Інформаційна діяльність: поняття, види та напрями

Контрольна робота На тему

Інформаційна діяльність: поняття, види та напрями

По предмету Правові основи діяльності органів масової інформації в Україні

План

Вступ

1. Поняття інформаційної діяльності та права і обов’язки її учасників;

2. Основні види інформаційної діяльності;

3. Напрями інформаційної діяльності.

Висновок Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Формування та розвиток інформаційного суспільства справляє великий вплив на різні сторони суспільного життя. З одного боку підвищується роль і значення інформації (та всього, що з нею пов'язане), з другого боку виникає рефлексія і зростає інтерес науки до нових явищ. Проф. Нємець К.А. запропонував зв’язок добутої суспільством інформації з соціальними потребами суспільства. Він також виділяє такі різновиди інформації як структурна, оперативна, керуюча і стверджує їх неперервне взаємоперетворення в процесі природокористування. Цікавим і важливим на думку автора є перелік функцій, які виконує соціальна інформація. Це комунікативна, керуюча, науково-пізнавальна, регулятивна і навчально-виховна функції. Робота з інформацією (інформаційна діяльність) проникла у всі сфери суспільного життя.

Сьогодні робота з інформацією (або інформаційна діяльність) проникла у всі сфери суспільного життя. Значно інформатизувалися традиційні види людської діяльності, виникли і успішно розвиваються нові види. Частково ці види відображені в класифікації КВЕД, однак ця класифікація призначена для практичних економічних потреб, причому з певним часовим відставанням, і не є досконалою з наукової точки зору та для потреб наукових досліджень.

Метою цієї роботи є розкриття суті і класифікація видів інформаційної діяльності.

Результати дослідження. На нашу думку сьогодні потрібно говорити про розвинуту інформаційну діяльність людства і в зв’язку з цим можна виділити певні рівні інформаційної діяльності.

У першу чергу ми поділяємо інформаційну діяльність на три великих класи:

1. Діяльність, пов’язана з інформаційними ресурсами.

2. Діяльність, пов’язана з перетворенням інформаційних ресурсів у продукти.

3. Діяльність, пов’язана з інформаційними продуктами.

Структура роботи. Робота складається з вступу, 1 розділу, який розкриває поняття інформаційної діяльності, 2 та 3 розділ, визначає види та напрями інформаційної діяльності, висновок та список використаних джерел.

1. Поняття інформаційної діяльності та права і обов’язки її учасників

Інформаційна діяльність — це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави (ст. 12 Закону України «Про інформацію»).

З метою задоволення цих потреб органи державної влади, місцевого й регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази й банки даних. Порядок їх формування, структура, права і обов’язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого й регіонального самоврядування.

Основними напрямами інформаційної діяльності є: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо.

Держава зобов’язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування й розвиток інформаційних систем, мереж, банків і баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності. Держава гарантує свободу інформаційної діяльності за цими напрямами всім громадянам та юридичним особам у межах їхніх прав і свобод, функцій і повноважень.

В Україні створюються умови для здобуття професійної освіти в галузі інформаційної діяльності через систему навчальних закладів відповідного напряму (журналістики, статистики, бібліотечної і архівної справи, науково-інформаційної діяльності, інформатики, обчислювальної техніки тощо). Принципи їхньої діяльності регламентуються Законом України «Про освіту» і іншими законодавчими актами.

Для забезпечення успішного функціонування й розвитку національних систем інформації в Україні здійснюються пошукові фундаментальні й прикладні наукові дослідження в галузі інформаційної діяльності. З цією метою створюються наукові установи, науково-виробничі підрозділи, об'єднання, асоціації, центри нових інформаційних технологій та інші формування, в тому числі за участю зарубіжних партнерів.

Пошукові й фундаментальні наукові дослідження, наукові програми, проекти державного значення у науково-дослідних установах і навчальних закладах фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань, власних коштів і коштів замовників. Фінансування прикладних досліджень і розроблень здійснюється, як правило, на договірній або контрактній основі, а їх результати можуть бути об'єктом товарних відносин.

Учасниками інформаційних відносин є громадяни, юридичні особи або держава, які набувають передбачених законом прав і обов’язків у процесі інформаційної діяльності.

Основними учасниками цих відносин є автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації.

Учасники інформаційних відносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати й зберігати інформацію у всякому вигляді з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом.

Кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення своїх прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про діяльність органів державної влади, народних депутатів, органів місцевого й регіонального самоврядування, місцевої адміністрації, а також такої, що стосується його особисто. [6, тема 4]

Учасники інформаційних відносин зобов’язані:

· поважати інформаційні права інших суб'єктів;

· використовувати інформацію згідно з законом або договором (угодою);

· забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених ст. 5 Закону;

· гарантувати доступ до інформації всім споживачам на умовах, передбачених законом або угодою;

· зберігати її в належному стані протягом установленого терміну й надавати іншим громадянам, юридичним особам або державним органам у передбаченому законом порядку;

· компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.

2. Класифікація інформаційної діяльності

Закон України «Про інформацію», а саме стаття 14 поділяє інформаційну діяльність на види:

«Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення й зберігання інформації.

Одержання інформації - це придбання й накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Зберігання інформації - це забезпечення належного стану інформації і її матеріальних носіїв. інформаційний діяльність право

Одержання, використання, поширення й зберігання документованої або публічно оголошуваної інформації здійснюється у порядку, передбаченому цим Законом та іншими законодавчими актами в галузі інформації."

Розглянемо точку зору авторів навчального посібника «Новий інформаційний бізнес» на види інформаційної діяльності:

1) традиційні, пов’язані зі зберіганням та наданням інформації на паперових та магнітних носіях;

2) порівняно нові види діяльності, які отримала завдяки використанню досягнень електроніки (телефон, радіо, телебачення, цифровий зв’язок і т. д.);

3) види діяльності, обумовлені використанням сучасної обчислювальної техніки, коштів комунікацій і програмного забезпечення.

Автори зазначеної допомоги ділять всі фірми, що займаються розробкою та розповсюдженням інформаційних технологій, на комп’ютерні та інформаційні. Перший тип фірм пов’язаний з діяльністю з розроблення, виробництва і розповсюдження технічних засобів збору, обробки, зберігання та передачі інформації. Другий тип орієнтований на задоволення інформаційних потреб користувачів.

3. Напрями інформаційної діяльності

Стаття 13 Закону України «Про інформацію» описує основні напрями інформаційної діяльності:

«Основними напрямами інформаційної діяльності є: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо.

Держава зобов’язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем, мереж, банків і баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності.

Держава гарантує свободу інформаційної діяльності в цих напрямах всім громадянам та юридичним особам в межах їх прав і свобод, функцій і повноважень."

Необхідною умовою побудови і ефективного функціонування незалежної та суверенної держави є всебічне забезпечення її національної безпеки у всіх сферах діяльності держави як в межах своїх національних кордонів, так і світовому середовищі.

Регулювання зазначеної діяльності визначається внутрішнім законодавством країни та ратифікованими двоі багатосторонніми міжнародними угодами, які, за конституцією України, стають частинною національного законодавства. Невід" ємною складовою національної безпеки держави завжди була інформаційна безпека. Її питома вага зростає прискореними темпами. Це насамперед обумовлено стрімким розвитком технологій засобів зв’язку та інформаційних технологій, що обслуговують численні портали Інтернету.

Завдяки цьому розширюється сфера внутрішньої інформаційної діяльності, міжнародного інформаційного співробітництва. Проте одночасно з" являються нові виклики національній безпеці, нейтралізація яких і потребує створення насамперед правового поля, у межах якого здійснювалося б інформаційне співробітництво, а також розробки та вжиття відповідних заходів політичного, економічного, технологічного характеру.

В Україні існує початкова законодавча база, яка регулює процеси інформаційної діяльності, включаючи міжнародний інформаційний обмін та міжнародне співробітництво в інформаційній сфері. Як зазначено в Законі України «Про інформацію», «експорт та імпорт інформації продукції (послуг) здійснюється згідно з законодавством України про зовнішньоекономічну діяльність» .

Висновок

Отже, інформаційна діяльність — це множина (чи комплекс) дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб, інтересів людини, громадян, юридичних осіб, суспільства, держави, міжнародного співтовариства.

Формально (юридично) визначення інформаційної діяльності було зроблено у Закон України.

У редакції Закону Україні «Про інформацію» від 13 січня 2011 року було визначено, що основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації

У іншій, аналітичні інтерпретації до інформаційної діяльності можна включити діяльність людини, пов’язану з процесами отримання, перетворення, накопичення і передачі інформації.

З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних. Порядок їх створення, структура, права та обов’язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування.

Список використаних джерел

1. Багров Н. В. География в информационном мире. -Симферополь, 2004.

2. Грицевич В. С. Розвиток інформаційного суспільства в Україні в контексті європейських інтеграційних процесів // Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва. Міжнародної науково-практичної конференції. -Луцьк: РВВ Вежа, 2005. -С.474−476.

3. Немец К. А. Информационное взаимодействие природных и социальных систем. -Х., 2005.

4. Социально-экономические проблемы информационного общества / Под. ред. д.э.н., проф. Л. Г. Мельника. -Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005.

5. Шаблій О.І. Основи загальної суспільної географії. Підручник. -Львів:Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003.

6. Правові основи інформаційної діяльності Гуцу 2009р.

7. Закон України «Про інформацію» від 2.10.1992 року № 2657-XІІ — zakon.rada.gov.ua

8. Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і практики). — К.: «Освіта України», 2010. — 388с.