Монопольна влада

ЗМІСТ Вступ Розділ І. Монопольна влада та умови її виникнення

1.1 Монопольна влада: сутність та фактори, що на неї впливають

1.2 Показники монопольної влади Розділ ІІ. Монопольна влада в Україні

2.1 Антимонопольний комітет України та його функції

2.2 Зловживання монопольною владою Висновки Список використаної літератури ВСТУП На скоєному конкурентному ринку діє достатньо продавців і покупців товару, і тому жоден продавець чи покупець окремо не може вплинути на ціну товару. Ціна визначається ринковими правилами пропозиції та попиту. Фірми приймають ринкову ціну як задану, вирішуючи, скільки виробляти і продавати, а споживачі приймають її як задану, вирішуючи, скільки купити.

Монополія в чистому вигляді - явище рідкісне, але на багатьох ринках один з одним конкурують лише декілька фірм. Взаємодія фірм на таких ринках може бути складною і нерідко пов’язана із різними аспектами конкурентної стратегії. Однак фірми можуть впливати на ціну й одержувати прибуток за рахунок встановлення граничних витрат. У таких фірм є монопольна влада. Вона є формою ринкової влади. Ринкова влада означає здатність продавця або покупця впливати на ціну товару. Це і зумовлює актуальність даної теми.

Метою роботи є дослідження теоретичних та практичних сторін такого явища як «монопольна влада».

Поставлена мета зумовлює необхідність вирішення таких завдань:

· зрозуміти, що таке монопольна влада

· визначити джерела її появи

· розглянути за яких умов реалізується монопольна влада

· сутність та фактори, що впливають на монопольну владу

· проблеми монопольної влади в Україні

РОЗДІЛ І. МОНОПОЛЬНА ВЛАДА ТА УМОВИ ЇЇ ВИНИКНЕННЯ

2.1 Монопольна влада: сутність та фактори, що на неї впливають Влада, без сумніву, є фактом повсякденного життя суспільства. Проблема влади є однією із центральних у філософських, соціальних та політичних науках. На жаль, ця проблема так і не стала одним із основних об'єктів аналізу для наук економічних, і до цих пір залишається на периферії економічних досліджень, особливо вітчизняних. Адже значення цього фактора в господарському житті є надзвичайно великим. Взагалі, основою економічної влади є обмін товарами й послугами за взаємною осмисленою згодою. Індивіди приймають умови взаємообміну, підкоряються їм з огляду на особисту вигоду. Однак відомо, що при обміні вихідні позиції його учасників можуть бути далеко нерівними і тоді одні групи або індивіди мають змогу диктувати умови обміну іншим, ставлячи їх у невигідне становище і тим самим здобуваючи ту саму економічну владу.

Монопольна (ринкова) влада — це здатність суб'єкта господарювання або групи суб'єктів визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, який існував би за умов значної конкуренції. Ознаками ринкової влади є:

— здатність суб'єкта господарювання, який не є єдиним виробником (постачальником) відповідного товару, диктувати свої умови під час продажу товару, укладення угод про постачання, нав’язувати споживачу невигідні умови;

— здатність суб'єкта господарювання шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар'єри вступу на ринок;

— здатність суб'єкта господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів і постачання їх на ринок збуту з метою отримання однобічної користі під час купівлі або продажу товарів, під час укладання угод про постачання товарів, коли інші суб'єкти господарювання, які є його конкурентами, нездатні компенсувати утворений дефіцит товарів;

— здатність суб'єкта господарювання підвищувати ціни на товари і підтримувати їх на рівні, вищому за обумовлений конкуренцією на ринку.

Слід зазначити, що це не весь перелік ознак ринкової влади. Більше того, з точки зору суспільного добробуту, наслідки ринкової влади набагато складніші:

— першочерговим ефектом високої ціни є трансферт від споживачів до підприємств: кожну додаткову умовну грошову одиницю, яка перевищує нормальну ціну, споживач передає продавцю. Якщо регулюючі органи вважають пріоритетом добробут споживача, а не прибуток суб'єкта господарювання, то такий трансферт варто оцінювати негативно;

— також наслідком високої ціни є неефективність розподілу ресурсів.

Ринкова (монопольна) влада реалізується тільки тоді, коли суб'єкт певної економічної діяльності (носій влади) вступає у відносини взаємодії із зовнішнім середовищем і здійснює на нього тиск. Користуючись традиційною класифікацією, серед компонентів зовнішнього середовища фірми можна виділити фактори найближчого оточення і фактори макросередовища. До основних компонентів мікросередовища відносять кінцевих споживачів, постачальників різноманітних ресурсів, посередників, конкурентів (явних і потенційних), державні та місцеві органи влади, громадськість. Найважливішими факторами макроструктури є НТП, макроекономічна політика, фінансово-кредитна сфера, право, культура, політичне життя тощо. Специфіка таких відносин полягає в тому, що монопольна фірма (носій влади) володіє економічною силою, яка дає їй змогу встановлювати контроль над тими компонентами зовнішнього середовища, які є ключовими для її поточного і перспективного розвитку. Метою такого контролю завжди виступає певний економічний інтерес, який виражається в отриманні надприбутків (монопольної ренти), зниженні ризику і невизначеності у підприємницькій діяльності, пов’язаної з такими чинниками, як нововведення, динамічність попиту, зміни в законодавстві тощо.

Джерела або фактори монопольної влади:

· частка фірми в ринковому середовищі;

· відсутність хороших замінників у товару, що випускається фірмою з монопольною владою;

· еластичність ринкового попиту (чим менше еластичність попиту на товар фірми, тим більше монопольна влада цієї фірми на ринку)

2.2 Показники монопольної влади Більшість показників монопольної влади явно чи неявно оцінюють або величину економічного прибутку, або різницю між ціною і граничними витратами. Для оцінки поведінки фірми на ринку і виду ринкової структури використовують показники Лернера та Херфіндаля — Хіршмана.

Для кількісної характеристики монопольної влади використовуються:

показник монопольної влади Лернера,

L = (PMC) / P

який показує ступінь перевищення ціни товару над граничними витратами його виробництва.

0 < L < 1, чим більше L, тим більше монопольна влада фірми. Індекс монопольної влади (M), який показує ступінь перевищення ціни над довгостроковими середніми витратами (LAC): M = (PLAC) / P.

Індекс Херфіндаля — Хіршмана, який визначає ступінь концентрації ринку:

Н = Р21 + Р22 +… + Р2n

де Н — показник концентрації, Рn — процентна частка фірми на ринку або питома вага в галузевому реченні. Максимальне значення Н — 10 000. Якщо Н менше 1000, то ринок вважається неконцентрованим. Якщо Н? 1800, то галузь вважається високомонополізованою. [7]

РОЗДІЛ ІІ. МОНОПОЛЬНА ВЛАДА В УКРАЇНІ

В економічній літературі державну політику у цій сфері поділяють на два напрями: регулювання і конкурентна політика. Регулювання необхідне тоді, коли суб'єкт господарювання володіє ринковою або близькою до неї владою і її дії (наприклад, встановлення ціни) опиняються під контролем регулюючого органу. Яскравим прикладом суб'єктів господарювання, які підлягають регулюванню з боку регулюючого органу, є природні монополії. Відповідно до статті 4 Закону України «Про природні монополії» регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у зазначених сферах здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього закону.

Що стосується конкурентної політики, то її сфера набагато ширша, ніж регулювання. Причому об'єктивна необхідність втручання держави в процеси конкуренції виникає у результаті наявності не тільки позитивних, а й суттєвих негативних її наслідків, які потребують пильної уваги з боку держави. Це пояснюється тим, що конкуренція не тільки регулює пропорції виробництва, сприяє збалансованості попиту та пропозиції, а й постійно їх порушує. На висококонкурентних ринках непередбачуваність поведінки підприємців зростає, це спричиняє порушення рівноваги виробничих процесів, підприємець почувається незахищеним від потрясінь. Конкурентна боротьба супроводжується розоренням і банкрутством дрібних виробників, що означає втрату частини суспільного багатства. Отже, конкуренція сприяє дедалі глибшому розшаруванню суспільства та посиленню соціальної несправедливості.

монопольна влада україна

2.1 Антимонопольний комітет України та його функції

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. { Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 424-V (424−16) від 01.12.2006 } Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

3)сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

2.2 Зловживання монопольною владою

Монопольна влада провокує дії господарюючих суб'єктів, які порушують баланс сил учасників ринку, і створює можливість різних зловживань. Слід відмітити, що в Україні існує значна частка ринків, на яких суб'єкти господарювання можуть зловживати монопольною владою. Так, 7,3% - це ринки «чистої» монополії (частка найбільшого підприємства перевищує 90%); 23,6% - ринки з ознаками домінування (частка найбільшого підприємства коливається в межах 35−90%), 9,6% - ринки «жорсткої» олігополії (на яких частка 3-х найбільших підприємств перевищує 50%). Ринки «чистої» монополії - це в основному ринки природних монополій та ринки надання послуг, пов’язаних із здійсненням функцій держави й місцевого самоврядування. Саме на таких ринках найбільш сприятливі умови для зловживання монопольною владою. Зловживаючи своєю монопольною владою, монополіст порушує правові, економічні, етичні норми і правила поведінки на ринку, завдаючи шкоди своїм контрагентам.

У 2012 році до Антимонопольного комітету України надійшли 6 391 заява та звернення з приводу порушень законодавства про захист економічної конкуренції, за результатами розгляду яких розпочато 701 справу про правопорушення, що на 14% більше, ніж у 2011 році.

Таблиця 1

Кількість заяв та звернень, отриманих Антимонопольним комітетом України, та проведених перевірок

Отже, у звітному році істотно зріс показник результативності перевірок, який становив 94% (у 2011 році - 85 відсотків) від загальної кількості проведених перевірок. За результатами вжитих Комітетом заходів всього припинено 5 820 порушень законодавства про захист економічної конкуренції, що майже на 30% більше, ніж у 2011 році. З них 2 540 стосувалися порушень у вигляді зловживань монопольним (домінуючим) становищем, 521 — антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, 1 281 — антиконкурентних дій державних органів, 776 — недобросовісної конкуренції. Найбільшу кількість порушень законодавства про захист економічної конкуренції було виявлено на ринках житлово-комунального господарства (15,33%), агропромислового комплексу (14,41%), адміністративних послуг (10,73%), паливно-енергетичного комплексу (7,74%), охорони здоров’я (6,96%), будівництва та будівельних матеріалів (4,21%), транспорту (3,71%). [2]

Отже, проблема монопольної влади має стати однією із ключових у теоретичних та прикладних економічних дослідженнях сучасних вчених-економістів. Особливої актуальності це питання набуває в умовах трансформації економічної системи, яка характеризується значним ступенем невизначеності, асиметрією інформації, неповнотою контрактів тощо.

ВИСНОВКИ

1. Монопольна влада — здатність суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання) визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції. Ринкова влада існує в двох формах. Коли продавці призначають ціну, яка вище граничних витрат, ми говоримо, що вони володіють монопольною владою, і ми визначаємо монопольну владу тією величиною, на яку ціна перевищує граничні витрати. Коли покупці можуть отримати ціну, яка нижча їх граничної оцінки товару, ми говоримо, що вони володіють монополістичною владою, а її розмір визначаємо величиною, на яку гранична оцінка перевищує ціну. Частково монопольна влада визначається кількістю фірм, що конкурують на ринку. Якщо на ньому є тільки одна фірма (чиста монополія), монопольна влада повністю залежить від еластичності ринкового попиту. Чим менше еластичність попиту, тим більшою монопольною владою фірма володіє.

2. Коли на ринку діють декілька фірм, монопольна влада залежить також від того, як взаємодіють фірми. Чим більш агресивно вони конкурують, тим меншою монопольною владою володіє кожна з них.

3. Монопольна влада залежить від здатності встановлювати ціну вище граничних витрат і величина, на яку ціна перевищує граничні витрати, обернено пропорційна еластичності попиту для фірми. Чим менш еластичний попит для фірми, тим більшою монопольною владою володіє фірма. Кінцевою причиною монопольної влади є, отже, еластичність попиту для фірми. Питання полягає в тому, чому деякі фірми (наприклад, ряд універсамів) стикаються з більш еластичною кривою попиту, тоді як інші (наприклад, виробник одягу з наклейкою фірмового дизайну) — з менш еластичною кривою попиту.

Три фактори визначають еластичність попиту для фірми. Перший полягає в еластичності ринкового попиту. Власний попит фірми буде, принаймні, настільки ж еластичний, як і ринковий попит, і тому еластичність ринкового попиту обмежує потенціал монопольної влади. Другий фактор — число фірм на ринку. Якщо на ньому багато фірм, малоймовірно, що одна з фірм буде здатна істотно вплинути на ціну. Третій чинник полягає у взаємодії між фірмами. Навіть якщо на ринку є лише два чи три фірми, жодна з них не зможе збільшити ціну у багато разів, якщо суперництво між ними носить агресивний характер, коли кожна фірма намагається захопити левову частку ринку. Розглянемо кожен з цих трьох чинників, що визначають монопольну владу.

4. Ринкова (монопольна) влада реалізується тільки тоді, коли суб'єкт певної економічної діяльності (носій влади) вступає у відносини взаємодії із зовнішнім середовищем і здійснює на нього тиск. Щоб володіти деякою монопольною владою, фірмі зовсім не обов’язково бути монополістом; навіть маленькі бакалійні магазинчики у великих містах мають деякий контроль над цінами, які вони назначають. Різниця між такими фірмами і, скажімо, алмазною монополією «Де Бірс» полягає в мірі їх влади над ринком, «Де Бірс» володіє більшим контролем над ціною своєї продукції.

5. Джерелами монопольної влади є частка фірми в ринковому середовищі; відсутність хороших замінників у товару, що випускається фірмою з монопольною владою; еластичність ринкового попиту.

6. В Україні існує значна частка ринків, на яких суб'єкти господарювання можуть зловживати монопольною владою. Зловживаючи своєю монопольною владою, монополіст порушує правові, економічні, етичні норми і правила поведінки на ринку, завдаючи шкоди своїм контрагентам. Так, протягом 2000;2005 рр. Антимонопольним комітетом України було виявлено та припинено понад 7300 порушень законодавства про захист економічної конкуренції

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антимонопольна діяльність: Підручник / В.Д. Лагутін, Л. С. Головко, Ю.І. Крегул та ін.; За ред. проф. В.Д. Лагутіна. — К.: КНЕУ, 2005. — 580 с.

2. Звіт Антимонопольного комітету України за 2012 рік. — http://www.amc.gov.ua/amku/doccatalog/document?id=95 114&schema=main

3. Кабраль Л.М. Б. Организация отраслевых рынков: вводный курс / Пер. с англ. А. Д. Шведа.- Мн.: Новое знание, 2003. — 356 с.

4. Костусєв О. Актуальні проблеми конкурентної політики в Україні // Конкуренція, 2006 — № 4. — с. 20−21

5. Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 5.03.2002 № 49-р // www.amc.gov.ua.

6. Про природні монополії: Закон України від 20.04.2000 № 1682-ІІІ // zakon1.rada.gov.ua

7. Точилін В.О., Венгер В. В. Формування функціонально ефективної моделі ринку: конкуренція та бар'єри, ринкова влада і державне регулювання / В.О. Точилін, В. В. Венгер // Форм. 8. Табл. 3. Літ. 20. — 2009. — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ape/2009₂/23−38.pdf