів підприємства їх склад і класифікація.

2. Вартісна оцінка ресурсів підприємства.

3. Основні засоби (фонди): суть, склад, класифікація.

4. Види вартісної оцінки основних засобів.

5. Амортизація, зношення і спрацювання основних засобів.

6. Показники використання основних засобів на підприємстві.

1. Для ведення діяльності кожне підприємство формує ресурси — сукупність матеріальних і нематеріальних грошових цінностей і робочої сили, які можуть бути використані у процесі виробництва і усієї господарської діяльності. Для формування ресурсів підприємство вкладає капітал (власний, позичений і залучений)

Ресурси підприємства — це те, чим підприємство може розпоряджатися, його економічні потенціали, який не завжди може використовуватися.

Наприклад: підприємство може мати будівлі, які простоюють або здані в оренду.

Склад ресурсів:

Ресурси підприємства діляться на чотири групи: матеріальні, нематеріальні, трудові і фінансові.

Більш детально враховуючи особливості використання ресурси можна поділити так:

1. Просторові - це будівлі, споруди, земельна ділянка, під їзні шляхи.

2. Технічні - машини, обладнання, інструменти, сировина, товари, паливо.

3. Технологічні - це технології, ліцензії патенти, ноу-хау .

4. Інформаційні - доступ до джерел інформації, ЕОМ, програми, бази даних і ін. інформація, яка є комерційною таємницею.

5. Кадрові ресурси — чисельність працівників, склад та їх якісні характеристики (вік, стать, кваліфікація, ділові якості).

6. Комунікації - засоби зв язку, способи передачі інформації.

7. Фінансові - грошові кошти, цінні папери, інвестиції.

8. Інформація про ресурси міститься у балансі, у технічній документації, паспортах обладнання у статистичній та оперативній звітності.

Ресурси підприємства (капітал), які використовуються і приносять дохід називаються активними. Склад активів підприємства можна зобразити так:

Основні засоби — будівлі, споруди, машини та ін.

Оборотні засоби: сировина, товари, гроші.

Інше майно соціального призначення: виробництво будівлі, дитсадки, будівлі відпочинку, їдальні та ін.

Об єкти промислової власності: винаходи, промислові зразки, фірмові знаки.

Об єкти інтелектуальної власності: авторські права, суміжні права.

Нетрадиційні об єкти: ноу-хау, раціоналізаторські, комерційна таємниця.

2. Враховуючи різноманітний склад ресурсів їх завдань в єдине ціле за допомогою вартісної оцінки.

Використання трьох видів вартісної оцінки:

1. Балансова вартість — визначається на основі балансу підприємства, який складається щоквартально.

ОЗ — основні засоби

ОбЗ — оборотні засоби

ФОП — фонд оплати праці(5 разів на рік)

Оборотні засоби розраховуються аналогічно.

2. Ринкова вартість — визначається за цінами, по яких окремі складові ресурси можуть бути продані на ринку.

3. Економічна (капіталізована) вартість — вона враховує не вартість капіталів підприємства, а суму доходів, яку приносить підприємство.

КВ — капіталізована вартість

Д — доходи, середньорічна сума

К — позичка — сума кредитів включена підприємством

% - процентна ставка за користування кредитом

r — ставка капіталізації, яка показує частину капіталізації доходу економічної вартості підприємств. Вимірюється у %, середньому по галузі в даній формулі береться у вигляді коефіцієнта.

Економічна вартість як правило розраховується тоді, коли треба визначити: ліквідувати підприємство чи зберегти, реорганізувати, якщо економічнавартість:

— ліквідаційна вартість

Усі види вартісної оцінки підприємства дають поняття про його розміри, склад капіталу і визначає доцільність фінансового підприємства.

3. Основні засоби — це сукупність засобів виробництва, які довготривалий час беруть участь у виробництві; зберігають свою натурально-речову форму і свою вартість переносять на господарську продукцію, поступово частинами в міру амортизації.

Основні засоби діляться:

1. Залежно від того, які процеси вони обслуговують.

— промислово-виробничі - обслуговують процеси основного виробника.

— Непромислово-виробничі - задіяні у іншій непромисловій але виробничих підрозділах (торгівля, їдальня, підсобне господарство)

— Невиробничі - задіяні у соціально-культурній сфері(медпункт, сауна, жилий будинок, дитсадок та ін.)

2. За натурально-речовим складом

— земельні ділянки

— капітальні вклади для нарощування землі

— будівлі

— передавальні пристрої

— машини і обладнання (робочі, силові, електро-обчислювальні, вимірювальні і регулюючі)

— транспортні засоби

— інструменти, господарський інвентар (більше 1р.)

— багаторічні насадження

— робоча і продуктивна худоба

— інші основні засоби

3. За характером впливу на предмети праці

— пасивна: групи 1, 2, 3, 4, 5, 8

— активи: всі інші групи

4. Залежно від нарахування амортизації основних засобів поділяється на три групи:

— будівлі, споруди, передавальні пристрої. =5%

— електро-механічне обладнання, ЕОМ, транспорт, офісні меблі. =25%

— інші основні засоби. =15%

Співвідношення різних груп основних фондів у їх вартості називається структурою основних фондів, яка вимірюється у процентах.

Види структури основних фондів:

1. виробничо-технічна

2. прогресивна структура

3. вікова — співвідношення ОЗ з різними терміном служби.

4. Основні засоби вимірюються у натуральному виразі (кількість одиниць, назва, площа, потужність, склад) та вартісному (грн.).

Існують такі види вартісної оцінки:

1. Первісна (початкова) — вартість основних засобів на момент придбання включають витрати на доставку, монтаж і розмитнення.

2. Відносна вартість — вартість основних засобів на кожен новий момент часу враховуючи зміну цін на обладнання, інфляцію та інші економічні умови; визначається шляхом індексації основних засобів.

3. Ліквідаційна вартість — вартість на момент вибуття ОЗ з підприємства (продаж, списання). Залежно від врахування амортизації вартість основних засобів може бути повною і залишковою

— повна вартість — це первісна або відновна без врахування амортизації

— залишкова вартість — це повна вартість за мінусом суми зношення ОЗ

Дані по вартості ОЗ міститься в балансі, додатках до нього та в техніко-економічній документації.

5. У процесі використання основних засобів амортизують — переносять частину вартості на готову продукцію.

Амортизація — процес списання вартості основних засобів на вартість готової продукції згідно чинного законодавства і норм амортизації.

Існують такі норми амортизації:

1. Метод рівномірного списання

Однакова норма амортизації діє протягом багатьох років, а сума нарахування від первісної вартості.

2. Метод складного залишку — з кожним роком вартість основних засобів зменшується на суму попередньої амортизації і утворюється залишкова вартість; амортизаційне нарахування від цієї вартості.

Вданому випадку На є трьох видів.

3. Метод прискореної амортизації використовується для трьох груп основних засобів і полягає у прискореному списанні, щоб скоріше отримати кошти на оновлення основних засобів.

Сума амортизації нарахувань за схемою:

1рік -15%

2рік — 30%

3рік — 20%

4рік — 15%

5рік — 10%

6рік — 5%

7рік — 5%

Слід враховувати, що даний метод впливає на ціну продукції в бік її збільшення.

4. Метод кумулятивний

5. Виробнича амортизація

Четвертий і п ятий метод існують в теорії, але рідко використовуються на практиці.

Амортизація основних засобів відображає їх фізичне спрацювання, яке може бути усувне (усувається шляхом ремонту) і неусувне (основні засоби треба замінювати новими)

Однак в економіці має місце моральне сиріння основних засобів, яке зводиться до:

1. появи нових засобів, більш продуктивних і дешевших

2. появи на ринку нового обладнання з сучасними технологічними властивостями і новим дизайном.

Економічний вибір старіння основних засобів здійснюється за формулою:

— ціни старих і нових засобів праці

— продуктивність старих і нових засобів праці

Техніко-економічне старіння основних засобів можна усунути шляхом повної їх заміни або амортизації.

6. Для оцінки використаних основних засобів використовують такі показники:

Показники стану і руху основних засобів

1. Баланс основних засобів.

2. Коефіцієнт оновлення основних засобів

3. Коефіцієнт вибуття

4. Коефіцієнт фізичного спрацювання

5. Коефіцієнт прибутковості

Використання (ефективність)

1. Фондовіддача:

2. Фондомісткість (фондоємність):

ТП — товарна продукція

ФЄ - показує скільки гривень основних засобів потрібно було, щоб отримати 1 грн. товарної продукції

3. Фондорентабельність (прибутковість):

R — показує скільки прибутку приносить 1 грн. основних засобів. Також можна використовувати інші показники, серед яких важливо визначити фондоозброєність — ФО

В наведених вище формулах використовується середня вартість основних засобів, які визначаються за середньою хронологічною.

Сума основних засобів підприємства впливає на товарну продукцію. Приріст товарної продукції може бути отриманий двома шляхами: екстенсивним і інтенсивним.

Для вимірювання цих двох шляхів використовують ці два розрахунки.

Екстенсивна

Інтенсивна:

— за рахунок кращого використання основних засобів:

ТЕМА 4: ОБОРОТНІ ФОНДИ ТА ОБОРОТНІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА

1. Суть і склад оборотних фондів

2. Нормування витрат оборотних фондів

3. Ефективність використання сировини і матеріалів

4. Суть і склад оборотних коштів

5. Ефективність використання оборотних коштів

6. Нормування окремих складових оборотних коштів

1. Виробничі фонди підприємства діляться на дві частини: засоби праці і предмет праці.

Засоби праці - це основні фонди і предмети — оборотні фонди

Оборотні фонди — це сукупність предметів праці, які один раз приймають участь у виробничому процесі втрачають або змінюють свою натуральну речову форму, а вартість приходить на готову продукцію повністю в оборотні фонди за складом та місцезнаходженням.

Діляться на групи:

1. Виробничі запаси — знаходяться на складах сировини та матеріалів

— основна сировина

— допоміжні матеріали

— паливо

— тара

— інструменти.

2. Незавершене виробництво і напівфабрикати — це предмети праці, які знаходяться в основних і допоміжних цехах, частково пройшли обробку, а напівфабрикати можуть бути реалізовано на сторону (тісто, томатна паста).

3. Витрати майбутніх періодів — це сума грошей вкладена у покращення виробничих процесів, яка буде віддавати ефект в майбутньому.

Співвідношення окремих груп оборотних коштів називають їх структурою у ній переважають виробничі запаси.

2. Основною складовою оборотних фондів є сировина, матеріали, паливо. Їх витрачання здійснюється не довільно, а за нормами.

Розрізняють два види норм:

1. норми витрати — показує скільки необхідно витратити сировини і матеріалів палива на одиницю готової продукції. Встановлюється у натуральних одиницях.

2. норма виходу — показує скільки готової продукції повинно вийти із одиниці сировини, встановлених у натуральних одиницях або процентах.

Норми класифікуються і за іншими ознаками:

1. За масштабом дії

— групові

— індивідуальні(на кожне найменування продукції)

— базові - визначені в стандартах, рецептах, технічних умовах

— середні - визначається на основі усереднення декількох норм, які діяли за період

— сезонні - залежно від сезону

— оперативні - розраховано на кожну партію сировини залежно від її властивостей.

Методи встановлення норм:

1. Звітно-статистичний — на основі звітних даних попередніх років вибирають найкращі показники, враховується досвід нормувальника.

2. Експериментальний — проводяться конкретні виміри чи експерименти

3. Аналітично-розрахунковий — проводяться спеціальні розрахунки за формулами, проводиться глибокий аналіз, оцінюється вживання чинників.

Норми витрат (виходу) встановлюються на кожному підприємстві залежно від умов його роботи, видів устаткування, особливостей продукції, зберігання у відділі техніко виробничої документації у начальників цехів, у бригадирів, затверджується директором.

Норми використання (виходу) використання:

1. Для дотримання технологій

2. Для контролю витрачання сировини, матеріалів, палива

3. Для визначення потреби в сировині

— при наявності норм виходу

Якщо визначена потреба в сировині, матеріалах, паливі в натуральному вимірі, вартість можна визначити шляхом множення кількості на ціну сировини.

3. Ефективність використання оборотних коштів показує, який результат отриманий підприємством при певній сумі оборотних фондів.

Вона вимірюється двома групами показників:

1. Натуральний показник ефективності

— коефіцієнт виходу готової продукції із вихідної сировини

— витрати сировини на одиницю готової продукції

— коефіцієнт використаних матеріалів

2. Витратні показники

— матеріаломісткість

показує скільки грн. сировини міститься в одній грн.

— матеріаловіддача

показує скільки грн. продукції віддає 1 грн. сировини

— матеріальні витрати на одиницю продукції

— рентабельність матеріальних витрат

показує скільки прибутку віддають метеріальні витрати.

Джерела економії матеріальних ресурсів

1. Скорочення втрат відходів сировини

2. Закупівля якісної сировини

3. Збагачення сировини, заміна натуральних видів — штучними

4. Комплексна переробка сировини, використання відходів

5. Вдосконалення нормування і нормативної бази

4. Суть і склад оборотних коштів.

Для свого функціонування підприємство формує певну суму коштів, яку вона вкладає в оборотні засоби. Слкад оборотних засобів підприємства може бути зображеним на схемі

Рис. 1 Склад оборотних коштів підприємств

Обслуговує процес Обслуговує процес реал.

Виробництва і розрах.

Оборотні кошти підприємства увесь час витрачаються і відшкодовуються після реалізації продукції, тобто обертаються. Від швидкості обертання оборотних

5. Для оцінки використаних оборотних коштів під-ва використовують систему показників обортних коштів.

— оборотність оборотних коштів: в разах

— - показує скільки разів обертаються оборотні кощти, щоб отримати товарну продукцію.

— В днях

Цей показник показує за скільки днів обертається середній залишок оборотних коштів.

Наприклад: оборот в разах = 6 раз, то оборот в днях за рік становить = 365/6=61день

— коефіцієнт закріплення оборотних коштів

— Показує з якою частотою оборотних коштів отримана певна сума ТП; чим менше — тим краще.

— рентабельність оборотних коштів.

— показує яка сума отримана завдяки оборотним коштам

6. Нормування оборотних коштів — це встановлення необхідної, оптимальної, допустимою їх величини, яку прийнято називати нормативом оборотних коштів.

Норматив оборотних коштів встановлюється у двох показниках: в днях, в сумі.

1. Виробничі запаси.

Розмір виробничих запасів залежить від обсягів виробництва і єдності складів сировини і матеріалів. Щоб задовольнити ці дві умови, підприємство вибирає періодичність поставки сировини. Тоді виробничі запаси формуються у такій послідовності:

— встановлення нормативів у днях, який складається з таких частин:

· запас транспортування — час транспортування сировини

· запас приймання — час на розгрузку, приймання, складування сировини

· запас лабораторний — час на аналіз сировини

· запас робочий — це половина інтервалу поставки

· запас страховий — 30%-50% від робочого запасу.

Такі розрахунки проводяться по кожній складовій виробничих запасів:

— сировинні

— матеріальні

— паливо

— запчастини

2. Незавершене виробництво

Норматив незавершеного виробництва визначається за такою формулою:

= тривалість циклу * добовий обсяг виробництва * коефіцієнт наростання витрат

а — витрати на виробництво у перший день циклу

b — решта протягом всього циклу

Іноді для спрощення розрахунків Н витрати моди

3. Витрати майбутніх періодів.

Сума витрат майбутніх періодів визначають звичайними балансовими методами.

Залишена на початок року + витрати, які треба зробити в плановому періоді - сума погашених витрат за рахунок собівартості продукції = сума витрат майбутніх періодів

Погашення витрат майбутніх періодів здійснюється щомісяця у розмірі 1/12 від їх планової суми.

4. Готова продукція.

Норматив готової продукції залежить не тільки від підприємства але і від покупців продукції, від її придатності на ринку. Однак підприємство повинне мати необхідний запас готової продукції для проведення її реалізації. Цей норматив встановлюється в днях і в сумі.

— це час на пакування, сортування, макетування, комплектування партії готової продукції та виписки платіжних документів. Це мінімальний норматив, який повинен бути на складі готової продукції.

= Н (у днях)* однод. Виписка ТП (в грн.)

Встановлення нормативів оборотних коштів завершується складанням їх елементів і визначенням загальної суми норм. оборотних коштів.

ТЕМА: 5 ТЕХНІЧНО-ТЕХНОЛОГІЧНА БАХА ВИРОБНИЦТВА (ТТБ)

1. Поняття і склад ТТБ

2. Виробнича потужність підприємства

3. Технічний розвиток, його форма і показники.

1. Техніко-технологічна база (ТТБ) — це сукупність найактивніших елементів підприємства, яка відображає техніку і технологію виробництва, спосіб отримання готової продукції. Вона складається з таких двох складових. (див.рис.1.)

Рис. 1. Елементи ТТБ

ТТБ відрізняється від поняття основні засоби і за складом і за сумою. Вона також відрізняється від поняття «мат. технічна база, бо остання включає також сировину і матеріали.

Напрямки розвитку ТТБ

1. Зростання масштабів і найменувань обладнання, які використовуються.

2. Підвищення наукомісткості засобів праці (точність, високий рівень технологій, висока продуктивність, складність управління).

3. Всебічна автоматизація виробництва.

4. Створення технологічних універсальних систем.

2. Виробнича потужність підприємства — максимально можливий обсяг виробництва продукції певного асортименту і якості за певний період часу (день, місяць, квартал, рік) при найкращому використанні обладнання і передовій діяльності виробництва.

Виробнича потужність вимірюється:

— у натуральних одиницях (шт., одиниці, т.)

— в умовно-натуральних одиницях (декалітри, тис. умовних банок, пагінні метри)

Виробнича потужність підприємства може бути таких видів:

1. Добова — випуск за день

2. Місячна — випуск за місяць

3. Річна — випуск за рік

4. Вхідна — випуск на початку року

5. Вихідна — випуск на кінець року

6. Середня — (вхідна + вихідна)/2

7. Проектна

8. Резервна — на випадок зміни ринкової кон єктури

Для визначення виробничої потужності підприємства необхідно мати такі дані:

— про підприємство і склад обладнання

— про режим роботи підприємства

Залежно від режиму роботи визначать фонд робочого часу обладнання, який може бути:

— календарний

Т (кал.) = дні календарні * години роботи на добу

— номінальний

Т (номін.) = Т (кален.) — дні вихідні + дні святкові * к-ть змін * тривалість змін

— плановий час

Т (план.) = Т (номін) — дні простою * к-ть змін * тривалість змін

Дні планового простою — це планові простої на огляд обладнання.

— фонд оплати

Т = Т (план.) — Т (ін. простої) + Т (понад урочної роботи)

В розрахунок ВП приймається плановий ефективний фонд часу. Таким чином виробнича потужність визначається так:

N — кількість обладнання

П — рентабельність обладнання за одну годину

T — час планової ефективності

Дану формулу можна змінювати залежно від того, яка одиниця виміру робочого часу (година чи доба), який режим роботи підприємства (перервний чи неперервний). В господарській діяльності підприємств виробнича потужність має базове значення, а для її використання визначають коефіцієнт використання потужності.

(Факт обсягу виробництва / виробничу потужність)*100

3. Технічний розвиток має різноманітні форми і базується на досягненні НТП.

Технічний розвиток — це сукупність заходів по формуванню і удосконаленню ТТБ, які спрямовані на покращення піку результатів виробничої комерційної та інших видів діяльності.

Технічний розвиток може бути спрямований на підтримку існуючої ТТБ і її розвиток.

Підтримання Техніко-технологічної бази:

1. Капітальний ремонт устаткування — максимально можлива зміна і відновлення агрегатів, механізмів, засобів праці.

2. Поточний ремонт — збереження засобів праці у придатному для експлуатації стані .

3. Технічні до оснащення — придбання нових засобів праці такого ж рівня але більшої кількості.

Розвиток техніко-технологічної бази:

1. Модернізація — вдосконалення обладнання і підняття його рівня до сучасних вимог.

2. Реконструкція — заміна старого обладнання новим з повним оновленням технологічних процесів.

3. Технічне переозброєння — заміна старої техніки новою, без зміни виробничої бази.

4. Нове будівництво — здійснюється на нових земельних ділянках.

Кожне підприємство має свій технічний рівень, який прийнято вимірювати 4 групами показників:

1. Рівень технічної оснащеності праці

Вимір:

енергонасищеність = (вартість засобів праці викор. енер.)/(чисельність працівників)

2. Рівень прогресивності технологій

або

3. Показує технічний рівень устаткування

— продуктивність — скільки продукції виробляє устаткування за одиниць часу

— надійність і довговічність обладнання

4. Рівень механізації та автоматизації виробництва.

Рівень механ. праці = чисельність працівників при механ / загальна чисельність працівників.

Рівень автоматизації виробництва = обсяг виробництва продукції на автом. лін./ загальний обсяг продукції.

В сучасних умовах рівень технічного розвитку підприємства впливає на ціну і якість продукції, а оцінюється також екологічною чистотою продукції і рівнями збереження навколишнього середовища.