Міжнародні торги

Міністерство освіти і науки України Федерація профспілок

Інститут туризму Факультет туристичного менеджменту Кафедра спеціальних туристичних дисциплін Контрольна робота з предмету: Зовнішньоекономічна діяльність

1. Механізм проведення міжнародних торгів. Міжнародні торги — це спосіб купівлі-продажу товарів або надання підрядів на виконання окремих робіт на певних умовах

Види міжнародних торгів:

1. Відкриті м/н торги. Це такі, у яких беруть участь всі бажаючі юридичні та фізичні особи. Як правило на відкритих торгах пропонується для реалізації стандартне устаткування.

2. Закриті м/н торги. В них бере участь обмежена кількість найбільш відомих фірм, які мають авторитет на світовому ринку. Ці торги застосовуються, наприклад, при купівлі складного і високовартісного устаткування.

Способи зовнішньої торгівлі товарами. Коли йдеться про міжнародну торгівлю, маються на увазі торговельні відносини між усіма країнами одночасно або, як мінімум, значної кількості суб'єктів господарювання з різних країн. Зовнішня ж торгівля — це торгівля лише певної країни (або певного суб'єкту господарювання) з іншими. Зовнішня торгівля здійснюється шляхом укладання комерційних угод, що оформляються зовнішньоторговельними контрактами. Сукупність зовнішньоторговельних відносин всіх країн формує міжнародну торгівлю.

Зовнішня торгівля товарами складається з їх вивозу (експорту) та ввозу (імпорту), співвідношення вартості яких утворює зовнішньоторговельний баланс країни чи фірми.

Існує значне різноманіття способів здійснення зовнішньої торгівлі, основними з яких є два:

¦ зустрічна торгівля, що полягає у повній або частковій оплаті імпорту зустрічним експортом,

¦ конкурсна торгівля, що полягає у продажу чи купівлі товарів на конкурсних засадах — шляхом проведення міжнародних аукціонів, торгів, здійснення біржових операцій.

Залежно від об'єкту торгівлі механізм її здійснення має свої особливості. Так, наприклад, купівля машин і обладнання здійснюється переважно на міжнародних торгах. При цьому після постачання товару імпортеру його відносини з експортером не закінчуються. Це пов’язане з тим, що експортер часто бере на себе функції здійснення монтажних робіт, гарантійного та післягарантійного сервісу, навчання місцевого персоналу, постачання запасних частин тощо. Такі види робіт можуть оформлятися й у вигляді окремих контрактів. Також слід зауважити, що з ряду практичних міркувань постачання машин і обладнання доцільніше здійснювати у розібраному вигляді. Зокрема, при транспортуванні машин і обладнання до країн, що розвиваються, необхідно враховувати, що митні ставки на ввезення їх у розібраному вигляді набагато нижчі, оскільки таким чином уряди цих країн прагнуть збільшити рівень зайнятості місцевого населення (хоча вартість зборки тут нижча через нижчу вартість місцевої робочої сили).

Значна кількість сировинних товарів продається на міжнародних біржах. Водночас імпортери завжди намагаються забезпечити безперервний характер виробництва на імпортній сировині, тому контракти на її постачання у багатьох випадках з часом отримують довгостроковий характер і обов’язково містять узгоджений графік ритмічності поставок сировини. А у деяких випадках розрахунки за сировину імпортери частково або повністю покривають зустрічним експортом готових товарів, вироблених з Імпортної сировини.

Головна особливість зовнішньої торгівлі продовольчими та споживчими товарами полягає у тому, що вона практично завжди здійснюється через посередників, їй звичайно передує рекламна компанія та пробний продаж. Важливу роль при торгівлі продукцією сільськогосподарського походження має збутова кооперація. Так, наприклад, через кооперативи реалізується 100% молочної продукції у країнах Скандинавії, 50% вина у Франції.

На специфічних умовах здійснюється прикордонна торгівля — вид міжнародного товарообміну, що здійснюється торговими організаціями та фірмами прикордонних регіонів сусідніх країн на основі особливих угод про торгівлю і платежі. З цією метою, зокрема, організовуються виставки товарів, де також укладаються зовнішньоекономічні контракти. Міжнародна зустрічна торгівля, її форми.

За оцінками зарубіжних економістів, зустрічна торгівля охоплює приблизно 40% світового товарообігу. Це найдавніший спосіб зовнішньої торгівлі.

При зустрічній торгівлі у зовнішньоекономічних договорах фіксуються тверді зобов’язання експортерів та імпортерів здійснити повністю або частково збалансований обмін товарами (у другому випадку різниця у вартості покривається грошовими платежами). При цьому важливо зазначити, що і експортна і імпортна зустрічні операції обов’язкове фіксуються в єдиному контракті. Оскільки строки виконання взаємних зобов’язань контрагентів звичайно не співпадають у часі, експортери для забезпечення певного рівня гарантій у здійсненні імпортером зустрічної експортної операції часто звертаються до послуг банків. Для цього на спеціальний банківський рахунок з рахунку імпортера переводяться страхові платежі, які у разі невиконання останнім зустрічних зобов’язань переводяться на рахунок експортера, а у разі виконання — повертаються на його рахунок. Зовні схожі за своїм змістом зустрічні операції можуть суттєво різнитися за технологією їх реалізації. Так, експерти ООН виділяють три види міжнародних зустрічних операцій — бартерні, торгові компенсаційні та промислові компенсаційні. Експерти ОЄСР обмежуються двома видами — торгова та промислова компенсація. Якщо торгова компенсація передбачає обмін різнорідними товарами, то промислова компенсація передбачає обмін технологічно пов’язаними товарами.

У практиці зовнішньоекономічної діяльності звичайно розрізняють такі конкретні форми зустрічної торгівлі:

Бартерні операції - це безвалютний, але оцінений та повністю збалансований обмін товарами. Вартісна оцінка товарів, що здійснюється звичайно на основі світових цін, є основою для забезпечення рівнозначності обміну, визначення страхових сум, розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасні поставки або поставки неякісних товарів тощо. При бартерних операціях взаємні претензії вирішуються додатковими поставками або утриманням товарів. Так, наприклад, за несвоєчасну поставку товарів експортером контрактом може бути передбачено поставку додаткової кількості товару на величину штрафної суми або зменшення на цю суму кількості товарів по зустрічній поставці. Бартерні контракти носять разовий характер;

* компенсаційні операції близькі за своїм змістом до бартерних, але відрізняються тим, що при бартерній угоді товар обмінюють на товар, а при компенсаційній — список товарів на список товарів. При цьому компенсаційна операція не передбачає обов’язкової збалансованості вартостей взаємних поставок. Але така різниця (т.зв. «неконвертоване сальдо») має зберігатися і бути використана контрагентом-боржником у країні, з якої постачається товар на більшу суму. Компенсаційні угоди є, як правило, довгостроковими;

* операції зустрічної закупки передбачають, що експортер зобов’язується закупити сам або влаштувати закупівлю третьою стороною товарів Імпортера на частину суми вартості експортованого ним товару. Такі операції у більшості випадків є результатом жорсткої конкуренції на світових ринках. Тому зустрічні закупки наперед призначаються для продажу в треті країни. За виконання зобов’язань третьою стороною контрактом завжди передбачається відповідальність експортера. Для забезпечення гарантій виконання експортером зустрічних зобов’язань імпортери прагнуть передбачити у контракті можливість утримання гарантійної суми від платежу, що звичайно є дещо більшою від вартості зустрічних поставок;

¦ операції з викупу застарілого обладнання передбачають, що при постачанні нових товарів експортер викупає застарілі моделі, а їх залишкова вартість зараховується до вартості нових товарів. Такі операції широко застосовується при зовнішній торгівлі легковими автомобілями, сільськогосподарськими машинами, електронно-обчислювальною технікою тощо;

¦ операції з давальницькою сировиною полягають у тому, що одна із сторін експортує вихідну сировину (яка називається давальницькою), а друга здійснює зустрічну поставку продуктів переробки або готову продукцію, вироблену з цієї сировини. Такі операції є без валютними, але оціненими та збалансованими. Взаємні претензії контрагентів, пов’язані із затримками у поставках, неналежною якістю сировини або продуктів її переробки, вирішуються шляхом аміни кількості сировини, що поставляється;

¦ операції комплектації обладнання, що накупається, передбачають, що експортери в умовах конкуренції' при продажі машин і обладнання погоджуються закупати до них у імператорів певні вузли, деталі, частини місцевого виробництва. Таким чином, зустрічна операція має підрядний характер. Експортер при цьому повинен надавати технічну гарантію на весь комплект, включаючи комплектуючі вузли і частини місцевого виробництва. Міжнародні аукціони. Міжнародні аукціони — це періодично діючі у певних світових центрах ринки, на яких шляхом міжнародних публічних торгів у наперед визначений час і у спеціально призначеному місці по черзі здійснюється продаж попередньо оглянутих товарів тим покупцям, що пропонують найвищі ціни.

Основними предметами торгу на міжнародних аукціонах є хутро, вовна, чай, тютюн, овочі, фрукти, квіти, риба, тропічні породи лісу, худоба (передусім коні), антикваріат, предмети старовини, художні вироби. Для деяких з них (наприклад, хутра, вовни, чаю, тютюну) аукціон є найважливішою формою реалізації на світовому ринку. Для кожного аукціонного товару історично склалися свої центри аукціонної торгівлі. Так, найбільшими аукціонними центрами торгівлі пушно-хутряними товарами є Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Осло, Стокгольм, Санкт-Петербург; чаєм — Лондон, Калькутта, Коломбо, Найробі; тютюном — Нью-Йорк, Бремен, Лусака; квітами — Амстердам; овочами і фруктами — Антверпен, Амстердам; кіньми — Довіль, Лондон, Москва.

Аукціони є комерційними організаціями, які звичайно володіють необхідними для проведення торгів приміщеннями, обладнанням та кваліфікованим персоналом. Аукціони бувають;

¦ відкриті, коли у торгах беруть участь безпосередньо самі покупці. Вони організовуються у вигляді акціонерних товариств. Це можуть бути великі компанії, що монополізують торгівлю певним видом товару, скуповуючи його у виробників. Особливим їх різновидом є аукціонні фірми — кооперативи, асоціації, союзи фермерів-звіроловів. Найбільші аукціони можуть мати власне виробництво з доробки сировинних товарів. Відкриті аукціони найчастіше спеціалізуються на торгівлі пушно-хутряними товарами, худобою, предметами мистецтва;

¦ закриті, коли у торгах беруть участь лише брокери, що в межах певних повноважень виконують доручення покупців та продавців, отримуючи за це комісійну винагороду. Вони організовуються у вигляді спеціалізованих брокерських фірм, що фактично здійснюють перепродаж товарів на умовах комісії, стягуючи плату як з продавців, так і з покупців. Закриті аукціони спеціалізуються в основному та торгівлі вовною, чаєм, тютюном.

Хоча за технікою проведення аукціони по різних товарах мають специфічні особливості, загальний порядок їх проведення є приблизно однаковим. Виділяють чотири стадії проведення міжнародних аукціонів:

¦ Аукціонний торг — основна стадія проведення міжнародних аукціонів — може здійснюватися двома способами шляхом підвищенням або зниженням цін. Більш поширеним є перший, що відбувається за такою технологією. Аукціонатор оголошує номер чергового лоту, що одночасно висвітлюється на спеціальному табло, та називає вихідну ціну його продажу, яка звичайно є близькою до ринкової на момент початку торгів, і запитує «Хто більше?». Якщо один або декілька покупців подають знак про бажання купити даний лот (підняття руки, олівця, кивок голови чи інший наперед визначений знак — при негласному (німому) способі або певний виголос — при гласному), починається торг. Міжнародні торги. Міжнародні торги — це спосіб закупівлі товарів з наперед встановленими характеристиками, що передбачає залучення на конкурсній основі пропозицій від постачальників з різних країн і укладання контракту з тим з них, пропозиції якого є найбільш вигідними для організаторів торгів. Така вигідність визначається не тільки ціновими характеристиками, але й іншими комерційними та технічними умовами.

Об'єктами міжнародних торгів є в основному машини та обладнання, інжинірингові та будівельні послуги (підряди на виконання певних робіт). Замовниками виступають переважно покупці державного та частково приватного секторів економіки. Найбільша кількість торгів з міжнародним статусом відбувається у США, Канаді, Франції, Німеччині, Італії, Австралії, Південній Африці. Залежно від складу учасників міжнародних торгів вони бувають: міжнародний торг аукціон закупка Відкриті, до участі в яких залучаються всі бажаючі фірми та організації з різних країн, а оголошення про їх проведення та результати публікуються у пресі. На відкритих торгах звичайно розміщуються замовлення на стандартне й універсальне обладнання, а також незначні за обсягом підрядні роботи. Кількість учасників у середньому сягає кількох десятків;

закриті, до участі в яких запрошуються лише певні фірми, яким надсилаються спеціальні запрошення. Результати торгів повідомляються конфіденційно. На закритих торгах звичайно розміщуються замовлення на унікальне, складне та спеціальне обладнання, спорудження промислових чи інших підприємств. Вибір потенційних учасників проводиться дуже ретельно, їх кількість в середньому не перевищує 5−7;

Загальна технологія проведення міжнародних торгів традиційна, включає такі стадії: Підготовка торгів, що передбачає створення тендерних комітетів та розробку тендерної документації. Замовники, які приймають рішення про розміщення замовлень через міжнародні торги, ініціюють створення тендерних комітетів, до складу яких звичайно входять технічні та комерційні експерти, представники місцевої адміністрації. Тендерні комітети розробляють технічні та комерційні умови проведення торгів (тендерну документацію) та повідомляють їх потенційним продавцям. Оголошення про торги публікуються попередньо у пресі, при необхідності учасники торгів можуть запрошуватися й персонально. Поширення інформації про проведення міжнародних торгів у своїх країнах забезпечують торгові палати, консули, торгові радники, торгові центри. Продавці, що погоджуються взяти участь у торгах (оференти), мають викупити за певну плату (що далеко не покриває всі організаційні витрати) умови проведення міжнародних торгів у тендерних комітетів; Надання пропозицій. На цій стадії до встановленого тендерним комітетом строку закриття міжнародних торгів їх учасники готують і подають комплексні технічні та комерційні пропозиції, що повинні відповідати усім необхідним вимогам, зазначеним у тендерних умовах. При цьому організатори мають право зовсім не розглядати пропозиції, що не відповідають таким умовам. Окрім пропозицій, фірми-учасники зобов’язані подати до тендерного комітету свідоцтво торгової палати, банку чи іншої авторитетної установи про те, що за своїми технічними й економічними можливостями вони здатні виконати замовлення, а також довідку про внесення задатку (1−3% від вартості очікуваної угоди; від внесення задатку звільняється лише держава). З метою збереження комерційної таємниці від конкурентів учасники міжнародних торгів звичайно передають свої пропозиції в останні хвилини перед їх закриттям. Після закриття вони вже не мають права змінювати умови своїх пропозицій і зобов’язані у випадку отримання замовлення виконати його у відповідності з наданими пропозиціями; Вибір постачальника. У наперед визначений день та час (звичайно у день закриття) організація, що оголосила міжнародні торги, відкриває конверти з наданими пропозиціями. При гласному способі пропозиції оголошуються в присутності всіх сферентів та згодом можуть бути опубліковані у пресі, при негласному — розглядаються лише членами тендерного комітету. Проте оголошення умов пропозицій ще не є підставою для визначення переможця. Тендерні комітети протягом 1−3 місяців вивчають надані пропозиції з урахуванням всіх аспектів — цін, технічних характеристик, умов кредитів та платежів, строків виконання контрактів, порядку виконання робіт, якості виконання попередніх контрактів тощо. Кожний тендерний комітет користується своєю методикою співставлення пропозицій. У процесі розгляду пропозицій тендерні комітети мають право звертатися до учасників з проханням зробити додаткові уточнення та роз’яснення їх пропозицій. Фактично йдеться про «уторгування» деяких умов на свою користь. До цього слід додати, що правові норми, які регулюють проведення міжнародних торгів, у кожній країні пріоритетно враховують інтереси національних фірм-оферентів. У багатьох країнах для отримання тендеру ціна пропозиції іноземної фірми має бути нижчою за ціну вітчизняної фірми більше, ніж на 5−6%, Після визначення переможця організатори торгів не зобов’язані вказувати причини відхилення інших пропозицій;

Укладання контракту з фірмою, що виграла торги. Умови такого контракту практично не відрізняються від умов звичайних контрактів купівлі-продажу. Контракти, що підписуються в результаті торгів з державними організаціями, набирають чинності після схвалення відповідними урядовими службами.

2. Договори франшизи в туризмі

Зовнішньоекономічні операції у туризмі здійснюються шляхом укладання різноманітних міжнародних договорів, контрактів, угод. Залежно від характеру операції такі договори можуть мати різним зміст.

Одним з широко використовуваних у галузі туризмі договорів, є міжнародні договори з франчайзингу, за яким одна сторона (франшизер) за певну винагороду надає іншій стороні (франшизоотримувачу) право використовувати при реалізації туристичних послуг її торгової марки або фірмового знаку.

Особливого поширення вони набули у сфері готельного та ресторанного бізнесу. Так, наприклад, більшість зарубіжних готелів, що входять до готельних комплексів «Холідей Іннз», «Хілтон», діють на умовах франчайзингу. Власник готелю (франшизоотримувач), укладаючи договір франчайзингу з готельним ланцюгом зі світовим іменем, отримує можливість забезпечення вищого рівня завантаження готелю за рахунок цього «імені», з одного боку, та за рахунок централізованої системи бронювання місць, витрат на підготовку кадрів, рекламу — з іншого. У свою чергу, цей готель має відповідати вимогам відповідної готельної групи, а його власник повинен забезпечувати відповідність стандартам якості послуг готельного ланцюга щодо обслуговування й облаштування та сплачувати франшизодавцю певний відсоток прибутку.

Близькими за змістом до договорів з франчайзингу є міжнародні договори про управління, згідно яких одна сторона за відповідну винагороду залучає до управління представника іншої (більш відомої на світових ринках) сторони, що використовує вже відпрацьовані методи менеджменту, маркетингової діяльності, та приєднується до централізованої системи бронювання, реклами, підготовки персоналу тощо. Власник при цьому, приєднуючись до системи управління відомого готельного комплексу, зберігає за собою право на стару назву готелю (юридичну самостійність). Винагорода сплачується або як відсоток від прибутку, або як наперед визначена фіксована сума.

Список використаної літератури

1. Мезенцев К. В., Мезенцева Н.І. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник. — К.: 2003, 160 ст.

2. Кириченко О., Кавас І., Ятченко Я. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Вмд. 2 — е, перероб і допов. Видавничий дім «Фінансист», Київ 2000, — 635 ст.

3. Зовнішньоекономічна діяльність: Підручник для вузів І.В. Багрова, Н.І. Редіна, В.Є. Власюк, О. О. Гетьман; За ред. Д-ра економічних наук, проф. І.В. Богрової. — Київ, Центр Навчальної літератури, 2004 — 580 ст.

4. Гребельник О. П., Романоський О. О. Основи зовнішньоекономічної діяльності. Н.П./ О. П. Геребельник, О. О. Романовський. — К.: Доміор, 2003. — 296 ст.

5. Рум`янцев А.П., Рум`яйцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 377 ст.