Організація і планування на автотранспортному підприємстві

Вступ

Автотранспортне підприємство здійснює свою діяльність згідно внутрішньо фінансових планів. Воно намагається за рахунок удосконалення планування та організації виробництва знизити собівартість транспортніх послуг, підвищити їх конкурентно спроможність, забезпечити переваги над конкурентами та розширити сегменти ринку транспортних послуг. У ринковій економіці головним напрямком планування є:

— розрахунок доходів від перевезень, матеріально технічне забезпечення, трудові ресурси і фонд оплати праці, фінанси та фінансові потоки.

Процес розробки планів охоплює чотири етапи:

* прогноз тенденцій ринку та визначення загальних цілей підприємства.

* визначення короткострокових та середньострокових конкретних цілей на термін 1, 2, 3,5 років.

* вибір ефективних шляхів і засобів для досягнення визначених завдань.

* організація контролю за виконанням завдань шляхом порівняння планових і звітних показників, а також відповідних показників конкурентів.

Автомобільний транспорт поряд з іншими видами транспорту складає основу транспортної системи України і забезпечує транспортні потреби населення та народного господарства.

В загальному обсязі робіт всіх видів транспорту на долю автомобільного припадае:

— на перевезення вантажів 73%;

— на перевезення пасажипів 56%;

— на туристичних поїздках 30%.

Перевезення вантажів автотранспортом загального користування характеризується наявністю різноманітних вантажоутворюючих та вантажо поглинаючих пунктів і широкою номенклатурою вантажів.

Організація і планування на автотранспортному підприємстві спрямована на забезпечення надійності перевезень, визначення оптимального плану перевезень, зниження собівартості та підвищення рентабельності.

Вихідні дані

Таблиця. Техніко-експлуатаційні показники

1.Дійсний фонд робочого часу

(годин) (1)

— кількість календарних днів в плановому періоді, дн.;

— кількість вихідних днів, дн.;

— кількість святкових днів, дн.;

— тривалість чергової відпустки, днів

— встановлена тривалість робочої зміни, 8годин.

— кількість днів, в які робочий день скорочується на 1 годину

— відсоток втрат робочого часу з вини робітника 0,5;

Розрахунок чисельності працівників АТП.

До складу працівників АТП входять:

водії;

вантажники (для вантажних АТП);

ремонтні робітники;

­ керівники ;

­ фахівці ;

­ службовці ;

Чисельність водіїв розраховуємо на підставі кількості автомобіле-годин експлуатації рухомого складу та кількості автомобіле-годин, призначених на підготовчо-заключні роботи та медичний огляд водіїв.

(осіб) (2)

(3)

= 18 хв,

= 5 хв.

Чисельність бригадирів.

(осіб) (5)

Де,

— чисельність водіїв за проектом:

— нормативна чисельність водіїв в бригаді (12−20 водіїв) Таблиця 1 Розподіл водіїв за класом.

Чисельність ремонтних робітників розраховуємо на підставі технологічної трудомісткості робіт з ТО і ПР з урахуванням коефіцієнтів корегування нормативних пробігів та трудомісткості технічних впливів.

Періодичність ТО -1

(км) (6)

Періодичність ТО-2

(км) (7)

Періодичність КР

(км) (8)

Корегована трудомісткість технічних впливів:

щоденного обслуговування

(н-год.) (9)

ТО-1 ;

(н-год.) (10)

— ТО-2 — (н-год.) (11)

поточного ремонту — (н-год.) (12)

При розрахунках кількості технічних впливів використовуємо кореговані величини міжремонтних пробігів.

(кр) (13)

(то-2) (14)

(то-1) (15)

(що) (16)

де,

— загальний пробіг автомобілів за рік, км;

— кількість капітальних ремонтів ;

— кількість ТО-2;

— кількість ТО-1;

— кількість щоденних обслуговувань;

— норма пробігу до капітального ремонту, км ;

— норма пробігу до ТО-2, км;

— норма пробігу до ТО-1, км;

— кількість автомобіле-днів роботи рухомого складу.

Трудомісткість роботи з поточного ремонту та технічного обслуговування РС розраховуємо на підставі корегованих нормативів трудомісткості робіт з ТО та ПР, кількості технічних обслуговувань, загального пробігу автомобілів.

(н-год) (17)

(н-год) (18)

(н-год) (19)

(н-год) (20)

(н-год) (21)

де,

— корегована норма часу виконання щоденного обслуговування одного автомобіля;

— корегована норма часу виконання 1-го ТО- 1

— корегована норма часу виконання 1-го ТО- 2

— корегована норма часу виконання поточного ремонту на 1000 км пробігу.

Чисельність робітників, що виконують технічне обслуговування і поточний ремонт РС розраховуємо за формулою.

(осіб) (22)

— плановий коефіцієнт підвищення норми виробітку

— 1,02

Загальна чисельність основних робітників складається із чисельності водіїв та ремонтних робітників.

(осіб) (23)

Чисельність допоміжних робітників розраховуємо у відсотках від чисельності основних робітників (10%)

(осіб) (24)

Загальна чисельність робітників складається із чисельності основних і допоміжних робітників ()=25(осіб) (25)

Чисельність керівників, фахівців і службовців розраховуємо у відсотках від загальної чисельності робітників.

(осіб) (26)

(осіб) (27)

(осіб) (28)

Таблиця 2. Склад та структура працівників АТІІ.

2. Розрахунок фонду оплати праці

При розрахунках витрат на оплату праці водіїв використовуємо відрядну або погодинну форми оплати праці. Форму оплати праці визначаємо відповідно характеру перевезень.

При відрядній формі заробітної плати тарифний заробіток водіїв розраховуємо на підставі відрядних розцінок за тонну вантажу, що перевозять і за 1 т-км транспортної роботи.

При погодинній формі заробітної плати тарифний заробіток водіїв розраховуємо на підставі АГе і тарифної ставки за 1 а/м-годину роботи рухомого складу.

Відрядна розцінка за перевезення тонни вантажу.

(грн. за 1т) (29)

Де — годинна ставка, 12,661грн.

Відрядна розцінка водія за 1 т. км транспортної роботи.

(грн. за 1 т.км.) (30)

де,

— технічна швидкість а/м, км./год.

— коефіцієнт використання пробігу Тарифний фонд зарплати водіїв :

грн. (31)

де,

— коефіцієнт, що враховує клас вантажу, що перевозять.

Доплати та надбавки:

— надбавка за класність.

грн. (33)

Де, , — чисельність водіїв відповідно 1 і 2 класу, осіб;

0,25; 0,1 — розмір надбавки за 1 і 2 клас.

— Доплата за керівництво бригадою.

грн. (34)

— чисельність бригадирів, осіб

— надбавка за керівництво бригадою, грн.

— кількість робочих місяців у плановому періоді.

— Доплата за суміщення обов’язків. (виконання функцій експедитора та інш.).

(грн.) (35)

Де:

= 10% - розмір доплати за суміщення обов’язків ;

— Премія із ФЗП за кількісні і якісні показники роботи.

(грн.) (36)

де,

= 0,4 — коефіцієнт, що враховує розмір премії.

Основна зарплата водіїв.

грн. (37)

Додаткова зарплата.

(39)

де,

0,1 — коефіцієнт, який враховує величину додаткової з/пл. (10%)

грн. (40)

грн. (41)

Фонд зарплати ремонтних робітників. Форма зарплати погодинна.

В КР тарифний ФЗП ремонтних робітників розрахуємо на підставі середнього тарифного розряду і кількості ремонтних робітників. Середній розряд ремонтних робітників приймаємо в межах 4−5 тарифних розрядів.

На підставі середнього розряду розрахуємо середню тарифну ставку.

грн. (42)

де:

; - величина годинної ставки відповідно більшого і меншого розрядів.

— перевищення дробу над цілим числом в середньому розряді.

грн. (43)

(44)

= 0,4

., грн. (45)

грн. (46)

грн.

(47)

Фонд зарплати допоміжних робітників

— Форма оплати праці погодинна.

грн. (48)

де, С_г— прийняти — 9.68 грн.

К_ПР — 0,25.

— коефіцієнт додаткової з/пл.

= 1,1

(49)

Фонд зарплати керівників, фахівців та службовців.

Розраховуємо за місячними окладами, передбаченими в штатному розкладі.

(50)

(51)

(52)

Витрати на оплату праці (ФЗП).

(грн.) (53)

Нарахування на зарплату складають 37,5% до ФОП підприємства.

(54)

Середня зарплата працівника АТП.

(грн.) (55)

Результати розрахунків заносимо в таблицю 3

Таблиця 3. Фонд оплати праці.

При розрахунках премії із ФЗП основними показниками, від досягнення яких розмір премії нараховують водіям та ремонтним робітникам є:

- зростання АГе ;

- зростання _т або_в;

- зниження собівартості перевезень ;

- економія палива, ПММ ;

- зниження витрат на перевезення ;

- підвищення продуктивності праці та інші.

3. Матеріальні витрати та сума амортизаційних відрахувань

До матеріальних витрат на АТП відносять :

- потребу в паливі для а/м та витрати на нього ;

— потребу в автомобільних шинах та витрати на поновлення зносу та ремонт шин ;

- витрати на основні матеріали та запасні частини для технічного обслуговування та поточного ремонту рухомого складу ;

- амортизаційні відрахування рухомого складу.

Витрати на паливо.

При визначенні витрат на паливо обраємо ту форму, яка відповідає типу РС, прийнятого в завданні КР.

Для бортових автомобілів, фургонів, а/м — тягачів (без причепу):

(грн.) (56)

де,

— обсяг транспортної роботи (вантажообіг), т.км.

— норма лінійних витрат палива на 100 км.

— загальний пробіг автомобіля за проектований період; км.;

— питомі витрати палива на 100 т. км. транспортної роботи;

= 1,3л. ;

— коефіцієнт, який враховує внутрішньо — гаражні витрати палива;

= 1,005

= 1,042

— коефіцієнт, який враховує дорожні та експлуатаційні умови.

Qпвага причепу, т. — 3,85 (тон) Витрати на мастильні матеріали.

грн.

— коефіцієнт, який враховує витрати на мастильні матеріали. (0,1)

Витрати на запасні частини і ремонтні матеріали.

Витрати на запасні частини для поточного ремонту.

(грн.) (59)

де,

— норма витрат на запасні частини для поточного ремонту, грн. на 1000 км. пробігу.

К₁ — коефіцієнт зниження (збільшення) норм

К₂ — коефіцієнт, який враховує збільшення норм Витрати на матеріали для технічного обслуговування і поточного ремонту.

(грн.) (60)

— норма витрат матеріалів для ТО і ПР, грн. / 1000 км. пробігу.

Витрати на ремонт та поновлення автошин на 1000 км. пробігу.

(грн.) (61)

де,

— - норми відрахувань на ремонт та поновлення автошин (%). ;

— - Вартість комплекта автошин на 1 а/м, грн. ;

— 1,1 — коефіцієнт транспортних витрат ;

— - кількість комплектів шин на а/м. (без запаски).

Загальна сума матеріальних витрат складає.

(грн./рік.)

Економія матеріальних витрат, приймаємо в розмірі 3 — 5% від всієї вартості матеріальних витрат.

(грн.) (63)

— коефіцієнт, який враховує витрати на інші матеріали.

= 1,5

Амортизаційні відрахування на повне поновлення.

(грн.) (64)

—; - вартість а/м, грн.

— , — норма амортизації, %.

— 0,6 — коефіцієнт корегування придатності рухомого складу.

Інші витрати (накладні).

— коефіцієнт, який враховує інші витрати.

= 20%

4. Калькуляція собівартості перевезень

Калькуляція — це процес підрахунку витрат на одиницю транспортної роботи.

Для вантажних перевезень розрахунки здійснюються на 10 т.км. при відрядній формі оплати праці.

Результати розрахунків записуємо в таблицю 4.

Таблиця 4. Кошторис витрат на експлуатацію рухомого складу, калькуляція собівартості на 10 т. км транспортної роботи на 10 т. км

Розрахунок окремих статей калькуляції на 10 т.км.:

1.1 Основна з/пл. водіїв на 10 т.км.

(грн.) (65)

1.2. Додаткова зарплата водіїв на 10 т.км.

(грн.) (66)

1.3 Нарахування на з/пл. водіїв на 10 т.км.

(67)

2.1 Витрати на паливо на 10 т.км.

(грн.) (68)

2.2 Витрати на мастильні та інші експлуатаційні матеріали на 10 т.км.

(грн.) (69)

2.3 Витрати на поновлення зносу і ремонт шин на 10 т. км

(грн.) (70)

2.4 Витрати на основні матеріали та запасні частини для ТО і ПР РС на 10 т.км.

(грн.) (71)

2.5 Амортизація РС на 10 т.км.

(грн.) (72)

3.1 Накладні витрати на 10 т.км.

(грн.) (73)

Всього витрат на експлуатацію РС за кошторисом визначаємо за підсумками таблиці 4.

Собівартість 10 т. км транспортної роботи:

(грн.) (74)

Перевірка :

(76)

Структура витрат на транспортну роботу РС — це питома вага окремих статей витрат в загальних витратах на експлуатацію РС.

(77)

(78)

По іншим статтям калькуляції розрахунки виконуємо аналогічно, результати розрахунків заносимо в таблицю 4.

5. Показники економічної ефективності підприємства

Доходи від експлуатації автомобілів розраховуємо за формулою:

Прибуток АТП від перевезень

= 0,02 — відрахування на будівництво і утримання доріг (2% від суми доходів) .

— вартість рухомого складу

— балансова вартість автомобіля, грн.

Вартість інших основних фондів (будівлі, споруди, обладнання та інш.)

Оборотні нормовані засоби, — приймаємо вартість матеріальних витрат (паливо, ПММ, шини, запасні частини і матеріали для ТО і ПР РС) інші матеріали.

Загальна рентабельність виробництва

(%)

Продуктивність праці: середньорічний виробіток одного працівника.

(тис. грн.)

Продуктивність праці одного водія;

(тис. грн.)

Фондовіддача :

(грн.)

Фондоозброєність:

(тис. грн.)

Витрати на 1 грн. доходу — (коп) Рентабельність перевезень .

(%)

Коефіцієнт економічної ефективності

(грн./грн.)

К — капітальні вкладення, грн.

Термін окупності капітальних вкладень, років.

(років) Ен = 0,15;

Тн = 6,67років

Таблиця 5. Зведення таблиця техніко-економічних показників.

Висновок

В курсовій роботі виконано розрахунки техніко-економічних показників роботи АТП за рік. Загальна чисельність виробничого персоналу — 29, в тому числі - 13 водіїв. Середня зарплата одного водія — 3833,59грн. Витрати на 1 грн. доходів — 80 коп. Собівартість на 10 т — км — 12,36 грн. Фондовіддача — 2,83 грн/грн. Фондоозброєність — 41,608 тис. грн. Продуктивність праці - 117,551тис. грн. Економія матеріальних витрат — 83,822 тис. грн. Термін окупності капітальних вкладень — 1,97 років. Коефіцієнт економічної ефективності - 0,51 грн./грн.

Розраховані показники економічної ефективності знаходяться в межах нормативу, що свідчить про доцільність використання капітальних вкладень в процес перевезення світлих нафто продуктів.

ІІ. Індивідуальне завдання

Фінансові ресурси атп

автотранспортне підприємство економічна ефективність Фінанси АТП — це грошові відносини, які виникають в процесі його виробничо-господарської діяльності і пов’язані з формуванням та розподілом його фінансових ресурсів.

Всі фінансові (грошові) відносини, в які вступає підприємство, групуються за наступними напрямками:

відносини з підприємствами та організаціями — замовниками транспортних послуг. Це основна група відносин, від неї залежить результат діяльності підприємства;

відносини з іншими підприємствами, які пов’язані з поставками запасних частин, ремонтних матеріалів, палива, з будівництвом нових будівель, цехів, складів, житла;

відносини всередині підприємства з дочірніми підрозділами, філіями, цехами, бригадами відносно фінансування витрат, участі у розподілі прибутку, відносно виплати заробітної плати працівникам підприємства, дивідендів по акціям, утримання податків;

відносини з банківською системою по розрахункам за банківські послуги, при отриманні та сплаті кредитів;

відносини з фінансовою системою держави при сплаті податків та інших платежів до бюджетів різних рівнів;

відносини із страховими компаніями і організаціями по страхуванню майна, комерційних та фінансових ризиків;

відносини з товарними, фондовими біржами, з біржами сировини по операціям з виробничими та фінансовими активами;

відносини з різними інвестиційними інститутами по приватизації і розміщенню інвестицій та інше;

відносини з акціонерами, які не є членами трудового колективу.

Виробнича діяльність підприємства можлива при наявності у нього фінансових ресурсів. Основний зміст фінансової роботи полягає у формуванні та використанні фінансових ресурсів. Формування фінансових ресурсів здійснюється із різних джерел, які розділяються на внутрішні та зовнішні.

Статутний капітал — перше і основне джерело власних засобів підприємства. Його величина фіксується в статуті підприємства. Із статутного капіталу формуються основні та оборотні капітали, які використовують для придбання власних основних та оборотних фондів.

Прибуток — основне джерело утворення внутрішніх фінансових ресурсів. Величину прибутку підприємства розраховують як різницю мЬк доходами і витратами від усіх видів діяльності підприємства.

До складу доходу підприємства входять:

доходи від перевезень, від інших видів робіт та послуг;

суми дивідендів (доходів) від внесків у статутний капітал інших підприємств та сумісну діяльність;

операційні доходи (від продажу, списання та іншого вибуття майна підприємства — основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, здачі майна в оренду тощо);

позареалізаційні доходи.

Прибуток є одним із основних показників діяльності підприємства. Він характеризує кінцевий фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, тобто складає основу його економічного розвитку.

За рахунок відрахувань від прибутку до бюджету формується основна частина фінансових ресурсів держави, регіональних та місцевих органів влади, від їх зростання у значній мірі залежать темпи економічного розвитку країни, окремих регіонів, зростання суспільного добробуту, підвищення рівня життя населення.

В сучасних умовах підвищується значення прибутку як об'єкта розподілу утвореного у сфері матеріального виробництва чистого доходу між підприємствами і державою, між сферою матеріального виробництва і нематеріальною сферою, між підприємствами і робітниками.

Прибуток має стимулюючу роль в роботі АТП. Він виступає як основний оціночний показник, який сприяє зростанню обсягів транспортних послуг, підвищенню їх якості, більш повному використанню виробничих ресурсів. Підсилене значення прибутку обумовлене також діючою системою розподілу, відповідно з якою підвищується зацікавленість підприємства у збільшенні не тільки загальної суми прибутку, а особливо тої її частини, яка залишається у розпорядженні підприємства і використовується як основне джерело засобів, спрямованих на виробничий та соціальний розвиток, а також на матеріальне заохочення працівників відповідно з якістю витраченої праці. Таким чином, прибуток виграє рішучу роль у стимулюванні подальшого гадвищення ефективності виробництва, підсиленні матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих результатів діяльності підприємства.

Загальну величину прибутку, отриманого в результаті всіх видів господарської діяльності, називають балансовим прибутком (П⁶), який складається із декількох частин:

прибуток (збиток) від виконання перевезень;

прибуток (збиток) від реалізації інших видів робіт та послуг;

прибуток по акціям інших підприємств (дивіденди);

прибуток від операцій, пов’язаних з рухом майна;

прибуток від позареалізаційних операцій.

Прибуток від перевезень являє собою різницю між доходами (виручкою від реалізації) від перевезень без ПДВ і Акцизного збору і витрат на виконання транспортної роботи. Аналогічно розраховують прибуток від реалізації інших робіт та послуг.

Прибуток від операцій, пов’язаних з продажем майна, являє «собою різницю між виручкою від реалізації основних фондів та іншого майна та їх балансовою вартістю.

Прибуток від позареалізаційних операцій розраховують як різницю між сумою позареалізаційних доходів і витрат.

Позареалізаційні операції — це операції, при яких у транспортного підприємства утворюються доходи або видатки, які не пов’язані з перевезенням пасажирів або вантажів.

До складу позареалізаційних доходів включають:

доходи від пайової участі у інших підприємствах та організаціях;

доходи від операцій з іноземною валютою;

штрафи, пені, неустойки;

суми відшкодування збитків або пошкодження;

доходи від здачі майна в оренду;

відсотки, отримані по договору позики, кредиту, банківського рахунку, банківського вкладу, а також по цінним паперам та іншим борговим зобов’язанням;

суми засобів, отриманих безвідплатно від інших підприємств;

інші обґрунтовані доходи.

До позареалізаційних витрат відносять:

некомпенсовані втрати від стихійного лиха та витрати, які пов’язані з подоланням або ліквідацією наслідків стихійного лиха, пожеж, аварій;

витрати на утримання майна, переданого за домовленням;

витрати на організацію випуску цінних паперів;

негативні курсові різниці по валютним рахункам, по операціям з іноземною валютою:

судові витрати;

витрати у вигляді сум штрафів, пені, сплачених неустойок;

інші втрати.

Відповідно з Податковим законодавством України оподатковується валовий прибуток, який визначається як різниця між доходами і

витратами.

Сума податку па прибуток (П_од.):

Под= П * Спод П— сума оподаткованого прибутку;

С_под— податкова ставка (25% або 0,25).

Чистий прибуток (П_ч) — це частина прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків і відсотків за банківський кредит під капітальні вкладення. Із чистого прибутку утворюється:

резервний фінансовий фонд;

фонд накопичення;

фонд споживання.

АТП, які здійснюють міжнародні перевезення вантажів та пасажирів, утворюють валютний фонд (як частину чистого прибутку).

Фонд накопичення призначається для розвитку підприємства, забезпечує приріст обсягів виробничих фондів, фінансує капітальні вкладення. Засоби цього фонду спрямовані на виробничий розвиток АТП, технічне переозброєння, реконструкцію, розширення виробництва нової продукції (робіт, послуг), на будівництво та поновлення основних виробничих фондів, опанування нової техніки і технології у діючих організаціях та інші аналогічні цілі, які передбачені плановими документами підприємства.

За рахунок фонду накопичення фінансуються головним чином капітальні вкладення на виробничий розвиток і є джерелом статутного капіталу підприємства.

Фонд споживання — це грошові засоби, які утворюються із чистого прибутку і спрямовуються на задоволення матеріальних потреб працівників підприємства, фінансування об'єктів невиробничої сфери, виплат компенсаційного характеру та виплат дивідендів. Фонд споживання складається із двох частин:

фонду матеріального заохочення і оплати праці;

фонду соціального розвитку Фонд матеріального заохочення і оплати праці є джерелом виплат заробітної плати, будь-яких видів заохочень та стимулювання працівників підприємства.

Виплати із фонду соціального розвитку спрямовують на проведення оздоровчих заходів, на індивідуальне житлове будівництво, безвід-соткові позики молодим сім'ям та на інші цілі, які передбачені плановими заходами по соціальному розвитку колективу підприємства.

Резервний фонд — грошовий фонд, який утворюється для підтримки стійкого фінансового положення АТП. Він використовується для покриття збитків підприємства, а також на. виплати дивідендів при відсутності необхідного прибутку.

Нормативи відрахування від прибутку у фонди накопичення і споживання встановлюються самім підприємством при узгодженні з 'засновниками.

Крім прибутку, до внутрішніх джерел фінансових ресурсів АТП відносять амортизаційні відрахування, які є частиною собівартості, а також виручка від реалізації вибувшого майна, стійки пасиви, пайові та інші внески членів трудового колективу, цільові надходження.

До стійких пасивів відносять засоби, які призначені на оплату праці працівників підприємства. їх використання пов’язано з тим, що виплата заробітної плати здійснюється один або два рази на місяць. Тому на кожному підприємстві існує збільшення заборгованості по заробітній платі. Ця заборгованість може використовуватися як тимчасове джерело фінансування власних фінансових ресурсів.

До зовнішніх джерел фінансування відносять засоби від продажу власних цінних паперів, кредитні інвестиції, страхові відшкодування по ризику, фінансові ресурси, які надходять від спілки працівників автомобільного транспорту, асоціацій, галузевих структур, бюджетних надходжень та інше.

Серед зовнішніх джерел фінансування важливе місце належить позиченим засобам та кредитам комерційних банків, якими підприємство користується при терміновій відсутності або нестачі власних засобів.

Об'єктами кредитування можуть бути витрати на придбання, виготовлення та установку нового обладнання, демонтаж старого, механізацію навантажувально-розвантажувальних операцій, придбання рухомого складу та інші витрати, які пов’язані з впровадженням нової техніки. Комерційний банк, який фінансує АТП, здійснює фінансовий контроль за використанням кредиту.

Рентабельність — один із важливіших економічних показників які характеризують ділову активність і ефективність роботи підприємства. Рентабельність дає уяву про підсумкову діяльність організації в цілому, дохідність різних напрямків виробничо-господарської діяльності підприємства, окупність витрат.

Показники рентабельності розраховують у відсотках як відношення прибутку (ефекту) до наявних або використаних ресурсів (капітал, витрати та інше).

Показники рентабельності використовують в економічному, фінансовому, маркетинговому видах аналізу для оцінки стану та перспектив розвитку організації, розробки та реалізації інвестиційної та тарифної політики на автомобільному транспорті.

Показники рентабельності можуть визначатися з використанням балансового прибутку, прибутку від реалізації, чистого прибутку. їх розділяють на показники, які відображають дохідність капіталу та його частин, окупність витрат, інвестицій, а також рентабельність продажу (реалізації).

Рентабельність продажу розраховують як відношення прибутку від реалізації (П _еал) продукції, робіт, послуг або чистого прибутку до отриманої виручки від реалізації (Д):

Рпродаж = Преал / Др * 100, (%)

Рпродаж = Пч / Др * 100, (%)

Рентабельність продажу дає оцінку підприємницькому аспекту діяльності організації. Він показує, скільки прибутку припадає на одну гривню доходу.

Рентабельність виробництва визначають як відношення прибутку до суми витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Рвир = Преал / В * 100, (%) або Рвир = Пч / В * 100, (%)

Цей показник характеризує зв’язок прибутку і витрат і показує кількість прибутку, отриманого на одну гривню витрат.

Рентабельність інвестицій визначається аналогічно, як відношення прибутку до суми інвестицій на даний проект.

Якщо щорічна сума прибутку спрямовується лише на погашення інвестиційних вкладень, тоді рентабельність характеризується окупністю — величиною, яка обернена терміну окупності, тобто коефіцієнтом економічної ефективності інвестицій.. Рентабельність капіталу.

Рк = Пб / К * 100, (%) або Рк = Пч / К * 100, (%)

К— капітальні вкладення (інвестиції),

Цей показник розраховують як відношення прибутку балансового (або чистого) до середньорічної вартості капіталу або його окремих складових: власного, позиченого, основного, оборотного, виробничого капіталу.

На практиці цей показник розраховують по відношенню до середньорічної вартості основних фондів і нормованих оборотних засобів, його ще називають показником загальної рентабельності виробництва.

Рз, а г = Пб / ОФ+ОБн *100 ,(%)

ОФ + ОБ_н — середньорічна вартість основних фондів та оборотних нормованих засобів.

Об'єктом управління фінансового менеджменту є фінансові ресурси у вигляді грошового обороту суб'єкта господарської діяльності, який являє собою постійний потік грошових надходжень і виплат. Керувати грошовим оборотом — означає на підставі аналізу всього капіталу, руху фінансових ресурсів, стану фінансових відносин підприємства з іншими учасниками економічного процесу правильно розрахувати обсяг та інтенсивність грошових потоків у найблюкчий час і на перспективу. Сучасний фінансовий менеджмент функціонує з використанням мережі електронно-обчислювальних машин, персональних комп’ютерів, пакетів програмного забезпечення.

Суб'єктом управління є фінансова служба, структура якої залежить від організаційно-правової форми АТП, його розмірів, виду діяльності.

Фінансовий менеджмент вирішує багаточисельні і різноманітні задачі, які пов’язані з управлінням оборотним капіталом; визначенням його оптимальної величини та структури; управлінням дебіторської та кредиторської заборгованості; оцінкою ефективності інвестиційних проектів з урахуванням ризику; виявленням можливих джерел фінансування; фінансовим плануванням; аналізом господарської діяльності та фінансовим контролем.

Додаток 1

Тарифні коефіцієнти.

— 1-го розряду = 1,0;

— 2-го розряду = 1,35;

— 3-го розряду = 1,5;

— 4-го розряду = 1,67;

— 5-го розряду = 1,85;

— 6-го розряду =2,06.

Годинна ставка 1-го розряду — 5,52 грн.

Додаток 2

Місячні оклади:

— керівників — 3000 — 4500 грн/міс;

— фахівців — 1800 — 2700 грн/міс;

— службовці - 1100 — 1500 грн/міс.

Література

1. Бабаєва Л.С., Бєлецька О.М., Головко Т. О., Лапін С.В. — Організація і планування автомобільних перевезень. Дипломний проект. Одеса, 2011.

2. Головко Т. О. — Економіка автотранспортного підприємства. Одеса, «Астрапринт» 2011

3. В.Г. Пасічник, О. В. Акіліна. Планування діяльності підприємства.Київ 2005

4. В. Д. Немцов. Менеджмент організацій. Київ. 2001.

5. В. М. Курганов. Логистика. Транспорт и склад в цепи поставок.

Москва. Книжный мир. 2006.

6. Г. М Тарасюк. Планування діяльності підприємства. К. Каравела — 2003.

7. Е. В Сафронов. Грузовые автотранспортные перевозки. М. 2006.

8. И. М. Улицкая. Организация, нормирование и оплата труда на

предприятиях транспорта. М. 2005.

9. І.М. Петрович. Організація виробництва. Львів. Магнолія плюс. 2005.

10. С. Л. Голованенко. Справочник інженера економиста автомобільного транспорта. Москва. 1984.