Статистичний аналіз результатів діяльності промислових підприємств

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КОЛЕДЖ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ КНЕУ ІМ.В.ГЕТЬМАНА Курсовий проект З предмету: «Економічна статистика»

Тема: «Статистичний аналіз результатів діяльності промислових підприємств»

Виконав студент Носов Олексій Керівник проекту Столєтова І.Г.

Київ 2012

Зміст Вступ РОЗДІЛ І Теоретичні основи результатів діяльності промислових підприємств

1.1 Економічний зміст фінансових результатів та їх значення у діяльності підприємства

1.2 Суть фінансового стану підприємства, проблеми визначення та розміщення фінансових ресурсів

1.3 Реалізація продукції

Розділ ІІ Статистичний аналіз результатів діяльності промислових підприємств в Україні

2.1 Динаміка основних показників діяльності промислових підприємств в Україні

2.2 Структура та структурні зрушення основних показників діяльності промислових підприємств в Україні

Висновок Список використаної літератури Додатки статистичний фінансовий показник ВСТУП Промислове підприємство являється найбільш важливою і ведучою областю сфери матеріального виробництва. Воно являє собою систему взаємозв'язаних галузей, які заняті видобування і переробкою промислової та сільськогосподарської сировини в готову продукцію, яка необхідна для суспільного виробництва і особистого користування.

Сучасне промислове підприємство — це самостійний, організаційно та економічно відносно відособлений суб'єкт господарювання, характерними властивостями якого є свобода у прийнятті господарських рішень, відповідальність за підтвердженими законом зобов’язаннями та ін. Промислове підприємство є складною виробничо-економічною системою, яка, з одного боку, підпорядковується або входить до складу системи більш високого ієрархічного рівня (територіальної та національної системи господарювання, галузі або підгалузі промисловості), а з іншого — відіграє інтегративну роль щодо здійснення функцій цілеполагання, координації та керівництва діяльністю виробничих підсистем більш низького рівня, які належать до її внутрішнього складу (підрозділи, групи та окремі працівники). Стан і динаміка процесів функціонування та розвитку промислового підприємства насамперед визначається впливом на нього змін зовнішнього оточення або внутрішніх трансформацій, пов’язаних із самоорганізацією виробничо-економічної системи.

В даній роботі ми спробуємо дослідити розвиток, та зміни протягом останніх років у промислових підприємствах.

РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Економічний зміст фінансових результатів та їх значення у діяльності підприємства В сучасних ринкових умовах економічне значення та необхідність фінансових результатів важко недооцінити, так як вони відіграють важливу роль в фінансовій діяльності. Зауважимо, що у здійсненні виробничо-фінансової діяльності господарюючих суб'єктів бере участь велика кількість взаємопов'язаних організаційних, трудових, матеріальних і фінансових чинників. Мета кожного господарюючого суб'єкта — якомога ефективніше їх використовувати. Саме ефективність використання чинників виробництва виражається в кінцевому підсумку в фінансових результатах діяльності господарюючих суб'єктів.

Звернувши увагу на необхідність результатів роботи підприємств, насамперед, бажано дослідити економічний зміст фінансових результатів. Відповідно, огляд літературних джерел свідчить про те, що вчені-економісти мають різноманітні думки, щодо визначення фінансових результатів. Зокрема, О. С Філімоненков дає визначення, що фінансові результати — це економічний підсумок виробничої діяльності господарюючих суб'єктів, виражений у вартісній (грошовій) формі.

Було б доречно також взяти до уваги О. Д Василика, який зазначає, що фінансові результати — це зіставлення валових доходів і валових витрат, регламентованих податковим законодавством.

Н. Б. Чебанова, Ю. А. Василенко дають своє визначення, можна зазначити, що простіше від попередніх, а саме: фінансовими результатами є прибуток або збиток, відповідно одержаний від діяльності підприємства.

На мою думку, фінансовими результатами все ж таки є не тільки прибуток чи збиток, а й узагальнення економічних показників, а саме валових доходів і валових витрат, незалежно від видів діяльності.

Отже, фінансові результати діяльності підприємств характеризуються такими економічними показниками як:

валовий дохід;

чистий дохід;

прибуток.

Вироблена господарюючими суб'єктами валова продукція включає вартість спожитих засобів виробництва та новостворену живою працею вартість, тобто валових дохід.

Звідси, валовий дохід — це частина вартості валової продукції за вирахуванням матеріально-грошових затрат, крім оплати праці. Слід зазначити, що валовий дохід є узагальнюючим показником, який характеризує результати діяльності підприємств. Його розмір залежить від кількості виробленої продукції та використаних на її виробництво матеріально-грошових коштів, крім оплати праці. Основними чинниками підвищення валового доходу є збільшення виробництва продукції та зниження матеріально-грошових затрат. Валових дохід, що створюється на підприємстві, є джерелом оплати праці робітників сфери матеріального виробництва і накопичень, однією з форм яких є чистий дохід.

Відповідно, чистим доходом є частина вартості продукту, яка залишається після відшкодування затрат живої праці. Можна сказати, що чистий дохід є додатковим продуктом, тобто валовий дохід за вирахуванням праці. Чистий дохід, який створюється на підприємстві, ділиться на дві частини. Одна його частина вилучається в дохід бюджету через механізм цін, друга — залишається на підприємстві і визначається як різниця між вартістю продукції та затратами на її виробництво. Ця частина чистого доходу є чистим доходом підприємства.

Чистий дохід підприємства, в свою чергу, складається з:

реалізованого чистого доходу;

чистого доходу, який залишається в залишках продукції, призначеної для внутрішньогосподарського використання.

Чистий дохід у залишках продукції, яка використовується на внутрішньогосподарські проблеми, визначається як різниця між вартістю продукції за цінами реалізації та її собівартістю.

Реалізований чистий дохід розраховується за проданою продукцією, і тому тотожний прибутку підприємства, отриманого від продажу продукції.

Отже, прибуток — це частина чистого доходу, тобто одна з його форм.

Фактори, що впливають на прибуток підприємства Зовнішні | Внутрішні

Виробничі | Невиробничі

Екстенсивні | Інтенсивні

Однак, крім прибутку від продажу, на підприємствах розраховується:

прибуток від основної діяльності;

прибуток від інвестиційної діяльності;

прибуток від фінансової діяльності;

прибуток (збиток) від позареалізаційних операцій;

загальний прибуток;

чистий прибуток.

Кожний із цих видів прибутку має свою схему розрахунку та розмір. Але, потрібно відрізняти загальний прибуток від реалізованого чистого доходу. Загальний прибуток може бути більше або менше реалізованого чистого доходу. Це пов’язано з тим, що в загальному прибутку, крім прибутку від продажу, враховуються різні позареалізаційні доходи і витрати, надходження та збитки.

Таким чином, загальний прибуток — це прибуток від продажу продукції та послуг, відповідно інших цінностей і нематеріальних активів, тобто отриманий від основної, а також інвестиційної та фінансової діяльності, і відповідно скоригований на суму позареалізаційних (надзвичайних) доходів і витрат.

В той час, коли чистим прибутком вважається частина загального прибутку після сплати з нього відповідних податків і платежів до бюджету.

Розглядаючи умови ринкових відносин слід зауважити, що важливе значення має спроможність підприємства працювати прибутково. Саме прибуток стає основним чинником, який впливає на можливість підприємства забезпечувати фінансування багатьох своїх програм, пов’язаних з розширенням потужностей, підвищенням якості продукції, зміцненням власної конкурентної позиції та виходом на нові ринки.

Фінансування програм підприємства передбачає використання як власних (статутний капітал, прибуток), так і залучених зовнішніх джерел коштів (отримання позик та банківських кредитів). Зауважимо, що потенційних кредиторів та інвесторів передусім цікавить результативність діяльності підприємства, тобто величина отриманого ним прибутку. Прибутковість являється одним із показників кредитоспроможності підприємства, що враховується під час укладання кредитної угоди з банком. Прибуток також є джерелом виплати дивідендів за випущеними підприємством акціями; при цьому розмір сплачуваних дивідендів впливає на їхню інвестиційну привабливість на фондовому ринку.

Ріст прибутку визначає ріст потенціальних можливостей підприємства, а також підвищує ступінь його ділової активності. За прибутком визначаються доля доходів засновників і власників, розміри дивідендів та інших доходів. Відповідно визначається також рентабельність власних і запозичених коштів, основних фондів.

Прибуток підприємства визначається з урахуванням фінансових результатів як операційної, так і іншої його діяльності.

Згідно ПСБО фінансові результати формуються за видами діяльності.

Звичайна | Надзвичайна Операційна | Фінансова | Інвестиційна Основна | Інша операційна Отже, розглянувши дане питання, можна зробити таке узагальнення, що фінансові результати відіграють не останню роль в діяльності підприємства. А найважливішім показником є прибуток, так як він не тільки дає узагальнену характеристику всій виробничо-господарській діяльності, а й вважається основним джерелом фінансування та відповідно задоволення економічних інтересів власників. Також доречно зазначити, що фінансові результати прямолінійно впливають на фінансовий стан підприємства, а прибуток в свою чергу свідчить про примноження фінансових ресурсів.

1.2 Суть фінансового стану підприємства, проблеми визначення та розміщення фінансових ресурсів Підприємства, які працюють в умовах ринкових відносин, несуть повну відповідальність за своїми зобов’язаннями перед ланками фінансово-кредитної системи, постачальниками, своїми працівниками, а також за результати своєї виробничо-фінансової діяльності. Здатність підприємства своєчасно погашати свої боргові зобов’язання характеризує фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан — це одна з найважливіших характеристик виробничо-фінансової діяльності підприємств. Він може бути добрим чи навіть поганим.

Кожне підприємство спрямовує свою увагу на позитивний фінансовий стан, а саме, створення достатнього обсягу фінансових ресурсів, що в свою чергу виступає гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку.

Метою оцінки фінансового стану підприємства виступає пошук резервів підвищення його прибутковості, доходності, рентабельності та платоспроможності.

Оцінка фінансового стану підприємства повинна здійснюватись за допомогою вирахування системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансовий стан господарюючих суб'єктів.

Основними показниками, які характеризують фінансовий стан підприємства, є:

прибутковість (рентабельність);

оптимальний розподіл прибутку;

наявність оптимальних розмірів власних оборотних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;

наявність власних джерел формування оборотних активів в обсязі, достатньому для їх покриття;

платоспроможність підприємства.

Якщо підприємство досягає у вказаних напрямках оптимальних параметрів, його фінансовий стан стійкий. Якщо ж підприємство не отримує, скажемо, прибуток у розмірах, які б забезпечували необхідний приріст власних фінансових ресурсів, його фінансовий стан не може бути стійким. Тому розгляд змісту, порядку розрахунку вказаних показників, їх взаємозв'язку і впливу на фінансовий стан підприємства є досить суттєвим.

Прибутковість — являє собою доходність, окупність вкладених затрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства. Вона характеризується кількістю отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних затрат підприємства.

Прибуток, хоч і є результатом діяльності підприємства, але не характеризує рівня ефективності роботи, вкладених затрат, використаного майна. Тому в практиці господарювання для більш повної оцінки ефективності роботи підприємства, вкладених затрат, використання майна застосовується відносний показник — рентабельність.

Отже, рентабельність — це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. Рентабельність поділяється на такі види: рентабельність продукції, рентабельність виробництва, рентабельність продажу, рентабельність виробничих фондів; рентабельність вкладень у виробництво.

Показник рентабельності реалізованої продукції дає уяву про те, скільки прибутку отримує підприємство на одну гривню витрат, вкладених для отримання цього прибутку.

Рентабельність реалізованої продукції (продажу) — це відношення прибутку до виручки (обороту) від реалізації продукції.

Рентабельність виробничих фондів — це відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних оборотних активів.

Показник рентабельності фондів означає, скільки прибутку отримано на одиницю вартості основних виробничих фондів і матеріальних оборотних активів. Його збільшення перш за все вказує або на збільшення балансового прибутку, або на зниження вартості матеріальних оборотних активів.

Рентабельність власних вкладень визначається відношенням чистого прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахованої по балансу (без інвестицій і незавершеного будівництва).

Рентабельність довгострокових фінансових вкладень (вкладень в акції та інші цінні папери, вкладень у вигляді участі на паях в інших підприємствах) підприємств визначається відношенням суми доходів від цінних паперів і участі на паях в інших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.

Розрахунок вищевказаних показників рентабельності, їх аналіз дозволяє керівникам господарюючих суб'єктів і підприємцям орієнтуватися в економічному рівні вирішення відповідних питань, ведення господарства та прийняття необхідних заходів щодо поліпшення господарювання.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є його забезпеченість власними оборотними коштами та ефективність їх використання.

Все ж таки кожне підприємство для забезпечення нормального процесу виробництва повинно мати відповідну кількість оборотних активів. Розмір цих активів на певному підприємстві пов’язаний як із обсягом виробництва, так і зі швидкістю їх обсягу.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний капітал, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — отримані субсидії, кредити, пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку.

Матеріальні ресурси є основою процесу виробництва. Їх формування здійснюється, як правило, за рахунок різних джерел, а саме: власного капіталу підприємства, позичених і залучених фінансових ресурсів.

При цьому власні кошти — це кошти підприємств, які постійно знаходяться в обігу й кінцевий строк використання яким не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тієї частини активів підприємства, яка залишається після виконання його зобов’язань.

Отже, позичені кошти — це ті, що одержує підприємство на визначений термін, за плату й на умовах повернення. Формуються вони в основному за рахунок коротко і довгострокових кредитів банків.

Залучені кошти — це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості підприємства.

Найвагомішу роль у концентрації та забезпеченні раціонального використання фінансових ресурсів відіграють комерційні банки. Саме в них розміщується переважна частина фінансових ресурсів суспільства. Це і власні кредитні ресурси банків, і ресурси, залучені на позиковій основі, і розміщені у банках гроші підприємств та держави. Тому саме комерційні банки відіграють провідну роль у забезпеченні потреб економіки у фінансових ресурсах. До того ж банки не лише концентрують кошти, які знаходяться на рахунках підприємств, організацій, установ, бюджету й цільових фондів (подібну функцію виконують також інвестиційні фонди та компанії), а й трансформують їх у кредитні ресурси, які спрямовуються на розвиток економіки.

Отже, можна сказати, що комерційні банки відіграють ключову роль у постачанні економіки фінансовими ресурсами. Це головні інститути ресурсного забезпечення, центри оптимального розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, кредитна форма яких є передумовою їх ефективного використання. А також бажано узагальнити, що виробничо-господарська діяльність підприємства починається із формування фінансових ресурсів, які в свою чергу створюють передумови для стабільного процесу виробництва.

1.3 Реалізація продукції

У міру насичення ринку та посилення конкуренції вже не виробництво визначає обсяг продажу, а навпаки, можливий обсяг продажу є основою розроблення виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, котрі воно може реально й прибутково реалізувати.

Темпи зростання обсягу реалізації продукції безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток та рентабельність підприємства. Тому аналіз показників реалізації має важливе значення. Його основні завдання:

оцінка рівня виконання плану (прогнозу) та динаміки реалізації продукції;

визначення впливу різних факторів на зміну величини цих показників;

розроблення заходів для збільшення обсягів реалізації продукції.

Джерелами інформації для аналізу є бізнес-план підприємства, оперативні плани-графіки, звітність ф. 5-ЗЕЗ «Звіт про експорт (імпорт) товарів, що не проходять митного декларування», ф. 2 «Звіт про фінансові результати», відомість 16 «Рух готових виробів, їх відвантаження та реалізація» та ін.

Обсяг реалізації продукції визначається за відвантаженою покупцям продукцією.

У чинному законодавстві України операція з продажу (реалізації) продукції жорстко не прив’язана до факту реальної оплати її вартості, до строків здійснення платежу; вона розглядається як господарська операція з передання права власності на продукцію в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов’язань. Обсяг реалізованої продукції визначається продажною вартістю відвантаженої продукції, зазначеною в оформлених для сплати розрахункових документах, і не залежить від фактичного надходження грошової виручки.

Реалізація продукції — це ланка зв’язку між виробником і споживачем. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва.

Важливе значення для оцінювання виконання планів (прогнозів) мають також натуральні показники обсягів реалізації продукції (штуки, метри, тонни та ін.). Їх використовують для аналізу обсягів реалізації за окремими видами та групами однорідної продукції.

РОЗДІЛ ІІ. Статистичний аналіз результатів діяльності промислових підприємств в Україні

2.1 Динаміка основних показників діяльності промислових підприємств в Україні

Проаналізуємо динаміку фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування за економічними районами, за видами промисловості, а також динаміку обсягів реалізованої промислової продукції, розрахуємо абсолютний приріст та темп зростання. Результати можна побачити в таблицях № 1−6.

Таблиця 1

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування за економічними районами, 2006;2010 роки, млн. грн.

За даними таблиці 1 можна сказати, що в 2006 році найвищий рівень фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування був у Столичному районі (36 327,4 млн.грн.), а найменший у Північно-західному (854,1млн.грн.). У 2007 році ситуація мало чим змінилася, найвищий — знову таки ж у Столичному (51 309,7 млн.грн.), а найменший також у Північно-західному (1373,1 млн.грн.). А от у 2008 ситуація кардинально змінилася, найвищий рівень вже був у Придніпровському районі (11 357,7 млн.грн.), а найменший у Карпатському (-4572,1 млн.грн.). В 2009 році фінансовий результат був від'ємний майже по всій країні, але найгірший саме у Столичному районі (-24 455,6 млн.грн.). Але вже у 2010 ситуація стабілізувалася, найвищий рівень став у Придніпровському районі (26 059,3 млн.грн.), а найменший у Карпатському (-1166,3 млн.грн.). (Дивитись рис.1)

На основі даних таблиці 1 можна побудувати діаграму:

Рис. 1 Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування за економічними районами, 2006;2010 роки, млн. грн.

Основні показники динаміки, якими будемо користуватися це:

Асолютний приріст-це показник ряду динаміки, який характеризує на скільки одиниць змінився рівень показника порівняно з рівнем попереднього або базисного періоду:

?t=yt-yt-1

Темп росту-це показник ряду динаміки, який показує у скільки разів змінився поточний рівень показника, що аналізується порівняно з рівнем попереднього, або базового періоду:

Kt=ytчyt-1

Темп приросту-це показник ряду динаміки, який показує на скільки % змінився поточний рівень показника, порівняно з попереднім або базовим періодом:

Т=(k-1)*100

Таблиця 2

Аналіз показників динаміки фінансового результату за економічними районами 2006;2010рр. млн. грн.

Отже, за даними таблиць 1 та 2, видно, що в цілому по всій країні найбільше зростання фінансового результату відбулося в 2007 році в порівнянні з 2006 роком, та збільшилося на 59 644,5 млн. грн. (або 1,78 разів), а найбільше падіння у 2008 в порівнянні з 2007, на 126 943,7(або 0,07 разів), а якщо говорити про зміни за весь період, то фінансові результати були від'ємними, а саме на 21 809,9 (або 0,71 разів), або зменшились на 28,6%. В Столичному районі найбільше падіння відбулося в 2008 році в порівнянні з 2007, а саме на 54 682,90 (або 0,07 разів), а найбільше зростання в 2010 в порівнянні з 2009, на 39 299,4 (або 7,25 разів), а за весь період фінансові результати від'ємні, а саме 2700,4 (або 0,41 разів) тобто на 59,14%. У Придніпровському районі найбільше падіння відбулося в 2009 році в порівнянні з 2008, а саме на 15 711,4 (або 0,38 разів), а найбільше зростання в 2010 в порівнянні з 2009, на 30 413 (або 5,99 разів), а за весь період фінансові результати зросли, а саме 11 927,80 (або 1,84 разів) тобто на 84,41%. В Карпатському районі найбільше падіння відбулося в 2008 в порівнянні з 2007, а саме 6651,6(або 0,28 разів), а найбільше зростання в 2010 в порівнянні з 2009, саме у 3070,80(або 2,20 разів) а за весь період фінансові результати зменшились, а саме 2700,40 (або 0,76 разів) тобто на 24,46%.

(Дивитись рис.2)

На основі розрахованих даних можна побудувати діаграму:

Рис. 2 Темп приросту фінансового результату за економічними районами 2006;2010рр. млн. грн.

Таблиця 3

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування за видами промислової діяльності за 2007;2011рр, млн.грн.

За даними таблиці 3, можна сказати, що в 2007 році найвищий рівень фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування був у переробній промисловості (32 712,2 млн.грн.), а найменший у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води (2753,1 млн.грн.). У 2008 році, найвищий вже був у добувній промисловості (22 169,9 млн.грн.), а найменший у переробній (-3167 млн.грн.). У 2009 ситуація майже не змінилася. В 2010 році ситуація змінилася в кращу сторону для всіх видів промисловості, найвищий рівень був у добувній промисловості (19 521 млн.грн.), а найменший у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води (1925,1 млн.грн.). У 2011 найвищий рівень також був у добувній промисловості (39 878,4 млн.грн.), а найменший у переробній (11 845,1 млн.грн.). (Дивитись рис.3)

На основі розрахованих даних можна побудувати діаграму:

Рис. 3 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування за видами промислової діяльності за 2007;2011рр, млн.грн.

Таблиця 4

Аналіз показників динаміки фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування за видами промислової діяльності 2007;2011рр. млн. грн.

Отже, за даними таблиць 3 та 4, можемо сказати, що в більшості економічних галузей спостерігається позитивний характер фінансових результатів. Найбільше зростання фінансових результатів у добувній промисловості був у 2010 в порівнянні з 2009, а саме 16 550,5 (або 6,57 рази), а найбільше зменшився у 2009 в порівнянні з 2008, саме 19 199,4 (або 0,13 разів), а якщо говорити за весь період, то фінансові результати зросли на 31 642,8 (або 4,84 рази), тобто на 384,22%. Найбільше зростання фінансових результатів у переробній промисловості відбулося, у 2009 році в порівнянні з 2008, а саме на 30 056,8 (або 2,84 рази), а найбільше зменшились у 2008 в порівнянні з 2007, тобто 35 879,2 (або 0,10 рази), а за весь період зменшився на 20 867,1 (або 0,36 разів), тобто на 64%. Найбільше зростання фінансових результатів у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води відбулося в 2011 році в порівнянні з 2010, саме на 11 007,7 (або 6,72 разів), а найбільше зменшення у 2008 в порівнянні з 2007, а саме на -1512,8 (або 0,45 разів), а за весь період збільшився на 10 179,7 (або 4,70 разів), тобто на 370%. Якщо ж говорити в цілому про промислові підприємства, то найкращим роком був 2011 в порівнянні з 2010, а саме на 37 810,4 (або 2,41 рази), а найгіршим 2009 в порівнянні з 2008, а саме на 25 031,3(або 0,24 рази), в цілому ж показник зріс на 20 955,4 (або 1,48 рази), тобто на 48%. (Дивитись рис.4)

На основі розрахованих даних можна побудувати діаграму:

Рис. 4 Темп приросту фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування за видами промислової діяльності, у 2007;2011рр млн. грн.

Таблиця 5

Обсяги реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2007;2011рр, млн.грн.

За даними таблиці 5, можна сказати, що за обсягами реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) в Україні, серед видами промисловості, однозначним, лідером є переробна промисловість, найвищим рівнем якої був 881 141,1млн.грн. у 2011 році. А найгірші результати показала добувна промисловість, найкращим роком якої, також був 2011 (146 833,2 млн.грн.). (Дивитись рис.5)

На основі розрахованих даних можна побудувати діаграму:

Рис. 5 Обсяги реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2007;2011 роки, млн. грн.

Таблиця 6

Аналіз показників обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2007;2011 роки млн. грн.

Отже, за даними таблиць 5 та 6 ми бачимо, що найбільший рівень зростання обсягів реалізованої промислової продукції в добувній промисловості був у 2010 році в порівнянні з 2009, а саме 39 691,1 (або 1,59 разів), а у 2009 в порівнянні з 2008 зменшився на 18 512,8 (або 0,78 рази), а за весь період збільшився на 90 484,6 (або 2,61 рази), тобто на 161%.

В переробній же промисловості найбільший рівень був у 2010 році в порівнянні з 2009, а саме 171 277,6 (або 1,31 рази), а зменшився у 2009 в порівнянні з 2008, на 109 199,9 (або 0,84 рази), в цілому ж рівень зростання зріс на 350 978,4 (або 1,66 рази), тобто на 66%. У виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води найбільший рівень був у 2011 і порівнянні з 2010, а саме 73 651,6 (або 1,32 рази), найменший же у 2009, в порівнянні з 2008, а саме 17 227,8 (або 1,11 рази), а за весь період результати зросли на 170 716,6 (або 2,31 рази) тобто на 131%. Якщо ж говорити в цілому про промислові підприємства, то найбільший рівень зростання обсягів реалізованої промислової продукції був у 2010 році и становив 258 557,6 (або 1,32 рази), а зменшився рівень у 2009 на 110 484,9 (або 0,88 рази), за весь період рівень зріс на 612 179,6 (або 1,85 рази), тобто на 85%. (Дивитись рис.6)

На основі розрахованих даних можна побудувати діаграму:

Рис. 6 Темп приросту обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2007;2011 роки млн. грн.

2.2Структура та структурні зрушення основних показників діяльності промислових підприємств в Україні

Надалі проаналізуємо структуру та структурні зрушення обсягів реалізованої промислової продукції за видами промисловості та за економічними районами. Результати можна побачити в таблицях № 7- .

Відносна величина структури — характеризує склад, структуру сукупності за тією чи іншою ознакою. Вони визначаються відношенням розмірів складових частин сукупності до загального підсумку. Скільки складових, стільки відносних і величин структури. Кожну з них окремо називають част-кою, або питомою вагою, виражають простим чи десятковим дробом або процентом. Наприклад, певна частина сукупності становить ¼, або 0,25, або 25% загального обсягу сукупності. Визначається за формулою:

ВВС= х1ч? х За допомогою відносних величин структури можна оцінити структурні зрушення, тобто зміни у складі сукупності за певний період часу. Така оцінка ґрунтується на порівнянні часток за два періоди. Аналогічно можна порівняти структуру різних за обсягом сукупностей. Різницю між відповідними частками двох сукупностей називають процентним пунктом. Визначається за формулою:

Структурні зрушення=ВВС1-ВВС0

Таблиця 7

Структура обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за економічними районами, за 2007;2010рр.

На основі розрахованих даних можна побудувати діаграми:

Рис. 7 Структура обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у 2007 році.

На діаграмі 7 можна побачити, що у 2007 році найбільша частка обсягів реалізованої промислової продукції належить Донецькому району, а саме 27%, а найменша Північно-західній — 2%.

Рис. 8 Структура обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у 2007 році.

На діаграмі 8 можна побачити, що у 2010 році найбільша частка обсягів реалізованої промислової продукції належить Донецькому району, а саме 26%, а найменша Північно-західній — 2%.

Таблиця 8

Структура обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за економічними районами, за 2007;2010рр.

Отже, за даними таблиці 8, можна сказати, що найбільші зміни у структурі відбулися у 2009 році в Донецькому районі - 3,1 п.п. Стосовно ж порівняння 2007 з 2010 років, то найбільші зміни відбулися в Столичному районі - 1,2 п.п. Не відбувалося ніяких змін у 2008 році у Придніпровському та Подільському районах, та у 2010 році у Центральноукраїнському. У 2007;2010 роках, не відбулися зміни у подільському районі.

Таблиця 9

Структура обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за видами промисловості, за 2007;2011рр.

На основі розрахованих даних можна побудувати діаграми:

Рис. 9 Структура обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у 2007 році.

На діаграмі 9 можна побачити, що у 2007 році найбільша частка обсягів реалізованої промислової продукції належить переробній промисловості, а саме 74%, а найменша добувній — 8%.

Рис. 10 Структура обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у 2011 році.

На діаграмі 10 можна побачити, що у 2011 році найбільша частка обсягів реалізованої промислової продукції належить переробній промисловості, а саме 66%, а найменша добувній — 11%.

Таблиця 10

Структура обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за видами промисловості, за 2007;2011рр.

Отже, за даними таблиці 10, можна сказати, що найбільші зміни у структурі відбулися у 2009 році в виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води — 4,5 п.п. Стосовно ж порівняння 2007 з 2011 років, то найбільші зміни відбулися в переробній промисловості - 7,6 п.п. Найменші зміни, також, відбулися в виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води, у 2008 році - 0,4 п.п. У 2007;2011 роках, найменші зміни відбулися у добувній промисловості - 3.1 п.п.

Висновок Сучасне промислове підприємство — це самостійний, організаційно та економічно відносно відособлений суб'єкт господарювання, характерними властивостями якого є свобода у прийнятті господарських рішень, відповідальність за підтвердженими законом зобов’язаннями та ін. Промислове підприємство є складною виробничо-економічною системою, яка, з одного боку, підпорядковується або входить до складу системи більш високого ієрархічного рівня (територіальної та національної системи господарювання, галузі або підгалузі промисловості), а з іншого — відіграє інтегративну роль щодо здійснення функцій цілеполагання, координації та керівництва діяльністю виробничих підсистем більш низького рівня, які належать до її внутрішнього складу (підрозділи, групи та окремі працівники). Стан і динаміка процесів функціонування та розвитку промислового підприємства насамперед визначається впливом на нього змін зовнішнього оточення або внутрішніх трансформацій, пов’язаних із самоорганізацією виробничо-економічної системи.

Нинішня ситуація в Україні підтверджує ту відому істину, що коли назріла потреба у загальних змінах, тоді часткові перетворення зовсім нічого не дають, а то й ведуть до негативних результатів. Пожвавлення економічної, діяльності і поліпшення на цій основі соціальних умов можливе тільки шляхом рішучих, комплексних, швидких, прозорих і послідовних ринкових реформ, які (як показує досвід інших країн, що реально здійснюють такі реформи) вивільнять підприємницьку ініціативу, створять конкурентне середовище й нададуть економіці стимули ефективного розвитку.

Список використаної літератури:

Економічний аналіз — Болюх М. А., Бурчевський В.З.

Руденко Г. Г. Теорія і практика сучасної підприємницької діяльності

Державний комітет статистики України [www.ukrstat.gov.ua.]

Слав`юк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. — Київ: ЦУЛ, 2004

Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. — К.: Ельга, Ніка-Цент, 2002

Чебан Т.М., Калінська І.В., Дмитрієнко І.О. Теорія економічного аналізу. — Київ, 2003.

Додаток, А Фінансові результати від звичайної діяльності підприємств до оподаткування за регіонами за 2006;2010 роки, млн.грн.

Додаток В