Теорія «довгих хвиль» М. Кондратьєва та її значення

Теорія «довгих хвиль» М. Кондратьєва та її значення

1. Сутність, причини види циклів

1.1 Поняття і сутність економічного циклу

Функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Еконо-мічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.

Циклічність — це об'єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, це закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.

За своїм змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки зору довготривалості виокремлюють кілька типів економічних циклів: короткі (2−3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40−60 років).

Економічні цикли (кризи) У теорії цикл трактується як період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної. Економічний цикл (у класичному трактуванні) включає такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходить своє остаточне відображення у новій кризі. Прояви економічних циклів можна побачити за рядом ознак — показників економічної активності, основними з яких є: рівень завантаженості виробничих потужностей; сукупні обсяги виробництва; загальний рівень цін; зайнятість населення (безробіття) та рівень його доходів; прибутки та курси акцій найбільших корпорацій; динаміка попиту на товари тривалого користування; інвестиції у нове будівництво тощо.

Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл. У ній зосереджено основні ознаки й суперечності циклічного процесу відтворення.

Криза — це різке порушення існуючої рівноваги внаслідок диспропорцій, що зростають. Відбувається скорочення попиту на товари, а також виникає надлишок їх пропозиції. Труднощі зі збутом призводять до скорочення виробництва і росту безробіття. Зниження платоспроможності населення ще більше ускладнює збут. Усі економічні показники погіршуються. Відбувається падіння рівнів заробітної плати, прибутку, інвестицій, цін. Через «омертвіння» капіталу у вигляді нереалізованих товарів фірми відчувають брак грошових коштів для поточних платежів, тому швидко зростає плата за кредит — ставка позичкового процен-та. Курси цінних паперів падають, настає хвиля банкрутств і масового закриття підприємств. Криза завершується з початком депресії.

Депресія — це фаза циклу, яка виявляється в застої виробництва. На цій фазі відбувається просте відтворення, виробництво не збільшується, проте й не зменшується. Поступово реалізуються товарні запаси, які виникли під час кризи через різке зменшення платоспроможного попиту. Рівень безробіття залишається високим, але стабільним. За умов скороченого виробництва ставка позичкового процента падає до свого мінімального значення. Проте поступово зростає сукупний попит і готуються умови для наступного пожвавлення виробничої та комерційної діяльності.

Пожвавлення розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття. Підприємці намагаються відновити прибутковість виробництва, нарощують інвестиції в нову, продуктивнішу техніку, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Поступово обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня й економіка вступає у фазу піднесення.

Піднесення (зростання) — це така фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами. Будуються нові підприємства, підвищується зайнятість, активізується попит на капітальні й споживчі блага, доходи та прибутки, зростають ціни й процентні ставки, жвавішає комерційна діяльність, прискорюється обіг капіталу. Таким чином, розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке, проте, вже закладає основу для наступної нової кризи, котра і завершатиме цикл.

Обґрунтування чотирифазної структури циклу було зроблено К. Марксом. Графічно це подано на рис. 4, де ОА — загальна лінія розвитку виробництва за значний період; Q — обсяг виробництва; t — час; ВС — ламана лінія руху фаз циклу.

Рис. 1. Фази економічного циклу Органічна цілісність циклу виявляється в тому, що в кожній з його фаз формуються умови для переходу до іншої. При цьому такий перехід здійснюється в основному на засадах ринкових регуляторів, отже, як правило, автоматично. Слід зазначити, що криза відрізняється від порушення рівноваги між попитом і пропозицією на будь-який товар чи в окремій галузі тим, що вона виникає в класичному розумінні як загальне надвиробництво, яке супроводжується стрімким падінням цін, банкрутством банків і масовою зупинкою та розоренням підприємств, ростом безробіття тощо. Слід розрізняти два типи криз: кризи надвиробництва і кризи недовиробництва. Так, останні були характерні у 90-х роках для всіх країн СНД, у т. ч. й України, де скорочення обсягу виробництва за ці роки становило понад 3/5.

Особливо рельєфно в структурі функціонування і розвитку економіки проявляються середні цикли (які ще називають промисловими, або бізнесовими). Вони розрізняються за глибиною падіння економіки та терміном, протягом якого вона повертається у передкризовий стан.

1.2 Причини економічного циклу

Існують різні точки зору щодо пояснення причин середніх економічних циклів. Серед них на увагу заслуговують такі:

1) циклічні коливання, зумовлені специфікою сфери обігу — незбігом у часі актів продажу товарів, послуг і оплати за них (проте це лише формальна можливість, а не реальна причина);

2) головна причина спаду — це суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів (К. Маркс, Ф. Енгельс та інші послідовники). Близько до цієї позиції стояли (ще до Маркса) й ті, хто економічний спад пояснював недоспоживанням значної маси людей, яке було викликане недоліками розподілу (Дж. Гобсон, Г. Мальтус);

3) цикл — результат технічних нововведень, що вимагає зростання інвестицій, а останні й спричиняють піднесення виробництва (Й. Шумпетер);

4) циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництво (Дж. Кейнс);

Незважаючи на відмінність у підходах, практично всі згадані економічні концепції розглядають економічний цикл як породження внутрішніх причин. Це — так звані інтернальні теорії. Ті ж теорії, які пояснюють економічні цикли зовнішніми причинами — наприклад, зміною сонячної активності, що призводить до неврожаю в сільському господарстві та до загального економічного спаду; війнами та різними політичними потрясіннями; освоєнням нових територій (що зумовлює надмірну міграцію робочої сили), називаються екстернальними.

Характерними особливостями середніх циклів після Другої світової війни є:

· по-перше, скорочення їх тривалості, що об'єктивно пов’язано із посиленням динамізму (зменшенням періодів) оновлення основного капіталу в умовах НТР;

· по-друге, необов’язковість послідовного проходження традиційних фаз циклу, зокрема фази піднесення. Бувають цикли, коли після фази пожвавлення (без піднесення) настає нова криза;

· по-третє, зменшення руйнівного характеру криз. Цьому сприяє і досвід державного антициклічного регулювання, нагромаджений країнами з розвинутою ринковою економікою.

Для коротких циклів, на відміну від циклів середньої тривалості (які відтворюють спосіб функціонування основного капіталу), матеріальною основою є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Вони характеризуються особливою інтенсивністю та гостротою і можуть або накладатись на промислові (середні) кризи, або відбуватись за їх відсутності.

1.3 Довгострокові циклічні коливання в економіці

Довгострокові циклічні коливання в економіці вчені-економісти виявили ще в другій половині XIX ст. Одним з перших їх дослідників був англійський економіст У. С. Джевонс. Окремі аспекти довгих циклів, або довгих хвиль, досліджуються вже понад століття багатьма вченими.

Особлива роль у розробці теорії довгих хвиль належить російському вченому М.Д. Кондратьєву. Він ще у 20-х роках XX ст. опублікував ряд аналітичних праць, в яких практично здійснив багатофакторний аналіз економічного розвитку Великобританії, Франції та США за період 100−150 років. Теорія довгих хвиль Кондратьєва мала істотний вплив на подальший розвиток даного напряму наукового дослідження.

За цією теорією, по-перше, НТП розвивається хвилеподібно з циклами у 50−60 років. По-друге, матеріальною основою довгих хвиль в економіці є структурне техніко-технологічне оновлення капітальних благ та підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працюючих. По-третє, в структурі довготривалих циклів М. Кондратьєв виокремив два етапи, або дві фази розвитку, — висхідну і спадаючу.

Висхідна фаза довгого циклу — це період довгочасного піднесення науково-технічного та економічного розвитку суспільства, який триває від 25 до 30 років. У даний період не виключені й циклічні економічні кризи, які розвиваються зазвичай на рівні довготривалого загального піднесення кон’юнктури.

Спадаюча фаза довгого циклу — період зміни базисних техніко-технологічних засад виробничої системи. Такий період триває 20−25 років і для нього характерні перебудовчі процеси економічної структури, адекватної технологічному оновленню.

Щодо нашої країни, то її економіка протягом 90-х років перебувала і перебуває в глибокій економічній кризі, яка не є ні циклічною, ні довгохвильовою. Ми маємо спад, спричинений: по-перше, руйнуванням однієї соціально-економічної системи (адміністративно-командної) і формуванням іншої (ринкової); по-друге, порушенням колишнього єдиного народногосподарського комплексу у рамках СРСР (хоч і недосконалого за структурою та технічно неякісного); по-третє, практичною некерованістю трансформаційними процесами на макроі мікрорівнях за умов, коли національна економіка тільки формується і паралельно йде процес державотворення. Є багато й інших причин всеохоплюючої соціально-економічної кризи в Україні.

2. Теорія довгих хвиль М.Д. Кондратьєва

2.1 Періоди великих хвиль

Російський учений М. Д. Кондратьев, продовжуючи дослідження в галузі кризових явищ в економіці капіталістичних країн, ще у 20-ті роки XX ст. висунув концепцію великих циклів господарської кон’юнктури, які згодом дістали назву «довгі хвилі» Кондратьева.

З метою обгрунтування великих циклів М. Д. Кондратьев проаналізував великий фактичний матеріал. Були вивчені статистичні дані чотирьох провідних капіталістичних країн — Англії, Франції, Німеччини, США за період 100−140 років і досліджена велика кількість статистичних показників таких, як:

динаміка цін;

заробітна платня;

відсоток на капітал;

зовнішньоторговий обіг;

виробництво основних видів продукції промисловості та ін.

Проведені дослідження дали змогу виявити наявність циклічних хвиль у межах 50−60 років.

За оцінкою М. Кондратьєва, періоди великих циклів з кінця XVIII ст. були такими.

Періоди великих хвиль

Кондратьєв визначив, що перед і на початку піднесення хвилі кожного великого циклу виникають глибокі зміни в економічному житті суспільства, які виявляються в значних змінах техніки, виробництва, виникненні нових ринків збуту. Так, у розвитку першої хвилі піднесення (кінець XVIII ст.) визначальними були винаходи в текстильній промисловості та виробництві чавуну. Крім того, помічено, що на стадії «піднесення» хвилі супроводжуються нестабільністю в суспільстві - політичними негараздами, страйками, революціями, стадія «занепаду» хвилі характеризується активізацією інноваційної діяльності, пожвавленням у створенні нових робочих місць, нових галузей виробництва, зміною технологічної парадигми, що приводить до подолання кризи.

М. Кондратьєв довів, що є три типи «хвиль» — короткі (приблизно 3 роки), середні (15 років) і довгі (60 років) і всі вони впливають на економічну кон’юнктуру. При побудові системи регулювання економіки необхідно враховувати чинник часу і стежити за розвитком кризових явищ, що дає змогу з меншими витратами відновити рівновагу, замінити одну парадигму на іншу. Інноваційні процеси слід пов’язувати з різними чинниками кон’юнктури — з рівновагою «першого порядку» — попит і пропозиція; «другого порядку» — переливання капіталу в нове обладнання, машини, модернізацію виробництва; «третього порядку» — стосується зміни виробничої структури, сировинної бази, джерел енергії, кваліфікації та умов праці робітників тощо. Відхилення від першого типу рівноваги призводить до коротких хвиль, другого типу — до середніх хвиль, третього — до довгих хвиль.

М. Кондратьєв увів поняття «технічна революція як тяглова сила» циклу, розробив теорію «інноваційних» пакетів і показав, що нововведення розподіляються в часі нерівномірно і з’являються групами.

Зміни в техніці зумовлені попитом виробництва, створенням таких умов, за яких застосування винаходів стає можливим і необхідним. Війни і революції не падають з неба, а є наслідком створених економічних, соціальних і політичних обставин, які породжують черговий цикл, а кожна наступна фаза довгого циклу є результатом кумулятивних процесів попередньої фази.

У наш час теорія «довгих хвиль» дає змогу багатьом аналітикам уважати, що закінчилась четверта хвиля, а кризу 80-х років сприймати як здійснений факт, що підтверджує циклічність розвитку.

Рис. 3. Періодичність прояви радикальних нововведень з 1740 р. до 2000 р.

Рис. 4. Механізм циклу

Траєкторію рівноваги економічного зростання (тренд) визначають два основні показники: швидкість оновлення виробничих фондів та ефективність нововведень.

Феномен циклу — це періодичність повторення характерних соціоекономічних і технологічних ситуацій через певні відрізки часу.

Середні цикли нанизуються на довгі хвилі.

М. Кондратьєв у книзі «Длинные волны конъюнктуры» підкреслює, що хвилеподібний рух являє собою процес відхилення від стану рівноваги, до якої прагне економіка. Періодично ця рівновага порушується і виникає необхідність створення нового запасу «основних капітальних благ», які б відповідали виникаючому способу виробництва. Таке оновлення проходить не плавно, а поштовхами. Як уже зазначалось, вирішальну роль при цьому відіграють науково-технічні винаходи, відкриття, науково-технічні революції.

Сучасні економічні методи вможливили виділення 1380 видів циклів, які стосуються економіки. Проте лише три з них мають практичне і теоретичне значення. Це — цикли товарно-матеріальних запасів Дж. Кітчина (з періодом до 3 років); цикли інвестицій в обладнання та устаткування К. Жугляра (період 7−11 років); будівельні цикли С. Кузнеця (період 18 — 22 роки).

Фази винаходів і нововведень мають тенденцію до прискорення, що особливо наочно видно на прикладі деяких важливих винаходів, які реалізувались протягом останніх 250 років (рис. 5) та хвильової динаміки великих циклів. Чим ближче до нашого часу, тим більше скорочується розрив між винаходом та його втіленням у виробництво.

Рим. 5. Часовий цикл винаходів та втілення їх у виробництво Світовий досвід підтверджує, що тривалий розвиток виробництва в довгостроковому періоді залежить не стільки від ресурсних можливостей, скільки від інноваційного характеру виробництва в конкретному середовищі.

Залучені сьогодні у виробництво праця і капітал змінюють свою якість і продуктивність на базі нових технологій, що дає змогу різко підвищити рівень конкурентоспроможності фірм на світових ринках. Більшість економістів-аналітиків приходять до висновку, що вихід із кризи буде пов’язаний з виникненням нової хвилі нововведень, яка дасть тривалий стимул наступному періоду зростання, що нині виявляється в:

бурхливому розвитку науки, що започатковує нові технології;

зникненні або радикальній перебудові традиційних галузей господарства;

перетворенні сільського господарства на наукоі капіталомістку галузь;

розвитку сфери послуг;

індустріалізації країн, що розвиваються;

тенденції до децентралізації моделі життя населення, моделювання виробничого процесу і прийняття рішень;

змінах навколишнього середовища і необхідності його захисту;

виникненні нових концепцій організаційного розвитку.

2.2 Наукова сутність «великих циклів» Н.Д. Кондратьєва

Розробка теорії довгих хвиль була почата в 1887 р., Коли англійський учений Х. Кларк звернув увагу на 54-річний розрив між кризами 1793 і 1847 рр. він висловив думку, що цей розрив не випадковий. В. Джевонс вперше залучив до аналізу довгих хвиль статистику коливань для пояснення нового для науки явища. Оригінальна статистична розробка матеріалів міститься у працях голландських учених, які розглядали технічний процес як фактор циклічності.

Особливе місце в розробці теорії циклічності належить російському вченому М.Д. Кондратьєву. Його дослідження охоплюють розвиток Англії, Франції та США за період 100−150 років. Він узагальнив матеріал з кінця XVIII ст. (1790 р.) За такими показниками, як середній рівень товарних цін, відсоток на капітал, номінальна заробітна плата, оборот зовнішньої торгівлі, видобуток і споживання вугілля, виробництво чавуну і свинцю, тобто, по суті, він провів багатофакторний аналіз економічного зростання. У результаті досліджень Н.Д. Кондратьєв виділив наступні великі цикли:

I цикл: з 1787 по 1814 р. — Підвищувальна хвиля, з 1814 по 1851 р. — Низхідна хвиля;

II цикл: з 1844 по 1875 р. — Підвищувальна хвиля, з 1870 по 1896 р. — Низхідна хвиля;

III цикл: з 1896 по 1920 р. — Підвищувальна хвиля.

Початок великого підйому Кондратьєв пов’язав з масовим впровадженням у виробництво нових технологій, із залученням нових країн у світове господарство, зі змінами обсягів видобутку золота. У цей період безробіття зменшується, заробітна плата та продуктивність праці зростають. Ці процеси зачіпають всю економіку, змінюють стиль життя людей. У початковий період додаткові імпульси економічного зростання можуть дати локальні війни. У міру розвитку циклічного підйому війни стають все більш руйнівними. Багато великі соціальні потрясіння припадають на кінець «великого» підйому, а також на нижню точку циклу.

Свідченням того, що економіка наближається до верхньої точки «великого» циклу, стають виникають на тлі достатку дефіцити окремих товарів, зрушення в структурі розподілу доходів, зростання витрат виробництва, уповільнення зростання прибутків і т.д.

За кожним «великим» підйомом слід досить короткий період, коли економіка як би готується до майбутнього тривалого спаду. У той же час зберігається видимість процвітання: люди як і раніше повні надій, легко беру в борг, але накопичуються проблеми. Накопичені протиріччя з неминучістю виходять назовні: виявляється надлишок виробничих потужностей, відбуваються масові ліквідації підприємств, зростає безробіття, ціни падають. Кондратьєв особливо підкреслював депресивний стан сільського господарства як одне з головних передвість тривалого спаду.

Підйом першого великого циклу Кондратьєв пов’язував з промисловою революцією в Англії, другого — з розвитком залізничного транспорту, третього — із впровадженням електроенергії, телефону та радіо.

Найбільшою науковою заслугою Н.Д. Кондратьєва стала спроба сконструювати теоретичну соціально-економічну систему, яка сама може генерувати тривалі коливання.

Концепція довгих хвиль М.Д. Кондратьєва в 30-і рр. викликала гостру полеміку в Росії. Прихильники концепції автоматичного краху капіталізмузвинувачували його в тому, що відповідно до його концепції, за капіталізмом визнавалося наявність механізмів саморуху і виходу з економічних структурних криз. Н.Д. Кондратьєв мав рацію!

Гіпотеза «великих хвиль кон’юнктури», висунута М.Д. Кондратьєвим в 1926 р. з 70-х років знаходиться в центрі уваги дослідників циклічності.

«Довгі хвилі» не є коливаннями: кризи у «великій хвилі» не обов’язково відображають абсолютне падіння виробництва. Це зміна темпів росту навколо довгострокових тенденцій (звідси термін «хвиля» замість терміна «цикл»). І фази довгих хвиль інші: відновлення, довгий підйом, велика криза. Дефіцитстатистичних матеріалів поки дозволяє простежити тільки 2−4 «довгі хвилі». Тим не менш, вивчаються накладення фаз «довгих хвиль» на фази інших циклів. Думаю, наприклад, що Велика депресія 1929;1933 рр. була збігом кризи промислового циклу з завершенням («ямою») «довгої хвилі» в економіках країн Заходу.

Причини, які породжують «довгі хвилі», а також матеріальну основу їх періодичності, поки не можна вважати цілком з’ясованими. Періодичність хвиль Кондратьєва не може спиратися на звичайні заміни — оновлення техніки та технологій в циклах Жуглара. Тут слід говорити про цілу серію замін, в процесі яких функціонує певний технологічний спосіб виробництва. Мабуть, зміна однієї «довгої хвилі» інший — це перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого. Тут же і якісні зміни в робочій силі і системі обладнання, і корінні новації в організаційно-економічних відносинах, у сфері управління — ціла структурна революція. У фазі відновлення оновлюється також і пасивна частина засобів праці, яка при переході від одного середньострокового циклу до іншого здебільшого зберігається.

Версія Н.Д. Кондратьєва: «…Можна вважати, що матеріальною основою великих циклів є зношування, зміна і розширення основних капітальних благ, які потребують тривалого часу і величезних коштів для свого виробництва. Зміна і розширення фонду цих благ йдуть не плавно, а поштовхами, іншим виразом чого і є великі хвилі кон’юнктури».

3. Характеристика та практична оцінка циклів М. Кондратьєва

3.1 Поняття циклів Кондратьєва та історична ретроспектива їх виникнення

Цикли Кондратьєва (К — цикли) — періодичні цикли сучасної світової економіки. Вони були відкриті російським економістом Миколою Кондратьєвим, в середньому відбуваються раз на 50 років з можливим відхиленням в 10 років (від 40 до 60 років). Цикли складаються з чергуються періодів між найвищим розвитком і нижчим. Багато економістів не визнають існування таких хвиль.

Необхідно відзначити, що, не дивлячись на всю важливість розкритої М. Кондратьєвим циклічності розвитку соціуму для задач прогнозування, його модель, як втім, і будь-яка стохастична модель всього лише вивчає поведінку системи в зафіксованої (замкнутої) середовищі. Такі моделі не дають відповідь на питання, пов’язані з природою самої системи, поведінка якої вивчається. При цьому добре відомо, що поведінка системи є важливим аспектом у її вивченні. Однак не менш важливі, а бути може навіть найбільш важливі аспекти системи, пов’язані з її генезисом, структурні (гештальтного) аспекти, аспекти взаємодоповнення логіки системи з її предметом і т.д. Саме вони дозволяють коректно ставити питання про причини того чи іншого типу поведінки системи залежно, наприклад, від зовнішнього середовища, в якій вона функціонує. Цикли Кондратьєва в цьому сенсі всього лише наслідок (результат) реакції системи на ситуацію, зовнішнє середовище. Питання розкриття природи процесу такого реагування сьогодні і розтину факторів, які впливають на поведінку систем є актуальним. Особливо, коли багато, спираючись на результати Кондратьєва і С.П. Капіци про ущільнення часу прогнозують більш — менш швидкий перехід соціуму до періоду перманентної кризи.

Згадки про довгих хвилях економічної кон’юнктури з’явилися на початку 20-ого століття. Голландський економіст ван Гельдерн висунув ідею про існування великих циклів тривалістю 50−60 років, а в 1924 р. цю ідею статистично підтвердив С. де Вольф. Однак загальновизнане лідерство в розробці теорії великих хвиль кон’юнктури належить все-таки російській економісту Н.Д. Кондратьєву, який вперше висловив цю ідею в 1922 р. і в пізніших роботах розвинув, теоретично аргументував і статистично довів основні положення цієї теорії.

Наявність великих хвиль економічної кон’юнктури капіталістичних країн Кондратьєв встановив емпіричним шляхом, проаналізувавши динаміку зміни різних макроекономічних показників в таких країнах як Англія, Франція, Німеччина, США за період з кінця 18 століття по початок 20 століття. Розгляду піддалися наступні параметри: ціни (індекс товарних цін), відсотки на капітал, заробітна плата в сільському господарстві та промисловості, зовнішня торгівля, виробництво чавуну, вугілля, свинцю, сталі - як по окремих країнах, так і світове виробництво (вугілля і чавуну), посівні площі бавовни (США) і вівса (Франція), обсяг вкладів у ощадних касах (у Франції), портфель Банку Франції, споживання вугілля, бавовни, цукру, кави (як загальні по окремих країнах, так і в розрахунку на душу населення). Після обробки отриманих даних Кондратьєву вдалося виявити наявність циклів коливання досліджуваних параметрів довжиною 48−55 років. Ці цикли більш-менш збігаються за часом, хоча і не зовсім — розбіжності точок перелому по окремих кривим лише в одиничних випадках перевершують 5 лет. для деяких даних (в основному, стосуються споживання) виявити наявність великих циклів не вдалося. Незважаючи на те, що розглянутий період (140 років) дуже короткий (всього 2.5 хвилі великого циклу), Кондратьєв робить висновок про високу ймовірність наявності великих циклів економічної кон’юнктури, відзначаючи, що стосовно європейських капіталістичних країн періоди цих циклів близько збігаються. Кондратьєв призводить і приблизну хронологію цих циклів (див. табл. 2).

Таблиця 2. Хронологія великих циклів Кондратьєва

Кондратьєвим були відзначені ряд характерних особливостей цих циклів.

Згідно з його дослідженням, перед початком циклу, як правило, відбувалися глибокі зміни в умовах економічного життя суспільства (технологічні прориви, зміни у зовнішній торгівлі - залучення в орбіту світового господарства нових країн, зміни в структурі грошового обігу і т. п.).

Характерною рисою низхідній хвилі циклу була відзначена глибока і різка депресія сільського господарства.

Кондратьєв показує, що всі ці «правильності» великих циклів носять не випадковий характер (наприклад, нові технології з’являються не хаотично, але відповідно до вимог поточної кон’юнктури; ця думка, на думку Причини великих циклів (на сьогоднішній день їх існування є загальновизнаним фактом) — питання дискусійне, і ми наведемо тут дві гіпотези (на наш погляд, вони не суперечать один одному, але гармонійно доповнюють одна іншу; по суті, це погляд на предмет дослідження з різних точок зору).

Довгострокові цикли, або «довгі хвилі», Кондратьєва пояснюються масштабними змінами в технологічному способі виробництва, великими потрясіннями всієї соціально — економічної системи. Так, на початку підвищувальної хвилі першого циклу відбувалося бурхливий розвиток текстильної та металургійної промисловості. Зростаюча хвиля другого циклу була викликана будівництвом залізниць, освоєнням нових територій США, перетворенням сільського господарства. На початку підвищувальної хвилі третього циклу широкого поширення набуло електрику, радіо, телефон, створені перспективи для розвитку автомобільної промисловості.

Таким чином, Н. Кондратьєв доводить наявність періодичних коливань, обумовлених революційним оновленням технологічної бази виробництва. Кризи у своєму загальному вигляді є порушення рівноваги. Однак наслідком цього порушення в кінцевому рахунку є нові технології виробництва, нові споживчі товари, структурні зміни. Як справедливо зазначає австрійський економіст І. Шумпетер, вихід з кризи передбачає необхідність «творчого руйнування» основ і механізмів колишньої економічної системи.

2.3 Аналіз впливу циклів Кондратьєва на суспільний розвиток

Грунтуючись на своїх циклах, Кондратьєв в середині 1920;х років передбачив світову економічну кризу 1929;1932 років і подальшу глибоку депресію. У той же час, на відміну від більшості дослідників, що оперують Кондратьєвського циклами, ми виходимо не з однаковою тривалості цих циклів, а з їх закономірного скорочення, яке пов’язане із загальним прискоренням економічного, соціального, політичного розвитку, прискоренням обміну інформацією та інтенсифікацією спілкування. Аналізуючи зародження п’ятого Кондратьєвського циклу, можна виявити всі характерні особливості, що передують цьому процесу, на які вказував Кондратьєв. Знакові зміни відбулися в області кредитно — грошового обігу — мова йде, насамперед, про відмову від Бреттон-Вудської системи фіксованих валютних курсів на початку 70-их рр. У ході висхідній хвилі п’ятого циклу було ще два найважливіших зміни в монетарній сфері: поява банкоматів та пластикових карт, що зумовила падіння попиту на готівку і зміна швидкості обігу грошей, і глобалізація фінансових ринків, що зняла багато кордону на шляху переміщення капіталів.

В області технологій висхідній хвилі п’ятого циклу передувало ключова подія — розробка компанією INTEL першого в світі мікропроцесора (1971 р.), що поклала початок ері комп’ютерів (основи напівпровідникової техніки були закладені в середині століття, однак, на що вказував ще Кондратьєв — найбільш важливим для економічної кон’юнктури є не фундаментальне відкриття, але початок його втілення в життя, а масове впровадження персональних комп’ютерів стало можливим лише після появи мікропроцесора і відповідної елементної бази).

Ну і, нарешті, ще одне ключове зміна, відбулося в сфері світової торгівлі. Цього разу, в сферу світового ринку були залучені країни розпався СРСР і країни, так називався, соцтабору. Тут знову має сенс зробити невеликий відступ щодо причин і наслідків великих циклів, і повернутися до робіт Кондратьєва, який вказував, що «абсолютно ясно, що при капіталізмі залучення в обіг нових територій історично відбувається саме в періоди загострення потреби країн старої культури в нових ринках збуту і сировини». Вельми показово, що залучення нових країн у світовий ринок відбувається, зазвичай, в самий розпал висхідній фази циклу, тобто тоді, коли економічна кон’юнктура вже розігріта і необхідність у нових ринках збуту і сировини стає як ніколи гострою. На прикладі висхідній хвилі п’ятого циклу можна сказати, що першим сигналом цієї гострої необхідності став фондовий крах в США в жовтні 1987 р. — до того часу перший імпульс, породжений появою комп’ютерів, вже пройшов, стали намічатися перші ознаки ослаблення кон’юнктури, і для подальшої експансії гостро були потрібні нові ринки.

Кондратьєв відмічав, що в рамках довгих циклів присутні середні (7−11 років) і короткі (близько 3.5 років) хвилі. Дослідження останньої висхідній хвилі п’ятого Кондратьєвського циклу, наведені нижче, підтверджують це твердження — дійсно, висхідна хвиля в цьому випадку складалася з 2−3 циклів, в кожному з яких також можна виділити 2−3 коротких циклу. Більш того, тривалості цих хвиль, зазначені Кондратьєвим, точно збіглися.

Тенденція до скорочення циклів Кондратьєва має місце бути — перший цикл Кондратьєва становив порядку 60−65 років (1785/90−1844/51), другий вже — близько 50 років (1844/55−1890/96), третє - не більше 42 років (1891/96−1933), четвертий — трохи більше 40 років (1933;1974). Якщо тенденція до стиснення довгих циклів збережеться, то криза і закінчення п’ятого циклу, дійсно, відбудуться не далі 2014/15 гг. Чому відбувається стиснення циклів? — Питання, на наш погляд, не має на сьогоднішній день однозначної відповіді. Можна припустити, що причини лежать у сфері грошового обігу, а саме збільшення швидкості обігу грошей. В області технологій, основні надії пов’язуються зараз з появою квантових комп’ютерів (напівпровідникові технології вже підійшли до природного межі - нанотехнології), винахід яких (розробка принципів) було оголошено компанією IBM в 1998 р, але створення яких, безумовно, займе не менше десятиліття. Вкрай затребувані сьогодні прориви в галузі зв’язку (впровадження зв’язку 3-го покоління — перспективи найближчих декількох років). Поки важко сказати, яку роль зіграють біотехнології на висхідній хвилі шостого Кондратьєвського циклу. Зокрема, важко оцінити затребуваність технологій клонування, отримали розвиток в останні роки. Але ось затребуваність генної інженерії з боку фармацевтичної галузі та медицини не викликає сумнівів. Третій напрямок можливих технологічних проривів — дослідження в галузі високих енергій і створення альтернативних джерел енергії. Втім, необхідний обсяг інвестицій в ці технології змушує засумніватися в можливостях прориву в цьому напрямі в найближчі роки (очевидно, що всі ці технологічні прориви повинні відбутися в найближче десятиліття, щоб закласти основу для виникнення нового друга Кондратьєвського циклу на рубежі 10−20-х рр.). Таким чином, можна припустити, що наступна довга хвиля стане циклом квантових комп’ютерів і біотехнологій.

Шостого циклу повинні передувати якісь значущі зміни у сфері кредитно — грошового обігу (очевидно, вже в поточному десятилітті). Втім, не виключено, що вони вже відбулися. Йдеться про введення єдиної європейської валюти. Позитивний вплив цього фактора світовій економіці ще тільки належить відчути повною мірою. Інша важлива зміна в кредитно — грошовій сфері пов’язано з активізацією інтернет-розрахунків, тобто оплатою послуг і товарів через інтернет. Ці технології з’явилися разом з інтернетом в 90-их рр. минулого сторіччя, але очевидно, що вони ще не готові повною мірою для комерційного використання і поки дозволяють виконувати лише обмежене коло операцій. Більш активне використання всесвітньої мережі для розрахунків, безумовно, змінить основні параметри кредитно — грошового обігу.

Висновок

На основі поставленої мети і завдань по цій роботі були вивчені теоретичні основи криз і їх циклічного характеру розвитку, в ході чого виявлено, що цикл являє собою послідовну зміну спостерігається в ряді видів економічної діяльності підйому і також загального для них падіння рівня основних макроекономічних змінних. Цикли повторюються, але не через фіксовані проміжки часу. Хоча цикли в різних країнах і в різні періоди не схожі один на одного, для них характерні деякі важливі загальні властивості, що робить можливим їх системне дослідження.

На основі вивчення теоретичних положень були проаналізовані цикли н. Кондратьєва, в ході чого було виявлено, що в структурі циклу виділяють вищу і нижчу точки активності і чотири послідовні фази: криза (рецесія), депресія, пожвавлення, підйом. Для характеристики економічної кон’юнктури використовується ряд економічних показників (ВНП, рівень безробіття, особисті доходи, обсяг промислової продукції, рівень цін і багато інших).

Макроекономічні змінні можуть бути класифіковані залежно від того, чи змінюються вони проциклічну, протициклічну або ациклічні, тобто рухаються вони з циклом в одному напрямку, в протилежному або ж їх динаміка взагалі не пов’язана з циклом. Кожен цикл починається з самої нижчої точки (підошви) економічної активності, проходить через фазу зростання, поки рух не досягає найвищої.

Загальновизнане лідерство в розробці теорії великих хвиль кон’юнктури належить все-таки російській економісту Н.Д. Кондратьєву, який вперше висловив цю ідею в 1922 р. і в пізніших роботах розвинув, теоретично аргументував і статистично довів основні положення цієї теорії. Згідно з його дослідженням, перед початком циклу, як правило, відбувалися глибокі зміни в умовах економічного життя суспільства (технологічні прориви, зміни у зовнішній торгівлі - залучення в орбіту світового господарства нових країн, зміни в структурі грошового обігу і т. п.).

Незважаючи на принципові відмінності в економічних системах і характері кризових потрясінь у Росії і розвинених капіталістичних країнах, ці явища взаємопов'язані і мають неминучий вплив один на одного, а сам процес будь-яких перетворень в Росії побічно або навіть прямо (залежно від історичного періоду) у зв’язку з спільністю динаміки економічних циклів відчуває відчутний вплив світової економічної і політичної кон’юнктури.

Економічна динаміка останніх років дозволяє припустити, що економіка Росії рухається в руслі загальносвітових тенденцій — вплив поточної світової фінансової кризи служить цьому яскравим підтвердженням. Це дозволить нам разом з рештою світу пожинати плоди нового розквіту світової кон’юнктури. У теж час, внутрішній цикл Росії ще не повною мірою підстроївся під загальносвітової, і ймовірність «випадання» Росії зберігається. Зоною ризику для вітчизняної економіки буде період найбільшої інтенсивності висхідній хвилі майбутнього довгого циклу.

Список літератури

кондратьєв хвиля економічний цикл

1. Баликоев У. З. Загальна економічна теорія. — М., 1999

2. ДжоржМодельски, Вільям Томпсон. Хвилі Кондратьєва, розвиток світової економіки та міжнародна політика // Питання економіки № 10, 1992

3. Абалкин Л. Наукова спадщина М.Д. Кондратьєва і сучасність // Питання економіки № 10, 1992 р.

4. Лукашевич І. Розвиток ідей М.Д. Кондратьєва в теоріях довгихволннововведений // Питання економіки № 3 1992

5. Уеслей, До. Митчелль. Економічні цикли 1930