Облік і аналіз прибутку від операційної діяльності (на прикладі ВАТ «Чернівецький емальзавод» Карпати")

Зміст

• Вступ
• Розділ I. Теоретико-методологічні основи обліку й аналізу прибутку від операційної діяльності
• 1.1 Сутність прибутку як економічної категорії та його види
• 1.2 Значення та функції прибутку в умовах ринкової економіки
• 1.3 Огляд літературних джерел з методології та організації обліку й аналізу прибутку від операційної діяльності
• Розділ ІІ. Методика та організація обліку прибутку від операційної діяльності на ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати» та шляхи його удосконалення
• 2.1 Нормативно-правове забезпечення обліку прибутку від операційної діяльності
• 2.2 Організація обліку прибутку від операційної діяльності на підприємстві
• 2.3 Методологія обліку доходів, витрат та прибутку від операційної діяльності підприємства
• 2.4 Удосконалення методики формування та відображення у фінансовій звітності прибутку від операційної діяльності
• Розділ ІІІ. Аналіз прибутку від операційної діяльності на ват «чернівецький емальзавод «карпати» та шляхи його удосконалення
• 3.1 Оцінка методик аналізу фінансових результатів від операційної діяльності
• 3.2 Аналіз рівня, динаміки та структури прибутку від операційної діяльності підприємства
• 3.3 Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності підприємства
• 3.4 Удосконалення організації економічного аналізу прибутку від операційної діяльності на підприємстві
• Розділ IV. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях на ват «Чернівецький емальзавод «Карпати»
• 4.1 Поняття охорони праці та нормативно-правове забезпечення охорони та безпеки праці на підприємстві
• 4.2 Система управління охороною праці на підприємстві
• 4.3 Аналіз небезпечних та шкідливих факторів умов праці в організації
• 4.4 Безпека в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об'єкті
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Основу економічного розвитку підприємства в сучасних ринкових умовах господарювання становить прибуток, що являє собою грошовий вираз основної частини грошових надходжень, які створюються підприємствами різних форм власності. Як економічна категорія він характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності.

Дослідження обліку та аналізу прибутку від операційної діяльності на підприємствах є досить важливим та актуальним, оскільки саме операційний прибуток, як основна складова загального прибутку є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Прибуток від операційної діяльності є показником, який відображає фінансовий результат діяльності підприємства, забезпечує фінансування розширеного виробництва та його ефективність, обсяг та кількість виготовленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості, а також з ним пов’язане вирішення важливих соціальних, економічних, політичних, етичних проблем суспільства на мікрой макрорівні.

Слід відзначити і той факт, що операційний прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки всі вони прямо або опосередковано пов’язані з прибутком. Це стосується і ціни, кредиту, собівартості та інших економічних важелів. Зважаючи на це, прибуток є одним із основних об'єктів управління фінансового менеджменту.

Проведений теоретичний аналіз наукових уявлень та висвітлення питань методології та організації обліку та аналізу прибутку від операційної діяльності показав, що вагомий внесок у зазначений напрям дослідження зробили такі вчені-економісти як: В. Г. Савицька, М.С. Білик, А.Г. Загородній, Й. М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова, С. З. Мошенський, О.В. Олійник, Т. О. Примак, М. Я. Коробов, Б. М. Литвин, М. В. Стельмах, С. Ф. Покропивний, А.М. Поддєрьогін, Л. Д. Буряк, Ф. Ф. Бутинець, О. В. Лишиленко, Р. Л. Хомяк, Т. В. Гладких.

Мета дипломної роботи - на основі узагальнення теоретико-методологічних та організаційних засад обліку та аналізу фінансових результатів запропонувати основні шляхи вдосконалення обліку та аналізу прибутку від операційної діяльності.

Для досягнення даної мети поставлені наступні завдання:

ѕ розглянути економічну сутність прибутку від операційної діяльності;

ѕ дослідити значення, роль та функції прибутку в умовах ринкової економіки;

ѕ провести критичний огляд літературних джерел з методології й організації обліку та аналізу прибутку від операційної діяльності;

ѕ розглянути законодавчі та нормативні документи щодо обліку та аналізу прибутку від операційної діяльності;

ѕ ознайомитись із організацією обліку на досліджуваному підприємстві;

ѕ розглянути методику обліку формування прибутку від операційної діяльності на досліджуваному підприємстві;

ѕ здійснити оцінку існуючих методик аналізу фінансових результатів від операційної діяльності;

ѕ здійснити аналіз та оцінку рівня, динаміки та структури показників операційного прибутку;

ѕ провести факторний аналіз прибутку від операційної діяльності досліджуваного підприємства;

ѕ запропонувати шляхи покращення системи обліку та аналізу прибутку від операційної діяльності на досліджуваному підприємстві;

ѕ сформувати конкретні висновки за результатами дослідження.

прибуток операційна облік структура

Об'єктом дослідження є операційна діяльність та стан бухгалтерського обліку та аналізу прибутку від операційної діяльності ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати» .

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних, організаційних та практичних питань бухгалтерського обліку та аналізу прибутку від операційної діяльності.

Методи дослідження. У дипломній роботі використовувались такі методи як системний аналіз — для деталізації і розчленування об'єкта дослідження на окремі важливі складові елементи; конкретизація — для обґрунтування змісту форм облікового забезпечення; дослідження документів та реєстрів обліку за формою та змістом — для виявлення їх відповідності щодо адекватності вимогам стандартів; групування — для визначення залежностей одних показників від інших; горизонтальний і вертикальний аналіз — для визначення зміни та питомої ваги кожного окремого показника в загальному результаті; конструктивний метод — для групування пропозицій щодо обліку та аналізу прибутку від операційної діяльності; порівняння — для зіставлення планових та фактичних даних щодо величини прибутку у динаміці; середніх і відносних величин — для глибшого розуміння сутності і причини відхилення від запланованого рівня.

Основним принципом при написанні курсової роботи є системний підхід до узагальнення економічної інформації у відповідності з поставленими завданнями.

Інформаційною базою наукового дослідження слугують законодавчі й нормативні документи з питань бухгалтерського обліку та аналізу прибутку від операційної діяльності, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з цих питань, періодичні видання з питань економіки, бухгалтерського обліку й аналізу. Також була використана фінансова звітність та документи первинного, аналітичного і синтетичного обліку.

Дослідження проводяться на основі матеріалів ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати» .

Удосконалено:

ѕ порядок відображення доходів від реалізації в системі рахунків бухгалтерського обліку;

ѕ методику формування та відображення у Звіті про фінансові результати прибутку від операційної діяльності;

ѕ організацію аналізу фінансових результатів на досліджуваному об'єкті. Запропоновано впровадити на ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати» посаду фінансового аналітика для проведення економічного аналізу в цілому та аналізу прибутку від операційної діяльності в тому числі, впровадити в практику економічного аналізу підприємства розроблений «Тематичний план аналітичних робіт», а також запропоновано загальну організаційну модель проведення аналізу прибутку від операційної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці рекомендацій з удосконалення організації економічного аналізу та методики бухгалтерського обліку прибутку від операційної діяльності для відображення його результатів у фінансовій звітності. Основні теоретичні та прикладні розробки впроваджено у практичну діяльність ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати» .

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури, додатків і включає 21 таблицю та 18 рисунків. Повний обсяг роботи 128 сторінок комп’ютерного тексту. Список використаної літератури складається з 111 найменувань на 10 сторінках.

Розділ I. Теоретико-методологічні основи обліку й аналізу прибутку від операційної діяльності

1.1 Сутність прибутку як економічної категорії та його види

Здійснення господарської діяльності підприємства передбачає ефективне поєднання великої кількості організаційних, трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів. Успішність таких дій вимірюється шляхом співставлення отриманого результату з витратами, понесеними для його досягнення. Результат господарської діяльності може мати дві форми прояву: позитивний і негативний. Результат виробничої діяльності суб'єктів господарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовим результатом. Фінансовий результат є узагальнюючим показником, який характеризує ефективність діяльності суб'єкта господарювання. Фінансовим результатом діяльності підприємства у звітному періоді може бути прибуток або збиток.

Головною метою створення та подальшого розвитку будь-якого суб'єкту господарської діяльності, незалежно від виду його діяльності чи форми власності, є отримання саме позитивного кінцевого фінансового результату, тобто прибутку. Таким чином, фінансовий результат є одним із найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та надає комплексну оцінку ефективності цієї діяльності.

Прибуток є центральною категорією в економіці кожного підприємства, а тому навколо цього питання завжди точилися дискусії як серед економістів, так і серед бухгалтерів. Проблема визначення терміна «прибуток» належить до найскладніших, важких і виключно гострих проблем економічної теорії та бухгалтерської практики. Термін «прибуток» витримав найзапеклішу полеміку в політекономії. Спочатку стверджувалось, що прибуток є категорією виключно капіталізму. Пізніше вчені дійшли висновку, що прибуток — необхідна умова успішного ведення господарства [55, с. 198].

Прибуток — найпростіша і одночасно найскладніша категорія ринкової економіки. Її простота визначається тим, що вона є стержнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців у цій економіці. У той же час її складність визначається різноманіттям сутнісних сторін, які вона відображає, а також різноманіттям видів, у яких вона виступає.

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв’язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов’язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

Розглядаючи сутність прибутку потрібно в першу чергу відзначити такі його характеристики:

1. Прибуток являє собою форму доходу підприємця, що здійснює певний вид діяльності. Ця зовнішня форма вираження прибутку є разом з тим недостатньою для його повної характеристики, тому що в низці випадків активна діяльність у будь-якій сфері може і не бути пов’язаною із одержанням прибутку.

2. Прибуток є формою доходу підприємця, що вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривно пов’язана із категорією капіталу — особливим фактором виробництва — й в усередненому вигляді характеризує ціну функціонуючого капіталу.

3. Прибуток не є гарантованим доходом підприємця, що вклав свій капітал у той чи інший вид бізнесу. Він є результатом тільки вмілого здійснення цього бізнесу.

4. Прибуток характеризує не весь дохід отриманий в результаті підприємницької діяльності, а тільки ту частину доходу, яка очищена від понесених витрат на здійснення цієї діяльності. Іншими словами у кількісному вираженні прибуток є залишковим показником, що представляє собою різницю між сукупними доходами і сукупними витратами в процесі здійснення підприємницької діяльності.

5. Прибуток є вартісним показником вираженим у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов’язана із практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов’язаних з ним основних показників — вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених витрат, а також з діючим порядком податкового його регулювання.

Сучасні економісти, розвивають теорії прибутку, пристосовуючи їх до нових умов господарювання. В економічній науці ХХ ст. сформувалися такі основні теорії прибутку:

1. Теорія «продуктивності капіталу», згідно з якою прибуток — дохід капіталу, який є основним чинником будь-якого виробництва;

2. Теорія «утримання», тобто прибуток — це винагорода за ризик від інвестованих у виробництво засобів;

3. Теорія, яка визначає прибуток як «трудовий дохід» підприємницької діяльності в усіх її видах;

4. Теорія, в якій прибуток є результатом існування монополії - покупець повинен купувати товар (послуги) монополіста, що забезпечує йому найвищий прибуток.

Такі вчені як А. Сміт і Д. Рікардо виокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв’язку із процесом накопичення капіталу.

У різні часи А. Сміт трактував прибуток як:

1) закономірний результат продуктивності капіталу;

2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

3) вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.

Прибуток за Карлом Марксом — це перетворена форма додаткової вартості, результат відношення між необхідним і додатковим робочим часом.

Е.С. Хендріксен та М. В. Ван Бред вказують на те, що прибуток — це надлишок після підтримки матеріального добробуту фірми на досягнутому рівні, визначеному на початок та кінець звітного періоду, до його використання чи розподілу.

П.А. Семюелсон та В. Д. Нордгауз визначали прибуток як чистий дохід, або різницю між сумою продажу та величиною витрат.

Розвиток ринкових відносин потребує нових підходів до управління формуванням прибутку, і тому не дивно, що у сучасних умовах серед вітчизняних та зарубіжних вчених існують різні точки зору на це поняття.

Такі вчені як Б. М. Литвин та М. В. Стельмах стверджують: «Прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий та соціальний розвиток підприємства, найважливішим джерелом формування державного бюджету» .

Заслуговує на увагу визначення поняття «прибуток», яке дає С. Ф. Покропивний: «Прибуток — це кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що являє собою різницю між загальною сумою доходів і витрат на виробництво і реалізацію продукції. При цьому автор констатує той факт, що підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набуде грошової форми.

А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик та Л. Д. Буряк трактують прибуток як грошовий вираз частини вартості додаткового продукту, частина заново створеної вартості, виробленої та реалізованої.

Як систему економічних відносин між підприємцями і найманими працівниками щодо виробництва, розподілу та привласнення створеної додаткової вартості, яка відображається у вигляді надлишку над витратами вкладеного капіталу прибуток характеризує П. Я. Попович.

Потрібно зазначити, що передусім прибуток — це частина грошових накопичень, що створюється підприємством будь-якої форми власності. Тому М. Я. Коробов вважає, що прибуток підприємства — це взагалі єдина форма його грошових накопичень.

Таким чином, наголошується на важливості процесу реалізації виробленого продукту за кошти. У публікаціях останніх років І.О. Бланк одним із перших в Україні використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На думку вченого, прибуток — це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами.

Одні економісти віддають безумовний пріоритет прибутку як цілі функціонування виробничого підприємства, підкреслюючи, що він є «найвищою метою підприємницької діяльності», інші вважають, що таким пріоритетом є забезпечення зростання добробуту власників підприємства і прибуток є лише важливою умовою розв’язання цього завдання. Деякі навіть стверджують, що основна мета діяльності підприємства — зробити максимальний внесок, на який воно здатне, в благоустрій суспільства. Проте між наведеними твердженнями немає суттєвих суперечностей, вони розглядають категорію прибутку як головну мету діяльності підприємств, лише з різним ступенем узагальнення.

Слід зазначити, що у фінансовому менеджменті розрізняють поняття економічного та бухгалтерського прибутку підприємства. Поняття економічного прибутку визначає прибуток як «чисті грошові потоки та зміни вартості активів компанії». Таке трактування прибутку узагальнює кінцеву віддачу на інвестований капітал в усіх її формах. Поняття бухгалтерського прибутку більш вузьке — воно визначається сумою перевищення отримуваних підприємством доходів над його витратами. Якщо перше поняття прибутку використовується в практиці оцінки ефективності інвестиційної діяльності підприємства, то друге дає змогу оцінити цю ефективність за його операційною діяльністю.

В найбільш узагальненому вигляді прибуток являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, що представляє собою різницю між сукупним доходом та сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності. Таким чином, прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку роботи підприємства та є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Прибуток на підприємстві виникає в розрізі різних видів діяльності. Під видом діяльності розуміють сукупність подібних за економічним змістом господарських операцій. Розрізняють наступні види діяльності підприємства (рис. 1.1.).

Рис. 1.1 Класифікація видів діяльності підприємства

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. До надзвичайних подій відносять такі операції або події, які відрізняються від звичайної діяльності, та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Звичайна діяльність, у свою чергу, поділяється на операційну та іншу звичайну діяльність (фінансову та інвестиційну). Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

До основної діяльності належать операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства, і забезпечують основну частку його доходу. Інша операційна діяльність включає реалізацію іноземної валюти, інших оборотних активів, операційну оренду активів, отримання доходів або донесення витрат від операційної курсової різниці.

Інша діяльність підприємства поділяється на інвестиційну та фінансову. Інвестиційною діяльністю вважається придбання необоротних активів, а також і реалізація тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру власного та позикового капіталу підприємства.

Прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки всі вони прямо або опосередковано пов’язані з прибутком. Прибуток є одним з основних об'єктів управління фінансового менеджменту, тому важливо визначити види прибутку.

Класифікацію видів прибутку наведено на рис. 1.2.

Найбільшу частку в загальному прибутку займає прибуток від операційної діяльності. Прибуток від операційної діяльності - алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Для вітчизняних підприємств важливим є розмежування результатів їхньої операційної діяльності з виділенням результатів основної (виробничо-збутової) діяльності та результатів іншої операційної діяльності. Обґрунтуванням такого твердження є той факт, що основним джерелом отримання прибутку більшості підприємств є реалізація продукції (товарів, робіт, послуг). Прибуток від основної діяльності визначається як різниця чистого доходу та собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративних витрат і витрат на збут. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) підприємств, які застосовують нормативний метод обліку витрат, повинна бути скоригована на суму позитивних чи негативних відхилень фактичних виробничих витрат від нормативних, що забезпечить точніше визначення фінансового результату їхньої операційної діяльності.

Рис. 1.2 Класифікація видів прибутку

Операційний фінансовий результат — це синтетичний показник, який формується шляхом додавання результату основної діяльності та результату іншої операційної діяльності. Останній, в свою чергу, визначається як різниця інших операційних доходів і витрат. Розглянемо схему формування прибутку від операційної діяльності на рис. 1.3.

Рис. 1.3 Модель формування прибутку від операційної діяльності

Прибуток, в тому числі і прибуток від операційної діяльності не є сталою величиною, його розмір зумовлено багатьма чинниками. На величина прибутку впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори. Різноманіття факторів, що впливають на прибуток, вимагає їхньої класифікації, що у той же час має важливе значення для визначення основних напрямків пошуку резервів підвищення ефективності господарювання.

Систему факторів впливу на прибуток від операційної діяльності наведено на рис. 1.4.

Фактори, що впливають на прибуток, можуть класифікуватися по різних ознаках. Так, виділяють зовнішні та внутрішні фактори формування прибутку. До внутрішніх відносяться фактори, які залежать від діяльності самого підприємства й характеризують різні сторони його роботи. До зовнішніх факторів відносять фактори, які не залежать від діяльності самого підприємства, але деякі з них можуть впливати на темпи зростання прибутку та рентабельності виробництва.

Рис. 1.4 Фактори впливу на величину прибутку від операційної діяльності

У свою чергу внутрішні фактори поділяються на виробничі та невиробничі. Невиробничі фактори пов’язані в основному з комерційними, природоохоронними й іншими аналогічними видами діяльності підприємства, а виробничі фактори відбивають наявність і використання основних елементів виробничого процесу, що беруть участь у формуванні прибутку (засоби праці, предмети праці й сама праця). По кожному із цих елементів виділяються групи інтенсивних та екстенсивних факторів.

До екстенсивних відносяться фактори, які відбивають обсяг виробничих ресурсів (наприклад, зміни чисельності працівників, вартості основних засобів), їхнього використання за часом (зміна тривалості робочого дня, коефіцієнта змінності устаткування), а також невиробниче використання ресурсів (витрати матеріалів на виробництво, втрати через відходи). До інтенсивних відносяться фактори, що відбивають ефективність використання ресурсів (наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, впровадження прогресивних технологій).

У процесі здійснення виробничої діяльності підприємства, пов’язаної з виробництвом, реалізацією продукції й одержанням прибутку, ці фактори перебувають у тісному взаємозв'язку й залежності. Таким чином, можна зробити висновок, що ті самі елементи процесу виробництва (засоби праці, предмети праці й праця), розглядаються, з одного боку, як основні первинні фактори збільшення обсягу продукції, а з іншого боку — як основні первинні фактори, що визначають витрати виробництва. Оскільки прибуток являє собою різницю між обсягом виробленої продукції і її собівартістю, то її величина й темпи росту залежать від тих же трьох первинних факторів виробництва, які впливають на прибуток через систему показників обсягу продукції й витрат виробництва.

1.2 Значення та функції прибутку в умовах ринкової економіки

У той час як більшість економістів не прийшли до однакової думки про природу прибутку та вважають її економічною категорією, що важко піддається точному визначенню, то для більшості практиків значення прибутку дуже просте. Це визначається тим, що саме прибуток є стрижнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців в умовах ринку, певним гарантом прогресу економічної системи, а відсутність прибутку — яскравий доказ регресу й соціальної напруженості. Вважається, що прибуток є основним джерелом фінансових ресурсів на мікроі макрорівні. А значення прибутку як показника, який найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг та якість виробленої продукції, рівень продуктивності праці, динаміку рівня собівартості та характеризує інтенсифікацію виробництва за будь-якої форми власності, э досить багатогранним й важко оцінюваним.

Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка сплачується у вигляді податків та обов’язкових платежів. Економічний інтерес підприємства знаходить своє узагальнення в обсязі прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих і соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес працівників підприємства пов’язаний, передусім, з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить, насамперед, розмір фондів виплати дивідендів, а отже — та частина прибутку, котра пов’язана з виробничим розвитком, а відповідно приростом капіталу підприємства. У зв’язку з тим, що прибуток є єдиним джерелом реалізації економічних інтересів всіх перерахованих сторін, жодна з них не може мати пріоритетів в задоволенні, оскільки це призведе до ущемлення інтересів інших сторін. Наприклад, надмірні податки з прибутку підприємства знижують економічну зацікавленість підприємства в збільшенні, що призводить до зменшень надходжень в бюджет.

Значення прибутку в умовах ринкової економіки можна сформулювати в контексті таких поглядів провідних вчених-економістів:

o Прибуток створює базу економічного розвитку суспільства в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дає змогу «наповнювати» дохідну частину державних бюджетів всіх рівнів, що дає змогу державі успішно виконувати покладені на неї функції і реалізовувати намічені програми розвитку економіки.

o Прибуток підприємства є критерієм ефективності операційної діяльності підприємства. Індивідуальний рівень прибутку підприємства порівняно з галузевим характеризує ступінь вміння менеджерів ефективно здійснювати господарську діяльність. Середньогалузевий рівень прибутку підприємств є основним регулятором «переливу капіталу» в галузі з більш ефективним його використанням. При цьому капітал переміщується в ті сегменти ринку, які характеризуються значним обсягом незадоволеного попиту, що сприяє задоволенню суспільних та особистих потреб.

o Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, які забезпечують його розвиток. Чим вищий рівень прибутку, тим менша потреба в залученні коштів із зовнішніх джерел, і тим вищий рівень самофінансування розвитку підприємства, забезпечення реалізації стратегічних цілей, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. При цьому, на відміну від деяких внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів підприємства, прибуток є таким джерелом, яке постійно відтворюється.

o Прибуток є головним джерелом зростання вартості підприємства. Здатність самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини отриманого підприємством прибутку, тобто його спрямованість на приріст активів підприємства. Чим вища сума і рівень капіталізації отриманого прибутку, тим більшою мірою зростає вартість його чистих активів, а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому.

o Прибуток підприємства є важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальне значення прибутку проявляється, насамперед, в тому, що засоби, які перераховуються в бюджет різних рівнів в процесі оподаткування прибутку, є джерелом реалізації різних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, які забезпечують «виживання» окремих соціально-незахищених членів суспільства. Крім того, це значення проявляється в задоволенні за рахунок отриманого прибутку підприємства соціальних потреб його персоналу. Соціальне значення прибутку проявляється також в тому, що він є джерелом зовнішньої благодійницької діяльності підприємства, спрямованої на фінансування окремих неприбуткових організацій, установ соціальної сфери, наданням матеріальної допомоги окремим категоріям громадян.

o Прибуток є основним захисним механізмом, який захищає підприємство від загрози банкрутства. Хоча загроза банкрутства існує і в умовах прибуткової діяльності підприємства, але підприємство набагато швидше виходить з кризового стану при високому потенціалі генерування прибутку. За рахунок капіталізації отриманого прибутку може бути швидко збільшена частка високоліквідних активів, тобто відновлена платоспроможність; збільшена частка власного капіталу при відповідному зниженні обсягу залучених засобів, тобто підвищена фінансова стійкість; сформовані відповідні фінансові резерви.

Характеризуючи значення прибутку в ринковій економіці, необхідно зазначити, що деякі економісти вважають, що таке значення не завжди є позитивним, оскільки окремі види прибутку є джерелом тільки особистого збагачення окремих категорій громадян і не приносять користі для суспільства в цілому. Це стосується таких видів прибутку, як прибуток, отриманий від спекулятивних комерційних операцій, від невиправдано високих цін на товари чи послуги в зв’язку з монопольним становищем на ринку, від «тіньової» діяльності підприємства.

Виходячи із вище викладеного, прибуток як економічний показник дає змогу поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб'єкта, працівників і власників підприємства. Вирішення цього завдання, насамперед, пов’язане з пропорціями в розподілі та використанні прибутку.

У конкурентній ринковій економіці прибуток виконує ряд функцій:

· розвитку виробництва, оскільки частина прибутку знову вкладається в розширення та становлення виробництва, підготовку і перепідготовку кадрів, преміювання працівників, тощо;

· стимулу виробництва, оскільки прибуток спонукає підприємця до пошуку нових, нетрадиційних рішень у виробництві та реалізації продукції;

· орієнтира доцільного розподілу ресурсів, оскільки прибуток показує, яку галузь слід розвивати, а яку — скорочувати як неконкурентоспроможну.

Дослідження підходів науковців до функцій прибутку, дозволяє зробити висновок, що домінуючою є позиція, що прибуток виконує оціночну, стимулюючу та розподільчу функції.

Сутність оціночної функції полягає в тому, що прибуток є основним показником та критерієм ефективності діяльності суб'єктів господарювання. Одним із основних факторів належного виконання прибутком цієї функції є: формування системою бухгалтерського обліку повної та достовірної інформації про здійсненні у звітному періоді операції; встановлення в ході здійснення контрольних дій законності та доцільності операцій з формування прибутку, раціональності використання майна власників.

Стимулююча функція ґрунтується на тому, що прибуток як результат діяльності, слугує стимулом для управлінського персоналу та працюючих підприємства здійснювати свою діяльність з найвищою ефективністю, що дозволить забезпечити стабільне отримання винагороди за вкладену працю та (або) прийняти участь у розподілі отриманого прибутку. Реалізація стимулюючої функції передбачає вибір та затвердження таких напрямів розподілу прибутку, які б забезпечували можливість створення та подальшого використання фонду споживання за напрямом матеріального стимулювання працюючих в оптимальній пропорції з фондом накопичення. Завдання, яке стоїть перед системою бухгалтерського обліку для забезпечення належного виконання названої функції, полягає у вартісному вимірі результатів роботи управлінського персоналу по досягненню поставленої мети діяльності. Практика діяльності переважної більшості суб'єктів господарювання свідчить про те, що в існуючих умовах господарювання виконання прибутком стимулюючої функції нівелюється через небажання власників «ділитися» прибутком з тими, хто його створює. Аналогічна ситуація спостерігається і з таким джерелом формування прибутку як людський капітал представлений у вигляді підприємницьких та організаторських здібностей працюючих, який виступає головним ресурсом діяльності підприємств та від якого залежить прибутковість діяльності. Враховуючи домінуючу роль інтелектуального капіталу у формуванні прибутку доцільним є його розподіл за напрямом стимулювання найманих працівників, які генерують ефективні управлінські рішення, що позитивно вплине як на продуктивність їх праці так і на загальний фінансовий результат діяльності суб'єкта господарювання.

Розподільча функція реалізується шляхом використання прибутку в якості джерела формування дохідної частини бюджетів усіх рівнів починаючи з державного бюджету, через розподіл прибутку у вигляді податку на прибуток, закінчуючи бюджетом окремого структурного підрозділу підприємства. Для реалізації цієї функції обліковий персонал суб'єкта господарювання покликаний забезпечити належний облік за напрямами використання прибутку та контроль за фактичним використанням прибутку. При цьому вагомого значення набуває необхідність налагодження оберненого зв’язку між управлінським персоналом та бухгалтерською службою в частині прийняття управлінського рішення щодо напрямів розподілу та використання прибутку ;

відображення в бухгалтерському обліку результатів прийнятих рішень — надання інформації управлінському персоналу про розподіл та використання прибутку — здійснення управлінським персоналом наступного контролю за повнотою та достовірністю облікових даних.

Розглядаючи функції прибутку з позиції їх реалізації для досягнення економічного розвитку суб'єктів господарювання, доцільним є виділення соціальної функції, яка передбачає виконання підприємством програм соціального захисту працюючих та суспільства в цілому. В науковій літературі часто зміст соціальної функції пов’язують зі стимулюючою функцією, хоча вони мають різну направленість, що проявляється у виконанні різних завдань. Так, стимулююча функція спрямована на оцінку вкладу кожного працюючого в досягнення запланованих результатів, в той час як соціальна функція передбачає створення системи захисту працюючих та суспільства для виконання покладених на них виробничих функції. Відповідно основне завдання управління прибутком в рамках виконання соціальної функції полягає в гармонізації інтересів власників, держави та найманого персоналу щодо розподілу прибутку та визначення пріоритетних напрямів його використання.

Соціальна функція прибутку знаходиться у нерозривному зв’язку з регулюючою функцією оскільки спрямування прибутку до бюджетів різних рівнів сприяє реалізації різних загальнодержавних і регіональних соціальних програм.

Таким чином, налагодження на підприємстві системи формування та управління прибутком, яка спрямована на реалізацію оціночної, розподільчої та стимулюючої функції прибутку дозволить забезпечити економічний розвиток підприємства в частині зростання продуктивності праці та економічного зростання кожного суб'єкта господарювання шляхом підвищення ефективності та відповідальності кожного працюючого та окремого структурного підрозділу за результати діяльності. Виконання прибутком соціальної функції виступає запорукою добробуту не лише власників, працівників, суспільства, а й соціальної відповідальності бізнесу в цілому. Завдання бухгалтерського обліку в реалізації функцій прибутку полягає в забезпеченні користувачів через систему зовнішньої та внутрішньої звітності достовірною інформацією про процеси, що відбуваються на підприємстві.

1.3 Огляд літературних джерел з методології та організації обліку й аналізу прибутку від операційної діяльності

Проведений теоретичний аналіз наукових уявлень та висвітлення питань методології та організації обліку та аналізу прибутку від операційної діяльності показав, що вагомий внесок у зазначений напрям дослідження зробили такі вчені економісти як: В. Г. Савицька, М.С. Білик, А.Г. Загородній, Й. М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова, С. З. Мошенський, О.В. Олійник, Т. О. Примак, М. Я. Коробов, Б. М. Литвин, М. В. Стельмах, С. Ф. Покропивний, А.М. Поддєрьогін, Л. Д. Буряк, Ф. Ф. Бутинець, О. В. Лишиленко, Р. Л. Хомяк, Т. В. Гладких.

Зазначеними вченими було сформульовано поняття категорії «прибуток» у контексті як економічної так і облікової категорії. Автори звертають увагу у своїх дослідженнях на необхідність постійного пошуку шляхів максимізації прибутку особливо в умовах ринкових важелів управління. У сучасних наукових працях вчені-економісти постійно підкреслюють той факт, що якісний процес формування, розподілу та використання прибутку вітчизняних підприємств, перш за все, залежить від правильного розуміння і трактування категорії «прибуток» .

Вчені-економісти розрізняють поняття економічного та бухгалтерського прибутку. Зарубіжні вчені у більшості випадків розглядають економічний прибуток. З цього приводу висловлюються у своїй праці В. М. Гринькова та В. О. Коюда, які зауважують, що прибуток, обчислений у бухгалтерському обліку, не відображає дійсного результату господарської діяльності. Вітчизняні дослідники звертають увагу на те, що бухгалтерський прибуток є результатом реалізації товарів і послуг, а економічний прибуток — результатом роботи капіталу.

Багато вчених приділяють увагу визначенню та формуванню саме прибутку від операційної діяльності, оскільки даний прибуток займає левову частку в загальному прибутку більшості підприємств.

Такі економісти як М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М.І. Горбатюк розглядають прибуток від операційної діяльності як перевищення валового прибутку та іншого операційного доходу над операційними витратами (адміністративними витратами, витратами на збут, іншими операційними витратами).

На думку Ю.Б. Кашубіної прибуток від операційної діяльності визначається як сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції й прибутку від іншої операційної діяльності [55, с. 197].

Вчений В. Г. Швець стверджує, що: «Прибуток від операційної діяльності це різниця між загальним доходом (валовим виторгом) підприємства від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво» .

Г. Б. Назарова у своїх наукових працях приділяє багато уваги прибутку від операційної діяльності, який на її думку, являє собою сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції й прибутку від інших операцій, що не відносяться до інвестиційної або фінансової діяльності. Такого ж твердження дотримуються і більшість вітчизняних науковців.

Н.В. Чебанова, Т.І. Єфіменко у своїх роботах із фінансового обліку розглядають операційний прибуток як прибуток від основної діяльності підприємства, тобто від виробництва і реалізації продукції, послуг та робіт.

На думку Т. О. Примак, операційний прибуток підприємства в загальному значенні являє собою частину виторгу, яка залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

З практичної діяльності підприємств більшість науковців стверджують, що саме прибуток є основним джерелом забезпечення власників підприємств, розширення і модернізації виробництва, а також виступає джерелом фінансування соціально-економічних програм. У зв’язку з цим можна стверджувати, що відповідно до бухгалтерського обліку прибуток разом з іншими надходженнями включають до джерел власних економічних ресурсів підприємства.

Разом з тим здійснення екскурсу в економічну наукову літературу свідчить про ряд праць, присвячених саме методології та організації обліку та аналізу прибутку від операційної діяльності. Такі науковці, як O.I. Коблянська та О. В. Лишиленко зазначають, що завдання раціональної організації аналітичного обліку фінансових результатів від операційної діяльності на кожному підприємстві в тому, щоб відповідно до законодавства на аналітичних рахунках фінансових результатів протягом року наростаючим підсумком з початку року в розрізі звітних статей накопичувались дані про операційні доходи та витрати підприємства, необхідні як для контролю та аналізу, так і для складання Звіту про фінансові результати.

А.Г. Загороднім розкриваються теоретичні та практичні основи бухгалтерського обліку операційного прибутку. Висвітлюються принципи, предмет, методи та методичні прийоми бухгалтерського обліку, технології відображення господарських операцій на бухгалтерських рахунках, сутність, призначення та форми первинної документації, облікової реєстрації, формування облікової політики підприємства та складання бухгалтерської звітності відповідно до національних стандартів обліку [51, с. 198].

При формуванні прибутку від операційної діяльності такі вчені, як Й. М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова до уваги беруть той факт, що для правильного вимірювання прибутку необхідно, щоб виручка і витрати були визнані в одному обліковому періоді. Сума на яку виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) з урахуванням державного регулювання цін перевищує витрати, назувається прибутком від реалізації продукції.

С.В. Голов описує операційний прибуток як грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основну форму грошових накопичень господарських суб'єктів, а також приділяє увагу дослідженню методики формування прибутку від операційної діяльності відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

В сучасних умовах інформаційних технологій важливим є дослідження питань щодо обліку прибутку від операційної діяльності із застосуванням автоматизованих систем обробки даних. Одним із вчених, які досліджують дані питання є С.В. Івахненко, який розглядає теоретичні та практичні аспекти застосування інформаційних комп’ютерних технологій в управлінні підприємством і в організації бухгалтерського обліку прибутку від операційної діяльності. Теоретичні, методологічні і практичні питання автоматизації бухгалтерського обліку операційного прибутку розглядаються з комплексі: від обробки первинних документів та реєстрації облікової інформації в електронних регістрах до бухгалтерського моделювання і формування облікової політики.

М.А. Болюх та М.І. Горбатюк у своїх працях з економічного аналізу розкривають найважливіші проблеми сучасного економічного аналізу. Ними грунтовно висвітлено методику вивчення господарських процесів, проведення фінансового аналізу прибутку від операційної діяльності і забезпечення ефективного управління діяльністю підприємства з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку та звітності.

Т.І. Кучеренко досліджує вдосконалення методології та методики формування та аналізу доходів, витрат та фінансових результатів операційної діяльності підприємствами у Звіті про фінансові результати.

М.І. Ковальчук висловлює теоретичне та практичне обґрунтування методики аналізу прибутку від операційної діяльності у системі фінансового аналізу, з урахуванням вимог діючої законодавчої бази.

Характеристика інформаційного забезпечення аналізу прибутку від операційної діяльності, а також виокремлення основних етапів аналізу та розкриття методики аналізу на основі конкретних прикладів висвітлено в працях з економічного аналізу В.Г. Савицької.

С.З. Мошенський та О.В. Олійник розглядають питання ефективної організації аналізу прибутку від операційної діяльності на підприємстві, а також в аналізі операційного прибутку виділяють такі основні етапи, як аналіз рівня, динаміки та структури доходів, витрат та прибутку від операційної діяльності, факторний аналіз операційного прибутку та виявлення резервів збільшення прибутку.

Оскільки основною метою аналізу прибутку від операційної діяльності будь-якого підприємства є розробка і обґрунтування управлінських рішень, направлених на підвищення ефективності діяльності господарюючого суб'єкта, то Ф. Ф. Бутинець розглядає операційний прибуток, як позитивну форму фінансових результатів, яка є рушійною силою підприємницької діяльності та показником її ефективності. Також визначення фінансового результату як процесу розрахунку прибутку (збитку) поділяє на такі етапи: визначення чистого доходу від реалізації продукції, визначення валового прибутку, визначення прибутку від операційної діяльності, визначення прибутку від звичайної діяльності, визначення чистого прибутку звітного періоду та надає важливого значення економічному аналізу прибутку в умовах ринкової економіки.

Узагальнюючи вищевикладене, зауважимо, що дослідження сутності прибутку від операційної діяльності та організації й методології обліку та аналізу операційного прибутку в умовах конкурентної економіки є досить актуальним та дослідженим багатьма економістами-науковцями, адже основною метою функціонування будь-якого підприємства є отримання прибутку, значною частиною якого є саме прибуток від операційно

Розділ ІІ. Методика та організація обліку прибутку від операційної діяльності на ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати» та шляхи його удосконалення

2.1 Нормативно-правове забезпечення обліку прибутку від операційної діяльності

Функціонування будь-якого господарюючого суб'єкту значно залежить від нормативної бази, що регулює правові та економічні відносини підприємства з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з трудовим колективом, тощо. Тому одним із важливих питань в процесі дослідження є огляд нормативно-правової бази з обліку та аналізу прибутку від операційної діяльності.

Правова інформація міститься у законодавчих актах вищої юридичної сили, до яких належать закони України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва у галузі фінансових, господарських та трудових відносин.

Нормативна інформація надходить з постанов Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказів Міністерства фінансів України, Державного Комітету статистики України, інших міністерств та відомств. Нормативна інформація не може вступати в протиріччя з правовою інформацією. Важливим джерелом нормативної інформації щодо фінансових результатів є затверджені наказом Міністерства фінансів України План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування. Серед основних документів даної групи, що містять інформацію про доходи, витрати і прибуток, треба назвати національні і міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Вся система нормативно-правових актів щодо регулювання бухгалтерського обліку прибутку від операційної діяльності в Україні може бути представлена 5-рівневою структурою (рис. 2.1.).

Рис. 2.1 Структура законодавства, що регулює бухгалтерський облік прибутку від операційної діяльності

В сучасних умовах господарювання законодавство постійно змінюється, тому виникає необхідність системно аналізувати нові положення законодавчих актів, що регулюють бухгалтерський облік прибутку від операційної діяльності.

Міністерства фінансів України опубліковало Наказ від 07.02.2013р. № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Цим Національним положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Норми цього положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов’язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Наказом затверджені нові форми фінансової звітності, які застосовуються починаючи зі звітності за І квартал 2013 року.

Форми фінансової звітності, які вступили в дію вже в квітні поточного року включають: «Баланс» (Звіт про фінансовий стан); «Звіт про фінансові результати» (Звіт про сукупний дохід); «Звіт про рух грошових коштів»; «Звіт про власний капітал» .

Крім того втратив чинність Наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку», яким були затверджені ПСБО: 1 — «Загальні вимоги до фінансової звітності»; 2 — «Баланс»; 3 — «Звіт про фінансові результати»; 4 — «Звіт про рух грошових коштів»; 5 — «Звіт про власний капітал» .

Зауважимо, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV за І квартал 2013 року фінансова звітність подається у складі «Балансу» і «Звіту про фінансові результати» .

Основні нормативно-правові акти, які регулюють питання обліку прибутку від операційної діяльності наведені в табл.2.1.