Калькулювання в системі бухгалтерського обліку: теоретичні засади організації і методики

Зосереджено увагу на уточненні понятійного апарату; здійснено критичний аналіз існуючої класифікації калькуляцій; визначено місце калькулювання у системі економічної інформації підприємства та в бухгалтерському обліку зокрема; уточнено об'єкти та принципи калькулювання.

Критичний аналіз накопичених теоретичних знань, пов’язаних з формуванням вартісної оцінки активів, свідчить про відсутність єдиної позиції щодо сутності понять «калькуляція» та «калькулювання». Основними проблемами їх трактування є: 1) ототожнення; 2) тлумачення з позиції мети без відображення сутності; 3) обмежене застосування — лише для узагальнення витрат виробництва. Витрати виникають у кожному процесі господарської діяльності та потребують узагальнення у вигляді собівартості результатів цього процесу (у процесі придбання — собівартість придбаних активів, виробництва — собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), реалізації - собівартість реалізованих активів), особливо в умовах зростання потреб управлінського персоналу в достовірній та аналітичній інформації щодо результатів діяльності не лише виробничих підрозділів підприємства, а й постачальницько-заготівельних та збутових служб. Для задоволення цих потреб необхідним є доповнення об'єктів калькулювання у процесі виробництва об'єктами в процесах придбання та реалізації, що посилить контроль за вартісною оцінкою активів та забезпечить прийняття рішень щодо оптимізації витрат підприємства.

Для теоретичного обґрунтування підходів щодо формування вартісної оцінки активів на основі вивчення, узагальнення та систематизації трактувань в економічній літературі понять «калькулювання» та «калькуляція» уточнено їх визначення. Калькулювання — це процес узагальнення і обробки задокументованих даних про витрати, пов’язані з придбанням, виробництвом та реалізацією, для вартісної оцінки активів з метою ефективного управління ними. Калькуляція — форма внутрішнього документу, в якому проводиться калькулювання і подаються його результати.

Науково обґрунтована організація процесу формування вартості активів на промислових підприємствах потребує вирішення проблеми класифікації калькуляцій як форми представлення результатів калькулювання управлінському персоналу. В ході дослідження виявлено неповноту, методологічну неточність, відсутність критеріїв і цілей класифікації калькуляцій, неможливість її використання в діяльності обліково-аналітичних підрозділів. Для класифікації калькуляцій відповідно до загальнонаукових підходів необхідно дотримуватися наступного правила — в основі виділення окремих ознак та видів повинна бути різна номенклатура статей і побудова калькуляцій. Запропоновано виділяти калькуляції: за результатом калькулювання (калькуляція собівартості придбаних активів, калькуляція собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), калькуляція собівартості реалізованих активів) та за призначенням (планова, нормативна, звітна). Така класифікація враховує уточнений зміст поняття «калькулювання» та сприятиме удосконаленню організації його здійснення в практичній діяльності промислових підприємств з позиції розробки та використання основних форм калькуляцій.

Наявність планових і нормативних калькуляцій потребує визначення місця калькулювання в системі економічної інформації, необхідної для управління. Калькулювання використовується в кожній з підсистем економічної інформації, сприяючи наданню достовірної, своєчасної, доступної інформації користувачам для забезпечення прийняття останніми оптимальних управлінських рішень, спрямованих на одержання максимального прибутку.

Взаємозв'язок між плануванням, обліком, аналізом та контролем щодо вартісної оцінки активів на вітчизняних промислових підприємствах є нестійким та неповним, що призводить до відсутності оперативної та необхідної для управління інформації, нераціональних витрат праці, пов’язаних з доведенням планових та облікових даних у співставний вигляд, що знижує якість управлінських рішень.

У системі бухгалтерського обліку калькулювання, у поєднанні з іншими елементами його методу, сприяє повному виконанню завдань бухгалтерського обліку; забезпечує достовірність відображення в обліку вартісної оцінки активів в процесі їх кругообігу; дозволяє здійснювати контроль за витратами, які є складовими собівартості (дані рахунків бухгалтерського обліку узагальнюють суму витрат за дебетом рахунку, не відображаючи собівартості одиниці об'єкту калькулювання в розрізі статей за кредитом).

Для практичної реалізації розроблених теоретичних положень, пов’язаних із забезпеченням формування та використання інформації щодо вартісної оцінки активів у планових та обліково-аналітичних службах, додаткового дослідження потребують принципи калькулювання та вимоги до нього. Вітчизняні та зарубіжні науковці виділяють близько 26 принципів калькулювання, більшість з яких не відповідає сутності поняття «принцип» та ототожнюється з вимогами, процедурами, завданнями. Принципи калькулювання — вихідні положення, які є основою формування та надання інформації щодо вартісної оцінки активів у процесі їх кругообігу з метою прийняття управлінських рішень. Дотримання принципу співставності, що полягає у визначенні єдиної номенклатури статей та складу витрат за кожною статтею калькуляції в системах планування і обліку, забезпечить надання своєчасної та порівнювальної інформації для управління. До принципів калькулювання належить принцип економічності, тобто забезпечення відповідності рівня аналітичності результатів калькулювання потребам управління для уникнення нераціональних витрат. Документальне підтвердження витрат за кожною статтею калькуляції - основна вимога до калькулювання. Під час організації калькулювання на промисловому підприємстві дотримання запропонованих принципів і вимог до формування вартісної оцінки активів, в поєднанні з принципами бухгалтерського обліку, забезпечать точність, достовірність та оперативність використання інформації для прийняття управлінських рішень і контролю за їх виконанням.