Особливості господарювання підприємств будівельної галузі

ЗМІСТ Вступ

1. Загальна характеристика підприємства

2. Макроекономічне оточення підприємства

3. Мікроекономічне оточення підприємства

3.1 Ринок кінцевої (будівельної) продукції

3.2 Внутрішні економічні чинники діяльності підприємства

4. Ціноутворення

4.1 Визначення кошторисної вартості будівництва

4.2 Вибір методу ціноутворення та обґрунтування ціни продукції

5. Собівартість продукції

5.1 Аналіз складу та структури собівартості продукції (будівельного)

5.2 Планування та шляхи зниження собівартості продукції (будівельної)

5.3 Упорядкування калькуляції собівартості продукції

6. Аналіз господарської діяльності підприємства (будівельного)

6.1 Аналіз основних виробничих фондів

6.2 Аналіз оборотних коштів

6.3 Розрахунок і аналіз продуктивності праці

6.4 Оцінка прибутку і рентабельності

7. Планування беззбиткового обсягу виробництва

8. Економічна оцінка ефективності інвестицій Висновки Список літератури

ВСТУП Внаслідок економічної кризи відбулася певна ланцюгова реакція, заручниками якої в будівельній галузі стали забудовники, інвестори, підрядні організації та банки. Звичайно, що кожен з цих суб'єктів зіткнувся з порушенням своїх прав та інтересів. Так, підрядні організації, через відсутність фінансування вимушені були припинити будівельні роботи, генеральні інвестори не здали, а інвестори не отримали об'єктів будівництва в передбачені строки, внаслідок девальвації гривні та інфляційних процесів, а також масових звільнень з роботи інвестори зіткнулися з проблемами виплати по кредитам, а банки відповідно — не повернення кредитів та їх незабезпеченості (випадках, коли в іпотеку передавався майбутній об'єкт нерухомості).

Відомо, що будівництво є специфічною галуззю. З одного боку, для національного господарства воно виступає важелем економічного зростання, оскільки реалізує більшу частину інвестицій в основний капітал усіх галузей виробничої сфери та інфраструктури, фактично формуючи структуру економіки. У цій ролі промислове будівництво на собі відчуває прискорення або сповільнення розвитку інших виробничих сфер, і з цих позицій, може вважатися індикатором економічної динаміки. З іншого боку, цивільне будівництво віддзеркалює вже результати соціально-економічного розвитку. Але у тій мірі, в якій споживання є важелем зростання виробництва, житлове будівництво знову — таки може виступати рушійною силою економіки Активний розвиток усіх галузей народного господарства, який спостерігався протягом 2002;2007 рр., був властивий і для будівельної галузі. Проте світова фінансова криза досить істотно вплинула на діяльність підприємств цієї галузі.

З вище викладеного наглядно видно, що криза негативно відобразилась на будівельній галузі. Адже в 2009 році спостерігається зменшення введення в експлуатацію загальної площі на 4096 тис. м2, тобто на 39,02%. У січні - 2010р. підприємствами країни виконано будівельних робіт на суму 5,7 млрд. грн., що у порівнянних цінах становить 78,6% проти січня — попереднього року. Зниження обсягів будівництва у 2010р. проти попереднього року відбулося за всіма основними видами будівельної діяльності. На загальну тенденцію найбільше вплинула діяльність підприємств, що займаються будівництвом будівель і споруд (яких у загальному обсязі становить 81,3%). Серед них значно (69,7%) скоротили обсяги робіт підприємства, що здійснюють будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітену. Також більш як на чверть знижено обсяги робіт з будівництва будівель, місцевих трубопроводів, ліній зв’язку й енергопостачання.

На сучасному етапі розвитку України, забезпечення стабільної роботи будівельних підприємств, є завданням першорядної важливості для керуючих усіх рівнів. Найважливішою якісною характеристикою господарювання на всіх рівнях є ефективність будівництва.

Підвищення ефективності будівництва на підприємствах України — це одна з найважливіших задач як держави (створення сприятливих умов для ефективної діяльності підприємств), так і економістів самих підприємств (аналіз виробничої діяльності, розробка й упровадження заходів щодо підвищення ефективності виробництва).

Зниження витрат будівництва, раціональне використання матеріальних ресурсів, досягнення більш високих економічних показників і, насамперед підвищення продуктивності праці й ефективності будівництва, і на цій базі зниження собівартості - найбільш важливі й актуальні задачі працівників галузі. Для їхнього вирішення велике значення має удосконалювання управління з метою підвищення його ефективності, оволодіння методами ефективного керування, а також розрахунки й порівняння показників ефективності будівництва.

Виходячи з вищесказаного, тема, розглянута в роботі, є актуальною на сьогоднішній день, у період економічної кризи, спаду виробництва й реформування економіки нашої держави. Актуальність розробки даної роботи також обумовлено необхідністю визначення шляхів і методів оцінки та підвищення ефективності діяльності підприємств будівельної галузі.

Ціллю даної роботи є вивчення особливостей господарювання підприємств будівельної галузі.

Завданнями даної роботи є:

— визначення чинників макроі мікро оточення з метою підвищення ефективності діяльності будівельного підприємства;

— вивчення питань собівартості та ціноутворення будівельного підприємства;

— проведення аналізу діяльності підприємства;

— планування беззбиткового обсягу будівництва;

— економічна оцінка ефективності інвестицій;

— розробка заходів для впровадження на підприємстві з метою підвищення ефективності будівництва й одержання значного економічного ефекту.

Об'єктом дослідження обрано підприємство ЗАТ «Лисичанськспецбуд», яке розташоване: м. Лисичанськ, Луганської області, яке здійснює господарську діяльність стосовно будівництва виробничих приміщень, нафтогазопроводів (в т.ч. магістральних), монтаж металоконструкцій, підземних та інженерних мереж.

При роботі над роботою будуть використані наступні методи: системний підхід, матричні методи, метод порівняння, метод угруповань, метод статистичного та економічного аналізу, способи чинникового детермінованого аналізу.

Інформаційна база дослідження: навчальна література (основна та додаткова) планові та звітні матеріали ЗАТ «Лисичанськспецбуд», дані статистичної звітності підприємства, інформаційно-аналітичні матеріали та науково методичні розробки, публікації в періодичних виданнях.

1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА Назва підприємства: ЗАТ «Лисичанськспецбуд» .

Підприємство розташоване за адресою: вул. О. Дундича, 20 А, м. Лисичанськ, Луганська область, Україна, 93 100 (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 — Місце розташування ЗАТ «Лисичанськспецбуд»

Телефон: (6 451) 10 700, (6 451) 73 276, (095) 6 059 859.

Факс: (6 451) 72 605.

Сайт: http://lugansk.prom.ua/cs21753-zao-lisichanskspetsstroj

Дата заснування — 02.02.1965р.

Тип компанії - компанія, що надає послуги.

У своїй діяльності дане підприємство керується Законами України, постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Указами Президента, іншими нормативними актами, що діють на території України, а також наказами й інструкціями ЗАТ «Лисичанськспецбуд» .

Завданнями ЗАТ «Лисичанськспецбуд» є:

- адаптація господарської діяльності й системи керування фірмою до зовнішніх і внутрішніх економічних умов, що швидко змінюються;

— збереження колективу фахівців і керівників ЗАТ «Лисичанськспецбуд» й залучення кращих кадрів;

— забезпечення умов, необхідних для розвитку творчого потенціалу працівників і підвищення рівня задоволеності й зацікавленості в роботі;

— забезпечення стабільного положення фірми на ринку;

— збереження й підтримка на необхідному рівні всіх видів фінансових ресурсів;

— забезпечення якості будівництва за прийнятною ціною;

— ефективне і цілеспрямоване використання матеріальних та фінансових ресурсів;

— проведення єдиної кадрової політики;

— організація і проведення роботи по підготовці, перепідготовці і підвищенню кваліфікації кадрів;

— надання методичної допомоги з питань організації та проведення будівництва;

— здійснення природоохоронних заходів, направлених на зниження і компенсацію негативної дії ЗАТ «Лисичанськспецбуд» на оточуюче середовище і здоров’я людей;

— розвиток управління системою якості проведення будівництва;

— продовження розробки і впровадження систем якості, які регламентуються міжнародними стандартами ISO серії 9000 і їх елементів;

— постійне дотримання вимог якості виконуваних робіт;

— впровадження сучасних методів проведення будівництва;

— аналіз, розгляд і ліквідація проблем в організації та проведенні будівництва;

— забезпечення правильної технічної експлуатації і безперебійної роботи механічного та енергетичного устаткування, а також розробку і виконання заходів по скороченню ручної праці та трудомістких робіт;

— здійснення нормування паливно-енергетичних ресурсів, розробка і здійснення заходів по економії і раціональному використанню палива, теплової та електричної енергії.

Протягом останніх років ЗАТ «Лисичанськспецбуд» виконувало роботи з будівництва та реконструкції цехів заводів м. Лисичанська, м. Рубіжне та ін. Воно забезпечило введення в дію кілька важливих технологічних ліній великий промислових підприємств. На підприємстві «ЛиНІК» була введена в експлуатацію бітумна установка потужністю 375 тис. тон, на підприємстві «Зоря» — технологічна лінія по виробництву поліетиленових труб.

На сьогодення ЗАТ «Лисичанськспецбуд» активно веде будівельні роботи по створенню архітектурної композиції меморіального комплексу «Привільнянський плацдарм» (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 — Меморіальний комплекс «Привільнянський плацдарм»

Виконані буронабивні залізобетонні сваї, ростверк під колони, бетонування підпірних стін і колон, побудовані автомобільні шляхи до меморіалу. Всі споруди виконані з монолітного залізобетону, що забезпечить стійкість та тривалість експлуатації меморіального комплексу (рис. 1.3).

Рисунок 1.3 — Будівельно-монтажні роботи ЗАТ «Лисичанськспецбуд» належить до акціонерного товариства закритого типу, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій [1, ст. 80].

Якщо правове становище інших господарських товариств визначається передусім законами України «Про господарські товариства», «Про власність», «Про підприємництво», «Господарським кодексом», то діяльність ЗАТ «Лисичанськспецбуд» у зв’язку з наявністю у них акцій регулюється ще й законами України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» .

До позитивних рис ЗАТ «Лисичанськспецбуд» належать:

— легкість створення значного за розмірами капіталу;

— обмеженість ризику акціонера розміром сплачених за акції коштів, що сприяє залученню значної кількості учасників (акціонерів) та концентрації великих капіталів;

— стабільність майнової бази акціонерного товариства, оскільки на неї, як правило, не впливає вихід акціонера з акціонерного товариства (це відбувається шляхом відчуження акцій іншим особам, що не веде до зменшення майнової бази товариства);

— необов'язковість персональної участі акціонерів у діяльності акціонерного товариства, що полегшує участь у ньому і відповідно — залучає нових акціонерів і їх кошти;

— можливість залучення до участі у відкритих акціонерного товариства широких верств населення і відповідно — розподілу прибутку акціонерного товариства між ними;

— можливість застосування в різних сферах народного господарства (банківська, страхова, інвестиційна діяльність, промисловість, сільське господарство, транспорт тощо) та в усіх секторах економіки — державному, комунальному, приватному, а також створення змішаних акціонерних товариств;

— використання форми акціонерного товариства у процесі роздержавлення і приватизації;

— можливість здійснення контролю над акціонерним товариством завдяки володінню контрольним пакетом акцій (для стратегічного інвестора), не витрачаючи кошти на придбання всіх акцій товариства.

Негативними рисами ЗАТ «Лисичанськспецбуд» є:

— складність і тривалість (особливо для відкритих акціонерних товариств) створення;

— значні вимоги до мінімального розміру статутного фонду та складність зміни цього фонду;

— ігнорування інтересів меншості;

— можливість формування виконавчого органу з найманих працівників і необов’язковість персональної участі в них акціонерів зумовлює відчуження останніх від управління акціонерним товариством;

— складність управління акціонерним товариством і контролю за його виконавчим органом з боку акціонерів, що викликано наявністю системи органів: загальних зборів акціонерів, правління, спостережної ради, ревізійної комісії;

— можливість зловживань з боку засновників у зв’язку з легкістю акумулювання коштів;

— тяжіння до монополізму;

— можливість здійснення контролю над акціонерним товариством завдяки володінню контрольним пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду акціонерним товариством та його акціонерам;

— значний ступінь державного регулювання діяльності товариства.

З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу:

— воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом господарського товариства;

— належить до товариств — об'єднань капіталів, у яких майнові елементи домінують над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить зробити майновий внесок — оплатити акцію, а персональна участь — трудова, в управлінні справами товариства — зазвичай є необов’язковою);

— статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам;

— має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов’язується своєчасно виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску.;

— фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, набувають статусу акціонерів, права і обов’язки яких визначаються законом;

— особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів.

ЗАТ «Лисичанськспецбуд» притаманний простий порядок створення, який включає такі етапи:

— визначення кола засновників і укладення між ними установчого договору, в якому мають бути обов’язково зазначені частки засновників у статутному фонді і відповідно — кількість акцій, що відповідає частці кожного засновника;

— публікація засновниками повідомлення про їх намір створити ЗАТ «Лисичанськспецбуд» ;

— проведення аудиторської перевірки засновників — юридичних осіб щодо їхньої спроможності сплатити вклади до статутного фонду товариства;

— відкриття в банку рахунку, на який мають вноситися вклади засновників;

— формування майнової бази майбутнього товариства не нижче встановленого законом розміру: до проведення установчих зборів засновники мають сплатити щонайменше 50% своїх вкладів до статутного фонду (номінальної вартості акцій);

— проведення установчих зборів, на яких мають бути вирішені те ж питання, що і на установчих зборах ВАТ, крім затвердження привілеїв для засновників, оскільки зазвичай всі майбутні акціонери ЗАТ — це його засновники;

— проведення засновниками державної реєстрації товариства.

ЗАТ «Лисичанськспецбуд» може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

ЗАТ «Лисичанськспецбуд» працює на основі статуту і засновницького договору. Вклади засновників можуть переходити один до одного тільки з дозволу інших акціонерів [1, ст. 57]. Вищим органом влади ЗАТ «Лисичанськспецбуд» є загальні збори. Трудовий колектив ЗАТ «Лисичанськспецбуд» господарює за принципами самоврядування. Виконавчі функції здійснює правління підприємства. Джерелами формування майна служать внески засновників, доходи від реалізації продукції, від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів та інше.

Управління на ЗАТ «Лисичанськспецбуд» здійснюється відповідно до статуту на засаді поєднання прав власника і принципів самоврядування трудового колективу [1, ст. 65]. Статут ЗАТ «Лисичанськспецбуд» є певним зібранням обов’язкових правил, що регулюють його індивідуальну діяльність, взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання. Він відповідає основним положенням господарського кодексу і затверджений засновниками підприємства.

На ЗАТ «Лисичанськспецбуд» використовується лінійно — функціональна структура управління підприємством (рис. 1.4). Вона дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій.

Із рисунку 1.4 випливає, що функціональні керівники мають право безпосередньо впливати на виконавців. При цьому аби усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок: 1) або вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника; 2) або функціональному керівнику передається лише певна частина повноважень; 3) або функціональному керівнику передається тільки право рекомендацій.

Переваги лінійно-функціональної структури:

— поєднує переваги лінійних та функціональних структур;

— забезпечує відносно швидке здійснення управлінських рішень завдяки своїй ієрархічності;

— спеціалізація функціональних керівників.

Недоліки лінійно-функціональної структури:

— складність регулювання відносин лінійних і функціональних керівників;

— в умовах реорганізації збільшується потік інформації, який спричиняє перевантаження керівників;

— така структура чинить опір здійсненню змін в організації.

Основною місією ЗАТ «Лисичанськспецбуд» є розвиток ринкових відносин для одержання відповідного прибутку й задоволення суспільних потреб у товарах і послугах.

Цілі ЗАТ «Лисичанськспецбуд» розроблені на основі детального аналізу і оцінки ринку, внутрішніх чинників, закономірностей і тенденцій розвитку галузей. Розробка цілей і місії підприємства виконана в таблиці 1.1, методом побудови «дерева цілей», згідно якого місія поділена на цілі 1-го, 2-го, 3-го рівня.

Рисунок 1.4 — Організаційна структура управління ЗАТ «Лисичанськспецбуд»

Таблиця 1.1 — Дерево цілей ЗАТ «Лисичанськспецбуд»

Формула успіху ЗАТ «Лисичанськспецбуд» полягає в наступному:

— відповідальність перед кожним споживачем та постачальником;

— якість та максимально високі темпи виконання поставлених завдань;

— гнучка цінова політика;

— відповідність високим сучасним стандартам;

— інвестування в працівників, тим самим підвищується кваліфікація та професійний рівень.

2. МАКРОЕКОНОМІЧНЕ ОТОЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА Зовнішнє середовище являє собою наявність умов та факторів, які впливають на розвиток підприємства та вимагають прийняття управлінських рішень, спрямованих на пристосування до них. Елементи зовнішнього середовища є дуже важливими для діяльності ЗАТ «Лисичанськспецбуд», тому що вони мають суттєвий вплив на управління.

Аналіз макросередовища ЗАТ «Лисичанськспецбуд» проводиться за допомогою PEST — аналізу в таблиці 2.1.

Для дослідження чинників макросередовища, які суттєво впливають на діяльність підприємств при дослідженні кон’юнктури і тенденцій розвитку ринку використовується PEST — аналіз.

PEST — це абревіатура чотирьох англійських слів P — Politikal-legal-політико-правові, E — Ekonomic — економічні, S — Sociocultural — соціокультурні, T — Technological forces — технологічні чинники.

Метою PEST — аналізу є відстежування (моніторинг) змін макросередовища по чотирьох вузлових напрямах і виявлення тенденцій, непідконтрольних підприємству, але що роблять вплив на результати ухвалених стратегічних рішень.

Метод (PEST — аналіз) передбачає вписування окремих факторів середовища у таблицю. Кожному фактору експертним шляхом дається оцінка:

— оцінка (від мінус 30 до плюс 30);

— коефіцієнт значущості (сумарна оцінка 1)

Потім дві експертні оцінки перемножують і у такий спосіб одержують зважену оцінку, яка показує ступінь важливості фактора для підприємства. За допомогою такої оцінки керівництво підприємства з’ясовує, які з факторів середовища мають більш важливе значення для підприємства і тому заслуговують на особливу увагу.

Рисунок 2.1 — Аналіз і оцінка чинників макросередовища ЗАТ «Лисичанськспецбуд»

Таким чином, аналіз чинників непрямих дій показав, що найістотніший позитивний вплив на діяльність ЗАТ «Лисичанськспецбуд» має орієнтація на ринкове регулювання підприємства (маркетинг), рівень освіти і кваліфікації робочої сили, оптимальні соціальні умови життя.

Найістотніший негативний вплив на діяльність ЗАТ «Лисичанськспецбуд» мають чинники:

— рівень політичної стабільності;

— рівень доходів населення;

— закони, що регулюють діяльність підприємства;

— орієнтація на ринкове регулювання підприємства (маркетинг);

— інновації в технології;

— оптимальні соціальні умови життя;

— рівень забруднення навколишнього середовища та ін.

3. МІКРОЕКОНОМІЧНЕ ОТОЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Ринок кінцевої (будівельної) продукції

Аналіз чинників мікроекономічного оточення ЗАТ «Лисичанськспецбуд» проводиться за допомогою PEST — аналізу в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 — Аналіз чинників мікроекономічного оточення ЗАТ «Лисичанськспецбуд»

Таким чином, аналіз чинників мікроекономічного оточення ЗАТ «Лисичанськспецбуд» показав, що найістотніший негативний вплив мають наступні чинники:

— зростання цін на будівельні матеріали;

— зниження цін на готову продукцію.

Негативно також оцінюється чинник конкуренції - посилення конкуренції. Поява нових постачальників відносяться до реальних можливостей ЗАТ «Лисичанськспецбуд» .

Ринок будівельних послуг — це різноманітне та своєрідне поле застосування і поширення ринкових відносин у тому розумінні, що в частині цієї сфери ринку фактично ринок вже давно діє. Ринок будівельних послуг повинен бути охоплений так чи інакше спеціальними будівельними, монтажними, посередницькими, інформаційними та консультативними послугами у галузі будівництва, проектування, навчання та підготовки кадрів у навчальних будівельних закладах. У цю ж групу включено й торговельно-посередницькі послуги, що сприяють встановленню контактів у колі: виробництво — збут — споживання, аудиторські послуги у галузі аналізу фінансово-господарської діяльності.

Із поширенням ринкових відносин інформаційно-консультаційні послуги у будівництві стануть однією з найважливіших галузей сфери послуг, яка функціонуватиме в основному на ринкових засадах. Усі вищезазначені роботи, що відносяться до будівництва, не є готовою будівельною продукцією, але вони так, як і будівельна продукція на споживацькому ринку мають властивості товару, що продається та купується для власного споживання або споживання у будівельному виробництві.

Самостійними частинами споживацького ринку в будівництві є виробничі послуги, тобто діяльність із надання будівельних послуг як виконання підрядними будівельними організаціями та монтажними фірмами субпідрядних робіт за договірними цінами, цінами за домовленістю між виконавцями та замовниками. Ці роботи для генпідрядника є виробничими послугами або предметами праці.

Звичайно генпідрядник виконує такі загальнобудівельні роботи: цегляну кладку, бетонні, земляні, теслярські роботи. Будівельні роботи, що виконуються самим генпідрядником, не є послугами, вони відносяться до його незавершеного виробництва. У деяких випадках генпідрядник укладає субпідряди на виконання практично всіх видів робіт, залишаючи за собою тільки організацію робіт щодо створення кінцевої будівельної продукції. Кількість самостійних субпідрядників, зайнятих на одному будівництві і які надають генпідряднику послуги з виконання спеціалізованих робіт, часто дуже велика. При виконанні робіт більшого масштабу навіть у житловому будівництві таких субпідрядників може бути 20, а іноді й 30 фірм (організацій). Оскільки генпідрядник є прямим роботодавцем для субпідрядників, то він здійснює над ними безпосередній контроль.

Із введенням ринкових відносин значно розширюється ринок надання послуг по будівництву приватних житлових будинків, котеджів, дач, гаражів, а також ремонтно-будівельних робіт за договірними цінами.

Подальший соціально-економічний розвиток України можливий за умов розширення внутрішнього ринку і підвищення конкурентоспроможності національної економіки, її окремих виробництв і областей. Одним з пріоритетних напрямків такого розвитку країни є будівництво, яке зараз має велике значення в світовій економіці. Україна має всі об'єктивні передумови, щоб стати однією з розвинених будівельних держав світу. Адже на сьогоднішній день частка будівельних підприємств складає 6,6% від загальної кількості підприємств країни, це близько 73 093 зареєстрованих компаній.

Основна економічна перевага ринкової системи полягає в її постійному стимулюванні ефективності роботи підприємств. Саме тому, в умовах становлення ринкової економіки, подальший розвиток будівництва вимагає підвищення конкурентоспроможності підприємств на внутрішньому і світовому будівельному ринку. Проте неможливо розробити пропозиції єдині для всіх будівельних компаній, які забезпечили б гарантований успіх. Рекомендації з удосконалення і розвитку будівництва найбільш доцільні для кожного конкретного ринку (міжнародного, внутрішнього, регіонального, місцевого). Тому в сучасних умовах значної нерівномірності розвитку регіонів України, необхідно особливу увагу приділяти розробці регіональних стратегій розвитку будівництва, направлених на підвищення конкурентоспроможності і економічної ефективності регіональних будівельних компаній. Підприємства, конкуруючі між собою на ринку, можна порівняти з гравцями футбольної команди. Для перемоги їм необхідно застосовувати обманні рухи, заходити з флангів, тобто перегравати іншу команду. Для забезпечення своєї конкурентоспроможності, українським будівельним підприємствам необхідно розробляти і впроваджувати передові, що не поступаються зарубіжним, технології управління, з урахуванням особливостей сучасних господарських процесів. Вони повинні шукати слабкі місця в позиціях конкурентів і влаштовувати маркетингові атаки, націлені саме туди. Багато компанії, що домоглися успіху, підтверджують це. Конкурентностійке підприємство має ряд переваг перед іншими підприємствами будівельного профілю для отримання кредитів, залучення інвестицій, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Чим вище стійкість підприємства, тим більше воно незалежно від несподіваної зміни ринкової кон’юнктури і, отже, тим менше ризик опинитися на краю банкрутства.

Не зважаючи на те, що будівництво в Україні стає все більш розвиненим, розвиток і функціонування будівельного господарства ускладнюється цілою низкою проблем. Однією з причин подібного протиріччя є відсутність надійної і достовірної інформації про стан ринку будівельних послуг. Наслідком цього є зниження конкуренції на ринку будівництва, яке ще більше погіршує стан будівельного господарства і затримує вихід України на світовий будівельний ринок. Гостро стоїть проблема і збору інформації про конкурентів. Для будівельних підприємств найлегше отримувати первинну інформацію, що збирається від споживачів, посередників та з інших джерел. Велика роль і неформальних методів збору даних, що здійснюються, найчастіше, шляхом проведення технічної, комерційної, маркетингової розвідки. Джерелами інформації про фірми конкуренти можуть бути також спеціалізовані виставки.

Перелік перспективних напрямків (ринку будинків і споруд) будівництва у галузях промисловості та соціальній сфері чималий, їх пріоритети змінюються, вони не можуть бути ніколи вичерпаними. Наведемо лише кілька цих досить актуальних та перспективних напрямків розвитку ринку будівельної продукції (зрозуміло, без житла).

Мансарди. Надбудова мансардного поверху економічно вигідна для інвестора, споживача та будівельників. Для інвестора економічні переваги зумовлені високою ціною продажу площі мансард, яка забезпечує не тільки швидке повернення вкладених коштів, а й отримання значного прибутку. Для споживача вторинного ринку (приватного власника, квартиронаймача, орендатора) вигода зумовлена відносно меншими витратами на придбання та утримання мансард порівняно з витратами на традиційні приміщення. Для будівельників економічні переваги пов’язані з простотою і швидкістю будівництва мансард.

П’ятиповерхові будинки в Україні складають близько 15% усього житлового фонду. Підраховано, що витрати на їх реконструкцію майже в 1,5 рази менші, ніж витрати на нове будівництво. Є досвід реконструкції п’ятиповерхових будинків, освоюються нові технології, випуск різноманітних матеріалів, що дозволяє перетворювати будинки застарілих типів у сучасне житло. У цьому випадку може бути підвищена вартість продажу цих будинків, тому потрібна або їх принципова переорієнтація, або корінна перебудова, або відносно проста реконструкція. Проблема п’ятиповерхових будинків є у Києві, Харкові, Одесі та багатьох інших містах.

Готелі. Висока доходність готельного бізнесу в усьому світі, з одного боку, та нестача готельних номерів, зокрема середнього класу (дві - три зірки), і майже повна відсутність готелів високого класу, з другого боку, перетворюють цей напрямок у будівельному бізнесі в найбільш актуальний.

Гаражі та автостоянки. Концепція заснована на комплексному підході та системному аналізі містобудівних, інженерних, екологічних та економічних завдань, які в цьому випадку мають самостійне значення (купівля, продаж, фінансування, кредитування). В основі економічного підходу — дві основні вимоги: реальна потреба у гаражно-стоянковому будівництві та дотриманні ринкових умов на всіх рівнях розвитку й утримання гаражно-стоянкового комплексу.

Підземне будівництво. Використання підземного простору не тільки значно розширює соціально-культурні та торгові функції території, а й підвищує її економічне значення. Доходи можуть складатися за рахунок продажу збудованих підприємств і приміщень, здачі їх в оренду, функціонування об'єктів соціально-культурної сфери, інших послуг.

Культурні центри. Це — одноповерхові будинки для мікрорайонів і житлових районів, до складу яких входять заклади й підприємства для щоденного та періодичного культурного обслуговування: більярдна, бібліотека, відеозал, кафе, торгова точка тощо. Закордонні аналоги свідчать про швидку окупність витрат, велику прибутковість.

Об'єкти дозвілля. Міська мережа видовищних, спортивних та інших об'єктів відпочинку й розваг може бути орієнтованою на отримання прибутку. При цьому перепрофілюються та реконструюються діючі об'єкти дозвілля, проводиться їх кооперування з доходними об'єктами, розширення функцій тощо.

Офіси. Попит на офісні приміщення у Києві та інших великих містах залишається стабільним, тому що нові й нові іноземні та вітчизняні фірми й компанії прагнуть мати свій офіс у будинках, збудованих і відремонтованих за світовими стандартами.

Бізнес-центри. Реалізація проектів дасть змогу сформувати інфраструктуру сучасного бізнесу відповідно до світових стандартів. У межах реалізації програми сприяння зайнятості населення у Києві, Харкові та інших великих містах України планується оснащення центрів ділового партнерства, бізнес-інкубаторів і центрів підтримки молоді.

Спортивні споруди. Забезпеченість спортивними спорудами дуже низька. Їх популярність однаково стабільна як у районах елітних будинків, так і в місцях масової забудови. Це можуть бути великі багатозальні спортивні комплекси та відносно прості спортивні споруди.

Незавершене будівництво. У містах України багато незавершених, законсервованих або малоефективних будинків і споруд, які можна було б використати для організації виробничих процесів після їх відповідної реконструкції та модернізації. Перевагу слід віддати об'єктам із розвинутою інфраструктурою.

Автозаправні станції (АЗС). Будівництво АЗС актуальне в зв’язку з різким збільшенням кількості легкового автотранспорту в індивідуальному користуванні, а також необхідністю створення інфраструктури вздовж магістралей, включаючи АЗС, автостоянки, магазини, кафе, мотелі тощо.

Громадське харчування. Спостерігається нестача підприємств громадського харчування швидкого обслуговування, особливо у місцях проведення дозвілля, парках, на оптових ринках, вокзалах тощо. Це можуть бути підприємства, що стоять окремо, і вбудовано-прибудовані до житлових і громадських будинків. Їх економічна ефективність відома.

Басейни. У всіх містах України спостерігається гостра нестача басейнів для масового відвідування, особливо у районах новобудов. Їх рентабельність не викликає сумнівів. Це можуть бути, наприклад, басейни з конструкцій комплексного постачання заводського виготовлення.

Парки та сквери. У плані комплексної забудови території парки та сквери набувають великого значення як об'єкти дозвілля й відпочинку, збільшуючи вартість об'єктів нерухомості, що розташовані поруч із ними. Завдяки деяким додатковим вкладенням парки та сквери можуть і самі приносити додатковий комерційний ефект.

3.2 Внутрішні економічні чинники діяльності підприємства Аналіз внутрішніх економічних чинників діяльності ЗАТ «Лисичанськспецбуд» проводиться в таблиці 3.2 за напрямками: організація і управління; маркетинг; персонал; фінанси; інновації.

Таблиця 3.2 — Аналіз внутрішніх економічних чинників діяльності ЗАТ «Лисичанськспецбуд»

Таким чином, основними загрозами для діяльності ЗАТ «Лисичанськспецбуд» стануть внутрішні економічні чинники:

— відсутність маркетингової стратегії;

— контрольована доля ринку, що має тенденцію до зменшення;

— відсутність використання інструментарію стратегічного аналізу;

— висока плинність кадрів;

— негативна динаміка грошової готівки;

— слабкі позиції в області отримання патентів.

Основними можливостями для діяльності ЗАТ «Лисичанськспецбуд» стануть чинники мікросередовища:

— впровадження товарної політики, спрямованої на ринок;

— вдосконалення організаційної структури управління;

— використання стратегічного планування;

— позитивна динаміка структури активів.

Для оцінки сильних і слабких сторін підприємства будується профіль конкурентних переваг (недоліків), використовуючи оцінку макросередовища в порівнянні з основними конкурентами (таблиця 3.3).

Варіанти бальної оцінки відповідають наступним показникам:

«2 бали» — підприємство є лідером серед конкурентів;

«1 бал» — показники хороші і стабільні, вище середнього рівня;

«0 балів» — середній рівень, стійке положення на ринку;

«- 1 бал» — рівень нижче середнього;

«- 2 бали» — показники гірші, ніж у конкурентів.

Характеристики з негативними варіантами відміток відповідають слабким сторонам, а з позитивними — сильним сторонам підприємства. Ламана лінія, що послідовно сполучає оцінки всіх характеристик показує профіль конкурентних переваг (недоліків).

Таблиця 3.3 — Сильні і слабкі сторони ЗАТ «Лисичанськспецбуд»

На підставі аналізу сильних і слабких сторін ЗАТ «Лисичанськспецбуд» і можливостей і загроз будується матриця SWOT-аналізу (табл. 3.4). SWOT — аналіз спрямований на визначення (у загальних рисах) стратегії підприємства з урахуванням впливу зовнішнього та внутрішнього середовища одночасно.

Під час аналізу факторів маркетингового середовища фірми користуються двома підходами:

— від внутрішніх факторів (сильні і слабкі сторони) до зовнішніх (можливостей розвитку та загроз) — власне SWOT — аналіз ;

— від зовнішніх до внутрішніх факторів — TOWS — аналіз.

Таблиця 3.4 — Матриця SWOT-аналізу ЗАТ «Лисичанськспецбуд»

На підставі SWOT-аналізу робиться висновок про те, що підприємству необхідно поєднувати сильні внутрішні і слабкі сторони із можливостями зовнішнього середовища з урахуванням загроз. Найсильнішими сторонами є: частка ринку, ціни на товари, організація збуту, номенклатура продукції, структура активів, динаміка грошової готівки, контроль якості, структура персоналу, форми залучення персоналу, система винагороди, витрати на підготовку кадрів, низька плинність кадрів.

Слабкими сторонами ЗАТ «Лисичанськспецбуд» є: сервісне обслуговування, рекламна діяльність, інвестиції, рівень використовування виробничої потужності, вік устаткування, ефективність переходу на нову продукцію, організація НІОКР, потужність інженерно-конструкторської бази і умови найму.

4. ЦІНОУТВОРЕННЯ

4.1 Визначення кошторисної вартості будівництва Розрахункова кошторисна вартість будівництва (розрахункова вартість будівництва) ЗАТ «Лисичанськспецбуд» — це прогнозована сума грошових коштів, необхідна для його здійснення. Складається з:

— базисної кошторисної вартості будівництва (базисної вартості будівництва);

— коштів на компенсацію витрат, пов’язаних з ринковими умовами здійснення будівництва.

Кошторисна вартість будівельних робіт (Вк) складається з прямих витрат (Пв), накладних витрат (Нв) і планових накопичень (Пн):

Вк = Пв + Нв + Пн = 1275 + 255 + 122,4 = 1652,4 тис. грн, (4.1)

де Пв = 50?25,5 = 1275 тис. грн;

Нв = 1275?0,2 = 255 тис. грн;

Пн = (1275+255)?0,08 = 122,4 тис. грн.

Сума планових накопичень визначається за формулою:

Пн = Пв? КНВ?Ннв/100 = 150?1,43?5/100 = 10,725 тис. грн, (4.2)

де Пв = 50?3,0 = 150 тис. грн — прямі витрати;

Ннв = 45−2 = 43% - норма накладних витрат;

Ппн = 5% - відсоток планових накопичень.

Кошторисна вартість будівельних робіт визначається за формулою:

Вк = Пв + Нв + Пн = 7500 + 1500 + 900 = 9900 тис. грн, (4.3)

де Пв = 1500/0,2 = 7500 тис. грн;

Нв = 1500 тис. грн;

Ппн = 10% - відсоток планових накопичень;

Пн = (7500+1500)?0,1 = 900 тис. грн.

Розмір накладних витрат визначається за формулою:

Нв = (2000/1,08/1,2)?0,2 = 308,6 тис. грн. (4.5)

Планова собівартість продукції визначається за формулою:

Спл = Вк — Ес.р. = 198 — 5 = 193 тис. грн, (4.6)

де Ес.р. = 5 тис. грн — економія від здійснення організаційно-технічних заходів щодо зниження собівартості БМР.

4.2 Вибір методу ціноутворення та обґрунтування ціни продукції

Процес установлення ціни є одним з найважливіших (можна сказати підсумкових) етапів діяльності ЗАТ «Лисичанськспецбуд». Співвідношення ціни і якості (споживчої цінності) — це визначальний чинник для покупця при придбанні конкретного товару. Те, на скільки ціна покриває витрати виробництва, визначає рентабельність продукції, а отже, і можливість розширеного відтворення.

Цінова політика ЗАТ «Лисичанськспецбуд» — мистецтво керування цінами й ціноутворенням; мистецтво встановлювати такі ціни й так ними варіювати залежно від положення товару й фірми на ринку, щоб поставлені цілі були досягнуті. По своєму змісті цінова політика виступає як сукупність дій в області ціноутворення, реалізація яких забезпечує стійке фінансове становище й ефективне функціонування підприємства на ринку. Отже, цінову політику підприємства потрібно розробляти в контексті загальної ринкової стратегії підприємства, і вона повинна підкорятися глобальним цілям останньої.

Процес ціноутворення ЗАТ «Лисичанськспецбуд» включає наступні етапи:

— перший етап: проведення маркетингового дослідження, що складається з таких елементів:

— вибір мети;

— аналіз попиту, витрат і цін конкурентів;

— другий: етап вибір методу ціноутворення:

— витратного — для визначення нижньої можливої межі ціни;

— орієнтованого на попит покупців — для визначення верхньої межі ціни;

— орієнтованого на конкуренцію, якість, асортимент продукції - для складання ряду прийнятних цін;

— третій етап: розробка стратегії ціноутворення й визначення остаточної ціни (залежно від цілей і завдань компанії).

Управління ціновою політикою ЗАТ «Лисичанськспецбуд» передбачає, що існує загальний алгоритм методики розрахунку, який наведено на рисунку 4.1.

Рисунок 4.1 — Послідовність встановлення ціни Конкретно ціновою політикою на ЗАТ «Лисичанськспецбуд» займається економіст, основними функціями якого є:

— розробка проекту цінової політики;

— розрахунок цін по видах продукції,

— аналіз динаміки ринкових цін;

— розробка цінових стратегій;

— аналіз цін конкурентів на аналогічну продукцію й ін.

ЗАТ «Лисичанськспецбуд» вважає за доцільне використовувати наступні методи реалізації цінової політики: витратну й розрахунково-ринкову методику.

Виходячи з витратної методики ЗАТ «Лисичанськспецбуд» використовує два методи встановлення ціни:

— метод «середні витрати плюс прибуток» в основі якого лежить калькулювання собівартості й установлення прибутку у відсотках від собівартості й використається, в основному, для розрахунку цін на всі види продукції (крім тендерного ціноутворення);

— метод «аналіз беззбитковості», що дозволяє порівнювати розміри прибутку, одержуваної при різних цінах, і продавати продукцію за такою ціною, що могла б забезпечити максимальний прибуток і використається для розрахунку цін на рукавні вироби.

Графік беззбитковості передбачає, що по осі ординат відкладається обсяг виручки і витрати на виробництво, по осі абсцис — об'єм виробництва в натуральному виразі. На графіку відкладаються операційні (постійні) витрати, загальні витрати і обсяг продаж. Точка перетину сукупних витрат і обсягу продаж є точкою беззбитковості. До цієї точки випуск продукції за даною ціною не буде приносити доходів, а після неї фірма буде отримувати прибуток (рис. 4.2).

Рисунок 4.2 — Графік визначення точки беззбитковості роботи фірми Згідно з «Основними положеннями (концепцію) ціноутворення в будівництві», розробленої Держбудом України в 1998 р., була запропонована однорівнева система ціноутворення в будівництві, яка запроваджена з 1 січня 2001 р. на всіх стадіях інвестування. Діючу систему ціноутворення забезпечують «Правила визначення вартості будівництва» (ДБН Д 1.1−1-2000), які введено в дію замість ДБН 1V-16−98, частини 1,11. Ці правила встановлюють основні норми визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам’яток архітектури та містобудування. Вони мають обов’язковий характер при визначенні вартості об'єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Для здійснення будівництва за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер, необхідність їх застосування обумовлюється контрактом. Правила поширюються на підрядний, господарський та змішаний способи здійснення будівництва.

На відміну від дворівневої системи, однорівнева система ціноутворення припускає визначення вартості будівництва в цілому і окремих його складових частин прямим рахунком у поточних цінах на підставі кошторисних нормативів.

Кошторисні нормативи — це комплекс кошторисних норм і правил їх застосування, що містяться в окремих збірниках і використовуються для визначення вартості будівництва.

5. СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

5.1 Аналіз складу та структури собівартості продукції (будівельної)

Склад витрат з виконання будівельного контракту (собівартість будівельного контракту) ЗАТ «Лисичанськспецбуд» формується відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 та Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затвердженим наказом Держбуду України від 16.02.04. До собівартості будівельного контракту включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці робітників, що працюють безпосередньо на будівельному майданчику, інші прямі витрати (витрати з експлуатації машин і механізмів, вартість виконаних субпідрядчиками робіт).

Методичні рекомендації встановлюють єдині методичні засади формування собівартості будівельно-монтажних робіт і можуть застосовуватися для цілей планування, бухгалтерського обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт як будівельними організаціями та їх структурними підрозділами (незалежно від форм власності і підпорядкування), так і структурними підрозділами підприємств і організацій, які відносяться до інших видів економічної діяльності, що виконують загально-будівельні, спеціальні, монтажні, пусконалагоджувальні та ремонтно-будівельні роботи (далі — будівельно-монтажні роботи) під час спорудження нових об'єктів, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, ремонту будівель і споруд, реставрації пам’яток архітектури підрядним або господарським способом.

Собівартість будівельно-монтажних робіт — це витрати будівельної організації, пов’язані з виконанням будівельно-монтажних робіт із використанням у процесі будівельного виробництва машин, механізмів, устаткування, матеріальних, трудових та інших виробничих ресурсів.

Собівартість будівельно-монтажних робіт будівельної організації, що має статус юридичної особи, складається з витрат, пов’язаних з виконанням на свій ризик власними силами будівельно-монтажних робіт відособленими структурними підрозділами, які входять до її складу.

Планова виробнича собівартість окремих об'єктів будівництва та видів будівельно-монтажних робіт може розраховуватись на основі техніко-економічних обґрунтувань та визначатися за статтями калькулювання витрат або за елементами витрат. Вихідними даними для таких розрахунків є: програма робіт будівельної організації, проектно-кошторисна документація об'єктів, що споруджуються; фізичні обсяги видів робіт; виробничі норми витрат на одиницю виміру відповідних видів робіт (конструктивних елементів). Під час здійснення розрахунків враховуються: конкретні технологічні та організаційні умови роботи будівельної організації, передбачені проектами організації будівництва і проектами виконання робіт; результати аналізу рівня витрат у минулих облікових періодах, можливості інтенсифікації та підвищення ефективності будівельного виробництва.