Види контролю та система правоохоронних та правозастосовних органів, які мають право здійснювати контроль за діяльністю суб'єктів господарювання

Науковці виділяють види контролю за різними критеріями, тому розглянемо головні з них.

За суб'єктами господарський контроль в Україні поділяється на зовнішній та внутрішній (внутрішньогосподарський). Зовнішнім слід вважати контроль, що його здійснюють спеціальні, вищі стосовно до об'єкта, що перевіряється, або незалежні від нього органи господарського контролю.

Відповідно, внутрішнім контролем є контроль у межах однієї організації або галузі силами їх структурних підрозділів і штатних працівників. Внутрішній (внутрішньогосподарський) контроль слід розглядати у двох напрямах: галузевий (за радянських часів його називали відомчим) і контроль власника. Своєю чергою, галузевий контроль здійснюється на державних (у тому числі казенних) підприємствах (установах і організаціях) відповідно до чинного законодавства на рівні штатних ревізорів.

Важливо також диференціювати контроль за змістом чи напрямами його здійснення. Відповідно, виділяють фінансовий контроль, банківський, податковий, контроль за виконанням управлінських рішень та ін.

Контроль власника можна поділити: на галузевий (його іноді називають внутрішньосистемний) — це контроль міністерств, державних комітетів, концернів — і внутрішньогосподарський (здійснюваний власниками підприємств, бухгалтерською і фінансово-економічною службою підприємств).

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб під час здійснення ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов’язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно й оперативно, додержуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання в установленому законодавством порядку.

За періодичністю здійснення контроль поділяється на попередній, поточний і наступний (заключний).

Попередній контроль здійснюється до виконання господарської операції з метою запобігання незаконним діям, неефективному використанню коштів і прийняттю необґрунтованих рішень. Він застосовується переважно на стадії погодження і затвердження кошторисів, договорів, під час підписання розпорядчих і виконавчих документів на здійснення господарських операцій. Перед тим як виписати видатковий касовий ордер на видачу підзвітної суми, бухгалтерія підприємства перевіряє наявність грошей, доцільність витрат, відповідність їх потребам за нормами тощо, тому можна казати, що попередній контроль повинен носити профілактичний характер. Деякі автори пов’язують дії попереднього контролю з проміжком часу між прийняттям рішення і настанням терміну його виконання. У зв’язку з цим вони вважають, що такого проміжку часу може взагалі не бути, а отже, попередній контроль не завжди є обов’язковим.

Поточний контроль має оперативний характер і здійснюється в процесі виконання господарських операцій. Поточний контроль покладається в основному на служби внутрішньогосподарського контролю. Його завдання — оперативне виявлення і своєчасне припинення порушень і відхилень, що виникли в процесі виконання господарських операцій і виробничих завдань. Наприклад, товар може бути виданий покупцю після попередньої оплати, здійсненої через банк. Тим самим підприємство перевіряє законність господарських операцій, раціональність витрачання коштів, матеріальних цінностей, запобігає випадкам безгосподарності й зловживань.

Наступний контроль здійснюється після завершення господарських операцій, коли закінчився визначений звітний період. Його мета — встановити правильність, законність і економічну доцільність здійснених господарських операцій, виявити вади в роботі підприємства, факти безгосподарності й крадіжок. За його результатами розробляються заходи щодо ліквідації виявлених вад і усунення причин та умов їх виникнення. Одним із недоліків наступного контролю в умовах централізованої системи управління є постійне збільшення звітних показників для вищих органів, вирішення дрібних питань у централізованому порядку, що надає наступному контролю паперового характеру.

За інформаційним забезпеченням розрізняють документальний і фактичний контроль.

Документальний контроль полягає в установленні суті і достовірності господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вона була відображена в бухгалтерському, оперативному й статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає в установленні реального (справжнього) стану об'єкта за допомогою зважування, вимірювання, лабораторних аналізів тощо. До об'єктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою в касі, основні засоби, нематеріальні активи, готову продукцію. Фактичний і документальний контроль взаємопов'язані, а тому сукупне їх застосування дає змогу встановити справжній стан об'єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

У теорії провадження контролю виділяють і інші — особливі види контролю, які включають:

Слідство — форма контролю, яка застосовується судово-слідчими органами для встановлення точної суми заподіяної шкоди і винних осіб. Результати слідства оформляються протоколами і постановами.

Лічильна перевірка звітності є сукупністю спеціальних прийомів контролю її достовірності. Це одна з форм наступного контролю, яка здійснюється фінансовими органами, що контролюють розрахунки підприємств з бюджетом щодо платежів із прибутків (доходів). Достовірність звітних даних підлягає перевірці, крім того, статистичними і банківськими органами, працівниками облікового, фінансового і контрольно-ревізійного апарату вищих органів під час приймання звітності, ревізій, тематичних перевірок і аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства. При цьому важливо перевірити достовірність вихідної облікової інформації виробничих одиниць та інших підрозділів, на підставі якої потім формуються зведені звітні показники по підприємству в цілому. Лічильна перевірка включає елементи як технічної (формальної) перевірки, так і контролю по суті.

Господарський спір — це спосіб виявлення дотримання законності й забезпечення законних прав у господарських взаємовідносинах підприємств. Господарські спори між підприємствами вирішуються господарським судом. Правильність вирішення господарських спорів підприємств багато важить у забезпеченні державної дисципліни та виконанні договірних зобов’язань. Результати розгляду господарських спорів оформляються рішеннями й постановами.

Обстеження — ознайомлення зі станом підконтрольного об'єкта на місці, зокрема, зі станом складського господарства, використанням виробничих потужностей, охороною праці й технікою безпеки. Виявляють при цьому позитивні й негативні сторони діяльності підприємства. Результати обстеження оформляються доповідними записками, довідками, висновками, пропозиціями.

Перелічені форми контролю використовуються в роботі перевірних служб не ізольовано, а в поєднанні, що суттєво підвищує дієвість фінансового контролю. Отже, зміст контролю втілюється в його формах.