Отримання дистильованої води

«Взагалі сам принцип дистиляції зрозумілий і в значній мірі простий, але в промисловому застосуванні приносить не мало проблем. Наприклад, коли відбувається випаровування рідини, залишок стає все більш концентрований, і в підсумку на стінках труб і посудин утворюється шар накипу. Цей шар не тільки їх засмічує, а й зменшує теплопровідність. Особливо це актуально при отриманні дистильованої води з морської, яка містить велику кількість солей.

Рішення проблеми полягає в скиданні деякої кількості води під час дистиляції та заповнення посудин новою. Але робити це треба обережно, щоб не втратити тепло вже нагрітої води. Інакше доведеться його знову підводити, а це великі витрати.

В основному дистиляцію проводять під низьким тиском, тому що в цьому випадку кипить вона при значно менших температурах (менше ніж 100 °С) і, отже, можна знизити теплові витрати.

Взагалі витрати на теплову енергію при дистиляції складають найбільш значну частину вкладень. Для звичайного дистилятора вартість процесу випарювання становить 40% від загальної вартості отриманої води. У зв’язку з цим знаходять все більш широке застосування інші способи отримання дистильованої води, більш ефективні і менш затратні.

Одним з таких способів є заморожування і розпилення води у вакуумних камерах. Подібна методика вже використовується в харчовій промисловості. Воду охолоджують нижче температури замерзання, в результаті чого утворюються кристали льоду в незамерзаючому залишку. Залишок зливають, а лід знову піддають перекристалізації. І так далі, поки не вийде необхідний рівень чистоти. Заводи, що використовують дану технологію, можуть давати до 1 млн. літрів дистильованої води в день.

Крім того, близьку до дистильованої води (але все-таки не дистильовану) дозволяють отримати зворотньоосмотичні системи (фільтри зворотнього осмосу). Цей процес значно дешевший. Аналогічним способом опріснюють морську воду. Для особливих цілей воду переганяють 2 або навіть 3 рази. Таку надчисту воду зберігають у кварцовому або платиновому посуді. Скляний не підходить, оскільки вода забруднюється при цьому кремнеземом. Зворотній осмос, відомий також як гіперфільтрація, кращий з існуючих способів фільтрації. Він грунтується на натуральному процесі видалення з води навіть маленьких частинок розміром з іони. Перші системи були створені в 70-роках для опріснення морської води. В теперешній час це найкращій спосіб отримання чистої питтєвої води. Використовується в фармацевтиці, харчовій, ювелірній та інших видах промисловості. Серцем системи в технології зворотнього осмосу є напівпроникна мембрана з розміром пор Ангстрема, що пропускає молекулу води і повністю затримує забруднюючі речовини.

Для подальшого очищення від летких органічних домішок бідистилят опромінюють гамма-випромінюванням. Після опромінення для видалення вуглекислого газу воду продувають очищеним аргоном"[3].

Лабораторний дистилятор