Сутність соціальної роботи

Реферат на тему

Сутність соціальної роботи

ПЛАН

1. Вступ.

2. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві

3. Напрямки соціальної роботи.

4. Світовий досвід соціальної роботи.

5. Використана література.

1. Вступ.

Соціальна робота належить до професій, які виник-ли й утверджуються з метою задоволення насущних потреб суспільства і його громадян. Вона покликана створювати необхідні умови не лише для соціального забезпечення окремих індивідів, груп, громад, а й для розвитку їхньої спроможності вибудовувати своє жит-тя, мобілізовувати внутрішні ресурси для подолання життєвих криз. Сучасна практична соціальна робота розвивається на основі науково обґрунтованих підходів, засади яких почали формуватися на початку XX ст., і потребує належної професійної підготовки.

У суспільному житті більшості країн світу соціальні працівники відіграють важливу роль у плануванні, реа-лізації, оцінюванні та науковому вивченні соціальних програм, розрахованих на підтримку найрізноманітні-ших груп населення. У своєму розвитку соціальна робота набуватиме сутнісних ознак технології сприяння форму-ванню, здійсненню і реабілітації життєвих сил людини.

2. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві

Соціальна робота є відносно новою практичною ді-яльністю й академічною дисципліною. Вона орієнтуєть-ся на допомогу у розв’язанні соціальних проблем окремої людини, груп, спи т, їм розпиток у них техніки подолання труднощів і вироблення паличок самодопо-моги. Фундаментальними в соціальній роботі с принци-пи соціальної справедливості і дотримання прав люди-ни. У багатьох розвинутих країнах вона с однією з най-поширеніших професій.

Попри те що деякі вчені починають відлік її історії ледь не з часів дохристиянської Київської Русі, не варто ототожнювати доброчинність і професійну діяльність спеціально підготовлених фахівців, які застосовують наукові, перевірені практикою моделі та підходи. З по-дібних міркувань не можна відносити до фахової соці-альної роботи заходи із соціального захисту людей по-хилого віку, дітей-сиріт, інших вразливих груп, які здійснювались різними радянськими відомствами (із соціального забезпечення, охорони здоров’я, народної освіти, внутрішніх справ). Сповідувана ними філософія і практика допомоги суттєво відрізнялися за своїми цін-ностями від того, що є сутністю соціальної роботи.

Як самостійний вид діяльності соціальна робота ут-вердилася в Україні в середині 90-х років XX ст. Це бу-ло спричинено масштабними змінами в суспільстві, пе-редусім соціально-економічною кризою, а відповідно — появою вразливих груп населення, які потребували професійної допомоги, підтримки, і не лише матеріаль-ної. Адже соціально-економічна криза супроводжува-лась ідейною: руйнувалися звичні для багатьох людей ідеологічні, етичні принципи, вони опинилися наодин-ці з багатьма невідомими їм проблемами, що вселяло почуття невизначеності й нестабільності. Актуальні суспільні потреби обумовили відчутний інтерес до теорії і практики соціальної роботи, який постійно зростає.

Донедавна на міжнародному рівні не було універ-сального визначення соціальної роботи як фахової ді-яльності, єдиного розуміння того, які види діяльності можуть бути включені у соціальну роботу, що є її об'єк-том, хто є її клієнтами, які її методи, хто такі соціальні працівники. Сформульоване воно було у червні 2002 р. Міжнародною федерацією соціальних працівників і Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи з ог-ляду на суспільне значення діяльності соціальних пра-цівників, а не на конкретні види допомоги. У ньому йдеться про те, що професія «соціальний працівник» за-охочує соціальні зміни, розв’язання проблем у люд-ських стосунках, просуває ідею наснаження (надання влади та мобілізації), а також розширення меж свободи людей з метою поліпшення їхнього життя. Соціальна робота виникає там, де є взаємодія людей з їхнім ото-ченням.

Певні уточнення сутності соціальної роботи містять-ся у коментарі до цього визначення: «Соціальна робота, здійснювана у різних формах, наявна там, де відбува-ються численні комплексні взаємодії між людьми та їх-нім середовищем. Місія соціальної роботи — надавати змогу людям якомога повніше розвивати власний по-тенціал, збагачувати своє життя і попереджувати ви-никнення дисфункцій. Професійна соціальна робота спрямована на вирішення проблем і зміни, а соціальні працівники є „агентами“ змін у суспільстві, житті лю-дей, сімей та громад, яким вони прислуговуються. Соці-альна робота має систему цінностей, теорій і практики, взаємопов'язаних між собою».

У цьому коментарі йдеться також про те, що соці-альна робота постала з гуманітарних і демократичних ідеалів, тому її цінності ґрунтуються на визнанні рів-ності, значущості та гідності усіх людей. У зв’язку з цим вона спрямована на задоволення потреб людей і розвиток людського потенціалу. Головною її мотиваці-єю є права людини і соціальна справедливість. Цим обу-мовлені її повсякденна увага до вразливих груп насе-лення, старання щодо викорінення бідності, надання свободи знедоленим, пригніченим людям з метою їх за-лучення до активного і повноцінного соціального жит-тя. Методологія соціальної роботи ґрунтується на дока-зових наукових знаннях, а її результати оцінюють з урахуванням конкретних умов її здійснення.

Отже, соціальна робота є специфічним видом профе-сійної діяльності щодо надання державного і недержав-ного сприяння людині з метою забезпечення культурно-го, соціального і матеріального рівня її життя.

Соціальна робота — галузь наукових знань і професійна діяль-ність, спрямована на підтримання і надання кваліфікованої допо-моги будь-якій людині, групі людей, громаді, що розширює або від-новлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє ре-алізації громадянських прав, запобігає соціальному виключенню.

Найсуттєвіше в цьому визначенні те, що соціальна робота є наукою і практикою, заснованою на певних те-оріях. Соціальне виключення в цьому контексті розгля-дається як позбавлення людей змоги брати участь у за-гальноприйнятих видах діяльності. Воно є породжен-ням неможливості людини доступитися до загально-прийнятих ресурсів суспільства.

Як соціальний інститут соціальна робота орієнтова-на на розв’язання проблем," спричинених негативними діями або бездіяльністю таких базових соціальних інс-титутів, як економіка, політика, сім'я та ін,"Вона є важ-ливим елементом інституційної структури суспільства, який надає відносинам допомоги усталеності і визначе-ності, розширює можливості реалізації потреб індивідів і суспільства, усуває ризики суспільної дестабілізації, вносить у дії суб'єктів, що перебувають у цій сфері, уз-годженість. Соціальну роботу інколи вважають інстру-ментом реалізації соціальної політики, яка здійснюєть-ся через соціальну діагностику, соціальну корекцію, со-ціальну реабілітацію та інші механізми.

3. Напрямки соціальної роботи.

Сучасний британський фахівець Стівен Шардлоу ви-окремлює такі напрями соціальної роботи:

Допомога людям, які зіткнулися з проблемами, у пошуку шляхів їх розв’язання. Коло проблем, які мо-жуть належати до компетенції соціального працівника, охоплює труднощі у взаєминах з іншими людьми, не-здатність до виконання різних соціальних ролей, не-здатність доглядати за собою з певних причин, кризові ситуації в житті тощо.

Допомога людям допомогти собі. Важливо, щоб робота з людьми була спрямована на допомогу у досяг-ненні ними власних цілей, формування здатності обхо-дитися без соціального працівника.

Надання допомоги не тільки тим, хто її потребує, а й вживання заходів щодо захисту найвразливіших верств суспільства від інших осіб. Такими вразливими групами є: діти, які зазнають насильства; люди з пробле-мами у навчанні (розумово відсталі); пацієнти психіат-ричних служб; люди похилого віку, яких родичі можуть використовувати у своїх інтересах. У таких ситуаціях со-ціальний працівник зобов’язаний, згідно із законодавс-твом багатьох країн, забрати людину із середовища, яке посягає на неї. В Україні соціальні працівники таких повноважень не мають.

Здійснення за рішенням суду нагляду за людьми. Наприклад, у Великобританії з цією метою функціонує така сфера соціальної роботи, як пробаційна служба, покликана здійснювати нагляд за особами, чия вина до-ведена судом, але не засудженими до тюремного ув’язнення. Соціальні працівники пробаційної служби ма-ють надавати рекомендації суду стосовно соціальної си-туації людини, які він враховує при винесенні вироку.

5. Здійснення догляду за особами, неспроможними доглядати за собою. Клієнти, які потребують такого до-гляду, перебувають у будинках для людей похилого ві-ку, дитячих будинках та інших закладах.

Цей перелік напрямів соціальної роботи неповний, але він дає загальне уявлення про її зміст.

4. Світовий досвід соціальної роботи.

Сфера компетенції соціальної роботи у різних краї-нах має свої межі та особливості. Це обумовлено куль-турними, історичними традиціями надання суспільної допомоги, політико-ідеологічними поглядами на роль соціальних служб і соціальних працівників у суспільс-тві. Наприклад, у Великобританії до соціальної роботи не належать робота з молоддю і робота в громаді. А соці-альний працівник може бути бакалавром психології і магістром соціальної роботи або бакалавром соціальної роботи і магістром ділового управління тощо.

У Франції соціальною роботою займаються праців-ники служби пробації (нагляду за правопорушниками за місцем їх проживання), експерти із спеціальної осві-ти, дошкільні вчителі, персонал дитячих садків, меди-ко-психологічні працівники, асистенти соціальних служб, сімейні консультанти, соціальні аніматори (фа-хівці з організації культурного дозвілля), надомні (сі-мейні) помічники. Координує цю роботу Міністерство соціальних справ і національної солідарності.

У Німеччині соціальна робота, маючи багато спіль-ного із соціальною педагогікою, більше зосереджена на проблемних сферах соціуму. Основними її напряма-ми є:

робота з сім'ями та молоддю (фінансова допомога, консультування, робота в денних та резидентних уста-новах, тобто соціальних стаціонарних службах, де клі-єнти проживають тимчасово або тривалий час, центрах для молоді, організація дозвілля);

робота в закладах охорони здоров’я (лікарні, пси-хіатричні клініки, заклади для немовлят, дітей шкільно-го віку, робота з хронічно хворими та людьми з функціо-нальними обмеженнями, запобігання алкоголізму та наркоманії);

соціальний захист, у т. ч. різні види допомоги, ро-бота з бездомними, людьми похилого віку, іммігранта-ми та політичними біженцями;

робота з правопорушниками, у в’язницях, пробаційній службі;

робота у школах та інших освітніх установах.

У США організація соціальної роботи має у своїй ос-нові «медичну модель», що зумовлює її спрямованість на «лікування», «виправлення» клієнтів, надання тера-певтичних соціальних послуг. Американці розгляда-ють соціальну роботу як професійну діяльність щодо на-дання допомоги індивідам, групам, громадам, результа-том якої є підвищення або відновлення їхньої здатності до соціального функціонування та створення сприятли-вих для цього умов.

В Україні соціальна робота тісно пов’язана із соціаль-ним захистом і соціальною педагогікою. Тому її часто розглядають як комплекс соціально-побутової, медико-соціальної, соціально-правової, соціально-педагогічної допомоги, спрямованої на задоволення різноманітних потреб громадян, груп, громад.

Однак у зв’язку з відсутністю у фаховому середови-щі єдиного погляду на сутність соціальної роботи доте-пер (червень 2005 р.) немає загальноприйнятого або визнаного усіма фахівцями єдиного її тлумачення. Із цим пов’язана відсутність відповідного визначення у Законі України «Про соціальні послуги» (2003 p.). Проте прийнятий у 2001 р. Закон України «Про соці-альну роботу з дітьми та молоддю» тлумачить її як діяльність уповноважених органів, підприємств, орга-нізацій та установ незалежно від підпорядкування і форми власності, також громадян, спрямовану на створення соціальних умов життєдіяльності, гармо-нійного і всебічного розвитку дітей і молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, за-доволення культурних і духовних потреб. Однак це визначення є обмеженим, бо стосується тільки однієї групи клієнтів.

Отже, соціальна робота є сферою гуманітарної діяль-ності людини, а також назвою визнаної в усьому світі спеціальності, заснованої на гуманному ставленні лю-дини до людини. Вона відрізняється від філантропії (благодійництва) та інших видів діяльності, зорієнтова-них на допомогу у вирішенні проблем окремої людини чи групи людей, розвиток у них техніки подолання труднощів і вироблення навичок самодопомоги. Соці-альна робота є суспільним явищем, активним елемен-том громадянського суспільства.

Використана література

1. Мигович 1.1. Соціальна робота. — Ужгород, 1997.

2. Основы конфликтологии: Учеб. пособие / Под ред. В. Н. Кудряв-цева. — М.: Юристъ: 1997.

3. Рябов С. Г. Громадянське суспільство і політичне життя // Політо-логія / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. — К.: Академія, 2002.

4. Семигіна Т. Соціальна політика у глобальному вимірі. — К.: Пуль-сари, 2003.